Відкритий виховний захід «Життя людини – найвища цінність» 1-й ведучий



Скачати 149.79 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір149.79 Kb.
Відкритий виховний захід «Життя людини – найвища цінність»
1-й ведучий. Життя, як мить, єдина мить,

Махне крилом — і пролетить...

Але в цю мить, коротку мить,

Було і сонце, і блакить.

Я, поки серцем не зачах,

Вкарбую їх в своїх очах.

Бо нам дана мить для життя,

А вічність? — То для забуття.



2-й ведучий. Найцінніше, що є у людини, — це її життя.

1-й ведучий. Воно дається їй тільки раз і кожній — своє. Довге чи коротке, неповторне і звичне, радісне і сумне, солодке, як мед, і гірке, як полин, воно триває лише від народження до смерті, і його не можна прожити двічі.

(по черзі на сцену виходять шестеро дівчат. У руках вони тримють свічки, що символізують народження дитини, підлітковий вік, юність, молодість і зрілість)

1-а дівчина. Коли дитина народжується, її свічка починає горіти. Тремтливий вогник поступово розгоряється, але він може згаснути будь-якої миті від легенького вітру, як дитина від хвороби. Тому батьки прикривають це полумя долонями, щоб їхня дитина мала шанс на довге життя.

2-а дівчина. Виростаючи, дитина стає підлітком. Вогонь ще тріпотить, не маючи змоги заспокоїтися, наче характер підлітка. Підлітковий вік – особлива пора людського життя, коли ти вже торкнувся притягальної сили землі, а легенькі крила дитинства ще піднімають тебе у небо, де живе казка, де панує мрія.

3-я дівчина. Пізніше людина переходить в юність. Частина свічки згоріла, вогонь заспокоївся, але його колір постійно змінюється, так само, як змінюються думки та емоції в головах юних людей. Юність – це період нашого життя, коли ми робимо найвеличніше своє відкриття – відкриваємо самих себе. У цих пошуках глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, досі незнані можливості.

4-а дівчина. Після юності настає молодість. Людина на землі живе для щастя, добра і любові. Вона шукає вічне кохання, мріє про взаємність, боляче переживає прикрощі та шалено радіє, коли на це є причина, здобуває освіту, влаштовується на роботу, створює сімю, виховує дітей. Тому її свічка дає вже стабільну кількість світла і тепла.

5-а дівчина. Згоріла вже чимала частина свічки. Людина починає підбивати підсумки, думає про те, що вона зробила за той час, доки горів її вогонь.

6-а дівчина. На своєму останньому етапі свічка горить найяскравіше. Це тому, що людина стає мудрою. Вона ділиться своїм теплом з оточуючими, передаючи їм свій досвід, а коли віск закінчується – гасне.

Учень. Життя людей – то наче свічки,

Які горять в нічній пітьмі,

Течуть, неначе воску річка,

Кудись прожиті роки й дні.



Учень. Таємниця життя... Вона хвилювала людей завжди з того часу, як вони усвідомили себе живими істотами. Чи має життя якусь мету і сенс, і в чому вони? Хто керує людським життям? Чи можна зробити його кращим і щасливішим? Чи має людина право піти з життя або позбавити іншу людину? Ці й багато інших подібних питань у всі часи привертали увагу не тільки філософів, а й письменників, художників, учених і навіть пересічних людей — кожного, хто хоч раз замислю¬вався над таємницею свого життя.

Учень. Один східний володар захотів пізнати всю історію людства. Мудрець приніс йому 500 томів. Зайнятий державними справами, цар відіслав його, наказавши викласти все це в більш стислій формі. Через 20 років мудрець повернувся. Історія людства займала тепер 50 томів, але цар був уже занадто старий, щоб подолати стільки товстих книг і знову відіслав мудреця. Пройшло ще 20 років, і постарілий, посивілий мудрець приніс володарю один-єдиний том, який вміщав усю премудрість світу, яку той прагнув пізнати. Однак цар лежав на смертельному одрі і у нього не залишилось часу, щоб прочитати навіть одну цю книгу. Тоді мудрець виклав йому історію людства в одному рядку: людина народжується, старіє і помирає.

2-й ведучий. Тож для чого людина приходить у цей світ?

1-й ведучий. Щоб помучитись, постраждати і безслідно піти у забуття?

2-й ведучий. Який смисл у цьому всьому?

1-й ведучий. В чому сенс життя?

2-й ведучий. Відповідь на ці, та багато інших запитань про цінність життя шукали люди у всі віки, у всі часи.

1-й ведучий. З античних часів людство користується правилом, сформульованим давньогрецьким філософом Протагером: «Людина є мірилом усіх речей, а цінність людського життя є найвищою суспільною цінністю».

Учень. А зараз давайте зіграємо в гру «Як розпорядитися своїм життям» Вона допоможе кожному з учасників знайти відповідь на це запитання. (Роздається 10 папірців кожному учаснику).

Напишіть на кожному папірці своє ім'я Протягом наступних кількох хвилин ці 10 папірців будуть уособлювати вас і гратимуть роль символічних грошей, тобто засобу, за який можна купити певний товар. Через хвилину перед кожним постане вибір: витратити чи заощадити свої папірці, тобто себе самого, частину себе. На продаж будуть виставлені різноманітні «товари» по парі. Правила гри не дозволяють купити обидва товари одночасно, тільки щось одне або нічого.

Зрозуміло, що коли закінчаться ваші папірці, вже нічого не можна буде купити.

Всі покупки можна зробити лише тоді, коли «товари» пропонуються на продаж. Не можна повернутися до попередньої пори, якщо на продаж уже виставлено наступну пару. (Пропонується «товар», який написаний на окремих аркушах. Ціна кожного товару


вказується в кількості папірців, які треба віддати за нього покупцю.)

1) - чудова квартира (1 папірець);

- новий автомобіль (1 папірець);

2) - повністю оплачена поїздка на канікули( терміном на один місяць) у будь-яку країну світу разом з другом (2 папірці);

- повна гарантія того, що людина, з якою тобі хотілося б одружитися просто сьогодні, обов'язково одружиться з тобою в недалекому майбутньому (2 папірці);

3) - стати найпопулярнішою людиною серед своїх товаришів терміном

на два роки (1 папірець);

- мати одного справжнього друга (2 папірці);

- закінчити престижний університет(2 папірці);

- заснувати прибуткову компанію (2 папірці);

4) - мати здорову сім'ю(3 папірці);

- здобути всесвітню славу (3 папірці);

(Після завершення вибору з цієї пари оголосити: тим, хто обрав сім'ю, повертають 2 папірці назад, як винагороду.)

- можливість змінити якусь одну рису зовнішності (1 папірець);

- відчуття задоволення протягом усього життя (2 папірці);

5) - п'ять років безмежної, фізичної насолоди (2 папірці);

- любов та повага людей, що є для тебе найдорожчими (2 папірці);

(Ті, хто обрав п 'ять років насолоди, повинні додатково сплатити один папірець(за певні речі ми маємо платити більше, ніж здається спочатку).

6) - чиста совість (2 папірці);

- здатність досягти успіху у тій сфері, де найбільше цього прагнеш (2 папірці);

7) - створити диво для того, кого любиш (2 папірці);

- можливість прожити заново або повторити одну дію з власного життя(2 папірці);

8) - сім додаткових років життя(3 папірці);

- безболісна смерть, коли настане час(3 папірці);



Учень. Наші торги завершені, роздивіться ще раз свої покупки і скажіть:

Яка покупка подобається вам понад усе?

Чи шкодуєте ви, що не зробили якусь покупку?

Чи хотілося б вам поміняти деякі правила гри?



Учень. Висновок: правила гри можна змінити, але життя- це не гра. Не можна повторити вже зроблений вибір чи скасувати прийняте у минулому рішення. Не можна охопити абсолютно все чи скористатися кожною можливістю. Не можна передбачити, які можливості будуть у вас через тиждень або рік. Вам завжди бракуватиме часу, варіантів вибору, грошей, можливостей, тощо. Ви повинні будете платити за кожен свій вибір у житті - і часто ця плата буде перевищувати ваші сподівання.

1-й ведучий. Ось така історія. Чому ж вона вчить?

Учень. Цар звірів Лев десь почув, що найсильнішою істотою на Землі є нібито Людина, й зажадав помірятися з нею силою. Йде Лев, а назустріч йому — дитина. «Ти Людина?» - питає Лев. «Ні, я ще дитина і не скоро стану Людиною». Відпустив Лев дитину, пішов далі й зустрів сивого діда. «Ти Людина?» — запитав він. «Ні, я колись був Люди¬ною, а тепер я старий дід». Відпустив Лев діда. Пішов далі й зустрів солдата. «Так, — відповів той, — Людина, а що ти від мене хочеш?» — «Давай силою поміряємося», — запропонував Лев. «Да¬вай, погодився солдат, — тільки ти відійди трохи назад, і ми з розгону кинемося один на одного

Лев відійшов, розігнався, а тим часом солдат зняв з плеча рушницю, прицілився, вистрілив... і вбив Лева. Він поборов царя звірів. Він — найсильніша істота на Землі, бо він — Людина.



3-й ведучий. Людина — найсильніша істота на Землі. Це відомо навіть дітям. Проте не тільки про це йдеться у казці, а й про інше: Людиною у повному розумінні слова треба стати, тобто досягги певного рівня фізичного та інтелектуального, морального і соціального стану, оволодіти певним видом діяльності, іншими словами, — ствердити себе як суб'єкта суспільного розвитку, господаря власної долі.

4-й ведучий. Людина є частиною народу, держави, суспільства в цілому. І, як суспільна істота, вона має свої права й обов'язки.

3-й ведучий. Основним правом людини є право на життя. Це одне з найважливіших і найвагоміших прав, яке сприяє здійсненню всіх інших прав і свобод. Це право, яке не може оновлюватися чи відбиратися. Тому захист прав на життя належить до найцінніших пріоритетів людської цивілізації.

Учень. В нас усіх є дещо цінне,

Дивовижне і незмінне:

Нам дароване життя —

І цікаве, і глибинне.

Ким же бути і яким?

Це питання над усім.

Знає це навіть дитина,

Відповідь одна — людина!



4-й ведучий. Однак щоб стати людиною, щоб бути нею на Землі, потрібно народитися. Право на життя — це право бути народженим. Та часто цим правилом нехтують найдорожчі, найближчі люди, ті, хто мав би називатися нашими батьками.

3-й ведучий. Щоб ви зрозуміли, про що йдеться, зараз ми озвучимо думки дитини, що не народиться.

(Звучить «Колискова»)

Учень. Мамо, ти чуєш, мамо!

Я вже живу віднині.

Мамо, вже б'ється серце

В мені, в новій людині.

Чуєш, як кров пульсує

В такт із твоєю, мамо.

Разом із твоїм серцем

Моє стукотить так само.

Мамо, я хочу жити,

Рвуся до сонця, світла.

Чую, як сходить жито,

Чую — земля розквітла.

Мамо, ти чуєш, мамо,

Я хочу на тебе дивитись,

Я так поспішаю, мамо,

Для тебе на світ з'явитись.

Я хочу дивитись в очі,

Я хочу тебе любити,

Невже я багато хочу?

Мамо, я хочу жити

Я хочу в життя прийти...

І раптом... Та що це, мамо?

Мамо! Невже це ти?

За що ти вбиваєш, мамо?

Ти зачекай! В мене сил ще нема.

Мамо, пусти у рай.

Мамо, матусю, ма...

Здригнеться земля уся,

І камінь застогне з муки:

Будь проклятий той,

У кого у крові дитячій руки.

І сонцю не дасть світити

Якому не дали жити.

Оте стоголосе «ма»,

І злине в небесну даль…

Учень. Ембріон.. людина.. ембріон - зародження життя. Це вже - життя. Вбити життя - вбивство. Краще не допустити зародження життя, ніж потім вбивати.

5 жовтня.

Сьогодні почалося моє життя. Мої батьки ще цього не знають, але я вже є. Я дівчинка. У мене будуть світле волосся і блакитні очі. Вже все визначено, навіть те, що я любитиму квіти.



19 жовтня.

Дехто говорить, що я ще не справжня людина, що тільки моя мама існує. Але я справжня людина, так само як маленька крихта хліба - все ж таки справжній хліб. Моя мама є. І я є.



23 жовтня.

Мій рот вже відкривається. Тільки подумайте, десь через рік я сміятимуся, а потім і говорити. Я знаю, що моїм першим словом буде - МАМА.



25 жовтня.

Сьогодні моє серце почало битися абсолютно саме. З цих пір воно спокійно битиметься все моє життя, ніколи не зупиняючись для відпочинку.



2 листопада.

Я зростаю помалу щодня. Мої руки і ноги починають приймати форму. Але мені доведеться ще довго чекати, перш ніж ці маленькі ніжки піднімуть мене, щоб я змогла дотягнутися до маминих рук, перш ніж ці маленькі ручки зможуть збирати квіти і обіймати тата.



12 листопада.

На моїх руках починають формуватися крихітні пальчики. Смішно, які вони маленькі! Я зможу гладити ними мамине волосся.



20 листопада.

Тільки сьогодні лікар сказав моїй мамі, що я живу тут, під її серцем. Ах, яка вона, напевно, щаслива! Ти щаслива, мамо?



23 листопада.

Мої мама і тато, напевно, думають, як мене назвати. Але вони навіть не знають, що я - маленька дівчинка.



10 грудня.

У мене росте волосся. Воно гладеньке, світле і блискуче. Цікаво, яке волосся у моєї мами?



13 грудня.

Я вже трохи можу бачити. Навколо мене темно. Коли мама принесе мене на світ, він буде повний сонячного світла і квітів. Але чого я хочу більше всього - це побачити свою маму. Яка ти, мамо?



24 грудня.

Цікаво, моя мама чує тихий стукіт мого серця? Деякі діти приходять в світ хворими. Але моє серце сильне і здорове. Воно б'ється так рівно: тук-тук, тук-тук. У тебе буде здорова дочка, мамо!



28 грудня.

Сьогодні моя мама убила мене....



Учень. Усе прекрасне в людині від проміння сонця і від молока матері. Та не кожному судилися щаслива доля відчути ласку і тепло святих материнських рук. Поруч, зовсім поруч тихо і сумно звучать слова:

Ой! Доле ж моя, доле!

Де це ти бродила,

Коли мене моя мама

На цей світ родила?

3-й ведучий. Сирітська доля сумна і невесела. Вона в думках і мріях про батьків. Дитяча уява малює портрет найдорожчої людини, яку вони не бачили в своєму житті: маму, любу матусю. Вони чекають її щоденно: коли їдять кашу (а в мами була б смачніша), коли грають зі своїми ровесниками (а мама читала б книжку), коли лягають спати (а мама заспівала б колискову), а вона все не йде. Мама дуже далеко, точніше, її немає зовсім.
(Звучить музика)
Учень. О, коли б сказало немовлятко

До своєї мами: «Зупинись!

Не лишай мене, тебе благаю,

Над моєю долею схились.

За тобою я думками лину

І зігріюсь лиш теплом твоїм.

Не лишай мене, свою дитину,

Забери з собою в рідний дім.

Та мовчить, бо як же йому знати,

Ненавмисно кривить ротик свій:

А його чужа голубить мати,

В серці затамовуючи біль.

Як ростимуть діти ті, що буде?

Так жорстокі часом їх серця.

Десь батьки живуть, як і всі люди,

А дитина зветься — сирота.

І у мами серце не здригнеться,

Зачерствіла й батьківська душа,

Схаменіться, рідні, схаменіться,

Та хіба дитина вам чужа?

Чом же не приходять мама, тато,

Показатись їм давно пора.

На руках маленьке немовлятко

Пестить обережно медсестра.



4-й ведучий. Юність — це пік вашого життя. Зараз ви робите найвеличніше своє відкриття — відкриваєте самих себе. А відкриття самого себе — най-прекрасніше, що може відчувати людина. У цих пошуках — глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, досі незнані можливості. Щоб вияви¬ти і розкрити їх, щоб знайти себе, треба себе пізнати, тобто вивчити і змогти оцінити. А це дасть можливість будувати, творити своє «Я».

Учень. Вдумаймося у слова славетного Леонардо да Вінчі, який повчав, що життя є великий дар, і хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує. А щоб цінувати життя, треба знати і розуміти своє місце в ньому. Звичайно, нікому не дано з цілковитою точністю визначити, своє майбутнє, Та все ж, кожному під силу намітити власний шлях самотворення, кожному слід знати, що він спроможний підсилити в собі, а що відкинути, чи хоча б, пом'якшити.

Учень. Так! Треба жити кожним днем,

Не відкладаючи на потім...

Що має буть — не обминем

В своїх стараннях і турботі.

Нам треба жити кожним днем,

Не ждать омріяної дати.

Горіть сьогоднішнім вогнем,

Бо «потім» може й не настати...



3-й ведучий. Питання про сенс життя хвилює кожного, адже воно випливає із природи самої людини. Кожен має усвідомити цінність життя, цінність кожної його миті, знайти своє місце і призначення, адже, на жаль, чимало людей даремно розтрачують життя, живуть так, ніби у них попереду — безмежна вічність: для них нічого не варто згайнувати годину чи день.

1-й ведучий. Римський імператор Марк Аврелій, котрий жив у II ст. до н.е., прославився не тільки тим, що був Імператором і правив «вічним Римом», скільки своїми роздумами про життя, серед яких є й такий: «Живи так, немовби ти зараз повинен розпрощатися з життям, немовби час, залишений тобі, є несподіваним подарунком».

Учень. Життя кожної людини безцінне вже само по собі. Було б, звичайно, нерозумно спеціально ризикувати життям лише для того, щоб на повну силу відчути всю його чарівність, його справжній смак і сенс. Проте замислитися про цінність життя, коли воно майже все ще попереду, все-таки треба, щоб оцінити по-справжньому те, що ми маємо й більш дбайливо ставитися до цього безцінного скарбу.

Учень. Життя — це шанс кожного. Доля прихильна до тих, хто здатний триматися на плаву, навіть потрапляючи у вир.

Учень. Мати Тереза, лауреат Нобелівської премії, громадянка світу в найвищому розумінні цього слова, залишила тим хто вступає на життєвий шлях, духовний заповіт у якому сказано:

Учень. Життя — це шанс.

Скористайся ним.



Учень. Життя — це краса,

Милуйся нею,



Учень. Життя — це мрія.

Здійсни її.



Учень. Життя — це виклик.

Прийми його.



Учень. Життя це обов'язок.

Виконай його.



Учень. Життя — це цінність.

Цінуй його.



Учень. Життя — це любов.

Насолоджуйся нею.



Учень. Життя — це тайна.

Пізнай її.



Учень. Життя — це удача.

Шукай цю мить.



Учень. Життя таке чудове,

Не марнуй його.



Учень. Це твоє життя.

Борони його.



2-й ведучий. Уявіть собі надзвичайно широку ріку, в якій, один біля одного, пливуть багато човнів, кожен з яких уособлює людську долю. Вільна течія річки –це ніби плин часу.

1-й ведучий. Більшість човнів несе течія життя. Мало є таких людей, які з самого початку плавання знають, або в ході його усвідомлюють куди їм треба доплисти, і скеровують свій човен у цьому напрямку – до певної мети.

2-й ведучий. Цілком ймовірно. Що вони до неї допливуть.

1-й ведучий. З інших плавців багато хто здивується, куди це їх винесла вода і чому вони засіли на мілині. Саме до них і належать люди, які ніколи не аналізували своїх бажань, свої мети, ніколи не замислювались яким чином можна їх здійснити. Принаймні, їх завжди обійдуть ті, хто відзначається цілеспрямованістю.

Учень. А час біжить. Куди? Ніхто не знає.

Чому про це не думаємо ми?

Й життя кудись швиденько пропливає,

А нам здається, що даремно прожили.

Не можем свою долю ми змінити,

Але під силу нам покращити життя,

Ми можемо навчитися любити

І не тримати в собі ніжні почуття.

Ми можем дарувати свою ласку,

В підтримку слово вимовить чи два,

Дитині розказати щиру казку,

Щоб сни прекрасні бачила вона.

Усім потрібно завжди пам 'ятати:

Не вічні в цьому світі, люди, ми,

Нам необхідно інших поважати,

Щоби не жити, як колись жили.

Любіть себе, та не безмежно,

Не бійтесь правди, хоч яка гірка,

Робіть, що хочете, та обережно,

І не лякайтесь сліз, що як ріка.

Життя — це подарунок для людини

Це шанс безсмертним спробувати стать,

Це найдорожчий скарб, єдиний,

Який не можна обмінять.



4-й ведучий. Але все таки всі ми любимо мріяти, незважаючи ні на що, і всі ми хочемо, щоб наші мрії здійснювалися. (Ведучий підкидає різнокольорові повітряні кульки і пояснює.) Піймайте кожен свою кульку мрії та намалюйте або напишіть свою мрію на ній, користуючись маркерами або фломастерами. (Учасники виконують) Давайте об'єднаємо всі кульки ваших мрій в один великий оберемок, нехай ваші побажання здійсняться.

1- й ведучий. Сприймайте все своє життя як велику цінність, даровану вам Богом!

Учень. Все довкола промовляє, що твоє життя не випадковість!

Учень. Життя є загадкою, несподіванкою і відкриттям самого себе у цьому житті!

Учень. Ти є життям!

Учень. З тебе воно починається!

Учень. Подумай над своїм найпершим покликанням – жити!

Учень. Ми живемо, щоб радіти і приносити оточуючим світло своєї радості, таким чином проявляючи свою турботу і доброзичливість.

Учень. Життя таке приємне. Воно цілком сповнене бажанням жити для інших. І це прекрасно!

Учень. Бо «радість, що існує тільки для нас, а не для світу, не є справжньою радістю».

Учень. Не марнуй своє життя!

Учень. Живи, докладаючи зусиль!

Учень. Роби те, що буде тобі на користь!

Учень. А ще живи, щоб розвивати свої таланти, бо це є цікаво! Це, без сумніву, є носієм твоєї неповторності. Не варто її приховувати чи соромитись, бо тоді ризикуєш відмовитись від важливого фактору життя.

Учень. Живи щасливо!

Учень. Живи натхненно!

Учень. Живи з надією!

Учень. Радій, втішайся, люби і сподівайся!

Учень. Тобі є що дізнатись, є чим поділитись, є що сказати!

Учень. Жити насправді цікаво, оскільки ти сам можеш обрати спосіб і щораз прагнути більшого у пізнанні свого життя і оточуючих тебе людей.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка