Відділення «хімії та біології» Секція «Хімія» Власов Ілля Сергійович



Сторінка3/5
Дата конвертації08.03.2016
Розмір0.84 Mb.
1   2   3   4   5

ДЦП: МЕТОДИ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Науковий керівник: Сорока Оксана Андріївна, вчитель біології Криворізький науково-технічний металургійний ліцей №16 Криворізької міської ради Дніпропетровської області
Дитячий церебральний параліч - це досить поширене захворювання, частота якого коливається в різних країнах світу від 1,5 до 2,6 на 1000 населення, а в Україні частота дитячого ДЦП складає 2,4-2,5 випадків , а в різних регіонах країни коливається від 2,3 до 4,5 на 1000 дитячого населення, тому дана тема є актуальною.

Термін, дитячий церебральний параліч, існує вже близько століття, сама хвороба без назви існує, напевно, на протязі всієї людської історії.

Існує багато причин дитячого церебрального паралічу, безліч факторів. Вони можуть впливати на дитину, як під час вагітності так і після народження (в перші чотири тижні життя малюка). Не зважаючи на визначений лікарями перелік, не завжди вдається стовідсотково виділити головну причину захворювання.

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – одне із найпоширеніших захворювань центральної нервової системи у дітей, що є причинами інвалідності.

Спеціальна (або корекційна) педагогіка - одна з галузей педагогіки, яка опікується питаннями освіти осіб з порушеннями фізичного або психічного розвитку, до цього переліку входять діти з ДЦП.

Складність роботи з дітьми, що хворіють ДЦП проявляється в тому. Що хворим тяжко зосередити свою увагу на чомусь, на довгий час.

В рамках поданої наукової роботи був проведений експериментальний курс корекції фізичного та психічного стану дитини з ДЦП. Строк експерименту три роки, з моменту встановлення діагнозу у віці одного року.

Не зважаючи на значний прогрес та розвиток медицини лікування ДЦП є проблемним,оскільки є дуже коштовним. На справді дитячий церебральний параліч не можна вилікувати повністю, можна лише покращити стан людини, а тим часу кількість хворих збільшується кожного дня у всьому світі.




Секція

«Психологія»
Настай Дар'я Андріївна

учениця 11 класу Дніпропетровського обласного медичного ліцею-інтернату «Дніпро»

ДОСЛІДЖЕННЯ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ ДО МАНІПУЛЯТИВНИХ ВПЛИВІВ У СТАРШОКЛАСНИКІВ ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Науковий керівник: Зюзь Вікторія Валеріївна, практичний психолог Дніпропетровського обласного медичного ліцею-інтернату «Дніпро».

Мета – дослідити стійкість особистості до маніпулятивних впливів серед старшокласників ‒ учнів медичного ліцею в умовах профільного навчання та залежність її від різних психологічних чинників(типу темпераменту, типу професії, рівня організаторських та комунікативних здібностей, рівня розумового розвитку).

Актуальність. Люди не просто взаємодіють, спілкуються, будують свої стосунки, але й впливають один на одного. Для успішної професійної діяльності лікар повинен досягнути вершини майстерності спілкування, зробити його автоматичним, перетворити на внутрішню потребу досконалу техніку фахового спілкування. Обираючи стратегії спілкування з пацієнтом, лікар виходить з оцінювання тих вигод, які може дати кожна з них на конкретному етапі лікування.

Завдання. Провести теоретичний аналіз літератури стосовно поставленої проблеми; розкрити суттєві ознаки професії типу «Людина – людина» та розглянути особливості психологічної взаємодії лікаря та пацієнта; виявити характерні риси психологічної маніпуляції та вразливості до маніпулятивних впливів у різних сферах життя старшокласників; провести емпіричне дослідження з метою з’ясування характеру зв’язку стійкості до маніпуляцій від різних психологічних чинників; встановити подальші перспективи дослідження.

Висновки. В результаті психологічного дослідження було виявлено, що стійкість до маніпулятивних впливів особистості залежить від різних психологічних чинників(типу темпераменту, рівня розумового розвитку, організаторських та комунікативних здібностей, стилю вирішення конфліктних ситуацій тощо); існують гендерні відмінності у рівні вразливості особистості до маніпуляції.

Демченко Аліна Олександрівна

учениця 10 класу КЗО «Навчально-виховний комплекс №12»
«загальноосвітній навчальний заклад I ступеня – гімназія»
Дніпропетровської міської ради


ВПЛИВ ТИПУ ТЕМПЕРАМЕНТУ НА ПРОЦЕСИ ВИБОРУ ТА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ЛЮДИНОЮ У КРИТИЧНИХ СИТУАЦІЯХ

Науковий керівник: Лобань Світлана Миколаївна, вчитель хімії та біології КЗО «Навчально-виховний комплекс №12» «загальноосвітній навчальний заклад I ступеня – гімназія» Дніпропетровської міської ради

Вибір займає дуже важливе місце в житті кожної людини. Протягом усього нашого життя ми робимо вибір. Іноді він може бути зовсім незначним. Але навіть від такого незначного вибору, який ми робимо щодня, може змінитися хід історії. Вибір – це невід’ємний постійний пункт у нашому житті. Вміння приймати правильне, а головне впевнене рішення в складній ситуації визначає особистість людини. Вибір кожної людини дуже важлива і невід’ємна частина її життя та життя оточуючих. Оскільки, вибір така важлива частина життя кожної людини, то треба знати як приймати правильні рішення. Тобто треба вивчати фактори, що можуть впливати на процеси вибору та прийняття рішення.

Метою нашої роботи було вивчення особливостей впливу типу темпераменту на процеси вибору та прийняття рішення людиною у критичних ситуаціях.

В ході роботи були проведені дослідження впливу типу темпераменту на процеси вибору та прийняття рішення людиною у критичних ситуаціях.

Аналізуючи отримані результати ми прийшли до висновків, що тип темпераменту, яким наділена людина, є одним із основних факторів впливу на процеси вибору та прийняття рішення людиною у критичних ситуаціях. Також було доведено, що за типом темпераменту, яким наділена людина, можна частково передбачити приблизний варіант вибору людини у критичній ситуації.

Отже, знаючи особливості впливу кожного з типів темпераменту на процеси вибору та прийняття рішення, можна розробити методи, які б допомогли людині з певним типом темпераменту уникнути, або зменшити можливість потрапляння до критичної ситуації.



Овчаренко Юлія Юріївна

учениця 11 класу КЗО «Криворізький обласний ліцей-інтернат для сільської молоді» Дніпропетровської області
ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

ЯК ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА НАВЧАЛЬНУ УСПІШНІСТЬ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Науковий керівник: Богомолов Віктор Михайлович, практичний психолог вищої категорії, психолог-методист

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства велике значення набуває проблема всебічного розвитку особистості, попередження її дисгармонійного становлення, формування нормальної, не скособоченої психологічної сфери дитини. Так, на нашу думку, важливими показниками особистісного розвитку виступає мотивація навчання, самооцінка та рівень домагань старшокласника, що і зумовило вибір теми нашого дослідження.

Вивчивши цю тему, ми дійшли до наступних висновків:

1. Самооцінка особистості (як оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, власних якостей, достоїнств, недоліків і місця серед інших людей) є важливим регулятором поведінки людини, від неї залежать взаємини з навколишніми, критичність і вимогливість до себе, відношення до своїх успіхів і невдач.

2. Самооцінка і рівень домагань в старшому шкільному віці можуть символізувати певний рівень емоційно-особистісного розвитку в цьому віці, оскільки бажання може стати реальним в психічному розвитку особистості.

3. Проаналізувавши дані, які були отримані в ході психологічного експерименту, ми можемо констатувати підтвердження нашої гіпотези про існування залежності між навчальною успішністю та рівнем самооцінки школяра, рівнем домагань та його навчальною мотивацією.

4. Між рівнем навчальних досягнень та мотивацією навчання існує висока лінійна залежність, про що свідчать результати статистичної обробки даних. Пряма лінійна залежність існує також між рівнем самооцінки та рівнем навчальних досягнень. Обернена кореляційна залежність спостерігається між рівнем навчальних досягнень та рівнем домагань учнів. Це свідчить про те, що високий рівень домагань учнів ще не гарантують їх високої навчальної успішності.

Полівода Олена Віталіївна

учениця 11 класу КЗ «Олександрівська середня загальноосвітня школа»
Дніпропетровського району


ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ІЗОЛЯЦІЇ

СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ В ГРУПІ ОДНОЛІТКІВ

Науковий керівник: Лазаренко вікторія Іванівна, к. соц. н., доцент кафедри соціальної психології та психології управління Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара

Метою нашого дослідження є теоретично та емпірично дослідити психологічні фактори ізоляції старших підлітків в групі однолітків.

Об'єктом нашого дослідження є міжособистісні (статусні) відносини в шкільному класі.

Предметом дослідження є фактори ізоляції старших підлітків в групі однолітків.

Гіпотезою нашого дослідження є припущення, що існують відмінності у психологічних характеристиках «ізольованих» та «популярних» старших підлітків, які виступають психологічними факторами їх ізоляції в групі однолітків.

Для досягнення мети та перевірки гіпотези необхідно вирішити такі завдання:



  1. Теоретично узагальнити дослідження психологічні аспекти ізоляції старших підлітків в групі однолітків.

  2. Теоретично уточнити роль однолітків у формуванні соціальної ситуації розвитку старших підлітків, поняття групових норм, диференціації ролей у шкільному класі, причини, фактори та вплив ізоляції на особистісний розвиток та поведінку старших підлітків.

  3. Організувати і провести емпіричне дослідження факторів ізоляції старших підлітків в групі однолітків.

  4. Обробити та узагальнити результати.

  5. Зробити висновки.

  6. Накреслити шляхи подальшого дослідження обраної проблеми.

Актуальність проблеми Через невдоволення положенням в соціометричній ієрархії підлітків спіткає маса проблем, а саме, збільшується ризик потрапляння підлітка у вуличні компанії, ризик наркоманії, та дитячого алкоголізму. Крім того, в юнацькому віці негативний вплив ізоляції буде проходити крізь комплекс набутих у підлітковому віці якостей, що нівелюють будь-які погані наслідки для особистості. Саме тому необхідно приділити особливу увагу ізоляції у підлітковому віці, вивчаючи основні причини цього явища (з метою створення певних інструментів його попередження в дитинстві) та наслідки для поведінки (з метою врахування наявної проблеми, її витоків для створення ефективних умов корекції поведінки без шкоди для особистості підлітка

Огляд теоретичного матеріалу дозволяє створити перелік ключових положень, що стосуються особливостей ізоляції підлітків, а також можливих її причин та наслідків:



  1. ізоляцію підлітка в класі як характерне для даного віку явище, яке має закономірне психофізіологічне та соціопсихологічне обґрунтування;

  2. явище ізоляції характерне для підліткової групи саме в контексті соціально-педагогічної дезадаптації, що є одним із закономірних явищ шкільного навчання дітей у перехідному віці;

  3. статус підлітка в системі особистих взаємин та його положення в групі не тільки залежить від цілого ряду факторів, але і є важливою передумовою формування особистості;

  4. причини ізоляції:

  1. об'єктивні: темп статевого дозрівання, фізична привабливість, рівень самовідношення та самооцінки, аспекти темпераменту (прояви соціально-педагогічної дезадаптації у психофізіологічному аспекті);

  2. суб'єктивні: негативні риси характеру й особистісні якості індивіда, що ускладнюють його входження в колектив і призводять до конфліктів у колективі (наприклад, низький рівень розвитку комунікативних навичок), нерозуміння індивідом свого Я, невміння орієнтуватися в реальній обстановці, прояв індивідуалізму, відсутність інтересу до участі в спільних справах, неприйняття загальногрупових норм, стиль батьківського функціонування, область відносин підлітка й педагога (прояви соціально-педагогічної дезадаптації у соціальному аспекті).

На основі отриманих в ході емпіричного дослідження даних були зроблені висновки:

    1. про підтвердження гіпотез щодо наявності в групі ізольованих підлітків порівняно із групою популярних підлітків статистично вищого рівня таких показників як самовпевненість, конфліктність, норовливість, ігнорування соціальних умовностей та стурбованість, роздратованість, негативне ставлення до критики, безвідповідальність, легковажність, відсутність інтересу до суспільних норм та соромливість, невпевненість, а також комунікативність;

    2. в групі ізольованих підлітків порівняно із групою популярних підлітків мають статистично вищий рівень таких показників як усамітненість, потайливість, емоційна нестійкість, збудливість, невміння завершувати розпочату справу та слабовольність, поганий самоконтроль, невміння планувати власні справи у групі ізольованих підлітків порівняно із групою популярних;

    3. в емпіричному дослідженні були виявлені об’єктивно притаманними ізольованим підліткам характеристики, а саме: самовпевненість і зверхність, безвідповідальність та некомунікативність;

    4. в цілому також підтвердилася концептуальна гіпотеза роботи завдяки виявленню додаткових, непередбачених гіпотезами, відмінностей у психологічних характеристиках ізольованих та популярних підлітків.

Подальші перспективи вивчення індивідуально-психологічних особливостей ізольованих підлітків, причин, що призводять до цього та впливу ізоляції на поведінку підлітків можуть бути розкриті в дослідженні деяких окремих психічних та поведінкових особливостей підлітків за результатами даного емпіричного дослідження з метою виявлення різниці у ступені впливу кожного параметру на можливість спричинити ізоляцію або бути її наслідком; а також в дослідженні можливих шляхів розробки певного комплексу заходів колекційного впливу з метою зменшення негативного впливу ізоляції на психіку підлітків.

Струкова Альона Сергіївна

учениця 11 класу КЗО «Криворізький обласний ліцей-інтернат для сільської молоді» Дніпропетровської області
САПРОПЕЛІЗАЦІЯ, ЯК ОДИН З МЕТОДІВ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ҐРУНТІВ ВІДВАЛІВ ГЗК

Науковий керівник: Богомолов Віктор Михайлович, практичний психолог вищої категорії, психолог-методист

Соціальна адаптація школяра передбачає його гармонійне взаємоіснування та взаємодію як із суспільством, так і з його соціальними інститутами. Проте, як показує практика, значна кількість дітей шкільного віку відчуває проблеми у взаємодії з даними інститутами, зокрема, школою. У вихованців спостерігається шкільна дезадаптація. Це явище дуже актуальне для сьогодення і потребує детального вивчення. Саме в цьому полягає актуальність нашої роботи.

За результатами проведеного емпіричного дослідження можна сказати, що між рівнем соціально-психологічної адаптації та рівнем самооцінки школяра, рівнем його тривожності існує певна залежність, констатуючи підтвердження гіпотези, висунутої нами. Таким чином результати теоретико-емпіричного дослідження дозволяють нам зробити такі висновки:


  1. На підставі теоретичного аналізу літератури показано, що сутність адаптаційного періоду в школі полягає в тому, щоб створити неминучий процес адаптації більш інтенсивнішим. Ефективність процесу шкільної адаптації значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного і психічного здоров'я дитини.

  2. В цілому встановлено, між рівнем соціально-психологічної адаптації школяра та його самооцінкою, рівнем тривожності існує пряма залежність. Розвиток педагогами та батьками цих особливостей до меж психологічної та вікової норми, формування адекватної самооцінки старшого школяра сприяє більш швидкому процесу його адаптації до нових умов навчання та проживання.

Бовсуновська Анастасія Юріївна

учениця 11 класу КЗО «Криворізький обласний ліцей-інтернат для сільської молоді» Дніпропетровської області

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗВ’ЯЗКУ ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ З ПРОФЕСІЙНИМ САМОВИЗНАЧЕННЯМ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Науковий керівник: Мушинський Віктор Петрович, завідуючий обласним НМЦ практичної психології і соціальних робіт.

Професійне самовизначення – багатомірний і багатоступеневий процес, який можна розглядати з різних точок зору. По-перше, як серію задач, які суспільство ставить перед особистістю, яка формується, і які ця особистість повинна послідовно вирішити протягом певного періоду часу. По-друге, як процес поетапного прийняття рішень, за допомогою яких індивід формує баланс між своїми перевагами і схильностями, з одного боку, і потребами існуючої системи суспільного розподілу праці – з іншого. По-третє, як процес формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність.



Актуальність роботи. Кожна людина повинна обрати ту професію, яка відповідає її природним здібностям та схильностям, тоді вона буде працювати не через страх, а на совість. Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, і лише тоді ця справа буде виконуватися краще, віддача буде більшою.

Формування професійної спрямованості людини відбувається в шкільні роки. Вибір професійного шляху, навчального закладу профільної освіти, наступне раціональне працевлаштування є важливими завданнями, які слід вирішити юнакам та дівчатам.

Основою професійного самовизначення особи є самопізнання та об'єктивна самооцінка індивідуальних особливостей, співставлення своїх професійно важливих якостей і можливостей з вимогами, необхідними для набуття конкретних професій, та кон'юнктурою ринку праці.

Опитування школярів показують, що молодь мало знає про «світ професій», погано проінформовані про умови і характер вибору діяльності, не знають про можливий негативний вплив чинників виробництва на стан здоров’я.

Система профорієнтації на сучасному етапі її розвитку покликана забезпечити координацію дій державних органів, шкіл, сім’ї, навчальних закладів професійно-технічної та вищої освіти та інших соціальних інститутів, що беруть участь в її становленні, комплексному проектуванні впливів профорієнтаційного характеру на особистість старшокласника з урахуванням соціально-економічних прогнозів. Вимоги сучасного виробництва, що зростають, до рівня професійної підготовленості кадрів ще в більшій мірі, ніж раніше, актуалізують проблеми професійної орієнтації молоді, оскільки професійні наміри значної частини учнів не відповідають потребам народного господарства в кадрах певної процесії.

Підготовка до вибору професії важлива ще тому, що вона є невід’ємною частиною всебічного та гармонійного розвитку особистості, та її слід розглядати в поєднанні та взаємодії з моральним, трудовим, інтелектуальним, політичним, естетичним та фізичним вдосконаленням особистості, тобто зі всією системою навчально-виховного процесу.



Метою даної наукової роботи було визначити, які індивідуально-психологічні чинники спонукають учнів обрати ту чи іншу професію або області діяльності.

Професійне самовизначення старшокласників знаходиться у прямому зв’язку з індивідуально-психологічними компонентами особистості, а саме з мотиваційною та характерологічною сферами.

Характерні прояви на рівні акцентуації мають значний вплив на вибір професії.

Вибір професії в першу чергу відповідає певному типу акцентуації характеру. Результати проведеного дослідження підтвердили гіпотезу, яка була основою даної науково-експериментальної роботи.



Демченко Юлія Олегівна

учениця 11 класу Криворізького навчально-виховного комплексу №35
«Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - багатопрофільний ліцей «Імпульс»


ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКОВИХ РЕАКЦІЙ ДІТЕЙ ІЗ СІМЕЙ РІЗНОГО ТИПУ

Науковий керівник: Шушаріна Світлана Володимирівна, практичний психолог Криворізького навчально-виховного комплексу №35 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - багатопрофільний ліцей «Імпульс»

У наш час проблеми родини й сімейного виховання є особливо актуальними адже зміни, що вже тривалий час відбуваються у політичній, соціальній та економічній сферах нашого суспільства, впливають на життя і становище усіх груп і прошарків населення, спричинили загострення низки складних суспільних проблем, зокрема проблем сім’ї, виховання дітей та молоді. Становище багатьох українських сімей зараз характеризується загальним зниженням рівня життя. Крім того, напруженість у суспільстві істотно позначається на психологічному кліматі в родині. Усе частіше ми починаємо стикатися з такими поняттями, як «неблагополучна сім’я», «неповна сім’я», «педагогічно занедбані діти», «важковиховувані діти».

Благополучнсть сім’ї – проблема важлива для суспільства. Вона вимагає свого розв’язання, оскільки сім’я – найперший фактор соціалізації дитини, від неї залежить, яким буде наше майбутнє, наше суспільство.

Метою нашого дослідження було обрано вивчення поведінкових реакцій дітей із сімей різного типу. Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження: здійснити теоретичний аналіз наукової літератури з даної проблеми; проаналізувати особливості впливу сім’ї на розвиток особистості; дослідити особливості поведінкових реакцій школярів із сімей різного типу; здійснити кількісний та якісний аналіз одержаних результатів.

Результати проведеної дослідницько-експериментальної роботи показали, що поведінкові реакції дітей, які виховуються у сім’ях різного типу, мають суттєві відмінності.

Кошман Діана Сергіївна

учениця 10 класу Криворізького Жовтневого ліцею Криворізької міської ради Дніпропетровської області

ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ ОСОБИСТОСТІ СТАРШОКЛАСНИКА

Науковий керівник: Заячук Ольга Василівна, практичний психолог Криворізького Жовтневого ліцею Криворізької міської ради Дніпропетровської області .

Результати досліджень в області гендерної соціалізації з очевидністю призводять до висновку, що особливості чоловічої та жіночої статево-ролевої ідентифікації специфічно відображаються на статусі людини в суспільстві, її особистій та професійній долі. В цьому сенсі вони дуже важливі у відображенні процесів, які відбуваються у сучасному світі, основним напрямом якого є усе більша гуманізація та підвищення вимог до духовного становлення особистості, це і визначає актуальність даного дослідження.

У своїх роботах питань гендерної психології торкалися Р.Столлер, С.Кесслер, У.Маккенн, С.Бем, Д.Майєрс, К.Вест, Д.Зіммерман, Ш.Берн та ін.

Мета дослідження – вивчити соціально-психологічні уявлення в юнаків та дівчат про призначення чоловіків і жінок у суспільстві

Гіпотеза дослідження містить припущення про те, що існують розбіжності в уявленнях про призначення чоловіків і жінок у суспільстві в юнаків та дівчат, яка знаходить своє підтвердження в даній роботі.

Для аналізу особливостей гендерної ідентифікації застосовувались методика С.Бем по вивченню маскулінності-фемінінності та тест «Гендерні стереотипи».



Слободян Анна Сергіївна

учениця 10 класу ЗО Міський юридичний ліцей Дніпропетровської міської ради

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ З ОЗНАКАМИ ІНТЕРНЕТ-АДДИКІЇ

Науковий керівник: Лазаренко Вікторія Іванівна, к. соц. н., доцент кафедри педагогічної та вікової психології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара

Актуальність дослідження. В останні роки, у зв'язку з розвитком інтернету з'явилася нова залежність – інтернет-аддикція. Вона розвивається у 25% користувачів протягом першого півріччя та у 58% – протягом другого півріччя.
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка