Відділ освіти Красилівської райдержадміністрації Районний методичний кабінет



Скачати 447.34 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації22.02.2016
Розмір447.34 Kb.
  1   2
Відділ освіти Красилівської райдержадміністрації

Районний методичний кабінет

Волицька ЗОШ І – ІІІ ступенів

Юхимчук Марія Степанівна

вчитель початкових класів


Село моє – частинка Батьківщини

посібник


2012
Юхимчук М.С. Село моє – частинка Батьківщини

Волицька ЗОШ І - ІІІ ступенів 2012

У посібнику подано розробки уроків за темою «Село моє – частинка Батьківщини» для учнів 4 класу.

Посібник рекомендовано для використання в роботі вчителя початкових класів.


Рецезент: Дидюк Т. І. - голова методоб’єднання


вчителів початкових класів

Рекомендовано радою РМК, протокол відділу освіти Красилівської РДА

№_____________________________________________________________

Зміст

І. Передмова……………………………………………………………… 4


ІІ. Серія уроків за проектом «Село моє – частинка Батьків щини»

  1. Урок позакласного читання. Легенди мого краю…………………. 9

  2. Урок з курсу «Я і Україна» Громадянська освіта.

Українці. Хто ми?................................................................................. 15

3. Урок з курсу«Я і Україна» Природознавство.Екскурсія

до лісу. ……………………………………………………………….. 20

4. Урок образотворчого мистецтва. Поняття про взаємоз в’язок


архітектури з природним середовищем та призначенням.
Чарівний будинок…………………………………………………… 26

5. Інформаційно- пізнавальна година «Село моє …


Ти неповторне у різні пори року» …………………………………. 31
ІІІ. Література …………………………………………………………… 39


Передмова
Діти! Який безцінний скарб вручає нам Бог.

Життя – це рух вперед, розвиток, зростання. Щоб діти залучилися до моральності, чистоти, треба, щоб цим життям жили їхні батьки і суспільство. Можна уподібнити дітей рослинам, які Бог вручив нам, як садівникам. І якщо ми прищепимо їм добрі паростки, потурбуємось про те, щоб вони росли на доброму грунті, якщо дбатимемо про виполювання бур’янів, здатних заглушити все добре, й поливатимемо їх живою водою, то цим виконаємо свій обов’язок – собі на радість і втіху.

Зміни в сучасній освітній галузі відбуваються на основі затвердженого постановою Кабінету міністрів Державного стандарту 4 – річної початкової школи, що мають на меті: формувати людину, яка хоче і вміє самостійно вчитися, яка вміє сприймати інформацію, аналізувати, осмислювати, творити.

Однією з умов виконання цих завдань є дотримання принципу співпраці, який передбачає рівноправні відносини між учителем і учнем, і реалізується через організацію взаємодії вчителя та учня у навчально – виховному процесі.

Цей метод не новий в педагогічній науці. Його теоретично обґрунтували і часто зверталися відомі вітчизняні та зарубіжні педагогіки – теоретики минулого століття.

В своїй педагогічній діяльності намагаюся впроваджувати цей метод на уроках читання, природознавства, образотворчого мистецтва, у виховній роботі.

Виконуючи творчі проекти, вирішуючи певні проблеми, учні набувають знань з різних навчальних дисциплін. Така форма навчання надзвичайно активізує пізнавальну діяльність школярів, пов’язує діяльність над вирішенням реальних проблем.

Українська держава йде шляхом демократичного розвитку. Українцям притамані любов до рідної землі, повага до традицій, досягнень культури, духовних надбань.

Як свідчить досвід, діти завжди прагнуть знати історичне минуле свого рідного села, походження його назви, відомих земляків, у чому багатство й неповторність рідного краю.

До однієї з продуктивних та оптимальних технологій створення творчого освітнього середовища в початковій школі можна віднести організацію проектної діяльності. Проектна діяльність є методом, що йде від дитячих потреб та інтересів, стимулює самостійність. Необхідно забезпечити єдність інтелектуального і морального розвитку, що робить учня здатним до прекрасних, піднесених форм душевного стану. Завдання вчителя – спрямувати дослідницьку діяльність дитини не на глобальні проблеми, а на те, що діти можуть побачити самі, відчути.

В основі методу проекту і дослідження є:


  • Розвиток пізнавальних умінь і навичок учнів;

  • Вміння орієнтуватися в інформаційному просторі

  • Вміння самостійно контролювати свої знання;

  • Вміння критично мислити

У початковій школі дітей можна залучати до окремих видів праці, дослідницької діяльності. Вже не перший рік у своїй роботі використовую метод проектної діяльності. Метод проектів – спосіб, що дозволяє ефективно спланувати дослідження для того, щоб досягти результату оптимальним способом. Для успішної реалізації здійснюється практична діяльність, що забезпечує досягнення поставленої мети.

Основна особливість дослідження в школі – та, що воно є навчальним. Це означає, що його головною метою є розвиток особистості, а не отримання нового результату.

Молодший шкільний вік – це період позитивних змін і новоутворень. У цьому віці дитина відчуває радість пізнання, набуває вмінь працездатності, учиться любити близьких, берегти природу, набуває впевненості у своїх можливостях і вміннях. Тому навчання і виховання слід спрямовувати на з’ясування, що таке сім’я, родина, село, рідний край, рідне слово, Батьківщина…

«Виховання починається із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу» - зазначав В.О.Сухомлинський.

Саме початкова школа системно і поетапно, починаючи з першого класу, формує громадянсько активну особистість, справжнього патріота України.

Щоб діти виросли не байдужими людьми до долі свого народу, рідного краю, разом з учнями 4 класу розробили і провели уроки з читання, природознавства, образотворчого мистецтва за темою проекту «Село моє – частинка Батьківщини».

На першому етапі (Організація проекту) ведеться робота без залучення дітей. Багато років вивчається історія села, рослинний світ, життя відомих людей, легенди свого краю, тому і народився такий проект. Потрібно, щоб юне покоління знало не лише імена супергероїв із голлівудських бойовиків, а й таких що поруч із ними – героїв визвольних змагань, героїв праці.

Другий етап – планування проекту. Тут йде ознайомлення учнів із загальною темою та провідною проблемою. Діти вибирають теми індивідуальних та групових завдань.(«Легенди моєї місцевості», «Відомі люди праці», «Рослини нашої місцевості», «Архітектурні споруди села»). Обдумали шляхи вирішення проблем ( екскурсії, уроки, зустрічі, спостереження)

Третій етап – реалізування проектів. Разом з вчителем діти складають план роботи над проектом, визначають джерела інформації, способи її збору, розподіляють обов’язки щодо пошукової діяльності між учасниками проекту (розвідники, фотокоресподенти, організатори зустрічей, журналісти)

Підсумки нашого проекту були представлені у інформаційно – пізнавальній годині «Село моє… Ти неповторне у різні пори року».

Тема. «Село моє – частинка Батьківщини»
Мета: дослідити історію села, збагатити знання про видатних людей, які
проживають у селі, виховувати повагу до них, вивчити рослинний світ
сільської місцевості;

познайомити з місцем знаходження гідрологічного заповідника


«Волицький»;

формувати поняття про різні роди занять українців; спонукати учнів


до збирання лікарської сировини; збагатити знання дітей про легенди
рідного краю, розширити знання про українську діаспору; вчити
передавати характерні особливості будинків сільської місцевості,
виховувати любов до рідного краю, бережне ставлення до природи.
Завдання: пробуджувати інтерес і любов до своєї малої батьківщини;

виковувати гордість за своє село, його здобутки;

сприяти виробленню національно – патріотичних цінностей;

розширювати екологічні знання;

розвивати творчу та пізнавальну активність;

розкривати приналежність до українського народу.



Тип проекту: груповий, інтегрований.
Вид проекту: інформаційно – дослідницький, творчий.
Обєкт пізнання: село, в якому живемо.
Провідна проблема: дослідження історії села, життя видатних людей села,
рослинного світу місцевості, архітектурних споруд, які
знаходяться на території села.

Спосіб розвязання проблеми: пошук літературного матеріалу;
цікаві енциклопедичні дані;
використання власних спостережень;
освоєння групами різних практичних технологій.
Тривалість проекту: 5 годин.
Керівник проекту: учитель.
Учасники проекту: учні 4 класу.
План виконання проекту
І. Організація проекту

Формування основної проблеми і дидактичної мети


ІІ. Планування проектної діяльності

  1. Обирання учнями запропонованих учителем групових проектів

  2. Обмірковування шляхів розв’язання проблеми

  3. Пошук матеріалів із теми: теоретичних та практичних

  4. Визначення джерел інформації, використання їх у проекті

ІІІ. Реалізація проекту


Предметний матеріал: дитяча література, тексти, картки, індивідуальний
роздавальний матеріал, фотографії, кросворди, виставка
дитячих робіт.
Форми роботи:

  • Фронтально

  • Групами

  • Парами

  • Індивідуально


Навчальні досягнення



Знання

Уміння

Урок позакласного читання

- Ознайомити учнів із легендою, як одним із жанру усної народної творчості

- Збагатити знання учнів про легенди сільської місцевості

- Розширити знання учнів про змістовні


та жанрові особливості легенди

- Сприймати текст прочитаного

- Визначати особливі риси дійових осіб

- Вчити стисло переказувати, визначати


головну думку у прочитаному творі

- Ознайомити з походженням назви села



Я і Україна

(Громадянська освіта)


- З’ясувати хто такі українці, які вони

- Познайомити із відомими людьми села

- Ознайомити учнів з поняттям «національність»

- Розширити знання про українську діаспору

- Формувати уявлення про різні роди занять українців

- Вчити наслідувати кращі риси відомих людей свого села


Я і Україна

(Природознавство)

Урок - екскурсія


- Ознайомити учнів із рослинами лісової

місцевості

- З’ясувати місце знаходження гідроло гічного заповідника «Волицький»

- Знати основні правила


поведінки в лісі

- Продовжити формувати поняття про
природу рідного краю

- Розвивати пізнавальний інтерес

- Спонукати учнів до збирання лікарської

сировини


- Аналізувати та узагальнювати почуте,
робити висновки

Образотворче мистецтво

- Вчити сприймати і передавати на малюнку характерні особливості

архітектурного пейзажу



- Використовувати симетрію як засіб
гармонізації форми

- Дотримуватися послідовності роботи в


зобра женні на площині

- Передавати характерні особливості


будинків

- Удосконалювати вміння змішувати


кольори

- Познайомити учнів з історією школи,


церкви, пам’ятника

Інформаційно-пізнавальна година

«Село моє…

Ти неповторне у різні пори року»



- Удосконалювати вміння учнів
самостійно опрацьовувати матеріал з
даної теми

- Розвивати вміння спостерігати за


природою, використовувати ці
спостереження у своїх творчих
практичних роботах

- Виховувати любов до природи рідного


краю, викликати бажання зберігати її
красу

Урок позакласного читання

Тема. Легенди мого краю.

Мета. Розширити знання учнів про легенду як один із жанрів усної народної
творчості.

Допомогти учням глибше відчути змістові та жанрові особливості


легенди.

Вчити стисло переказувати і визначати головну думку в прочитаному


творі.

Виховувати інтерес до усної народної творчості, бажання знати


легенди рідного села, землі на якій народилися і живемо.

Обладнання. Виставка книг, малюнків до прочитаних легенд.
Хід уроку

І. Організація класу.

ІІ. Вправи на вдосконалення навичок читання.

1. Гра «Закінчи речення»

«Це було так давно, що…»

«Нумо, зберемося разом і …»

«Зраділи всі, бо …»

2. Читання слів на одному диханні

пам ‘ятає (м’ята) золото (лото)

говорили (рили) пензлі (злі)

самого (сам) розуміє (уміє, розум)

весело (село) вужче ( вуж)

будинки (буди) триматися (три, мати)

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку

1. Бесіда

Багата українська мова піснями, казками, іграми, загадками, прислів’ями, приказками, легендами. Всі ці надбання мудрості нашого народу невичерпні, цілющі й чисті, як джерельна вода. Ми сьогодні з вами зупинимося біля джерела народної мудрості – легенд.

Література кожного народу пройшла два шляхи розвитку – усний і писемний. Дуже давно, ще до виникнення писемності, люди розповідали казки, легенди. Сьогодні ми не знаємо авторів цих творів, оскільки вони передавалися від одного покоління до іншого, при цьому часто змінювалися. Завдяки легендам в народній пам’яті збереглись і дійшли до нас відомості про історичне минуле народу, про причини виникнення різних явищ природи.

Легенди – це усні народні оповідання про події чи людей, оповиті казковістю, фантастикою.

На відміну від казок, у легендах немає традиційних зачинів, є повчальний висновок, вони малі за обсягом.

ІV. Актуалізація читацького досвіду

1. Робота з виставкою книжок


  • Чи відповідає темі уроку представленні на виставці книги?

  • Назвіть «зайві» книги. Поясніть свій вибір.

V. Активізація читацького мислення

1. Бесіда за змістом прочитаних творів

а) «Диво на Почаївській горі» (с.15)


  • Читання легенди мовчки

  • Бесіда за змістом прочитаного

    • Про яке дерево розповідає легенда?

    • Що цікавого ви дізналися про Почаївську лавру?

б) Робота в групах

І група. Легенда «Див-озеро»

(Прочитати легенду, відповісти на запитання)


  • Коли і де відбуваються описані події?

  • Чому озеро назвали Див-озеро?

  • Які фантастичні елементи наявні в легенді?

ІІ група. Легенда «Гора гостра» (с.16)

(Прочитати легенду і відповісти на запитання)



  • За яких умов могло зникнути страховисько ?

  • Що трапилось з юнаком?

ІІІ група. Легенда «Бичівське поле» (с.18)

  • Бичівське? Коли і де відбувалися події?

  • Чому поле назвали

  • Що найбільше вразило?

ІV група. Легенда « Калина і дівчина» (с.18)

  • Коли і де відбувалися події?

  • В чому героїзм дівчини Калини?

  • Чому дивне дерево назвали калиною?

V група. Легенда «Дніпро і Десна» (с.19)

  • Ким були колись Дніпро і Десна?

  • Що цікавого розповіла легенда про особливості рік?

Фізкультхвилинка


VІ. Мовно-логічне завдання

- Прочитайте на дошці прислів’я. Подумайте, до яких легенд вони підходять.

Добро довго пам’ятається, а зло – ще довше.

Кров людська не водиця, проливати не годиться.

Доброму скрізь добре.

Від заздрощів серце кам’яніє.

Від своєї совісті не втечеш.

VІІ. Перегляд окремих картин місцевості села з екрана комп’ютера

Читання легенди про походження назви населеного пункту, інших легенд, які побутують у нашому краї.
(Інформаційні повідомлення учнів)
Легенда про Волицю

На лівому березі Случа розкинулись вікові дубові ліси, скільки оком сягає горбиста рівнина. В дубовому віковічному лісі на трьох горбах у 1497 році поселились люди. Заснували село і стали називати його Волицею. Звідки ж така назва?

Оскільки земля була квітучою і привабливою, то не раз на цю територію здійснювалися набіги татар. Люди спасались від ворогів хто як міг. Хто селився у землянках в лісі, а хто поблизу річки, щоб швидше перебратися через воду на другий берег і спасти своє життя від ворога. Тому населення було малочисельним. І ось у кінці 15 століття на наші землі проникають польські пани, заселяються і надають «господарську волю», тобто звільнення від податків, так звану «вольницю». І таке село почало називатися Волиця. Сіл з такою назвою на Україні досить багато.

У долині Случ-ріки Козаки так порішили

Зупинились козаки, І в землянках поселились

Щоб напитися водички Тут вони зазимували

Із прозорої ріки Й землі ці не покидали

Круг долини - височини Сивими снігами – пам’ять

Як фортеця захисна. Всі шляхи перемело

«Ми тут славно відпочинем, Але люди точно знають :

Поки аж прийде весна» Так родилося село.

Легенда про липи

В другій половині 18ст. серед поміщиків Росії і України була мода паркових насаджень. Власники маєтків хизувались один перед одним багатством, розкішшю, блиском будівель, інтер’єру. І нарешті черга дійшла до садів і парків. Престижно стало, щоб родовий маєток потопав у дорідному саду і «шикарному» парку. Таких маєтків на Україні було багато.

Волицький поміщик також не відставав від моди. Біля панського будинку, із південної сторони був посаджений яблуневий сад, а з північної сторони – вздовж центрального входу в будинок було посаджено прекрасну липову алею. Липи було виписано із-за кордону з Австрії і вони напрочуд легко прижилися на українській землі. Жителі села любовно їх доглядали, липи росли, стали могутніми деревами і навіть займали відповідне місце в житті села. Вулиці, які примикали до панського маєтку почати називати «липами». Ця назва збереглася до сьогоднішнього дня. Вік лип досягає понад 2,5 століття. І напевно життя їх уже на схилі літ, вони стали старі, дуплисті. Сьогодні в них граються діти, гніздяться птахи, але вони є і будуть невід’ємною частиною історії села.

Легенда «Котел»

Загін козаків повертався після тяжкої битви з ворогом. Одяг і зброя у плямах ворожої і власної крові, припали пилом; змучені далекою дорогою коні. Увійшовши в село, стали табором над річкою біля студеного джерела, що потужно било з-під каменя. Поки запорожці вмивалися, чистили зброю та купали коней, кухарі взятись готувати нехитру козацьку вечерю. Та коли зняли з воза котла, то побачили величезний отвір: під час битви ядро влучило у саме дно.

Вечеряти козакам довелось без кулешу. Пораненим сільські дівчата і дітлахи принесли молока. Вранці загін знову вирушив в дорогу, а біля джерела так і залишився козацький котел без дна. Згодом чоловіки приладнали котел у джерело замість цямбрин.

З того часу джерело так і звуть «Котел»: в пам’ять про мужніх і хоробрих захисників рідної землі, з яких нам сьогодні необхідно брати приклад.


Легенда про Богдана Хмельницького

Кажуть народ складає легенди лише про тих, кого любить. Ось одна із легенд. Жили собі дід із бабою. Дітей у них не було. А біля їхнього будинку ріс густий-густий хміль. Якось ранком вийшов дід з хати і почув із хмелю дитячий голос. Пішов туди і знайшов хлопчика, на голові якого сяяло сонце. Тільки дід вніс дитину до хати, як стіни хати розступилися і на місці старої хати виросли палати. Дід і баба назвали цю дитину Богданом Хмельницьким. Богданом – тому, що Бог дав їм її, а Хмельницьким – тому, що у хмелю знайшли. Скоро виріс Богдан, зібрав козаків і став з ними захищати батьківщину від ворогів.
Легенда «Циганська долина»

Колись на місці Члекового ставка була Циганська долина. Красиве то було місце. Стрічечкою бігла чиста вода, а по обидва боки немов сторожі-вартові стояли скелі, на яких квітували берегові трави та квіти. Це було улюбленим місцем для циган, які подорожували через наше село. Вони мали можливість відпочити, тому що тут було затишно, помитись, напоїти коней, зварити їсти. Щоліта долина заповнювалась циганськими кибитками, кіньми, босоногими дітлахами і звичайно, музикою гітари, нічними вогнищами і запальними циганськими танцями. В життя Волиці це вносило і радість, і тривогу. Після тружденного дня сільська молодь йшла за городи до річки дивитися на циганські веселощі, часом і сама приймала в них участь. Зате господарі з острахом ввечері закривали свої хліви, комори, кошари, а молодиці втихомирювали своїх малят, вкладаючи спати, що їх вкрадуть цигани.

Жила у селі красуня Настя. Вона була ніби ясна зірка серед похмурого неба, її сині глибокі очі здавалися повноводними озерцями, оточеними віночками вигнутих довгих вій. Її краса, роботящі руки і незалежний характер приваблювали не одного парубка в селі. Але Настя покохала молодого цигана-коваля Міхая. Їй подобалось дивитися як Міхай працює з металом. Рухи його

плавні і швидкі, впевнені і точні, ніби це не метал, а м’яка глина. Його розповіді про незвідані краї, безкінечні шляхи і дороги вона слухала майже щовечора. Батьки не дозволили одружитися з циганом.

В суботу Настя чіпляла рушники Левкові Юхимовичу, якого дуже поважав батько.

Вирувало весілля Насті і Левка. Вигравали троїсті музики, гуляли гості.

Молода про-па-ла! Кажуть, що у вербах біля котла, бачили буланого циганського коня. Пропала Настя. Старий Микола і Лікера доживали віка самотніми і все сподівалися, що ось-ось залунає на їхньому подвір’ї дзвінкий голос їхньої донечки.

VІІІ. Підсумок уроку

- Читайте! Вивчайте легенди своєї місцевості. Переказуйте! Нехай вони ідуть по світу, нехай вони живуть серед нас і після нас. Хай вчать нас, як треба по правді жити.

Я і Україна

(Громадянська освіта)


Тема. Українці. Хто ми?
Мета. Ознайомити учнів із поняттям «нація», «національність», розширювати
знання учнів про українську діаспору.
Формувати уявлення про різні роди занять українців, формувати
поняття про рідний куточок – маленьку батьківщину, ознайомити із
відомими людьми, які проживають або проживали у селі.

Розвивати пам’ять, допитливість, зв’язне мовлення. Виховувати повагу


до людей праці, людяність, бажання працювати, дотримуватись
традицій.
Обладнання. Фотографії односельців, вишивки майстрині села, вироби
умільців, таблички - назви груп, картинки «Національний одяг
України», запис пісні «Ой зелене жито, зелене».
Хід уроку
І. Організація класу

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку

1. Діалог між вчителем та учнем.

- Хто ти, хлопчику малий?

- Українець молодий!

- Хто ти, дівчинко мала?

- Українка молода!

- А хто такі українці?

Сьогодні ми дізнаємося хто ми, чиї ми діти. Ознайомимося із вдачею українців, звичаями, із відомими людьми села.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

1. Розповідь вчителя з елементами бесіди.

- Як називається народ, який живе в Україні?

- Люди яких національностей проживають у нашій державі?

Кожен народ прагне мати свою державу. Французи живуть у Франції. Італійці – в Італії. У росіян є своя держава – Росія. В українців – Україна. Однак люди мандрують по світу. А часом переселяються жити в іншу країну. Тому майже всі країни світу багатонаціональні. І в Україні проживають представники багатьох національностей. Усі вони мають однакові права. Кожна людина є представником свого народу, своєї нації і тому має певну національність. Представників усіх національностей потрібно поважати і шанувати. А любити, як маму й тата, свою рідну землю, свою батьківщину, свій народ. Дуже чисельна українська діаспора. Це велика група українців, яка проживає у Канаді, Росії, Австралії, США, Польщі… Усі вони несуть народам світу наше слово і пісню, наші звичаї та обряди, частують українськими стравами закордонних гостей.

2. Робота з підручником. Опрацювання статті «За що шанують українців».

- Що було стрижнем українського характеру?

- Якими ремеслами володіли козаки?

- Якими українці були в роботі?

3. Продовження розповіді про ремесла.

Дуже багато ремесел було в Україні в давні часи. Це різьблення по дереву, плетіння з природного матеріалу, вишивка, гончарство. Деякі існують і в наш час.

Найпочеснішою працею в усі століття була праця хлібороба. Люди плекали хлібне поле, зверталися до нього як до живої істоти, прославляли його.

ІV. Фізкультхвилинка.

V. Презентація матеріалу «Відомі люди села»

1. Слово вчителя.

У кожного з нас є наймиліше місце на землі. Місце, де ми народилися, де робили перші кроки, де знайшли перших друзів. З рідної домівки кожної людини починається Україна. Україна – це і люди, які своєю працею, своїм життям прославляють її. І ми повинні знати відомі імена цих людей.

Кому з вас подобаються автомобілі, комбайни, трактори – ви дізнавалися про відомих людей, які працювали в галузі сільського господарства. І ваша група буде називатися «Відомі люди в галузі сільського господарства».

Хто захоплюється вишивкою і любить вишивати сам? Ви зібрали інформацію про майстриню, яка мешкає в селі Волиця. Назва групи «Народні умільці».

А хто не байдужий до книг, зошитів, комп’ютера – ви будете знайомити нас сьогодні із відомими людьми в галузі освіти і культури. Ви будете працювати в групі «Відомі люди в галузі освіти»

Презентація

1 група. Розповідь про Колодюка І.Г.

Народився в селі Волиця. Рано залишився сиротою. У грудні місяці 1960 року Колодюка Івана Григоровича обрано головою колгоспу ім. Петровського. Справ було дуже багато. Була нестача техніки, спеціалістів, будівель для худоби. Почали будуватися ферми, тракторний парк, цегельний завод. Будувалось село. Колгосп ім. Петровського стає одним із кращих господарств району. Господарство стає учасником Всесоюзної виставки досягнень народного господарства. Голова колгоспу Колодюк І.Г. одержує нагороди, портрет його є багато років незмінним на Дошці пошани Красилівського району. Ще був нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного прапора, орденом «Знак Пошани», багатьма медалями та грамотами.

24 роки був незмінним головою колгоспу.

1 листопада 2002 року на 73 році життя Колодюк Іван Григорович закінчив свій життєвий шлях.
Розповідь про Сторожука Степана Савовича.

Степан Савович народився у сім’ї Сторожука Сави і його дружини Теклі у 1941 році, коли село було в окупації. Мама молилася Богу і благала для сина щасливої долі. Так, Степанко був щасливий, у нього одного на всю вулицю був тато. Дитинство, хоч і у злиднях, але закінчилось. В 1958 році 15-річним Сторожук С.С. розпочинає свою трудову біографію. Після закінчення Полонського училища механізації він одержав роботу помічника тракториста в колгоспі. У свої 15 років він зрозумів, що лише своєю власною працею можна добитись шани і авторитету. Пізніше, Степан, як уже досвідчений тракторист, очолює механізовану ланку по вирощуванні цукрових буряків. Новостворена ланка з молодим ланковим запрацювала так, що про неї заговорили в районі, а згодом і в масштабах країни. В 1971 році Президія Верховної Ради нагородила Сторожука С.С. орденом Трудового Червоного Прапора. Він був не тільки ланковим, а й раціоналізатором. Списаний комбайн КС-6 він переобладнав на механізм для внесення аміачної води в грунт для підживлення цукрових буряків. Попереду був і ще орден Трудової Слави ІІІ ступеня, золота і бронзова медалі, виставки досягнень народного господарства і почесні грамоти різного рівня. 560 центнерів цукрових буряків з гектара – це вагомі досягнення. Міністерство сільського господарства в 1995 році нагородило його почесною грамотою і цінним подарунком, він став переможцем обласного конкурсу серед екіпажів бурякозбиральних комплексів на збиранні цукрових буряків.


2 група. Розповідь про Левчука Івана Макаровича.

Левчук І.М. народився в селі Решнівка у вересні 1947 року. У перший клас Іванка повів дідусь. Хлопчику запам’яталися дідусеві слова: «Запам’ятай, синку, наука робить людину мудрою і сильною». Пролетіли шкільні роки. Те далеке літо 1966 року було останнє літо в батьківській оселі. Влітку Іван Макарович вступив до Тернопільського педагогічного інституту на природничий факультет. Працювати розпочав в Западинецькій середній школі вчителем хімії. У 1969 році переведений у Волицьку школу. В 1973 році, в неповних 26 років, він стає директором школи. Піклується про матеріальну базу школи, Директор особисто їздив на мебельну фабрику в м. Коломию. В 1989 році нагороджений Почесною грамотою. За багаторічну і творчу працю Хмельницька обласна рада нагородила Івана Макаровича грамотою. Як директор-новатор, Іван Макарович приймав участь у роботі семінарів в


м. Хмельницькому, Шепетівці, Вінниці, Києві. Він є член колегії відділу освіти,

Його кредо: «Все для учня, все заради учня, працювати і творити разом з учнем», підтримують і учні і вчителі.

Великий життєлюб, педагог від Бога, надзвичайно людяна людина, взірець до якого потрібно прагнути – все це директор Волицької ЗОШ І-ІІІ ступенів.

У вільний час займається бджільництвом.


3 група. Розповідь про Андрощук Оксану Андріївну.

Ще в давнину вишивка прикрашала царські палати та оселі простих людей, одяг багатих та бідних. Вона передавалася від матері до дочки. Ми побували в гостях в Андрощук Оксани Андріївни. Народилася вона в простій селянській родині. Виховала два сини і дочку. Ця жінка дуже гарно вишиває. У її хаті великі подушки, килими, скатертини, рушники, серветки. Вишиває вона «хрестиком» та «гладдю». Сільська церква прикрашена її вишитими рушниками, особливо в урочисті свята Пасхи та Різдва. Найчастіше вишиває букети троянд, рідше рослинні візерунки (пелюстки, листочки, ягідки). «Дуже люблю вишивати. Ото, бувало, почну шити та весь день не можу дочекатись, коли вечір прийде, щоб хоч трішки сісти та повишивати. А там дивись, узор росте – росте… і так хороше на душі стає» - розповідає.

Її роботи сьогодні зберігаються в шкільному музеї.



VІ. Закріплення вивченого матеріалу.



  1. Робота з прислів’ями в зошиті.

  2. Бесіда про національний одяг України.

  3. Звучить запис пісні О.Білозір «Ой зелене жито, зелене».

(Діти розмальовують одяг дівчат-українок у зошиті)
VІІ. Підсумок уроку.

- Як називається народ, що живе в Україні?

- Яку вдачу мають українці?

- Який слід залишили відомі люди нашого села?

- Які прислів’я запам’ятали?
VІІІ. Домашнє завдання.

Опрацювати статтю «За що шанують українців».

Дослідити трудовий шлях відомих хліборобів села.

Я і Україна

(Природознавство)

Екскурсія до лісу


  1   2


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка