Відділ освіти Коростишівської райдержадміністрації Коростишівський Будинок дитячої творчості Впровадження в практику гурткової роботи технології особистісно-орієнтованого навчання Підготувала: керівник гуртка «Писанкарство»



Сторінка1/4
Дата конвертації26.03.2016
Розмір0.75 Mb.
  1   2   3   4


слайд1.jpg

слайд2.jpg

слайд3.jpg

слайд4.jpg

слайд5.jpg

слайд6.jpg


Відділ освіти Коростишівської райдержадміністрації

Коростишівський Будинок дитячої творчості

Впровадження в практику гурткової роботи технології особистісно-орієнтованого навчання

Підготувала:

керівник гуртка «Писанкарство»

Коростишівського Будинку дитячої творчості

Шевченко Тетяна Григорівна


м. Коростишів 2015р.

Зміст
Вступ

  1. Основні засади особистісно-орієнтованого навчання.

    1. Цілі та завдання особистісно-орієнтованого навчання.

    2. Технологій особистісно-орієнтованого підходу в освіті

  2. Особливості особистісно-орієнтованого уроку

    1. Технологічні етапи особистісно-орієнтованого уроку

    2. Основні відмінності між традиційним і особистісно-орієнтованим уроком

    3. Критерії ефективності проведення особистісно – орієнтованого уроку

  3. Методи та прийоми, якія використовую на заняттях

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з державною національною програмою “Освіта” є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я. Роз’яснення цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості учнів.

Педагоги і психологи все помітніше усвідомлюють гостру потребу у створенні та реалізації особистісного підходу до учнів як одного з принципів організації навчально-виховної роботи, що обґрунтовується сучасною психологією і педагогікою. Такий підхід має сприяти більш цілеспрямованому, гармонійному розвиткові особистості школяра як громадянина і творчого, професійно діючого працівника.

Існує тільки один спосіб реалізувати особистісний підхід у навчанні – зробити навчання сферою самоствердження особистості.

Будь-які педагогічні успіхи зумовлені актуалізацією власних сил особистості вчителя та учня.

Особистісно орієноване навчання – це таке навчання. Центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність: об’єктивний досвід кожного спочатку розкивається, а потім узгоджується зі змістом освіти (І.С. Якиманська).

Робота над темою впровадження в практику організації гурткових занять технології особистісно-орієнтованого навчання зумовлена необхідністю виховання і розвитку особистості школяра. Ми бачимо, що у дітей низький рівень мотивації до навчання. Вони часто безініціативні, безвідповідальні за власну роботу на уроці, що не сприяє формуванню їх ціннісного ставлення до знань. Це є наслідком того, що учні не вміють самостійно ставити цілі та їх досягати. Адже вони привчені діяти за прямою настановою вчителя, адже останній не залучає їх до визначення навчальних цілей уроку, його проектування. Учень не виступає співавтором, співтворцем уроку. Низький рівень діалогізації навчального процесу, співпраці вчителя й учнів позначається на розвитку ціннісно-смислової сфери діяльності учнів, сформованості їх ключових та предметних компетентностей.

Ще одним проблемним моментом в організації гурткових занять є те, що в межах однієї навчальної групи займаються діти різних вікових категорій, які мають різний рівень знань, умінь і навичок, різні вікові особливості та індивідуальні характери , різні здібності і інтереси. І завдання педагога – позашкільника полягає в тому, щоб згуртувати даний колектив навколо спільного захоплення, створити комфортні умови для навчання і творчості,зробити так ,щоб кожен вихованець знайшов своє місце в новому колективі і відчував свою значимість. Це й зумовлює потребу оновлення повчально-виховного процесу, зокрема впровадження технології особистісно орієнтованого уроку, автором якої виступає С. Подмазін.



Об'єктом дослідження даної роботи є особистісно-орієнтоване навчання.

Предметом дослідження виступає теорія і практика організації особистісно-орієнтованого підходу в організації навчально виховного процесу в гуртку «Писанкарства».

Гіпотеза - особистісно-орієнтований підхід у процесі навчання буде ефективним, якщо:

- Буде виявлений і використаний суб'єктний досвід учнів;

- Будуть створені умови для здійснення диференціації навчання;

- Буде здійснений педагогічний аналіз і оцінка процесуальної сторони роботи учня поряд з результативною через виявлення індивідуальних здібностейнавчальної роботи як стійких особистісних утворень;

- Спілкування вчителя і учня буде мати діалогічний характер, являти собою обмін досвідом пізнання та творчості при відсутності жорсткого і прямогоуправління пізнавальною діяльністю учнів;

- У процес навчання будуть включені всі суб'єкти освіти;

- Буде здійснюватися систематичне розвиток в учнів умінь рефлексувати свою діяльність.

Мета дослідження - виявити особливості особистісно-орієнтованого підходу в теорії і реалізація його в практиці. 

Завдання

1. Зібрати та систематизувати науково-методичний матеріал щодо технології особистісно орієнтованого уроку

2. Ознайомитися з досвідом колег, які застосовують дану технологію, апробувати, адаптувати та впровадити її в практику роботи.

3. Узагальнити власний досвід застосування даної технології.




  1. Основні засади особистісно-орієнтованого навчання

    1. Цілі та завдання особистісно-орієнтованого навчання

“Завдання школи - побачити в кожному вихованцеві “живинку”, корінь, що живить його духовні сили ” , - писав В.О. Сухомлинський

Сьогодні перед освітою стоїть завдання підготовки учнів, які вміють творчо мислити, зіставляти та аналізувати факти, аргументовано захищати власну точку зору, мають достатню теоретичну підготовку, вміють реалізувати її на практиці.



Цілі особистісно-орієнтованого навчання: визначити життєвий досвід кожного учня, пізнавальні здібності, рівень інтелекту, інтереси, які спочатку треба розкрити, а потім розвинути в навчальному процесі; формувати позитивну мотивацію до пізнавальної діяльності, потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні школярів; озброїти учнів механізмами адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання, необхідних для сучасної людини.

Основні завдання особистісно-орієнтованого навчання: розвинути індивідуальні позитивні здібності кожного школяра; максимально виявити і використати індивідуальний досвід учня; допомогти дитині пізнати себе, самовизначитися та само-реалізуватися; сформувати культуру життєдіяльності, навчити правильно визначати лінії поведінки.

Основні ознаки особистісно-орієнтованого навчання: стимулювання розвитку, саморозвитку і відповідальності учнів; зосередження на потребах дитини; гуманізація навчального спілкування; співпраця, співтворчість учня і вчителя; переважання навчального діалогу; турбота про фізичне та емоційне здоров'я; пристосування методики до можливостей учнів.

Учень — суб'єкт навчання Принцип «розвивальної допомоги» Принцип «свобода вміння».

Три правила закладені в основі нової технології уроку. Перший: «Урок – це відкриття істини, пошук та розуміння її в спільній співпраці учителя та учня». Другий: «Урок є частиною життя дитини». Третій: «Людина на уроці завжди залишається найвищою цінністю, будучи у ролі цілі, та ніколи не виступатиме в ролі засобу».



    1. Технології особистісно-орієнтованого підходу в освіті

Поняття «технологія» походить від грецьких слів «техно» - мистецтво, майстерність і «логос» - вчення, і перекладається як вчення про майстерність.

Педагогічні технології, якщо правильно їх використовувати, гарантують досягнення того мінімуму, який визначається державними стандартами в освіті.

У науковій літературі існують різні класифікації педагогічних технологій. В основі класифікації можуть бути різні ознаки. «Однією з найголовніших ознак, якою різняться всі педагогічні технології, є міра її орієнтації на дитину, підхід до дитини. Або технологія виходить з могутності педагогіки, середовища, інших факторів, або вона визнає головною дійовою особою дитини - особистісно орієнтована »(Селевко Г.К. 2005). Термін «підхід» більш точний і більш зрозумілий: він має практичний сенс. Термін «орієнтація» відображає переважно ідейний аспект. 

У центрі уваги особистісно-орієнтованих технологій - унікальна цілісна особистість зростаючої людини, яка прагне до максимальної реалізації своїх можливостей (самоактуалізації), відкрита для сприйняття нового досвіду, здатна на усвідомлений і відповідальний вибір у різноманітних життєвих ситуаціях. Ключовими словами особистісно-орієнтованих технологій освіти є «розвиток», «особистість», «індивідуальність», «свобода», «самостійність», «творчість».



Особистість - суспільна сутність людини, сукупність його соціальних якостей і властивостей, які він виробляє у себе довічно. 

Розвиток- спрямована, закономірна зміна; в результаті розвитку виникає нова якість 

Індивідуальність - неповторне своєрідність якого-небудь явища, людини; протилежність загального, типового.

Творчість- це процес, в результаті якого може бути створений продукт. Творчість йде від самої людини, зсередини і є вираженням всього нашого існування.

Свобода–відсутність залежності.

Особистісно-орієнтовані технології намагаються знайти методи та засоби навчання і виховання відповідні індивідуальним особливостям кожної дитини: беруть на озброєння психодіагностичні методики, змінюють ставлення та організацію діяльності дітей, застосовують різноманітні засоби навчання,перебудовують суть освіти. Особистісно-орієнтований підхід - це методологічна орієнтація в педагогічній діяльності, що дозволяє за допомогою опори на систему взаємопов'язаних понять, ідей та способів дій забезпечити і підтримати процеси самопізнання, самозростання і самореалізації особистості дитини, розвиток її неповторної індивідуальності.

Основу організації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні становлять концептуальні положення психологівпро домінуючу роль діяльності у спілкуванні та формуванні особистості. У силу цього навчальний процес повинен бути спрямований не тільки на засвоєння знань, але й на способи засвоєння і процеси мислення, на розвиток пізнавальних сил і творчих здібностей. Вважається, що відповіднодо цього в центрі навчання має знаходитися учень, його цілі, мотиви, інтереси, схильності, рівень його навченості і здібності і здібності.

Сьогодні у вітчизняній педагогіці та педагогічній психології можна вести мову про наступні педагогічні технології орієнтовані на особистість учня

- Система розвивального навчання Д. Б. Ельконіна - В.В, Давидова;

-Дидактична система навчання Л.В. Занкова;

- Система навчання «по Ш.А. Амонашвілі »;

- Школа діалогу культур В.С. Біблера;

-Теорія планомірного формування розумових дій і понять П.Я. Гальперіна - Н.Ф. Тализіної;

- Підходи до організації навчання вчителів-новаторів (І. П. Волков, В. Ф. Шаталов, Є. М. Ільїн, В. Г. Хазанкін; С. Н. Лисенкова та ін.) 

Ці технології довели свою ефективність. Вони набули поширення тому, що, по-перше, в умовах ще існуючої у нас класно-урочної системи занять вони найбільш легко вписуються в навчальний процес, можуть не зачіпати змісту навчання, яке визначено освітнім стандартом для базового рівня. Це технології, які дозволяють при інтеграції в реальний навчальний процес досягати поставлених будь-якою програмою, стандартом освіти цілей з кожного навчального предмету іншими, альтернативними традиційним, методами, зберігаючи при цьому досягнення вітчизняної дидактики, педагогічної психології, окремих методик. По-друге, ці технології забезпечують не тільки успішне засвоєння навчального матеріалу всіма учнями, а й інтелектуальний і моральний розвиток дітей, їх самостійність, доброзичливість по відношенню до вчителя і одне одному, комунікабельність, бажаннядопомогти іншим. Суперництво, зарозумілість, авторитарність, настільки часто породжуються традиційною педагогікою і дидактикою, несумісні з цими технологіями. Вони вимагають зміни пріоритетів з засвоєння готових знань у ході класних занять на самостійну активну пізнавальну діяльність кожного учня з урахуванням його особливостей і можливостей.

Сутність особистісно орієнтованого освітнього процесу полягає у створенні умов для освіти особистості – формування “образу-себе-в-бутті”. Якщо в особистісно-відчуженій освіті йдеться про розвиток інтелекту, мислення, практичних навичок, то в особистісно орієнтовній – розвиток ціннісно-смислової сфери діяльності учнів. Якщо традиційно рушійною силою навчального процесу вважалося протиріччя між знаннями і незнаннями, то в особистісно орієнтованому – взаємодія між особистостям, за якої пізнання і діалогічне спілкування є усвідомленою метою і значимою цінністю.

Для того, щоб будь-яка людина, залучена до певної діяльності, виступала в ній як суб’єкт, вона має усвідомлювати особистісно значиму мету цієї діяльності. Робота вчителя без мотивації і особистісних підстав учнів рівнозначна роботі в порожньому класі. Учні повинні бути добре обізнані з нормами навчальної діяльності та її етапами. Норми позначають крайню межу відхилення від курсу, що неприпустимо. Однак вони мають бути досить вільними – те, що заважає досягненню мети учнем і його однокласниками, все зайве, рутинне в нормах (як іти до дошки, встати з-за столу тощо) має бути відкинуте. Всередині цієї межі знаходиться інша межа – межа цінностей. Цінності в контексті конкретної навчальної діяльності – це ті якості особистості учня, його дії і вчинки, які сприяють досягненню мети діяльності (наприклад: акуратність, цілеспрямованість, настирливість, обізнаність тощо). Ключову роль в організації діяльності відіграє надана учневі можливість вибору певних способів просування до визначеної мети, тих, яким він надає найбільшої переваги. Саме постійне тренування суб’єктності – здібності до вільного вибору і відповідальності сприяє становленню морально розвинутої особистості учня. У цій архіскладній “простоті” і полягає серцевина особистісно орієнтованої педагогічної практики. Адже для цього суспільству і педагогам “усього-навсього” необхідно навчитися будувати з учнями особистісну взаємодію. Однак переважна більшість педагогів і дорослих загалом до цього сьогодні не готова. І ще один із “секретів” особистісно орієнтованої освіти: у зворотному зв’язку педагога з учнями має переважати позитив – цінення, підтримка, допомога тощо. Зворотний негативний зв’язок реалізується лише стосовно дітей, які вийшли за межі “норми діяльності”. Учень, який перебуває між двома межами – не просувається до мети, але й не виходить за межі норм (наприклад, виконує всю необхідну роботу, але не засвоїв необхідного знання, не може його застосовувати), не повинен підлягати негативному впливу. Учитель пропонує йому свою увагу, додаткову підтримку та допомогу.

Щоб стати суб’єктом навчальної діяльності, учень повинен оволодіти її етапами: орієнтація – цілепокладання – проектування – організація – реалізація – контроль – корекція – оцінка. Учні опановують структуру діяльності завдяки педагогові, який допомагає: орієнтуватися в матеріалі, що вивчається (предметний курс, тема, блок, навчальне заняття), визначати або брати участь у формуванні мети певної навчальної діяльності, реалізувати план діяльності, маючи можливість варіювати цей процес у межах визначених норм, самостійно або спільно з іншими учнями й педагогом оцінювати результати своєї діяльності, порівнюючи її з еталоном (критеріями досягнення мети). При цьому саме суб’єктне ставлення до мети діяльності, привласнення і породження її учнями й педагогом у діалоговій взаємодії є першим відправним пунктом у реалізації особистісно орієнтованого навчання: немає мети – немає суб’єкта.





  1. Особливості особистісно-орієнтованого уроку


2.1 Технологічні етапи особистісно орієнтованого уроку

Перший – етап орієнтації:

 мотивація наступної діяльності вчителем, позитивна установка на роботу;

 орієнтація учнів про місце даного заняття в цілісному курсі, розділі, темі (схеми, опори, словесна установка тощо);

 опора на особистий досвід учнів з проблеми заняття.



Другий – етап цілепокладання:

 учитель спільно з учнями визначає особистісно значимі цілі наступної діяльності (що може дати це заняття школяреві зараз, для здачі підсумкового заліку, екзамену, майбутнього життя);

 визначення показників досягнення поставлених цілей (які знання, уявлення, способи діяльності свідчитимуть про це).

Третій – етап проектування:

 залучення учнів (за можливістю) до планування наступної діяльності через попередню роботу (випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, підготовку наочності, самостійні завдання);

 складання плану очікуваної роботи;

 обговорення складеного плану.



Четвертий – етап організації виконання плану діяльності:

 надання варіативності у виборі способів навчальної діяльності (письмово чи усно; індивідуально чи в групі; виклад опорних положень чи розгорнута відповідь; узагальнено чи на конкретних прикладах тощо);

 вибір учнями способів фіксації пояснення нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо);

 вибір учнями (за можливістю) завдань і способів їх виконання при закріпленні знань, формуванні умінь та відпрацюванні навичок;

 варіативність у завданні домашньої роботи (диференціація за рівнем складності і способом виконання).

П’ятий – контрольно-оцінювальний етап:

 залучення дітей до контролю за ходом навчальної діяльності (парні і групові форми взаємоконтролю, самоконтроль);

 участь учнів у виправленні зроблених помилок, неточностей, осмисленні їх причин (взаємо- і самоаналіз);

 надання вихованцям можливості самостійно або за допомогою вчителя, інших учнів порівнювати отриманий результат із критеріями еталона (мети);

 використовування механізмів “цінування” (позитивного ставлення до успіхів школярів) і “оцінювання” (виставлення оцінок, поурочного бала, рейтингових оцінок тощо) не тільки кінцевого результату, але й процесу навчання.

Урок - основний елемент освітнього процесу, але в системі особистісно-орієнтованого навчання змінюється його функція, форма організації.Особистісноорієнтований урок на відміну від традиційного в першу чергу змінює тип взаємодії «вчитель-учень». Від командного стилю педагог переходить до співпраці, орієнтуючись на аналіз не стільки результатів, скільки процесуальної діяльності учня. Змінюються позиції учня - від старанного виконання до активної творчості, іншим стає його мислення: рефлексивним, тобто націленим на результат. Змінюється і характер створених на уроці відносин. Головне ж у тому, що вчитель повинен не лише давати знання, але і створювати оптимальні умови для розвитку особистості учнів.


2.2. Основні відмінності між традиційним і особистісно-орієнтованим уроком.

Таблиця 1 



Традиційний урок 

Особистісно-орієнтований урок 

Цілепокладання.

Урок має на меті - озброїти учнів твердими знаннями, вміннями та навичками. Формування особистості є наслідком цього процесу і розуміється як розвиток психічних процесів: уваги, мислення, пам'яті.


Діти працюють під час опитування, потім «відпочивають», будинку зубрять або нічого не роблять.
Діяльність вчителя: показує, пояснює, розкриває, диктує, вимагає, доводить, вправляє, перевіряє, оцінює. Центральна фігура - вчитель.
Розвиток дитини - абстрактне, попутне!

Діяльність учня: учень - об'єкт навчання, на якого спрямовано вплив вчителя.


Працює один вчитель - діти нерідко займаються сторонніми справами.

Знання, вміння і навички вони отримують за рахунок психічних можливостей (пам'яті, уваги), а частіше натиску вчителя, зубріння, скандалу в сім'ї. Такі знання швидко випаровуються.


Відносини «вчитель-учень» суб'єктно-об'єктні. Учитель вимагає, змушує, загрожує контрольними і іспитами. Учень пристосовується, лавірує, іноді вчить. Учень - особа другорядне.

Цілепокладання.

Мета - розвиток учня, створення таких умов, щоб на кожному уроці формувалася навчальна діяльність, що перетворює його в суб'єкта, зацікавленого у вченні, власної діяльності. Учні працюють увесь урок. На уроці - постійний діалог: учитель-учень.

Діяльність вчителя: організатор навчальної діяльності, в якій учень, спираючись на спільні напрацювання, веде самостійний пошук. Вчитель пояснює, показує, нагадує, натякає, підводить до проблеми, іноді свідомо помиляється, радить, радиться, запобігає. Центральна фігура - учень! Вчитель же спеціально створює ситуаціюуспіху, співпереживає, заохочує, вселяє впевненість, систематизує, зацікавлює, формує мотиви навчання: спонукає, надихає і закріплює авторитет учня.

Діяльність учня: учень є суб'єктом діяльності вчителя. Діяльність йде не від вчителя, а від самої дитини. Використовуються методи проблемно-пошукового і проектного навчання, розвиваючого характеру.

Відносини «вчитель - учень» суб'єктно-суб'єктні.

Працюючи з усім класом, учитель фактично організовує роботу кожного, створюючи умови для розвитку особистісних можливостей учня, включаючи формування його рефлексивного мислення та власної думки.


При підготовці та проведенні особистісно-орієнтованого уроку вчитель повинен виділити основні напрямки своєї діяльності, висуваючи на перший план учня, потім діяльність, визначаючи власну позицію.


Таблиця 2 

Напрями діяльності вчителів

Шляхи та засоби реалізації

1.Звернення до суб'єктного досвіду школяра

а) Виявлення цього досвіду шляхом постановки питань: Як він це робив? Чому? На що спирався?

б) Організаціячерез взаємоперевірку і вислуховування обміну змістом суб'єктного досвіду між учнями.

в) Підвести всіх до правильного рішення через підтримку найбільш правильних версій учнів з обговорюваної проблеми.

г) Вибудовування на їх основі нового матеріалу: шляхом висловлювань, суджень, понять.

д) Узагальнення і систематизація суб'єктного досвіду учнів на уроці на основі контакту. 


2. Застосування на уроці різноманітного дидактичного матеріалу

а) Використання вчителем різних джерел інформації.

б) Спонукання учнів до виконання проблемних навчальних завдань.

в) Пропозиція на вибір завдань різного типу, виду та форми.

г) Стимулювання учнів до вибору такого матеріалу, який би відповідав їхнім особистим уподобанням.

д) Застосування карток з описом основних навчальних дій іпослідовності їх виконання, тобто технологічних карт, на основі диференційованого підходу до кожного і постійного контролю. 


3.Характер педагогічного спілкування на уроці.

а) Шанобливе і уважне вислуховування відповідає незалежно від рівня його успішності.

б) Звернення до учнів по імені.

в) Розмова з дітьми не зверхньо, а «очі в очі», підтримка бесіди посмішкою.

г) Заохочення в дитині незалежності, впевненості в собі, відповідаючи 



4. Активізація способів навчальної роботи.

а) Стимулювання учнів до застосування різних способів навчальної роботи.

б) Аналіз всіх передбачуваних способів, не нав'язуючи своєї думки учням.

в) Аналіз дій кожного учня.

г) Виявлення значущих способів, що обираються учнями.

д) Обговорення найбільш раціональних способів - не добре чи погано, а що в даному способі позитивно.

е) Оцінювання і результату і процесу.



5. Педагогічна гнучкість вчителя в роботі з учнями на уроці 

а) Організація атмосфери «включеності» кожного учня в роботу класу.

б) Надання дітям можливості проявити вибірковості до видів роботи, характеру навчального матеріалу, темпу виконання навчальних завдань.

в) Створення умов, які дають можливість кожному учневі бути активним, самостійним.

г) Прояв чуйності до емоцій учня.

д) Надання допомоги дітям, не встигають за темпом роботи класу. 




2.3. Критерії ефективності проведення особистісно-орієнтованого уроку:

 - Наявність у вчителя навчального плану проведення уроку в залежності від готовності класу;

 - Використання проблемних творчих завдань;

 - Застосування знань, що дозволяють учневі самому вибирати тип, вид і форму матеріалу (словесну, графічну, умовно-символічну);

- Створення позитивного емоційного настрою на роботу всіх учнів у ході уроку; 

- Обговорення з дітьми в кінці уроку не тільки того, що «ми дізналися» але й того, що сподобалося (не сподобалось) і чому, що б хотілося виконати ще раз, а зробити по-іншому;

- Стимулювання учнів до вибору і самостійного використання різних способів виконання завдань;

 - Оцінка (заохочення) при опитуванні на уроці не тільки правильної відповіді учня, а й аналіз того, як учень міркував, який спосіб використовував, чому і в чому помилявся

- Оцінка роботи учня в кінці уроку, повинна аргументуватися по ряду параметрів: правильність, самостійність, оригінальність;

- При завданні додому називається не тільки тема і обсяг завдання, але детально роз'яснюється, як слід раціонально організувати свою навчальну роботу при виконанні домашнього завдання




  1. Методи та прийоми досвіду, які використовую на заняттях

Особистісно-орієнтований підхід у навчанні немислимий без виявлення суб'єктивного досвіду кожного учня, тобто його здібностей і вмінь у навчальній діяльності. Але ж діти, як відомо, різні, досвід кожного з них суто індивідуальний і має найрізноманітніші особливості. Вчителю при підготовці та проведенні особистісно-орієнтованого уроку треба знати характеристику суб'єктного досвіду учнів, це допоможе йому вибрати раціональні прийоми, засоби, методи і форми роботи індивідуально для кожного.

 Для цього я на початку навчального року проводжу анкетування вихованців гуртка. Анкета має виявити, вік дитини , захоплення, улюблені шкільні предмети, які гуртки дитина відвідувала або відвідує, які труднощі виникають в процесі навчання, що заважає, а що допомагає вчитися, які здібності їй вдається реалізувати , а які ні та ін.

Мета дидактичного матеріалу, який застосовується на особистісно-орієнтованому уроці, полягає в тому, щоб відпрацювати навчальну програму, навчить учнів необхідних знань, умінь, навичок. Види дидактичного матеріалу: навчальні тексти, картки-завдання, тести. завдання розробляю:

за тематикою,

за рівнем складності,

за метою використання,

по кількості операцій на основі різнорівневого диференційованого та індивідуального підходу з обліків ведучого типу навчальної діяльності учня (пізнавальна, комунікативна, творча).

В основі такого підходу лежить можливість оцінки за рівнем досягнення в оволодінні знаннями, вміннями, навичками. На заняттях розподіляю картки серед учнів, знаючи їхні пізнавальні особливості і можливості, і не тільки визначаю рівень оволодіння знаннями, але і враховую особистісні особливості кожного учня, створюючи оптимальні умови для його розвитку шляхом надання вибору форм і способів діяльності. Різні види дидактичного матеріалу не замінюють, а доповнюють один одного. Технологія особистісно-орієнтованого навчання передбачає спеціальне  конструювання навчального тексту, дидактичного і методичного матеріалу до його використання, типів навчального діалогу, форм контролю над  особистісним  розвитком учня. Педагогіка, орієнтована на особистості учня, повинна виявляти його суб'єктивний досвід і надавати йому можливість вибирати способи і форми навчальної роботи і характер відповідей. При цьому оцінюю не тільки результат, а й процес їх досягнень.

Ще китайський філософ Конфуцій визначив три «сходинки» навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, Що я чую і бачу, я запам’ятовую.

Те, що я роблю, я розумію.

На цих позиціях видатного філософа ґрунтується моє педагогічне кредо вчителя.

1. Те, що учень чує, він забуває.

2. Те, що учень чує і бачить, він запам’ятовує (завдяки роботі кількох сенсорних систем).

3. Те, що учень чує, бачить і про що запитує, сприяє засвоєнню знань, умінь і навичок (запитання, які виникають, вказують на підвищений інтерес до матеріалу).

4.Те, чим учень оперує, змінює його (забезпечує психосоціальне зростання і самореалізацію особистості).

Оскільки у визначенні особистісно-орієнтованого навчання підкреслюється необхідність врахування особливостей його суб'єктів, то для мене як педагога стає актуальною проблема диференціації дітей. На мій погляд, диференціація необхідна з таких причин:

- Різні стартові можливості дітей;

- Різні здібності, а з певного віку і схильності; 

- Для забезпечення індивідуальної траєкторії розвитку.

Традиційно в основі диференціації лежав підхід за принципом «більше-менше», при якому лише збільшувався обсяг пропонованого учневі матеріалу - «сильні» отримували завдання більше, а «слабкі» - менше. Таке рішення проблеми диференціації не знімає саму проблему і призводить до того, що здібні діти затримуються в своєму розвитку, а відстаючі не можуть подолати труднощів, що виникають у них при вирішенні навчальних завдань.Створити сприятливіпедагогічні умови для розвитку особистості учня, його самовизначення та самореалізації допомогла технологія рівневої диференціації, Узагальнимо способи диференціації:

1. Диференціація змісту навчальних завдань:

- за рівнем творчості;

-за рівнем труднощів;

- за об'ємом;

- за віком

2. Використання різних прийомів організації діяльності дітей на уроці, при цьому зміст завдань є єдиним, а робота диференціюється:

- за ступенем самостійності учнів;

- за ступенем і характером допомоги учням;

- за характером навчальних дій

Диференційована робота була організована по-різному. Найчастіше учні з низьким рівнем успішності та низьким рівнем навченості виконували завдання першого рівня. Діти виконували писанки що входять до складу вміння та завдання з опорою на зразок, розглянутий при ознайомленні на уроці. Учні із середнім і високим рівнем успішності і навченості - творчі (ускладнені) завдання. Для цього при виготовленні писанок з певним символом, що вивчається, завжди підбираю декілька зразків різного ступеня складності. Старші вихованці шукають зразки писанок в інтернеті, створюють авторські писанки, використовуючи елементи кількох зразків.

Виправданими є настуні методи:

Креативний цикл – складається з етапів які допомагають учням самостійно прийти до висновку та вирішити навчальну проблему.

Етапи циклу:

- Бачення/ усвідомлення проблеми

- Генерація ідеї

- Обрання підходу до вирішення проблеми

- Планування необхідних дій

- Використання зорового, аудіо та кінетичного навчання

- Відображення

- Знаходження вирішення проблеми.

Даний вид роботи найчастіше використовуємо при створенні композицій писанок.

Кооперативне навчання – надає можливість учням працювати разом як одна команда, що дає змогу слабшим учням переймати досвід у сильніших, відрізняється від роботи в групах тим що результат, тобто оцінка залежить не від індивідуальних старань кожного учня, а від роботи команди, якщо хоч один учень не впорався не впоралась уся команда, що дає учням почуття відповідальності не лише за свій результат, а і за результат команди.

Використання музики – музика позитивно впливає на засвоєння інформації, створює позитивний емоційний настрій, сприяє психологічному розвантаженню нервової системи. Тому на заняттях ми часто використовуємо музичний супровід під час практичної роботи. Без музики неможливо уявити організацію масових виховних заходів.

Технологія навчального проекту гармонійно поєднує академічні та прагматичні знання, стимулює самостійну пізнавальну діяльність і здійснюється за схемою: все, що я пізнаю, для чого мені потрібно і де я можу ці знання застосувати. Навчальні проекти можуть бути дослідницькими, творчими, ігровими, інформаційними; форми роботи – індивідуальними або груповими.

Метод проектів найчастіше використовуємо під час виготовлення Великодніх композицій до обласних виставок. Найчастіше дані проекти носять індивідуальний характер та є одним із видів роботи з обдарованими дітьми,

які виявляють творчу активність, мають оригінальне мислення, здатні знаходити рішення в нестандартних ситуаціях. Метод проектів можна охарактеризувати коротко як сукупність 5 «П» : проблема, планування, пошук, продукт, презентація.

Ігрові методи навчання. Зокрема, проведення уроків-подорожей. Так при вивченні теми «Різновиди орнаментованих яєць та символіка української писанки» поділяю вихованців на групи за інтересами, які отримують певні навчальні завдання, виконують їх,готують виступи та презентують результати своєї роботи перед усіма гуртківцями.

«Археологи » повідомляють про час та умови виникнення писанок.

«Історики» розповідають про розвиток писанкарства, особливості розпису писанок різних регіонів України.

«Кольорознавці» пояснюють значення кольорів у писанкарстві.

«Мистецтвознавці» повідомляють інформацію про класифікацію писанок залежно від техніки виконання розпису, значення символіки.

«Культорологи» ознайомлюють із легендами та піснями про писанки.

Оформлення опрацьованих матеріалів може бути виконане учнями у вигляді домашніх проектів, які об’єднуються в довідник -реферат «Українська писанка».

Організація пошуково-дослідницької роботи. Підготовка розповідей, доповідей ,рефератів. Презентацій.

●В роботі гуртка “Писанкарство” передбачаються такі форми роботи:

1. Підсумкові виставки художньо – творчих робіт (особисті) в Будинку дитячої творчості, міські виставки робіт гуртківців до Дня незалежності України та Дня міста.

Участь вихованців гуртка у виставках дає прекрасні можливості для самопрезентації, самореалізації. Діти мають змогу відчути значимість їх творчого доробку,гордість за результати власної праці, відчувають причетність до справ дорослих, розуміють власний вклад у збереженні та примноженні народних традицій.



  1. Масові виховні заходи до Великодня.

Важливе місце серед форм гурткової роботи з формування патріотизму у школярів займають тематичні свята. Під час їх проведення використовуються найрізноманітніші методи та засоби виховного впливу на учнів. Особлива цінність тематичного вечора полягає в тому, що в його підготовці та проведенні активну участь беруть самі школярі. Тут широке поле для прояву їхньої ініціативи, творчості, самостійності, ерудованості – у доборі теми, запрошенні гостей, оформленні приміщення, підготовці виставок, конкурсів, номерів художньої самодіяльності.

  1. Творчі зустрічі з народними умільцями.

Вони дають змогу дітям зрозуміти роль особистості майстра у писанкарстві, значення традицій у писанкарстві та їх роль при передачі майстерності від покоління до покоління; сприяють оволодінню певним традиційними художніми та технологічними прийомами з писанкарства; формують повагу до людей, які живуть в рідній країні, народних майстрів з писанкарства, які прославляють рідний край.

4. Організація майстер-класів.

5. Проведення семінарів.


  1. Проведення годин писанкарства в пришкільних літніх таборах.

Такі заходи дають змогу цікаво і змістовно організувати дозвілля школярів, залучати до роботи гуртка учнівську молодь міста, залучати гуртківців до популяризації писанкарства як виду декоративно- прикладної творчості. .Окрім того такі заходи підвищують самооцінку вихованців, дають змогу побувати у ролі наставника.

  1. Екскурсії

  2. Конкурси творчих робіт (районні, обласні)

Результатом занять дітей у гуртку є їх участь у щорічному обласному конкурсі з писанкарства «Великодні писанки», присвяченому Великоднім святам. Діти представляють та захищають свої творчі композиції, беруть участь у контрольному та авторському розписі, демонструючи особисті уміння та навички і, як результат, отримують відзнаки за свої досягнення.

Окрім того діти мають змогу оцінити власні досягнення у порівнянні з роботами інших учасників виставки- конкурсу, поринути у незвичайну

творчу атмосферу, поспілкуватися з однолітками, які мають таке ж захоплення, збагатити свій досвід новими ідеями.


Висновки
Метою особистісно-орієнтованого уроку єстворення умов для виявлення пізнавальної активності учнів. Засобами досягнення вчителем цієї мети можуть бути: використання різноманітних форм і методів навчальної діяльності, які дозволяють розкрити суб'єктний досвід учнів; створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу; стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без побоювань помилитися, отримати хибну відповідь тощо; використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє учневі обрати найбільш значущі для нього вид та форму змісту навчального матеріалу; оцінка досягнень учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за кінцевим результатом; заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них; створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які б дозволяли кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, виборність у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.

Це урок, на якому вчитель викладає новий матеріал зрозуміло й доступно це веселий, пізнавальний, цікавий, неважкий урок, на якому вчитель і учень вільно спілкуються це урок, на якому не доводиться робити щораз те саме, це різноманітний урок це урок, на якому вислуховують будь-яку твою думку, урок, де людина учиться бути людиною це урок, на якому почуваєш себе впевнено це урок без стресів

Основне завдання своєї педагогічної  діяльності  я вбачаю не просто в навчанні  учня, а в розвитку творчої особистості, здатної до активного пошуку, здогадок,роздумів, суперечності суджень ; вихованні справжніх патріотів , громадян нашої держави.

Працюючи з дітьми, розглядаю кожного учня  як складну систему, що саморозвивається, а тому  намагаюсь не подавати готові знання, а створювати в процесі навчання  можливості  для саморозвитку, цілісного бачення світу в межах соціокультурного і духовного простору.

Більшість учнів, з якими я працюю, знаходять оптимальні  шляхи вирішення поставлених перед ними завдань, уміють працювати самостійно і творчо. Вони не тільки самостійні, а й активні учасники  позашкільної родини: створюють проекти, беруть активну участь у різного роду і різного рівня конкурсах, фестивалях, виставках пропагуючи повагу до малої батьківщини, народних ремесел і традицій, України. Неодноразово мої вихованці ставали переможцями конкурсу «Великодня писанка»

Таким чином, розуміючи всю відповідальність, яка покладена на вчителя у теперішній складний час, розуміючи необхідність оптимального вибору методів навчання і виховання , я намагаюсь доводити їх практичність, доцільність, бачу перспективу у подальшому їх застосуванні у своїй педагогічній діяльності.



Список використаної літератури

  1. Алексєєв М.О. Особистісно-орієнтоване навчання в школі - Ростов н / Д: Фенікс, 2006

  2. .2. Алексєєв М.О., Якиманська І.С., Газман О.С., Петровський В.А. м ін Нова професія в педагогіці / / Учительська газета. 1994. № 17-18

.3. Асмолов А.Г. Особистість як предмет психологічного дослідження. М.: Изд-во МГУ, 1984 .

  1. Беспалько В.П. Складові педагогічної технології. - М.: Педагогіка1989. - 192 с.

  2. Лежнева Н.В. Урок в особистісно-орієнтованому навчанні / / Завуч початкової школи. № 1. 2002. -

  3. Лук'янова М.І. Теоретико-методологічні основи організації особистісно-орієнтованого уроку / / Завуч. № 2. 2006. –

  4. Разіна Н.А. Технологічні характеристики особистісно-орієнтованого уроку / / Завуч. № 3. 2004.

  5. Якиманська І.С. Особистісно-орієнтоване навчання в сучасній школі. - М.: Вересень, 1996. - 96 с. 


Відділ освіти Коростишівської райдержадміністрації

Коростишівський Будинок дитячої творчості

Методична розробка з писанкарства

на тему:

«Виготовлення писанок з зображенням символу «Зірка»


Підготувала:

керівник гуртка «Писанкарство»

Коростишівського Будинку дитячої творчості

Шевченко Тетяна Григорівна
м. Коростишів 2015р.

Зміст

1. Вступ………………………………………………………………… 3

2. Розробка гурткового заняття « Виготовлення писанок з символом «зірка»………………………………………………………………….. 5

3. Висновок……………………………………………………………15

4. Список літератури ………………………………………………… 16

5. Додатки……………………………………………………………….. 17



Вступ

Відомий український мистецтвознавець Вадим Скуратівський писав:«Якби наш народне створив нічого іншого, окрім писанок, то і цього булоб достатньо,аби зайняти почесне місце у пантеоні цивілізованих націй».Прадавня стара легенда також доводить: наш народ доти буде процвітати, допоки українські жінки писатимуть писанку.

Писанкарство,як вид декоративно-ужитковогомистецтвасвоїмикоренямисягає у сивудавнину. Йоговідродженнясприяєпізнаваннюкультуриукраїнського народу, йогозвичаїв, традицій, розвитку в школярівестетичногорозуміннясвіту, вихованнялюбові до рідного краю. Педагогічна наука визнаєвеликевиховнезначеннянародногомистецтва, яке зацікавлюєдітей, сприяєрозвиткуестетичнихзахоплень та суджень. Вивченнятворів народного декоративного мистецтвапробуджує у дітейпершіяскравіобразніуявлення про Батьківщину і мистецтво, сприяєвихованнюпатріотичнихпочуттів. Методика формуваннязнань, умінь і навичокписанковогорозписуявляє собою ціліснийпроцеспізнання та розвитоккомпозиційнихздібностей

Зкожним роком все більшеувагиприділяєтьсярозвиткувидатногоукраїнського виду декоративно-прикладного мистецтва - писанкарству. Багатодослідників, істориків, науковців, мистецтвознавцівприсвятилиналежнуувагуданійгалузі, видаючизбірки не лише в Україні, а й далеко за її межами. Спираючись на літературу не тількиісториків та народознавцівминулого, а й на працісучасників, роблювисновок, щописанкацікавила людей не лише в прадавнічаси, вона продовжуєцікавити та захоплюватиприхильниківцього виду прикладного мистецтва і зараз.

Нанесені на шкарлупу яйця чарівні, магічні знаки несли в собі певну систему побажань добра, щастя, захисту від природних стихій, розуміння Всесвіту і свого місця в ньому. Писанка з давніх-давен була оберегом українців. Тільки українському народу вдалося зберегти знакову символіку писанки, донести до сьогодні старовинні графічні уявлення про життя так виразно, глибинно і лаконічно.

Символічні знаки писанкивміщували в собісвяткування перемоги сонця над темрявою, весни над зимою, життя над смертю. Поєднаннявідкритоговогню (свічка, щогорить), бджолиного воску (бджола як "божа мушка" і уявленніукраїнців), хороших думок в момент писаннязнаків (що є магічним за своєю силою) та власне самого яйця (символу життя і вічності) - все цестворюємогутнійоберіг, імяякому - писанка.

Звичаї, вірування та ігри, повязані з писанками, що зберігаються в народі, вказують що писанка своєю традицією сягає глибоко в дохристиянські часи і тісно повязані з сонячним культом наших предків. Малюнок «зірки» «ружі» є одним із найулюбленіших та найдавніших.Саме історії, символічному значенню даного смволу присвячений даний урок. На ньому учні знайомляться з різновидами зірок, здійснюють подорож в історію «зірки», вчаться зображувати її на писанках, продовжуючи багатовікову історію предків.

Розробка гурткового заняття

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка