Видання 2-ге, доповнене, перероблене «Вікторія» Київ 200І



Сторінка1/15
Дата конвертації21.03.2016
Розмір2.24 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
Л. Е. Винокурова,
М. В. Васильчук, М. В. Гаман


ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Підручник для професійно-технічних навчальних закладів

Затверджено Міністерством освіти і науки України

Видання 2-ге, доповнене, перероблене

«Вікторія» Київ - 200І

ББК 65.247я723

В49 УДК 331.45(075.4)

Рішення колегії Міністерства освіти і науки України (Протокол № 1/11-2708 від 13. 06. 2001 р.)

В49

Винокурова Л. Е., Васильчук М. В., Гаман М. В.

Основи охорони праці: Підручн. для проф.-техн. навч. закладів. — 2-ге вид., допов., перероб. — К. : Вікторія, 2001. - 192 с.

966-95870-4-2


У підручнику викладено відомості про правила безпеки під час роботи з електроенергією, шкідливими речовинами, експлуатації сучасного тех­нологічного обладнання, правила поведінки при пожежі та за інших над­звичайних ситуацій, першу допомогу під час нещасних випадків. Особ­ливу увагу приділено законодавчому аспекту у галузі охорони праці.

Для учнів, викладачів, майстрів професійних та спеціальних навчаль­них закладів.



I8ВN 966-95870-4-2

ББК 65.247я723

© Л. Е. Винокурова, 2001



ВСТУП




Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року ух­валила Закон «Про охорону праці», який має велике соціально-економічне значення, оскіль­ки стосується життєвих інтересів майже ЗО мільйонів громадян України.

Закон і відповідні нормативно-правові акти зорієн­товані на основні вимоги міжнародних організацій, зо­крема Конвенції Міжнародної організації праці (МОП).

У своєму розвитку охорона праці пройшла великий історичний шлях, але інтенсивного розвитку набула з початком машинного виробництва, яке поруч з полег­шенням праці, підвищенням її продуктивності станови­ло небезпеку для життя і здоров'я працюючих.

Науково-технічний прогрес поряд з благами приніс людству, на жаль, і численні лиха. Людина — творець науково-технічного прогресу — стала його заручником.

Так, щорічно в Україні у процесі суспільного вироб­ництва травмується майже 35 тис. осіб, з них близько 1,4 тис. гине. На підприємствах 40 % робітників працює в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нор­мам та нормативно—правовим актам про охорону праці.

Під час виробничої практики (навчання) щорічно травмуються десятки учнів професійно-технічних учи­лищ. Традиційний аналіз основних причин травматиз­му, професійних захворювань та смертельних випадків на виробництві свідчить про низький рівень організації виробництва, трудової та виробничої дисципліни, по­рушення вимог нормативних актів про охорону праці, а також про низький рівень знань з охорони праці ро­бітників і посадових осіб.

У процесі навчання учні професійно-технічних учи­лищ оволодівають різними виробничими професіями,

їх залучають до праці з використанням сучасного тех­нологічного обладнання та матеріалів, електроенергії, горючого газу, автотранспортних засобів, іншої техніки, які є травмонебезпечними.

Тому головним завданням вивчення курсу «Основи охорони праці» є формування у майбутніх робітників знань і навичок з безпеки праці, відповідального став-лення до збереження життя і здоров'я особистого та працюючих поруч на виробництві.

Підручник допоможе учням професійних та спеціаль­них навчальних закладів освіти опанувати знаннями з основних правил протипожежної безпеки, техніки без­пеки при поводженні з хімічними речовинами, електро­енергією, експлуатації засобів сучасного технологічного обладнання тощо.

Пропонуються практичні рекомендації, як уникнути травм, а у разі травмування - прийоми та правила до­лікарської допомоги.




Розділ І

ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ


1.1. Зміст поняття «охорона праці»

Поняття «охорона праці» визначено статтею 1 Закону України «Про охорону праці». Охорона праці — це сис­тема правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі праці.

Головною метою охорони праці є створення на кожному ро­бочому місці безпечних умов праці, безпечної експлуатації облад­нання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небез­печних виробничих факторів на організм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань.



1.2. Соціально—економічне значення охорони праці

Охорона праці тісно пов'язана з економікою. Створення без­печних і здорових умов праці сприяє підвищенню її продуктив­ності та зниженню собівартості продукції. Підвищення продук­тивності відбувається за рахунок зниження стомлюваності пра­цюючих протягом робочого часу, його раціонального викорис­тання. Собівартість продукції знижується при зменшенні витрат на компенсацію втрат робочого часу в зв'язку з тимчасовою або стійкою непрацездатністю, а також при зниженні витрат на опла­ту пільг за роботу в несприятливих умовах.

У Законі «Про охорону праці» вперше в історії України еко­номічні заходи управління охороною праці зведені до рангу дер­жавної політики. Цим Законом у суспільстві стверджуються принципово нові взаємовідносини, що базуються на економічно­му механізмі управління умовами праці — формуванні у влас­ника (роботодавця) економічної зацікавленості у здійсненні заходів щодо поліпшення умов праці.


Основні економічні методи управління охороною праці:

  • диференційовані тарифи на соціальне страхування залежно
    від рівня виробничого травматизму, ступеня шкідливості умов
    праці, ступеня ризику виробництва;

  • фінансування охорони праці;

  • економічне стимулювання.

Якщо внаслідок відповідних профілактичних заходів робото­давцю вдається досягнути належного стану охорони праці, зни­зити рівень або взагалі уникнути травматизму та професійних захворювань, йому зменшується сума страхового внеску до Фон­ду соціального страхування від нещасних випадків.

За високий рівень травматизму і професійних захворювань ро­ботодавець сплачує до Фонду соціального страхування від нещас­них випадків страховий внесок у розмірі, що перевищує встанов­лений страховий тариф.



1.3. Мета і завдання предмета «Охорона праці»

Знання та практичні» навички з питань охорони праці учні ПТУ отримують у процесі теоретичного і практичного (виробни­чого) навчання.

Основи охорони праці у ПТУ вивчаються у загальному курсі «Охорона праці» за 30-годинною програмою, розробленою Мі­ністерством освіти і науки та погодженою Державним департа­ментом з нагляду за охороною праці Міністерства праці та со­ціальної політики.

Мета вивчення цього курсу — дати учням знання щодо загаль­них питань законодавства з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, електробезпеки, гігієни праці, способів надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках, аваріях.

Програма складається з шести розділів:


  1. Правові та організаційні основи охорони праці.

  2. Основи безпеки у галузі (доповнюється і уточнюється відповід-­
    но до вимог безпеки праці для конкретних виробництв і професій).

  3. Основи пожежної безпеки.

  4. Основи електробезпеки.

  5. Основи гігієни праці та виробничої санітарії.

6. Надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках.
Розглянуті розділи програми передбачають набуття навичок з

техніки безпеки та підвищення рівня організації виробництва.



1.4. Додаткові вимоги щодо вивчення

предмета при підготовці робітників

для виконання робіт з підвищеною небезпекою

Особлива увага у професійно-технічних училищах повинна приділятися навчанню професій, пов'язаних з роботою у шкідли­вих і небезпечних умовах.

Специфічні питання охорони праці, пов'язані з виконанням ро­біт з підвищеною небезпекою, вивчаються в курсі спеціальних дис­циплін і органічно поєднуються з вивченням технології виробництва.

Особливе значення має якість підготовки працівників для ро­біт, пов'язаних з технічною експлуатацією підйомних споруд, котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари і гарячої води, газових установок тощо, що потребує від обслу­говуючого персоналу підвищеної відповідальності, професійних умінь і навичок.

До персоналу, який обслуговує об'єкти підвищеної небезпеки, ви­суваються підвищені вимоги як до стану здоров'я і психологічних особливостей, так і до теоретичних знань і практичних навичок.

До прийому на роботу і направлення на навчання, а також періодично під час роботи ці особи проходять обов'язковий ме­дичний огляд.

Для осіб, які допускаються до обслуговування обладнання підвищеної небезпеки, діє віковий ценз — вони мають бути не молодшими 18 років.

До організації і змісту підготовки даної категорії працівників також висуваються підвищені вимоги. Після проходження вироб­ничої практики проводяться кваліфікаційні іспити, за результа­тами яких майбутньому працівникові присвоюється розряд і ви­дається спеціальне посвідчення на право обслуговування облад­нання підвищеної небезпеки у порядку, визначеному відповідни­ми правилами безпеки праці.

Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою здійснюється тільки у закладах освіти (професійно-тех­нічні училища, навчально-курсові комбінати, центри підготовки і перепідготовки робітничих кадрів тощо).

Підготовка робітників у ПТУ для виконання робіт, пов'яза­них з підвищеною небезпекою, має здійснюватися відповідно до «Положення про навчання неповнолітніх професіям, пов'яза­ним з важкими роботами і роботами з шкідливими або небез­печними умовами праці».



Перед початком виробничої практики або виробничого на­вчання неповнолітні повинні пройти попереднє навчання з охо­рони праці в обсязі діючих на підприємстві навчальних програм з наступною перевіркою знань у встановленому на підприємстві порядку. Тривалість навчання має бути не меншою передбаченої діючими у галузі правилами безпеки.

На рис. 1 зображено схему підготовки робітників для вико­нання робіт з підвищеною небезпекою.






ПІДГОТОВКА РОБІТНИКІВ ДЛЯ ВИКОНАННЯ РОБІТ З ПІВИЩЕНОЮ НЕБЕЗПЕКОЮ

ПІДГОТОВКА ЧЕРЕЗ СТАЦІОНАРНУ СИСТЕМУ НАВЧАННЯ - ПТУ, НАВЧАЛЬНО-КУРСОВІ КОМБІНАТИ

тощо

ОБОВ'ЯЗКОВИЙ МЕДИЧНИЙ ОГЛЯД ДО ПРИЙОМУ НА РОБОТУ АБО НАВЧАННЯ

ВІКОВИЙ ЦЕНЗ -

НЕ МОЛОДШЕ 18 РОКІВ

ПРОФЕСІЙНИЙ ВІДБІР (ЗА ПОТРЕБОЮ)


Рис. 1

ПОПЕРЕДНЄ СПЕЦІАЛЬНЕ НАВЧАННЯ І ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

1.5. Основні законодавчі акти з охорони праці

Конституція України

Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України. У Конститу­ції проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно обирають, або на яку погоджуються.

Роботодавець (власник підприємства) зобов'язаний забезпечити нешкідливі умови праці відповідно до вимог безпеки і гігієни праці.

Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, здійснює програми професійно-техніч­ного навчання, підготовки та перепідготовки робітників.

Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, ви­кладених у законодавчих актах щодо охорони праці, а саме:


  • Кодексі законів про працю;

  • Законі «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра­-
    хування від нещасного випадку на виробництві та професійного
    захворювання, які спричинили втрату працездатності»;

  • Законі «Про охорону праці»;

  • Законі «Про пожежну безпеку»;

  • Законі «Про охорону здоров'я»;

  • Законі «Про охорону навколишнього природного середовища»;

  • Законі «Про колективні договори і угоди»;

  • Законі «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;

  • Законі «Про поводження з радіоактивними відходами»;

  • Законі «Про дорожній рух».

Закон України «Про охорону праці»

Закон України «Про охорону праці» — це самостійна гілка в законодавстві України про працю. Закон визначає основні по­ложення конституційного права громадян на охорону життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між ро­ботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці, а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Дія закону поширюється на всі підприємства, установи і організа­ції незалежно від форми власності та видів діяльності (далі — підпри­ємство), фізичних осіб, які, відповідно до законодавства, використову­ють найману працю, та на всіх громадян, які працюють за наймом.

Закон не відмінив жодної з діючих норм і дозволив:


  • створити органи управління охороною праці та систему ор-­
    ганів нагляду за охороною праці;

  • створити власну нормативну базу з охорони праці;

  • забезпечити гласність з питань охорони праці;

  • ввести економічні важелі управління охороною праці;

  • визначити роль колективних договорів;

  • увести нові інститути управління і нагляду за охороною пра­-
    ці на підприємстві (уповноважені найманими працівниками особи
    з питань охорони праці);

• розпочати підготовку дипломованих спеціалістів з охорони праці.
Розглянемо основні принципи державної політики в галузі

охорони праці:

• пріоритет життя і здоров'я працюючих, відповідальність ро­-
ботодавця за створення безпечних і здорових умов праці;

• комплексне вирішення завдань охорони праці на основі


створення національної програми поліпшення безпеки, гігієни
праці та виробничого середовища;

  • соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди
    потерпілим від нещасних випадків, профзахворювань;

  • встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх під-­
    приємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від
    форм власності;

  • організація навчання населення, професійної підготовки і під-
    вищення кваліфікації працюючих з питань охорони праці.

Чітко висвітлена соціальна спрямованість Закону. Він гаран­тує не лише здорові та безпечні умови праці, а й соціальний за­хист працівників, інвалідів праці, а також сімей тих, хто загинув на виробництві.

Закон передбачає також відшкодування моральної шкоди працівникові, якщо небезпечні або шкідливі умови праці при­звели до моральної шкоди потерпілого, порушили його нормаль­ні життєві зв'язки.

Розмір відшкодування моральної шкоди може досягати 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Вперше Закон проголошує, що працівник може відмовитися від роботи, якщо не виконується законодавство з охорони праці, а роботодавець при цьому буде виплачувати йому середній заробіток.

На виконання Закону для проведення наукових досліджень у галузі охорони праці створено Національний науково-дослід­ний інститут охорони праці, для навчання керівних працівників

10

і спеціалістів з охорони праці створено Головний навчально-ме­тодичний центр Держнаглядохоронпраці.

Фінансування охорони праці здійснюється власником.

Працівник не несе жодних витрат на заходи з охорони праці. Для фінансування заходів з охорони праці на підприємствах, у галузях і на державному рівні створюються фонди охорони праці.

На рис. 2 схематично подано законодавчу базу з охорони праці.



КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ



ПРО КОЛЕКТИВНІ ДОГОВОРИ І УГОДИ


ПРО ОХОРОНУ

НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА


ПРО ВИКОРИСТАННЯ ЯДЕРНОЇ ЕНЕРГІЇ ТА РАДІАЦІЙНУ БЕЗПЕКУ


ПРО ДОРОЖНІЙ РУХ

ЗАКОНОДАВСТВО

ПРО ОХОРОНУ

ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ


ПРО ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОФЕСІЙНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКІ СПРИЧИНИЛИ ВТРАТУ ПРАЦЕЗДА ТНОСТІ


ПРО ПОЖЕЖНУ БЕЗПЕКУ


ПРО ПОВОДЖЕННЯ З РАДІОАКТИВНИМИ ВІДХОДАМИ


ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я


ПРАЦІ

Рис. 2

11

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

Цей Закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціа­льного страхування громадян від нещасного випадку на вироб­ництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Завданнями страхування від нещасних випадків є такі:


  • здійснення профілактичних заходів, спрямованих на усунен­-
    ня шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання не­
    щасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням;

  • відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на ви-­
    робництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

  • відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахова­-
    ним і членам їх сімей.

Дія Закону поширюється на осіб, які працюють за умовами тру­дового договору на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності, а також на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Гарантом забезпечення прав у страхуванні від нещасних ви­падків на виробництві для всіх застрахованих є держава.



Основними принципами страхування від нещасних випадків є такі:

  • паритетність держави, представників застрахованих осіб та
    роботодавців в управлінні страхуванням від нещасних випадків;

  • своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

  • обов'язковість страхування від нещасних випадків осіб, які пра­-
    цюють за умовами трудового договору, а також добровільність тако­-
    го страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно;

  • диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і
    стану безпеки праці, рівня виробничого травматизму на кожному
    підприємстві;

  • економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліп­-
    шенні умов і безпеки праці.

Обов'язковому страхуванню від нещасних випадків на вироб­ництві підлягають:

  • особи, які працюють за умовами трудового договору;

  • учні та студенти навчальних закладів, залучені до будь-яких
    робіт під час, перед або після занять; під час набуття професій­
    них навичок; у період проходження виробничої практики (стажу-­
    вання), виконання робіт на підприємствах.

12

Для страхування від нещасних випадків на виробництві не по­трібно згоди або заяви працівника.

Особам, які підлягають страхуванню від нещасних випадків, ^вдається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку.

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціально­го страхування від нещасних випадків на виробництві.

Закон гарантує соціальний захист працівників, інвалідів праці, а також сімей тих, хто загинув на виробництві.

Законом забезпечується особливий захист інтересів важко травмованих працівників, а також інтересів утриманців та чле­нів сімей загиблих.

Якщо трапиться страховий випадок, Фонд соціального стра­хування зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкоду­вати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження йо­го здоров'я. У разі його смерті особам, які перебували на його утриманні, має бути призначена пенсія у зв'язку з втратою їх­нього годувальника.

За потерпілим, тимчасово переведеним на легку оплачувану за нижчими тарифами роботу, зберігається його середньомісяч­ний заробіток.



Кодекс законів про працю

Кодекс законів про працю України — основний закон націо­нального трудового законодавства.

Законодавство про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, регулює тру­дові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності.

Працівники реалізують право на працю укладанням трудового договору на підприємстві, в установі тощо.

Працівники мають право на:


  • відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого
    дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки;

  • здорові й безпечні умови праці;

  • матеріальне забезпечення в порядку соціального страхуван­-
    ня в старості, у разі хвороби, втрати працездатності, а також ма­-
    теріальну допомогу в разі безробіття;

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка