Виховання інтересу до читання у першокласників



Скачати 111.56 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір111.56 Kb.
Виховання інтересу до читання

у першокласників

Всі діти шестирічного віку приходять до школи з великим бажанням вчитися; вони впевнені, що все зуміють зробити, що все у них буде виходити, і дуже важливо зберегти це прагнення до знань до кінця.

Шість років – це вік “чомучок”, це вік гострої пам’яті і хай з шести річками клопітно, але проникати в їх дитячий світ, слухати їх завзятий сміх, розуміти їх – велике учительське щастя.

Дитина переступила поріг школи, і з цієї миті в її життя увійшла людина, від якої залежить, як складуться шкільні роки учня і багато в чому його майбутнє життя. З огляду на це особливого значення набуває вчительський вплив на шестирічного учня, дуже чутливого до слів і поведінки дорослих.

Тому так важливо пам’ятати,що вони постійно прагнуть до дій, до рухів. Сидіти нерухомо на місці для них дуже важко. І навчитися продуктивно шестирічний учень може 5-7 хвилин, а урок триває – 35. Звичайна форма уроку для шести річок не годиться.

Училися мої діти, вчилась і я…. розуміти і пробачати, співчувати, підтримувати і звинувачувати в усіх невдачах себе : не встигла, не зуміла, не навчила. Міцно і бережно хотілось тримати за руку кожного учня, який робив перші кроки по безкінечній дорозі пізнання, щоб він не відстав на шляху до знань.

Поряд зі специфічно “дитячими” видами діяльності (гра, малювання, конструювання), які відіграють першочергову роль у розвитку шестирічних дітей, значне місце відводиться читанню.

Читання – важливе джерело знань. Книги дають пояснення тому, що викликає подив, цікавість; виховують в дітях уважних читачів, які здатні правильно, розібратися в естетичній художній стороні твору, вчать читати ціле спрямовано, використовуючи довідкову літературу.

Дитяча художня книга – це особливий світ, який юний читач осягає і розумом, і серцем. Дуже важливо , щоб книга увійшла в його життя якомога раніше, тому що вона незамінна у виробленні уваги, зосередженості, у вихованні душевності, моральності.

Уроки читання – улюблені мої уроки. Люблю їх за емоційність, за ті величні знання, які вони несуть дітям , за доброту. Безмежні навчальні і виховні можливості уроків читання.

Я люблю читати, багато читаю. Ось це відношення намагаюся передати дітям. Разом з дітьми милуємось безмежними просторами нашої Батьківщини, захоплюємося прекрасним золотим дощем осені – листопадом, вдихаю разом з ними свіжий запах зими, відчуваю всі фарби красуні весни.

Я отримую задоволення, коли на уроці відчуваю єдність душі – моєї і дитячої. Нам так добре, а урок такий короткий, пролетів як одна мить.

З перших днів перебування в школі читаю учням казки, розповіді, вірші, загадки.Терпляче вчу дітей уважно слухати прочитані твори, розуміти прочитане, відтворювати цікаві епізоди постановкою сценок.

Прагну, щоб у руки першокласника потрапляли найцікавіші, яскраво оформлені книги. Як тільки діти навчаться читати, я керую їх позакласним читанням. Спочатку вони читають книжки – малютки , журнал “Малятко” , спеціальні видання, доступні для сприйняття всіма учнями. Пізніше з допомогою дітей і батьків у класі створюється “ Куточок книголюбів ”. У “Куточку книголюбів” книги розміщені по темам: “У світі казок”, “Природа і людина”, “ Наші домашні улюбленці”, “У різні пори року приваблива земля”, “Сонцесяйне і щедра моя Україна”, “Хліб - народне багатство ”.Тут також знаходиться матеріал про письменників, ілюстративний та ігровий матеріал до уроків позакласного читання і позакласних заходів.

У класі оформлений стенд “Твій друг - книга”. На ньому зібрані короткі відомості про створення книги, правила поводження з книгою, прислів’я про книгу.

Особливе місце в роботі відводжу читанню і заучуванню віршів напам’ять. Я помітила, що деякі учні не люблять вірші, а я сама дуже люблю їх. У них ритм, музика. Про незвичайні речі говориться у віршах образно, виразно, коротко і точно. З перших днів намагаюсь з дітьми частіше говорити віршами у будь-якому випадку.

У цьому відношенні незамінні вірші Наталі Забіли, Марійки Підгірянки, Анатолія Костецького, Олександра Олеся. Спочатку не всі діти сприймають їх. Але коли вони дружно включаються в декламацію. Це щось нове. Тут потрібно не упустити момент і продовжувати роботу: вірші на уроці, віршовані фізкультхвилинки, вірші при проведенні ігор на перервах.

Я завжди відчуваю результат своєї роботи потім. Ось уже у другому класі всі діти будуть із задоволенням вчити вірші, декламувати їх і, головне, намагатимуться писати їх.

Діти цього віку не люблять одноманітності. Основний вид діяльності у них- гра. З приходом до школи вони потрапляють у нові, психологічно більш складні для них умови, ніж дома, в дитячому садку. В школі малюки повинні переключатися на навчання. Не всім це вдається легко. І щоб полегшити їм перехід від ігрової діяльності до навчальної, я використовую на уроках ігрові прийоми, вставляю в навчальний процес ситуації з ігровою мотивацією, тому що в умовах, гри шести річки зосереджуються краще і запам’ятовують більше ніж в умовах, коли пропонують просто запам’ятати. Я граю з учнями не заради гри, а для того, щоб у них пробудити вогник допитливості і цікавості.

Діти під час ігор проявляють велику активність. Включаючи в процес навчання дітей ігри і ігрові моменти, треба завжди пам’ятати про їх мету і призначення. Не треба забувати, що за грою стоїть навчальний процес. Завдання вчителя – навчити малюка самостійно вчитися, формувати у нього потребу активно ставитися до навчального процесу. Допомогти зробити серйозну працю дітей продуктивною і цікавою.

Щоб одна й та ж сама гра не набридала, через певний час вношу в неї деякі зміни, удосконалюючи завдання, враховуючи засвоєний матеріал, індивідуальні особливості дітей.

Поступово цікава гра, мовленнєва творчість переростають у навчальну працю. Прагну сформувати у дітей чіткі мовні уявлення й поняття, виробити міцні навички та вміння, прищепити прийоми і способи опанування знання.

Ігри, які проводжу на уроках навчання грамоти, умовно поділила на такі види :


  1. Ігри добукварного періоду.

  2. Ігри букварного періоду.

  3. Ігри після букварного періоду.

Гра знімає нервове перевантаження. Саме завдяки ігровим формам занять вдається залучити пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати змогу дитині відчути успіх, повірити в свої сили.

Відповідно до навчально-виховних завдань виготовляю наочні посібники. Для аналізу слів використовую електрифіковану таблицю.

Розробила три групи карток для розпізнавання букв, їх треба відшукати в лабіринтах, записати на планшетах.

Світ букв і звуків можна представити для дітей як казковий світ, де кожний звук - загадка. Учні засвоїли, що кожний звук позначається буквою. Для запам’ятовування букв склала різні абетки: пташину, абетку квітів, акростихів, загадкову, екологічну.

Пропоную прикрасити містечко квітами. Діти читають слова: айстра, троянда, гвоздика, ірис, чорнобривці і так далі. У мене підготовлені макети квітів. Але «посадити» ту чи іншу квітку має право учень, який правильно прочитав ці слова. Потім про кожну квітку читаємо вірш. Така знахідка дає емоційний поштовх, розвиває у дітей бажання навчитися краще і швидше читати.

Продовжую розмову, звертаючись до дітей:



  • У місті уже є квіти. Прилетіли птахи. Вони співають свої пісні. Давайте відгадаємо, голоси яких птахів ми чуємо? Тут стає в пригоді загадкова абетка. Після відгадування показую ілюстрації із зображенням птахів і букви, з яких починаються їх назви. Потім читаємо з пташиної абетки вірші про птахів. Всі абетки у мене проілюстровані.

У роботі із шестирічками мені допомагають ляльки – іграшки - герої казок: Буратіно, Червона Шапочка, Шапокляк, Карлсон, Незнайко. Діти люблять цих ляльок. З їх допомогою можна задати питання, погладити по голові активного учня. Включення в хід уроку ляльок пожвавлює навчальний процес, знімає у дітей напругу. На уроці читання в присутності Карлсона діти вчились виразно читати, він же загадав дітям загадки, запропонував визначити цікаву розповідь, відзначити в кінці уроку кращих учнів.

На один з уроків прийшла Червона Шапочка. Вона сказала: «Дізналась я, що діти у вашому класі можуть голосно і виразно читати. Ось я прийшла послухати вас». У кінці уроку Червона Шапочка подякувала дітям і ще раз нагадала про правила читання. Кращим читачам роздала сюрпризи: паперові квіти, на пелюстках яких написано слово «молодець». Іншого разу Червона Шапочка допомагала учням розповідати. Казкова лялька-іграшка починала казку, а діти продовжували. Якось на уроці читання Незнайко попрохав дітей зібрати слова із розсипаних букв і складів, поставити наголос у словах, розділити слова на склади.

Герої казок допомагають нам весело проводити фізкультхвилинки. Важливо пам’ятати, що ці казкові герої здаються дітям живими, а діти з бажанням грають з ними.

Героїв казок я включаю в гру на різних етапах уроку, але частіше всього, коли діти втомилися або матеріал важкий для запам’ятовування. А для того, щоб урок вдався, щоб діти не переграли і не забули головного, я продумую весь хід уроку до дрібниць. Тільки розумне поєднання навчання та гри на уроці допомагає мені працювати з шестирічними дітьми.

Щоб виховувати у дітей любов до книги, потрібно перш за все навчити дітей умінню слухати її, розуміти ідейно-художній зміст твору.

Від того, як учитель прочитає книгу, як зуміє розкрити дітям її зміст, залежить їх інтерес до твору. Якщо учитель прочитав книгу виразно, із задоволенням, учні переймуть настрій вчителя, читання книги надовго залишиться в їх пам’яті. Головним засобом виразного читання є інтонація. При читанні звертаю увагу на паузи, логічний наголос, темп, ритм мови. Поза, міміка і жести доповнюють виразне звучання тексту.

Після читання книги ми не зразу аналізуємо її зміст, бо втрачається враження від прочитаного. Художнє слово сильно діє на дітей, допомагає їм самостійно зробити ті, чи інші висновки. Я даю дітям можливість зберегти емоційне почуття, яке вони пережили разом з героями твору під час читання.

Знайомлячи з образами літературних героїв, вчу дітей визначати своє відношення до них. На початку навчального року шестирічки, даючи характеристику героям, говорили такі слова: «Це хороша людина». У них ще не були сформовані уявлення про інші моральні якості людини. На протязі року після читання я задавала учням питання, які допомагали їм самостійно робити висновки, наприклад: «Які слова тексту говорять про те, що цей герой добрий?», «Що він зробив хорошого?», «Як би ти поступив на його місці?» Діти підтверджують свої відповіді прикладами із тексту. Першокласники шукають нові слова для характеристики героя, розкривають моральні якості героя. Так, після читання казки «Котик і Півник» учні відповідали: «Мені сподобався Котик за те, що був сміливий, вірний товариш».

У своїй роботі я визначила, на які моральні якості героїв книг будемо звертати особливу увагу на протязі всього навчального року. Це такі якості, як доброта, увага, турбота про навколишніх.

Для цього я проводила бесіди, демонструвала ілюстрації, читання, драматизацію, ляльковий театр, створення спеціальних ситуацій, малювання і виготовлення аплікацій до дитячих книг.

Під час проведення бесід на морально-етичні теми даю дітям можливість висловити свою думку, привести приклади із життя класу.

Привчаю учнів відповідати на питання чітко, намагаюся викликати їх на відвертість, вислухати уважно. З першої хвилини перебування в школі вимагаю від першокласників уважного відношення до відповіді товариша.

Вважаю, що велике значення для правильного читання в учнів відіграє словникова робота.

Якщо учень відчує значення слова, навчиться його розуміти, значить, зможе виділити слово і , звичайно, промовляти і правильно писати.

Помітила, що грамотно пишуть ,звичайно, діти, які читають повільно, плавно. Ось, наприклад, Катя. Вона грамотна дівчинка. Навіть важкі тексти вона пише без помилок і з математики вона засвоює матеріал легко і швидко. І це тому, що читає Катя повільно, чітко вимовляє кожне слово, вона бачить слово, відчуває його в тексті, розуміє зміст як окремого слова, так і тексту в цілому. А ось Олег ще до вступу в школу швидко читав. Він сприймає текст взагалі, розуміє зміст, не відчуваючи будь-яке слово. Звідси і помилки при письмі. Цей учень не думає над словом. Ось тому працюю над словниковим запасом учнів завжди, коли це можливо. У кожному класі завжди бувають діти, які потребують до себе посиленої уваги. З ними я проводжу індивідуальну роботу.

Ніколи не запитую їх, коли їм важко було відповідати, щоб не ставити в незручне положення. І коли учень несміло піднімав руку, обов’язково запитувала його, терпляче вчила правильно вимовляти звуки, склади, слова, заохочувала.

Намагалась налаштувати дитину на добре відношення, щоб вона розслабилась, щоб їй зі мною було добре, а потім починалась робота один на один: читаю сама, потім читає учень, у кого краще, в ігровій формі «Ехо», «Хто чіткіше?», «Хто голосніше?», «Хто тихіше?»

Особливу увагу надаю розгляду ілюстрацій. Вони зосереджують увагу першокласників, пробуджують інтерес до книги. Звертаю увагу на те, що ілюстрації до книг малюють художники. Якщо є можливість, порівнюємо ілюстрації різних художників до однієї і тієї ж книги. Діти уважно розглядають їх. Картинка допомагає шестирічкам глибше зрозуміти текст, помітити деталі, які не були помічені під час читання твору. Ось одна із ілюстрацій І.Кузнєцова до казки В.Одоєвського «Мороз Іванович». На малюнку діти бачать як Рукодільниця старанно доглядає Дідуся Мороза Івановича. Зразу видно, що це добра, турботлива дівчинка. Художник намалював її світлими фарбами, на обличчі дівчинки посмішка. На іншому малюнку художник показав, як Лінивиця готує їсти. На столі безпорядок, все зображено в темних тонах. Одяг на Лінивиці брудний, обличчя сердите. Учні зробили висновок, що вона не любить працювати, лінива.

Після розгляду ілюстрацій, діти хочуть малювати свої ілюстрації, робити книжки. Вони стають художниками, а учитель палітурником. З великим задоволенням шестирічки робили свої книжки для класної бібліотеки. Діти часто звертались до мене з питанням: «Будемо сьогодні малювати книгу?» Вони странно малювали, і кожний хотів, щоб його ілюстрація була вміщена у книзі. Діти були раді, що самі вміють виготовляти книги, із задоволенням показували їх батькам і товаришам.

Дуже сподобались учням літературні вікторини. При відповідях на питання не тільки називали заголовок книги, але і говорили, хто ілюстрував книгу, хто знає більше дитячих книг. Переможці вікторини завжди нагороджувались книгами.

З дітьми ставили вистави лялькового театру до улюблених казок. Першокласники ставали артистами, художниками, режисерами. Підготовка і постановка вистави – це свято для всього класу. Учні з нетерпінням чекають їх. В день вистави запрошуємо учнів початкових класів, роздаємо квитки. Все відбувається як у справжньому театрі. В антракті учні під музику проводять ритмічну гімнастику. Казкові герої надовго входять в душу дитини.

«Казка – це активна естетична творчість, що охоплює всі сфери духовного життя дитини - її розум, почуття, уяву, волю. Вона починається уже з розповіді, вищий етап – інсценізація», - писав В.О. Сухомлинський.

У другому семестрі діти стали одержувати книги із класної бібліотечки. Бібліотекарі доручали дітям підклеювати книги. Вони із задоволенням приймали участь у ремонті книг. Підклеювали книги не тільки із класної бібліотеки, але і книги, які приносили із шкільної бібліотеки. Учні бережно поводяться з книгами. Починаючи з першого класу, ставлю собі за мету не лише навчити читати, а й виховувати у школярів бережне ставлення до книги як до джерела знань. З цією метою проводжу позакласний захід «Живи, книжко!» Цей захід допомагає дітям розкрити значення книги в житті людини, ознайомити з процесом її виготовлення, виховувати бережливе ставлення до книги, бажання більше читати.

Стараюсь підтримувати інтерес до книжки. Сьогодні школа не лише вчить дітей учитися, але і викликає у них зацікавленість навчанням. Цей інтерес підтримую і в позакласній роботі. З першокласниками проводжу свято «Посвячення в читачі». Центральну роль на такому заході відіграє бібліотекар школи, яка запрошує дітей у Книжкове королівство. Подобається дітям «Бал казкових героїв».

Досягти якісного читання неможливо без допомоги батьків. Власна бібліотечка чи просто поличка з книгами, можливість обмінюватися книгами з товаришами - все це викликає інтерес до книги одні з батьківських зборів присвячую читанню «Виховання у дітей інтересу до читання». Намагаюсь, щоб всі батьки моїх учнів створили хоча б невеличкі особисті бібліотеки, пояснюю, що це велике духовне багатство. «Особиста бібліотека – це дзеркало і джерело духовної культури, - писав В.О. Сухомлинський. При відвідуванні дітей дома цікавлюсь, які книги дитячих письменників є у домашній бібліотеці.

Під час зустрічі у «Місті наших друзів» шестирічки знайомляться з багатством книжкового фонду бібліотеки, з яскраво оформленими приміщеннями бібліотеки і читального залу. Після оформлення карточки читача учні вибирали книги і журнали для домашнього читання. Діти і потім не забували «Місто наших друзів».



Таким чином, ретельна і вдумлива підготовка учителя до кожного уроку читання та позакласних заходів, його небайдужість до того, що він робить, рано чи пізно принесуть йому заслужену радість – у всіх дітей з’явиться інтерес не тільки до читання, але і до навчання.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка