Відділ освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Методичний кабінет Крохмаль Валентина Федорівна Вихователю групи продовженого дня Схвалено радою методичного кабінету



Сторінка6/6
Дата конвертації08.03.2016
Розмір1.04 Mb.
1   2   3   4   5   6

Великий син українського народу – Тарас Григорович Шевченко
І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Не забудьте пом’янути

Незлим, добрим словом.
Мета: поглибити знання дітей про життєвий та творчий шлях Т.Г.Шевченка. Продемонструвати чарівність та волелюбність Шевченкового слова; показати, як поет оспівує красу рідного краю. Вчити добирати необхідний матеріал з літератури. Розвивати вміння виразно, чітко читати вірші, збагачувати словник учнів, сприяти національному вихованню учнів, формувати почуття гордості за Україну. Виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив поет.

Хід заходу



Усний журнал

Присутні: учні 3-х, 4-х класів.

І сторінка

Життєвий шлях Т.Г.Шевченка

Тарасова доля – то правда жива.

Шевченкове слово в віках не старіє...

Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем.

Інсценізація

Звучить пісня на слова Т.Шевченка “Думи мої”.

(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик).

Хлопчик. Матусю, а правда що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає “Колискову”)



Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив.

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив... Марусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся мій хлопчику. (Гладить його по голові).

1 учень. У с. Моринці на Черкащині в хаті кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник - це народилася дитина. Для пана - нова кріпацька душа, а для України - великий поет, буремний Тарас, незламний Кобзар. Це сталося більш як півтора століття тому, 9 березня 1814 року.

2 учень. Світлі дні дитинства були недовгими. Перше тяжке горе, що вразило серце малого Тараса і принесло лихо в Шевченкову родину, - смерть матері. Мачуха, яку привів батько, перетворила рідну хату на пекло: сльози, бійки, сварки, образи і приниження.

На 12 році Тараса спіткало нове горе - раптово, простудившись у дорозі, помер батько.



3 учень. Доля привела 17- річного Тараса до Петербурга, пишної і величавої столиці Російської імперії, до міста, де він прожив у цілому 17 років, де сталися важливі події його, де він став художником і вільною людиною.

4 учень. 22 квітня 1838 року пан видав вільну своєму кріпаку Тарасові Шевченку. Це сталося завдяки відомим діячам живопису і літератури того часу: В. Жуковському, К. Брюллову, Є. Гребінці, В. Григоровичу,

А. Мокрицькому, які зібрали і заплатили за поета 2500 крб.



5 учень. Ще одна подія, знаменна не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України, - вихід у світ книги віршів,, Кобзар" у 1840 р. Справді,

„Кобзар" належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То святиня, національна Біблія України.



6 учень. За бунтівливі вірші Шевченка жорстоко покарали - 10 років солдатської муштри, які й підірвали його здоров'я. Вирок царя мав означати й духовну смерть Кобзаря - йому заборонялося писати й малювати. Але зболена душа не могла мовчати - писав і малював, ховаючи у „ захалявні книжечки".

7 учень. Через 10 років поета звільнили, він повернувся у Петербург, 1859 року ще раз, втретє і востаннє відвідав Україну. Хворий поет доживав свій страдницький вік у Петербурзі. Уже будучи хворим, видав український буквар для недільних шкіл, планував видати ряд підручників.

8 учень. Помер Т. Шевченко 10 березня 1861 року. Його поховали на Смоленському кладовищі в Санки-Петербурзі. Але у травні цього ж року тіло великого Кобзаря було перевезене в Україну. З того часу 22 травня - День пам'яті поета, день національного трауру України.

Світлий нетлінний образ степової Чернечої гори - могили великого Кобзаря - став національною святинею.


ІІ сторінка

Співець української природи

Інсценізація

Тарас. Катре! Де ти?

Катря. Я ось тут.

Мачуха. Ти може знов кудись навтіки вибираєшся ледащо? Ані кроком мені з хати бо битиму чуєш? Степанко плаче, іди колиши, а як засне, принеси води і підмети подвір’я!

Тарас. Сестричко!

Катря. Що?

Тарас. Я побіжу трохи на потічок! Там такі камінчики, я намальовані. І рибки плюскочуть. А в хаті темно чогось так зле.

Катря. Іди, іди. Я вже докінчую грядку, то сама подвір’я замету і принесу води.

Тарас. Тямиш сестричко, як мама жили, то в нас часто був смачний борщик, варенички, фасолька. Тепер не так! Ми ходимо такі голодні і обдерті! Чи і другі діти не мають мами так як ми?

Катря. Всюди є сирітки по світі мій дороги хлопчику. Але ти не думай про се йди над потічок гратися.

Учень. Любов Шевченка до природи, милування красою рідної землі становлять характерну рису його патріотизму. "Нема на світі України, немає другого Дніпра!.." - з захопленням проголошує поет. В художніх творах Шевченка образи рідного пейзажу, картини природи є неперевершеними зразками живопису слова.

Учень. Пригадаймо чудову картину ранку в творі "Сон":

...світає, Край неба палає;

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає. Тихесонько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Ой діброво — темний гаю!



Учень. Ой діброво — темний гаю!

Тебе одягає

Тричі на рік... Багатого

Собі батька маєш.

Раз укриє тебе рясно

Зеленим покровом,—

Аж сам собі дивується

На свою діброву...

Надивившись на доненьку

Любу, молодую,

Возьме її та й огорне

В ризу золотую

І сповиє дорогою

Білою габою,—

Та й спать ляже, втомившися

Турбою такою.



Учень. Тече вода з-під явора

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явор молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпощуться качаточка

Поміж осокою

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Тече вода край города.

Вода ставом стала

Прийшло дівча воду брати,

Брало, заспівало.

Вийшли з хати батько й мати

В садок погуляти,

Порадитись, кого б то їм

Своїм зятем звати?

І ти, моя єдиная,

Встаєш із-за моря,

З-за туману, слухняная

Рожевая зоре!

І ти, моя єдиная,

Ведеш за собою

Літа мої молодії,

І передо мною

Ніби море заступають

Широкії села

  вишневими садочками

І люде веселі.

І ті люди, і село те,

Де колись, мов брата,

Привітали мене.



ІІІ сторінка

Борець за волю народу

Учень. В Тарасі Григоровичі Шевченкові ми бачимо нашого сучасника і соратника; він дорогий, близький нам своїм немеркнучим словом, та своїми віршами, його слово звеличує красу боротьби і перемоги, виховує найкращі людські почуття, закликає до дружби і творчого співробітництва народів світу.

Учень. За бунтарські вірші Т.Г.Шевченка забрали в солдати.

Та малює й пише

Він таємно там.

Гнівні його вірші

Страх несли панам.

Учень. Незважаючи на заборону, Тарас Григорович писав вірші і ховав їх за халявою чобота.

О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучуся, але не каюсь!



Учень. Туга за рідним краєм, рідною природою звучить і в його віршах. Він закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю.

Світе ясний! Світе тихий!

Світе вольний, несповитий!

За що ж тебе, світе-брате,

В своїй добрій, теплій хаті

Оковано, омурано (Премудрого одурено),

Багряницями закрито

І розп'ятієм добито?

Не добито! Стрепенися!

Та над нами просвітися,

Просвітися!.. Будем, брате,

З багряниць онучі драти,

Люльки з кадил закуряти,

Явленними піч топити,

А кропилом будем, брате,

Нову хату вимітати!

Тут, і всюди — скрізь погано

Душа убога встала рано,

Напряла мало та й лягла

Одпочивать собі, небога.

А воля душу стерегла.

Прокинься,— каже.— Плач, убога!

Не зійде сонце. Тьма і тьма!

І правди на землі нема! —

Ледача воля одурила

Маленьку душу. Сонце йде

І за собою день веде.

І вже тії хребетносилі,

Уже ворушаться царі..

І буде правда на землі.

Учень. Марку Вовчку

Напам'ять 24 січня 1859

Недавно я поза Уралом

Блукав і господа благав,

Щоб наша правда не пропала,

Щоб наше слово не вмирало;

І виблагав. Господь послав

Тебе нам, кроткого пророка

І обличителя жестоких

Людей неситих. Світе мій!

Моя ти зоренько святая!

Моя ти сило молодая!

Світи на мене, і огрій,

І оживи моє побите

Убоге серце, неукрите,

Голоднеє. І оживу,

І думу вольную на волю

Із домовини воззову.

І думу вольную... О доле!

Пророче наш! Моя ти доне!

Твоєю думу назову.

ІV сторінка

Шевченко – художник

Учень. Хоче малювати,

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

Нишком він малює

Статуї в саду,

Вночі пише вірші

Про людську біду.



Учень. Здібності до малювання виявилися в нього ще з дитинства. У спогадах родини Шевченка є немало свідчень про те, що настінне народне малювання, вишивки будили в нього пристрасть до створення власних малюнків. А коли він почав учитися в дяківській школі, ця пристрасть розвинулася ще сильніше.

Учень. Згодом пан Енгельгард забирає Шевченка в Петербург. І Тарас став козачком. Зустріч в Петербурзі з земляком – художником Сошенком круто змінила долю Тараса Григоровича. Байкар Гребінка, художник Брюлов, Венеціанов, поет Жуковський побачили здібності молодого художника і викупили його з неволі.

В 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Шевченко малює портрети, картини, робить ілюстрації для своїх віршів, зарисовує пам’ятки минулого.





Автопортрет

1840-43 холст, масло



Портрет детей Репнина - Волконского
холст, масло, 1841


Цыганка-гадалка 1841, акварель


Катерина 1842, холст, масло









Пожар в степи

1848, бумага, акварель


Шхуны у форта Кос-Арал


бумага, акварель


Форт Кара-Бутак

1848, бумага, акварель




Казак на коне

1848-49,бумага, акварель










Лунная ночь

1848-49, бумага,акварель




Портрет Х. М. Маевской

1843, холст, масло, музей Т.Г. Шевченко




Портрет Е. Кейкуатовой

1842, холст, масло, музей Т.Г. Шевченко




Портрет Гребинки,

акварель, 1837




Автопортрет
1861, холст, масло


Портрет Г. И. Закревской

1843, холст, масло





Тарас Шевченко - України син.

«Здається - кращого немає

Нічого в Бога, як Дніпро

Та наша славная країна…”

(Т.Шевченко).

Мета заходу: формувати в молодших школярів почуття любові до України, пошани до великого Кобзаря, бажання приносити користь країні.  Розширювати та поглиблювати знання про Україну, викликати почуття любові до Батьківщини, гордості за її здобутки, формувати національну свідомість, виховувати справжніх громадян-патріотів, які люблять свою країну, бажають примножувати її славу.

Обладнання: фотографії, картинки, репродукції картин Т.Шевченка, карточки для гри, записи пісень.

Хід заходу

Слухання пісні " Україно-краю" (сл. і муз. О. Матраєва ).



Вступна бесіда.

Який край виконавець пісні називає наймилішим і найріднішим? Чому?

Сьогодні ми поговоримо про нашу Україну, пригадаємо, що відомо нам про нашу неньку-Батьківщину, про людей, які прославили її на весь світ.


  • - Яке свято ви найбільше любите? ( День народження)

  • - Скільки виповнилося вам років?

  • - Коли святкуєте свій день народження?

  • - А коли святкує свій день народження наша країна?

  • Наша країна ще дуже молода, 24 серпня їй виповнилося тільки 22 роки.

Це свято називається Днем незалежності України. В кожному місті, селищі чи селі люди святкують його, відправляючи молебні за рідну державу в церквах, проводячи святкові концерти, змагання, веселі гуляння. Ви можете запитати мене, чи насправді Україна така молода? Ні, їй більше тисячі років. Але історія нашої держави сумна і трагічна. Чудова природа України, її родючі землі, прекрасні міста і мальовничі села здавна вабили чужинців, які хотіли привласнити багатства нашого краю, а людей перетворити на рабів. Багато років наша Україна не була вільною державою, а залежала від інших держав: Польщі, Австрії, Угорщини, Росії. І тільки 22 роки ми незалежні і вільні, бо маємо свою державу.

Гра "Інтерв'ю з України".

Зараз ми проведемо незвичайну гру. Клас ділиться на дві групи.

Одна група - журналісти, що приїхали в гості до українців, друга - господарі. Журналісти запитують, гості - відповідають на запитання.( Щоб охопити різні аспекти, на дошці записані теми, по яких складають запитання).

Державні символи.

Столиця України.

Народні звичаї і традиції.

Національне вбрання українців.

Люди, які прославили Україну.

Вірним сином українського народу був Тарас Григорович Шевченко, що народився на українській землі, під українським небом.

Колись давно, майже 200 років тому, 9 березня 1814 року, у бідній селянській родині народився хлопчик. Своє тепло, свою любов і ніжність передавала матуся синочкові, співаючи йому колискові пісні.

Тарас ріс розумним хлопчиком. Був він пустотливим, допитливим, мрійливим, мав феноменальну пам'ять, любив природу, пісні, розповіді про минуле.

В Україні дітей змалку вчили шанувати батьків. Маму й тата називали на "ви". Діти слухали свою матір, не ображали її, допомагали у роботі.

Тарасові батьки були кріпаками. Вони тяжко працювали на пана від ранку до ночі, але зодягнути і прогодувати свою велику родину були неспроможні. Мали Шевченки шестеро дітей: Катерину, Михайлика, Тараса, Ярину, Марусю, Йосипа. Найближчою Тарасові була Катерина, яка замінила йому матір. Тарас залишився сиротою: коли йому було 9 років, померла мати, а за 2 роки не стало і батька.

Тяжко-важко в світі жити сироті без роду:

Нема куди прихилиться, - хоч з гори та в воду!

Ще дитиною почав Тарас малювати і писати вірші. Дуже рано у Тараса виявився хист до малювання. Змалку крейда чи вуглина були для нього неабиякою радістю. Усе ними обмальовував, залюбки зображував птахів, звірів, людей. Коли служив у пана, потай змальовував картини. У Петербурзі молодому Шевченкові пощастило: друзі викупили його в пана з кріпацтва, і він вступає до академії вчитися на художника.

Подивіться на його картини: як гарно він малював! Вже наприкінці життя його було вшановано званням академіка. Але найбільше знає і любить Україна Т.Шевченка як свого великого поета.

Хто, скажіть-бо, міг гадати,

що в такій неволі

Збереглись скарби в Тараса,

незнані ніколи?

А була його багатством, хистом небувалим

Дивна пісня, що із серця

у світі вітала.

І пішли слова Тараса

Мандрувати всюди -

Просто в серце западали

Кріпацькому люду.



Фізкультхвилинка "Тече вода з під явора" ( пісня на сучасний мотив, діти виконують танцювальні рухи)

Інтерактивна гра "Музиканти"( робота в парах)

Від назви музичного інструмента діти утворюють слово - спеціальність музиканта:

скрипка - скрипаль

гітара - гітарист

баян - баяніст

піаніно - піаніст

барабан - барабанщик

сопілка - сопілкар

бандура - бандурист

кобза - кобзар



Продовження розповіді про Т.Шевченка.

Тарас Шевченко писав про долю й недолю свого народу, про його славне минуле. Вірші поета були видані окремою книжкою, яка називається "Кобзар". Люди плакали , коли читали чи слухали ці поезії, бо в цій книжці велика сила і мудрість. Щирі слова пройняті великою любов'ю до України, усім припадали до серця.



Поетична сторінка.

Грицько Бойко



Про дідуся Тараса

В зелені квітучій Канів на Дніпрі.

Пам'ятник на кручі, на крутій горі.

Чом дорослі й діти цю торують путь?

І для чого квіти всі сюди несуть?

В нас на Україні в кріпака колись

У старій хатині хлопчик народивсь.

У тяжкій неволі ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі, він ягняток пас.

Вмерли мама й тато... Сирота в дяка, -

Тут була в хлоп'яти грамота гірка.

В пана-бусурмана козачком служив.

В Петербурзі згодом панові служив.

Ой, яка охота в хлопця малювать! -

Та тяжка робота - пану догоджать...

Нишком він малює статуї в саду,

Та вночі віршує про людську біду.

І хоч він картини добре малював, -

Скільки ж бо хлопчина тих знущань зазнав!

Та в людському морі стрілися брати,

Що зуміли в горі йому допомогти.

Викупили друзі! Вільним став Тарас!

Чому ж серце в тузі, біль чому не згас?

Гнули люди спини на панів лихих.

Кріпака-людину! - пан продати міг.

Мучились в неволі бідні трударі,-

Про кріпацьку долю пише в "Кобзарі".

Мріє про свободу молодий Тарас,

Щоб дала народу щастя світлий час.

Цар його в солдати в дикий край заслав,

Малювать, писати кат забороняв.

Та малює й пише він таємно там.

Гнівні його вірші страх несли панам!

За ясну свободу, світле майбуття,

Він віддав народу все своє життя!

Як дітей любив він! - Мріяв,щоб малі

Скрізь росли щасливі, - на усій землі!

На Вкраїні милій Канів на Дніпрі.

Тут його могила на крутій горі.

В ній лежить великий наш співець Тарас.

Він в усіх навіки у серцях у нас.

І дорослі й діти цю торують путь,

І вінки і квіти всі сюди несуть.

Тож як будеш часом в Каневі колись, -

Дідусю Тарасу низько поклонись.

Читання віршів Т.Шевченка і про Т.Шевченка учнями.

Роляник "Я Шевченка поважаю"

Про Тараса, про Шевченка нам розказувала ненька,

Про Тарасових батьків, про сестер і про братів.

Та й розповідав нам тато і цікаво, і багато,

Як Тарасик виростав, як поетом славним став.

Я Шевченка поважаю, вірші все його вивчаю -

Ось уже навчився я десять віршів з "Кобзаря".

Привіт Тарасові

Я, білявка Галя, дівчинка маленька.

Віршиком вітаю нашого Шевченка.

Віршиком вітаю нашого Тараса.

Він бо України слава і окраса.

Я портрет Шевченка приберу в зелене,

Щоб Тарас злегенька усміхнувсь до мене.

У вікні любисток, на підлозі м'ята,

У простій оправі - книга серед книг.

Наче щедре сонце оселилось в хаті,

Як велике щастя, стало на поріг!

Мудра, світла книга - то "Кобзар" Тараса,

На столі, як свято, білий коровай.

І пішло повір'я з прадідівського часу:

Як "Кобзар" у хаті - буде щастя, знай!

Підсумок заходу.

Слухання пісні "Україно, ми твоя надія" ( автор Р. Галаган)

- Хто є надією України? Чому ви так думаєте?

«Вінок Кобзареві»

Виховна година


Мета: ознайомити учнів з дитинством Т.Г. Шевченка. Розвивати пам’ять, мислення, творчу уяву. Виховувати почуття любові і поваги до світлого образу поета – мислителя Т.Г. Шевченка.

Обладнання: відео-презентація, портрети Т.Г.Шевченка, репродукції картин, ілюстрації творів.

Вихователь.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуємо пам’ять Шевченка

Сьогодні, діти, ви ознайомитесь з дитинством видатного українського поета та художника, нашого «Кобзаря», Тараса Григоровича Шевченка.

9 березня 1814 року на Черкащині, в селі Моринці, у родині селянина – кріпака пана Енгельгарда, Григорія Шевченка, народився великий поет. Діти, що означає слово «кріпак»? Це людина, закріплена за паном, яка працює на нього. Пан міг кріпака продати, купити, виміняти, як річ.

В селі Кирилівки минули дитячі роки Тараса. У 9 років Тарас залишився без матері, зазнав тяжких знущань лихої мачухи. Коли хлопчику було 11 років, помер батько. Безрадісним було дитинство Тараса. Тяжке кріпацьке життя. Був він і пастухом, і кухарчуком, тобто слугою у пана.



Учні

У старій хатині

Кріпака колись,

В тихий день весняний

Хлопчик народивсь.

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас,

Він не вчивсь у школі,

Він ягнята пас.

Вмерли мати й тато...

Сирота - в дяка.

Тут була в хлоп’яти

Грамота гірка.

Вихователь. Ось як згадує Т.Г. Шевченко про своє дитинство.

Мені тринадцятий минало,

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога...

Тарас був допитливий, розумний і цікавий на все. І старша сестра Катруся ледве встигала відповідати на його нескінченні запитання.

Довгими вечорами збирались селяни у хаті діда Івана послухати розповіді про боротьбу з панами, багатіями. З цікавістю слухав ці розповіді Тарасик і уявляв себе гайдамакою, який іде боронити людей від злого пана. Отак минули дитячі роки Шевченка. Навчивсь Тарас читати, писати, а згодом і дуже гарно малювати. Та скрізь Шевченко бачив кривду, бачив, як пани знущаються над бідними. Він дуже любив рідний край, рідну природу. Та не мав він щастя на рідній землі. Про це писав у багатьох віршах.

Учень

Хоче малювати

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

За ясну свободу,

Світле майбуття –

Він віддав народу,

Все своє життя.

Вихователь. Цар і пани були дуже злі за такі вірші та Т.Г.Шевченка, віддали його у солдати й заслали в далекі степи. Минуло 10 тяжких років царської неволі. Хвороба підкралася до Шевченка. Помираючи, він просив, щоб його поховали на його любій Україні, серед степу широкого. Друзі поета виконали цей заповіт. Над Дніпром на увисокій кручі поховали Великого Кобзаря, яку народ називає Тарасовою. Тут часто можна почути народних співців і музикантів, які співають і грають на кобзі (бандурі). Це кобзарі. Діти, чому Шевченка називають Кобзарем?

Колись у сиву давнину, ходили по Україні старі люди (часто вони були сліпі), співали про тяжке життя, про героїчні подвиги козаків. Співаючи вони грали на старовинному інструменті – кобзі. Назва інструменту і дала назву – кобзарі. Т.Г.Шевченко не грав на кобзі, не співав пісень по дорогах України, але коли читаєш його твори, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню про тяжке життя народу.



ІІ. Відео-презентація «Дітям про Т.Г.Шевченка».

ІІІ. Читання оповідання «Тарасів сон» Василя Ковалюка.

1) читання оповідання вихователем;

2) з’ясування розуміння тексту учнями.

- Про що думав Тарас того вечора?

- Куди він побіг, щоб заховатися від мачухи?

- Що сказала синочкові мати уві сні?

- Про що він просив померлу маму?

ІV. Пам’ять про поета вічна. До своїх нащадків, до нас з вами, поет звертався словами:

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній новій

Незабудьте пом’янути

Не злим тихим словом.

Пам’ятає народ свого Кобзаря, вшановує його пам’ять:іменем Шевченка названо вулиці, театри. На майданах міст і сіл споруджено пам’ятники поету.

Спи спокійно, Тарасе!

Нащадки твої

Словом шани

Тебе пом’янули.

І народи Вкраїни

Заповітів твоїх не забули.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Нераденко Т.М. Золота підкова Черкащини. Туристсько-краєзнавча подорож Черкащиною для учнівської молоді України / Т.М.Нераденко. – Черкаси: Брама-Україна, 2006. – 108 с.

  2. Черкаський край – земля Богдана і Тараса: культурологічний збірник / За редакцією Б.В.Губського, В.М.Литвина, В.А.Смолія. – К.: Українські пропілеї, 2002. – 656 с.: іл.

  3. Вірші Тараса Шевченка [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.rozumnadytyna.com.ua/?p=2267

  4. З творчості Тараса Шевченка [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://petryk.com.ua/ua/articles/279.html

  5. Вірші Тараса Шевченка [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://iitzo.gov.ua/shlyahy-ukrajiny-u-kanevi- odyatsya/#more-4585

  6. Ращупкіна Л.О. День пам’яті та надії. Година спілкування до Дня Перемоги // Вихователю ГПД усе для роботи - 2012-№4 (4)-с.4.

  7. Ротфорт Д. В. Організаційно-педагогічні засади діяльності групи продовженого дня // Вихователю ГПД усе для роботи – 2011- Пілотний випуск – с. 3-5.

  8. Положення про групу продовженого дня загальноосвітнього навчального закладу // Вихователю ГПД усе для роботи – 2011- Пілотний випуск – с. 6-7.

  9. Лютова В. Л. Організація самопідготовки учнів в умовах групи продовженого дня // Вихователю ГПД усе для роботи - 2012-№8 (8)-с. 2.

  10. Данилюк С.А. Самопідготовка в ГПД як важливий чинник організації навчального процесу початкової школи // Вихователю ГПД усе для роботи - 2012-№12 (12)-с. 2.

  11. Орлова Н.В. Пам’ять вічно жива // Початкове навчання та виховання - 2011-№11 (267)-с. 13.

  12. Піщанська С.І. Буремне свято Перемоги // Початкове навчання та виховання - 2011-№11 (267)-с. 17.

  13. Школьник О.В. Ніхто не забутий, ніщо не забуте.Початкове навчання та виховання - 2011-№11 (267)-с. 9.

  14. Вінок Кобзареві [Електронний ресурс] – режим доступу: parostok.com.ua/?cat=10



1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка