Відділ освіти Чорнобаївської райдержадміністрації Методичний кабінет Лесечко Ніни Василівни вчителя початкових класів Новоукраїнського навчально-виховного комплексу



Сторінка3/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Лічилка

Я — кульбаба,

Ти — кульдід.

Слухай, як лічити слід:

Я — кульбаба,

Ти — кульдід.

Я — весна,

А ти — зима.

Був мороз,

Тепер — нема.

А. Камінчука.
Вірші
КУЛЬБАБА

Стала на поляні

В жовтім сарафані.

Підросте — всміхнеться,

Для вітру вбереться

В платтячко біленьке

Пишне та легеньке.

К. Сєрова
КУЛЬБАБА

На леваду я пішла б,

Ціла купа там кульбаб,

Ніби сонечка малі

Посідали на землі.

Я нарвала б тих квіток

Та сплела б собі вінок.

Щоб і я була в вінку,

Наче квітка на лужку.

Тільки вранці квіти всі

Умиваються в росі.

Росяна травичка,

Змокнуть черевички.

(Н. Забіла)
КУЛЬБАБА

Кульбаба-бабакуля,

Розкудлана бабуля,

Пухлинка-літунець,

Візьми та розчешися.

Не будь, як та Орися,

Що губить гребінець!

Взяла вона гребінчик —

Свій сонячний промінчик,

Що клала під лопух.

Та тільки почесала —

Голівка гола стала,

Обвіявсь кучер-пух!

В. Коломієць
Прикмети

Якщо в сонячну погоду квітки кульбаб стулюються – буде дощ.

Перед дощем вітер не може зірвати мовби приклеєні сім’янки.


Липа

Загадки


Весною росте, літом цвіте,

Восени осипається, зимою відсипається,

А квіти — на медок,

Лікує від грипу, кашлю і хрипу.(Липа)
Вірші
ЛИПКА

Я маленька липка,

виросту велика,-

не ламай мене.

Я медовим цвітом

зацвіту над світом,-

бережи мене.

Тінь тобі я кину

у гарячу днину,-

ти шануй мене.

Від дощу сховаю

вранці серед маю,-

ти полий мене.

Будемо з тобою

ми рости обоє,-

ти люби мене.

Виростеш за роки,

підеш в світ широкий,-

не забудь мене.

Платон Воронько


Липонько, липко пахуча,

Чом ти спинилась на кручі?

Чом так далеко ростеш?

Чом ти для нас не цвітеш?

Липа шумить, мов жаліє:

—Тут мені сонечко гріє.

Звідси вас бачу, і вам

Бджілкою мед передам.



Скоромовки
Пиляв Пилип Поліна із лип,

Притуляв пилку Пилип до липи


Росте липа біля Пилипа,

Пилип біля липи очима глипа



Казка

ЧОМУ ЛИПЕНЬ ЛИПНЕМ НАЗВАЛИ

Було тихо й жарко. Над водою бабки літали, на кущах ягоди червоніли, понад квітами бджоли гули, сік-нектар збирали.

Все було так, як повинно бути в місяці липні.

От тільки сам Липень був чимось незадоволений. Сонце яскраве - преяскраве, небо чисте, безхмарне, а Липень

хмурився.

—І чого мене так назвали? — думав він.— Незрозуміле. Всі брати-місяці правильно звуться. Січень — снігом січе. Травень — трави жне. Жовтень — лист фарбує. Чому ж мене Липнем назвали? Може, спитати кого-небудь?

Побачив пташку і питається:

— Скажи, будь ласка, як тебе звать? Нічого не відповіла пташка, за мухою

погналася, кинулась праворуч, кинулась ліворуч, клацнула дзьобом — і немає мухи.

— Мухоловка,— здогадався Липень. Бачить, у лісі, біля берези, гриб росте,

ніжка струнка, шапинка темно-бура.

«Цікаво,— думає Липень, — може, його теж неправильно назвали, дай-но спитаю».

Нічого не відповів гриб, під березою сховався.

— Підберезник, — здогадався Липень.

Дивиться він, у тому ж лісі, на кущиках, ягоди чорніють. Не питаючи, відразу дотямив — чорниця визріває.

— Всіх, всіх правильно звуть,— зітхає Липень,— тільки чому мене Липнем назвали?

— Липнеш до всіх, от і назвали,— пробурчав старезний Пеньок, що куняв собі на осонні.

— Он воно що,— обурився Липень,— липну до всіх...

І стало йому гірко, тяжко від такої несправедливості. Зітхнув Липень. Навкруги так гарно, сонце яскраве, повітря духмяне, чи то медом пахне, чи то липа цвіте...

— Липа цвіте? Так, справді липа цвіте... От воно що,— зрадів Липень,— тому мене й Липнем назвали, що в цей час липа цвіте.

Над водою бабки літали, на кущах ягоди дозрівали, понад квітами бджоли гули, а на узліссі липа цвіла. Все було так, як і повинно бути в місяці Липні.

І. Прокопенко

ЛЬОН

Загадки

- За селом з'явилось море —



синє-синє, неозоре,

То не казка і не сон,

то зацвів у полі... (Льон)
- Сіяли, збирали, топили,

Сушили, колотили, рвали,

Крутили, чесали, ткали,

На стіл клали. (Льон)


- Били мене, рвали,

На шматки порвали,

У воді мочили,

По траві валяли.

Одну половину з кашею поїли,

Другу половину на плечі наділи. (Льон)


- За лісом-пралісом синенький вогонь горить. (Льон)
Вірші
СИНІЙ ЛЬОН

При дорозі, де тополі,

синій льон зацвів у полі.

Біля льону - синя річка,

в небі синьому - синичка.

Стільки цвіту - синьодзвону!

Засиніло все від льону.



Анатолій Камінчук.

Пісні

По горі льон, льон,

По долині мак, мак.

Любі наші маківниці,

Сіяти би так, так.

По горі льон, льон,

По долині мак, мак.

Любі наші маківниці,

Полоти би так, так…

Жати би так, так.

В’язати би так, так.

Теребити би так, так.


Веснянка «Льон»

Скажи ж мені, моя мати,

як той льон брати?

Приспів:

От так, от і так!

От і ось як, от і так!

При долині, при лужку,

При крутому бережку.

Льон, мати, льон!

Льон, мати, льон!
Скажи ж мені, моя мати!

Як тон льон посіяти?


Скажи ж мені, моя мати,

Як той льон вибирати?


Скажи ж мені, моя мати,

Як той льон молотити?


Скажи ж мені, моя мати,

Як той льон мочити?


Скажи ж мені, моя мати,

Як той льон витягати?


Скажи ж мені, моя мати,

Як той льон посушити?


Скажи ж мені, моя мати,

Як той льон потерти?


Скажи ж мені, моя мати,

Як той льон попрясти?


Скажи ж мені, моя мати,

Як той льон поткати?


Скажи ж мені, моя мати,

Як той льон поносити?


От так, от і так!

От і ось як, от і так!


При долині, при лужку,

При крутому бережку.


Веснянка «За горою кам'яною та рано, рано»

На тій стіні перепелочка та рано, рано,

На тій стіні перепелочка та ранесенько

Звила гніздечко з червоного шовку та рано, рано,

Звила гніздечко з червоного шовку та ранесенько.

З червоного шовку, з білого льону та рано, рано,

З червоного шовку, з білого льону та ранесенько.
Веснянка «Вон, хлопці, вон, на горі льон»

Дівчата виконують, утворивши коло:

Вон, хлопці, вон, на горі льон,

На долині зеленець,

За три шаги молодець,

А за таляр дівка,

А за таляр дівка!

Мої любі ластівочки,

Просили вас матіночки,

Ой сойдіться враз,

І в долоні тряс!



Відтак, зійшовшись разом, плещуть в долоні і починають пісню спочатку, лише змінюючи два останні рядки і виконуючи те, про що співають.

Засівалка

На щастя, на здоров'я,

На новий год, на нове літо,

Роди, Боже, жито і пшеницю,

Всяку пашницю!

А ти, кукілю, не родись,

По доріжці розкотись,

Конопельки під стельки,

Льонок по поясок.

Казка

ЗВІДКИ ПРИЙШЛА ТВОЯ БІЛА СОРОЧКА?

Твоя біла сорочка прийшла з поля. Он лан голубіє. Високі польові рослини одна біля одної

виструнчились. З низу до верху обсипані дрібненьким листям. А вгорі — як блакитні зірочки — квіти. Довго в небо дивились, усі кольори звідти собі забрали. Льон цвіте. Так і твоя сорочка цвіла і росла тут.(За Г. Демченко)

Цікаво!

- Людина почала вирощувати льон понад десять тисяч років тому.

- Секрети майстрів льняного ткацтва й понині вважаються таємницею.

- Раніше була пряжа, що коштувала дорожче золота.

- Усі тканини, що оточують нас у повсякденному житті, в основному зіткані з ниток, що мають номери від 2 (грубий брезент) до 400 (найтонший шовк). Відповідним чином визначається і порядковий номер волокна. Якщо з одного кілограма льняного волокна можна виготовити нитку довжиною в десять кілометрів, то воно ви­значається 10-м номером. Кращі сорти сучасного льняного волокна мають порядкові номери 20, 24, 26, інколи — 40, 44. Досить згадати, що древні єгиптяни одержували волокно двохсотого номера.

Дослідники льоноводства свідчать і ось про такі про­мовисті випадки з історії льняного ткацтва. У 1851 році на Лондонську Всесвітню виставку якісь Бертолет і Бонів з Куртре привезли ручну пряжу з номером 967. З тієї ж виставки повідомлялося, що Вандеркелеп-Бріссон з Бель­гії експонував льняну хустку, що важила лише 56 гра­мів. Виріб оцінено на грошову суму, яка відповідно кош­тувала 725 грамів золота. Отже, виходить, що за кожний грам льняної тканини платили 13 (!) грамів дорогоцін­ного металу.

Вдалося з'ясувати, що така вишукана тканина в древ­ній Елладі коштувала б у 30—35 разів дорожче золота. Досить, наприклад, згадати, що в давнину була відома тканина «повітря», зіткана з пряжі п'ятитисячного номе­ра, квадратний метр якої важив лише 5 грамів. Уславлені були й такі види тканин, як «зіткане повітря», «вечірній туман», «біжуча вода» тощо. «Царський віссон»—так називалася найкоштовніша і священна тканина, що виготовлялася в Єгипті принаймні за тисячу років до нашої ери. А зразки льняного серпанку для єгипетських сарко­фагів, виготовлені шість тисяч років тому, сягали дев'яти-тисячного номера. Таку нитку вдалося розглянути тільки під мікроскопом.

- На території Швейцарії й Іспанії археологи відшукали сліди льону і льняних тканин в спорудах, зведених ще в кам'яному віці.



- Важливою, цінною рослиною вважався льон і в Древній Русі. Літописець Нестор у книзі «Повість минулих літ» детально розповідає, як печерські монахи виробляли з льону пряжу і полотно, а льняну олію використовували для освітлення в лампадах.

Важливо згадати, що Русь — батьківщина льону-довгунця. Чудові його види з'явилися тут уже на початку першого тисячоліття нашої ери.



Мак
1. Загадки

- Стоїть півень на току

У червонім ковпаку.(Мак)

- Повна діжка жита

Ковпаком накрита.(Мак)



- Стебельце — шорстка драбинка.

У серединці — чорна вуглинка,

Пелюстки блискучі, як лак.

Це квітує червоний ...(мак).

- Запалали в чистім полі

Квіти гарні, всі червоні.

То палає влітку так

Польовий червоний ...(мак).

- В житечку зеленім

Факели вогненні.

Цілий день собі горять,

З сонечком лягають спать. (Маки.)

- Стоїть пані в сарафані,

Вітер повійне, то й лист опаде. (Мак)

- «Виліз хлопчик із землі,

Виніс гроші в голові. (Мак)

- Чернець-молодець у землю пішов,

червону шапочку знайшов і наверх вийшов. (Мак)

- Маленьке, чорненьке крізь землю пройшло,

Красну шапочку знайшло. (Мак)

- Стоїть тичка, на тичці мазничка,

А в мазничці сто зеренець,

Хто відгадає, той буде молодець. (Мак)

- Стоїть дуб повен круп,

Шапкою накритий, гвоздиком прибитий. (Мак)

- На городі тичка, на тичці капличка,

А в тій каплиці нема ні вікон, ні дверей

і повно людей. (Мак)



Прислів’я та приказки
Цей світ, як маків цвіт.

Казав мак: «Що ти за жито, що рік не вродило та й голоду наробило?! А я не родив сім літ, а голоду ніт!»

Сім літ не родив, а голоду не зробив.

Не вродив мак – перебудемо й так.

Споминайте мак, та їжте так.

Чорний мак, та смачний, а редька біла, та гірка.

Нема у світі цвітішого над маківочки, нема ж і роду ріднішого над матіночки.
Народні порівняння

Мак, мов жар.

Гарна дівка, як маківка.

Повна, як маківка.

Цвіте, як маківка.

Червоніє, як маків цвіт.


Вірші

Добрий мак
Ну й мак же красивий

зацвів серед поля!

Такий, що повз нього

не пройдеш ніколи.

Мурахи спинялись,

і коники клякли

од тої краси

незвичайного маку.

І навіть завжди заклопотані бджоли

літають повільно

над маком по колу.

А макові — що?

Ну вродився такий.

Красою пишатись йому —

не з руки.

Та він не пишався,

а всім усміхався

і з кожним

привітно і чемно вітався.

І кожний лиш кращого

макові зичив, і всім

веселіше ставало утричі!

І все, що літало, —

за мить заспівало!

І все, що стрибало й повзло,—

заспівало!

Бо добрій красі

не заздрять,

а тільки радіють усі.

А. Костецького

Мак

Як без вишні — не садок,



Так без маку — не вінок.

А його ось, як на те,

Стільки в полі тут росте!

І червоний, і стрункий,

І свіженький все який!

Цілу купу нарвемо —

Всім віночки сплетемо.
Цікаво!

- Збереглись перекази, що дівчата-полонянки поїли маковим настоєм татар, а самі рятувалися втечею.

- З давніх-давен мак наділяли чудодійною силою, яка захищає від усілякого зла. Його освячували в церкві двічі на рік — на Маковія і на Спаса. Такий мак — найкращий оберіг від нечистої сили.

- Дівчата з любов'ю вишивали квітки маку на сорочках, вплітали їх у віночки.

- Макове насіння знаходять археологи при розкопках жител доісторичної доби, в єгипетських пірамідах.

- Знана була ця рослина і в країнах Сходу через свої опійні властивості, такі, що сил додають. Атлети Древньої Греції, коли готувалися до виступів на Олімпійських іграх, вживали мак з медом.



Легенда

Коли половці напали на Київську Русь, то взяли в полон багато вродливих дівчат, серед них була княжа дочка. Вона дуже славилася своєю красою. Ворожий вожак хотів залишити її для себе, дружиною, але вона плакала і не погоджувалась. І ось одного разу до неї в шатер прийшла стара жінка, яка розповіла їй про тяжку свою долю. Коли вона була молодою, то її теж хотів взяти собі за дружину ворожий ватажок, але потім він її покинув. Тепер вона хоче допомогти дівчатам-полонянкам. Стара жінка заварила маківок і підлила цей відвар у чай ворогам. Вони заснули міцним, непробудним сном, а красуня-дівчина і всі полонянки встигли втекти. Так мак врятував від позору і полону дівчат.



Прикмети

Мак два тижні цвіте, чотири тижні дозріває, на сьомий – насіння летить.


Пісні та ігри
Пісня-гра «МАК»

(Діти беруться за руки, стають у коло. У середину стає одна дитина, навколо якої ходять і співають).

Ой на горі мак,

Під горою так.

Маки ж мої, маківочки,

Золотії голівочки,

Станьте ви так,

Як на горі мак!

Ой по горах сніги лежать

Народна козацька пісня
Ой по горах сніги лежать,

По долинах води стоять,

А по шляхах маки цвітуть, -

То не маки, то чумаки

З Криму йдуть, рибу везуть.

Веснянка

Дівчата й хлопці утворюють коло, в середину якого сідають кілька дівчаток, довкола них ходять і співають:
Мак, мак, моя маківочка,

Золотая головочка,

Станьте ви, дівки,

В червоний мак,

Мак, маки, маківочки,

Золоті верхівочки,

Постойте, дівчата,

Як мак на горі.



Ігрова пісня

Дівчата стають у коло і беруться за руки, а двоє (звуться вони маківночки) виламують собі палички, сі­дають серед кола і співають:

Ой по горі лен, лен,

По долині мак, мак;

Любі наші маківночки,

Просили вас соколочки:

Оріть же го так, так!



Дівчата з кола показують маківночкам, як це треба робити, ті роблять, а всі далі співають:

Сійте, ой, по горі лен, лен,

По долині мак, мак;

Любі наші маківночки,

Просили вас соколочки:

Сійте же го так, так...



Подальші строфи починалися зі слів: політь, сапайте, жніть, в'яжіть, складайте, возіть, молотіть, війте, продайте. А за кожним рядком «Ой по горі лен, лен» маківночки показують, як сіяти, волочити, полоти, сапати, жати, в'язати тощо. Як уже продадуть, то співають:

— Горобелю, горобелю,

Де-с бував, де-с бував?

— А в садочку на листочку.

— Що-с чував, що-с чував?

Чи-с не видів, горобелю,

Як мак труть, як мак труть?

— Ой я видів, ой я бачив,

Що в долоні б'ють, що в долоні б'ють.

Відтак усі дівчата плещуть в долоні й розбігаються.

Ігрова веснянка «Мак»

Дівчата, взявшись за руки, йдуть по колу. Одну дівчину вибирають усередину, зупиняються і щось у неї запитують: а після відповіді знову йдуть по колу, співаючи. При кінці дівчину беруть на руки і підкидають угору, приспівуючи:

Край долини мак,

Край широкой мак,

Мак чистий, головистий.

Молодії молодочки

Завивали головочки:

Станьте в круг,

Буде мак тут!

— Чи поїхали в поле? — Поїхали!

— Виорано поле? — Виорано!

— Чи сіють мак? — Сіють!

— Чи пора полоти? — Пора!

— Чи цвіте мак? — Цвіте!

— Чи одцвівся мак? — Одцвівся!

— Чи спіє мак? — Спіє!

— Чи пора трусить? — Пора!



Дитяча гра «Маківочка»

Дівчатка стають по парах, беруться за руки і співають, рухами імітуючи все, що мав діятись:

Ой на горі мак, мак,

А в долині так, так,

Маківочки, голубочки,

Зойдімося до купочки,

Обернімось так, так.



Жниварська пісня «Соловейко на маківці весь мак подзьобав»

Соловейко на маківці весь мак подзьобав,

Весь мак подзьобав!

Сидить наш пан на покуті, ніжки підобгав,

Ніжки підобгав!

Золотою гребінкою кудрі розчесав,

Кудрі розчесав!

Та все своїх женчиків з поля дожидав,

З поля дожидав!
Підсніжник

Загадки
Тільки вчора теплий вітер

Вість приніс нам від весни,

А сьогодні дивні квіти

Крізь замети проросли.(Підсніжники)
Я — перший розцвітаю серед гаю

І білий, наче сніг, я колір маю.

Хто я? Відгадайте!

Ви мене не ображайте,

Не зривайте, не топчіть,

Хочу довго-довго жить.

Тож хто я? (Підсніжний)
Він миленький, він біленький,

Має ніженьку тоненьку.

З ним легенько вітер грає,

Все гойдає, колихає.

Сповіщає рідний край:

— Гей, весна прийшла, стрічай! (Підсніжник)



Легенда

Коли перші люди були вигнані з раю, ішов сніг, і Єва дуже змерзла. Щоб її зігріти і подати надію на кращі часи, сніжинки перетворювалися у ніжні квіти підсніжника – провісника тепла.



Вірш

Із-під снігу я пробився

І на сонце подивився,

Подивився й зажурився:

Всіх братів моїх зірвали

І стебельця потоптали,

Відвезли на продаж в місто,

Щоб в букеті ми два дні

Простояли на столі.

Не купуйте ви нас, люди,

Не губіть красу ви всюди!

Пісня

Підсніжник

слова Ц. Солодаря,

муз. Д. Кабалевського

У першій мандрівці до лісу,

Під першим промінням ясним,

Підсніжник побачили діти —

Радісну квітку весни.

Приспів:

Підсніжник — весни колір ніжний,

Підсніжник — то юності вісник,

І радісна наша пісня

Про нього хай бринить. (Двічі)

Прикмети

Символ надії, пробудження природи.


Пролісок

Загадки

Я найперша зацвітаю



Синім цвітом серед гаю.

Відгадайте, що за квітка,

Бо мене не стане влітку.(Пролісок.)
З-під снігу виглядає,

Весну зустрічає

Сміло вибіг на горбок

Цей сміливий …(пролісок)



Вірші

Пролісок

Я - перша квіточка весни,

Я - пролісковий цвіт.

Я пережив зимові сни,

І знов родивсь на світ.

У мене очі голубі,

Такі, як неба синь.

Росту між кленів та дубів,

Люблю і сонце й тінь.

Зелені рученьки мої

Листочками зовуть.

Люблю ліси я і гаї,

Живу я здавна тут.

І вірю: люблять всі мене,

Як весну золоту.

Бо знають, що зима мине,

Коли я розцвіту.
Останній сніг

Під розлогим дубом

Нам на втіху

Заховавсь від сонця

Клаптик снігу.

Як зима тікала,

Лісом бігла,

Загубилась в неї

Хустка біла.

І на одинокій

Тій хустині

Проліс підіймає

Квіти сині.

(В. Кочевський)
ПРОЛІСКИ

Плакала Снігуронька

В лісі за зимою,

Плакала, зажурена,

Ставши всім чужою.

Там, де йшла і плакала,

Гинули морози,

Виростали проліски —

Снігурчині сльози.(Тимофій Бєлозеров)

ПРОЛІСКИ

Як зелені списи,

З вогкої землі

Виткнулися в лісі

Проліски малі.

Н. Забіла



Легенда

Старовинна легенда про походження проліска.

Давно то було. Тікала з турецької неволі українська дівчина Катерина. Блукала не один день, не два... Непомірно довго тягнувся час самотнього голодного блукання серед чужих людей, голих степів, холодних вітрів, пекучого від холоду каміння. Тікала вона і знала, що в разі невдачі чекає її жахлива розправа за вбитого слугу, за отруєну сторожу. Щастя, коли султан затримається в поході.

Та невдовзі султан повернувся з походу і, коли дізнався про все, просто оскаженів. Викликав загін яничар і звелів живою чи мертвою повернути втікачку. Скільки днів тривала погоня, одному лише світлочолому місяцю відомо, який темними ночами освітлював дівчині дорогу.

Ось і степи залишилися позаду, із загону яничар залишились одиниці, а втікачки все не здоженуть. Яничари і самі давно вже повернулися б назад, та, пам'ятаючи суворий наказ, продовжували погоню.

Незабаром виснажена дівчина дісталася рідних країв і в знемозі опустилася на землю під вітами лісу. Надворі стояли перші погожі дні весни. В повітрі пливли терпкі запахи

живиці та набубнявілих липких бруньок, на всі лади висвистували шпаки, зустрічаючи весну, радіючи теплу. Лежачи на купі сухого теплого листя, Катерина плакала від щастя. Та раптом до неї долинули крики переслідувачів. Здавалось, що вони вже десь поряд, за сусідніми кущами. В дівчини від жаху холоне кров, туманиться в очах, серце ледь не вискочить із грудей. Розкинула Катруся в розпачі руки, обняла купини сухої трави і в відчаї почала благати: «Ненько моя, земле! Не дай загинути. Не дозволь вернути в неволю! Краще розтулися, земле, і навічно прийми мене в свої обійми! Миліша смерть на рідній батьківщині, ніж підневільне життя на чужині!» Почула матінка-земля те благання, враз голі кущі покрилися зеленим листям, зашепотіли в швидкому рості шовкові трави, а з небесної блакиті опустилися на галявину голубі сутінки і заховали Катерину.

З тих пір, говорить легенда, там, де опустився на землю блакитний туман, заясніли на лісових галявинах весняні квіти кольору вечірнього неба, нагадуючи нащадкам про хоробру

українську дівчину Катерину, її невгасне прагнення до волі.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка