Відділ освіти Чорнобаївської райдержадміністрації Методичний кабінет Лесечко Ніни Василівни вчителя початкових класів Новоукраїнського навчально-виховного комплексу



Сторінка10/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Прикмети

- Якщо миші вилазять з-під снігової ковдри і бігають по снігу — незабаром потеплішає.



- Польові миші переселяються восени до людських жител — на сувору зиму, а навесні — на мокре літо; як болотяні миші влаштовують поверх купи гнізда — на мокру весну й часті повені.

Казка

Лев і мишеня

(Українська народна казка)

Лев після обіду ліг у холодочку відпочивати. Тільки що гарно задрімав, а мишеня вилізло з своєї нори і побігло навпрямець через лева. Лев спросоння думав, що його хто-небудь ловить, тоді й каже: «Як ти сміло мене безпокоїти? Ти знаєш, хто я? Та я тебе тут роздавлю так, що твого й потроху не останеться!» — «Государ-батюшка,— жалібно запищало мишеня,— будь ласкавий, прости. Помилуй мене, нещасного... Я невзначай потривожило тебе. Не души мене, я тобі колись в пригоді стану».

Лев засміявся, йому дуже чудію стало, що мишеня таку нісенітницю варнякає. А далі каже: «Ну, ступай по своїй дорозі; побачу, як ти мені в пригоді станеш. Тільки гляди, більше не одважуйся старших від себе безпокоїти».

Мишеня швиденько побігло від лева і сховалося в бур'яні; дуже раде було, що не попалось в лапи до нього.

Не пройшло і тижня після того, як лев гомонів па мишеня і сварився задушній його. Попавсь бідняга і сам у біду. Вночі гуляв по лісу і попався в тенета. Скільки він не пручався, не міг викрутитись; що не дужче тріпавсь, все більше і більше вплутувався. Мишеня побачило, що лев попався в біду і ніяк не може вирватись, прибігло до нього і почало гризти тенета. Не пройшло й півгодини, як тенета були уже переточені. Лев випростався, подякував мишеняті й подався подалі від того місця.

Скоромовка

Тишком-нишком вийшла мишка із нори, в шкряботушки ніс і вушка догори.



МУРАХИ

Загадки

•Ми – лісові мешканці.

Вправні будівельники.

Всією артіллю будуємо житло

Із соснових голок. (Мурахи)

•Вправні будівельники

Майструють дашок

З соснових голок. (Мурахи)

Вірші

Лазила мурашка

Тільки по землі

І носила в хатку

Прутики малі.

Якось, випадково,

Залізла на ґлід.

І здалось їй:

Звідси видно цілий світ.

Степан Жупанин

Прислів'я та приказки

Бережи мурашку, як свою рубашку.



Прикмети

- На мурашниках великі «подушки» — сувора буде зима.



- Якщо польові мурахи будують високі купи, то осінь і весна будуть дощові з буйним водопіллям.

Цікаво!

- Перед дощем мурашки ховають і закупорюють ходи.

- Щоб взимку тварини випадково не зруйнували присипаний снігом мурашник, лісники огороджують їх жердинами.

- На глибині 1 м мурашки збираються у великий ком, цепеніють.



Казка

Мурашка і голуб

(Українська народна казка)

Одна мурашка лазила по двору, нишпорила собі добичі. Посеред двору стояла полив'яна рийка з водою. В тій рийці стирчала соломина; один кінець доторкався води, а другий виходив з ринки; мурашка спустилась по тій соломині до води і почала смоктати з неї потрібну для неї гущу. Де не взявся вітер, подув і звалив ту соломину в ринку. Мурашка впала в воду і почала тонути, а далі вчепилась за соломинку і держалась за неї. Намокла вся як хлюща і змерзла добре; якби протяглось ще хвилин зо три, мурашка б загинула. Де не взявся на її щастя голуб, підійшов до ринки воду пити. Мурашка почала його прохати:

— Будь ласкавий, заборони мене од смерті, я тобі колись в пригоді стану.

Голуб засміявся і подумав: «Чим вона може мені оддячить, така нікчемна комашка?» Голуб нехотя попнувсь в ринку, схопив ту соломинку в носик і кинув па землю. Мурашка обсохла, обігрілась на сонці й подалась до своєї домівки.

Через тиждень чи через два довелось голубові полетіть до сусіда на тік пошукати там зерна. Голуб ходив по току, задравши вгору голову, не помічав, що перед ним стирчать петлі силець. Якраз на ту нору бігала по току мурашка, побачила, що голуб підходить до силець мерщій побігла до нього і жигнула його за ногу. Голуб нахилив голову вниз — подивитись, хто його жигнув, і побачив, що у нього перед носом стирчать петельки силець. Він тоді мерщій задки, задки, знявсь і полетів додому. Тут він згадав, як він заборонив мурашку од смерті і як

мурашка обіцяла стати йому в пригоді. З того часу голуб з великою охотою помагав в нужді всім тварям.



ПІВЕНЬ

Загадки

По подвір'ю ходить птах

І співає по складах. (Півень)
Двічі родився,

У школі не вчився,

А години знає. (Півень)
Прикмети

Півні ввечері розкукурікалися — на переміну погоди.


Вірші

ПІВЕНЬ

Шия жовта, хвіст зелений

Борода — як маків цвіт,

Півник є такий у мене

Він малятам шле привіт.

Ходить півник по садку

І співа: «Ку-ка-рі-ку».

М. Познанська
ПІВЕНЬ

Є в бабусі гарний півник,

Голосочок має срібний,

Прокидається він рано,

Кукурікає старанно:

Ку-ку-рі-ку!

Встаньте люди!

День сьогодні гарний буде!

Він розшукує жучків.

Тягне з норки черв'ячків,

Віддає малим курчатам,

Бо в родині вій за тата.


Он півники-розбійники вийшли на подвір'я.

Обвішались шаблюками з блискучого пір'я.

І лякали, і співали! Аж раптом замовкли:

На подвір'я випав дощ -і шаблі промокли.



Віктор Терен.

Байка

ЗОЗУЛЯ Й ПІВЕНЬ

— Як ти співаєш, Півне, веселенько...

— А ти, Зозуленько, ти, зіронька моя, виводиш гарно так і жалібненько,

що іноді аж плачу я...

Як тільки що почнеш співати, не хочеться й пшениченьки клювати,—

біжиш в садок мерщій...

— Тебе я слухала б довіку, куме мій, аби б хотів співати...

— А ти, голубонько, ти, кралечко моя, поки співаєш на калині,

то й весело мені, і забуваю я свою недоленьку, життя своє погане

та безталанне...

А тільки замовчиш або куди летиш,— заниє серденько, неначе на чужині...

І їстоньки — не їм, і питоньки — не п'ю, та виглядаю все Зозуленьку мою.

Як гляну на тебе — така ти невеличка,

моя перепеличко, а голосочок-то який!

Тонесенький, милесенький такий...

Куди той соловей годиться?

— Спасибі, братику, за добрее слівце.

Як не кохать тебе за це?

І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця: і далебі, що так,— пошлюся я на всіх.

— Де взявся Горобець, послухав трохи їх та й каже:

— Годі вам брехати та одно другого знічев'я вихваляти! —

Пурхнув — та й був такий. За що ж,— хто-небудь попитає,

— Зозуля Півня вихваляє?

За те, що Півень годить їй та потакати добре вміє: рука, як кажуть, руку миє.



Л. Глібов

Казка

ХИТРИЙ ПІВЕНЬ

(Українська народна казка.)

Півень, тріпочучи крилами, злетів на пліт і заходився на все горло кукурікати. З сусіднього лісочка підкралася лисичка.

— День добрий! — гукнула вона.— Почула, як ти гарно кукурікаєш. Чудовий у тебе голос. Тільки не знаю, чи вмієш ти так співати, як співав твій батько.

— А як співав мій батько?

— Він на одній нозі ходив по плоті, заплющивши одне око, так гарно кукурікав...

— І я зможу! — сказав півень, виструнчився, заплющив очі і ну кукурікати!

— А чи зможеш ти стояти на одній нозі і, заплющивши очі, співати?

— Зможу! — крикнув півень.

Та тільки заплющив він очі, як лисиця підскочила і схопила його.

Понесла лисиця його в ліс і хотіла вже з'їсти, а він і каже:

— Твоя мати не так робила!

— А як же вона робила? — спитала лисиця.

— Схопивши півня, вона, перш ніж розірвати його, мала звичку співати.

— Я вся вдалася в матір! — промовила лисиця. Заплющивши очі, вона щось зашепотіла.

Півень тільки цього й чекав: змахнув крилами, злетів і сів на дерево.

— Ось тобі й маєш, півень мене перехитрив,— облизав­шись, промовила лисиця, зітхнула і голодна подалася в ліс.

Пісенька

КУКУРІКУ, ПІВНИКУ.

Українська дитяча пісенька.

— Кукуріку, півнику, куди йдеш?

Скажи мені правдоньку, де живеш?

— Ото ж моя хатонька край води,

з хорошого дерева, з лободи.

А на моїй хатоньці крокви

з хорошого дерева — з моркви.

Така моя хатонька край води,

з хорошого дерева — з лободи.

А на моїй хатоньці лати.

З хорошого дерева — з м'яти.

Така моя хатонька край води,

з хорошого дерева — з лободи.

Лічилка

Стоїть півень на току

У червонім чобітку.

Будем півника просити:

— Ходи жита молотити.

РАК

Загадки

Раз рибалив я на річці

А клювала риба абияк,

Клешнею вчепився тільки... (Рак)



Йде в горщик чорне,

а з горщика червоне. (Рак)

Має клешні й довгі вуса,

Я і сам його боюся,

Бо щипає мов гусак.

Ну, а звуть щипаку... (Рак)



Прислів'я та приказки

  1. Пече раки.

  2. Пошли дурня по раки, а він жаб нахапає.

  3. Най ся тобі більше не бачить печеного рака.

  4. Як рак на горі свисне.

  5. Бодай так рак світ бачив, як цей гроші віддасть.

  6. На безриб'ї і рак — риба.

  7. Вирячив очі, як рак печений.

Цікаво!

- Раки зимують на дні річок та ставків.



Байка

ЛЕБІДЬ, ЩУКА І РАК

У товаристві лад — усяк тому радіє.

Дурне безладдя лихо діє,

і діло, як на гріх, не діло — тільки сміх.

Колись-то Лебідь, Рак та Щука

приставить хуру узялись.

От троє разом запряглись,

смикнули — катма ходу...

Що за морока? Що робить?

А й не велика, бачся, штука,—

Так лебідь рветься підлетіть,

Рак упирається, а Щука тягне в воду.

Хто винен з них, хто ні – судить не нам,

Та тільки хура й досі там.

Л. Глібов

Казка

Ворона й рак

Якось-то виліз на землю рак із своєї печери, а ворона поблизу стрибала, побачила та й ухопила його.

Вхопила, держить у дзьобові міцно та й думає, як би то за нього краще взятися, щоб і з'їсти.

Бачить рак, що непереливки, та й пустився на хитрощі. Каже вороні:

— Ой, вороно, вороно! Знав я твого батька — що ж то за хороший птах був! Розумний який, боже!

— Угу,— каже ворона, а сама так цупко дер­жить рака, не розтуляє дзьоба нітрішки.

— Ой, вороно, вороно! — промовляє знов рак.— Знав я й твою матір, і що ж то за моторна та мила птаха була — куди іншим воронам до неї!

— Угу! — знов обережно проказує ворона.

— Ой, вороно, вороно! — таки одно править рак,— знав я й братів твоїх та сестер — що ж то за гарні та вдатні були! Сказано — хорошого роду!

— Угу! — все однаково відмовляє ворона.

— Але ж,— каже рак,— ти всіх їх переважила: такої прехорошої, такої розумної, такої премилої птахи і в світі нема! Правда ж?

Від тих слів ворона так стішилася, що забула за все та й гукнула:

— Еге!

Мовивши теє, ворона і розщепила рота, а рак тоді — плюсь воду! Тільки його й бачила ворона!



Отак-то піддурив рак ворону, а чим: облесливим словом! Велику силу має воно...
СИНИЧКА

Загадки

Пташка невеличка,

В неї білі щічки,

Сірі лапки, чорна шапка,

Фартушок жовтенький,

Голосок тоненький.

Та ж ця пташка невеличка

Називається ... (синичка).
Маленька на зріст,

не боїться холоду.

Зимує в наших краях.

Примітна своїм жовтеньким

кольором грудей. (Синичка)
Прилетіла зимувати в українськії ліси.

Ти їй крихіток і сала в годівничку віднеси.

Ця пташина невеличка, а зовуть її... (Синичка)
Що за пташечка така

Все літа коло вікна?

Жовтогруда, білолиця.

Ну, звичайно, це …(синиця)


Шубка з сірого пушку,

Скаче в жовтім фартушку,

Чорний шарфик та шапчина,

Хоч маленька ця пташина,

Та корисна трудівниця

Називається... (синиця)



Вірші

Смачного, синички

Пухнастим килимом зима

Усе подвір'я вкрила.

Пташки, сумуючи, сидять,

Померзли, зголодніли.

Відніс я сала, хлібних крихт

Пташкам у годівничку.

Тепер з вікна дивлюсь на них.

Смачного вам, синички!

Л. Бутрім

Синиці голодом намлілись —

така зима, така зима!..

Оце б у вирій полетіти, —

так батьківщини ж там нема.

Ліна Костенко.

СИНИЧКА

У саду літа синичка:

— Тінь-тінь-тінь!

Тень-тень-тень! —

Мов маленька садівничка,

Хазяйнує день у день.

Кожну гілочку малу

Огляда синичка

І співає дню хвалу.

Як моя сестричка.

Цілий рік, цілий рік

Чути пісню звіддалік:

— Тень-тень, тінь-тінь,

День-день! Світлінь!



П. Сингаївський
Хвилинка - цікавинка

- Синичка з'їдає за день комах стільки, скільки важить сама, а то і більше. Підраховано, що пара синиць оберігає плодовий сад на 40 дерев.

- Родина синицевих чимала — 65 видів. Але на Поділлі оселилося 6 видів.

- Велика синиця має гарний вигляд, зверху зеленкуватого кольору, груди і живіт яскраво-жовті з чорною смужкою, мов краватка. Співає «цінь-цінь».

- Синиця-лазорівка. Ця синиця менша від великої. Вона яскраво забарвлена у блакитний і жовтий кольори, її ще називають блакитною синицею. Пісенька її коротенька: «ці-лі-лі». Дуже жвава пташка.

- Синиця-гаїчка. Це маленька, сіренька синичка в чорній «шапочці», з чорними, як бісер, очима. Гаїчка непоганий співак. Пісня її голосна і довга.

- Довгохвоста синиця. Це пташка завбільшки така, як гаїчка, лише з довгим хвостом і коротеньким товстим всюдисущим дзьобом. Голова і животик — білі, а навколо очей яскраво-жовті кружальця. Хвіст, як у сороки, східчастий: пісенька простенька «сі-сі-сі».

- Синиця-ремез. Ця невеличка пташка (7—11 г). Тримається завжди поблизу води. Має тонесенькі міцні ніжки з довгими кігтиками. Невгамовна, моторна пташка. Гніздо мостить на кінцівці тоненької висячої гілочки, частіше над водою.

- Ні хвилини спокою в мене! Перекочувала з лісу ближче до житла людей. Шмигаю по щілках. Розшукую з ранку до вечора їжу — оцепенілу гусінь у тріщинах кори, яйця метеликів, комашок, лялечку, що павутинням прикріпилася до сучка. З смаком дзьобаю насіння рослин.



Прислів’я та приказки

Синичка маленька, а скільки користі приносить.

Краще синиця в руках, ніж журавель в небі.

Прикмети

- Синиця пищить — зиму віщить.

- Де багато синичок — там немає комашок

Казки

Справжні друзі

Сиділа Синичка у лісі, колихала своє пташенятко. Побачив Дятлик, що хатка в неї зовсім розламалася. Взяв у руку сокирку і збудував Синиці нову хатинку. Подякувала пташка своєму другові і весело заспівала: ці-зі-цізі-ці!

Виглянуло Сонечко, посміхнулося. Хмарка кинула сніжком. А Мороз дихнув холодом. Та Синичці не страшно. Справжні друзі не залишають у біді.
ПОСПІШАЙ, СИНИЧКО!

Зустрілися в лісі дві синички.

— Чи ти снідала? — спитала перша.

— Ні. Ось, може, якусь комашку в корі знайду.

— Так чого ж ти тут сидиш? Лети швиденько до школи. Там у саду аж шість годівничок! Чого в них тільки нема! І пшоно, і шматочки сала, і ягоди шипшини та горобини. Поспішай, синичко!
СНІГУР

Загадки

Всі в блакитнім піджаку,

В рожевій сорочці,

В нас зимою по садку

Гуляють, як гості. (Снігурі)
Червоногруді красені з тайги

Принесли до нас сніги.

От за це ми їх із вами

Називаєм ... (снігурами).


Вірші

Звідки гості налетіли

стоголосим табуном

і розсипалися в полі

над розсипаним зерном?

Заспівали, задзвеніли,

мов заграли кобзарі...

Де взялась весела зграя,

жарогруді снігурі? (Олександр Олесь)

СНІГУРІ

Подивіться: у дворі

В чорних шапках снігурі.

Ще й червоні фартушки

Одягли собі пташки.

Значить сніг і холоди

Наближаються сюди.

Снігурами через те

Їх тепер і ви звете.

Г. Демченко

Звідки гості прилетіли

Стоголосим табуном?

І розсипалися в полі

Над розкиданим зерном?

Заспівали, задзвеніли,

Мов заграли кобзарі.

Де взялись веселі гості

Жарогруді снігурі?

Ось вони на сніг упали

І розквітли, мов квітки,

На городі мак рожевий

Так заквітчує грядки.

Раптом табунець крилатий

Небезпечне щось почув,

Вгору знявсь — і дуб гіллястий

В кущ троянди обернувсь.

Ще хвилина — і, як в казці,

Враз посипались квітки.

І за вітром над снігами

Полетіли снігурі.

Олександр Олесь
Гра

«Вгадай за описом»

- Невеличкий співочий птах з червоним оперен­ням грудей у самців і бурувато-сірим у самок.


Легенди

Чому у снігура червоні грудці?

Жив собі Снігур. Захотілося йому долетіти до сонця. Вирушив у дорогу. Подивилося Сонце на сміливця, здивувалося. Як посмів зимовий птах до небесного світла дібратися!

Виставило Сонце свої вогняні стріли. Запалило грудці Снігуреві. Не пустило вище.

З тих пір Снігурі червоні грудці мають.

Чому Дятлик вистукує своїм молоточком?

Пішов одного разу я до лісу. Зустрів там Дятлика. Він до мене привітався. Я теж до нього привітався. Потім він мені заспівав пісеньку «Ой у полі два дубки». Послухав я його і сказав: людина славиться не лише піснями, а й своєю роботою.

З тих пір Дятел майже не співає, а все вистукує своїм молоточком, рятує дерева від шкідників.

ІІ

Жила на світі маленька сіренька пташка, яка хотіла мати червоне пір'ячко на грудях.

До кого вона не зверталася за допомогою, до яких хитрощів не вдавалась, але пір'ячко залишалося сірим. Одного разу в Єрусалимі вона почула гомін. На страту вели трьох людей. їх розіп'яли на хресті, а на одного з них наділи терновий вінок. Колючка тернового вінця впилася нещасному в чоло. А то був не звичайний чоловік, а син Божий — Ісус. Забарвила пташка груди кров'ю, і залишився цей колір їй назавжди. Так з'явився снігур.
Прикмети

Снігур заспівав, а сорока під дах заховалася — бути хуртовині.


Розповідь

ОХАЙНІ ПТАШКИ

Настала зима. Усе навколо стало біле-біле. А калина вся червона.

Сидить Гафійка біля віконечка, відсунула фіранку і милується калиною. Аж ось "фур-р-р!" — зграйка снігурів налетіла. Посідали на калині і ласують смачними ягодами. А щоб не забруднитись, почепили на груди червоні фартушки.
Цікаво!

- Снігур — довірлива, компанійська пташка. Якщо в якогось снігурчика біда, то решта поспішає йому на допомогу. Взимку тримаються вони зграйками — по 7-10 пташок у кожній. Чим сильніший мороз, тим спокійніше сидять снігурі. Перелетять, щоб ягоду зірвати, бруньку відламати, і знову повсідаються. А почне смеркатись, полетять у густіші кущі або на гіллясте дерево сядуть, там і ночують.

- Деякі снігурчики сіренькі, не нарядні — то самочки. А снігур — барвистий красень. Грудка червона, спинка голубувата, голівка чорна. Живуть ці птахи скрізь по Європі, крім найхолоднішої півночі і найспекотнішого півдня, а також в Азії, на північ від Гімалаїв до Японії. В помірному кліматі перельотів не роблять.

- У березні паруються, і самочка починає будувати гніздо. Складає палички, м'які корінчики, лишайник. Гніздо виходить зовсім плоске. Відкладає снігуриха 4-5 яєць і висиджує їх сама. Сні­гур у цей час годує її й охороняє. Пташенята залишають гніздо через місяць після народження.

- На горобині пташки ласують підмерзлими ягодами. До дзьоба прилипло насіння. От снігурчики його й чистять. Дзьоб у них товстий, міцний. І з горішком справиться.

СОБАКА

Загадки

Собою не птиця,

Співати не співає,

А хто до хазяїна йде —

Зайти не дає. (Собака)
Гавкає, кусає, —

А в дім не пускає. (Собака)


Гладиш — ласкається

Дражниш — кусається.

На ланцюгу сидить,

Дім сторожить. (Собака)


Цікаво!

СОБАКА

Собака — перша тварина, яку одомашнила людина.

Його предки — вовк і шакал. Спочатку собаку використову­вали як сторожа, потім як помічника на полюванні. Пізніше собак почали використовувати як пастухів стада корів, овець, кіз. У роки війни собак використовували як санітарів, мінерів, зв'язкових. Собака Дік виявив на фронті 1728 мін. На півночі розводять їздових собак. їх запрягають і перевозять вантажі. Собаки пасуть оленів. Запряг у 10—12 собак з вантажем може пройти за день 70—80 км.

Собаки були першими живими істотами в космосі. Маленький собака Лайка піднявся у космос на висоту 1700 м. Собаки дуже різні за виглядом та розміром. Наприклад, сенбернар важить 70 кг, а той-тер'єр важить менше кілограма і вміщується на долоні руки.

Собака, коли йому жарко, висовує язика, тому, що на його тілі немає потових залоз.

Вірш

ПІДРОСТАЙ ШВИДЕНЬКО

Приніс учора татко

Сіреньке цуценятко.

Воно із нами грається,

І зовсім не кусається. —

На молочка.

Г.Сафонова

Прикмети

Собака качається по землі – на дощ або сніг.



Пам'ятники

- Собаці Болто в Нью-Йорку «За допомогу і службу, за вірність і дружбу».

Пам'ятник вожакові їздових собак, які врятували жителів Аляски від дифтерії: через ураган не було змоги доставити ліки, на допомогу прийшли собаки.

- Сенбернару Баррі в Парижі. За розшук і врятування 40 чоловік, загублених у горах.



Казка

КІТ І ПЕС

Українська народна казка

Було це чи не було, а зустрілися якось кіт і пес. Пес цілий день гасав лугами, допомагав пастухові череду пасти, а ввечері гарно вечеряв, що там давав йому хазяїн, і міцно засипав.

От кіт і питає у пса:

— Скажи-но мені, як це так: життя твоє таке клопітне, а їси ти всмак і спиш добре. Тим часом я живу в теплі, без турбот, а проте не маю ні спокійного сну, ні смаку до їжі.

Пес і каже котові:

— Потрудись, побігай, а тоді вже обідай. Поробиш усю роботу, то й поспиш в охоту.

СОВА

Загадки

Сьогодні бачила я пташку,

Очі жовті, як ліхтар,

Вона вночі мисливець добрий.

А хто її уже впізнав? (Сова)

•Сплять звірята і пташата,

Одна вона вночі не спить.

В лісі їжі є багато, але як її зловить? (Сова)

•Вдень спочиваю,

Вночі літаю.

Маю круглі очі,

Бачу серед ночі.

Хто мене впізнав,

Прошу, щоб сказав. (Сова)

•Що воно за дивна птиця?

Світла денного боїться,

дзьоб гачком, великі очі,

і не спиться їй щоночі.

— Ху-ху-ху! — кричить, співа.

Відгадали, хто?... (Сова)

•Лиш ночами птиця ця полювати виліта. (Сова)

•Цілий день в дуплі сиджу, зате вночі літаю. (Сова)


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка