Відділ освіти Чорнобаївської райдержадміністрації Методичний кабінет Лесечко Ніни Василівни вчителя початкових класів Новоукраїнського навчально-виховного комплексу



Сторінка4/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Прикмети

Ніжні проліски стулюють свої пелюстки і злегка вигинають квітконіжку – чекай негоди, дощу.


Цікаво знати!

- «Бризки пролісок» — назва оповідання Василя Чумака.

- «Проліски» — така назва відомої картини українського художника Сергія Шишка.

- У відомій казці Г. X. Андерсен порівнює ранню з'яву цих голубих квіточок із викликом весни.



Ромашка

Загадки
Я на сонце дуже схожа —

Золотиста, ніжна, гожа.

Я щоранку розквітаю,

Промінцями всіх вітаю.

Здогадатись вам не важко,

Що за квітка я? ... (Ромашка)


Стоять сестрички,

Золотенькі очі, білі вії. (Ромашка)


Вірш
Я чула, як ромашки небесам

Читали вірші. Боже, що за диво!

І білих пелюсток туга коса

Мені приємно щоку холодила.

М. Овдієнко.
Ромашка.

На стрункій високій ніжці

Біля річки, на лужку,

У хустинці — білосніжці

Стрів я квіточку таку.

Ясним оком жовтуватим

Усміхнулася мені.

Я хотів її зірвати,

А бджола сказала: — Ні!
Акровірш
Росте ця лікувальна квітка

Опріч лісів іще в полях.

Малі й дорослі знають шлях,

Аби її добути влітку.

Шовково коси пломеніють.

Коли настоєм їх помиють.

А що, скажіть, за квітка, дітки?


Сон-трава

Загадка

На стеблинці волохатій

Шість пелюсток лілуватих.

Гарна квітка — навіть в сні

Усміхається весні. Хто я? (Сон-трава)


Вірші

Вже заквітла сон-трава

Світло-синя голова.

А пелюсточки ворсисті,

А стебельця в них сріблисті.
Як наступить темнота,

Сон пелюсточки згорта.

Вранці знову розгортаає —

Сонцесвіт і ліс вітає.


У лісовій пісні

Вже й сон-трава перецвітати стала.

От-от зозулька маслечко сколотить,

В червоні черевички убереться

І людям одмірятиме літа…

Леся Українка


Легенда

- Існує легенда про мисливця, котрий побачив, як ведмідь лизав корінь сон-трави, після чого солодко заснув. Мисливець і собі спробував полизати, і також заснув.


- Існує повір'я, що її квіти мають властивість навіювати сон. А в скандінавському епосі «Едда» оповідається про те, що красуня Брунгільда ніяк не могла заснути. Тоді під голову їй поклали пучечок трави, і дівчина відразу заснула.

- У Києво-Печерському патерику — давньоруській літературній пам'ятці — зображено, як воїн ходить у храмі і кидає в монахів сон-траву. Ті, до кого прилипали квітки, вже не могли дочекатися кінця служби і відразу ж ішли спати.

- З давнини вважалось також, що трава може дарувати сили пророцтва і ясновидіння. Існувало повір'я: якщо покласти пучечок квіток на ніч під голову, то у сновидіннях людина може побачити власну долю. А ще гадали, коли людина засне навесні на цій траві, то їй подаровано буде здатність у сні передбачати майбутнє.
Гра

«Вгадай за описом»
Багаторічна трав'яниста рослина. Квіти великі, фіолетового або лілового кольору, усе залежить від хімічного складу ґрунту. Листя розсічене. Уся рослина густо опушена волосками. На зиму у ґрунті залишається цибулина, з якої весною виростає нова рослина. Росте на схилах гір. Цвіте у квітні-травні. У похмуру погоду, на дощ квіти закриваються, нахиляючись до землі, ніби засинають, за що й отримали таку назву.

(Це - сон-трава велика)


Соняшник

Загадки
На сонце я схожий і сонце люблю,

За сонцем повертаю голівоньку свою.(Соняшник)


Повернулося до сонця золоте денце.(Соняшник)
Заглядає у віконечко

Зрощене з зерняток сонечко.(Соняшник)


Золотисте ситечко

Покотилось в літечко.

Загляда в віконечко,

Наче справжнє сонечко.(Соняшник)


У зеленім картузі

На одній стоїть нозі.

Коло вуха китиця

Щирим злотом світиться.

Звичка в нього є ота:

Він голівку поверта

В бік, де сонне котиться,—

Родичем доводиться. (Соняшник.)


Стоїть дубок, на версі картузок,

А в картузку багато діток. (Соняшник.)


Вірш
Соняшник

А золотаві соняхи

Окрасою є літа,

Голівки їхні сонячні

По всій Вкраїні квітнуть.

За сонцем повертаються,

Росою умиваються,

І весело, і сонячно

Усім нам усміхаються.
Легенда

А чи знаєте, звідки взявся соняшник? Це була чарівна і гірка історія.

Як на світі ще нас не було, то Сонце сходило на землю зі своїми дочками. Вдень вони жили на землі, а ввечері йшли на небо. Одного дня веселилися вони в гайку, як стало Сонце сідати, почали збиратися додому. Коли дочки були вже далеко від гаю, то найменша згадала, що забула свій вінок, і повернулася назад. Але на місці його вже не було. Запримітила вона неподалік під березою гарного парубка з віночком у руках. Він обійняв дочку Сонця і заговорив до неї словами, солодшими меду. Цілував її, обіцяв кохати все життя так, що їй буде з ним краще, ніж у батька — Сонця. Юна красуня згодилася жити на землі, де тьохкають солов'ї, цвіте черемха, існує любов.

Даремно Сонце кликало дочку додому, сердилося, попереджало, що на землі її жде важке життя. Дочка зосталася з коханим. Почалося для неї звичайне буденне життя з нудною роботою, одноманітними клопотами. Юнак більше працював, ніж говорив своїй коханій ніжні слова, а іноді зовсім забував про неї.

- Ти багато працюєш, а я мало тебе бачу, нудьгую. Мабуть, уже не так мене любиш?

- Ми, земні люди, інакше любимо. Ми бачимо щастя в любові, що поєднується з радістю у праці,— відповів коханий.

- То навчи мене працювати, і я стану земною,— лебеділа вона,— бо кохаю тебе безмірно.

Він змовчав... І красуня ще більше засумувала за батьком, за зірками-сестрами. Забула про свою гордість і закралася непомітно до батькового царства. Але Сонце не могло забрати до себе дочку, яка вже вросла в землю, воно лише скропило її своїми слізьми. І тоді красуня стала квіткою, що в тузі за батьківщиною завжди повертається голівкою до Сонця. Назвали її соняшником.


Цікаво!

- Соняшник це трава, яка сягає заввишки 1,5 – 2 метри.

- Соняшник з'явився в наших краях, як і в Європі, не так уже й давно, якщо міряти за історичними масштабами. Батьківщина соняшника — далека Америка. Тому осяйне жовтогаряче диво засяяло уже після великих географічних відкриттів і підкорювань. Дрібні чорні насінини цієї рослини вперше потрапили до Європи, вва­жають, 1510 року, їх привезли до Іспанії на одному з кораблів, що прибув з нещодавно відкритих і підкорених заокеанських земель. Насіння висіяли в Мадрідському ботанічному саду. Рослина чудово прижилася в нових умовах, радувала жовтогарячими голівками в пору квітування, а смачним насінням хто ж відмовиться поласувати.


Казка

СОНЯЧНА КВІТКА

Казка індіанців Південної Америки

Багато років тому в одному селищі індіанців жила собі дівчинка на ім'я Квітка. Вона дуже любила сонце й могла милуватися ним цілей день. А коли сонце сідало за гори, дівчинка верталася додому і, засинаючи, думала, що завтра знову його побачить.

Того літа сонце дуже припікало. На небі не було ані хмаринки, на землю не впало жодної краплини дощу. Палаюче проміння висушувало квіти й трави, на полях не вродив маїс, люди пухли від голоду. Тоді маленька Квітка зрозу­міла, що земля спрагла на дощ. І звернулася до свого коханого з такими словами :

— Сонечко моє, ти знаєш, як я тебе люблю, ти знаєш, що немає більшого щастя для мене, ніж бачити тебе! Але люди потребують дощу. Поглянь на їхні страждання! Змилостився над ними!

І сонце виконало прохання дівчинки. Небо затягли хмари, вперіщив дощ. Він лив багато днів. Поля зазеленіли, квіти й трави випросталися, люди відчули себе щасливими.

Тільки маленька Квітка що не день, то блідла й усе дужче сумувала — адже вона стільки часу не могла милуватися сонцем! А промені були потрібні їй понад усе на світі, бо вливали в неї життя.

Сонце з'явилося тоді, коли дівчинка вже ледь дихала. Воно зігріло свою улюбленицю й сказало їй:

— Ходімо, Квітко, зі мною в країну вічного сонця й духмяних садів. Відтепер ти називатимешся Сонячною Квіткою.

І дівчинка обернулася на чудову золотаву квітку, тільки серцевина в неї була темна, така, як її очі та волосся.

На світанку ця квітка повертає голівку в бік сонця, яке з'являється на небосхилі, й милується ним, аж поки воно не сяде за обрій.

Відтоді на полях Мексики розпускаються золотаві сонячні квіти, які в наших краях називаються соняшниками.


Шипшина

Загадка

Червоний колір, чудовий смак,

Лікує коклюш в усіх малят. (Шипшина)
Вірш

Шипшина

Шипшини кущ у мене під вікном

Цвіте блідо-рожевим цвітом.

А друзі кажуть: нащо він тобі,

Цей кущ—дикун? Ти викорчуй його

І посади троянди тут культурні,

Як он на клумбі в тебе.

Я ж на те відповідаю:

Всі оті культурні,

Французькі, фоліантові та чайні.

Гібридно-чайні з назвами складними,

Все більше іноземними — усі

Праматір'ю своєю називають

Оцю звичайну, просту, польову...

М. Рильський
Рвав восени я шипшину,

Карії очі любив.

Вечір упав на коліна,

Руки простяг золоті.

В. Сосюра.

Легенди

Зацвіла на скелі крем'яній

Скромна квітка і непоказна.

З річки промінь відбивався іскристий.

Ним живилась ранками вона.

А внизу троянда красувалась

В платті з оксамиту і парчі...

В сонечку веселому купалась,

Омивалась росами вночі.

І сміялась!

Ой, мала шипшино,

Краще тобі зовсім не цвісти.

Цвіт мій зірве радісно людина,

Ну, а ти, кому потрібна ти?

Ти зросла донизу головою.

На камінні дикому в траві.

А шипшина з брили кам'яної

Важко брала соки життєві,

Силу сонця й скелі, де зросла,

У червону кульку на стеблині

Щедро вона всю перелила,

Щоб у дар віддать її людині...

І настій з червоних тих жарин

Дав людині крем'яної сили.

Врятував од темної могили

І повів до світлих верховин.



Прикмети

Зацвіла шипшина – почалося літо.

Якщо шипшина не розкрила цвіту – буде дощ.
Гра

«Вгадай за описом»

Так, нічим особливим не примітна шипшина з родини розовоцвітих, що росте у вибалках, на узліссях, при дорозі, на луках, і є давньою пращуркою окультуре­ної троянди. Вік її надто поважний. Зокрема на Близькому Сході знайдені фрески з давнім орнаментом із цієї рослини.

Наші давні пращури — слов'яни пошановували цю рослину. Вона символізувала у них молодість, красу, ласку. Народні назви он які: рожа, ружа, шепчіша, роза, рожина, шипчак.
Ігрові пісні

А в долині рожа стояла,

Під рожею дівчина русу косу чесала.

К собі миленького бажала.





Бджола

Загадки

Не мотор, а шумить,



Не пілот, а летить,

Не гадюка, а жалить. (Бджола)


У садку малий Микитка

Захотів зірвати квітку,

А вона його вкусила.

Що за квітка це була?

Це не квітка, а ... (бджола)
Я труд поважаю.

Все літо літаю

У поле до гаю.

Збираю медок

Із різних квіток.

Кого не злюблю,

Того жалом колю. (Бджола)
Сімсот солов'ят на одній полиці сидять. (Бджоли)
Зимою спить,

Літом бринить,

Понад садом літає,

Солодку росу збирає. (Бджола)


У вишневому садку

Чути пісеньку таку:

— Джу-джу-джу —

На весь садок.

Нам нектар, а вам медок.

Аж тремтять довкруг гілки.

То збирають мед... (бджілки)
Я труд поважаю:

Все літо літаю

У поле, до гаю.

Збираю медок

Для любих діток. (Бджола)
Пісня бджілки

1. Лужком, бережком я лечу, лечу.

Ех! З червоним мачком

пошепчу, пошепчу.

Шу-шу-шу, шу-шу-шу!
2. Кульбабки сама

Облечу-лечу. Ех!

Смачненьким медком

Пригощу, пригощу!



Вірші

Бджілки і мед

Бджілки — гарні трудівниці,

Нас запрошують в крамниці.

Меду там — ціла гора,

Поспішаймо, дітвора!

Мед гречаний, мед із липи,

І квітковий, лановий.

Він корисний, дуже чистий,

А смачний!.. Скуштуй мерщій!

Форкаш Давід

Бджілки

Бджілки працьовиті

Мед збирають влітку.

Ми його вживаємо,

Здоров'я здобуваємо.

Гончарова Олександра
Бджілки люблять працювати,

Усі квітки облітати.

Мед чудовий назбирати,

Малих діток частувати.

Будуть діти ласувати,

Бджілці шану віддавати.



Кошелев Вадим
Вся родина любить мед, ласує його ведмідь.

Бджілці треба працювати,

Нас усіх нагодувати.

Бджілки меду назбирали,

До нас в гості завітали.

Буде, буде вся родина

Медом ласувати.

Кошелев Вадим
Бджілки на квітки сідали,

Бджілки меду назбирали.

Поскладали його в соти,

Щоб, коли прийде година,

Частувала вся родина.

Кошелев Вадим
Бджілки і мед

Коли вийти влітку в поле,

Ми побачим квіти й бджоли,

Що над квітами літають

І нектар собі збирають,

Медом соти заливають.

Потім прийде дід Панас

У потрібний, звісно, час.

Стане бджілок він прохати

Увесь мед йому віддати,

Щоб людей полікувати.

Бджоли, звісно, дозволяють.

Гарно з сот медок зливають.

Знов беруть відерце в руки

І скоріш летять на луки.

Встигнуть меду назбирати,

Щоб свій рій прогодувати.

Треба бджілок всіх любити,

За медок подякувати,

Бо у ньому сонце й квіти,

Щоб росли здорові діти.

Тимко Анастасія
Слів своїх я не згублю,

Всім скажу, що бджіл люблю.

Ще до цього й поважаю,

їх зовсім не ображаю.

Я, Настуся, мені сьомий рочок

І я теж полюбляю медок.

У мене добре й чуйне серце,

Бджілкам я дарую оце ось відерце.

Хай туди всі заглядають

І цукерки забирають,

А медок сюди збирають.

Тимко Анастасія
Бджілки і мед

Бджілки влітку скрізь літають,

В полі, в лузі мед збирають

Й діточок ним пригощають,

Щоб росли ми всі кмітливі

І веселі, і щасливі.



Макаренко Ярослав
Літає жовта бджілка

З листочка на листок,

Духмяний і солодкий

Збирає нам медок.



Атоян Андрій
Летить бджілка на квіточку,

Принесе медок діточкам.

Буде діточкам смачненько,

Корисно й солоденько.



Рибальченко Дар 'я
Бджілка

Бджілка-працівниця рано вилітає

І нектар з духмяних квіток збирає,

Смачним медом стільники набиває.

Працюють бджілки цілий день

І кожен знає: хто мед споживає —

Здоров'я здобуває.

Малюта Анна

Бджілка

Ніжні крильця розбризкують

Сонце мерехтливо.

Стан тонюсінький-тоненький

Клопочеться живо.

Вже на лапки начіпляла

Важкі горошини.

В цвіт пірнає — гойдаються

Білі конюшини.

Нахилилась голівонька

Росами умита, —

Це тобі вклонилась квітка,

Бджілко працьовита.

Дмитро Онкович
Прислів'я та приказки

1. Бджоли раді цвіту, а люди — літу.



  1. Бджола мала, а й та працює.

  2. Бджола ведмедю медом данину платить.

  3. Навесні джміль, а восени бджола жениться.

  4. Дерево без листя, що бджола без меду.

  5. Бджілка маленька, та в роботі вдаленька.

  6. За бджолами ліз, а меду не приніс.

  7. Бджоли раді цвіту, люди раді меду.

  8. За бджілкою підеш — до ладу дійдеш.

  9. Хто трудиться, той всюди, як бджола, в пошані буде.

  10. Літає бджілка в садку і в полі — буде узимку меду доволі.


Прикмети

- Ранній виліт бджіл — ознака, що настане тепла весна.

- Бджоли сидять на стінках вуликів — на спеку, а коли виграють вранці — не нестерпну жарінь.

- Коли хмариться, але бджоли не ховаються і далі продовжують літати в поле, — дощу не буде.

- Бджоли не вилітають з вулика – перед дощем або грозою.


ЦІКАВО ЗНАТИ
- Бджоли перелітають з квітки на квітку, щоб зібрати і пилок, яким вони живляться самі і годують своїх личинок.

- Бджоли-розвідниці, повернувшись у вулик, виконують танок. Це вони показують іншим бджолам шлях ) до медових рослин.

- Бджілка — це комаха. У неї 6 лапок, тіло складається з голови, грудей, черевця.

- Корисна, медоносна, збирає нектар із квіток і пе­реробляє його на мед.

Щоб зібрати 1 г меду їй потрібно облетіти £ мільйонів квіток конюшини.

У пошуках меду бджілка відлітає від вулика на відстань до 10 км.

- Бджолина сім'я влітку нараховує 60—70 тисяч комах.

- Бджілка без сім'ї живе недовго і гине.

- У вулику панує дисципліна. Кожен виконує свою справу.

Сторожа пускає у вулик бджілок тільки зі своєї сім'ї, перевіряючи їх на запах.

У сім'ї існує своя цариця бджіл — це матка. Матка відкладає яйця у соти. Через 3 дні з яєчка народиться личинка, її будуть годувати маточним молочком, а потім бджолиним хлібом. Ще через 21 день з цієї личинки на­родиться бджілка.

- Робоча бджола змінює свої обов'язки протягом життя. Спочатку прибирає у вулику (віком до 6 днів), потім годує личинок (до 12 днів), потім будує стільники. Це коли їй уже 18 днів. Далі охороняє вулик (від 19 до 26 днів) і лише наприкінці життя збирає нектар (від 26 до 42днт).

- Одна крапля меду — це життя однієї бджілки.

- Бджілки спілкуються за допомогою танцю. Якщо танець по колу, це означає, що їжа на відстані 80 м від вулика. Якщо танець з помахами — їжа на відстані понад 80 м від вулика. Чим швидше танцює бджола, чим більшу кількість помахів крильцями робить, тим далі від неї їжа. А сила помахів повідомляє про кількість їжі.

- Іноді з личинки народжується бджола-хлопчик — це трутень. Він живе тільки влітку, має дуже ледачий характер, тому наприкінці літа бджілки виганяють їх з вулика, і вони гинуть.

- У бджілок є вороги. Це птахи бджолоїд та сорокопуд, щіпавки, міль, метелик «Мертва голова», оси, які крадуть мед, та ще різні хвороби, від яких бджілки гинуть.

- Бджоли можуть захищатися від ворогів. Вони мають жало з отрутою. Одна бджілка своєю отрутою може вбити мишу. А багато бджілок можуть вбити велику тварину.

- Бджола гине, коли вона когось вкусить?



- Дикі бджоли витримують морози до - 40 градусів, великі запаси меду не дають бджолиній сім'ї загинути від голоду.

БІЛКА
Загадки

Червонясту шубку має,

По гілках вона стрибає,

Хоч сама мала на зріст,

Та великий в неї хвіст,

Як намисто оченята.

Хто це, спробуй відгадати. (Білочка)
Ой, яка ж вона гарненька,

Пишнохвоста і руденька.

Не звірятко — просто диво,

Невгамовне, пустотливе.

Вгору-вниз, на гілку, з гілки...

Хто ж це буде, діти? (Білка)


У зеленому ліску,

У дуплі у сонячку.

Я гризу горішки

І гриби, і шишки. (Білка)


У сірій шубці зимовій,

А влітку у рудій. (Білка)


В неї очі, мов горішки,

Кожушинка хутряна,

Гострі вушка, наче ріжки,

У дуплі живе вона. (Білка)


Віхтик полум'я неначе

По деревах жваво скаче,

І малятам на потіху

Просто з рук бере горіхи! (Білочка)


Конкурс

«Допиши віршик»

До землі зігнулась гілочка,

Як по ній пробігла ... (білочка).
Вірші

БІЛКА


Бачиш, білочка стрибає?

То грибки вона збирає.

Сушить білочка грибки,

Наколовши на сучки.

Он вже скільки їх на гілці!

Вистачить на зиму білці!

Вже й горіхів нанесла —

Теж на зиму запасла.

Склала все: грибки і шишки,

А також смачні горішки

У своїм дуплі вона,

І зима їй не страшна!


БІЛОЧКА

На гіллячках, на тоненьких,

Поки день ще не погас,

Сироїжки та опеньки

Білка сушить про запас.

Так нашпилює охайно,

Так їх тулить на сосні

І міркує: — А нехай-но

Ще побудуть тут мені!

Поки дні іще хороші,

Поки є іще тепло,

А як випадуть пороші,

Заберу їх у дупло.

Буде холодно надворі,

Сніг посиплеться з дубів,

Буде в мене у коморі

Ціла в'язочка грибів!

Але білочці не спиться

Дятел стукає: тук-тук!

Щоб не вкрала їх лисиця

Або хитрий бурундук.

Л. Костенко


Гра

«Вгадай за описом»

- Лісовий руденький невеличкий звірок із пухнастим хвостом та китичками на вухах, що живе на деревах; вивірка.


Прикмети

Білка мостить своє гніздо близько до землі — на мо­розяну зиму, а високо — на м'яку.


Цікаво!

- Білка — тварина, яка усім відома своєю моторністю та хазяйновитістю. Існує 54 види тварин. Найвідоміша та найрозповсюдженіша — звичайна білка, її можна зустріти в лісах півночі Азії, на території Європи та Америки.

- Довжина тіла звичайної білки — 20-30см, маса коливається від 200г до 1кг, довжина хвоста — 20-30см. Колір тварини залежить не тільки від місць мешкання та сезону, а й її віку та індивідуальності. Вона може бути рудою, попелястою, темно-бурою і майже чорною.

- Білка — типовий деревний представник. Вона чудово лазить по деревах, спритно стрибає з одного дерева на інше. Іноді трапляється, що вона стрибає з маківки 30-ти метрового дерева на землю, при цьому без усілякої шкоди для себе. Такої спритності вона досягає завдяки довгим заднім кінцівкам, які можна порівняти з пружиною. Це дає змогу тварині стрибнути з місця на відстань 10 м. Під час таких стрибків-перельотів пухнастий довгий хвіст наче парашут допомагає тварині триматися у повітрі.

- Живляться білки переважно рослинною їжею: горіхами, насінням дерев, ягодами, фруктами, грибами, бруньками та молодими пагонами, корою та лишайниками.

- Тільки одна білка на зимовий період запасає 150—300 грибів. У районах, де зими люті і кормові умови погані, — 1500-2000 грибів.

- Крім рослинної їжі, білки ласують комахами, яйцями птахів, ящірок, змій. Іноді поїдають маленьких пташенят, дрібних гризунів та ящірок.

- Свої гнізда білка влаштовує у дуплах дерев або серед гілок на високих деревах. Усередині її домівка устелена м'яким рослинним матеріалом: сухою травою та мохом. У її гнізді немає жодної щілини, а підстилка настільки товста, що навіть взимку, коли там немає білки, воно зберігає тепло.

- До речі, у білки, як правило, буває кілька домівок: основна та запасні. У запасних гніздах тварина ховається від ворогів, непогоди та робить припаси на зиму (складає горіхи, жолуді). Нерідко можна побачити, як на сучках дерев хазяйновита білка сушить гриби, що стануть у пригоді взимку.

- Білки не впадають у зимову сплячку, але у люті морози сплять у дуплах 20—22 години на добу. Якщо запасів їжі не вистачає, білки покидають рідні місця у пошуках їжі і можуть за місяць-півтора подолати відстань у сотні кілометрів.

- Два рази на рік білка народжує дитинчат. У кожному приплоді буває 1—5 малят. Немовлята народжуються дуже маленькими, сліпими. Протягом міся­ця вони залишаються безпорадними. У цей період мати їх годує молоком. У півторамісячному віці білченята по­чинають вибігати з гнізда, стрибати по гілках, спускаються на землю і урізноманітнюють свій раціон рослинами.

- Дорослими білки стають в однорічному віці. У дикій природі ці тварини живуть протягом 5 років, а у неволі при гарному догляді — 15 років. Білка дуже чутлива до холоду. У люті морози вона спить згорнувшись кільцем, вкрившись пухнастим хвостом. Вхідний отвір домівки вона закриває мохом. Навіть коли зовні температура

падає до 20°, у теплому гнізді білки температура завжди вища за 0°.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка