Відділ освіти Чорнобаївської райдержадміністрації Методичний кабінет Лесечко Ніни Василівни вчителя початкових класів Новоукраїнського навчально-виховного комплексу



Сторінка6/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір1.67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Скоромовка

У голубки-горлички туркотливе горлечко.

Горличка туркоче, горличка воркоче.
Байка
ЧИЖ ТА ГОЛУБ

Весною Чижик молоденький,

такий співучий, проворненький,

в садочку все собі скакав

та якось у сильце й попав;

сердега в клітці рветься, б'ється...

А Голуб бачить та сміється:

— А що? Попавсь? От тобі й на!

Вже, певно, голова дурна...

Не бійсь, мене б не піддурили,

хоч як би не хитрили, бо я не Чижик!

Ні... оце! — аж гульк —

і сам піймавсь в сильце...

Ото на себе не надійся,

чужому лихові не смійся!

Л. Глібов.

ГУСАК

Загадки

Великий дикий, або свійський водоплавний птах

З довгою шиєю, який дає м’ясо, пух, перо. (Гусак)

Вірші

Бабці кланявся гусак —

Так і так... так і так...

Ґелґотали гуси:

Вельми ґречний гусак

В нашої бабусі.(Олег Орач)


ГУСИ ПРИЛЕТІЛИ

Пролетіли знову гуси

Над долиною,

Над туманом сивовусим,

Над калиною.

Пролетіли сумовито

Над ожиною,

Понесли на крилах літо

Неведимкою.(М. Сингаївський)
ГУСАК

Наш гусак піднявсь на кладку,

став, як завше, на зарядку.

Повернувся вліво, вправо,

чітко робить вільні вправи.

От зробив гусак зарядку

та й у річку — бух із кладки —

миє крила, чистить лапки.

Каже качур: — Так-так-так,

фізкультурник наш гусак.( Михайло Стельмах)


ПОВЕРНУЛИСЯ ГУСОНЬКИ РАНО

Прилетіли гусоньки рано,

а земля —

ще у біле убрана.

Прилетіли гуси додому,

принесли з моря

краплю солону.

Посідали


і тужно голосять —

позамерзали ніженьки босі.

Ой ви, гуси, гусяточка сірі,

чом рано сюди прилетіли?

Гуси мовчки

голівоньки хилять.

Гуси тихо

у відповідь квилять:

«Як журитися в краї чужому,

краще мерзнути в рідному домі». ( Г. Чубач.)


БІЛІ ГУСИ ЛЕТЯТЬ НАД ЛУГАМИ...

Білі гуси летять над лугами,

в синім небі біліють снігами,

в синім небі хмарками зникають,

довго-довго їх очі шукають.

Білі гуси на озеро впали,

тихі води кругом розгойдали...

Розцвіли, як купави великі...

Довго-довго їх чуються крики.

Навмивалися, накупалися,

нагойдалися, нагулялися.

Закричали, знялись і полинули,

тільки пір'я на спогад покинули.

О. Олесь

Скоромовки

Гуси гучно ґелґотали —

Горобці зерно клювали.

Гонять гуси горобців —

Голубок на ґанок сів.

Олександр Кононенко
Гиля, гуси! — Ген з-за гаю

Вовк голодний виглядає.

Голосно не гелготіте!

Всі гуртом додому йдіте.



Гра

«Вгадай за описом»

- Великий дикий і свійський водоплавний птах

з довгою шиєю, який дає м'ясо, пух, перо.

Прикмети

- Гусак стоїть на одній лапці, та ще й ховає голову під крило — на мороз.

- Гуси з вирію високо летять — води буде багато, а як низько — мало.

- Качки та гуси кричать, полощуться, пірнають, б'ються крилами — на дощ, притихають — на грозу.


Пам'ятники

У Римі - «За допомогу і службу, за вірність і дружбу». За те, що колись врятували місто від ворога, зчинивши галас і попередивши цим мешканців.


Цікаво!

- Найрозумніший птах - це ворон, за ним ідуть папуги, а третє місце — посідають гуси.



- Качки і гуси не тонуть у воді тому, що їхнє пір'я, змащене жиром, не намокає.

- Про те, як гуси врятували Древній Рим, знають, вочевидь, усі. Цей факт гідно оцінено вдячним людством. Більше того, дехто й нині успішно використовує охоронні здібності гусей. Це має місце, зокрема, у Франції, Шотландії, Америці. Один із підприємців навіть звільнив своїх охоронців, замінивши їх гусьми. Звичайно, після ретельного відбору.

- Та не тільки задля цього використовуються деякі здатності гусей. Їх навчили ще одній професії — полільника (сапальника). Так, у Каліфорнії розводять спеціальну породу, яку привчають поїдати певні види бур'янів. Після чого у віці 40 днів літаками відправляють на «роботу» в усі кутки країни. За гусьми закріплюють ділянки для очищення від непотрібної зелені, вони мають їх прополоти. Коли ділянка оброблена, напувалки з водою переносять на нове місце, туди ж направляються й гуси. Птиця обробляє поля кукурудзи і бавовнику, сади і виноградники, навіть плантації квітів. Тільки в Каліфорнії, за свідченням преси, трудиться близько 50 тисяч пернатих.

Браку в роботі гуси не допускають: поїдають тільки бур'яни і не чіпають культурні рослини.

- Цікавий випадок «піклування» гусей про власне потомство спостерігала одна сім'я. Молода гуска недосиділа на яйцях два дні. Покинула гніздо, і всі спроби повернути її туди були марні. Ввечері до гнізда підійшла стара гуска і, почувши слабке попискування з-під шкаралупи, сіла на яйця. Вивелись гусенята, їх винесли на сонечко. Раптом побачили таку картину: гусак, нашорошивши пір'я і незграбно присівши, став обігрівати пташенят. Одні залізли йому на спину, інші притиснулись до боків. Гусак щось утішливо ґелґотів їм. Він тримав своїх діток, як належить, не давав розбігатись: наздоганяв непослухів, брав дзьобом за шийку і відносив на місце, а коли гусенята підросли, підштовхував утікачів до виводка. Протягом місяця не відходив він від своїх підопічних. А коли стара гуска вивела ще гурт молодняку, гусак став опікуватись вже двома виводками, але разом із гусинею.

ДЯТЕЛ

Загадки

Дзьобом дерево довбає,

Якихось він комах шукає,

Так дерева він рятує,

Е, ні хвилинки не марнує,

Лише в наших лісах існує. (Дятел)


Вірно людям я служу,

Їм дерева стережу.

Дзьоб міцний і гострий маю,

Шкідників ним добуваю. (Дятел)


Хто з кори комах виймає,

Про здоров’я лісу дбає. (Дятел)


Б'ється, стука молоток,

поправляє наш садок. (Дятел)


Тук-тук-тук! Так-так-так!

І комаха, і черв'як,

І личинка — біла стінка,

І жучок-короїд

Мій сніданок, мій обід. (Дятел)
Вірші

Дятел

По рецепту на базарі

Дятел вибрав окуляри,

Натягнув собі на ніс,

Полетів трудитись в ліс.

У осінню хмуру пору

Хитрий жук заліз під кору.

Дятел глянув, сів на сук,

Носом тук - і згинув жук.

Бо чудові окуляри

Вибрав дятел на базарі!

За М. Стельмахом
Пише хвостиком лисиця

слід по росяній траві.

Пише дятел, гарна птиця,

дивні знаки на корі.



Володимир Лучук.
Дятлова кузня

У дятловій кузні гаряча пора.

Дятлова кузня стоїть край двора.

Дятел невтомно працює щодня —

Така роботяща у нього рідня,

Вчився він змалку так працювать,

Щоб шкідників з-під кори добувать.

М. Сингаївський



Дятел

По рецепту на базарі

дятел вибрав окуляри,

натягнув собі на ніс,

полетів трудитись в ліс.

У осінню хмуру пору

хитрий жук зашивсь під кору.

Дятел глянув, сів на сук,

носом тук — і згинув жук.

От які-то окуляри

вибрав дятел на базарі! Михайло Стельмах)

Гра

«Вгадай за описом»

- У цих птахів на голові «червона шапочка», дзьоб міцний. Вони чудово сидять на деревах, спираючись на цупкий хвіст. Язик надзвичайно довгий, змащений липкою слиною. (Дятел)

- Лісовий птах з довгим, гострим та міцним дзьобом, яскравим оперенням, який добуває їжу (комах та їхні личинки) з щілин кори хворих дерев. (Дятел)
Казка

Міцну дружбу ніякий мороз не заморозить!

Жив-був Дятел. Одного разу він зустрів Ворону і каже:

- Давай дружити!

- Давай! — погодилася та. Дятел хатки будує, а Ворона йому допомагає. Не стерпів Мороз. Ворону вирішив заморозити. Дятлик дізнався про злі наміри Мороза. Він вчасно заховав Ворону у дупло. Міцну дружбу ніякий мороз не заморозить.


БЕЗРІДНИЙ ДЯТЕЛ

В одному веселому, радісному гаю жили дятли. Кожен дятел з дятлихою мали гніздо. Влітку вони виводили маленьких пташенят. Як тільки малята повилітають із гнізда, батько й мати вчать їх знаходити жучків під корою дерев.

Жив у гаю Безтурботний Дятел. Не було в нього ані дятлихи, ані гнізда. Влітку він літає собі, пісні співає, жучків шукає. На зиму перелетів Дятел в інший гай. Усі дятли здивувались, питають:

— Звідки ти прилетів, Дятле? Де твій гай? Де твоя дятлиха, де твої дятленята?

Безтурботний Дятел у відповідь застукав дзьобом по дубку й заспівав:

-Я співун, я літун, безтурботний говорун.

Де хочу, буваю, куди хочу, літаю.

Немає у мене дятлихи, немає малих дятленят.

Краще жити без клопоту. Ось так. Ось.

Дятлам стало зрозуміло. Вони сказали:

— Якщо у тебе немає ні дятлихи, ні дятленят, то в тебе немає і свого гаю. Ти безрідний.

З того часу Безтурботного Дятла так і прозивають: Безрідний. (В. Сухомлинський.)



Скоромовка

Дятел дуба доглядав: дзьобом вправно діставав

Його грізних ворогів — ненаситних шкідників.

Легенда

Одного разу бідний чоловік пішов на Великдень до лісу зрубати дерево.

Тільки він почав рубати, як до нього підійшов старий дід і сказав: «Не рубай дерево. Іди додому. В тебе буде достатньо грошей, щоб купити дрова і жити без злиднів». Чоловік так і зробив. Жив він добре, але наступного року він подумав: «Піду до того дерева попрошу ще грошей». Прийшов чоловік до лісу і почав рубати дерево. Тут і з'явився старий дід, він зрозумів, що чоловіка до лісу привела жадібність. Тоді дідусь мовив: «За твою жадібність перетворю тебе на птаха, стукай все життя по деревах». Так з'явився дятел.

ЖАБА

Загадки


  • Що то воно: в воді водиться,

З хвостом родиться,

А як виростає,

Хвостик відпадає? (Жаба)


Хоч і плакати мастак,

А не риба і не рак. (Жаба)



  • У воді сидить охоче,

Та не риба і не рак,

Вистромляє великі очі

І співає: кум-квак. (Жаба)

Прикмети

- Жаби не квапляться розпочинати

свої концерти — ще повернеться холод.

- Озерна жаба вилазить на берег перед дощем.



Вірші

Жабка

Жабенятко Зеленятко,

Що в зеленій осоці

Зелененьку мало хатку,

Склало віршики оці:

"Зелене, ой зелене

Усе навколо мене -



І верби, і трава,

Ква-ква, ква-ква, ква-ква!

В зеленому лататті

Сиджу в зеленім платті,

Виспівую слова:

Ква-ква, ква-ква, ква-ква!



(Ліна Біленька)

ЖАБЧИНЕ ПЛАТТЯ

Злізла жабка на латаття:

— Ой, яке ж у мене плаття!

То береться жабка в боки,

то пригнеться,

то — навскоки.

От так платтячко у мене!

Подивись — нове, зелене!



ЗАВЕСНІЛО

Завесніло вже довкола:

зеленіє гай і поле.

Всюди трави, трави,

трави -зеленаві, зеленаві.

Глянь: он жабка зеленіє

при зеленім бережку.

Тільки річечка синіє

на зеленому лужку. (Анатолій Камінчук)

Скоромовка

У болоті, край села,

Жаба жадібна жила.

Жерла жваво комарів

І жахалась журавлів.

«Впізнай мене»

Сама знаю, що не красуня я. Деякі люди не терплять моєї присутності, намагаються втекти, а то ще й камінці шпурляють. За що? Не всім же бути гарними? А користь від мене велика.



Цікаво!

- Жаби та тритони під час холодів зариваються у мул водойм. Там вони проводять всю зиму.



ЖУРАВЕЛЬ

Загадки

Дивний ключ у небі лине,

Не залізний, а пташиний.

Цим ключем в осінній млі

Відлітають ... (журавлі).
Довгі ноги, довгий ніс,

Прилетів — обід приніс.

Смачних жабеняток

Для своїх маляток. (Журавель)


Які ноги, такий ніс,

По болоту ходить скрізь.

Хату на хаті має,

Жабам рахунок знає. (Журавель)


Стоїть у лузі на одній нозі. (Журавель)
Рівним строєм у небі летять,

Повертаються із чужини.

В отчий край птахи радо спішать,

В високості курличуть вони. (Журавлі)


Пісня-гра

ЖУРАВЕЛЬ


(Журавель з паличкою у руці «ходить»

по бабиних коноплях та «скубе» їх).

Унадився журавель, журавель

До бабиних конопель, конопель.-

Сякий, такий журавель,

Сякий, такий довгоносий,

Сякий, такий довгополий,

Сякий, такий виступає,

Конопельки все щипає.



(Поруч бігають діти-пустуни і дратують його, показуючи, який він високий, витягуючи руки вгору, роблять довгого носа, та, розводячи руки у сторони і вниз, імітують його ходу. У кінці куплету «вищипують» коноплі).

Буде лихо журавлю, журавлю,

Коли його я зловлю, я зловлю.

Сякий, такий журавель,

Сякий,такий довгоносий,

Сякий,такий довгополий,

Сякий, такий виступає,

Конопельки все щипає.

Ловіть журавля!!!

(Діти намагаються зловити журавля).

Дівчинка.

А калина біля броду

Білі квіти розпускає.

На свою чарівну вроду

Задивляється у воду,

Соловейка виглядає.


Вірші

ЖУРАВЕЛЬ


Коло річки-мальовнички,

Біля жаб'ячих осель

Від світання до смеркання

Походжає журавель.

Довгоносий, довгокрилий,

Ще й цибатий. Просто сміх!

— Ква-ква-ква, — жабки сміються,

І за це він ловить їх.



П. Сорока

ЖУРАВЛИК

Літає журавлик, як диха,

Пливе, набира висоти.

Та крикнула знов журавлиха:

— Ану, проти вітру лети!

Це ж нас понесе на край світу,

І треба вернуться сюди ж.

Навчишся летіть проти вітру —

Тоді долетиш.

В. Терен

ЗЕМЛЯ ОЧИМА ЖУРАВЛЯ

— Ти, журавлику, літаєш

День і ніч із краю в край,

Може, любий друже, знаєш,

Який буде урожай?

— Потрудились добре люди —

Урожай багатий буде!

І. Січовик

ЖУРАВЕЛЬ

Налітався журавель,

Набачився сто земель,

Сто земель

І сто морів,

А кращої не зустрів

Від тієї,

Де стерня,

Де у поле йдуть

Щодня,


Де комбайни,

Трактори,

Де високі

Явори,


Де стежина

Попід ліс —

Журавель тут

Дужим зріс.

Є у нього свій

Куток,


Де літати вчить

Діток,


Є у нього небеса

Краю рідного

Краса! (В. Басюк)

ЖУРАВЛІ-ЖУРАВЛИКИ

В давнину глибоку, як війна гула, дівчинка Наталочка у батьків жила.

Ніби льон — біленька, мов грибок — маленька, ніжками тупу, скаче по степу.

Раз летів у вирій журавлиний ключ, —впав на нього каменем сокіл із-за туч.

Дівчинка Наталочка бачила здаля, як ударив дзьобом сокіл журавля.

Журавель, мов грудка, впав додолу прудко: знать, його крило зранене було.

Скрикнула Наталочка, мов стріла біжить, зупинилась, дивиться — журавель лежить.

Витяг крило своє — рани на крилі, кров червона струменем ллється по землі.

Простягає голову, жалібно глядить — там, у небі синьому, ключ його летить.

Мабуть, неба рідного жаль йому, а ще й, що, як зорі, бризнули сльози із очей,

Журавлі курличуть за собою кличуть, журавлі курлять — в теплий край летять.

Дівчинка хустину з голови зняла, ніжно доторкнулася ручками крила:

«Не сумуй, журавлику, підемо в село, там тобі я вигою зранене крило».

Привела додому, їсти-пить дала, навколо журавлика бігає мала.

Гладить сіру шийку, гладить довгий дзьоб, у такого лікаря мертве ожило б.

Дівчинка годує хлібом журавля, по траві над річкою вдвох із ним ґуля.

Скаче з ним по стежці, рада, як весна, Павликом-журавликом зве його вона.

Дітвора збирається з двадцяти осель: що там робить Таллочин сірий журавель?

Журавель дитинку смиче за косинку: любить дітвору — кру-кру!

От минає тиждень... Зранене крило Павлика-журавлика майже зажило.



В. Малик
Журавлик

На болоті, біля річки,

Там, де вогко тхне теплом,

Ми знайшли кумедну птичку

Із пораненим крилом.

Довгі ноги, сірі крила,

На голівці чорний чуб.

Погляда на нас несміло:

— Ой, болить, не полечу!

Що ж тут бідній пташці мучитись?

Краще хай у нас живе!

І зостався в нас приручений,

і одужав журавель.

А як осінь вже настала,

Хмари в небі попливли,

Потяглися попід хмари

В край далекий журавлі.

Потяглися попід кручами,

Понад простором степів.

І журавлик наш приручений

Теж здійнявся й полетів!

(Н. Забіла)
ЯК ЖУРАВЕЛЬ ЗБИРАВ ЩАВЕЛЬ

На болоті журавель цілий день збирав щавель.

Назбирав собі на борщ, та якраз вперіщив дощ,

І щавель знесла водиця, без борщу лишилась птиця

З того часу журавель завжди їсть сирий щавель.
Казка

«ЛИСИЧКА ТА ЖУРАВЕЛЬ»


Гра

«Вгадай за описом»

- Великий перелітний птах з довгими ногами, довгою шиєю і прямим гострим дзьобом; живе

на лісових і степових болотах. Самка — журавка, журавлиця.
Скоромовка

На болоті журавель

Цілий день збирав щавель.

Назбирав собі на борщ,

Та якраз вперіщив дощ.
Цікаво!

- Журавель сірий — це великий гарний птах, який нагадує лелеку. У нього довгі ноги, шия і дзьоб. Оперення у журавля сіре, хвіст, частина голови і шиї, а також кінці крил — чорні. На голові зверху червона пляма).

- В Україні журавель сірий гніздиться на малодоступних болотах Полісся. Осушення боліт людиною стало причиною зникнення журавля сірого.

- Цей птах занесений до Червоної книги України. На межі Овруцького і Олевського районів Житомирської області створений Поліський заповідник (1968 рік), де і водяться ці красиві птахи.

- Над усе вони люблять їсти журавлину. А ще живляться корінцями, рибою, жабами. їдять журавлі комах, оберігаючи рослинки від шкідників.

- Гнізда будують на купинах, іноді в ямках на землі, де відкладають 1—2 яйця.

- Летять журавлі трикутником, або, як в народі кажуть «ключем». Ось які вони журавлі. Люди люблять журавлів. І напевне більш за все за їх любов до Батьківщини. Тож і будують криниці з журавлями, як символ і оберіг України. І в піснях оспівані. («Та унадився журавель», «Крилатих кличе небо», «П'є журавка воду»).
Прикмети

— Журавлі летять у вирій низько — зима вже близько.

— Летять журавлики один за одним — буде багато води та тепло.

— Ранній приліт журавлів — на ранню весну.


Діалоги
ДІАЛОГ № 1

— Ти хто?

— Я сірий журавель.

— А чому ти не мостиш собі гнізда на даху будинку чи електричному стовпі?

— Ми, журавлики, дуже обережні птахи і не підпускаємо людину ближче ніж за кілька метрів, тому і оселяємось на глухих болотах.

— Зате, ми — лелеки користуємося любов'ю і повагою і у людей. Нас називають носіями щастя.


ДІАЛОГ № 2

— Ти якийсь дивний. І не зовсім такий, як ми лелеки. Чому це у тебе в кладці так мало яєць і гніздо на землі?

— Ми журавлики відкладаємо 1 — 2 яйця і гнізда влаштовуємо на купинах болота, іноді в ямці на землі.

— Так ось ти який, журавлику! А ми, лелеки, тулимось ближче до людей і в кладці у нас по

3-6 білих великих яєць.

— Але не сумуй, лелеко. Адже це ж про нас з тобою кажуть, що ми на своїх крилах весну приносимо. І від цього людям радісно. То ж ми з тобою дуже близькі.



ДІАЛОГ № З

— Ми з тобою близькі родичі. Але давай подумаємо чим ми відрізняємося?

— А коли ви відлітаєте до теплих країв, ви збираєтесь у зграї?

— Ми, журавлі, відрізняємось способом перельоту, бо вишукуємось у небесному просторі трикутником або ключем.

— А ми, лелеки, перед відльотом збираємось у зграї. То хоч ми дуже схожі, журавлику, з тобою зовнішністю, але в нас дуже багато відмінного.
ДІАЛОГ № 4

— Ми з тобою майже рідні й нічим не відрізняємось.

— А хіба ти живеш на болоті?

— Ні. Ми, лелеки, влаштовуємо собі гнізда на вершині зламаного дерева, на дахах сільських хат або на електрич­них стовпах.

— А зовнішній вигляд хіба в нас однаковий?

— У нас журавлів оперення сіре, а на голові зверху чер­вона пляма.

— Лелеко, а це ж про нас кажуть, що гаки прилетіли — весну на крилах принесли. Ось в чому ми у тобою близькі.
Розповідь

ЖУРАВЛИКИ-ВЕСЕЛИКИ

"Курли, курли!" — долинає десь із вишини.

Тарасик підводить голову, вдивля­ється в небо. А курликання все ближчає. Ось уже видно в голубому небі рівненький трикутник.

— Журавлі! Діду, журавлі летять! — вигукує Тарасик.

Дід прикладає до чола долоню.

— Повертаються з вирію веселики наші, — каже, лагідно усміхаючись.

— А чому веселики? — дивується Тарасик. — Журавлі!

— Ні, зараз, навесні, люди звуть журавлів веселиками.

— А чому?

— Бо повертаються птахи до дому і радіють, що знову в рідних краях. І кожен з ними радіє.



ЗАЄЦЬ

Загадки

•Плиг-скік,

Плиг-скік,

Довгі вушка,

Білий бік. (Заєць)

•Влітку сіренький,

А взимку біленький,

Довгі вуха має,

Швидко в лісі стрибає. (Заєць)

•Я маленький, я вухатий,

Попелястий, волохатий.

Я стрибаю, я тікаю,

Дуже куций хвостик маю. (Заєць)

•Часом лізу я у шкоду,

їм капусту на городах.

Моркву, ріпу, буряки.

Відгадайте, хто такий? (Зайчик)

•Зимою в білому, як сніг,

А літом в сірому гуляє,

Вловить його ніхто не міг тому,

Що ноги довгі має.

Великі вуха, косий зір,

Як називається цей звір? (Заєць)

•Я вухатий ваш дружок,
В мене сірий кожушок,
Куций хвостик, довгі вуха,
Я усіх-усіх боюся. (Заєць)

•Я страшенний боягуз,

Всіх на світі я боюсь.

В полі, в лісі навкруги

Скрізь у мене вороги.

Часом лізу я у шкоду,

Їм капусту на городах,

Моркву їм і буряки.

Відгадайте, хто такий? (Зайчик)

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка