Відділ освіти Сватівської райдержадміінстарції



Скачати 348.26 Kb.
Дата конвертації18.03.2016
Розмір348.26 Kb.

Відділ освіти Сватівської райдержадміінстарції


Комунальна установа «Сватівський районний методичний кабінет»

Сватівська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 2


Узагальнення досвіду роботи
Розвиток творчих здібностей

на уроках трудового навчання

Вчителя трудового навчання

Сватівської ЗОШ І-ІІІ ст. №8

Северіна Ігоря Сергійовича

2013


ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
Автор: Северін Ігор Сергійович

Дата народження: 02.04.1986

Освіта: вища, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, 2008р

Кваліфікаційна категорія: вчитель ІІ категорії, присвоєна у 2010 р

Адреса: Луганська область, Сватівський район, місто Сватове, вул. Гоголя, буд. 7

Контактний телефон: 0506827507
Досвід роботи представлений:

  1. Опис досвіду

  2. Розробки уроків

  3. Розробки позакласних заходів

  4. Розробки гурткових занять

  5. Фото матеріали

Всі дані матеріали розміщені на сайтах : http://severin.ucoz.ua/load/0-0-0-0-1

School2.ho.ualindex.php , http://svatove-rmk.edukit.lg.ua/
Даний досвід роботи широко впроваджують у своїй діяльності такі вчителі: Гайворонський Микола Миколайович, вчитель трудового навчання Преображенської ЗОШ І-ІІ ступенів, Рубан Віталій Романович, вчитель трудового навчання Сватівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №8

АНОТАЦІЯ


Северін І.С.

Розвиток творчих здібностей на уроках трудового навчання: Узагальнення досвіду роботи . – Сватове, 2013. – 13с.

Подано розробку методичних рекомендацій, направлених на формування і розвиток творчих ініціатив, творчий пошук, створення реальних умов для реалізації індивідуальних можливостей кожного учня, формування якісних знань, умінь та навичок. Вміщено розробку конспектів уроків з трудового навчання та занять гуртка з технічної праці, які забезпечують виконання вимог програми з предмета та сприяють формуванню та розвитку творчих здібностей учнів.

Для вчителів трудового навчання та керівників гуртків з технічної праці.



Рецензія на опис досвіду

Тема: Розвиток творчих зді бностей на уроках трудового навчання.

Автор: Северін Ігор Сергійович, вчитель трудового навчання.
Актуальність: Проблема, спосіб розв’язання якої представлено в матеріалах, спрямована на розвиток локальної освітньої системи, відображає регіональну освітню специфіку. Автор демонструє теоретичну обізнаність зі способами розвитку здібностей дітей, вдало підкреслює цілісність системи роботи і доводить її значимість.


Теоретична обґрунтованість: У процесі розроблення авторських матеріалів творчо використано науково-педагогічну й методичну літературу, перелік якої наведено в відповідній рубриці. Вчитель демонструє обізнаність в розробці обраної теми, але, за наявності авторської позиції, спосіб викладу теоретичного обґрунтування має реферативний характер.
Практична спрямованість: Представлена методична розробка становить інтерес для освітян району, має достатнє теоретичне підґрунтя й описану технологію реалізації. Робота містить методичні рекомендації щодо реалізації авторської системи роботи в умовах впровадження нового освітнього стандарту.
Результативність роботи: Простежується успішність у реалізації авторських ідей, що підтверджується низкою фактів. Результативність описана за основними її показниками, які свідчать про значні якісні та кількісні зміни в процесі навчання. Обґрунтовано залежність одержаних результатів від запропонованих шляхів впровадження методики.
Методична грамотність: У роботі на належному рівні представлені всі рекомендовані компоненти, супровідні документи, опис власного досвіду, який містить теоретичне осмислення проблеми та практичні матеріали, ілюстровані додатками. Розробка має оригінальну структуру, у якій системно представлено методичну проблему.
Висновки: представлена робота відповідає сучасним вимогам до публікації методичних матеріалів .
Рекомендації: узагальнити досвід роботи вчителя на засіданні районного методичного об’єднання вчителів трудового навчання, рекомендувати автору публікації у фахових виданнях.
Рецензент: керівник районної методичної комісії вчителів трудового навчання М.М. Гайворонський


Зміст


І. Проблемно-орієнтовний аналіз діяльності……………………………………………………….6

ІІ. Обґрунтування актуальності досвіду і його практичної значущості…………………………..7

ІІІ. Визначення провідної педагогічної ідеї досвіду, її складових частин………………………..9


  1. Мета досвіду

2. Ідея досвіду

3. Обєкт досвіду

4. Предмет досвіду

5. Теоретична значимість роботи

6. Практична значимість роботи

ІV. Технологія реалізації провідної педагогічної ідеї та її компонентів……………………….…9


1. Метод мозкового штурму…………………………………………………………………...9

2. Метод фантазування…………………………………………………………………………11

3. Метод зразків……………………………………………………………………………..…13

4. Метод фокальних об’єктів……………………………………………………………….…13

5. Метод створення образу ідеального об’єкта………………………………………………14

V. Результативність представленого досвіду………………………………………………………15

VI. Бібліографія………………………………………………………………………………………16

І. Проблемно-орієнтовний аналіз діяльності

Метою трудового навчання є формування технічно, технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя та активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства, життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього господарства, забезпечення умов для професійного самовизначення учнів, вироблення в них навичок творчої діяльності, виховання культури праці.

Трудове навчання в сучасній школі сприяє формуванню в учнів компетентностей, а саме:

- технічного і технологічного кругозору;

- культури праці та побуту;

- самостійного та критичного мислення;

- розвитку особистісних якостей, потрібних людині як суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства, виховання відповідальності за результати власної діяльності.

Дослідження науковців засвідчили, що творчість — це досить складний і своєрідний процес, якому можна навчитися. Для цього необхідно виявити його закономірності, на основі яких можна створити певні методи або прийоми. Пошук наукової організації творчої праці дав змогу розробити нові методи розв'язку проблемних задач. Серед розроблених ученими методів найбільш ефективними і відомими в сучасній літературі з питань технічної творчості є: метод мозкового штурму, метод фантазування, метод зразків, метод фокальних об'єктів, метод створення образу ідеального об'єкта.



Сьогодні поширеною є думка про те, що для піднесення предмета й методики його викладання на належному науково-методичному рівні, треба повернутися до технологій проектного навчання, в основу якої має бути покладена творча діяльність учнів, зорієнтована на вільний вибір ними об'єкта проектування. Саме тому в оновленій програмі трудового навчання знайшли своє відображення вищезазначені методи творчої діяльності.

Необхідною умовою розвитку технічної творчості дітей є формування в них таких психологічних та інтелектуальних якостей, які дають, людині можливість швидко орієнтуватися в умовах сучасної техніки. У процесі творчої діяльності важливу роль відіграють і пізнавальні процеси, і потреби, і почуття, і вольові дії.

Пізнання починається з відчуттів та сприймань, розвиток яких дає можливість відбивати предмети та явища реальної дійсності у всій їх повноті та точності. У процесі технічної творчої діяльності в учнів виробляється вміння виділяти відчуття окремих якостей та властивостей матеріалів, сприймати конструктивні особливості деталей вузлів та виробів у цілому.

Виконуючи окремі операції з монтажу, налагодження, випробування виробів, учні ведуть спостереження та контроль безпосередньо "на око" або за допомогою контролюючих приладів. При цьому виробляється вміння правильно сприймати просторові відношення: відстані, величини, фігури, форми, що є важливим компонентом технічної діяльності учнів. Так, наприклад, окомір потрібний для розмічання, розташування деталей та їх монтажу, знаходження найкращої форми тощо. Всі учні у процесі роботи виконують багаторазові спостереження над матеріалом, інструментом, пристроєм, монтажем, прийомами роботи та ін.

Спостережливість - одна з основ творчої діяльності. Учні привчаються закріплювати результати спостережень, у формі короткого запису, схеми, малюнка, що допомагає краще зосереджувати увагу, підвищує почуття відповідальності, привчає до точності та самоконтролю, до "технічної зіркості".

У процесі технічної творчості розвивається увага учнів, бо їм доводиться планувати технологічний процес, зосереджувати свою увагу на будові деталей та вузлів виробу, їх взаємодії під час складання та налагоджування. Планування та виготовлення складніших виробів потребують особливої концентрації уваги з боку учнів. Концентрована увага необхідна, наприклад, під час виготовлення креслень, розмічання, складання схем, монтажу тощо. В інших випадках, навпаки, важливо вміти розподіляти увагу між кількома об'єктами, предметами та явищами (випробування моделей, перевірка роботи складного приладу чи апарата, де необхідно стежити одночасно за роботою і цілою виробу і його частин). Виконання деяких робіт потребує систематичного переключення уваги, наприклад, під час випробування керованих моделей, градуювання приладів, виконання лабораторних робіт, в роботі з навчаючими машинами та ін.

Надзвичайно велике значення для технічної творчості має сталість уваги. Учень повинен вміти зберігати інтенсивність своєї уваги до кінця виконання роботи, невідволікаючись сторонніми враженнями. Отже, учні вчаться вмінню своєчасно концентрувати, розподіляти та переключати увагу, зберігаючи її сталість, тобто вчаться володіти нею.

У процесі технічної творчості можна створити спеціальну обстановку навчання, викликати інтерес та прагнення учнів удосконалювати свою діяльність. Позитивні, емоціональні реакції морального або естетичного характеру благотворно впливають на хід та результати навчального процесу. В ході тривалих занять вони можуть перетворюватись на сталі почуття, риси особистості. У процесі технічної творчості створюються умови для формування вольових якостей учнів, бо останнім доводиться зустрічатись із новими незвичайними умовами праці і великими труднощами в роботі, терпіти часті невдачі в процесі виготовлення та налагодження виробів. Роботу доводять до кінця лише ті учні, які мають достатню силу волі, вміють терпляче, наполегливо добиватися своєї мети, долати труднощі в роботі, не пасувати перед невдачами.

Особливе місце й роль у творчості учнів належить технічному мисленню. Як вказує ряд дослідників воно спрямоване на пізнання технічних та технологічних явищ і процесів, на пізнання суттєвих зв'язків між ними. Для технічного мислення характерні такі якості, як гнучкість, оперативність, активність у розв'язанні ряду спеціальних питань. Людина з розвиненим технічним мисленням володіє системою узагальнених знань, навичок, розуміє технічні взаємозв'язки конструкцій, функції окремих деталей. Учні, що володіють технічним мисленням, вміють легко читати креслення, визначаючи кількість деталей, з яких складатиметься виріб. Знаючи властивості оброблюваних матеріалів, вони вміють вибирати такі з них, які найбільше відповідають технічним умовам.
ІІ. Обґрунтування актуальності досвіду і його практичної значущості

Потреби швидкого економічного оновлення господарства країни, зростання інформатизації суспільства, необхідність використання передових наукомістких технологій висувають перед школою ряд завдань, серед яких основне місце займає проблема розвитку творчих здібностей особистості. Вміння творчо використовувати здобуті знання (креативність) є зараз соціальною цінністю, оскільки допомагає людині виконувати суспільні й професійні функції, робить можливою швидку адаптацію в нових економічних умовах, сприяє швидкому переходу від одного виду діяльності до іншого. А в умовах прискореного науково-технічного прогресу це вміння стає насущною суспільною необхідністю, тому що виробництво відчуває потребу вже не стільки в мускульній силі чи простих навичках розумової праці людини, скільки в її творчих здібностях.

Творчі здібності розвиваються протягом усього життя особистості завдяки засвоєнню нею суспільно-історичного досвіду. Особливо інтенсивно цей розвиток відбувається в школі. Саме тут у дітей часто виявляються здібності до найрізноманітніших видів діяльності, у тому числі й творчої. У цей період дуже важливо виявити і стимулювати такі прояви. І в цьому плані величезні можливості має освітня галузь «Технології», предмети якої найбільше підходять для організації стимулювання творчого мислення. У процесі їх вивчення можна ознайомитися зі зразками творчого досвіду, нагромадженого історією розвитку виробництва, оволодіти різноманітними прийомами переносу знань, їх практичного застосування.

Організовуючи розвиток творчих здібностей учнів, слід виходити з відомих психолого-педагогічних положень про те, що: здібності особистості виявляються і формуються в діяльності; особистість може набути навичок творчості навіть у дуже ранньому віці; розвиток особистості не відбувається за пасивного споглядання нею навчального процесу; основним стимулом розвитку здібностей особистості, у тому числі й творчих, є інтерес.

Аналіз досвіду роботи вчителів, власних педагогічних досліджень дає змогу виділити ряд труднощів, що гальмують розвиток творчих здібностей учнів. Найвагоміші серед них є психолого-гносеологічні, які ґрунтуються на «здоровому глузді», інерції думки, стереотипності мислення. Практика показує, що навіть часткове послаблення таких бар'єрів різко послаблює вплив гальмівних сил на процес мислення особистості і дає їй змогу вирішувати поставлені перед нею завдання.

Значний ефект у плані тренування і розвитку пізнавальних сил особистості щодо подолання різноманітних психолого-гносеологічних бар'єрів, а значить, і розвитку творчих сил і здібностей дає фрагментарне їх використання в курсі трудового навчання різнорівневих тестових завдань для стимулювання процесів мислення. Причому бажаних результатів можна досягти за систематичного використання. Різнорівневі тестові завдання можна застосовувати для контролю рівня засвоєння нового матеріалу, а також для практичних робіт. В останньому випадку особливу увагу слід приділити питанням правильного добору таких завдань, від чого значною мірою залежить не тільки інтерес учнів до запропонованого виду діяльності, а й темпи його розвитку. Виходячи з намічених завдань, специфіки пізнавальної діяльності, потреб оптимізації навчально-виховного процесу, розглянемо деякі критерії відбору матеріалу для використання на уроках. Їх можна сформулювати і визначити таким чином.

Значимість у розв'язанні завдань творчого розвитку особистості передбачає комплексний підхід до вирішення проблеми реалізації навчальних, розвивальних та виховних цілей. Знання, вміння і навички, що їх учні одержують на уроках трудового навчання, мають методологічне значення. Вони дають можливість пізнавати об'єкти реального світу, власноруч їх створювати і перетворювати на основі певних технологічних прийомів. Запропоновані завдання мають допомогти учням засвоїти ці прийоми і практично їх застосовувати.

Працюючи над поставленим завданням, учні повинні відкривати для себе щось якісно нове, досі їм невідоме, таке, що не зустрічалося в їхній практиці.

Навчальна новизна поставленого завдання є важливим і суттєвим стимулом діяльності. Без глибокого інтересу до об'єкта праці неможлива творча діяльність індивіда. Саме інтерес виступає важливим мотиваційним стимулом навчально-трудової діяльності учнів, особливо під час виконання ними практичних завдань. Важливо дібрати такі завдання, які неможливо було б виконати, застосовуючи формально знання як основ технологій зокрема, так і основ наук у цілому, або користуючись лише певним алгоритмом трудової діяльності. Оскільки за такого підходу робота зводиться до виконання репродуктивних вправ, що не забезпечує належного рівня розвитку творчого мислення, простору для фантазії, прояву ерудиції, вмінь, навичок.

Варіативність завдання (можливість кількох варіантів вирішення) щодо створення умов для конструювання, відбору найбільш доцільних і оптимальних у даних умовах варіантів, ставить учнів перед необхідністю аналізувати, робити відповідні технічні розрахунки, оцінювати реальні умови з точки зору технологічності пропонованого варіанта, вибирати оптимальні значення параметрів. Такі завдання, як правило, належать до вищого рівня.

Завдання, відібрані для роботи з учнями на уроках трудового навчання, мають бути посильними та доступними. Ця вимога прямо випливає із загально дидактичного принципу доступності, який полягає в такому співвідношенні складності поставленого завдання з практичними можливостями учнів, яке б стимулювало активні розумові й трудові зусилля, спрямовані на його вирішення, давало б розвивальний ефект. Принцип посильності вимагає врахування індивідуальних особливостей учнів: віку, рівня розвитку, фактичного рівня знань, трудових умінь, навичок, особливостей сприйняття та уваги, наявності позитивних мотивів діяльності, сформованості інтересів, здібностей. Потрібна підготовка до сприйняття учнями як самого завдання, так і методики його вирішення. В іншому разі таке завдання негативно впливає на інтерес.

ІІІ. Визначення провідної педагогічної ідеї досвіду, її складових частин

  1. Мета досвіду.

Спираючись на наукові дослідження та перспективи розвитку освітньої галузі “Технологія”, нові методологічні та методичні підходи в освіті, досвід викладання теми, сприяти розвитку творчих здібностей на уроках трудового навчання.

2. Ідея досвіду

Інноваційні технології (новітні інформаційні технології; особистісно-орієнтована технологія; технологія формування творчої особистості; проектна технологія), шляхом взаємодії сприяють формуванню та подальшому розвитку творчих здібностей учнів.



3. Обєкт досвіду.

Процес підготовки та організації практичних занять, направлених на формування в учнів твердого підходу до виконання роботи, системи знань, умінь та навичок.



4. Предмет досвіду.

Розробка методичних рекомендацій, направлених на формування і розвиток творчих ініціатив, творчий пошук, створення реальних умов для реалізації індивідуальних можливостей кожного учня, формуванню якісних знань, вмінь та навичок.

Для дослідження мети у відповідності до обєкта і предмета досвіду сформовані завдання:


  1. Вивчити теоретичні дослідження направлені на організацію процесу практичних завдань і визначити теоретичні основи формування в учнів знань, умінь та навичок з даної теми.

  2. Дати аналіз передового та новаторського досвіду роботи вчителів – практиків, щодо розробки методики та проведення практичних занять з обраної теми.

  3. Розробити методичні рекомендації направлені на формування в учнів якісних знань, вмінь та навичок.

  4. Викласти факти підтвердження ефективності уроків трудового навчання за методом проектів, дати методичні рекомендації та пропозиції для впровадження їх в практику роботи вчителів трудового навчання.

5. Теоретична значимість роботи.

Сприяти розвитку творчих здібностей, на мою думку, треба шляхом комплексного використання інноваційних і традиційних методів навчання, завдяки яким можна дійсно в новому обсязі викласти матеріал, реалізувати обрану проблему.



6. Практична значимість роботи.

Для успішного рішення цієї проблеми мною розроблено завдання, які забезпечують програмні вимоги до знань, умінь та навичок учнів, сприяють формуванню та розвитку творчих здібностей.



ІV. Технологія реалізації провідної педагогічної ідеї та її компонентів

МЕТОДИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ


Сьогодні серед провідних вітчизняних і зарубіжних учених методистів, педагогів та психологів (О. М. Коберник, В. К. Сидоренко, М. В. Матяш, В. Д. Симоненко, та інші), які опікуються проблемами трудового навчання, поширеною є думка про те, що для піднесення предмета й методики його викладання на належному науково-методичному рівні, треба повернутися до технологій проектного навчання. В основу цих технологій має бути покладена творча діяльність учнів, зорієнтована на вільний вибір ними об’єкта проектування. Саме тому в оновленій програмі трудового навчання знайшли своє відображення нижчезазначені методи творчої діяльності, які і я впроваджую у своїй роботі з учнями.
1. Метод мозкового штурму

В літературних джерелах можна знайти твердження, що одним а перших методів, яким було започатковано науковий підхід до організації творчої праці, є метод мозкового штурму. Автором цього методу є американський бізнесмен та винахідник А. Осборн. У ході тривалих спостережень він помітив, що серед творчо працюючих особистостей є дві групи людей. Перша група — це ті, хто генерує ідеї, друга — критично аналізує. А. Осборн запропонував штучно створювати такі групи (відповідно — генераторів та експертів), які будуть здійснювати пошук розв’язку певної проблеми. Було запропоновано такі умови для проведення мозкового штурму.



  1. До групи генераторів включають людей з бурхливою фантазією, здатних до абстрактних узагальнень, з оптимістичними поглядами на життя тощо. До складу групи також мають входити якнайменше дві особи, які не мають ніякого відношення до розв’язуваної задачі або відповідного фаху з тієї галузі, в якій розв’язується проблема.

  2. Головне завдання генераторів полягає у тому, щоб запропонувати якнайбільшу кількість ідей з розв’язку поставленої проблеми, в тому числі і фантастичних чи навіть жартівливих. Ідеї записують на магнітофонну плівку або складають відповідний протокол так званої сесії, у ході якої генератори висловлюють ідеї.

  3. Тривалість сесії залежить від складності проблеми, але має не перевищувати 30 — 45 хв.

  4. Завдання експертів — оцінити ідеї генераторів, наприклад, за десятибальною шкалою.

  5. Експертиза ідей може проводитись окремо від генераторів через прослуховування плівки. Кожна ідея розглядається якомога докладніше з детальним аналізом усіх можливих варіантів її практичної реалізації.

  6. Якщо робота сесії виявилась неефективною і проблему розв’язати не вдалося, склад груп повністю міняють і проводять повторне засідання.

Практичний досвід використання мозкового штурму викреслив основні прийоми (методи), які сприяють формуванню ідей. Серед цих методів розрізняють такі: аналогія (зробити так, як це було в іншій вже розв’язаній задачі або проблемі). Так, наприклад, послідовник А. Осборна Джон Гордон удосконалив метод мозкового штурму, запропонувавши чотири типи аналогій: пряму, особисту, символічну, фантастичну; інверсія (зроби навпаки); фантазія (зроби так, щоб це суперечило логічному мисленню, встановленим правилам).

З точки зору методики трудового навчання одним з недоліків впровадження даного методу на уроці є нераціональне використання часу. Це власне особливість всіх без винятку інтерактивних методів навчання. Тому вчитель, впроваджуючи мозковий штурм, має стежити за розподілом навчального часу. Наведемо методичні рекомендації з досвіду вчителів, які впроваджували активні та інтерактивні методи на уроках трудового навчання.

Найбільш ефективно наведений метод можна використовувати під час пошуку проблем (варіантів виробів), які учні будуть виготовляти упродовж наступних уроків у вигляді навчальних або творчих проектів. Відповідно після виконання вправи результатом роботи має бути банк творчих ідей або банк проектів тощо. Мозковий штурм спонукає учнів активізувати уяву і творчість, дає змогу вільно висловлювати свої думки. Відповідно, учні можуть реально оцінити (обговорити з учителем і товаришами) свої можливості і вибрати для виготовлення такий проект, який буде цікавим і одночасно посильним для виконання.

На початку вчитель повинен пояснити дітям мету і ознайомити з правилами проведення методу. Учні мають зрозуміти, що це не лише гра, а й навчальна вправа: мета мозкового штурму в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого часу. Час учитель визначає самостійно, виходячи з індивідуальних можливостей класу.

Після перегляду дітьми різних джерел (відповідно до змісту практичної роботи навчальної програми для 5-го класу) вчитель формулює проблемне запитання: запропонувати найбільш цікаві, на думку дітей, об’єкти праці, які б вони хотіли проектувати і виготовити з урахуванням того, щоб вони знайшли своє застосування в школі, дома або на дозвіллі. Завдання може бути сформульоване якимось іншим чином. Головне, аби формулювання не було занадто довгим і незрозумілим для учнів.

З цією метою його записують на дошці. Далі учитель пропонує дітям висловити ідеї, коментарі. Це навіть можуть бути слова або фрази, що викликають асоціації з наведеним завданням. Учитель записує всі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без будь-яких зауважень, коментарів чи запитань. Під час виконання учнями цієї вправи учитель повинен дотримуватися таких умов:



  1. треба фіксувати всі без винятку ідеї, які висувають учні;

  2. не можна оцінювати або коментувати висунуті пропозиції. Інакше п’ятикласники від разу зосередять свою увагу на відстоюванні своїх ідей, і рух з пошуку нових пропозицій від разу припиниться;

  3. учителю слід весь час у процесі виконання вправи нагадувати дітям, що ідей має бути якомога більше, тому вони можуть бути фантастичними. П’ятикласники, як правило, не проявляють ініціативу до розв’язування завдань, які містять декілька варіантів розв’язку. Слід також відзначити, що діти у 5 класі часто піддають цензурі власні думки і не висловлюють своїх ідей вголос, очікуючи негативної оцінки з боку вчителя. Саме тому вчителю варто на перших порах підтримувати фантастичні ідеї;

  4. якщо учитель досягне появи великої кількості ідей, це створить сприятливі умови для фантазування. Саме з цього моменту учні починають рішучіше висловлюватись і пропонувати власні ідеї. Учитель повинен бути уважним і не пропустити цей важливий момент;

  5. одним із засобів, який може спонукати учнів до висловлювань, — це заохочення дітей до зміни думок інших, вже висловлених. Об’єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде до висунення нових, що перевершують первинні;

  6. досвідчені учителі часто використовують такий плакат під час виконання цієї вправи: а) кажіть все, що спаде на думку; б) не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших; в) можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим; г) розширюйте (вдосконалюйте) запропоновану ідею.

Учитель проводить експертизу ідей і відбирає найбільш актуальні та цікаві. Таким чином створюється список (банк) учнівських творчих проектів у вигляді проблем.

Далі учитель звертається до дітей з проханням здійснити вибір найбільш актуальної проблеми (майбутнього об’єкта праці), яка б відповідала вимогам даного колективу, потребам школи тощо. Разом з дітьми учитель на основі проведеної вправи складає банк проблем (проектів) (Додаток 1).



2. Метод фантазування

Пошуковий аналіз літературних джерел показав, що не існує окремо створеної методики фантазування під час розв’язування винахідницьких задач. З наведеного матеріалу добре видно, що елементи такої методики можна віднайти у структурі методу мозкового штурму або в алгоритмі розв’язування винахідницьких задач, що був розроблений радянським письменником-фантастом Г. С. Альтшуллером. Під час розв’язування винахідницьких задач учений запропонував використовувати інтелектуальні операції, що активізують фантазію конструктора. Суть таких операцій полягала у тому, що, змінюючи уяву про задачу, звільняються від впливу попереднього досвіду і, таким чином, наближаються до розв’язку певної проблеми. Метод мозкового штурму започаткував фантазування як прийом пошуку творчих розв’язків. Створений Дж. Гордоном метод пошуку творчих рішень (так звана синектика) був удосконаленим продовженням мозкового штурму. Причому однією з головних професійних вимог до синектора є здатність до фантазування або абстрактних міркувань. Проте окремого визначення чи будь-якого іншого тлумачення цього прийому з наукової точки зору ми не знаходимо. Г. С. Альтшуллер писав, що подальший розвиток методики фантазування призупинився тому, що не розроблено алгоритм створення фантастичних ідей.

Аналіз теорії рішення винахідницьких задач та інших методів дає підстави зробити висновки.

По-перше, під методом фантазування можна розуміти такий спосіб спільної діяльності учнів та учителя, коли досягається уявлення неіснуючого образу об’єкта (виробу), який функціонує і вирішує поставлену проблему, тобто є розв’язком певної проблеми, навіть якщо деякі елементи конструкції (або конструкція в цілому) цього об’єкта невідомі. Головною умовою методу фантазування є відсутність будь-яких обмежень, правил, постулатів, логічного та критичного мислення.

По-друге, процес створення фантастичних ідей можна представити у вигляді такої структури:


  1. Постановка проблеми: що є недосяжним, а що треба поліпшити незалежно від того, можливо це за нормальних фізичних умов, чи ні?

  2. З’ясувати і чітко сформулювати причини (чинники), що заважають розв’язку проблеми.

  3. Припущення фантастичних умов, за яких зникають негативні чинники.

  4. Відтворення у разі можливості з якнайбільшою кількістю деталей і уточнень об’єкта або процесу, який реально функціонує, за відсутності негативних чинників: форми, будови, принципу дії тощо.

  5. Заміна фантастичних умовна реальні. Наприклад: фантастична умова — сили тяжіння не існує (за такої умови проблема буде розв’язана). Далі треба замінити фантастичну умову (відсутність сили тяжіння) на реальну (це може бути пристрій, зміна форми конструкції тощо).

Зрозуміло, що така структура може мати певні відмінності, які виникатимуть залежно від змісту проблеми, яку вирішують. Чим простіша проблема, тим природніше реалізується метод фантазування. Так, для дітей 5-го класу властиво вдаватися до фантазій у малюванні. Діти цього віку полюбляють уявляти себе космонавтами фантастичної ракети чи всюдихода, надшвидкісного автомобіля тощо. Головна вимога учителя у цій ситуації: привчити дітей до того, що відправною точкою у фантазуванні має бути певна проблема або винахідницька задача, яку треба розв’язати. Рівень складності має бути для початку досить низьким, аби не знизити інтерес до творчого пошуку. З часом, з кожним наступним класом, проблематика завдань має ускладнюватися, і, відповідно, фантазування трансформуватися у більш складні системи пошуку.

Отже, вищезгаданий алгоритм використання фантастичних ідей не завжди можна використовувати у 5 — 6 класах, оскільки в ньому повинні усуватися суперечності, які є в основі проблеми. Для учителя важливо навчити учнів фантазувати. Тому на початковій стадії учитель може вдаватися до такої методики.

На уроці у 5 класі дітям пропонують пофантазувати над створенням форми будь-якого виробу, який їм під силу. При цьому на початкових стадіях використання методу фантазування не треба ставити занадто абстрактні завдання на зразок "фантазуючи, створіть форму виробу, який вам найбільш подобається". Навпаки, навчання має починатися з більш конкретних дій. Для цього вчитель може керуватися такою методикою.

Спираючись на знання дітей з математики, варто нагадати учням про фігури, які вони засвоїли на уроках математики чи образотворчого мистецтва. Після обговорення таких питань, як: що таке квадрат, прямокутник, трикутник — переходять до створення форми майбутнього виробу. Учителю варто пояснити, що над створенням форми виробу працює художник-конструктор-дизайнер. Він, розробляючи форму майбутнього об’єкта технологічної діяльності, використовує різноманітні прийоми, наприклад, вдається до аналогій. Тобто, переносить форми об’єктів, які створила природа, на той об’єкт, який буде виготовлюватися. Такі форми і їх використання під час конструювання виробів дизайнери називають біоформами. Після цього вчитель пропонує дітям створити декілька варіантів форми кухонних дощок, які будуть використовуватись за різним призначенням: під час обробітку зелені (кухонна дошка може мати форму яблука), риби (форму риби), м’яса (форму свійської тварини). Далі завдання можна поступово ускладнювати від конкретних прикладів до більш абстрактних. Учитель може запропонувати дітям об’єднати геометричні фігури під час конструювання форми (контурів) трактора, літака, якщо виготовляється пласка іграшка, поличка для книг, підвазонника, якщо проектується інший виріб, залежно від інтересів учня. Лише після цього можна ставити перед класом більш складне (у плані абстрактності) завдання — створення певного образу виробу за інтересом учнів і перенесення його на папір. З часом учні зможуть розв’язувати більш складні конструкторські задачі, використовуючи фантазування не лише в процесі створення контурів виробу, а й безпосередньо в його конструкції. Цей перехід можна реалізувати під час використання таких методів проектування (Додаток 2).



3. Метод зразків

Метод зразків (алгоритмічний аналіз) є спрощеним варіантом методу, що називається "Алгоритм розв’язання винахідницьких задач" (АРВЗ), який запропонував Г. С. Альтшуллер. Суть його полягає в послідовному виконанні дій щодо виявлення, уточнення і усунення технічних суперечностей.

В АРВЗ, за Альтшуллером, використовується чотири механізми усунення суперечностей: формулювання ідеального рішення (або прийом створення ідеального об’єкта); перехід від технічної суперечності до фізичної; усунення фізичної суперечності; застосування операторів, що відображають інформацію в найбільш ефективних способах подолання суперечності (списки і таблиці використання типових прийомів, таблиць).

Для реалізації алгоритмічного методу в умовах навчання учнів проектної діяльності можна спростити цей метод до рівня методу зразків. Суть його полягає у такому. Учитель допомагає школярам віднайти в журналах, каталогах та інших технічних виданнях зразки об’єктів (ідеальні об’єкти) і пропонує порівняти знайдені зразки з існуючими об’єктами технологічної діяльності людини. На основі порівняння виявляють технологічні суперечності між знайденими зразками та реальними об’єктами і розробляють послідовність (алгоритм) дій щодо їх усунення.

Під час використання цього методу вчителю варто дотримуватися таких вимог: завчасно підготувати об’єкт проектування, над яким працюватимуть діти, — підготувати літературу або зразки об’єктів, які будуть зразками (реальні об’єкти); визначити суперечності, які усуватимуть учні на уроці.

Наведемо приклад. Під час фантазування форми кухонної дошки учні прийняли рішення, шо виріб по контуру матиме форму риби. Після того, як учні зроблять замальовки контуру майбутнього виробу, вчитель повідомляє, що цей виріб має бути не лише оригінальним, естетичним, а й зручним у користуванні. З цією метою він пропонує знайти аналогічні зразки кухонних дощок у будь-якому каталозі кухонних виробів (або демонструє кілька таких зразків). Далі учитель ставить завдання: знайти відмінності між створеним методом фантазування виробом та запропонованими (знайденими в каталозі) зразками. Які конструктивні деталі чи елементи є в реальних об’єктах, а які відсутні у вашому виробі? Якщо на перших етапах навчання учням складно дати відповідь, учитель, демонструючи реальний об’єкт вказує, що це може бути отвір у ручці дошки. Також можна звернути увагу на форму ручки — в реальному об’єкті вона більш зручна для того, щоб ЇЇ можна було тримати в руці, тощо. Після такого обговорення діти самостійно вносять зміни до конструкцій своїх виробів. Під час оволодіння цим методом важливо, аби учні самостійно знаходили суперечності і пропонували шляхи їх усунення (Додаток 3).



4. Метод фокальних об’єктів

Метод фокальних об’єктів, винайдений американським ученим Ч. Вайтингом. Об’єкт, який вдосконалюють за допомогою цього методу, називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус). Суть його ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на фокальний об’єкт, внаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі дають змогу подолати психологічну інерцію.

Наприклад, якщо вдосконалюваним (фокальним) об’єктом є олівець, а випадковим — тигр, то отримаємо сполучення на зразок "смугастий олівець", "хвостатий олівець" тощо. Розглядаючи ці сполучення і розвиваючи їх, іноді вдається знайти оригінальні ідеї (наприклад, "хвостатий олівець" втілюється в олівець — ручку з гнучким тримачем (хвостом) — досить відома конструкція).

Послідовність застосування методу фокальних об’єктів така:



  1. вибір фокального об’єкта (наприклад, поличка для книг);

  2. вибір 3 — 4 випадкових об’єктів (вибирають, як правило, навмання зі словника, каталогу, технічного журналу тощо, наприклад: "кіно" , "змія", "каса", "полюс", "машина");

  3. складання списків ознак (властивостей) випадкових об’єктів (наприклад, кіно: широкоекранне, звукове, кольорове, об’єм не і т.п.);

  4. генерування ідей шляхом приєднання до фокального об’єкта ознак випадкових об’єктів.

  5. Наприклад, поличка може бути звуковою, якщо в конструкції спроектувати місце для радіоприймача чи телевізора. Приєднавши до даного фокального об’єкта ознаку "саморухома", може з’явитися оригінальна ідея пересувної полички тощо;

  6. розвиток сполучень шляхом вільних асоціацій;

  7. оцінка отриманих ідей і відбір корисних розв’язків.

Не обов’язково, щоб усі обрані об’єкти якимось чином підходили до об’єкта, що удосконалюється, але, використовуючи цей метод, можна вибрати велику кількість найрізноманітніших варіантів.

Треба зазначити, що метод фокальних об’єктів більше підходить у тих випадках, коли треба модернізувати, вдосконалити вже існуючий об’єкт або подати нову ідею, певний напрям у розвитку технічної думки. Цей метод не дає стовідсоткового розв’язку певної конструкторської або винахідницької задачі. Слід відзначити, що важливим є не стільки результат, тобто те, шо учні зможуть вдосконалити чи створити, як сам процес пошуку. Учитель має стежити за тим, щоб учень зрозумів, як діє цей метод. Тут важливо привчити учня до оригінального нестандартного мислення, підсилити його здібності до фантазування, які було започатковано відповідним методом (Додаток 4).



5. Метод створення образу ідеального об’єкта

Аналіз літературних джерел показує, що цей метод можна знайти в групі евристичних прийомів, які використовують для перетворення основних показників технічної системи: геометричних, фізико-механічних, енергетичних, дизайнерських тощо. Будують таблицю з двома рядами характеристик, що перетинаються по горизонталі — 10 евристичних прийомів (неологія, адаптація, аналогія, ідеалізація т.д.), а по вертикалі — 10 основних показників технічної системи, що вдосконалюють: геометричні, фізико-механічні тощо. Застосування одного з прийомів до зміни одного з параметрів дає простір для нових асоціацій під час пошуку нових технічних рішень.

У цьому разі ідеалізація розглядається як наближення технічного об’єкта до ідеального, який відповідає всім вимогам розв’язуваної проблеми або технічної задачі.

Враховуючи сказане, можна стверджувати, що суть методу створення образу ідеального об’єкта можна подати у вигляді таких етапів:



  1. чітке формулювання завдання (постановка проблеми);

  2. визначення властивостей або параметрів, якими повинен володіти об’єкт (для розв’язання поставленої проблеми);

  3. образне моделювання об’єкта з відповідним набором якостей, що дасть змогу розв’язати поставлену проблему;

  4. схематичне або художнє перенесення даного образу на папір.

Методика ознайомлення учнів із вказаним методом може бути такою.

Під час проектування певного об’єкта вчитель визначає ряд функціональних вимог, які ставляться до майбутнього виробу. Важливо, щоб проектування починалося з проблемної ситуації. Можливий також варіант, коли учні самостійно у ході обговорення в малих групах (з використанням відповідної інтерактивної технології) будуть самостійно визначати вимоги до виробу, який проектується.

Ці вимоги записують на дошці або на великому аркуші паперу, який вивішують як плакат. Далі учитель ставить перед учнями завдання змоделювати об’єкт, який буде відповідати встановленим вимогам. Учителю треба заздалегідь обміркувати, де учні можуть повною мірою проявити свою творчість. Наприклад, стосовно розмірів виробу вчитель не ставить ніяких обмежень. Те саме стосується і кольору, матеріалу, інструменту тощо. Інший варіант — учитель може чітко регламентувати використання обладнання та інструменту, матеріалу тощо. І навпаки — не обмежувати учнів у розробці варіантів функціональності чи естетичності виробу, який виготовлятиметься.

Отже слід відзначити, що в ідеальному випадку учні як майбутні технологи, конструктори, дизайнери мають навчитися бачити проблему, виходячи з власних потреб чи потреб суспільства, і, працюючи над цією проблемою, застосовувати вказані методи творчої діяльності.



Запропонована методика не вичерпує всіх проблем, пов’язаних з методикою навчання учнів проектування. Це лише можливий шлях пошуку методів навчання учнів прийомів творчої діяльності на уроках технічної праці (Додаток 5).
V. Результативність представленого досвіду
Навчальні досягнення учнів Сватівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2

з трудового навчання

за 2012 – 2013 н.р.


Клас

Всього

Високий рівень

Достатній рівень

Середній рівень

Низький рівень

Якість знань

кільк

%

кільк

%

кільк

%

кільк

%

кільк

%

5 - А

14

14

100

-

-

-

-

-

-

14

100

5 - Б

15

3

20

12

80

-

-

-

-

12

100

6 - А

10

2

20

7

70

1

10

-

-

9

90

6 - Б

15

8

53

6

40

1

7

-

-

14

93

7 - А

7

3

43

4

57

-

-

-

-

7

100

7 – Б

10

4

40

6

60

-

-

-

-

10

100

8 – А

14

6

43

7

50

1

7

-

-

13

93

8 – Б

13

4

31

5

38

4

31

-

-

9

69

9 – А

16

9

56

4

25

3

19

-

-

13

81

9 – Б

13

5

38

-

-

8

62

-

-

5

38

10 – А

9

7

78

2

22

-

-

-

-

9

100

10 – Б

11

7

64

3

27

1

9

-

-

10

91

11 – А

20

14

70

6

30

-

-

-

-

20

100

11 – Б

16

13

81

3

19

-

-

-

-

16

100



Участь у конкурсах

Велику роль у роботі з розвитку творчості відіграють заняття гуртків на базі школи (Додаток 6). Саме їхня активна позиція у вихованні та навчанні дітей дає можливість ставати переможцями та призерами районних і обласних конкурсів та змагань з технічної творчості. (Додаток 7)



VI. Бібліографія
1. Коберник О.М., Терещук Г.В. Інноваційні педагогічні технології у трудовому навчанні: навчально-методичний посібник (пробне видання). – Тернопіль-Умань, 2007. – 208 с.

2. Терещук Г.В. Индивидуализация трудового обучения: дидактический аспект. – М.: Институт ПСМ РАО, 1993. – 200 с.

3. Терещук Г.В., Туранов Ю.О. Пізнавальні завдання з трудового навчання. 5 клас. Ч. 1. – Тернопіль: ТДПУ, 2000. – 118 с.

4. Альтшуллер Г.С. Алгоритм изобретения. – М.: Москосвский рабочий, 1973. – 296 с. 

5. Алексеев В.Е. Организация технического творчества учащихся. – М.: Высшая школа, 1984. – 46 с. 

6. Богоявленская Д.Б. Интелектуальная активность как проблема творчества. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1983. – 144 с.

7. Веремійчик І.М. Стежинка до майстерності. - К.: Педагогічна думка, 2002. - 128 с.

8. Техническое творчество учащихся: Учеб. Пособие для студентов пединститутов и учащихся педучилищ по индустр. – пед спец. /Ю.С.Столяров, Д.М.Комский, В.Г.Гетта и др.; Под ред. Ю.С. Столярова, Д.М.Комского. – М.: Просвещение, 1989. – 223 с.: ил.

9. Столяров Ю.С. Техническое творчество школьников. – М.: Педагогика, 1984. – 160 с. 



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка