Відділ освіти Чорнобаївської райдержадміністрації Методичний кабінет Лесечко Ніни Василівни вчителя початкових класів Новоукраїнського навчально-виховного комплексу



Сторінка1/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.67 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Відділ освіти

Чорнобаївської райдержадміністрації

Методичний кабінет

Лесечко Ніни Василівни

вчителя початкових класів

Новоукраїнського навчально-виховного комплексу


Обсяг матеріалу: 127 сторінок

ЗМІСТ

І. Анотація…………………………………………………………………………………..3

ІІ. Дидактичний матеріал

1. Рослини в усній народній творчості………………………………………………..4

Барвінок……………………………………………………………………………….5-7

Береза………………………………………………………………………………….8-11

Верба………………………………………………………………………………...12-14

Дуб……………………………………………………………………………………15-16

Калина………………………………………………………………………………...17-20

Конвалія………………………………………………………………………………21-23

Кропива……………………………………………………………………………….24-25

Кульбаба………………………………………………………………………………26-27

Липа…………………………………………………………………………………...28-29

Льон…………………………………………………………………………………...30-32

Мак……………………………………………………………………………………33-36

Підсніжник……………………………………………………………………………37

Пролісок………………………………………………………………………………38-39

Ромашка……………………………………………………………………………….40

Сон-трава……………………………………………………………………………..41

Соняшник……………………………………………………………………………..42-43

Шипшина……………………………………………………………………………..44-45

2. Тварини в усній народній творчості………………………………………………..46

Бджола…………………………………………………………………………………47-51

Білка……………………………………………………………………………………52-54

Ведмідь………………………………………………………………………………...55-58

Вовк……………………………………………………………………………………59-60

Ворона…………………………………………………………………………………61-62

Горобець……………………………………………………………………………….63-65

Голуб…………………………………………………………………………………...66-67

Гусак…………………………………………………………………………………...68-69

Дятел…………………………………………………………………………………...70-71

Жаба……………………………………………………………………………………72

Журавель………………………………………………………………………………73-77

Заєць…………………………………………………………………………………...78-81

Зозуля………………………………………………………………………………….82-84

Їжак……………………………………………………………………………………85-88

Котик………………………………………………………………………………….89-91

Корова………………………………………………………………………………...92-93

Квочка і курчата……………………………………………………………………..94

Ластівка………………………………………………………………………………95-98

Лелека………………………………………………………………………………..99-103

Лисиця……………………………………………………………………………....104-107

Метелик……………………………………………………………………………..108-109

Мишка………………………………………………………………………………110

Мураха………………………………………………………………………………111

Півень……………………………………………………………………………….112-113

Рак…………………………………………………………………………………...114

Синичка……………………………………………………………………………..115-116

Снігур……………………………………………………………………………….117-118

Собака……………………………………………………………………………….119

Сова………………………………………………………………………………….120

Соловейко…………………………………………………………………………...121-122

Сорока……………………………………………………………………………….123-124

Шпак…………………………………………………………………………………125-126

ІІІ. Використана література………………………………………………………………127
АНОТАЦІЯ
Даний матеріал складається з загадок, скоромовок,

лічилок, віршів, прислів’їв та приказок, з постійних

народних порівнянь про рослин та тварин, а також з

чудових легенд та казок, які дійшли з сивої давнини.

Запропонований матеріал рекомендується

використовувати при роботі з дітьми для проведення

уроків читання, природознавства та виховних заходів, що сприятиме розвитку інтересу до вивчення рідного краю.

Робота адресована вчителям початкових класів,

вихователям.

Тільки вийдеш із хати,

То зустрінеш нас.

Ми — це сад зелений,

Ми — гаї й діброви,

Ми — це трави й квіти.



Барвінок

Загадки

Цвіте синьо, лист зелений,

Квітник прикрашає.

Хоч мороз усе побив —

Його не займає.

(Барвінок)
Прислів’я та приказки

Ой де Грицько коні пас, поріс барвінок по пояс.

Барвінок на вінок, а полин на віник.
Вірші

...Встала й весна.

Чорну землю сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила,

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї,

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають.

Т. Г. Шевченко
БАРВІНОК

Недавно ще гула метелиця,

Іще лежить в низинах сніг,

А вже барвінку листя стелиться

Зеленим килимом до ніг.

Воно під снігом і під кригою

Всю зиму зелень берегло

І перше стрінуло з відлигою

Весняне сонце і тепло.

Із перемогою і славою

Весна з'являється на світ

І квітне радістю яскравою

Барвінковий зірчастий цвіт.(Н.Забіла.)
БАРВІНОК

Дуже заздрив я фіалці,

Що була так запашна.

І тоді звернувсь до Флори,

Щоб дала мені хоч вроди.

Та запізно я звернувся,

Не залишилось в богині

Подаруночка мені

Крім гучної назви — вінка,

Переможного Барвінка.

І цілющим став тоді я.

Полюбили мене люди,

Запросили на весілля та хрестини

І на всі святкові днини.

І хто садить біля хати,

Буде той здоров'я мати.



БАРВІНОК

Стелися, барвінку, низенько-низенько,

Уже моя мама близенько-близенько,

Уже моя мама заходить до хати,

Букетик барвінку несе для дитяти.

У барвінку квіточки голубі.

У моєї мами очки — теж такі.
Пісня

БАРВІНКОВА УКРАЇНА



Сл. О. Голеги

Муз. М. Ведмедері

Україна — мов царівна,

Заквітчана у барвінок.

А барвінок зелененький

Цвіте небом голубеньким.

Приспів:

У країні барвінковій —

Всі малята барвінкові.

Барвінокові всі маленькі —

Непосиди веселенькі!

Як барвінок, всюди в'ються,

Все встигають, все сміються.

І співають барвінчата,

Як у гаї солов'ята.
Гра

«Вгадай за описом».

Я — з родини кутрових. Багаторічна зимуюча рослина з розвиненим кореневищем. Стебло стелиться. Листя яскраво-зелене, блискуче, ланцетовидне. Квіти поодинокі, синього кольору. Полюбляю затінок, квітну навесні.

Я — лікарська рослина. Використовують як кровоочисних засіб та для лікування гіпертонії.

(Це — барвінок)

Я дуже гарно цвіту світло-синіми квітками. Навіть під снігом мене можна знайти. Мене ви знайдете скрізь: у дубових лісах і на узліссях, у парках і в садах. Та й на могилах я є як символ вічної пам'яті. Мене знають і використовують, як кровоспинний, в'яжучий і ранозагоювальний засіб ще з глибокої давнини. Люди збирають наземну частину рослинки і сушать. Але при збиранні треба бути обережним, бо я отруйна. Тому зривати мене, для того щоб погратися, не бажано. А якщо ви зірвали, то вимийте добре руки з милом. З мене виготовляють багато ліків від головного болю, гіпертонії, неврозів.(Це — барвінок)


Легенди

1. Жили колись давно чоловік із жінкою у злагоді і любові. А найбільшою потіхою для них був синок на ім'я Бар. Скоро виріс парубком. Багато дівчат мали собі на думці одружитися з ним. Сохло серце за Баром і в однієї дівчини, що мала за матір відьму. Але Бар посватався до іншої, що називалася Вінка. І от прийшов день весілля. Щасливі молодята чекали тої хвилини, щоб піти до святої церкви до шлюбу.

Аж тут де не взялася та ворожка зі своєю дочкою. Ворожка стала перед молодими, проголосила своє прокляття і окропила молодят смердючим настоєм якогось зілля. За хвилю, де стояли Бар і Вінка, нічого не було. Кинулися люди до ворожки, а вона махнула руками і злетіла чорною вороною. Кинулися до її дочки, а та злетіла до хмар сірою галкою. Впала мати на землю, де стояв її син з нареченою, і окропила землю слізьми.

І сталося диво: на очах у всіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом. Назвали його барвінком. Тягнеться він до хат, а кожна дівчина вплітає його у свій весільний віночок.

2. Ріс собі невеличкий кущик. Щоранку будили його промінці сонця, він солодко потягався, вмивався і відкривав свої блакитні очі. І все було добре, тільки ніхто на нього не звертав уваги, і він часто плакав.

Одного разу побачила його чарівниця-фея. Вона почула, як він схлипував, тому підійшла і запитала:

— Хто це плаче?

— Це я, — відповів тонесенький голосок.

Фея підійшла і побачила невеличкий кущик з блакитними зірчастими оченятами.

— Чому ж ти плачеш? Хто образив тебе?

— В мене зовсім немає друзів, на мене ніхто не звертає уваги, адже в мене немає запаху.

Фея була доброю. Вона заспокоїла його і сказала:

— Не плач, любий, запаху дати тобі не можу, але ти будеш квітнути довше за всі інші квіти, будеш квітнути і тоді, коли друзі твої будуть довго спати. Коли чарівниця хотіла вже йти, кущик напружив свої листочки і тихенько попросив:

Добра фея, будь ласка, дай мені ім'я, адже я без імені...

— Добре, любий, — посміхнулася фея.

— Тебе будуть звати Барвінком.



Береза

Загадки
Білокрила, наче птах,

І оспівана в піснях.

Дрібне листячко на ній

Що й казати — гарна всім. (Береза)


Стрімко вибігли на гору

Дві подружки білокорі.

Дощик їм полоще кіски.

Звуть цих подружок... (берізки).


Зелена, а не гай,

Біла, а не сніг,

Кучерява, та без волосся. (Береза)
В білому сарафані стала на галявині,

летіли синички — сіли на косички. (Береза)


Стоїть дерево, цвітом зелено,

в цьому дереві чотири бажання:

перше — хворим на здоров'я,

друге — людям колодязь,

третє — від темряви світло,

четверте — посуд для всього. (Береза)


Стоїть при дорозі у травах й кущах

І білі свої ноги все миє в дощах. (Береза)


Похилилась, зажурилась,

ніби плаче, ніби вмилась.

Чи то чорна, чи то біла!

Як зовуть її ? Ну сміло! (Береза)


Вірші

БЕРІЗОНЬКА

Берізонько, берізонько,

ти мавка лісова,

зелені твої кіски

вітрисько розвіва.

Стоїш ти при дорозі

у травах і кущах

і білі свої ноги

все миєш на дощах.

Прошу вас, із берези

ви соку не точіть,

ви краще їй сестричку

зелену посадіть.

Ви краще їй шпаківню

поставте на гілках,

щоб прилітав до неї

друг лісу, добрий птах!

Любов Забашта

Берізка

Як прийшла до нас уквітчана

Весна,

Посадила я берізку край вікна.



Стала, стала я берізку

Поливать,

Стала пісеньку веселу

їй співать.

— Ти рости, моя берізонько,

Рости,


Буйним листом всім на радість

Шелести


Г. Бойко

Берізка

Чом ти плачеш, красуне струнка?

Чом зажурена й тиха така?

Не сумуй, озирнися навколо.

Он тобі посміхнулась тополя.

Небо чисте, ясне, голубе

Обіймає ласкаво тебе.

Вже весна завітала в гаї,

Кучерявіють коси твої.

То, чому ж ти, берізко, сумна?

А у відповідь каже вона:

«Злії люди згубили мене.

Мабуть, серце у них кам'яне.

Бачиш, рана глибока яка!

З неї сік — моя кров — витіка.

Скоро зелень покриє гаї,

Прилетять гомінкі солов'ї:

Я любила пісні солов'їв,

Та мені не почути той спів.

Це для мене остання весна.

Я помру. Ось тому я й сумна».

Ні, берізонько, ти не помреш,

І у зелені ти розцвітеш.

Я тебе не покину, кохана,

Залікую глибокую рану,

Я замажу її й обгорну.

Ще не раз ти зустрінеш весну!

В. Бутрім



Українська народна пісня

Ой хвалилася та й берізонька

Ой хвалилася та й берізонька:

— На мені кора та білесенька,

На мені листя та широке,

На мені гілля та високе.

Ой обізвався зелений дубочок:

— Ой не хвалися ти, берізонько,

Не ти свою кору вибілила,

Не ти це листя широчила,

Не ти це гілля височила,

Вибілило кору та ясне сонце,

Височив гілля та дрібен дощик.



Порівняння

Гнучка, як берізка.

Тендітна, мов берізка.
Цікаво!

- Раніше, коли не було електрики, хати освітлювали трісками із берези, печі топили березовими дровами.

- З березової кори плели туєси, корзинки для ягід і грибів, з деревини робили бочки для солінь, ложки, миски для їжі — посуд для всього.

- З березових бруньок і листочків виробляють ліки для лікування простуди, кашлю, ангіни, а також п'ють їх коли болить живіт; натирають ними болючі місця, миють голову коли надмірно випадає волосся.

- З кори берези виробляють дьоготь. Це про нього кажуть, що ложкою дьогтю можна зіпсувати бочку меду, але як ліки він дуже корисний, ним лікують рани, лишаї, опіки і не тільки у людей, а й у тварин.

- Сік, який одержують з берези, дуже корисний для здоров'я, він виводить з людського організму все непотрібне. Це сечогінний і глистогінний засіб.

- З деревини роблять декоративний посуд і меблі.

- Листя беріз використовують для фарбування тканини в жовтий, коричневий і золотистий кольори.

- Береза живе до 150 років.
Легенда

Журба берези

... У давні часи над сивим Дніпром жив молодий і статний красень Доброслав. Був він один у матері-вдови, тож стара жінка мала його за опору єдину в житті, за єдину надію і втіху.

Уже й одружувати хлопця прийшов час, уже й пригледіла мати синові пару, а собі невістку, молоду гарну дівчину Любаву. Та сталося лихо. Напали на рідну землю вороги, і пішов Доброслав з княжою раттю проти супостата. Серце материнське кров'ю обливалося за сином, сльози туманили сірі очі. А син у січах кривавих відстоював рідну землю, захищав материнську старість і молодість своєї нареченої Любави.

Якось почула стара мати кінське іржання під воротьми. В надії і тривозі вийшла із хати і побачила свого сивого коня, на якому син поїхав битися з ворогами. Осідланий стояв він під воротьми без вершника і жалібно, мовби когось оплакуючи, іржав. Усе зрозуміла мати, заплакала гірко, схилилася на ворота в тузі. Цілу ніч отак стояла, а на ранок побачили люди на тім місці білокоре дерево. І тому, мабуть, що хата вдовина стояла при самому березі, то й назвали те дерево березою.
Гра

«Берізка»

Правила гри. Одна дитина в середині кола — берізка, всі діти стоять колом.

Ведучий:

Берізка, берізка,

Берізка зелена! (Двічі)

Діти йдуть вправо, повторюючи слова, тримають руку біля правого плеча ніби несуть дерево і продовжують співати.



Діти.

Ми посадимо берізку

Ось таку! (Двічі)

Повертаються обличчям до кола, присідають і показують руками, яку берізку вони посадять. На слова:

Ходимо, ходимо

По лісу-лісочку. (Двічі)

діти беруться за руки і йдуть вліво, а дитина, що в колі, присідає.

На слова:

Виростай же, берізко,

Ось така! (Двічі) — дитина, що в колі, встає.

На слова:

Ходимо, ходимо

Навколо нашої берізки! (Двічі)

діти повертаються до середини, нахиляються і плавним рухом показують, як росте берізка.

На слова:

Стала наша берізка

Ось така! (Двічі) —

діти йдуть до центру, піднімаючи з'єднані руки, показують, якою стала берізка.


Кросворд


1. Навесні веселить,

влітку холодить,

восени годує,

взимку гріє. (Дерево)
2. Зійшли сніги, шумить вода,

Земля вже квіти викидає,

Буяє травка молода, все мертве оживає.

Що це за пора року? (Весна)


3. Висока красуня стоїть на галявині

В зеленій кофтині, в білому сарафані. (Береза)


Прикмети
- Зазеленів березовий гай – пересаджуй дерева.

- Як до середини жовтня з беріз не осипалося листя – сніг ляже пізно.

- Якщо береза опушилася раніше від клена — літо буде сухе, пізніше — дощове.

- Якщо весною береза раніше за вільху листя викине — літо буде сухим, а коли вільха першою розів'ється —замучать дощі й холод.

- Літо буває дощовим, якщо весною з берези тече багато соку.

- Якою буде весна, берези розкажуть восени. Листя починає жовтіти з верхівки — треба чекати ранню весну, знизу — пізню, а коли рівномірно — середню.

- Завбачають берези і зиму. На початку жовтня з неї листя не опало — сніг ляже пізно. Якщо ж свого часу все опаде, то наприкінці січня — на початку лютого буде тривала відлига.
Оповідання

Сльози солодкі

Стоїть береза в лісі. Кап-кап-кап, — на сухе листя скидає великі краплини соку. Кажуть: то береза плаче. Чого? Від тепла, від сонця, від радості, що знову весна прийшла. Тому і сльози солодкі...



(О. Буцень)

Верба

Загадки

Стоїть дерево над річкою,

Схилилось воно над водичкою.

Дай, річечко, йому напитись,

Тоді не буде воно журитись. (Верба)


Нахилилась над водою,

Наче та дівчина.

В вітоньках лягла журба.

Відгадали? Я — ... (верба).


Вірші

Котики - воркотики

Всілися рядком.

Поїть сонце котики

Теплим молоком.

Не глядить на котики

Лиш вусатий кіт,

Мабуть, знає, що котики —

Це вербовий цвіт.

А. М’ятківський


Ось верба з віршів Т.Г. Шевченка.

— А верби ген понад ставом

Тихесенько собі купають

Зелені віти.


— І досі сниться під горою,

Між вербами, понад водою,

Біленька хаточка.
— Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.
— Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива.

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.


ШЕВЧЕНКОВА ВЕРБА

Коли на чорний шлях ступав,

Ішов на прогнання в неволю,

Галузку вербову підняв,

Обчмихав і забрав з собою.

Була відірвана, як він.

Від пня і від землі святої,

Засуджена на лютий скін

Серед пустині степової.

Поніс її і посадив

За фортом, в полі, на пустині,

Здалека воду приносив

І пильно підливав щоднини.

Прийнялася і навесну

Зелене листя розпустила.

Ох як же, як була йому

Та деревина люба й мила!

Було, з казарми прибіжить

В зеленій тіні відпочити,

Положиться, верба шумить

І шепче щось над ним як мати.

Мов жалується, що весна,

Сади цвітуть на Україні,

Вона ж сумує тут одна

Посеред дикої пустині.

Летить степом листочків шум,

Немов далека пісня жалю,

Ні твоїх слів, ні твоїх дум

Нам не забути, рідний краю!

Богдан Липкий
На вербі, на гіллі

Білі-білі котики,

Доторкнуться лагідно

Лоскотливим дотиком.

Доторкнуться котики

Білі, невеличкі,

До руки, до ротика,

До моєї щічки.

(Н. Забіла)

ВЕРБОВІ СЕРЕЖКИ

Біля яру, біля стежки

Одягла верба сережки.

Головою хилитала,

Потихесеньку питала:

— Де ота біленька хатка,

Що гарнесенькі дівчатка?

Хай би вибігли до стежки —

Подарую їм сережки.

Л. Костенко



ВЕРБА

Біля тину — калина,

Біля ставу — верба.

Це — моя Україна

Земля рідна моя.

Нахилилась вербонька до води,

Зацвіла калинонька для краси,

Найдорожча для нас та земля,

Де родились всі ми, ти і я.
Прикмети

Зацвіла верба — це прийшла весна.

Де є верба, там є вода.

Перед дощем на листках плакучої верби з’являються крапельки вологи.

Де ростуть верби, там чисті джерела води.
Прислів’я та приказки

Верба і калина є символом України.

Будь високим, як верба, а багатим, як земля.

Без верби і калини нема України.


Казка

ВЕРБА І ВОДЯНИЙ ЦАР

Жила колись у нашому краю дівчина рідкісної вроди. Якось сиділа діва над озером.

Розчісувала буйні коси, дивилася у дзеркальне плесо, милуючись собою. Побачив красуню водяний цар, мовив зачудовано:

Не зустрічав такої краси ні з-поміж русалок моїх, ні між тих дівчат, що купаються у володінні моїм. Будь мені за дружину.

Чудово, — загорілась діва, — буду твоєю, але ... зроби так, щоб мій образ вічно відбивався у дзеркалі твоїх вод.

- Так буде, як ти жадаєш, - відмовив цар.

- Вічно твій образ чарівний відбиватиметься у цьому озері. Але станеш ти плакучою вербою.

Так з'явилась у нашому краю верба плакуча. Дерево прекрасне й замислене.

За О.Бердником

Цікаво!

- Здавна уславлені в нашому народі й вербові вироби. Колись з цієї деревини виготовляли легкі та надійні вербові човни, олійниці, корита. З верби білої виробляли кобзи і бандури. З вербових дощок або з колод-довбанок робили вулики, майстрували дерев'яні ложки. Лоза ви­користовувалась при виготовленні ясел для худоби, при будівництві кошар, кліток для дрібної домашньої живності. А яка то радість була для кожного сільського хлопчака самому зробити вербову дудку, що видавала такі чарівні, ні з чим незрівнянні мелодії!

- Як символ, увійшло дерево і в християнські вірування. Тиждень перед Великоднем називається Вербним, Вербичем. На Вербній неділі, на Вербницю, вербу освячують у церкві, а потім додому несуть і б'ють нею хатніх, в першу чергу тих, котрі ще сплять. Б'ють різками і примовляють:

Не я б'ю, верба б'є.

За тиждень Великдень:

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля.

Першими поспішали вернутись додому з освяченою вербою пасічники. Освячену вербу зберігали за образами, як збавительку від різних недуг, що ними страждають люди і тварини.
Легенда

Одна жінка вдень жила зі своєю сім'єю, а на ніч віддалялась у вербу. Аж ось про це дізнався її чоловік, узяв та й зрубав вербу,— тоді й жінка померла. І тільки материнська любов продовжувала жити в цьому дереві. Зроблена з нього колиска заколисувала осиротілого хлопчика, а коли він підріс, то зробив собі сопілку з пагінців на пеньку старої верби. І сопілка та розмовляла з хлопчиком, як ніжна мати.



Дуб

Загадки

Гарне дерево, міцне.

Листя різьблене, рясне.

А на гілочках крислатих

Буде жолудів багато. (Дуб)


Живе один батько,

Тисячі синів має,

Усім шапки справляє,

А собі немає. (Дуб і жолуді)


Могутній він, прадавній він

Стоїть побіля яру.

Розкинув свій листатий чуб

Чолом торкає хмару.

Ну, а під ним малі хлоп'ятка.

їх жолудями звати.

І дивляться вони на тата,

І мріють такими стати. (Дуб)


На дубі сидів –

Картузик надів,

З дуба впав –

І картузик спав.(Жолудь)

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка