Відділ освіти Переяслав-Хмельницької міської ради Міський методичний кабінет зош І-ІІІ ступенів №2



Сторінка1/4
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.89 Mb.
  1   2   3   4



Відділ освіти Переяслав-Хмельницької міської ради

Міський методичний кабінет

ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2


А. В. Проніна

Упровадження елементів ейдетики

на заняттях з дітьми у початковій школі

Переяслав-Хмельницький

2015
Рекомендовано науково – методичною радою міського методичного кабінету

відділу освіти Переяслав – Хмельницької міської ради протокол №
Проніна А. В. Упровадження елементів ейдетики на заняттях з дітьми у початковій школі / А. В. Проніна // методичний посібник. ПереяславХмельницький, 2015. 102 с.

Автор знайомить читачів із методами ейдетики — нової освітньої технології практичного використання у навчальному процесі, що дає змогу комфортно та легко здобувати знання, розвивати у дітей образне мислення, пам’ять, уяву, увагу. Запропоновано фрагменти уроків, ейдетичні ігри, вірші у малюнках, які доцільно використовувати на заняттях в початкових класах.

Посібник розрахований на вчителів шкіл, вихователів, студентів педагогічних навчальних закладів.

Зміст
Вступ 4

Розділ 1. Методичні основи методів і прийомів розвитку пам᾽яті, образного

мислення та уяви 9



1. 1. Ейдетика у розвитку дитини 9

1. 2. Особливості розвитку пам᾽яті дітей молодшого шкільного віку 12

Розділ 2. Практика ейдетики у початковій школі 14

2. 1. Система методик розвитку асоціативного мислення 14

2. 2. Застосування методів ейдетики на заняттях з молодшими

школярами 22



2. 3. Основні переваги використання методики ейдотехніки 32

Висновки 34

Список використаних джерел 37

Додатки 38

Додаток А. Розробки уроків з української мови та математики з

елементами ейдетики 38



Додаток Б. Ейдетичні ігри та вправи на розвиток пам᾽яті, які можна

використовувати на заняттях з молодшими школярами 76



Додаток В. Піктограми-помічниці при вивченні віршів 91
Вступ

У сучасному освітньому просторі все більше популярності набуває впровадження інноваційних освітніх технологій. Вони сприяють гуманізації процесу навчання, його особистісному орієнтуванню, оптимізації взаємодії з вихованцями. Становлення особистості дитини, під час якого формуються вищі інтелектуальні функції є однією з актуальних проблем педагогіки. У зв’язку з цим, на сучасному етапі особливого значення надається удосконаленню змісту навчання та виховання дітей. Актуальними стають пошуки нових підходів до педагогічної підтримки, перспективних технологій розвитку. Запровадження у навчально-розвивальний та виховний процес сучасних освітніх технологій вимагає перш за все вивчення потенційних можливостей та психофізичних особливостей дитини, її характеру, поведінки, ставлення до навколишнього тощо.

Завдання сучасної національної школи – розвивати кожну дитину як неповторну індивідуальність. Під час роботи з дітьми початкових класів стає зрозумілим, що однією із проблем є погана пам᾽ять. Тому при засвоєнні навчального матеріалу хтось впадає у відчай і безнадію, опускає руки, а інший сприймає труднощі як виклик і обов’язково знаходить правильне рішення. Які ж риси необхідно мати, щоб виходити переможцем? Насамперед вміти нестандартно мислити, помічати найдрібніші деталі, логічно розробляти варіанти, бути впевненим у собі. Ми маємо розвивати ці здібності у дітей. Але спитаємо себе, чи маємо ми самі ці здібності, щоб формувати їх у дітей? Якщо ні, то варто почати працювати над собою.

У навчально-виховному процесі використовується велика кількість методів і прийомів, спрямованих на досягнення якомога кращого результату. Вишукуючи найбільш ефективні методи навчання, особливо зацікавив новий метод з цікавою назвою, що дає великі можливості для запам’ятовування будь-якої інформації – ейдетика (від грецького слова «Eidos» – образ). Це напрямок психологічної науки, який визначає ейдетизм як різновид образної пам`яті і можливості його практичного застосування у різних сферах життя людини. По-іншому, це ігрова методика запам’ятовування інформації, в основі якої лежить властиве кожній людині уміння уявляти різні образи та фантазувати.

Мета: проаналізувати напрямок психологічної науки, який вивчає ейдетизм як різновид образної пам’яті та можливості його проективного застосування у різних сферах життя людини.

Основні завдання дослідження : (рис.)

Основні завдання дослідження






Визначити як за допомогою методу ейдетики допомогти дитині краще запам᾽ятовувати необхідну інформацію






Пробудити та зберегти інтерес до навчання, до пізнання навколишнього світу







Навчити дітей із задоволенням здобувати нові знання, відчуваючи успіх від реалізації своїх здібностей

Рис. Основніз авдання дослідження

Рис. Основні завдання дослідження

Чи помічали ви, з якою легкістю  дитина запам’ятовує фрази з мультфільмів, рекламних роликів, слова з пісень? А скільки зусиль їй треба докласти для того, щоб запам’ятати віршик, правило чи таблицю множення? До того ж, вивчений віршик дитина забуває через тиждень-два, а улюблені фрази пам’ятає місяцями. У чому ж тут справа? А справа в тому, що діти сприймають та запам’ятовують інформацію через світ образів. У першому випадку основою для запам’ятовування став яскравий образ, а в другому — нав’язана дорослим інформація. Перші 5-7 років права півкуля, відповідальна за уяву, розвивається у людини швидше за ліву, відповідальну за логічне та аналітичне мислення. Ось чому яскраві образи такі важливі у житті дітей.

Як допомогти дитині запам`ятовувати необхідну інформацію і вчасно пригадувати її? Як пробуджувати інтерес, спонукати до мовленевої активності, дарувати відчуття успіху? На ці запитання відповідає ейдетика.

Ейдетика – це не тільки розвиток уваги, уяви, пам`яті, різних видів мислення, а й спосіб подачі навчального матеріалу. Вона  залучає всі аналізатори дитини: дозволяє не лише побачити, а й помацати, почути, скуштувати, понюхати; подає нове через добре знайомі дітям образи. Ейдети стверджують, що не буває поганої пам`яті, а ми просто часто не вміємо нею користуватися. А причина цього – недостатньо розвинене асоціативне мислення. Відомий психолог Л. С. Виготський зазначав, що наукові поняття не засвоюються і не вивчаються дитиною, а виникають і формуються за допомогою величезного напруження її власної думки. За допомогою занять-ігор, розвиваючи асоціативне мислення, можна навчити малюка читати, писати. А головне мислити, спостерігати, розмовляти, доводити, розуміти, творити. «Ейдетика» має великий компесаторно-розвивальний потенціал. За допомогою розвивальних ігор удосконалюються психічні процеси, зорові відчуття та сприймання, емоційна сфера.

Метод ейдетики побудований на простих принципах: ( рис. 1)




Радісна,

весела атмосфера



Уява + позитивні емоції =

= засвоєна інформація








Метод ейдетики побудований на простих принципах






Поділ інформації, відповідно до особливостей кожної дитини

Мобільність і доступність

ігрового матеріалу



Рис. 1 Принципи побудови методів ейдетики



Характерними особливостями розвивальних ігор ейдетичного напряму є:

  • Кожна гра – це комплекс завдань, які дитина виконує за допомогою картинок, іграшок, тактильних карток, кубиків, цеглинок тощо.

  • Завдання даються дитині в різних формах: у вигляді моделей, схем, площинного малюнка, письмових та усних інструкцій.

  • Завдання розміщені в порядку наростання складності, тобто в них використано принцип народних ігор: від простого до складного.

  • Більшість ігор не вичерпуються запропонованими зразками, а дозволяють дітям складати нові варіанти завдань, займатися творчою діяльністю.

  • Ігри не сумісні з примусом, створюють атмосферу вільної та радісної творчості.

  • Ігри слід повторювати, адже це – необхідна умова розвивального ефекту.

  • У процесі ігор вдосконалюється фонематичний слух, гострота зору, сприйняття простору і часу, мовлення, мислення, пам’ять та інші психічні процесу.

Ейдетичні вправи здатні розв’язувати багато проблем процесу навчання, а саме:



  • використовувати передові інформаційні технології;

  • змінювати форми навчання та види діяльності в межах одного уроку;

  • розширювати можливості ілюстративного супроводу уроку;

  • реалізувати ігрові методи на уроках;

  • здійснювати роботу в малих групах або індивідуальну роботу;

  • проводити інтегровані уроки, забезпечуючи посилення міжпредметних зв’язків;

  • організовувати інтерактивні форми контролю знань, умінь та навичок.

Таким чином, система ейдетики - це гра, завдяки якій дитина швидко і легко запам'ятовує слова, числа, вірші, а пізніше - дати, складні визначення, іноземні мови. Важливо постійно повертатися до цієї гри. Ейдетика пропонує прості й цікаві для учнів методики розвитку пам'яті, які ефективні і не дають нудьгувати навіть самим непосидючим дітям. Прийоми ейдетики застосовують не лише на гурткових, факультативних заняттях чи заняттях з психології, а безпосередньо на уроках. Важливо і необхідно допомагати молодшим школярам використовувати різні способи запам’ятовування необхідної інформації і допомогти опанувати ті з них, які видалися найефективнішими для кожної дитини.




Розділ 1. Методичні основи методів і прийомів розвитку пам᾽яті, образного мислення та уяви.

1. 1. Ейдетика у розвитку дитини.

Теорія ейдетики розроблялась у 20-40-х роках XX століття в Германії в Марбургській психологічній школі Еріком Йеншем та його однодумцями (В. Йеншем, О. Кро, А. Рікелем, Г. Фішером). Е. Йенш вважав, що «ознака ейдетизму – емоційна забарвленість образів» і довів, що образне мислення – закономірна стадія дитячого розвитку. Дітей до 12 років він називав «ейдетиками», розрізняючи при цьому явний ейдетизм або прихований. Після 12 років здібність сприйняття ейдетичних образів згасає, а до 16-18 років зовсім зникає.

Вітчизняні вчені критично вивчали ейдетичні ідеї, піддавали їх експериментальним перевіркам. Найбільш відомими спеціалістами з питань ейдетики були П. П. Блонський, російський психолінгвіст Л. С. Виготський, О. Р. Лурія. Однак через ряд обставин та Велику Вітчизняну війну дослідження з питань ейдетики були повністю зупинені.

У середині 80-х років XX століття російський вчений, доктор педагогічних наук, директор «Школи Ейдетики», професор Ігор Матюгін розробив цілу систему ігор, яка покращує сприймання та відтворює інформацію, спираючись на вміння кожної людини уявляти та фантазувати. Він запропонував використовувати цілий спектр уявлень і фантазій: зорових, рухових, тактильних, нюхових та смакових.

З 1990-го року впровадження методів ейдетики в Україні почав здійснювати учень І. Матюгіна, почесний доктор педагогічних наук – засновник «Української школи ейдетики «Мнемозіна» Євген Антощук. Він наголосив, що основою пам᾽яті є лише уява, і усі вправи, що нібито покращують пам᾽ять та запам᾽ятовування, насправді повинні бути спрямовані на розвиток свідомої

уяви, притаманної кожній людині майже з дня її народження.

Сучасна педагогічна практика здебільшого спрямована на вчення, а не на навчання, на знання, а не на вміння і навички, на експлуатацію інтелекту і пам’яті, а не на їхній розвиток. Ми кажемо дитині: «Вчи!», - але не говоримо, як це робити.

У «Школі ейдетики» вчать: як запам’ятати, як пригадати, як забути, у разі необхідності, як добре себе почувати, як тренувати пам’ять та увагу, як швидко читати, як розвивати свої здібності.

У даний час ейдетика може представляти науковий інтерес, а також мати практичну значимість при описі та поясненні розвитку та функціонування ейдетизму як специфічного виду пам'яті, пізнавальної спроможності і властивості особистості.

Методи навчання, які пропонує ейдетика, спираються на образне мислення дитини, вони відповідають законам природи. Ейдетика, сприяючи гармонійному розвитку обох півкуль, робить більш гармонійною і саму дитину. Учень стає більш працездатним, краще вчиться, його пам'ять і здатність концентрувати увагу зростають. Сприйняття світу і оточуючих у дитини стає більш позитивним, а психіка стійкішою. Поліпшуються взаємини дитини з оточуючими.

Ще одна важлива перевага ейдетично навчання - дитина вчиться радісно.

Радість навчання так само, як і радість праці, робить дитину здоровішою.

Пояснюється це тим, що коли людина знаходиться в стані радісної, позитивної

напруги, в її організмі виробляється природний стимулятор ендорфін, який сприяє підвищенню імунітету і працездатності.

Розвиток уяви є ключем до феноменальної пам'яті та високого рівня

творчих здібностей.

Завдяки розвитку образної уяви та яскравої фантазії ейдетика допомагає використовувати  ті виняткові можливості, «резерви», які є у кожного з нас, дозволяє комфортно та легко здобувати нові знання у будь-якому віці, отримуючи задоволення від реалізації своїх здібностей. Також ця система організовує увагу та допомагає сформувати навички до усвідомленої уяви. Часто пам’ять людини порівнюють із пам’яттю комп’ютера, яку можна розширити, поліпшити швидко дію тощо… На щастя, пам’ять людини організована таким чином, що ані перевантажити її, ані визначити межі її не можливо. Виявити межі пам’яті й виміряти її можливості  означає те саме, що виміряти океан за допомогою відра. Кількість інформації, яку відтворює той, хто опановує технологію «Школи Ейдетики» набагато збільшується. Таким чином, практично в мить змінюється самооцінка кожної дитини, виникає впевненість у своїх силах і легкість сприйняття будь-якої інформації.

Ейдотехніка допомагає вирішувати такі основні навчальні та виховні завдання:




Ейдотехніка допомагає вирішувати такі основні навчальні та виховні завдання
(рис.1.1.1)


формує вміння дітей ефективно і самостійно вчитися

розширює творчі можливості дитини




підвищує самооцінку дитини завдяки результативності у навчанні

Рис. 1.1.1 Основні навчальні та виховні завдання, які допомагає вирішувати ейдотехніка


Тому завдання освіти: не просто навантажити дітей великим обсягом знань, а, насамперед розвинути можливості, розкрити творчий потенціал. Адже кінцева мета навчально-виховного процесу – самодостатня особистість, яка може і вміє робити вибір, впевнена в собі і в своїх можливостях.

     

1. 2. Особливості розвитку пам’яті дітей молодшого шкільного віку
Загальновідомо, що пам’ять — це функція мозку. Мозок — такий самий орган, як руки, ноги, тулуб, очі. Для того, щоб бути здоровою, людина виконує фізичні вправи. Щоб мозок був працездатним, йому теж потрібно навантаження. Якщо мозок недостатньо працює, він втомлюється або перестає гнучко працювати.

Тренування пам’яті є одним із методів тренування мозку. Але покращити можливості пам’яті завдяки вправам, навантаженням не можна. Треба знати та використовувати вправи й техніку тренування пам’яті. Саме це дасть змогу значно збільшити обсяг пам’яті, навчити пам’ять працювати без зайвого напруження мозку, керувати процесами запам’ятовування.

Розвиток думки й розумових сил – це розвиток образного й логіко-аналітичного елементів мислення, а також вплив на рухливість розумових процесів  усунення уповільненості мислення. Перед тим як почати запам’ятовувати, дитина має пройти школу мислення. Людина здатна відображати предмети, явища об’єктивної дійсності з їх різноманітними рисами, якостями, властивостями не лише в момент їх безпосереднього впливу на неї, а і після нього. Таке відображення здійснюється завдяки пам’яті.

Згадайте, які моменти життя ви пам’ятаєте добре, які знання закарбувалися у вашій пам’яті. Аналізуючи, ви зробите висновок: те, що при вивченні вразило вас найбільше, закарбувалося міцно і надовго.

Чому не всі учні отримують систему ґрунтовних знань, необхідних для успіху? Тому що легко згадується не сам матеріал, а відновлюється образ або асоціація на ту подію, враження. Ви ніби «зчитуєте» інформацію з того, що по пам’яті знову уявляєте. Але там, де ми читали інформацію у вигляді слів, які складаються з букв, знаків, і нічого не «бачили», не створювали поняття образу, там вона не завжди залишає слід у пам’яті. Тому стійка цікавість до матеріалу — це перша і найголовніша умова міцного запам’ятовування. Якщо ми бажаємо закарбувати його у пам’яті, треба викликати асоціацію на новий матеріал, щоб зв’язати відоме з невідомим. Це дає змогу швидше розшукати у пам’яті те, що потрібне у певний момент.

Те, що ми бачимо, чуємо, про що думаємо, що переживаємо, не зникає безслідно, а за відповідних умов може бути відтворено. Закріплення, зберігання і наступне відтворення людиною її досвіду називається пам’яттю.

Отже, до процесів пам’яті належать: запам’ятовування, зберігання та відтворення.

В основі процесів пам’яті лежить здатність мозку утворювати тимчасові нервові зв’язки. Чим міцніші ці зв’язки, тим краще пам’ятає людина певний матеріал. Відтворення того, що запам’яталось, відбувається на основі відновлення тимчасових нервових зв’язків. Протилежним процесу запам’ятовування є забування. Цей процес ґрунтується на згасанні тимчасових нервових зв’язків. Щоб відновити те, що забулося, треба його повторити. Фізіологічною основою цього процесу є відновлення тимчасових нервових зв’язків, що почали згасати.

Нормальний розвиток процесів пам’яті є умовою набування людиною

досвіду – основи пізнання і перетворенння навколишньої дійсності. Нове можна пізнати, лише спираючись на все пізнане, бо чим багатший минулий досвід людини, тим більші у неї можливості пізнати нове.

Різновид образної пам’яті (фантазування) дозволяє людині з легкістю працювати з будь-якою кількістю будь-якої інформації. Складний навчальний

матеріал перетворювати в простий, а самий нудний – зробити цікавим, завдяки

чому, відтворювати цей матеріал просто і легко. І також легко підвищується

рівень самооцінки та зацікавленість у навчанні. Можна з легкістю запам’ятовувати дати, числа, обличчя, імена, номери телефонів, іншомовні слова, тексти, вірші різної складності.

Розвинена уява допомагає дітям та дорослим справді полегшити навчання, роботу в цілому, вирішити безліч ситуацій, пов’язаних із запам’ятовуванням.
Розділ 2. Практика ейдетики у початковій школі

2. 1. Система методик розвитку асоціативного мислення

Асоціація – в перекладі означає зв’язок. Коли ми чуємо слово, звук, бачимо колір, відчуваємо щось на дотик, смак, то в нашій уяві виникає зв’язок (цих слів, звуків, дотиків) з іншими, які зустрічалися в нашому житті. Зазвичай ці слова знаходяться в довготривалій активній пам’яті. Тому зв’язок з цими словами забезпечує кращий спосіб зберігання та відтворювання інформації.

У кожної дитини можуть виникати свої оригінальні асоціації, пов’язані з власним емоційним досвідом, який найбільш сильно закарбувався в свідомості. Роботу з дітьми в цьому напрямку прийнято будувати на основі асоціацій, а саме:


  • вільних асоціацій, пов`язаних з предметними образами;

  • колірних асоціацій;

  • асоціацій, пов`язаних з геометричними формами;

  • тактильних асоціацій;

  • предметних асоціацій;

  • асоціацій, викликаних друдлами;

  • звукових асоціацій;

  • смакових асоціацій;

  • нюхових асоціацій;

  • графічних асоціацій.

Головне запитання під час тренування асоціативного мислення звучить так: «Про що ти подумав?». Необхідно заохочувати і вчити дітей самостійно пояснювати найнезвичайніші поєднання предметів.

Наприклад: дитина взяла книжку і подумала про ковзани, тому що її обкладинка така сама гладенька, як і лід на ковзанці. Або: дитина побачила кішку і подумала про синій колір, бо згадала, як її кішка спить на синьому дивані. Найголовніше в цьому виді роботи – не встановлювати ніяких правил, а лише вчити дитину пояснювати зв’язок двох предметів.



Вільні асоціації. Вільні асоціації пов’язані з предметними образами. З самої назви «вільні асоціації» випливає, що під час занять з цього напрямку не можна використовувати ніяких предметних зображень. Та в молодшого школяра ще недостатньо сформовані уявлення про навколишній світ і замало життєвого досвіду для того, щоб будувати асоціативні зв’язки самостійно. Тому на першому етапі роботи дитині потрібна допомога дорослого. З часом підказки вже не знадобляться.

А починати треба так:

- В мене є лимон. Про що ви подумали?

Відповіді можуть бути найрізноманітнішими і непередбачуваними:

- Я подумала про сонечко, тому що воно жовте, як лимон, а, може, лимон достигає на сонечку.

На цьому етапі занять головне, щоб діти вміли обґрунтовувати свій асоціативний вибір. Ця гра добре стимулює мовну активність дітей, робить їх сміливішими та впевненішими у висловлюваннях, формує вміння відстоювати свою думку.



Тактильні асоціації.

Скажи мені – і я забуду,

Покажи мені – і я запам’ятаю,

Дай доторкнутися – і я зрозумію.

(Китайська народна мудрість)

Саме такий підхід в роботі з дітьми став підґрунтям такого виду асоціативного мислення, як тактильні асоціації. Тут криються психологічні особливості малюків, які, пізнаючи світ, тільки того і прагнуть, щоб подивитися, понюхати, обмацати і перевірити на міцність. Допоможе в цьому організація роботи з тактильними картками. Вони розвивають саме тактильну пам’ять, формують асоціативне мислення, допомагають дітям розширити знання про предмети. Для цього виду роботи потрібно мати набір тактильних карток, які запропонував московський професор, доктор педагогічних наук Ігор Матюгін. Основна ідея цих карток полягає в тому, що кожна з них має свою фактуру, адже матеріал для їхнього виготовлення може бути найрізноманітніший: хутро, наждачний папір, фланель, фольга, палички, оксамит, ґудзики, гречка, шматочки дроту та інше.

Основний принцип роботи з картками: «Про що ти подумав, торкнувшись цієї картки». А щоб діти не звертали уваги на колір фактури картки, запропонувати їм одягти «сліпі» окуляри. Головне, щоб сама ідея залишалася незмінною: допомогти дітям розширити знання про предмети та отримати додаткові враження від них. А ще розвинути дрібну моторику пальців. Адже, як зазначав В.О. Сухомлинський: «Джерело здібностей і обдарувань знаходиться на кінчиках пальців. Від пальців ідуть тоненькі струмочки, які живлять джерело творчої думки» [10, с. 269].

Предметні асоціації. Цей вид асоціацій передбачає встановлення зв’язків предметів або між собою, або за їхніми ознаками. Для виконання цього прийому необхідно мати набір різних предметів: ниточку, паличку, трубочку, папірець, шматочок тканини, монету, шишку, каштан, камінець, ґудзик тощо. Зорові орієнтири, зокрема предметні зображення, не потрібні.

Вчитель тримає в руці будь-який предмет і ставить запитання: «Про що ви подумали?». Спочатку необхідно допомогти дитині пояснити її асоціативний вибір, потім вчити малюка робити це самостійно, визначати особливості предмета.

Наприклад: вчитель бере нитку і говорить: «Довге і гнучке. Про що ви подумали?» Можливі такі відповіді: змія, черв’як, намисто, стрічка тощо. Або тримати монету і сказати: «Кругле і металеве. Про що ви подумали?» Відповіді: колеса трамвая, люк, сережки тощо. До шматочка аркуша паперу діти можуть дібрати такі предметні асоціації: книга, альбом, зошит, серветка тощо.

Поради з досвіду:

1) Завжди намагатися зрозуміти асоціативний вибір дитини.

2) На перших етапах роботи допомагати учневі обґрунтовувати свою думку.

Асоціації за друдлами.

Друдл – це загадка, головоломка, малюнок, про який неможливо чітко сказати, що це таке. Простота та невизначеність друдлів створюють невичерпний простір для породження потоків асоціативних образів, пов’язаних з будь-якою сферою навколишньої реальності. Винайшов дудли Роджер Прайс. Його книги в 1950-х роках були надзвичайно популярні [4, с. 8].

Виділяють три можливих напрямки використання друдлів:

- для приємного проведення часу, під час розгадування кросвордів або інших головоломок;

- у тестуванні і дослідженні пізнавальних здібностей людини;

- для свідомого розвитку творчих здібностей та гнучкості мислення.

Використання друдлів в роботі з дошкільниками сприяє розвитку асоціативного та дивергентного мислення, пам’яті, вчить знаходити нестандартні підходи до вирішення різноманітних завдань.

Свою думку дитина має обов’язково обґрунтувати, це спонукає її до мовленнєвої активності. Крім того використання такого виду завдань допомагає у формуванні математичного мислення. Як бачите, переваг багато, тож сміливо використовуйте друдли на заняттях мовленнєвого та логіко-математичного характеру, для розвитку мовного мислення.

В ейдетичному напрямку можна проводити роботу за графічними абстракціями або ж за мнемотехнічними таблицями, які розробив Ігор Матюгін. Доцільно використовувати друдли для асоціативного, дивергентного та творчого мислення. Всі ці три види мислення у чомусь збігаються, доповнюють один одного, а різниця полягає лише в вираженні питання, від якого залежить відповідь: «Про що ви подумали?» – для розвитку асоціативного мислення; «Що це?» – для розвитку дивергентного мислення; «На що це схоже?» – для розвитку творчого мислення [4, с. 9].

На початкових етапах роботи варто застосовувати предметні зображення, в яких можна побачити фрагмент запропонованого друдла. Наприклад: показати друдл і запитати: «Подивіться на цю картинку. Про що ви подумали?» Так, півколо схоже на спинку мишки, вушко ведмедика тощо. Обов’язково необхідно звертати увагу дітей на деталі предмета, підкреслюючи їхню схожість із друдлом. Провівши декілька занять, допоміжні предметні зображення стають непотрібними. Діти дуже полюбляють миттєві перетворення, коли в одному зображенні можна побачити десятки різноманітних ситуацій.

Продовжуючи роботу, необхідно вчити дітей створювати асоціативні зв’язки не лише за графічною схожістю предмета та друдла, а й за більш віддаленими ознаками. Під час роботи з друдлами необхідно створювати змагально-ігровий настрій, застосовувати завдання ігрового характеру, відповідні правила, намагатися зрозуміти ідею відповіді кожної дитини, спонукати їх до своїх асоціацій. Показувати друдли необхідно під різними кутами, щоб діти побачили якомога більше ракурсів цього зображення.

У цьому виді роботи не має помилкових і єдино правильних відповідей – кожна обґрунтована думка має право на існування. Один і той самий друдл може символізувати що завгодно, до того ж не обов’язково відповідь має бути реалістичною. Головне, щоб заняття було цікавим, розважальним і, звичайно ж, пізнавальним.

Фонетичні асоціації. Сутність зазначеного прийому полягає у вдалому доборі спеціальних асоціацій, максимально співзвучних із певним звуком. Тобто образ зорового символу має відповідати спорідненій з ним фонетичній асоціації та звуковому знаку (фонемі). Наприклад, за своїм звучанням.

Свист повітря з насоса нагадує звук [с]:

Насос повітря видуває: С-С-С-,

Й синю кульку надимає.

Гудіння літака в небі – звук [л]:

Літак гуде, літає: Л-Л-Л-,

Й парашути випускає.

Рух потяга – звук [ч]:

Потяг пихкає, гуде: Ч-Ч-Ч-,

І вагончики везе.

Працюючи над звуком, дитина ніби «прив’язує» кожен із них до певного символу, утворюючи асоціативний зв’язок між двома об’єктами. Завдяки цьому й формується більш стійкий зоро-, слухо-, кінестетично- артикуляційний образ звука, основою якого є фонетична асоціація.

Англійський психолог У. Джеймс зазначав, що кожний елемент асоціації є своєрідним «гачком», на якому «висить» факт і за допомогою якого можна «зловити» його, коли він занурюється на «дно». Асоціативний символ і є таким «гачком» у логопедичній роботі з дітьми, особливо з тими, в кого спостерігаються знижений фонематичний слух, нестійка увага тощо [5, с. 4].



Звукові асоціації. В ейдетичному напрямку широко застосовуються аудіозаписи різних звуків та шумів. Можна створити цілу колекцію звуків, розподіливши їх за різними групами: побутові шуми, звуки природи, музичні звуки, звуки вулиці тощо.

Порядок роботи та спосіб постановки запитання лишається незмінним: поставити перед дітьми на дошці ряд предметних зображень і за допомогою звукового мішечка запропонувати обраний звук, після цього запитати: «Про що ви подумали, почувши цей звук?» Наприклад, зашарудіти звуковим мішечком з целофановим папірцем і запитати:

- Про що ви подумали, почувши цей звук?

Відповіді дітей:

- Я подумала про книжку, бо коли її гортаєш, шарудять сторінки.

- Я подумав про цибулю, бо коли її чистиш, лушпиння шелестить.

- Я подумала про листочок, бо коли дме вітер, листочки шелестять на деревах.

Поради з досвіду:

1) На початковому етапі роботи пропонувати лише свої варіанти асоціативних зв’язків з предметами, давати пояснення.

2) Для дітей молодшого шкільного віку цей вид роботи потрібно проводити без предметних зображень.

3) Не заохочувати дітей спробувати вгадати, що знаходиться у звуковому мішечку.

4) Необхідно ховати за дошкою ті джерела звуків, які не можна покласти мішечок: ножиці, дудочку, склянку з водою тощо.

Смакові асоціації. Для цього виду роботи не потрібні реальні смакові відчуття - смаки ми уявляємо і залежно від вікової категорії запропоновані смакові відчуття можна ускладнювати та розширювати. Так, до арсеналу увійдуть не лише солодке, кисле, гірке, солоне, але й температурні якості: гаряче і холодне. Для дітей можна використовувати комбінації: солодке і гаряче, солоне і холодне. Тут знадобляться предметні зображення різних продуктів та піктограми смаку, серед яких: солодкий, кислий, солоний, гіркий, холодний, гарячий. За бажанням можна додати тактильно-смакові відчуття: хрумкий, соковитий, твердий, рідкий тощо.

Поради з досвіду:

1) До обраного смакового відчуття необхідно подати якомога більше продуктів і навпаки - до кожного продукту підібрати нові смакові відчуття. Наприклад, вишня кисла, а от вишневе варення солодке. Або: чай гарячий і солодкий, але буває кислий (з лимоном) і холодний тощо.

2) Дітям пропонувати варіанти, пов’язані з одним смаковим відчуттям: солодкий, кислий, солоний.

3) Пропонувати гру без додаткових предметних зображень: «В мене є щось солодке і холодне. Про які продукти чи страви ви подумали?».



Нюхові асоціації. Нюховий аналізатор – це, мабуть, найсильніший з усіх названих. Тому залучаючи його до роботи, потрібно бути особливо обережним. Проводити цей вид роботи краще зі старшими вихованцями. Для роботи знадобляться предметні зображення та нюхові коробочки з різними ароматами. Питання знов звучатиме так само: «Про що ви подумали, відчувши цей запах?».

2. 2. Застосування методів ейдетики на заняттях з молодшими школярами

Методи ейдетики різноманітні: на запам’ятовування слів (у тому числі й іноземних), віршів, цифр, прозових текстів тощо. Завдяки цим методикам в учнів розвивається зорова, слухова, тактильна, нюхова пам'ять; довільна увага; вербальне та невербальне мислення; відтворення, творча уява та мовлення.


Запам᾽ятовувати слова можна за допомогою
Для запам᾽ятовування слів (у тому числі й іншомовних) можна використовувати: ( рис. 2. 2. 1)


методу колажів

методики роботи з листівками

Рис. 2. 2. 1 Методи запам᾽ятовування слів

Значне місце в роботі з учнями молодшого шкільного віку відводиться роботі з листівками. Набір листівок є одним з найкращих тренажерів для розвитку уяви, творчого мислення, пам’яті, мови дітей. Автором ідеї з цим тренажером став перший представник ейдетики на Україні Є.В. Антощук.

Набір листівок підбирається таким чином, щоб кожна наступна листівка не була подібна до попередньої (бажано ні за малюнком, ні за кольором).

Діти залюбки грають в гру «Слова у листівках» (задане слово потрібно з’єднати з листівкою. Пропонується набір з 25 листівок і більше).



Метод колажів. Колаж (від франц. «наклеювання») – аркуш картону, на якому наклеєні або намальовані від 7 до 50 малюнків. Малюнки повинні бути різноманітними, не повторюватися, різні за змістом та розмірами. В деяких колажах можна використати цифри, букви.

Мета цієї гри – запам’ятати якомога більше назв зображених предметів.

Дітям пропонують вибрати головного героя і скласти казку про його пригоди. Незвичайні асоціації роблять образи яскравими, незабутніми і дитина легко відтворює в уяві ланцюжок слів.

Опанувавши методи роботи над запам᾽ятовуванням слів. учням пропонується перейти до роботи над текстами.

Успіх у навчанні дитини у більшій мірі залежить від того, як вона не тільки вміє читати, а й переказувати прочитане. Текстова інформація буває різною, тому і методи опрацювання цих текстів повинні бути підібрані до кожного індивідуально. Для прикладу візьмемо казку «Колобок», де багато персонажів і виступають вони в певній послідовності: дід, баба, колобок, заєць, вовк, ведмідь, лисиця. Після прочитання казки необхідно повторити з дітьми цей ряд слів у прямій і зворотній послідовності (2-3 рази). Малюки в цей час ніби прокручують перед очима мультиплікаційну стрічку, яка міцно вкарбовується в пам’ять. Якщо попросити дитину переказати казку, то «бачення» образів випереджає мову, і дитині залишається тільки повторити знайомі слова.

Запам᾽ятовування віршів.

Після дитячого садочка діти приходять в перший клас і одразу у багатьох із них виникають труднощі у такій знайомій та простій вправі, як вивчення віршів. Недарма батьки скаржаться на те, що у садочку діти вчили вірші залюбки та легко, а в школі це перетворюється на важку та нудну роботу. Тому виникає питання: як зацікавити дітей?

До вивчення віршів необхідно підходити індивідуально, враховуючи психічні пізнавальні особливості кожної дитини. Деяким з них краще запам’ятовувати вірші спираючи їх на слух, іншим подобається уявляти себе головним персонажем вірша (тобто фантазувати), третім подобається малювати, четвертим – легше закодувати вірші, залишивши початкові букви. Головне, щоб цей процес став творчим, цікавим і приносив задоволення та результат, тому на уроках необхідно ознайомити учнів з усіма методами вивчення віршів, щоб учні змогли знайти і застосувати зручний для себе. Основні з них: (рис. 2. 2. 2)




Основні методи запам᾽ятовування віршів


за допомогою уяви

метод піктограм



за допомогою листівок



за допомогою логічних скорочень

за допомогою кінестетичної пам᾽яті

Рис. 2. 2. 2 Методи запам᾽ятовування віршів


Метод піктограм (піктограми – маленькі прості малюночки, значки, в яких виділяються суттєві ознаки предмета або поняття). Піктограми допомагають запам’ятовувати будь-які літературні твори, як віршовані, так і прозові. Цей прийом використовується для збагачення словникового запасу, розвитку мовної активності. Такий тип роботи сприяє подоланню невпевненості у дітей та підвищенню загальної активності на заняттях. Включаючи піктограми до роботи, слід налаштувати дітей не хвилюватися за рівень художніх здібностей. Адже треба зобразити лише фрагмент потрібного предмета, головне, пояснити це дітям. Піктограми подаємо в чорно-білому або злегка тонованому зображенні, оскільки відсутність різноманітності полегшує обробку інформації мозком і розширює можливості для інших застосувань цих карток.

Наприклад, давайте спробуємо «намалювати» такий вірш:

В зоопарку слон страждав

І від спеки нудьгував

Якби зараз дощ пролився,

Я б у мить охолодився!

У першому квадратику малюємо слона, у другому – смутну «пичку», у третьому – сонечко, у четвертому – крапельки, а в останньому – сніжинку.

Варіанти залежать тільки від меж уяви. Дивлячись на такі малюнки, дитина без

запинки буде розповідати вірші будь-якої складності. Кілька повторень із підказкою – і «картинка» відклалася в пам’яті дуже міцно.

До речі, саме з ейдетикою кожний із нас зіштовхувався, коли в дитинстві розповідав казку за картинками у книзі!



Етапи:

1. Вчимося малювати прості слова (іменники).

2. Малюємо прикметники, дієслова та інші частини мови.

3. Вчимося малювати піктограми до важких словосполучень.

4. Малюємо вірші.

Поетапне виконання вправи.

Перший етап – малюємо.

Другий етап – зчитуємо інформацію з листка.

Третій етап – зчитуємо інформацію з пам’яті.

Спочатку для опанування цієї методики потрібен певний час, але згодом при сформованих навичках опрацювання тексту буде йти швидше і якість його запам’ятовування буде вищою.

Цю методику потрібно опановувати з легких дитячих віршиків і поступово переходити до більш складних поетичних творів.



Вивчення віршів за допомогою уяви.

Цей метод найбільш простий і використовується дітьми самостійно та підсвідомо. Набагато легше запам’ятати, що бачимо, уявляємо, ніж те, що завчаємо механічно. Тому, вивчаючи вірш за допомогою цього методу, потрібно лише уявити всі події, що відбуваються у вірші, з точки зору діючої особи, використовуючи предмети, що знаходяться навколо людини як підказку.

Між іншим, малята краще запам’ятовують вірші, в яких вони можуть прямо поставити себе на місце діючої особи. А якщо віршик «розіграти», улаштувати з нього театралізоване дійство, то запам’ятовування буде ще легшим.

Ось один цікавий спосіб швидкісного виучування віршів (його можна запропонувати одному учневі або цілій групі дітей).

1. Читаємо дітям перший рядок віршика. Попросіть дітей закрити вічка та уявити собі, що вони бачать. Нехай картинка буде яскравою. Можна запитати

дітей, чи подобається їм така картинка, що вони відчувають.

2. Переходимо до наступного рядка. Прочитуємо його вголос і знову просимо уявити картинки.

3. Аналогічно працюємо з усіма рядками.

4. А тепер попросіть дітей переказати віршик своїми словами, згадуючи ті

картинки, які з’явилися в їхній уяві.

5. Перечитайте вірш тепер цілком уголос. Зверніть увагу дітей на ритм, рими, паузи.

6. І, от, нарешті, - останній крок. Попросіть дітей розповісти весь віршик.

Спочатку – дуже коротенький, от такий:

Чарівна роса

Нескінченні чудеса –

Вранці на траві - роса!

Мов малесенькі краплинки

На травинці ці росинки.

Потім вивчається довший віршик.

Гра «Римований мультик»

У дитячому садочку

Є акваріум в куточку,

А в акваріумі рибки

Миготять туди –сюди,

І на всіх вони крізь шибку

Поглядають із води.

Н.Забіла

При вивчені вірша дітям пропоную заплющити очі та уявити, що вони знаходяться у дитячому садочку, а в кутку кімнати стоїть акваріум. Вони дивляться на нього і уявляють, як рибки миготять туди-сюди. І здається, що рибки на всіх поглядають, як скрізь шибку, із води. Можна очі не заплющувати, а використовувати підказки: шафа, як акваріум; книги, як рибки.

Цей метод засвоюють дуже швидко діти, у яких добре розвинута уява і немає психологічного протесту. І навпаки, дітям із математичним мисленням цей метод може здаватися важким і не зручним. Метод краще використовувати для запам’ятовування невеликих легко римованих віршів з яскравими образами.

За допомогою кінестетичної пам᾽яті.



Кінестетична пам'ять – це пам'ять на відчуття та рухи. Учням, в яких розвинутий цей вид пам’яті, краще не тільки уявляти події, що відбуваються у віршику, я й самим відтворювати ці події.
Наприклад:

Індик в миску воду лив,

Індик шию довго мив,

Індичатко помагало -

Індика за хвіст тримало.

І гусак почав сваритись:

- Індики, а годі митись!

Г.Чубач


Вивчаючи цей віршик за допомогою кінестетичної пам’яті, дітям пропоную відчути себе індиком і виконувати всі дії, що є у віршику. Тобто дитина встає і уявно тримає в руках миску і ллє туди воду. Потім імітує як індик довго миє шию, оглядається та бачить, як індичатко тримає його за хвіст. Далі уявляє себе гусаком, що свариться (імітує рухи при сварці) на індика.

Цей метод краще підходить учням молодшого шкільного віку, яким подобається рухатись.

За допомогою логічних скорочень (метод абревіатури).

Метод логічних скорочень – це метод зручного скорочення слів, який є елементом скорочитання. Слово скорочується таким чином, щоб за деякими його буквами можна було здогадатися про його значення. Цей метод краще застосовувати для вивчення правил, тематичних визначень тощо. Він найбільш

підходить школярам, в яких погано розвинена уява. Творчий процес відбувається тоді, коли діти починають здогадуватися про зміст слова по скороченому запису цього слова, записуючи його в пам’яті на рефлекторному рівні.
Наприклад:

У рябого кошеняти, У ряб. к - ти

Завелися грошенята. Зав-ся гр – та

Скік мале у магазин Ск. м. у маг-н

Тай купило апельсин. Та й куп. ап-н.

Розкусило, - там водиця. Роз-ло, там в-ця,

Апельсин цей не годиться! Ап-н цей не год-ся!

І побігло в магазин: І п-ло в маг-н:

«Дайте з салом апельсин.» «Д-те з с-м ап-н.»

Запам᾽ятовувати цифр або чисел можна за допомогою: (рис. 2. 2. 3)

Методи запам᾽ятовування цифр або чисел




метод оживлення

метод зачіпки



метод Цицерона


Рис. 2. 2. 3 Методи запам᾽ятовування чисел або цифр

Запам’ятовування цифр за допомогою методу зачіпки.

Можливості нашої пам’яті обмежені. Джордж Міллер вивів формулу короткочасної пам’яті. (V=7+2), яку назвав «Магічне число». Згідно цієї формули людина запам’ятовує від 5 до 9 цифр. Але, якщо ми цифри об’єднаємо за якимсь змістом, то запам’ятаємо їх набагато більше і в певному порядку.

Наприклад:

Треба запам’ятати ряд чисел 2 3 5 5 0  5 1 2 1 9 7 4.

Розміщуємо їх в наступну комбінацію:

23; 55; 05; 12; 1974 і запам’ятовуємо як часовий ряд – за п’ять до дванадцятої п’ятого грудня тисяча дев’ятсот сімдесят четвертого року.

В роботі з учнями доцільно використовувати метод оживлення – надання уявному образу властивості живої істоти. Цей метод допомагає швидко запам’ятовувати букви, перетворивши їх на казкових героїв, цифри та геометричні фігури – на веселих чоловічків. Оживити можна будь-який предмет з навколишнього середовища, домалювавши йому очі, руки та ноги. Щоб навчити дітей швидко запам’ятовувати ряд цифр (а це можуть бути номери домашніх телефонів, мобільних, домашньої адреси), використовується метод оживлення і метод послідовних асоціацій – створення за допомогою уяви і образного мислення ланцюжка асоціацій. Діти придумують мультфільм.

Цифри та числа треба розфарбувати уявою. Кожну цифру учень перетворює в образ, який вона йому нагадує. Є.В.Антощук пропонує наступні асоціації:

1 – Буратіно (і будь-який казковий герой);

2 – лебідь (та будь-який птах);

3 – двогорбий верблюд (і всі екзотичні тварини);

4 – стілець догори ногами (і всі меблі);

5 – яблуко (фрукти);

6 – комп’ютерна мишка (і будь-яка техніка або посуд);

7 – прапорець (різного кольору);

8 – велосипед (і все, що з колесами);

9 – барабан (і будь-який музичний інструмент, або будь-яка риба);

0 – м’яч, бублик.

Головне при запам’ятовуванні чисел уявляти усіх дійових осіб живими змушувати їх у незвичайний спосіб спілкуватися між собою.

За допомогою цього методу легко запам’ятати число «пі».

3, 1415926535589 (до дванадцятої цифри).

Нам подарували гарне пухнасте кошеня (3) і коли ми його пестили воно муркотіло, і вигинало доверху хвостик (1), схожий на одиничку. Кошеня мало свій будинок (4) з димарем (1). Там воно ласувало пирогом (5) з рибою (9). До нього прилетів його улюблений папуга (2), що пив чай за малесенької чашки (6) з ананасів (5). Цей чай був таким смачним, що за ним ланцюжком вишикувались всі зайчики (3) лісу і хотіли обміняти цей чудовий напій за капусту (5) з якої вони зробили сніговичка (8) з рибою (9) замість носа.



Метод Цицерона, або метод місць. Доведено, що пригадування інформації пов’язується з місцем її виникнення. Жоден з давніх ораторів і філософів не промовляв із конспектом у руках, бо вони знали і постійно вдосконалювали техніку запам’ятовування. Цицерон для запам’ятовування використовував власний будинок. На стінах, стелі, дверях своєї оселі він розвішував тези промов. Метод місць базується на зорових асоціаціях: потрібно ясно уявити собі предмет, який необхідно запам’ятати, і поєднати його образ з образом певного місця, який легко «виймається» з пам’яті.

Якщо з першого разу не вдалося запам’ятати, нічого страшного, для того, щоб добре навчитись запам’ятовувати, необхідно постійно тренуватись.

2. 3. Основні переваги використання методики ейдотехніки

Переваги використання методики ейдотехніки:


  • пам’ять – розширення можливостей, об’єму пам’яті.

  • уява, фантазія – збагачення словесної і образної уяви, багатогранність сприйняття світу.

  • творче мислення – вміння виконувати будь-яке завдання легко, оригінально, із задоволенням.

  • структурність – один блок містить декілька тем.

  • лаконічність – максимум закодованої інформації при мінімумі візуальних або графічних знаків.

  • швидкість – здатність швидко знаходити рішення та генерувати ідеї.

  • увага – розвиток об’єму та тривалості уваги, вміння помічати деталі, без напруження їх пригадувати.

  • гнучкість – застосування різноманітних підходів для рішення завдання.

  • відчуття – розвиток не тільки зорової пам’яті, але й слухових, тактильних відчуттів.

  • інтерес – ейдотехніка пробуджує пізнавальну активність, бажання розвиватися, бачити свої успіхи.

  • емоційна сфера – використання уяви та яскравих образів розвиває позитивні емоції та відношення до життя.

  • самооцінка – ефективність ейдотехніки надає можливість кожному побачити свої здібності, таланти і результати, розвиває впевненість у собі. Учень стає більш працездатним, краще вчиться.

Заняття з молодшими школярами показали, що діти з цікавістю сприймають пропоновані школою ейдетики методи розвитку пам’яті, які ґрунтуються на уяві, фантазії, образних асоціаціях, оскільки мають привабливу ігрову форму. Методи ейдетики цілком прийнятні для роботи з дітьми молодшого шкільного віку. Вони підвищують ефективність процесів запам’ятовування інформації різної модальності та її відтворення, причому час навчання набагато скорочується. Мотивація до такої діяльності досить висока, що зумовлює швидкість і легкість перебігу процесів запам’ятовування та відтворення.


Висновки

Пам’ять дітей у молодшому шкільному віці дуже активна і це потрібно використовувати. Не слід забувати, що основа пам’яті — це уява. Тому варто під час навчання спрямовувати дитину на використання своєї уяви, а не примушувати зубрити, заучувати. Кожна дитина індивідуальна за своїм психологічним статусом, і тому розвиток уміння використовувати свою пам'ять, уяву відбувається лише у притаманному її особистості темпі.

Від чого ж залежить уміння використання уяви у молодших школярів? Насамперед від зацікавленості дитини. Яскраві образи, цікаві нестандартні порівняння, зрозумілі дитині, запам’ятовуються набагато краще, ніж багаторазове повторювання незрозумілих понять. Удосконалення пам'яті вимагає постійних тренувань.

Із власних спостережень за дітьми я переконалася, що розвивати й використовувати ейдетичні здібності цікаво й потрібно. Фантазія дітей така унікальна, яскрава, часом відкривається з несподіваної сторони, змушуючи вирувати нашу уяву. Та й кілька хвилин на уроці здорового, доброго гумору підвищують бажання працювати як у вчителя, так і в учнів.

Коли я вперше використала ігри за методикою ейдетики, то відразу помітила, як це цікаво дітям. Кожного наступного уроку вони чекали від мене нових вправ та ігор, які починалися словами: «Уявіть собі!». Ці «чарівні» слова я намагалася використовувати на різних етапах уроку. Уява з напруженням — несумісні. Тому використовую на уроці вправи з корекції настрою. Звичайно, не всі діти можуть з першого разу свідомо залучити свою уяву й перенестися у своїй фантазії в інший простір. Та коли бачиш, як горять вогники в очах дітей, що досягли успіху, хочеться працювати далі, використовувати інші методи й способи ейдетики, щоб ці вогники не зникли, а горіли ще яскравіше на кожному уроці. Так, я хочу, щоб кожна дитина відчула смак власної перемоги над собою вчорашнім, повірила в себе. Тому й використовую ігри та вправи з ейдетики, які розвивають дитячу уяву та фантазію, що обов'язково позначиться на навчальному процесі. Адже робота пам'яті — це вміння уявляти те, що бачив, що відчував, від уяви та вміння керувати нею залежить розуміння нової теми. Тому цікавість — ось найголовніший ключ до мотивації, уваги, концентрації, організації, а також успіху. Цікавість виникає лише тоді, коли є зовнішні її прояви, незвичайність та яскравість — те, що не може бути непоміченим. Саме застосування прийомів і методів ейдетики допомагають вчителю у цьому. 

Переваги ейдетики при навчанні дітей:



  • діти не закомплексовані, активні на уроках, не бояться ставити запитання вчителю, брати участь в обговоренні проблемних ситуацій, висувають цікаві та різноманітні гіпотези їх вирішення;

  • не існує проблеми вивчення віршів напам'ять. Діти вчать не лише вірші за програмою, а й просто за бажанням, при чому без сліз і дуже швидко;

  • зникла проблема у написанні переказів;

  • в учнів з'явилася упевненість в собі, формується творчий підхід до вирішення завдань;

  • діти швидко мобілізуються на уроці, вони є активними учасниками навчально-виховного процесу;

  • школярі не бояться вчити таблиці множення і ділення, вони знають, що у них все буде гаразд.

Я зробила висновок, що потрібно і з батьками проводити заняття, на яких знайомити їх із можливостями, які відкриває ейдетика. На мою думку, принцип ейдетики «Хочу! Можу! Буду!» стосується як дітей, так і вчителя.

Використання окремих елементів ейдетики в роботі з молодшими школярами не дають бажаних результатів. Займатися ейдетикою необхідно в системі. Застосовуючи в іграх слух, нюх, тактильні відчуття, рух і обов’язково тільки позитивні емоції.

Не забувайте хвалити малюка за успіхи і допомагати ідеями. Стимулюйте його до створення власних образів та історій, які допоможуть йому запам’ятовувати.

Імпровізуйте! Поповнюйте свій асоціативний ряд. Нехай цей захоплюючий і ігровий спосіб запам’ятовування допоможе Вам опанувати складну інформацію в будь-яких обсягах та зробить процес навчання приємним і цікавим.

Тому посміхайтеся, займайтеся із задоволенням, граючись, фантазуйте – і результат не примусить себе чекати.  

Список використаних джерел:
1. Антощук Є. Учімося запам᾽ятовувати і пригадувати: Швидка пед. допомога від Укр. школи ейдетики "Мнемозіна" / Є. Антощук . – К. : Вирій, 2007. –

– 156 с.


2. Бесєдіна А. Вплив методів і завдань ейдетики на розвиток особистості учня / А. Бесєдіна // Рідна школа. – 2009. – № 2-3. – С. 61- 62.

3. Зіганов М. Мнемотехніка / М.Зіганов, В. Козаченко. – М., 2000. – 173 с.

4. Камангар М. Теоретичні засади інноваційних тенденцій розвитку сучасної освіти / М. Камангар // Дитячий садок. – 2009. – № 2. – С. 22-26.

5. Крутій К. Л. Термінологічне поле інновацій в дошкільній освіті / К. Л. Крутій // Наук. зап. Психол.-пед. науки. – Ніжин: держ. ун-т ім. Миколи Гоголя. – 2006. – – № 5. – С. 6 – 9.

6. Лапп Д. Мистецтво пам′ятати і забувати / Д. Лапп. – Санкт-Петербург, 2003. – 216 c.

7. Матюгін І. Ю. Школа ейдетики. Зорова, тактильна, нюхова пам′ять. /

І. Ю. Матюгін. – М. : Ейдос, 1994. – 514 с.

8. Меженко Ю.С. Быстрое и эффективное развитие памяти, внимания и

умственных способностей / Ю.С. Меженко. – Донецк : ООО ПКФ «БАО», 2005. – 224 с.

9. Сухомлинський В. О. Народження громадянина / В.О. Сухомлинський // Вибр. твори: у 5-ти т. – К. : Рад. школа. – 1976. – Т. 3. – С. 303.

10. Чепурний Г. А. Серія "Як навчитися легко вчитися". Книга 1. Асоціативний зв′язок, цифри та творче мислення / Г. А. Чепурний, Ю. В. Палійчук // Навчально-методичний посібник. – Вінниця : ВМГО «Розвиток», 2006. – 80 с.

11. Чепурний Г. А. Серія "Як навчитися легко вчитися". Книга 2. Як вивчити вірші, тексти, табличку множення / Г. А. Чепурний, Ю. В. Палійчук,

С. В. Ковальов // Навчально-методичний посібник. – Вінниця : ВМГО «Розвиток», 2006. – 80 с.

Додаток А

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка