Відділ освіти, молоді та спорту Білогірської районної державної адміністрації



Скачати 417.31 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації19.02.2016
Розмір417.31 Kb.
  1   2

Відділ освіти, молоді та спорту

Білогірської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет

Соснівська ЗОШ І – ІІ ступенів

Кравець О. М.

Методика проведення рухливих ігор, рухливі ігри,

забави, конкурси і свята

(посібник)

2014

Кравець О. М


Методика проведення рухливих ігор, рухливі ігри,

забави, конкурси і свята

(посібник)


Білогір’я

2014
Рецензенти: Кравець Н. О. – директор школи,

Горова Г. М. – заступник директора

Схвалено радою Білогірського РМК, протокол №3 від 12.03.2014 року

Кравець Олександр Михайлович – вчитель фізичної культури

Даний посібник стане у пригоді вчителям фізичної культури. У посібнику розкрито сутність теорії походження фізичних вправ та ігор, описано педагогічне значення занять рухливими іграми, подано характеристику ігор у зв’язку з віковими особливостями фізичного розвитку школярів. Представлено зразки сценаріїв проведення шкільних свят, розваг, естафет у навчальній, позашкільній роботі з фізичного виховання в школі, пришкільному таборі.

Зміст

Передмова……………………………………………………………………4

Роль гри у фізичному розвитку школярів………………………………… 5

Підготовка місця для гри, розмітка майданчика. Підготовка інвентаря……………………………………………………………………. 6

Вибір способу шикування гравців для пояснення гри і місце керівника. Головні завдання керівника гри…………………………………………… 7

Компоненти виконання вправ………………………………………………13

Рухливі ігри на заняттях з легкої атлетики………………………………...14

Планування рухливих ігор у школі, їх реклама і розробка документації………………………………………………………………….18

Педагогічні аспекти застосування українських народних ігор,

розваг та забав у системі фізичного виховання школярів………………..21

Сценарій свята «Козацькі забави»………………………………………….23

Родинне свято «Мамо, тато і я – спортивна сім’я»………………………..29

Сценарій свята «Нумо, хлопці»…………………………………………….32

Тиждень здоров’я……………………………………………………………38

Висновки……………………………………………………………………..39

Література………………………………………………………………........40




Передмова

Діти майбутнє кожної держави, перспективи її економічного, соціального та духовного розвитку. Здоров’я завжди було головним чинником безпеки нації. Нерідко ми повторюємо: здорові діти – здорова нація; здоров’я громадян найвища цінність держави.

Саме фізичне виховання спрямовано на зміцнення здоров’я, на оволодіння життєво важливими руховими навичками і вміннями, на досягнення високої працездатності. Воно має велике значення в підготовці людини до продуктивної праці. Крім фізичних якостей ( швидкість, сила, витривалість, спритність), розвиваються при цьому цінні психічні якості (наполегливість, воля, цілеспрямованість, рішучість, самовладання). Засобами фізичного виховання є фізичні вправи, спорт. Школа життєвий простір дитини, в якому вона знаходиться 70 % свого часу, тому саме школа повинна сприяти активному фізичному розвитку учня.

Серед різноманітних засобів фізичного виховання широко використовуються рухливі ігри, забави. Граючись, діти опановують життєво необхідні рухові навички і вміння, розвивають сміливість, волю, кмітливість, повагу до суперника та інші людські якості. І тому даний посібник містить методику проведення і рухливі ігри, забави свята, естафети, які допоможуть вчителям фізичної культури.



Роль ігор у фізичному розвитку школярів

Велику роль для фізичного розвитку школярів відіграють рухливі ігри. Рухливі ігри розкривають у школярів такі важливі рухові якості, як швидкість, спритність, витривалість, взаємодопомогу, координацію та інше. У грі вчитель має можливість глибоко вивчити кожного учня, виявити індивідуальні особливості і впливати на них в бажаному напрямі. Проведення рухливих ігор сприяє вихованню колективної поведінки, дисциплінованості, чесності, працьовитості та ін.. Також багато ігор сприяють вихованню в школярів творчої активності, ініціативи.

Особливо велике оздоровчо-гігієнічне значення мають ігри, що проводяться на повітрі. Учні набувають навичок культурної поведінки, у них формуються поняття про взаємини людей і норми поведінки, почуття високої відповідальності за свої вчинки.

Отже, значення рухливих ігор велике. Правильне застосування їх у навчально-виховній роботі сприяє гармонійному розвиткові фізичних та духовних сил.

Питання вибору гри має велике значення. Вибирати ту чи іншу гру, вчитель має керуватись завданнями всебічної підготовки учнів і врахувати наступне:


  1. Форму проведення занять (урок, перерва та ін.).

  2. Склад групи, вікові і статеві особливості, фізичну підготовку учнів.

  3. Кількість учасників.

  4. Місце проведення гри. У залі, наприклад, можна проводити ігри, в яких гравці розташовуються по всій площі. Коли заняття проводяться на спортивному майданчику, треба зважати на температуру повітря. При низькій температурі слід проводити ігри у більшій мірі зв’язані з використанням різного роду рухів. При високій температурі проводяться ігри середньої і незначної рухливості. Коли заняття проводяться на майданчику, планують такі ігри для виконання яких потрібна велика площа.

  5. Наявність інвентаря.

  6. Зміст усього матеріалу уроку. Між грою та іншими складовими частинами уроку має бути методичний взаємозв’язок. Коли на уроці передбачено вправи, які потребують великих фізичних зусиль, гра має бути малорухливою і навпаки.

  7. Місце гри на уроці ( в якій частині уроку вона проводиться).

  8. Час для проведення гри.


Підготовка місця для гри, розмітка майданчика.

Для успішного проведення гри треба добре підготувати місце, перевірити його. Поле майданчика має бути рівним, очищеним від каміння, мати прямокутну форму. Усі сторонні речі повинні бути на відстані 2 – 3 метри від майданчика.

Якщо гра проводиться на місцевості, то насамперед її треба вивчити, щоб визначити маршрут. Вчитель залучає учнів до підготовки місця для гри, щоб привчити їх до самообслуговування. Розмітку роблять для більшості ігор, її виконують або до уроку, коли вона складна, або під час пояснення гри.

Підготовка інвентаря

Більшість ігор проводяться із спеціальними предметами (м’ячами, скакалками та ін..). Ці предмети роблять гру цікавішою, різноманітнішою, ускладнюють її, збільшують діапазон дії на дитячий організм.

Інвентар повинен відповідати анатомічним особливостям дітей. Бажано, щоб інвентар був пофарбований у яскраві кольори, тоді дітям легко буде бачити його під час гри. Учнів потрібно привчати правильно користуватися інвентарем. Роздають його, особливо м’ячі, які є сильним подразником для учнів, після пояснення гри. Коли учням дати м’ячі раніше, вони не зможуть уважно слухати пояснення.

Слід пам’ятати, що після гри емоційний стан учнів підвищується, тому прибирати інвентар вони будуть поспіхом, а це аж ні як не сприяє вихованню позитивних якостей, правильному ставленні до праці. Отже, треба вимагати старанного виконання учнями завдань і стежити за тим, щоб вони виконували все чітко, швидко і разом з тим охайно і красиво, це має велике виховне значення. Зберігати інвентар завжди треба в доброму санітарному стані.



Вибір способу шикування гравців для пояснення гри і місце керівника

Правильне розташування учнів для пояснення гри безпосередньо пов’язане з шикуванням їх для початку. В усіх випадках гравців треба розташувати так, щоб їм було добре чути пояснення вчителя. Найраціональнішим є таке шикування, з якого починається гра. Керівник повинен для кожного випадку знайти таке місце, з якого всі учні могли б його бачити і чути. Ось декілька можливих способів шикування:


Мал. 1

Мал. 2


Мал.3

Мал. 4
Ігри, в яких гравці для початку розташовуються по всьому залу, пояснюють після шикування учнів в шеренгу, причому розповідь треба обов’язково поєднувати з показом.

Вибираючи спосіб шикування учнів для пояснення гри, треба враховувати освітлення залу. У вихідне для гри положення гравців можна шикувати кількома способами.

Успіх гри багато в чому залежить від її пояснення. Існують певні педагогічні вимоги до пояснення гри, а саме:



  1. Розповідь повинна бути короткою, точною, логічною і динамічною.

  2. При поясненні треба враховувати словниковий запас слів.

  3. Розповідь слід супроводити показом.

Щоб пояснення було логічно послідовним, треба додержувати такого плану його викладу:

  1. Оголошується назва.

  2. Пояснюється гра.

  3. Викладають правила.

  4. Ставиться перед гравцями завдання.

Навантаження учнів у процесі гри – відповідальна справа. Тривалість гри і навантаження учнів у кожному конкретному випадку визначають залежно від завдань гри, місця її проведення, підготовленості учнів тощо.

У процесі гри керівник повинен оберігати гравців від зайвого напруження. Організовуючи гру, треба передбачити все, що зможе призвести до надмірного збудження. Для регулювання навантажень у грі є кілька прийомів:



  1. Зміна розмірів майданчика.

  2. Зміна характеру вправ.

  3. Зміна правил гри.

  4. Усунення перешкод, або введення нових.

  5. Збільшення або зменшення темпу гри.

  6. Збільшення або зменшення часу на гру.

  7. Зупинки для визначення виграшу або для зауважень.

  8. Зміна ведучого, перерозподіл обов’язків між гравцями.

Усі ці прийоми щодо дозування навантаження треба застосовувати продумано, обережно, щоб не загострювати взаємини гравців.

Тривалість гри на уроці може бути різною. Щоб визначити час на гру треба врахувати:



  1. Контингент учнів.

  2. Характер і темп гри.

  3. Місце гри на уроці.

  4. Місце проведення гри: на майданчику чи в приміщенні.

Більшість рухливих ігор має широкий віковий діапазон: вони доступні та корисні дітям різних вікових груп. Найбільша відповідальність тієї чи іншої гри певному віку зумовлюється ступенем доступності її змісту і конкретними завданнями до спільних ігрових дій. Відповідність рухливої гри силі, здібностям та інтересам дітей різного віку залежить від методики її проведення. Отже, під час вибору рухливих ігор необхідно враховувати специфіку, що відповідає віку учнів 1 – 9 класів.

Середній шкільний вік ( 5 – 7 класи) характерний зростаючою стійкістю організму до виявлення фізичних зусиль. Інтенсивно зростають функціональні можливості, зникають неекономні рухи, які потребують надмірної затрати сил, що дає змогу дітям брати участь в іграх з більшою інтенсивністю й відносною тривалістю рухових дій. У цьому віці міцніє кістково-зв’язуючий апарат, продовжує розвивати м’язова система. Діти, особливо хлопчики, люблять ігри, де розвивається переважно сила. Хлопчики мають деяку перевагу над дівчатками в іграх із бігом на швидкість, з метанням на відстань і в ціль. Тому в ряді ігор дівчатка не можуть вступати в єдиноборство з хлопчиками. Їм більше подобаються ігри з ритмічними рухами, елементами рівноваги, хоча в більшості командних ігор дівчатка й хлопчики грають разом.

Сюжети рухливих ігор для дітей середнього шкільного віку символічні, і вони розуміють їхню умовність, але діють відповідно до правил і з повною віддачею сил.

У цей вік формується і зміцнюється вольова сфера, яскравіше виявляються такі якості, як сміливість, самостійність, рішучість та ініціативність. Діти можуть зосередитись на декількох умовах гри, здійснювати контроль над виконанням цілої групи правил. Тому можна використовувати командні ігри, де учасники вступають у безпосереднє зіткнення із суперником.

Організовуючи ігри, учитель повинен прагнути розвивати самостійність дітей, не рідко надаючи їм право самостійно обирати ведучих, розподілятися по командах, визначати план дій у грі. Водночас діти як завжди правильно орієнтуються, у якому співвідношенні знаходяться самостійність і дисциплінованість, активність і витримка, сміливість і обережність. Рухливі ігри з великим фізичним і психічним навантаженням часто викликають спалахи різкості, нетерплячості. Учитель повинен пам’ятати про це, не допускаючи надмірного збудження й напруження.



Підлітковий вік ( 8 – 9класи) умовно називають так тому, що в дітей 13 – 15 років спостерігається особливо інтенсивний розвиток і перебудова всього організму. Посилено росте кісткова система, у зв’язку з чим діти особливо додають у зрості. Продовжує розвиватися і м’язова система (збільшується маса м’язів і їхня сила), хоча вона ще відстає від загального росту тіла. Хлопчиків цього віку особливо захоплюють ігри з елементами силової боротьби.

Після великих фізичних навантажень пульс у цьому віці порівняно швидко відновлюється, і це свідчить про те, що серцево-судинна система добре пристосовуються до ігор з відносно тривалими руховими діями безперервного характеру.

Ускладнення розумової діяльності, продиктоване віком і умовами навчання, визначає й поведінку дітей. Більш розвинене мислення дає змогу виявляти в іграх усе більшу самостійність, здатність до узагальнення і абстрактного мислення. Розвиненіша пам'ять і здатність до виявлення стійкої уваги дають змогу запам’ятовувати численні правила ігор, найдоцільніші ігрові прийоми та дії. Як правило, підлітки вже мають досвід участі в спортивних змаганнях і багатьох рухливих іграх, тому в складних за формою і змістом іграх вони вміло використовують раніше набуті рухові вміння та навички, що нерідко виявляються в нових поєднаннях і комбінаціях. У цьому віці активно розвивається почуття обов’язку, колективізмі і дружби.

До 14 – 15 років закінчується розвиток рухового аналізатора, що сприяє поліпшенню координації, точності й економічності рухів. Тому значне місце в іграх відводиться виявленню спритності, швидкісно-силових якостей.

Отже, головний зміст рухливих ігор у 9 класах складають дії з м’ячем, стрибками, лазіння й перелітання, метання в ціль, опір силою, орієнтування в просторі, подолання перешкод. Багато ігор характеризуються яскраво вираженим змагальним началом, містять елементи спортивної техніки і тактики. У рухливих іграх для окремих гравців або груп нерідко встановлюються особливі ролі (капітан команди, нападаючий, захисник і т. д.). у зв’язку з тим, що дівчата поступаються хлопцям в іграх, які вимагають виявляти швидкісно-силових якостей, уміння діяти з м’ячем, складні командні ігри краще проводити окремо. Якщо ж ігри проводяться спільно, гравці завжди бувають зацікавленні в тому, щоб до складу кожної команди входила однакова кількість хлопчиків і дівчаток.

У підлітковому віці в основному закінчується формування характеру, але разом з тим фізіологічна перебудова організму ускладнює діяльність нервової системи, що нерідко виражається у неврівноваженості, загострені почуття самолюбства та ін.. Тому керувати іграми треба з особливим тактом, витримкою, умінням, поєднуючи усі ці якості з вимогливістю, умінням уникати конфліктних ситуацій.



Головні завдання керівника гри

Головне завдання педагога – навчити учнів грати активно і самостійно. Тільки в цьому випадку вони самі в будь-якій ситуації регулюватимуть ступінь уваги, м’язові напруження, швидко прийматимуть рішення, проявлятимуть ініціативу.

Завдання вчителя:


  • Керувати грою;

  • Подавати команди, розпорядження, звукові та зорові сигнали;

  • Робити вказівку по ходу гри;

  • Самому брати участь у грі, виконувати головну або другорядну роль;

  • Спостерігати за загальним станом учнів.

Дозування фізичного навантаження в рухливій грі визначається методикою її проведення, місцем та умовами, в яких перебувають гравці. Навантаження визначають за зовнішніми ознаками гравців та пульсом.

Давати сигнал до закінчення гри найкраще тоді, коли учні отримали від неї задоволення, але не перевтомилися. Про закінчення гри можна попередити словами: «Залишилось 2 хвилини» або «Граємо до одного м’яча». Несподіване закінчення гри може викликати негативну реакцію учнів.

Кожну гру потрібно закінчити своєчасно, коли гравці отримали достатнє емоційне і фізичне навантаження. Закінчують гру за сигналом учителя організовано: зупиняють гравців, підраховують результати, оголошують переможців, беручи до уваги не лише швидкість, а й якість виконання тієї чи іншої дії.

Пам’ятаючи про педагогічне значення рухливої гри, слід відзначити тих, хто правильно виконав рухи, виявив силу, спритність, рішучість, кмітливість, ініціативу, дотримувався правил, виручав товаришів по команді, а також тих, хто порушував правила і перешкоджав проведенню гри. Оголошувати результати потрібно лаконічно, нікому не роблячи поступок. Учитель називає переможців або переможця, команду-переможця.

Підсумки гри, естафети потрібно підбивати у цікавій формі, щоб викликати в учнів бажання наступного разу досягти ще кращих результатів. Учитель нагороджує команди вимпелами, медалями тощо, які учні виготовляють на уроках трудового навчання або образотворчого мистецтва. Нагороди можуть бути перехідними, тобто такими, що діють до наступного уроку, змагання.

Компонентне виконання вправ

Використання рухливих ігор та естафет на уроках фізичної культури, перервах, позаурочний час, має важливе значення у виконанні оздоровчих, освітніх та виховних завдань уроку.

Важливо, щоб ігри та естафети поєднувалися з іншими вправами. Після бігу на короткі дистанції можна провести естафету. Але слід пам’ятати про дозування естафети для розвитку спритності та швидкості. За тривалого виконання розвиток швидкісних фізичних якостей перейде у розвиток витривалості. Також після бігу можна провести рухливу гру, орієнтовану на метання, передачу м’яча, силу руху тощо. Після вправ на метання доцільно провести гру, естафету з бігом, стрибками.

Рухливі ігри на уроках фізичної культури використовуються для розв’язання освітніх, виховних і оздоровчих завдань відповідно до вимог програми.

Вибір гри залежить від педагогічних завдань певного уроку. За своїм змістом і навантаженням гра повинна відповідати матеріалу, який проходять на уроці. Після вправ, які потребують складної координації і напруження уваги, слід застосовувати ігри, які не потребують концентрованої уваги, з рухами середньої та малої інтенсивності. Не рекомендується після ігор з бігом та стрибками проводити вправи, які потребують точних рухів і збереження рівноваги.

Рухливі ігри на заняттях з легкої атлетики

Завдяки використанню рухливих ігор на уроках фізичної культури учні захоплюються легкою атлетикою, відвідують шкільну спортивну секцію. Відомо, що біг – ефективний засіб розвитку витривалості. Під час бігу витрачається багато енергії, посилюється робота органів кровообігу і дихання. Проте не всі форми бігу рівноцінні у вихованні цієї якості. Найбільш високі зрушення в розвитку органів кровообігу і дихання. Проте не всі форми бігу рівноцінні у вихованні цієї якості. Найбільш високі зрушення в розвитку органів кровообігу і дихання спостерігаються при тривалому бігу. Але учні відчувають при цьому неприємні відчуття втоми. Одноманітність тривалого бігу підсилює це відчуття. Часто слабовільні хлопці припиняють біг, а сильніші втрачають інтерес до бігу на витривалість.

Все це змусило шукати нові форми організації занять бігом, щоб пробудити інтерес до нього і завдяки цьому збільшити об’єм бігових вправ на уроці. Вибір ліг на спеціальні ігри, основний зміст яких – біг. Зразкові ігри, методика і послідовність їх застосування по роках навчання (довжина дистанції, темп бігу, число повторень пробіжок) найбільш оптимальні в умовах роботи, встановлені в результаті багатолітньої практики.

5 – 6 класи. Діти 10 – 13 років, за даними наукових досліджень, добре реагують на правильно дозовану роботу на витривалість. Кращий засіб розвитку витривалості в цьому віці – тривалий біг в невеликому темпі. Доцільно використовувати наступні ігри.

Зміна лідерів.

Клас ділиться на дві групи. Учні отримують завдання пробігти вказану дистанцію. По сигналу вчителя попереду учень (лідер), який біжить, уповільнює темп і пропускає вперед (праворуч від себе) всю групу бігунів, після чого пристроюються позаду товаришів, які біжать. По новому сигналу знову відбувається зміна лідерів. Інтервали зміни лідерів викладач визначає сам і оголошує учням. Вчитель встановлює темп бігу для кожної групи, який має бути легкодоступний для учнів. Діти схильні переоцінювати свої можливості і часто перевищують швидкість бігу. Необхідно стежити за темпом і учнів, які перевищують встановлену швидкість бігу, усувати від лідерства. Бажано,щоб кожен учень обов’язково побував в ролі лідера. Гру починають з 300 м і поступово доводять довжину дистанції в 5-му класі до 600 м (дівчатка) і 700 м (хлопчики), а в 6-му – до 700 м (дівчатка) і 900 м (хлопчики). Гру можна проводити як на стадіоні, так і на місцевості.



Слідуй за мною.

В групі призначається старший, який вестиме біг. Учні біжать (на доріжці стадіону або на місцевості) в темпі, запропонованому старшим групи. Бігуни не мають права обганяти його, строго слідуючи за ним, в точності змінюючи темп і ритм бігу. Час бігу визначається викладачем залежно від підготовленості учнів. Якщо загальний темп бігу надмірно завищений, вчитель негайно встановлює належний темп. Корисно призначати старшими слабкіших учнів. Це додає їм впевненості і робить темп бігу прийнятним для всієї гри. Зміни в темпі бігу не мають бути частими і тривалими. Орієнтування – 20 – 30 м на 100 – 120-метровому відрізку. Зразкові дистанції: 5-й клас – до 300 м (дівчатка) і до 400 м (хлопчики); 6-й клас – до 500 – 600 м (дівчатка) і до 600 – 700 м (хлопчики).



Круговорот.

Запропонуйте учням, вишикуваним в колону, бігти по доріжці в заданому темпі. Кожен останній бігун повинен виходити вперед, щоб вести біг. Попередьте бігунів, щоб вони не прискорювали темп бігу. Дистанція бігу (300 – 500 м) визначається викладачем і заздалегідь оголошується учням. Кожного разу, коли останньому учневі потрібно вийти вперед, він повинен виконати прискорення. Число прискорень, їх довжина і швидкість знаходяться в прямій залежності від числа учнів у групі і від темпу бігу, заданого всій групі. У 5 – 6-х класах число прискорень і їх тривалість не мають бути великими.



Старт з м’ячем.

Підготовка до гри.

Гравці діляться на дві команди. Вони шикуються за лініями в шеренгу обличчям одна до одної на відстані 4 метри. Два гравці (по одному від кожної команди) виходять на доріжку між лініями, за якими стоять гравці, і стають на лінію старту. За ними – суддя з волейбольним м’ячем.



Опис гри.

Суддя подає команди: «На старт!», «Увага!», «Руш!», і одночасно кидає м’яч над головами гравців на доріжці так, щоб він описав велику дугу. Перемагає гравець, якому вдалося упіймати м’яч у повітрі або після першого відскоку від землі. Після першої пари учасників на старт виходить друга, третя і т. д. якщо гравець упіймав м’яч у повітрі, його команда одержує 2 бали, після відскоку від землі – 1 бал. Перемагає команда, яка набере більше балів.



Виклик номерів.

Грають 2 команди. Кожна команда розраховується по порядку (учні запам’ятовують свій номер) і шикується колом у колону по одному. Вчитель називає один із номерів. Гравці із цими номерами стартують і, оббігши коло один раз, стають на свої місця. Учень, який фінішував першим, приносить своїй команді 1 бал. Перемагає команда, яка набере найбільше балів.



Естафета по колу.

Підготовка до гри.

Грають дві команди, які шикуються колом у колону по одному. Перший гравець другої команди стає за останнім гравцем першої. Дистанція між гравцями в колоні – 2 – 3 кроки. Перші гравці кожної команди тримають в руках естафетні палички.



Опис гри.

за сигналом учителя перші гравці починають бігти по колу в одному напрямку проти годинникової стрілки. Оббігши повне коло, вони передають естафетну паличку другому гравцеві своєї команди і т. д. Останній гравець, оббігши коло, біжить у центр кола і підіймає руку з паличкою вгору. Перемагає команда, останній гравець якої першим опинився у центрі кола.



Зустрічна естафета.

Підготовка до гри.

Дві команди розбиваються на дві групи. Гравці кожної команди шикуються в колони одна проти одної на відстані 18 – 20 м. Перед колонами лінія старту. Перші гравці стоять на старті з естафетною паличкою.



Опис гри.

За сигналом перші біжать до своїх товаришів по команді, оббігши колону з лівого боку, вони передають естафету учням, які стоять попереду, а самі стоять у кінці колони. Ті, кому передають естафету, біжать уперед і виконують те саме і т. д. Гра закінчується, коли естафетна паличка опиняється в руках гравця, який розпочав гру. Перемагає команда, гравці якої першими закінчать естафету.



Струмок.

Підготовка до гри.

Грають 2 команди, які шикуються в колону по одному біля стартової лінії. Попереду стають найсильніші учні. На відстані 10 – 15 метрів кеглею або стійкою позначається місце повороту.



Опис гри.

За сигналом перші гравці біжать до місця повороту і бігом повертаються до своєї команди, беруться за руки з другим гравцем і разом з ним знову біжать уперед. Потім так само разом повертаються за третім гравцем, біжать утрьох і т. д., доки до бігу не підключаться всі учасники. Перемагає команда, яка закінчить біг першою.

В 5 – 8-х класах проводяться командні і некомандні ігри, підготовчі до спортивних. Дії в цих іграх подібні до дій у спортивних іграх. Лише у рухливих іграх може одночасно брати участь весь клас, тоді як у спортивних – та кількість школярів, яка передбачена правилами змагань з певного виду (баскетбол, волейбол, гандбол, футбол). Під час рухливих ігор вивчається або вдосконалюється той чи інший елемент або технічна комбінація. У цих іграх слід звертати увагу на суддівство, привчати гравців діяти за правилами. Застосовувати у суддівстві прийоми, близькі до вимог спортивних ігор. Необхідно звертати увагу на узгодженість дій гравців, щоб вони виявляли більше ініціативи, ставали уважнішими.

  1   2


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка