Відділ освіти Тальнівської райдержадміністрації Районний методичний кабінет



Сторінка3/4
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.56 Mb.
1   2   3   4
Стельмах Ярослав Михайлович народився 30 листопада 1949 року в місті Києва в родині письменника. Після школи вступив до Київського інституту іноземних мов, на час закінчення якого мав уже декілька надрукованих перекладів з англійської. У 25 років став кандидатом наук. Десять років був на викладацькій роботі у Київському педінституті та Національному університеті імені Тараса Шевченка.

У 1981 році закінчив Вищі літературні курси при Московському літературному інституті імені О.М.Горького.

За короткий час став одним з найпопулярніших молодих драматургів України. Його вистави „Шкільна драма” (1978), „Привіт, Синичко!”(1979) та ін. не сходять зі сцени роками. Успіх мали такі п’єси: „Емма”, „Кохання в стилі бароко” та інші. Я. Стельмах визнаний кращим драматургом України 2001 року. Його п’єси ставились не лише в Україні, а й за її межами.

Ярослав Стельмах – автор понад 50 перекладів і кількох кіносценаріїв.
Загинув 4 серпня 2001 року.

Особливо цікавим для себе письменник вважав світ дитинства. Його перша книжка – збірка оповідань для дітей „Манок” побачила світ у „Веселці” 1975 року, потім були надруковані повісті „Химера лісового озера”, „Найкращий намет”, „Митькозавр із Юрківки”, казка „Якось у чужому лісі”.

Книжка „Голодний, злий і дуже небезпечний” була відзначена літературною премією імені Лесі Українки 2001 року.

Сухомлинський Василь Олександрович народився 28 вересня 1918 року в селі Василівні на Кіровоградщині в селянській сім’ї. Після трудової школи в 1939 році закінчив Полтавський педагогічний інститут. Під час Другої світової війни був у лавах захисників Вітчизни, а з 1947 і до 1970 року працював директором Павлиської сільської школи, яка в цей час перетворилася у лабораторію педагогічного досвіді. В. Сухомлинський за життя був відзначений високим званням – заслужений учитель, обирався членом-кореспондентом Академії педагогічних наук. Лауреат Державної премії України 1974 року (вже посмертно).

Свою любов до учнів, майстерність педагога він розкрив у книжці „Серце віддаю дітям” (1969). Його несподівана смерть 2 вересня 1970 року приголомшила усіх. „Твори” в 5-ти томах побачили світ у 1977 році.

В. Сухомлинський - талановитий письменник. Його численні оповідання, казки, притчі, самобутні художнім змістом і формою, стали улюбленими серед юних читачів. У видавництві „Веселка” друкувалися збірки В. Сухомлинського „Гаряча квітка”(1978), „Куди поспішали мурашки”(1981,1993), „Чиста криниця”(1993, серія „Шкільна бібліотека”).

Тичина Павло Григорович народився 27 січня 1891 року в селі Пісках на Чернігівщині в сім’ї дяка. Навчався в бурсі (хлопець мав чудовий слух і голос, тож співав у монастирському хорі), потім у Чернігівській духовній семінарії та Київському комерційному інституті. Під час навчання в Чернігові молодий талант взяли під крило М. Коцюбинський та В. Cамійленко.
Збірка „Сонячні кларнети”, надрукована 1918 року, стала надзвичайною подією не лише для української, а й для всієї слов’янської літератури, принісши нову мелодику, нову форму, нове світовідчуття.

Наступні збірки „Замість сонетів і октав”(1920), „Плуг”(1920), „Вітер з України” (1924) підтверджують визначне місце П.Тичини в українській поезії. Під час Другої світової війни, коли саме буття народу було під загрозою, поетична сила Павла Тичини вибухнула у віршах „Я утверждаюсь” і „Матері забуть не можу”.

Помер П.Тичина 16 вересня 1967 року.

У 1973 році встановлено літературну премію імені Павла Тичини.

Поруч із суто дитячими віршами П. Тичини: „А я у гай ходила”, „Хор лісових дзвіночків” – його пейзажні мініатюри здавна стали класичними зразками поезії для дітей. Перу П. Тичини належать казки, написані за мотивами українського фольклору: „Кожум’яка”, „Дударик”, „Івасик-Телесик”, „Як Дуб із Вітровієм бився”, „Дума про трьох вітрів”, а також переклади та поетичні переспіви казок Максима Танка (з білоруської); Алішера Навої (з узбецької) та інші.

Трублаїні (Трублаєвський) Микола Петрович народився 25 квітня 1907 року в селі Вільшанці на Вінниччині в сім’ї лісоруба і сільської вчительки. 1915 року вступив до Немирівської гімназії, але навчання не закінчив: у 13 літ, тікаючи на фронт, зірвався з приступки поїзда і покалічив ногу. Згодом був сількором, у містечку М’ясиківці завідував районним сільбудинком, у 1924 році став співробітником окружної газети у Вінниці. Закінчив Всеукраїнські курси журналістики у Харкові, працював у газеті „Вісті”. Як кореспондент цієї газети брав участь у арктичних експедиціях на криголамах „Ф. Литке”, „Сибиряков”, „Владимир Русинов”. Побував у Владивостоці, багато подорожував також по Україні, сибірські тайзі, по Криму й Кавказу. Працював директором харківської філії видавництва „Радянський письменник”.

У вересні 1941 року виїхав на фронт, працював у фронтовій газеті, брав участь у боях. Тяжко поранений осколком бомби в містечку Куркулак, в
ніч з 5 на 6 жовтня 1941 року помер у санітарному поїзді. Похований недалеко від міста Ровеньки на Луганщині.

З 1924 року почав виступати у пресі зі статтями, нарисами та оповіданнями. На початку 30-х років виходять його перші твори для дітей: „Шхуна „Колумб”, „Волохан”, „Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку”, „Мандри Закомарика” та інші.

Тютюнник Григір (Григорій) Михайлович народився 5 грудня 1931 року в селі Шалівці на Полтавщині в селянській сім’ї. Після семирічки вчився у Зінківському ремісничому училищі, здобув фах слюсаря. Працював на заводі, в колгоспі, на будівництві. Служив в армії; після демобілізації працював у залізничному депо, закінчуючи вечірню десятирічку. В 1957-1962 роках навчався на філологічному факультеті Харківського університету, потім учителював, працював у „Літературній Україні”, в сценарній майстерні Київської кіностудії імені О.П.Довженка, редактором у видавництвах „Молодь”, „Веселка”.

Ще навчаючись в університеті, почав друкувати новели. Перша збірка „Зав’язь”(1966) засвідчила прихід в українську літературу високоталановитого майстра. Потім з’явилося ще кілька книжок: „Деревій”(1969), „Батьківські пороги”(1972), „Крайнебо”(1975), „Коріння”(1976) та інші.

1970 року у видавництві „Веселка” письменник випустив у світ книжечку оповідань „Ласочка” для дошкільнят і відтоді активно працював у дитячій літературі. Потім вийшли друком пронизані любов’ю і добротою його збірки оповідань і казок „Лісова сторожка”, „Степова казка”, „Однокрил”.

Повісті „Климко”, „Вогник далеко в степу” були відзначені літературною премією імені Лесі Українки 1980 року.

Пішов із життя 6 березня 1980 року.

1989 року Г. Тютюннику за двотомник його творів присуджено (посмертно) Шевченківську премію.


Українка Леся (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському. Мати – відома письменниця та педагог Олена Пчілка, сестра видатного громадського та культурного діяча Михайла Драгоманова, який справив великий вплив на свою племінницю; батько – голова з’їзду мирових посередників. З дитинства дівчинку звали Лесею. Коли почала друкуватися в галицьких журналах, то, щоб читачі знали, що вона з Наддніпрянської України, ставила поряд з підписом „Леся” слово „Українка”. А писати вірші дівчинка почала з дев’яти літ. Перший свій вірш „Надія” присвятила улюбленій тітці Олені Косач, засланій до Сибіру за вільнодумство.

Дитячі літа Лесі минали на Волині – в Новограді-Волинському, Луцьку, селі Колодязному. Ще в дитинстві Леся захворіла на туберкульоз кісток, до школи її не віддали, але під наглядом матері дівчинка навчалася з приватними вчителями. Згодом займалася самоосвітою і глибоко вивчила мистецтво, світову літературу, історію культури, філософію, знали до десяти іноземних мов. Вона мала чи не найглибшу освіту серед письменників. Одне із свідчень цього – підручник „Стародавня історія східних народів”, написаний 19-річною Лесею для навчання її молодших сестер.

1881 року Леся з матір’ю і братом перебралася до Києва, лікувалася в Одесі, Ялті та за кордоном.

Перша збірка поезій „На крилах пісень”( 1893) принесла авторці популярність і визнання критики.

Із початку 90-х років Леся Українка багато уваги приділяла творчості для дітей. Її вірші „На зеленому горбочку”, „Вишеньки”, „Літо краснеє минуло” та інші, казки „Метелик”, „Біда навчить”, „Лелія”, „Казка про Оха-чародія” увійшли до золотого фонду українського дитячого письменства.

Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року в м. Сурамі на Кавказі. Похована в Києві на Байковому кладовищі.



1971 року, коли святкувалося 100-річчя від дня народження видатної української письменниці, в Україні була заснована Літературна премія імені Лесі Українки, якою щороку відзначаються кращі твори для дітей.

Франко Іван Якович народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичах на Дрогобиччині (тепер Львівська обл.) у сім’ї сільського коваля. Коли Іван трохи підріс, його віддали до школи в сусіднє село Ясениця Сільна, де навчання провадили польською та німецькою мовами. Згодом пішов до другого класу німецької так званої нормальної школи в Дрогобичі. Коли Іванові було 9 років, помер батько, в родину прийшов вітчим, який все зробив, щоб хлопчик продовжив навчання. Закінчивши школу, Іван вступив до Дрогобицької гімназії; уже в шостому класі почав писати вірші. Потім померла мати. У 1875 році вступив на філософський факультет Львівського університету, продовжував навчання в Чернівецькому університеті, який закінчив 1891 році. А в 1893 р. він захистив докторську дисертацію при Віденському університеті.

У 1887 році вийшла збірка його поезій „З вершин і низин”, 1896 року – збірка „Зів’яле листя” – шедевр інтимної лірики.

Помер І. Франко 28 травня 1916 року у Львові. Поховано його на Личаківському кладовищі.

Багато в І. Франка віршованих і прозових творів про дітей і для дітей. Це вірші, оповідання: „Малий Мирон”, „Олівець”, „У кузні”, „Мій злочин”, „Грицева шкільна наука” та ін.; казки створені на основі творчо перероблених світових сюжетів, - прозові („Ріпка”, цикл казок „Коли ще звірі говорили”) та поетичні („Лис Микита”, „Відданиця” та ін.).

Чередниченко Дмитро Семенович народився 30 листопада 1935 року в селі Межирічі Черкаської області. Поет, прозаїк, перекладач, педагог, мистецтвознавець, громадський діяч.

Після Межиріцької середньої школи (1953) закінчив Київський педінститут(1957), вчителював на Канівщині й Васильківщині (1957-1963), працював у пресі та видавництвах(1963-1982). З 1991 по 2002 рік редагував українознавчий часопис для українського шкільництва „Жива вода”.
20 років життя присвятив праці над українським букварем „Материнка”(1992). Разом із дружиною письменницею Галиною Кирпою (під спільним псевдонімом Оксана Верес) уклав чотири шкільні читанки „Ластівка”, „Біла хата”, „Писанка(1992), „Зелена неділя”(1993), а також „Короткий біографічний довідник” авторів цього букваря й читанок.

Відмінник народної освіти.

Півтора десятка книжок віршів, оповідань, казок створив він для юних читачів: „У країні майстрів”(1974), „Гарна моя казочка?”(1998) та ін. Лише протягом останніх років надрукував: „Вишневий острів. Три повісті для дітей”(2001), повість „Камінь-дерево”(2003), збірку казок, притч та оповідок „Летюча ящірка”(2003), „Ми ходили в зоосад”(2004), „Колискова для котика”(2004), „Горобець-хвастунець”(2005).

Чубач Ганна Танасівна народилася 6 січня 1941 року в селі Плоскому на Вінниччині. Закінчила Український поліграфічний інститут та Вищі літературні курси при Літературному інституті імені М.Горького в Москві. Працювала в редакціях „Літературної України” та журналі „Дніпро”.

З 1980 року на творчій роботі. Авторка понад сорока книг, серед яких: „Журавка”(1970), „Заповіти землі”(1978), „Святковий день”(1982), „Йшла синичка до кринички”(1983), „Літо без осені”(1986), „Веселий Букварик”(1992), „Алфавітні усмішки”(1993), „Очі матері”(1996) та інші.

Лауреат премії імені Павла Усенка.

У видавництві „Веселка” виходили збірки для дошкільнят „Йшла синичка до кринички”(1983), „Жук малий і волохатий”(1991; „Алфавітні усмішки” – у колективному збірнику „Українська абетка”(1994, 2005).

Шевченко Тарас Григорович народився 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Київщині (тепер Черкаська обл.) в сім’ї селянина-кріпака. Малим Тарас жив у селі Кирилівці, навчався в дяківській школі. Безрадісним було його дитинство. У дев’ять років втратив матір, зазнав знущань мачухи, після смерті батька змушений був на одинадцятому році податися в найми. У 14 років Тараса забирають до панського двору – козачком.
Восени 1829 року Тарас як „хатній живописець” пана Енгельгарда потрапив до міста Вільна (тепер Вільнюс), де вчився живопису, згодом – до Петербурга, тодішньої столиці Росії. Завдяки друзям став учнем дуже популярного на той час художника Карла Брюллова. 22 квітня 1838 року за виручені від розіграного в лотереї портрету відомого російського поета і наставника царських дітей В. Жуковського роботи Брюллова гроші (2500 крб. ) молодий Шевченко був викуплений з кріпацтва. 21 травня того ж року вступив до Академії мистецтв у майстерню К.Брюллова. У 1838 і 1840 рр. був нагороджений срібними медалями Академії.

Писати вірші почав ще до звільнення з кріпацтва. 1840 року вийшла перша збірка поезій Т.Шевченка „Кобзар”, яка відкрила нову епоху в історії української літератури. Пізніше вийшли поеми „Гайдамаки”(1841), „Сон”, „Кавказ”. 1846 року вступає в Києві до Кирило-Мефодіївського братства.

1860 року виходить друком новий розширений „Кобзар”. 2 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв ухвалює надати Шевченкові-художникові звання академіка гравюри – першого в Росії.

Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року в Петербурзі. 22 травня його прах було перевезено в Україну на Черкащину і поховано на Чернечій горі біля Канева. Гарний подарунок одержали діти молодших класів – двічі масовими тиражами виходила збірка „Мені тринадцятий минало” з чудовими ілюстраціями Катерини Штанко і вступним словом Олеся Гончара.

Щоголів Яків Іванович (справжнє прізвище Щоголев) народився 5 листопада 1823 року в місті Охтирці на Харківщині в сім’ї дрібного службовця. У вісім років хлопця віддали до Охтирського трикласного повітового училища, по закінченні якого він вступив до Харківської гімназії. Згодом став студентом історико-філологічного факультету Харківського університету. Захопився літературою, почав писати вірші.

На початку 40-х років у російських виданнях і в альманасі „Молодик” з’являються друком перші поезії молодого Щоголева російською та українською мовами. З 1848 року Щоголів, закінчивши університет, більше
20 років служив урядовцем у Харкові на різних посадах. Для своїх дітей, яким подобалися його вірші створює близько 30 поезій, публікує їх в альманахах „Луна” і „Рада”. Та згодом, після смерті улюблених доньки й сина, приголомшений такою втратою Щоголів знову замовкає на декілька років. Тільки 1883 року він видає свою першу збірку „Ворскло. Лірна поезія”. Поета називав Максим Рильський „незрівнянним майстром пейзажу”.

Я.Щоголів помер 8 червня 1898 року в Харкові, там його поховано. А через три дні вийшла в світ його друга й остання збірка поезій „Слобожанщина”. Для дітей середнього шкільного віку друкувалися вибрані твори Я.Щоголева „Чередничка”, а для молодших читачів - пейзажні вірші з кольоровими ілюстраціями („Зимній ранок”, „Я люблю зимовий ранок” та ін.).

Ярмиш Юрій Феодосійович народився 25 травня 1935 року в місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області в учительській сім’ї.

Після закінчення факультету журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1958) Юрій Ярмиш почав писати казки. Працював тоді за фахом у Криму. І через два роки в Кримському обласному видавництві вийшла перша книжка „Вітрисько”. 1962 року переїхав до Києва, працював головним редактором журналу „Піонерія” та „Радуга”, а з 1988 року – в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, він - професор Інституту журналістики. Заслужений працівник культури України.

Вже понад сорок років працює Юрій Ярмиш на ниві дитячої літератури. За цей час вийшло у світ понад 70 його книжок казок, притч, байок. Крім того, він – автор книг подорожей „Дорогами Індії”(1978), „Набат Хіросіми”(1984), „Світ тривог і надій”(1989).

Твори Ю.Ярмиша перекладено 15 мовами світу. Він – казкар. 2004 року за Національною програмою випуску соціально-значущих видань надруковано його книгу казок, байок, фантастичних новел, казкових повістей „Казка стукає у двері”. За книжки „Золотий кораблик”, „Сонечко”, „Вовчі окуляри” він удостоєний у 1974 році премії імені М.Островського, за цикл казок-новел – літературної премії імені Ю.Яновського 2002 року.

ПЕРЕЛІК ТВОРІВ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ,

ЯКІ ВИВЧАЮТЬСЯ У 1-4 КЛАСАХ

ЗГІДНО НОВОЇ ПРОГРАМИ
Білоус Дмитро Григорович

  1. Школа .- Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.1.-с.6

  2. Звертання .- Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.1.-с.27

  3. Загадка .- Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.1.-с.29

  4. Кожну літеру ціни .- Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.1.-с.14

  5. Зарубай на носі .- Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.1.-с.15

  6. Буває, що слово відоме давно... - Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.1.-с.16

  7. Дивне розмаїття .- Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.1.-с.18

  8. Пісенька про куличка .- Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.1.-с.48

  9. Колядник .- Фіненко О.М. Улюблена читанка .- 1-4 кл .- с.143

  10. Свято Василя . - Фіненко О.М. Улюблена читанка .- 1-4 кл .- с.143

  11. Водохреще . - Фіненко О.М. Улюблена читанка .- 1-4 кл .- с.143

Бойко Грицько (Григорій) Пилипович

  1. Ділові розмови .- Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.1.-с.12

  2. Скоромовка-небувалиця .- Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.2.-с.38

  1. Ну й охочий брат мій Ігор... - Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.2.-с.130

  2. Як невдаха виступав. - Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.2.-с.39

  3. Хвастунець . - Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.2.-с.40

  4. Сашко. - Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.2.-с.40

  5. Веселинки . - Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.2.-с.41-42

  6. Скоромовки . - Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.2.-с.42

  7. Загадки . - Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.2.-с.42

  8. Виступайченко . - Савченко О.Я. Читанка: 4кл.-Ч.1.-с.115

  9. Обіцяльник . - Савченко О.Я. Читанка: 4кл.-Ч.1.-с.116

  10. Хто чим хвалиться .- Савченко О.Я. Читанка: 4кл.-Ч.1.-с.136

  11. Консультант .- Савченко О.Я. Читанка: 4кл.-Ч.2.-с.132

76

  1. Відпочити ніколи .- Савченко О.Я. Читанка: 4кл.-Ч.2.-с.157

  2. Листопад . - Білий О.І. Сходинки: Буквар-читанка .- с.73

  3. Хвастунець . - Білий О.І. Сходинки: Буквар-читанка .- с.78

  4. Чому Тимко подряпаний .- Фіненко О.М. Улюбл. чит.- 1-4 кл .с.516

  5. Булка з маслом . - Фіненко О.М. Улюблена читанка .- 1-4 кл .с.516

Буцень Олег Васильович

  1. Неслухняний м’ячик . – Післябукварик .- с.47

  2. У новій школі .- Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.1.-с.10

  3. Помічниці .- Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.1.-с.85

  4. На вулиці .- Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.2.-с.54

  5. Чи є зима? - Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.2.-с.78

  6. Новий м’яч .- Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.2.-с.134

  7. Наше відкриття .- Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.1.-с.53

  8. Айстри .- Фіненко О.М. Улюблена читанка .- 1-4 кл .с.382

Вишня Остап

  1. Любіть книгу! - Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.1.-с.32

  2. Веселі артисти .- Савченко О.Я. Читанка: 4кл.-Ч.1.-с.139

Воронько Платон Микитович

  1. Кожушок .- Вашуленко М.С. Буквар .- с. 109

  2. Кошеня .- Прищепа К.С. Буквар .- с. 59

  3. Липка .- Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.1.-с.110

  4. Картина .- Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.2.-с.35

  5. Ніколи не хвались . - Білий О.І. Сходинки .- Буквар-читанка .- с.76

  6. Весняночка . - Фіненко О.М. Улюблена читанка .- 1-4 кл .- с.49

  7. Липка . - Фіненко О.М. Улюблена читанка .- 1-4 кл .- с.79

  8. Перший сніг . - Фіненко О.М. Улюблена читанка .- 1-4 кл .- с.128

  9. Облітав журавель . - Білий О.І. Сходинки: Буквар-читанка .- с.136

Глібов Леонід Іванович

  1. Бачити – не бачить... - Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.1.-с.7

  2. Зимня пісенька . - Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.1.-с.64

  3. Котилася тарілочка . - Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.2.-с.43

  4. Хто доня? - Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.2.-с.44

77

  1. Лебідь, Щука і Рак . - Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.1.-с.130

  2. Коник-стрибунець .- Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.1.-с.131

  3. Чиж та Голуб . - Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.1.-с.133

  4. Зозуля й Півень. - Савченко О.Я. Читанка: 4кл.-Ч.2.-с.56

  5. Зимня пісенька .- Білий О.І. Сходинки : Буквар-читанка .- с.102

  6. Журба . - Білий О.І. Сходинки : Буквар-читанка .- с.102

  7. Акровірш . - Вашуленко М.С. Післябукварик .- с. 95

Григорук Анатолій Іванович

  1. Той ще не музика, хто в дудку в дме. - Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.1.-с.89

  2. Переплутанка . - Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.2.-с.34

  3. Хочеш бути щасливим, не будь лінивим . - Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.2.-с.57

  4. Хто міняє, той нічого не має . - Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.2.-с.81

  5. В гурті й пісня в лад іде . - Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.2.-с.84

  6. Не будь лінивим . –Білий О.І. Сходинки :Буквар-читанка .- с.96

Гуцало Євген Пилипович

  1. Без дороги ходить дощ.- Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.2.-с.30

  2. Якого кольору слова.- Савченко О.Я. Читанка: 3 кл.-Ч.2.-с.9

  3. Перебите крило.- Савченко О.Я. Читанка: 3 кл.-Ч.2.-с.71

  4. Ворона з Лісабона і крук із Прилук. - Фіненко О.М. Улюблена читанка. - 1-4 кл .- с.345

Жупанин Степан Ілліч

  1. Криниця. - Прищепа К.С. Буквар .- с. 11

  2. Рідна мова. – Вашуленко М.С. Післябукварик .- с. 107

  3. У лісовій музичній школі. - Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.1.-с.8

  4. Буду я природі другом. - Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.1.-с.95

  5. Підкажи словечко. - Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.2.-с.119

  6. Грайте, грайте голосніше... - Савченко О.Я. Читанка: 2кл.-Ч.2.-с.130

  7. Я – бібліотекар. - Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.1.-с.35

  8. Ліщина. - Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.2.-с.61

  9. Загадка. - Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.2.-с.61

  10. Оленчині вишивки.- Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.2.-с.62

  11. Сім вітрів . - Савченко О.Я. Читанка: 3кл.-Ч.2.-с.63

78

  1. Мелодії природи. - Савченко О.Я. Читанка: 4кл.-Ч.2.-с.77

  2. Намалюю вітер. - Савченко О.Я. Читанка: 4кл.-Ч.2.-с.159

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка