Відділ освіти Чорнобаївської райдержадміністрації Методичний кабінет Лесечко Ніни Василівни вчителя початкових класів Новоукраїнського навчально-виховного комплексу



Сторінка2/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Вірші

А це дуб — не просто дуб,

А дубисько вічний.

Ходить сторож молодий

І дуби ці лічить.

Полічив і записав,

І сказав по тому:

"Літ не менше, як п'ятсот

Дубиську оцьому."

Дубочки

Ми з Іванком у садочку

Посадили по дубочку.

Цілий день роботу маєм —

Все по черзі поливаєм,

Потім прутиком зміряєм

Щогодини по разочку:

Хто з нас швидше підростає —

Ми з Іванком

Чи дубочки? (В. Ладижець)



ЗБИРАЧ ЖОЛУДІВ

Зібравши повен кошик жолудів,

Ішов хлопчина через ліс.

Це він своє осіннє золото

В лісництво, як і завжди, ніс.

І він не знав в своєму пошуку,

Що варті жолуді малі —

Він цілий гай в одному кошику

Враз переносив по землі. (П. Комаров)

Прислів'я та приказки

За одним разом дуба не зрубаєш.

І великий дуб від малої сокири падає.

Дуб ламається, а лозина нагинається.

Де дуби, там і гриби.
Легенди

1. Ростуть на землі дуби-велети, підпираючи своїми вітами зоряне небо, нагадуючи своєю могутністю міфічного героя Древньої Греції Антея. Коли, за легендою, вчепилися в смертнім двобої два неперевершених велети, син могутнього громовержця Зевса Геракл і сип бога Посейдона і богині землі Гсї Антей, то скільки не кидав Геракл Антея на землю, той щоразу піднімався ще сильнішим, ніж до цього. Він одержував силу від матері-землі. Так і красень дуб. Рідко кому за життя доводилося бачити його пошкодженим буйними вітрами чи вирва­ним з корінням із землі. Сотні, тисячу літ стоїть дуб як символ волі та могутності.

Скільки історія знає славних дубів! Дуб Богдана Хмельницького, дуб Сковороди, дуб Палія, дуб Шевченка...


2. За давньою біблійською легендою, коли всі люди розійшлися по світу, стали забувати істинного Бога, Творця світу. Правидників ставало все менше і нікому було вчити людей вірі в Бога. Тільки в Азії залишився чоловік на ім'я Авраам, якому Бог повелів зі своєю родиною поселитися в теперішній Палестині, знаходиться ця земля на східному березі Середземного моря і посередині неї протікає річка Іордань. Бог пообіцяв йому та його всьому роду, що серед його роду народиться обіцяний Богом Спаситель. Авраам поселився близько Хеврона, в дубраві Мамри. Там біля дуба Мамрійського він розташував своє шатро і зробив жертовник Господу. Цей дуб Мамрійський і до цих пір росте в Палестині, біля міста Хеврона. Це є найстаріший дуб на землі.
Прикмети

Коли дуб раніше від ясена розпустився – на сухе літо.

Багато жолудів – холодну зиму і врожайне літо.

Коли дуб розвернувся в заяче вухо – сій овес.

Коли зацвіте дуб, починають сіяти горох.

Лист на дубі розвернеться – добре ловиться щука.

Як жолудів багато, буде добре жито.
Гра

«Вгадай за описом»

Я — з родини букових. Дуже довговічне дерево: живу 300—500 років, але і це не межа

( іноді до 2000 років). Мені поклонялися стародавні греки, навіть свого головного бога — Зевса зображали у вінку з мого листя. Моя деревина не має запаху, тому з неї виготовляють бочки для олії, оцту, вина.

Нерідко мій стовбур з темно-сірою корою, вкритою поздовжніми тріщинами, підноситься на 40 метрів. Крона нагадує величезне шатро. У моєму листі міститься пігмент, з якого роблять фарбу для вовни. А ще я виділяю леткі речовини — фітонциди.



(Це - дуб)
Порівняння

Могутній, як дуб.



Калина

Загадки

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду. (Калина)
Навесні зацвітає,

Влітку засмагає,

Червоне намисто

Восени вдягає.(Калина)


Стоїть дід над водою

З білою бородою,

Тільки сонечко пригріє,

Борода почервоніє.(Калина)


За хатиною в садочку

У зеленому віночку,

У червоному намисті

Дівчинонька чепуриться,

І збігаються всі діти,

Щоб на неї поглядіти,

За намисто кожен — смик,

Тай укине на язик.(Калина)


Стоїть дід над водою

З білою бородою.

Тільки сонечко пригріє —

Борода почервоніє.(Калина)


Українські народні пісні

ЧЕРВОНА КАЛИНОНЬКА

Червона калинонька

Віконце заступила.

Вийшла Наталка з хати

Та й стала дивувати,

Стала цвіт-калину ламати

Й до личенька прикладати.

РОДЕ НАШ КРАСНИЙ

У лузі калина,

у лузі червона

хорошенько цвіте...

Ой роде наш красний,

роде наш прекрасний,

не цураймося, признаваймося,

небагацько нас є...

Червона калина —

то наша родина,

хорошенько цвіте.

Ой роде наш красний,

роде наш прекрасний,

не цураймося ж, признаваймося ж,

небагацько ж нас є...

Хоровод

"Посадили ми калину" (або "Подоляночка")

Посадили ми калину



Біля двору,

Рости, наша калинонько,

Вгору, вгору.

Міцній, наша калинонько,

Розростайся.

Навесні біленьким цвітом

Заквітчайся.

Влітку будемо калину

Поливати.

Будем разом із квітучою

Зростати.

Восени ми всі одягнем

Урочисто

Із достиглих ягідок намисто.


Вірші

Т. Г. Шевченко про калину.

Защебече соловейко

В лузі на калині,

Заспіває козаченько,

Ходя по долині.

Три явори посадила

Сестра при долині.

А дівчина заручена —

Червону калину.

Найдеш у гаї тую калину

Та й пригорнись,

Бо я любила, моя дитино,

її колись.

Тече вода з-під явора

яром на долину.

Пишається над водою

червона калина.

Пишається калинонька,

явір молодіє,

а кругом їх верболози

й лози зеленіють.

КАЛИНА

Посадіть калину

коло школи,

щоб на цілий білий світ

усміхнулась щиро доля!

Материнський ніжний цвіт...

А щоб цвіт її не стерся,

не зів'янув в спориші,

посадіте коло серця,

щоб цвіла вона в душі.



Антоніна Листопад

Народні порівняння

Дівчина, як червона калина.

Розцвіла, як калина.

Пишна, як калина.

Заливається, як соловейко на калині.
Казка

КАЛИНКА


Колись давно-давно в одному селі жила привітна й ласкава дівчинка. Звали ту дівчинку Калинкою. Дуже вона любила квіти. Яких тільки квітів не росло у неї попідвіконню! Їх вона попереносила з лісу. Видно, й рослинам була до вподоби ця маленька дівчинка, бо ще жоден кущик, жодне стебельце не зів'яло. Всі люди в селі любили Калинку за її добре та щире серце.

Навесні Калинка, як завжди, пішла в ліс. Нелегко було їй сюди добиратися. Довгий курний шлях пролягав од села до лісу. А обабіч ні деревця, ні кущика. «Дай,— думає Калинка,— посаджу тут щось, нехай росте». Так і зробила. Викопала в гущавині лісу тонюсіньке стебельце і посадила край шляху. А щоб прийнялося воно, Калинка аж від своєї хати з криниці воду носила та поливала.

Звеселилося стебельце. Росло воно в гуща­вині, ніколи не бачило ясного сонечка і водиці не пило доволі. А тут, на привіллі, швидко розрослося у великий крислатий кущ.

Іде якось шляхом подорожній. Стомився, піт витирає. Бачить — рясний кущ. Підійшов ближче. Під кущем трава зеленіє. Польові квіти привітно голівками кивають. Пташечки між віттям радісно щебечуть. Ну як ти не сядеш тут перепочити?

Усміхнувся весело подорожній і сказав:

— Спасибі тим роботящим рукам, що цей кущ посадили, і тому доброму серцю, що його викохало!

Тут увесь кущ од сну стрепенувся.

Гіллячки напружились, листячко поширшало. Гульк — і враз укрився білим-білим цвітом.

Дивиться перехожий — що ж воно далі буде? Обсипавсь цвіт, замість нього ягоди червоні, як намистини, виблискують. І дивно — в кожній ягідці заховано зернятко, схоже на маленьке серце. Прийшла й Калинка до свого улюбленця — і здивувалась. Звідки такі зернятка?

А кущ нахиляється до неї і шепоче: — Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй мені своє ім'я, Калинко.

Відтоді всі так і називають той кущ, ту рослину — калиною.

Галина Демченко

Прикмети, прислів'я, приказки, пов'язані з калиною

• Любуйтеся калиною, поки цвіте, а дитиною, поки росте.

• У лузі калина з квіточками, Немов матуся з діточками.

• Весною калина білим цвітом квітує, А восени червоні ягоди дарує.

• Запишалася калина, Наче красная дівчина.

• Калина хвалилася, що з медом солодка.

• Пишна та красива, мов червона калина.

• Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною — коли росте.

• Без верби і калини нема України.

Розповідь

КАЛИНА


Майже у всіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців — клен, у росіян — берізка, а в нас — верба і калина. Правду каже прислів'я: без верби і калини нема України.

З давніх-давен наш народ оспівував калину в піснях. Хто не знає відомої козацької пісні «Червона калина» часів Богдана Хмельницького! У цій пісні калина символізує дух боротьби за волю і щастя України.

Гей, у лузі червона калина,

гей, гей, похилилася...

А ми ж тую червону калину,

гей, гей, та піднімемо.

А ми ж свою славну Україну,

гей, гей, та розвеселимо...

Чи не тому так дбайливо охороняли й доглядали в народі калину? Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Дітям, аби ті не ламали цвіту, казали: не ламайте калину, бо накличете мороз. Справді, калина цвіте насамкінець весни, коли вже відходять заморозки.

В. Скуратівський

Легенди

1. На Україну напали турки і татари. Вони вбивали дітей, старих людей, а молодих дівчат забирали у полон. В одному селі дівчина втікала, зачепилася за дерево і впала. Разок червоного намиста розірвався і розсипався. Дівчина загинула в неволі, а на місці розсипаного намиста виросла калина.


2. Один парубок покохав вродливу дівчину Калину. Але батько не дозволяв йому одружуватися з нею, а посватав синові багачку Ганну. На весілля прийшла і Калина. Запросила коханого до танцю, непомітно завела у сад, а тоді до річки. Тут їх і застала Ганна. «Нехай же не буде і тобі життя з моїм коханим», — промовила Калина і потягнула Ганну у воду. Потонули обидві. Ганну поховали на цвинтарі, а Ка­лину, як душогубку — на кручі.

І виріс там кущ з червоними гіркими плодами. Назвали його люди калиною.

І стала калина символом дівочої краси і кохання. Тому і використовують калину у весільному обряді.
3. Це було тоді, коли на Русь нападали орди татарські.

Одного разу в українському селі було весілля. Зібралося дуже багато вродливих дівчат. І саме у розпалі гуляння на село напали татари. Завойовники побачили красунь і почали ловити їх, щоб продати в Царгороді. Дівчата, аби не потрапити в неволю, повтікали на болота. Ординці погналися за ними і потрапили в трясовину. Там, де сконали вороги, з'явилися гнилі купини, а на тому місці, де загинули українські дівчата-зірки, виросло дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу красу порівнюють з калиною.


Цікавинки про калину
- На нашій планеті росте понад 200 видів калини, а в Україні росте калина цілолиста.

- Калина росте в лісі на вологих місцях.

- Калина — лікарська рослина. Свіжі ягоди з медом вживають при кашлі, серцевих захворюваннях, вона регулює тиск крові. Соком калини навіть вмивалися, щоб обличчя рум'янилось.

- Калину люблять і люди, і птахи.

- Ягоди в неї кислі і трохи гіркуваті, але додають сили і бадьорості.

- Проводжаючи сина в далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала в дорогу пиріжок з калиною.

- На честь народження дочки біля хати садили калину.

- Потрібна була калина і в обрядах, особливо у весільних. Коли випікали коровай, його неодмінно прикрашали гілочками калини. Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали гільце молодої.

- На великі свята поруч з хлібом клали і калину. Про калину складе­но багато пісень, віршів, оповідань.

- Дітям, щоб не рвали квітку, говорили: "Не ламайте калину, бо накличете морозу".

- Лише назву Калинівка носить 70 поселень. А є ще і Калини, Калинів, Калинів Міст, Калинка,

Калинова Балка, Калинове, Калинове-Борщувате, Калиновий Гай.



Конвалія
Загадки

Цвіте травневою порою,

Її знайдеш в затінку лісовому.

На стебельці, як намистинки в ряд.

Квіти духмяні висять. Хто я?(Конвалія)
Стоїть тоненький стовпчик, наче риска,

Зверху білих ліхтариків низка. (Конвалія)
Вірші
Конвалії

Із зеленої сорочки,

Що зіткав весною гай,

Білі дивляться дзвіночки.

Як зовуть їх — угадай.

Це конвалії у гаї, на галявині цвітуть.

І ніде, ніде немає кращих квіточок, мабуть.

В них так пахощів багато,

У такій вони красі...

Хай ростуть — не буду рвати...

Хай отут цвітуть усі!
Конвалія

Очі розкрила конвалія біла

І в дивуванні застигла, зомліла...

Бо біля неї не трави всміхались,

Бо понад нею не віти гойдались,—

Мовчки кімната пустельна сіріла...

Де ж тії пестощі вітру летючого,

Де ж тії квітоньки гаю пахучого,

Де ж тії ночі сріблясто-блакитні,

Де ж тії ранки рожеві, привітні,

Де ж тії усміхи сонця блискучого?!

О, не одна ти не в рідній оселі...

Квітко! прокинувсь і я у пустелі!

Марив,— мене оточатимуть люди.

Глянув — чорніють, сіріють усюди

Ворони, змії та з каменю скелі.

Олександр Олесь
Конвалія

Ой понесла конвалію

У високу залу,

Понесла її з собою

Панночка до балу.

Тож панночка в веселому

Вальсі закрутилась,

А в конвалії головка

Пов'яла, схилилась.

Промовила конвалія:

«Прощай, гаю милий!

І ти, дубе мій високий,

Друже мій єдиний!»

Може, й тобі, моя панно,

Колись доведеться

Згадать тую конвалію,

Як щастя минеться.

Леся Українка


Червоні конвалії

І мовчали в блакитній висі

Величезні столітні дуби,

А на тулубах їх шершавих

Кров сочилася з-під кори...

Доцвітали конвалії в травах,

Голубої весни прапори,

Білі-білі конвалії милі,

Вас насіяла тут весна.

В. Симоненко


Легенди
- Є українська легенда, ніби квіти конвалії виросли там, де плакала дівчина, не дочекавшись козака з походу. Конвалію іноді називають квіткою хворого серця.
- Діана — богиня мисливства — в своїх лісових мандрівках полюбляла підніматися високо в гори. І майже завжди щастило їй. Але якось одного разу підстерегли її фавни (Боги полів і лісів, покровителі стад). Зачаровані надзвичайною вродою богині, вони вирішили полонити Діану. Та красуня рятувалася втечею. Бігла так швидко, що аж піт стікав з її лиця рясними краплинами. І де ці краплини падали, там проростали чарівні конвалії.
- А за старовинними російськими переказами квіти конвалії — це сльози гордої водяної царівни Волхви. Вони з'явилися від ревної розпуки, коли Волхва побачила, як Садко, якого вона палко кохала, обіймає і голубить її щасливу суперницю Любаву.
- Красень Ландиш безтямно покохав красуню Весну. І як не благав, щоб та назавжди з ним залишилась, Весна залишитись не змогла. А коли вона пішла, то Ландиш плакав такими гарячими слізьми, аж кров йому виступила із серця і забарвила зелені сльози у червоний колір. Цим, мовляв, і пояснюється, що зелені плоди конвалії після достигання червоніють.
- Ще одна казка оповідає про Білосніжну, яка тікала від злої мачухи, її чудове намисто розірвалось під час втечі, з його малих пацьорок і проросли квіти конвалії.
- В українському фольклорі існує поетична легенда про те, як сріблясті дзвіночки конвалії з'явилися зі щасливого сміху лісової русалки Мавки, коли вона вперше відчула повноту великого справжнього кохання.
- А в Норвегії у давні часи конвалія вважалась квіткою богині ранкової зорі Остарі.
- Шанованою і популярною була ця рослина і в Німеччині. Відома, наприклад, чудова німецька казка про те, що у чарівних квітках-дзвіночках живуть ельфи — чудесні маленькі крилаті істоти, а самі квітки — це нібито ліхтарики для лісових карликів-гномів.

Цікаво знати!

- Чудову рослину П. І. Чайковський оспівав також у вірші «Конвалії». У листі до свого брата Модеста Ілліча композитор писав про свої вірші: «Я працював над ними з таким же задоволенням, як і над музикою». На слова цього вірша композитор А. С. Аренський написав романс.


- В старовину в Німеччині існував і такий звичай. Ранньою весною, коли зацвітали конвалії, в лісах проводились масові народні гуляння, ігри. Подібний звичай був поширений і у Франції, а в деяких селах зберігся й донині. Дівчата соком конвалії натирали щоки, щоб обличчя було рум'яне. Невеликий букет ніжних конвалій (а ще дві-три гвоздики), як правило, несуть коханим, йдучи на побачення.
Гра

«Вгадай за описом».

Зацвітає вона на початку травня, коли зелений розмай впевнено продовжує свій тріумфальний наступ. Чудові лісові рослини не можуть не зачаровувати. Угору стримлять стрункі витончені стрілки, а на них серед зеленого листя звисають стріблясті дзвіночки, випромінюючи неповторні пахощі.

Квітка з родини лілійних. Ботаніки дали рослині назву, що в перекладі з латині означає «лілея долин, що цвіте у травні».

Та росте вона не тільки в долинах, а й на узліссях, по чагарникових заростях, на галявинах і по схилах, вибалках, у широколистих та мішаних лісах, рідше зустрічається у степовій частині України. Вона любить дубові гаї.

Рослина багаторічна, розмножується як насінням, так і кореневищами. І в цьому — її своєрідний самозахист. Адже чи не кожний, хто буває навесні в лісі, прагне зірвати чарівну квітку.

А згодом, коли пора захоплення чарівними дзвіночками мине, соковитою червоною ягодою живляться не лише лісові мешканці. Вона має цілющі властивості. У народній медицині здавна використовують й інші частини рослини: квіти, листя, кореневище. Цілющу дію виявляють насамперед при серцево-судинних захворюваннях. У середні віки ця рослина була емблемою медицини, ознакою лікарської майстерності.




Кропива

Загадки

Не вогонь, а обпікає. (Кропива)


Стоїть при дорозі на одній нозі.

Хто її зрушить, плакати мусить. (Кропива)


Що за трава, що й сліпий знає? (Кропива)
Не гаряча, а пече –

Хто торкнеться – утече.

При дорозі не скубнеш – обминеш.

Дуже злючою бува ця трава.

Називається вона … (Кропива.)
Стоїть, колихається, як стрінеш — то кусається. (Кропива.)
Зубів не має, а кусає. (Кропива.)
Олена зелена,

поцілуй — свербить,

болить і чухати хочеться. (Кропива.)
Гра

«Вгадай за описом»

Її можна зустріти скрізь: на пустирищах, обіч доріг, на узліссях і лісових галявинах, в ярах, на смітниках біля хат. Навесні чи не першою серед трави викидав малень­кі листочки до сонця, а відтак зеленіє густим листом на гінких і чіпких стеблах. Традиційно вже, що недобра слава за нею водиться, її лають і обминають. Хоч і жалюща вона, але ще й надзвичайно корисна. (Це кропива. )


Цікаво!
- Листя та стебла кропиви — добрий харч для домашніх тварин. Вона й лікує. Вивірено, наприклад, що, коли свиням щоденно у раціон домішувати посічену сиру (а взимку — й висушену) кропиву, вони рідше захворюють, значно додають у вазі.
- Здавна стебла кропиви, як і пізніше конопель, йшли на прядиво для грубих тканин, міцних линв, мотузок тощо. З кропиви виготовляли стійку зелену фарбу.
- На Сході кропива використовується для виробництва вищих сортів паперу. У Польщі з листя рослини добувають хлорофіл, який застосовують у парфюмерії.
- Добре відома кропива і як дієтичний продукт. З молодого листя і пагонів варять зелений борщ, а стару траву заквашують. На Кавказі — у Грузії, Азербайджані та Вірменії молоду кропиву додають до прянощів при виготов­ленні національних страв. У Румунії нею заправляють плов. У Франції і Німеччині відвар кропиви дводомної використовують для зміцнення волосся. А в Білорусії відвар кропиви здавна п'ють при туберкульозі легень, хво­робах печінки, головних болях, гастриті.
- Із свіжого незагрубілого листя готують салат. Листя кропиви містить аскорбінову кислоту (вітамін С), вітамін К, вітамін В1, каротин та каротинозу. А ще — ефірні олії, протеїн, цукор, солі заліза, кальцію, калію, сірки. Цілю­щий сік кропиви багатий на ацетилхолін і гістомін. Поєднання речовин у цій рослині справді унікальне!
- Як кровоочисний і такий, що заживляє рани, засіб кропиву використовували у народній медицині наші предки ще часів Київської Русі. Варто зазначити, що лікувальні можливості цієї рос­лини ще несповна вивчені.

- Чому ж жалить кропива. І справді? Виявляється, що і чотиригранне стебло, і листя поспіль усіяні жалющими волосинками — своєрідним маленькими шприцами. Кінчик жалющої во­лосинки, насичений кремнеземом, легко обламується, кін­чиком ранячи шкіру, і їдка рідина — вміст волосинок — потрапляє в ранку. Отже, і жалячи, кропива також лікує.


Порівняння

Добре, як голому в кропиві.

Живе, як голий у кропиві.

Сердита, як кропива.

Жалка, як кропива.
Байка для дітей

«Зірви, Насте, кропиву».— «Коли пече, мамо!» —

«Недобрим,— каже мати,— буває так само:

Ніхто не полюбить, здалека минає:

Будь добра і ласкава — кожний покохає».
Вірш
Дощ полив — і день такий полив'яний.

Все блищить, і люди як нові,

Лиш дідок, старесенький, кропив'яний,

блискавки визбирує в траві.

Ліна Костенко

Звичаї

Вважалось зокрема, що рослина має силу на відьом, чаклунів. У клечальну суботу, напередодні Зелених свят, на воротях та в інших місцях садиби розкидали кропиву,— від відьом, мовляв, це, адже в цю ніч вони бувають особливо винахідливі і шастають по дворах, по всіх закапелках, де тільки можна нашкодити.

Не обходилося без кропиви і в ніч на Івана Купала. Селяни клали жмутки кропиви на вікнах, щоб уберегти себе від відьом, у дверях дворів — молоду осику, вирвану з коренем, а вдень оглядали свої поля, щоб ніхто не поробив на них «завитки»-«закрутки». Кропивою замінюють нерідко і купальське вогнище, бо вона жалюща, пече, як вогонь. Через купи жалкої кропиви перескакували, як через звичайне собі вогнище.

Кульбаба

Загадки
Білі кульки на стеблах красуються в полі,

Повіє легенький вітер — стебла стають голі.

(Кульбаба)
Сонечко в траві зійшло

Усміхнулось, розцвіло.

Потім стало біле-біле

І за вітром полетіло. (Кульбаба)


Як припустить теплий дощик,

Я згорнусь в зелений кошик.

Подивись!

А коли година гожа,

Я па сонце в небі схожа,

Усміхнись!

Одцвіту я жовтим цвітом,

Одягну па себе літом

Капелюх!

Набіжить вітрець, повіє,

Капелюшок мій розвіє, паче пух! (Кульбаба)

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка