Виховний захід «Квіти осінні, квіти останні»



Скачати 63.91 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір63.91 Kb.
Виховний захід «Квіти осінні, квіти останні»

Мета: ознайомити дітей з легендами і переказами про осінні квіти України; з їх походженням і назвою. Розвивати пізнавальну активність, інтерес до нового. Виховувати любов до прекрасного, до гармонії; бережне ставлення до природи.

Обладнання: малюнки і макети різних квітів, магнітофонні записи вальсу квітів з балету П.Чайковського «Лускунчик», вальс Свірідова.

Дійові особи свята в костюмах квітів.

Хід заходу

Вчитель: Розпочинаємо свято осінніх квітів. Вони є окрасою нашого життя, вражають нас найтоншими пахощами, милують кольорами.



  1. Чуєте пахощі в нашім дворі?

Квіти розквітли в ранковій порі.

Тут на світанку сам дощик ходив,

Білу лілею від сну розбудив.


  1. Чисто помилися мальви в росі –

Личенька білі,рожеві усі.

Нижче під ними красольки

Понапинали хустинки-вогні.


  1. Он поставали майори у ряд,

Ніби зібрались вони на парад.

Тут чорнобривці чорняві у гурті,

В повнім цвіту – повняки золоті.


  1. Синій паничик заліз аж на тин, Просить в танок гордовитих жоржин.

Білій лілеї майор уклонивсь, -

Сонцем одразу квітник освітивсь.



  1. Бджілка на скрипку заграла в цей час.

Джміль прилетів і приніс контрабас.

Музика лине – почався танок.

Свято сьогодні у наших квіток.

Вчитель: Квіти – супутники нашого життя. Споконвіків вони супроводжують нас вдома і в парку, на лісовій галявині, у свято і в будень. Квіти з весни до осені горять різнобарвним полум’ям на численних квітниках. Від кожної квіточки, від кожної пелюсточки ллється світло і несе на променях своїх ніжні пахощі. Чарівна сила цих вічних супутників наших не тільки в їхній красі, а й у їхній неоціненній властивості висловлювати й передавати складну гаму потаємних людських почуттів. Їхня мова багата і змістовна.



  1. Подивіться, подивіться,

Як прикрасилась світлиця.

  1. Красиво і світло у нашій світлиці,

Квіти на вікнах стоять вогняні.

  1. Сьогодні у нас квітчине свято

І хочеться вас привітати мені.

  1. Для вас сьогодні бал дає

Королівство осінньої квіткової держави,

Всі квіти, що в окрузі є

Взяти участь мають право.


  1. У кожній квіточці у тій,

Бринить серденько часто,

Бо заховалась там частій

Страшна легенда – казка.

Вчитель: У прадавні часи, коли людина ще не вміла записувати свої думки,вона фіксувала їх у пам’яті у вигляді пісень, казок, легенд і передавала від покоління до покоління. У легендах квіти ставали живими.



  1. Осінь у задумливій красі,

Золотом покриті небосхили.

Ми йдемо по вранішній красі

І голівки квіти нахилили.

Вчитель: Ось як оспівав Овідій у своїй поемі «Метаморфози» появу на світ цариці квітів Троянди.

( На сцену виходить дівчинка в костюмі Троянди.)

Вчитель: Богині кохання Афродіті припав до серця син Кіпру Адоніс, який своєю красою міг позмагатися навіть з богами Олімпу. Забувши про все на світі, богиня всюди була з Адонісом. Проте одного разу трапилось так, що Адоніс сам пішов на полювання. Його собаки погнали величезного кабана. Адоніс намагався пронизати його списом, але кабан кинувся на нього і смертельно поранив. Дізнавшись про загибель коханого, Афродіта пішла в гори шукати його. Довго добиралась вона через колючі кущі, які рвали її тіло, гостре каміння кололо ноги,але Афродіта знайшла Адоніса. Там де з її поранених ніг впали на землю краплини крові, виросли червоні троянди – квіти кохання.



  1. Троянди тендітна краса,

В пелюстках тремтлива роса,

Люблю я троянду живу,

Ніколи її не зірву.

Вчитель. Ця пурпурна квітка славиться не лише як квітка кохання, а й як горда цариця квіткового володіння. Ось послухайте і подивіться.

« Посеред ночі розтулився пуп’янок троянди… Розправив ніжні пурпурні пелюстки. Народилася нова квітка. Вона була ще не дуже красива, пелюстки ще не зовсім випрямились. Квітка подивилась на зорі, що мерехтіли в небі, тихо здригнулась і прошепотіла:


  • Уже світає. Треба явитись сонцю у всій красі. На мене, на пурпурові мої пелюстки, задивиться весь світ.

Пелюстки випрямились. На пурпурову квітку впала крапля роси, затремтіла і теж стала пурпуровою. Квітка випросталася, здригнулася, заграла переливами пурпурового світла і впала.

  • Дивіться, навіть небо на сході стає пурпуровим. Це від нашої краси. Увесь світ буде пурпуровий. – сказала це квітка і завмерла в чеканні.

Але небо зблідло, стало рожевим, а потім блакитним. Квітка троянди здивовано подивилась навколо себе. Тут бачить білу квітку.

  • Хто ти? – спитала Троянда.

  • Я – хризантема.

  • Чого ж ти біла? Небо блакитне, дерево зелене?

  • Якби на світі все було однакове, то не було б і краси. – відповіла хризантема.

  1. Стоїть букет осінніх хризантем,

Хрусткий букет осінньої печалі.

  1. Хризантеми – то вже осінь,

Жовте листя, неба просінь.

  1. Закохавсь у хризантему

Холодний світанок.

Дарував їй діадему

З росинок-сріблянок.

( На сцену виходить дівчинка у костюмі Жоржини.)

Вчитель: Це осіння рослина, що цвіте великими різнобарвними квітами.


  1. Вже листопадові кінець,

Настали дні холодні.

До нас, я чула, морозець

Прийде вночі сьогодні.


  1. Впаде на луки, на гаї,

Побілить лист на вишні,

Погасить сонечка мої –

В саду жоржини пишні.


  1. Та я морозцеві тому

Не дам жоржин стоптати:

На руки ніжно їх візьму

І понесу до хати.

Вчитель: А ось перед вами квіти небаченої краси.

( Заходить дівчинка в костюмі Айстри)

На початку вісімнадцятого століття одному французькому ботаніку прислали з Китаю насіння невідомої рослини. Його висіяли в Паризькому ботанічному саду. Швидко з’явилися сходи. Пішли в ріст. А невдовзі рослина розцвіла червоною променистою квіткою з жовтою серединкою. Вона була подібною на велику маргаритку, тому і назвали її королевою маргариток. Ботаніки та садівники почали виводити нові сорти різних кольорів і лише через 22 роки розцвіла квітка небаченої краси. Один з ботаніків, коли побачив її, вигукнув «Астер», що означає по-грецьки «зірка». З того часу квітку почали називати айстрою.



  1. Ну ось і літо золоте

Сховалось за дощами.

Лиш айстра у саду цвіте

Ясним вогнем прощальним.


  1. Коли ж морози загудуть,

Завіють сніговії,

То світлу айстру у саду

Зірвати не посміють.


  1. Вже неминуче буде сніг

З хвилини на хвилину.

До айстр останніх припаде

Путами сніговими –

І тихо їм щось доведе,

І забіліє з ними.

Вчитель: Привітайте Чорнобривців.

(Виходять хлопчики в костюмах Чорнобривців)

Звучить пісня «Чорнобривці»

Нехай ця гарна мелодія і чарівні слова відкриють віконечко до кожного вашого сердечка і наповнять його любов’ю до матусі та рідного краю.


  1. А цей чорнобривчик –

Шляхетна постава,

І світлі і темні

На нім пелюстки.


  1. Богиня природа

Дала йому право,

Щоб кожний

Вклонився йому залюбки.


  1. Брунатній, м’якій і чудовій голівці,

Яка коло хати в бабусі росте.

  1. Духмяні і гарні малі чорнобривці,

По-своєму квіточка кожна цвіте.

  1. Квіти осінні, квіти останні,

Квіти, ще повні снаги,

Темно-червоні, яскраво-сині,

Як небеса голубі.


  1. Осінь в гості завітала

Нам квітки подарувала

Потанцюємо із ними,

Із квітками золотими.


  1. Невже в майбутньому на світі

Не будуть квітнуть дивні квіти,

Конвалії й фіалки ніжні,

І вісник березня – підсніжник.


  1. Невже ми більше не побачим

Як сон-трава росою плаче?

Троянда степу, квітка мрії,

Жар-цвітом землю не зігріє?


  1. Ми всі господарі природи,

То ж збережемо її вроду!

  1. Друзі! Квіти бережіть

І ніколи їх не рвіть.

Бо чарівної краси

Не побачим я і ти.

Хай вони ростуть у лузі



Бо всі квіти – наші друзі!


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка