Відділ освіти Чорнобаївської райдержадміністрації Методичний кабінет Лесечко Ніни Василівни вчителя початкових класів Новоукраїнського навчально-виховного комплексу



Сторінка5/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

ВЕДМІДЬ

Загадки

Взимку ляже спати

Дядько волохатий.

Лиш тоді він встане,

Як весна настане. (Ведмідь)


Він в барлогу спить зимою

Під великою сосною.

Лиш почує він весну,

Просинається від сну.

Хто це, діти? (Ведмідь)


Хоч у нього шуба є,

Та як холод настає,

Він не їсть тоді, не п’є

І не ходить, не гуляє,

А у лігво спать лягає. (Ведмідь)
Влітку бродить, ходить лісом.

Все трощить важка нога.

Взимку він накрившись хмизом,

У бар лозі спать ляга. (Ведмідь)


Буркотливий, вайлуватий.
Ходить лісом дід лахматий.
Все ламає без упину,

Мед шукає і ожину. (Ведмідь)


Влітку наїдається,

Взимку відсипається. (Ведмідь)


Вірші

ВЕДМІДЬ

Холодати в лісі стало,

Осінь пізня вже настала.

Влаштував ведмідь барліг,

Спати там на зиму ліг.

Літо й осінь він старався —

Досхочу він наїдався.

Мед, малину, груші їв,

Рибу та мишей ловив.

Наїдавсь на повний ротик.

Бач, який товстий животик!

І тепер аж до весни

Будуть снитись гарні сни!
ВЕДМЕЖА ХВОРОБА

Щось ведмедик зліг,

Зовсім занеміг,

Побивається та стогне,

Аж гуде барліг.

— Ай! — кричить. — Умру!

Ой, не чую рук!

Щось у оці, а чи в боці —

Сам не розберу.

Ой, язик опух!

Ой, заклало слух!

Чи то гикавка, чи кашель

Забиває дух!

Голова гуде,

Обертом іде,

Кості ломить і судомить,

Лиш не знаю де.

Ой, живіт болить!

Ой, п'ята свербить!

На зубах така оскома,

Аж в очах рябить.

Поперек пече,

Віддає в плече,

Нудить-млоїть під п'ятою

Й, може, десь іще!

В носі крутить так,

Що аж хвіст набряк,

Що аж меду захотілось,

Сам не знаю як.

Лікар вислухав,

Лікар вистукав,

Каже: — Це така хвороба —

Комизистика.

І хвороба ця

Так лікується:

Треба добре натщесерце

Дати... ремінця.

Іван Світличний
Гра

«Вгадай за описом»
- Великий хижий звір з густою бурою, білою чи чорною шерстю, що живе у дрімучих лісах,

високих горах та на Півночі.


Прислів'я та приказки

  1. Ведмідь на ретязі товсто реве.

  2. І ведмедя вчать танцювати.

  3. Наступив ведмедю на вухо.

  4. Краще з ведмедем борюкатися, ніж з паном рахуватися.


Цікаво!

- Ведмідь — найкрупніший хижак серед сучасних тварин. У цьому сімействі налічується вісім видів, але майже всі представники мають багато спільного у зовнішньому вигляді, розмірах та деяких особливостях, пов'язаних із способом життя. Майже всі ведмеді мають могутнє тіло, сильні з великими кігтями (10—12 см) лапи, короткий хвіст. Голова тварин масивна, з маленькими очима.


- Бурий ведмідь — найрозповсюдженіша тварина цього сімейства. Він мешкає на значній території північної півкулі (Європі, Азії, Північній Америці). Бурий ведмідь віддає перевагу тайзі, гірським лісам, родючим лукам уздовж річок, малодоступним для людини місцевостям з буреломом, які межують з болотами, галявинами та водоймами. Такі райони лісу служать йому місцями сховища та живлення.

- Основний раціон бурих ведмедів — рослини та комахи. За день вони поїдають 30-40 кг їжі. Не гребують клишоногі й падлиною, іноді полюють на копитних тварин. Полюючи на диких кабанів, ведмеді вражають своєю витривалістю. Дикий кабан зривається з місця й тікає, а клишоногий починає його неспішно переслідувати. І вже десь через 20 км він обов'язково наздожене свою жертву. Полює він і на великих тварин — лосів, оленів, коли не вистачає рослинної їжі. М'ясоїдні інстинкти, як правило, виявляються у крупних старих самців.

- Ці богатирі живляться переважно ягодами, плодами, горіхами, корінням рослин, комахами.

Хоч ведмедя називають і бурим, та колір його хутра може бути різноманітним: жовтуватим, яскраво-рудим, бежевим і майже чорним.

- Найулюбленіші ласощі ведмедів — мед. Щоб дібратися до нього, вони терпляче переносять численні укуси розлючених бджіл. Відомо багато випадків, коли ведмеді відвідують пасіки, де крадуть мед разом з вуликом. Крім того, ведмеді — чудові рибалки. Не раз спостерігачі розповідали, що хижак, йдучи берегом річки, уважно дивиться на воду. Якщо він неподалік від берега побачить рибину, то стає на задні лапи й стрибає у воду, притискує бідолаху-рибу до дна, а потім прикушує, щоб не виривалася. Далі витягує здобич на берег і починає живитися.

- На Алясці ведмеді навіть збираються групами на обмілинах річок і хапають лососів, які припливають у ці місця для нересту. При вдалому полюванні ведмідь підхоплює рибину і викидає її на берег.

- Влітку ведмеді відпочивають прямо на землі серед трави та кущів — лише б місце було безпечним та відлюдним. З настанням холодів вони стають млявими і згідно з інстинктом починають шукати і облаштовувати собі бар­логи, де засинають до весни.

- Зимовий сон ведмедів відрізняється від сплячки інших тварин тим, що вони зберігають повну життєздатність, чутливість і витрачають мало енергії, існуючи за рахунок накопиченого жиру. Температура їх тіла в цей період знижується на 3—5 градусів.

- Та якщо хтось необережно розбудить ведмедя або якщо йому не вистачає накопиченого жиру, він прокидається. Таких тварин називають шатунами. Зустріч з ними дуже небезпечна, адже голодний звір поводиться агресивно. Втекти від нього дуже важко. На короткій дистанції він спроможний обігнати навіть коня.

Важкі часи для ведмедя — початок весни, коли він прокидається. У цей період його організм дуже слабкий: тварина швидко втомлюється, вона незграбно тримається на «неслухняних» лапах, які довгий час не діяли. В перші дні вони не відходять далеко від барлога, живляться молодою травою, часто відпочивають, гріючись на сонці, а весняні холодні ночі проводять у барлогах.

- З кожним днем хижак стає активнішим: спить менше, а рухається більше. На Кавказі, Курильських островах ведмеді при великому достатку кормів у зимову сплячку не залягають зовсім.

- Слух і нюх у ведмедів дуже гострі. Він чує запах падлини на відстані 2,5 км, а людини — 500 м. Зір — слабкий. Ведмеді короткозорі. Вони майже не бачать предметів здалеку, особливо нерухомих. Та підсліпкуваті очі ведмедя добре пристосовані для розглядання дрібних об'єктів, які знаходяться поблизу.

- Перші 5—6 днів сплячки бурий ведмідь не спить, а чутливо дрімає.

- Ведмежата народжуються сліпими, без хутра та зубів. Вони маленькі та безпорадні. Довжина тіла малюка — 25 см, маса — 500—600 г. Дитинчата швидко ростуть на молоці сплячої мами. Бачити починають у місячному віці. У двомісячному віці ведмежата вперше виходять з барлога. Мати поступово починає привчати малюків до рослинної їжі. Та лише наприкінці літа ведмедиця перестає підгодовувати їх молоком. Турботлива, ніжна матір привчає ведмежат до­бувати їжу, уникати небезпеки. У ведмежому сімействі до дитинчат відносяться поблажливо, але дорослих самців вони побоюються, бо ті до них суворі і нелагідні. Малюки із задоволенням лазять по деревах, але з віком стають важкими й не утруднюють себе цим заняттям. За провину та неспритність малюки часто отримують ляпасів від матері. Ведмедиця ревниво охороняє ведмежат, тому зустріч з нею дуже небезпечна. Ведмежата залишаються разом з матір'ю ще майже 2—3 роки. Саме через цей період самка готова до народження нового потомства.

- Ці тварини вражають своєю кмітливістю і не тільки на арені цирку.

- Мисливці добре знають, як ведмеді можуть спритно уникати переслідування, а рибалкам не раз доводилось спостерігати, як хижак витягав рибальську сітку, щоб поласувати рибою.

Ведмежата легко стають слухняними, швидко звикають до людини. У неволі вони живуть майже 50 років.

- Бурий ведмідь іноді вражає своєю сміливістю та відвагою. Він наважується вступати у бійку з тигром, щоб відібрати їжу. Та відомі випадки, коли ці велетні поводять себе, як справжні боягузи. Причиною переляку може стати навіть заєць, що зненацька вистрибнув. До речі, у ведмедів від переляку буває розлад шлунку, а іноді він гине від жаху.



ВОВК

Загадки

Він сірий, злий, голодний, хижий,

Однак, розумний, обережний.

В лісі живе, людей обминає,

Кожен його із казок знає.
По полю та лісу гасає,

Овечок хапає та всіх лякає. (Вовк)


Ходить хмурно між дубами,

Хижо клацає зубами.

Весь як є — жорстока лють,

Очі так її і ллють.

Зачаївся ось, примовк.

Грізний звір цей, звісно, ... (вовк).


Хто в зиму холодну

Ходить злий та голодний?

(Вовк)

Зубасте, сірувате, по полю гасає,


Телят і овець шукає. (Вовк )
Прислів'я та приказки

  1. Аби вовк ситий і баран цілий.

  2. До їжі — вовк, а до роботи — заєць.

  3. Вовка в плуг, а він дивиться в луг.

  4. Вовк лисиці не рідня, та повадка одна.

  5. Вовк старіє, але не добріє.

  6. Не такий страшний вовк, як його малюють.

  7. Пішов вовчими стежками.

  8. Вовка ноги годують.

  9. Побачив вовк козу та забув про грозу.




  1. У кого серце вовче, той їсть, кого хоче.

  2. Хто вродиться вовком, тому бараном не бути.

  3. Цап і вовк один толк.

  4. Якби вовк не сидів, то зайця б зловив.

  5. Бере вовк, то й вовка візьмуть.

  6. Вовк і лічене бере.

  7. На вовка промовка, а зайці кобилу з'їли.

  8. Голод гонить вовка з лісу.

  9. Ходить, як побитий вовк.

Боїться, як вовк кози.

20. Скільки вовка не годуй, а він в ліс дивиться.

21. Вовка бояться — в ліс не ходить.

22. Дружба з вовком вилазить боком.

23. З вовком жити — по-вовчому вити.

24. Нюхом вовк ситий не буде.

25. Про вовка промовка, а чорт пана несе.

26. І вовк свої вовченята любить.



Пам'ятники

У Капітолійському храмі Древнього Риму - «За допомогу і службу, за вірність і дружбу».

За легендою вона вигодувала братів Ромула й Рема, що заснували місто Рим.
Скоромовка

Очиці у вовчиці наче блискавиці.


Цікаво!

- Мова йде про хижого звіра. Він розумний, спритний і витривалий. До здобичі вони підкрадаються, наздоганяють або підстерігають засідці. В лісовій хащі ці хижаки рухаються безшумно, ніби тінь. (Вовк)

- Вовки в природі виступають санітарами. Полюючи, вони ловлять хворих і ослаблених тварин, сприяють тим самим оздоровленню всього стада.

- Своє житло — лігво ці хижаки будують серед коренів дерев у густих, непрохідних хащах не­далеко від води. Один раз на рік (весною) вовчиця народжує вовченят.

Через місяць вовченята вже їдять м'ясо. А вже восени вовченята полюють разом із зграєю, навчаючись премудростей життя у дорослих вовків.

- Живуть ці хижаки до 15 років.

- Вовчиці дуже опікуються своїми вовченятами, причому не тільки власних, а й чужих. Якщо їм зустрінуться беззахисні вовченята, які втратили батьків, вони обов'язково їх нагодують, напоять, навчать полювати. Чого, нажаль, не зустрінеш серед людей.
Байка

ВОВК І КІТ

В село із лісу Вовк забіг... Не думайте, що в гості, братця!

Ні, в гості Вовк не забіжить; а він прибіг, щоб де-небудь сховаться:

проклятий люд з собаками настиг...

І рад би Вовк в які ворота вскочить, та лишенько йому: куди не поглядить —

усюди Вовченька недоленька морочить,— хоч сядь та й плач;

ворота, як на те ж, кругом усі заперті, а дуже вовкові не хочеться умерти

(бо ще він не нажився, бач!), а гірше од людей — од видимої смерті... Коли глядить — на загороді Кіт сидить, на сонечку мурликає-дрімає. Підскочив Вовк і до Кота мовляє:

— Котусю-братику! Скажіть мені скоріше, хто із хазяїнів отут усіх добріший?

Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав на сей недобрий час. Я б у пригоді став!.. Чи чуєш гомін той? За мною то женуться!.. Котусю-батечку! Куди ж мені поткнуться?

— Проси мерщій Степана, він добрий чоловік,

— Кіт Вовкові сказав.

— Так я у його вкрав барана.

— Ну, так навідайсь до Дем'яна.

— Е, і Дем'яна я боюсь: як тільки навернусь, він і згадає поросятко.

— Біжи ж, аж ген живе Трохим!

— Трохим? Боюсь зійтися з ним: з весни ще злий він за ягнятко!

— Погано ж!.. Ну, а чи не прийме Клим?

— Ох, братику! Теля я в його звів!

— Так, бачу, ти усім тут добре надоїв,

— Кіт Вовкові сказав,— чого ж ти, братику, сюди і забігав?

Ні, наші козаки ще з розуму не спали, щоб Вовка од біди сховали! І так-таки ти сам себе вини: що, братику, посіяв, те й пожни!



Л. Глібов

ВОРОНА

Загадки

Чорномазий, білодзьобий

Віл за плугом важко ходить,

Черв'ячків, жучків знаходить —

Сторож вірний, друг полів,

Перший вісник теплих днів. (Грак)


Каркає, літає, всіх малят лякає. (Ворона).
Вірші

Що за шум,

Що за гам? —

Запитала я у гав.

Обізвалась чорна ґава

Метушлива й говірка:

— Ми гуляєм,

Ми справляєм

Новосілля у шпака.

Лідія Коломієць.
Ґавеня-немовля

На ґанку ґелґоче:

— Ґронце ягід хочу!

Ґава ж: Кар-р-!

— Ґвалт! Яке там ґроно!

Ґречна будь, вороно.



Григорій Храпач
Ой, вороно, дивна пташко,

Чом ти така чорна?

Клопоталась, бідолашко,

Довго біля ґорна?

Глину лапками місила,

Для своїх маляток

Та із глини наліпила

Чашок і Горняток.



Катерина Пасічна
ҐАВА

Кіт облизується ласо:

Ґава в дзьобі держить м'ясо.

Ось поклала біля себе,

А коту того і треба.

Подивилась ґава вбік —

Кіт за м'ясо та й утік.

А малятам смішно стало:

ґава ґаву упіймала!

Грицько Бойко
Скоромовка

- Не лови, Хомко, ґав, щоб носа не зчухрав.

- Дві ґави зранку гасали по ґанку. Ґави просили на ґанку сніданку.

- Нагадала ґава ґаві не проґавити забави.


Прислів'я та приказки

  1. Ворона вороні око виклює.

2. Кому ворон над головою кряче, той щастя має собаче.

  1. Новину ворона на хвості принесла.

  2. Чорний, як вороняче крило.

  3. Лякана ворона і куща боїться.


Прикмети

- Ворони купаються — до него­ди, каркають — на морози, гуртами літають — на снігопад, сідають на землю — до відлиги, а вмощуються на нижніх гілках дерев — на вітер.

- Якщо граки прилетіли прямо на гнізда — буде дружна весна.

- Грак прилетів — через місяць сніг зійде, а журавель — скоро лід скресне.

- Грак відлетів — чекай снігу.

- Якщо ворона вранці сидить на верхівці дерева й каркає — бути хурделиці.


Цікаво!

- Грак за рік знищує до 8000 дротяників — черв'яків, які точать коріння культурних рослин.

- Найрозумніший птах - це ворон, за ним ідуть папуги, а третє місце — посідають гуси



- Граки влаштовують по кілька гнізд на одному дереві.

- Я — птах з масивним дзьобом. Б'юся за їжу з родичами, навіть собаками та котами. Розшукую їжу біля житла людей. Дуже люблю поласувати мишами. Тому приношу користь.



ГОРОБЕЦЬ

Загадки

Маленький, сіренький



на соняшник сів,

Надзьобався добре

й далі полетів. (Горобець)
Маленький хлопчина

у сірій свитині

по дворах стрибає,

крихти збирає. (Горобець)


Я ловлю комах, жучків,

Їм маленьких черв'ячків,

В теплий край я не літаю,

Під стріхою хату маю.

Цвірінь! — сів я на хлівець.

Звуть мене всі ... (горобець).


Ростом він маленький.

Сірий, чепурненький,


Справжній молодець!

Хто він? (Горобець)


За вікном сніжок, піднялася віхола,

Але бачу я пташок, що сидять під стріхою.

Чив–чив-чив, чив–чив-чив. Хто співати їх навчив?

Сірі пташенята ці звуться …(горобці).


Вірші

ЯК ГОРОБЧИК НАВЧИВСЯ РАХУВАТИ

Горобець повіз у млин двадцять вісім штук зернин,

Їхав полем, їхав лугом, їхав день і їхав другий.

Стрибунець замість коня

Двоє раків поганяв.

Зліз із воза — поруч скаче:

— Гей, скоріше менший раче, —

Їдем сорок шість годин.

А якщо закриють млин?

Як тоді змелю зерно?

Гей, скоріше, друже, но-о-о!

Скучно як, — собі цвірінькнув.

Тож відкрив із житом скриньку.

Став зернятка рахувать:

Раз, два, три, чотири, п'ять.

Ось уже і двадцять є,

Він рахує і клює.

Під'їжджає до млина,

Подививсь — зерна нема...

Він спочатку зажурився,

Тільки враз розвеселився

Хоч з нічим вернувсь до хати,

Та навчився рахувати. (Л. Куліш-Зіньків)

ГОРОБ'ЯТА

Рано-вранці біля хати

позлітались гороб'ята.

Потім стали під вікном,

мов поклони б'ють чолом.

Ніби хочуть нам сказати:

— Милі, любі ви, хлоп'ята!

Дайте ви нам хліба трішки,

в нас замерзли дуже ніжки.

Віхола всю ніч мела,

ледь дістались до села!

Як почули ми їх плач,

розкришили враз калач

і сипнули горобцям:

— Дзьобайте, смачного вам!

Н. Калюжна
ГОРОБЕЦЬ З БІЛОЮ БОРОДОЮ

Розбігайтесь, людоньки, хто кудою!

Горобець із білою бородою!

Що за диво дивнеє? На віку

Вперше бачу бороду отаку.

Може, він старійшина чи мудрець?

Може, він заслужений горобець?

Ні, несе у дзьобику він пір'їнку.

Пригодиться діточкам на перинку.

Л. Костенко


Горобець

Сніг-сніжок із хмар летить,

Землю закриває.

Змерз горобчик, цвіринчить,

Зернятко шукає.

Та немає їх!

Ців-цвірінь!

А сніжок холодний!

Ой, дитино, крихту кинь!

Мерзну я голодний!

Ців-цвірінь Ців-цвірінь!

Пожалій мене, дитино, крихту кинь!

Бо надворі, на дорозі пропаду!

Я і зернятка під снігом не знайду!


ГОРОБЕЦЬ

Дзьобнув хлібця горобець,

дзьоб обтер об стовбурець.

Барабольки подзьобав, —

по бруківці пострибав.

Веселі фразеологізми
СТРІЛЯНИЙ ГОРОБЕЦЬ - дуже досвідчена людина, яку важко надурити.

Горобець - маленька, дуже прудка пташка, яка живе біля помешкань людей. Іноді по горобцях заради забави бешкетники-хлопчаки стріляли з рогатки, а старі мисливці перевіряли на них свою нову рушницю. Але саме тому, що горобчик маленького розміру, прудкий та полохливий, його важко вполювати.

Про горобців в народі складено багато прислів'їв та приказок, наприклад «старого горобця на полові не обдуриш» — так кажуть про людину, яку важко обманути, «стріляти з гармати по горобцях» — тобто витрачати забагато зусиль на виконання будь - якої незначної справи, «стріляний горобець" - говорять про бувалу, дуже досвідчену людину.
Прислів'я та приказки


  1. Горобець-молодець, а ластівка — краще.

  2. Восени і горобець багатший.

  3. Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.


Прикмети

Горобці і ластівки гніздяться з північного боку — на спекотне літо.

Горобці поховалися – на мороз або завірюху.
Пам'ятники

У Бостоні - «За допомогу і службу, за вірність і дружбу». У місті Бостон в американському штаті Масачусетс за врятування від гусені, яка загрожувала людям голодомором.


Цікаво!

- Природа потурбувалася про тепле пір'ячко. Коли холодно, ховаю одну ногу в пухнасте пір'я, а на другій стою, мов чапля. З лісу перелітаємо ближче до людей. Тримаємося зграйками. А обід завжди собі знайдемо у годівничках. Тут смачні страви...




ГОЛУБ

Загадка

Невеличка, сніжно-біла.

Що її в небесну шир

Люди радісно пускають

Сповістити всіх про мир.

Кожний з нас цю пташку знає,

Її назву відгадає. (Голуб)
Прикмети

- Голуби туркочуть — тепло віщують.

- Рано линяють голуби — на ранні приморозки і холодну зиму.
Цікаво!

- Чи буває пташине молоко? (Звичайно, ні. Адже так говорять про щось неймовірне. І все ж пташине молоко існує. У вільних голубів, коли вони виводять пташенят, і утворюється маса, схожа на густе молоко або на рідкий сир. Цим «молоком» пернаті вигодовують малят)


Пам'ятники

У Парижі - «За допомогу і службу, за вірність і дружбу». За те, що приніс звістку про аварію англійського підводного човна під час другої світової війни.


Вірш

ГОЛУБИ

Дмитрик любив голубів.

Сам хатинку їм зробив.

Змайстрував легку драбинку

Й приладнав їм під хатинку.

Поодинці по драбинці

Ходять раді голуби

І до хлопчика туркочать:

— Дуже вдячні ми тобі.

О. Журлива


Казки

Мурашка і голуб

(Українська народна казка)

Одна мурашка лазила по двору, нишпорила собі добичі. Посеред двору стояла полив'яна рийка з водою. В тій рийці стирчала соломина; один кінець доторкався води, а другий виходив з ринки; мурашка спустилась по тій соломині до води і почала смоктати з неї потрібну для неї гущу. Де не взявся вітер, подув і звалив ту соломину в ринку. Мурашка впала в воду і почала тонути, а далі вчепилась за соломинку і держалась за неї. Намокла вся як хлюща і змерзла добре; якби протяглось ще хвилин зо три, мурашка б загинула. Де не взявся на її щастя голуб, підійшов до ринки воду пити. Мурашка почала його прохати:

— Будь ласкавий, заборони мене од смерті, я тобі колись в пригоді стану.

Голуб засміявся і подумав: «Чим вона може мені оддя­чить, така нікчемна комашка?» Голуб нехотя попнувсь в ринку, схопив ту со­ломинку в носик і кинув па землю. Мурашка обсохла, обігрілась на сонці й подалась до своєї домівки.

Через тиждень чи через два довелось голубові полетіть до сусіда на тік пошукати там зерна. Голуб ходив по току, задравши вгору голову, не помічав, що перед ним стирчать петлі силець. Якраз на ту нору бігала по току мурашка, побачила, що голуб підходить до силець мерщій побігла до нього і жигнула його за ногу. Голуб нахилив голову вниз — подивитись, хто його жигнув, і побачив, що у нього перед носом стирчать петельки силець. Він тоді мерщій задки, задки, знявсь і полетів додому. Тут він згадав, як він заборонив мурашку од смерті і як мурашка обіцяла стати йому в пригоді. З того часу голуб з великою охотою помагав в нужді всім тварям.
Дрізд і голуб

Українська народна казка

Якось голуб став просити дрозда, щоб той навчив його гніздо мостити. Погодився дрізд. Та тільки поклав декілька гілочок, як голуб сів на них і вуркоче: «Знаю, знаю...»

Розгнівався дрізд та й каже:

— Коли знаєш, то навіщо просиш?

І полетів собі геть.

А голуб зовсім не вмів гніздо мостити. Ото скільки дрізд йому допоміг, таке гніздо в нього й лишилося назавжди.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка