Видання здійснено за підтримки



Сторінка9/9
Дата конвертації07.03.2016
Розмір1.88 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Я знаю…

Я знаю: есть слова и Словеса,

Я знаю: есть великое и Малое,

Я знаю: небо есть и Небеса,

Есть Путь, а есть дорога запоздалая.

Я знаю: есть водица и Вода,

Я знаю: есть селенье и Обитель,

Я знаю: радость есть, и есть слеза,

Но что Господь кому пошлет – примите.

***

Принимаю чужую боль,



Разделяя ее с друзьями.

Отдавайте души огонь

Свой - и Вечность пребудет с вами.

Устремясь в высоту Небес

И рыдая с Землею вместе,

Отыщите в самом себе

Место для зарождения песни.

Пусть Гармония светлым ключом

В каждой ноте ее пребудет,

Освящая при этом дом,

Что душой называют люди.

ЕЛЕНА ГОНЧАРОВА

м. Майкоп

***
Я вяжу своей судьбы страницы,

Выбираю цвет, рисунок и модель.

Чуть подумав, выбираю спицы,

Рассчитав количество петель.


Не всегда попасть могу в размеры:

Петли то короче, то длинней,

То они затянуты без меры,

То – порехи, как грехи на ней.


Что же делать? Можно, продолжая,

До конца связать и бросить прочь.

Но я выбираю, распуская,

Все исправить и другим помочь.


Пусть не сразу замысел пробиться

Может в череде обычных дней,

Из петель похожих вяжется страница,

Новая страница для судьбы моей.



ДАВНЕШНЕЕ
Знаю я, что есть мир, где летать всем дано,

Где душой каждый светел и чист.

Я его позабыла когда-то давно,

Память стерта – нетронутый лист.


Этот мир небывалой влечет красотой,

В нем - любовь и покой, в нем отрада.

Облик его сохранен в сердце мной и тобой,

С ним земная беда – как награда.


К нам на землю он сходит сквозь сумрак и тлен,

Свет его прорывается в бездну,

И берет души детские в сладкий свой плен.

Я в его благодати исчезну.


Он сказок страниц прорывается в мир,

С ним знаком самый малый ребенок.

А потом – жизнь свою превращаем в трактир,

И Орлом уж не станет Орленок.


Но когда он в душе зажигает огонь,

Сердце вновь начинает светиться.

Ты его грязным помыслом только не тронь.

Он поможет для счастья родиться.




ЛАРИСА БУЙЛУК

м.Чернігів


***

Сказати слово людям так важливо,

А ще важливіше, щоб хтось його почув.

Душа людська самотня і вразлива

У тих, хто справжній Отчий дім забув.

Та пам’ять у душі глибинна.

Людина згадує, як серце ожива,

Як зцілює вода жива, невпинна,

Тоді лише почує ці слова.

Почує... Може навіть зрозуміє

Важливість і духовну суть.

Та запитання: чи здолать зуміє

Себе саму і вирушити в путь?

Як завжди – вибір, це - найголовніше.

Його доводиться самій зробить.

Духовний вимір важчий і складніший,

Але в ньому безцінна кожна мить.

А шлях - вузький, тернистий, небезпечний,

Та біль у радість вмить перероста,

Коли проб’є пітьму вогонь сердечний,

І совість стане чиста і проста.

А інший вибір - це служить мамоні -

І шлях широкий, сповнений утіх,

А ще наповнити свої кишені

Світським багатством, всім, що зветься гріх.
* * *

Притиснув хлопчик до грудей палітру -

І серце оживило кольори:
„Не бійся грому, снігу ані вітру,

Візьми палітру в руки і твори”.


Розповідь краплинки

І сказала нам Краплинка:

„Взимку, дітки, я –

Сніжинка (і Бурулька і Льодинка)

Можу навіть градом стати –

Трішки діток полякати.

Град і влітку може бути,

От тоді вже добре чути,

Як здійнявсь переполох.

Град летить, немов горох.

А весною із Сніжинки

Утворилися Краплинки.

Вмить струмочками помчали

І земельку поливали,

Щоб з’явилася травичка.

Вийдуть братик і сестричка,

Скажуть: „Іди, іди, дощику,

Зварим тобі борщику.”

От і хмарка насува,

Я – Краплинка дощова.

Влітку вранці я Росинка,

Мов малесенька Перлинка,

А як сонечко засяє –

В небо Парою злітаю.

Восени Туманом стану,

Знов до неба я дістану.

Всі мої брати й сестрички -

Дітки славної Кринички.



Краплини творчості
Краплини творчості

У серці оживають,

Вони несуть води велику суть.

Вони не тільки душу омивають,

Але й освітлюють глибинний путь.

Дорога та вузька, ще й круто в’ється,

Обвита терном і камінням навкруги,

Та серце б’ється – значить не здається.

Глибокий рів й високі береги,

Лиш перешкоди –

Суть випробувань - збагне лиш той,

Хто в серці усміхнеться

І не допустить сумніву й вагань.

Хто йде вперед – нехай не оглядається,

Бо крок назад не має вороття,

В випробуваннях серце окриляється,

Відходить бруд, непотріб і сміття.

Хто йде, той інколи все ж спотикається,

Бо темрява чатує навкруги,

Глибинне світло з серця пробивається

Й освічує небесні береги...

ІГОР ГОДЕНКОВ

смт. Макарів



МОЛИТВА ЗА МАКАРІВ

СВЯТОМУ ДИМИТРІЮ РОСТОВСЬКОМУ
Святий Димитрій, моли Бога

За твій Макарів рідний, за наш край,

За мир і щастя, злагоду і спокій,

Родючу землю і квітучий гай!

Хай дасть Господь любові нам і сили,

Добра і світла в душах і серцях!

Молись за нас, моли за нас, Димитрій –

Макарівський Святий на Небесах!
Блакитне небо, сяйво сонця.

Лани квітучі, синь Здвижа –

Як янголи, як охоронці

Зірки вночі над ним кружать,

Жіноча усмішка і врода,

І чоловіча міцна стать -

Макарів, син свого народу.

Тебе не можна не кохать!

… Століття йшли, тривоги, спокій,

Невтомна праця і жага,

Шторми років із хвиль жорстоких

Макарів пережив в віках –

Він гідно ніс свій хрест і шаблю,

Бунчук козацький, хліб і спів,

І предків гідності ні краплю

Не запродав, не загубив!

… Великий дух, високий приклад

Служіння Богу і землі –


Макарівський Святий Димитрій

З Макарова ніс Слово в світ.

Охороняючи Макарів

Молитвою у небесах,

Відводить досі зло і чвари

І будить Бога у серцях!



КАШТАНИ МАКАРОВА

...Каштани, каштани Макарова

У світлі чарівного марева,

Ви знов відродили козацькую славу,

Якою пишався колись мій Макарів!..

Стоять, мов солдати на чатах,

Вздовж вулиць каштани, каштани -

Під ними дарують дівчата

Свої поцілунки на ранок,

I в день, і над вечір красою

Сивіють, як ті отамани,

Опаленії давниною

В Макарові нашім каштани!
В каштанах тих лицарська гідність,

Юнацькая стрункість і сила,

Братерства і єдність, і рідність,

Що шлях перемог освятила,

Що дала Вкраїни початок -

Скрізь роки, століття і рани!


Стоять, мов солдати на чатах,

В Макарові нашім каштани!


...Каштани, каштани Макарова

У світлі чарівного марева,

Ви знов відродили козацькую славу,

Якою пишався колись мій Макарів!..

ПОЛIСЯНКА
По яскравих барвах літа

Покотилась тихо осінь,

Пурпуровим оксамитом

На Поліссі вкрила роси,

I смарагдів жовтим сяйвом

Підпалила трави, листя -

I хова багрянець тайну

Горобинного намиста!..



Барвінкове Полісся, мальовниче, казкове,

Де квітують узлісс,. де шепочуть діброви,

Обіймають світанки ту красу видноколів -

Те, що ти - полісянка - не забуду ніколи!

Простягнула осінь крила

I дарує спокій світу,

I малює казки диво

На відцвілих барвах літа -

Iде осінь по Поліссю...

Мій коханий, рідний краю,

Хочу я тобі вклонитись

Піснею, яку співаю!

Барвінкове Полісся. мальовниче, казкове,

Де квітують узлісся, де шепочуть діброви,

Барвінкове Полісся, як мені не кохати

Твої далі і висі, як тобі не співати!

***
Оспівую радість Народження Сина,

Великій Матусі клонюсь до коліна,

Виспівую пісню, хоч слів і не знаю,

Але моє серце співає, співає!...
Дарую його я і пісню - з волхвами,

Що інші дарунки Дитині поклали.

Немає нічого, крім серця, у мене.

Пробач мені, Сину, пробач мені, Нене!


Візьміть те, що маю, єдине, що можу –

Це серце покласти на Агнчее ложе,

Хоч трохи бодай воно Сина зігріє –

І разом з зірками Він світу зрадіє…


Хай потім, пізніше, колись Він згадає,

Для чого прийшов народитися в стайню…

Хай зараз радіє Він світу і Мамі.
Вклонимось Матусі і Сину серцями!
25.12.07.

«ОТКУДА РАСТУТ РУКИ?»

(Детские размышления о МЕСТЕ)
Мама, откуда растут руки? Места, чуть выше того, откуда растут ноги? Или чуть ниже, откуда глаза? Но разве глаза растут? А уши? А нос? Все же растут, увеличиваясь с возрастом. Уши слоненка и взрослого слона – две большие разницы! А разве можно сравнить глазик циклопенка и возмужавшего циклопа? Нос взрослого муравьеда и носик маленького муравьедика? Это только у одного Буратино нос был постоянной длины, потому что он имел законсервированный возраст и был штучного производства! Хотя тоже стачивался, так как совал он его куда попало. А что лучше, быть законсервированным во времени или расти, а потом стареть? Но потом умираешь ведь? Хорошо ли это? И кому хорошо, а кому - не очень? А точно умираешь? А кто подтвердил, что умираешь? Мертвые разве говорят? А как они могут сказать, что они умерли, если они умерли? Они могут сказать только, если не умерли! А если они говорят, то почему они мертвые? А раз не мертвые – то живые?

Так вот откуда растут ноги! «Ну да: если руки не оттуда выросли – это ноги!»

Значит, руки, нос, уши и глаза растут из мест, что над эти местом! А какое место главнее? Если у человека не было б ног, он стоял на одном месте – зачем ему руки? И нюхал бы он один запах, слышал один звук, видел бы один вид? Но если ноги есть, как идти, не видя, не слыша, не нюхая, не трогая что-нибудь руками? Значит, человеку нужно все? И мозги тоже? Ну да, ведь я же чем-то думаю! А еще, говорят, у человека есть сердце. Зачем оно?Ой, как приятно что-то заболело в груди!

Мамочка, родненькая, как же я тебя люблю-ю-ю!..

(08.06.07.)
Почни із себе!

Мабуть, тільки сліпий вже не бачить, що з нашою молоддю і всім суспільством щось відбувається. Зростають негативні цифри статистики злочинності, наркоманії, алкоголізму - байдужості до себе і інших, моральні критерії стали з голови на ноги, наче світ перевернувся. Ми спільними зусиллями управлінських, правоохоронних органів, освіти, культури намагаємось щось зробити, але це дає тільки частковий результат, і то не завжди. Чому? Може, тому, що намагаємось виправити наслідки, не торкаючись причини? Не бачимо чи не хочемо бачити цих причин? Розтрачуємо сили на боротьбу із повітряними вітряками, а щось важливіше не беремо до уваги?

Я добре пам’ятаю слова, сказані у Верховній Раді 4 роки тому Юлією Тимошенко після перемоги Помаранчевої революції: «Україна тоді підніметься з колін, коли стане на коліна перед Богом!» На жаль, ми рідко їх згадуємо, звівши до відвідування храмів або будівницта нових, формальної участі в релігійних святах та обрядах. А от в душах і серцях наших мало що змінилося, хоч і говоримо про відродження духовності, хоч навіть душевність не стала більшою... Це про наш час сказано у Книзі життя – Біблії: «А еще по причине многих беззаконий в людях охладеет любовь…» Чи не тому натхненне слово поета, вчителя, працівника культури не може дістатись до охолоджених сердець людей, більшість яких турбують лише матеріальні проблеми? Чи не тому на святах і творчих вечорах в будинках культури напівпусті зали? Чи не тому читаються детективи, а не класика, глядач іде на фільми жахів або еротику, мильні опери і нескінченна реклама заполонили телеекрани?

Але ж ми самі обираємо, що читати, дивитися, відвідувати. А потім вечорами – головні болі, поганий настрій, втома, наче вампір енергетичний висмоктав енергію. А може і так? Може, негатив із телевізорів, низькопробних книжок, колотнечі на ринку або магазині, де продають, а за углом або в тому ж магазині вживають алкогольні напої, перейшов на нас? Це нас «відвампірили», а енергій життєвих нема чим поповнити, бо «до одного місця» нам класична музика, високий вірш, глибока покаянна молитва? А «свято місце пусто не буває», нема води свіжої, на тобі брудної! Це та ж сама інфекція, тільки енергетична, де духовні віруси вражають мільйони дітей і дорослих. Єпідемії духовного грипу, душевного ОРЗ впевнено крокують по душах українців і не тільки українців. А ми говоримо: «Треба!.. Як можна?!. Чому вони таке роблять?!.» А самі? Пам’ятаєте вираз: «Лікарю, вилікуй себе сам!» Але ж хворі лікарі лікують хворих людей, нещирі лідери навчають чеснотам народи, непрофесіонали дорікать фахівцям за справи, які вони вже потім не хочуть робити… «Почни з себе! Почни з себе, лікарю, вчителю, лідере, начальнику! Почни з себе, людино!» Але ж як важко це робити, бо духовний вірус байдужості і ліні не хоче залишати свою кормушку, і тільки праця людини над собою може принести результат. «Царство небесне силою береться!», «Спасіння утопаючих – справа рук самих утопаючих!», «Лікарю, вилікуй себе сам!» А ми дивимось – і не бачимо, слухаємо – і не чуємо. Ну що з того, що десь плачуть ікони Богородиці, точиться миро, оновлюються образи Христа і святих? Ну що з того, що вчені, да ще й не українські, доводять про зміни магнітних полюсів планети і трансмутаційний перехід людства з однієї епохи в нову? А може, скоро в Україні будуть збирати по три урожаї картоплі і, можливо, вирощувати банани, та хіба це погано? І, взагалі, казав же колись Людовік Пятнадцятий: «Після нас - хоч потоп!» .

Люди добрі, а діти наші, онуки та їхні діти? Невже в нас таке закам’яніле серце стало, що крім грошей, влади і всіма правдами і неправдами отриманої землі, нас нічого не цікавить? Але ж бумеранг повертається, «що посієш, те й пожнеш» - не ти, так діти твої відповідатимуть за неправедне, нечесне, лукаве. І вже відповідають, бо час набрав нову швидкість, і це теж доводять вчені, да і самі ми бачимо…
… А ми повчаємо дітей, як поводитись, говоримо про безпечний секс, СНІД, наркоманію і алкоголізм, вимагаємо гарної поведінки, навіть згадуємо іноді один з десяти заповітів: «Поважай батька і матір своїх»…

А пам’ятаємо дев’ять інших? А якщо пам’ятаємо, чи живемо за ними?..


Поети залишаються в віках!

(М.Ф.Сингаївському)
Поети залишаються в віках,

Бо їхній Дар – народжувати Вічне.

Г.Герасименко
Поети залишаються в віках,

Бо їхній Дар – народжувати Вічне.

Так буде і було так споконвічне,

І зараз є – і не інакше – так!


Поети залишаються в віках,

Бо іхній Дар – від Господа, від Неба.

Хоч іноді він на землі не треба -

Тримає його Вічність на руках.

Поети залишаються в віках

Не тільки в літерах, а й в квітах і деревах,

Вітрах і сонці, і блакиті неба,

І поцілунках ніжних на губах.

Поети залишаються в віках –

Чи то віки залишені в поетах?

Зриває Час з тиранів еполети,

Змітає із обличь народів жах –

Поети ж залишаються в віках –

Бо світло не з’їдається пітьмою,

Бо щастя вище за хвилини горя,

Бо Вічність – Слова нескінченний шлях.


Поети залишаються в віках!

2.02.08.



ЗМІСТ

Від упорядника 3



1.ПЕРШІ КРОКИ В ПОЕТИЧНОМУ СЛОВІ 5

КОЗАЧОК ІРИНА

7-Б клас, Бишівська ЗОШ І-ІІІ ст.



ГОНЧАРЕНКО ЛЮДМИЛА

6 кл., Новосілківська ЗОШ І – ІІІ ст.



ФЕСАЙ МАРІЯ

6-а клас Макарівської ЗОШ 1-111ст. №3



РЄЗНІКОВА ЄЛІЗАВЕТА

6 клас Макарівської ЗОШ 1-111ст.№3



НИЖНИК БОГДАНА

7кл., Новосілківська ЗОШ І – ІІІ ст.



ЛЕОНЕНКО МАРІЯ

7 клас, Макарів, літстудія «Сузір’я»



ЛОКОТЬ ОЛЕСЯ

7 клас, с.Калинівка, літстудія «Сузір’я»



ХОМЕНКО ТЕТЯНА

7 клас, с. Андріївка



МАРУНІЧ ОКСАНА

7 клас, Макарівська ЗОШ 1-111ст.№1



ХОДАКІВСЬКА СВІТЛАНА

7 клас, Макарівська ЗОШ 1-111ст.№1



КУЩЕНКО ОЛЕКСАНДРА

7 клас, Ніжиловицьке НВО



СОПЛЕНКО АНЯ

7 клас, Ніжиловицьке НВО



МЕЛЬНИЧЕНКО КАТЕРИНА

9 кл., Новосілківська ЗОШ І – ІІІ ст.



ЛОПАТА ДАРИНА

9 клас, с.Червона Слобода



ОРЄХОВА АНАСТАСІЯ

10 кл., Макарівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1



АМЄЛЬКІНА МАР’ЯНА

10 –А клас, Макарів, літстудія «Сузір’я»



КОРІНЧИК ЛЮБОВ

учениця 10 класу, Ніжиловицьке НВО



КАРПЕНКО МАРИНА

10 клас, Гружчанська ЗОШ 1-111ст.



ЧОРНА ОЛЕСЯ

Великокарашинська ЗОШ 1-111ст., 10 клас



МОКЕЄВА ВІКТОРІЯ

10 клас, Королівська ЗОШ 1-111ст.



ПОЛУСМЯК ОЛЕНА

10 клас, с. Пашківка



ХОМЕНКО ВІРА

с.Липівка, 11 клас



ХОМЕНКО НАДІЯ

с.Липівка, 11 клас



ПОТАПЕНКО ЮЛІЯ

11клас, Макарів, літстудія «Сузір’я»



ЧОРНЕНКО МИКОЛА

Мотижинський ліцей, 11 клас


2.ВИПУСКНИКИ «СУЗІР*Я» ПРОДОВЖУЮТЬ

ПИСАТИ… 77

ОЛЕКСАНДР БОЙКО

с.Новосілки



ГАЛИНА ГЕРАСИМЕНКО-КРАВЧЕНКО

смт. Макарів



ОКСАНА МІЩЕНКО

смт. Макарів



ЄВГЕНІЯ ГОДЕНКОВА

смт. Макарів



ЯНІНА ГРУШКО

с. Червона Слобода



ОКСАНА ІГНАТОВА

смт. Макарів



ЛЮДМИЛА ЗАВАЦЬКА

с.Червона Слобода



КАТЕРИНА ТУНИК

с.Червона Слобода



3. «НАЙПЕРШІ СХОДИНКИ...» 173

САВИНА ТЕТЯНА

5 кл. Новосілківської ЗОШ І – ІІІ ст.



ЦИРНЮК ВАЛЕНТИНА

6 клас, с.Андріївка



ШЕПЕЛЮК ДАРИНА

6 клас, с Андріївка



ЗІНЧЕНКО ЮЛІЯ

6 клас, с. Андріївка



ОВЧАРЕНКО ЛЕСЯ

6 клас, с .Андріївка



ЧЕРЕДНИЧЕНКО ВЕРОНИКА

7-Б клас, Бишівська ЗОШ І-ІІІ ст.



СОПУРКО ТЕТЯНА

7-а клас Макарівська ЗОШ 1-111ст.№3




  1. ГОСТІ І ДРУЗІ «СУЗІР*Я» 183

ПАША ГРАН

с.Леонівка



ЛЮБОВ ЛЕГЧИЛОВА

с.Бишів


МАРІЯ ДАНИЛЕНКО

с.Лишня


ВАЛЕНТИНА ЧОРНЕНКО

с.Мотижин



МАРІЯ ВЕРХОВЕЦЬ

смт. Макарів



ЄВГЕНІЯ САНЧЕНКО

смт. Макарів



СВІТЛАНА РОМАНЕНКО

с. Колонщина



ТЕТЯНА КРАВЧЕНКО

м.Київ


ЄВГЕНІЯ МЕЛЬНИК

м. Київ


ЕЛЕНА ГОНЧАРОВА

м. Майкоп



ЛАРИСА БУЙЛУК

м. Чернігів



ІГОР ГОДЕНКОВ

смт. Макарів



Зміст 218
__________________

Літературно – художнє видання

«ЮНА МАКАРІВЩИНА»

Літературний альманах студії «Сузір'я»

(українською та російською мовами)

ЦТДЮ ім. Д.Туптала, смт.Макарів Київської обл., 2008 - 220с.

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка