Виховний захід Підготувала Лимаренко Людмила Валентинівна, вихователь м. Знам’янка 2013 р.



Скачати 92.79 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір92.79 Kb.
Департамент освіти і науки, молоді та спорту

Кіровоградської обласної державної адміністрації


Знам’янська спеціальна загальноосвітня школа-інтерна І-ІІІ ступенів


Виховний захід

Підготувала

Лимаренко

Людмила Валентинівна,

вихователь
м. Знам’янка

2013 р.


Тема. Природа – наш спільний дім.

Мета. Поглибити, розширити знання дітей про природу рідного краю, про вплив людини і її поведінки на природу.

Виховувати бережливе господарське ставлення до природи як до рідного дому, бажання зберегти нашу планету Земля для нащадків.



Обладнання: Глобус-модель Землі; назва журналу « Природа-наш спільний дім», сторінки до усного журналу; ілюстрації «заповідні зони», плакат.
Ведуча. Шановні друзі! Сьогодні наша зустріч носить пізнавальний характер. Вона допоможе вам збагнути сучасні проблеми природи та її захисту. Ми запрошуємо вас переглянути сторінки нашого журналу.

Отже увага.

Перша сторінка нашого журналу має загадкову назву «Дивосвіт».

Саша. Дивосвіт, дивосвіт…

Хто придумав оцей світ?

Землю красну таку

У зеленому вінку,

Всі ці квіти і ліси,

І пташині голоси?

Ліс і річка, і поля-

Це ж усе моя земля!



Ведуча. Згадаймо з вами: Сонце, вітер, гори, луки, ліси і моря, птахи, риби, звірі, комахи-це все природа. Це дивосвіт, яким наділена наша прекрасна планета Земля. Це-наше благо,наше багатство, наше здоров’я.

Толя. Небесна синь, глибини моря,

Землі , безкрая далечінь-

Це рідні й близькі серцю кожного простори

Вкраїни-неньки, матінки- землі.

Цей світ-для тебе,-таємничий, неозорий.

Пізнай його, збагни і зрозумій:

Чому на небі сяють зорі,

І квіти розцвітають на землі.



Ведуча. А для того, діти, щоб квітучою і гарною була наша земля нам потрібна вода.

Отже ми відкриваємо другу сторінку нашого журналу, а називається вона «Вода в природі».



Ведуча. Якщо поглянути на нашу планету з космосу, то справедливіше було б назвати її не земля, а Вода чи Океан. Чому? Бо 4/5 поверхні її вкриті водою. Як бачимо, води на землі і багато, і мало.

Багато-якщо брати її всю, мало-коли говорити про воду, яку ми можемо використовувати за призначенням.

Ріки і озера-ось поки що наш головний постачальник, але в них 1/100 частина всіх запасів води. Більшість води в морях і океанах. Вода ця непридатна для користування. Чому?

Настя. Ось як про це розповідає народна притча про волів:

Погнав чоловік волів напувати до моря.

Не п’ють води, а він усе привертає їх до неї, а далі й каже:

- Що за біда, чому вони не п’ють?

Ніби вже й пора б. Ану лишень, сам нап’юся. Ковтнув раз-солона, у друге-і солона і гірка.

-Е,- каже чоловік, - тим же її й багато, що ніхто її не п’є!



Вихователь. От же діти, зробіть висновок, і бережіть ту воду, яку ми маємо.

- Діти, ви знаєте, що в природі вода зустрічається в різних станах, інколи ми її не помічаємо.

Спробуйте відгадати такі загадки:

1. Летить орлиця по синьому небу,

Крила розкрила, сонце закрила.

( хмара )

2. Не дід, а сивий, не спить, а сміється,

Вкриває землю й океан.

А звати його…

(туман )


3. Без очей, а сльози проливає.

( роса )


4. Текло, текло й лягло під скло.

(лід )


5. Взимку вкрили ми навкруг

Ліс, дорогу, поле й луг,

А як сонце припече -

Ми струмочком потечемо.

( сніжинки )

От же, всі переконалися, що туман, роса, сніг, лід – це все вода.



Ведучий. А тепер відкриваємо третю сторінку нашого журналу

« Рослини і тварини-частина живої природи».

Ви не помічали таку характерну особливість нашого часу: більшість зараз розуміється на музиці, живописі, знає імена художників епохи Відродження і не знає птахів, що пурхають біля будинку, не може відрізнити клен від ліщини, кедр від піхти, серед трав відшукати лікарську рослину, розпізнати кущі.

Ведуча. Рослини відіграють велику роль у природі і житті людини. Вони синтезують органічні речовини з неживої природи, збагачують атмосферу киснем акумулюють сонячну енергію в кім . сполуках рослинних клітин, очищають повітря та підвищують його вологість, закріплюють грунти , стають на перешкоді вітрам, поглинають шум великих міст. Рослини нас лікують, годують, одягають, дають сировину, буд. матеріали, паливо, прикрашають ландшафти і наше житло.

Ведуча. А тепер давайте перевіримо, чи вмієте ви розрізняти наших зелених друзів.


  1. Сам росте голубий, чубатий,

А на зиму йде до хати

Щоб усіх нас одягати. ( льон )



  1. Пишна та красива червона… ( калина )

  2. У зеленім кожушку

В костяній сорочці

Я росту собі в ліску.

Всім зірвати хочеться. ( горіх )


  1. Стебельце-шорстка драбинка.

У середині-чорна перлинка,

Пелюстки блискучі, як лак.

Це квітує червоний… ( мак )


  1. Виросли на лузі

Сестрички маленькі.

Очки-золоті,

А війки біленькі ( ромашки )

Ведуча. Молодці діти. Рослини ви знаєте добре. Тож на завжди запам’ятайте, що це ваші друзі.

Ідіть, мої любі.

Під ноги дивіться.

Травам і квітам

Ніжно всміхніться.

Несіть же їм ласку

І кожній долонці

Разом з промінцями

Веселого сонця.

Звучить запис: «Голоси птахів».



Вихователь. А якою бідною була б наша природа, якби не було тварин.

Уявіть на хвилинку, що не стало пташок і ви не чуєте, цього чарівного співу.

Птахи-союзники землероба і садівника. Вони знищують шкідників, оберігаючи культурну рослинність.

1уч. Інколи в шлунку сови може вміститись 14 мишей, одна миша-1 кг. Зерна. Це означає, що одна сова зберігає 1 тонну зерна.

2уч. Де які птахи приносять естетичну насолоду співом та поведінкою. Тому люди утримують їх вдома. Та чи всі птахи можуть жити в неволі!

Звичайно, ні. Більшість із них може загинути, згадаймо як хлопчик бавився пташкою.

Він ніби розмовляв з нею. Поет Дм. Павличко ніби підслухав цю розмову і написав для нас вірш.

Артем. Тріпоче серце пійманої птиці,

В руках моїх не чує доброти.

Я сам тобі водиці і пшениці,

Моя пташино, тільки не тремти!



Даша. Хіба потоки загубили воду?

Хіба в полях уже зерна нема?

Пусти мене, мій хлопче на свободу,

І все, що треба, я знайду сама.



Артем. Я ж лагідно тебе тримаю, пташко,

В своїх руках легеньких, як вітерець.

Хіба неволя це? Хіба це важко –

Від мене взяти декілька зернець?



Даша. Пусти мене! Мені, дитина мила,

Дорожча воля, ніж зерно твоє.

Страшна, хоч навіть лагідна, та сила,

Яка розкрити крилець не дає.



Артем. Лети, співай у небі гамінкому!

Хоч і маленький, розумів я все,

Моя рука ніколи і нікому

Ні кривди, ні біди не пренесе.



Ведуча. А тепер цікаво нам дізнатись чи знаєте ви звірів нашого краю.

Спробуйте відгадати загадки.



  1. В полі, в лісі, навкруги –

Скрізь у мене вороги.

Часом лізу я у шкоду,

Їм капусту на городах,

Моркву, ріпу, буряки.

Відгадай, хто я такий. ( заєць )


  1. Тварина рогата і рогів багато. ( олень )

  2. Сірий, зубастий,

По полю блукає,

Ягнят шукає. ( вовк )



  1. Котиться клубочок

Зовсім без ниточок.

Зовсім без ниточок.

Триста голочок. ( їжак )

- Молодці, діти. Добре ви знаєте й тварин. А чи знаєте ви як ми повинні ставитись до нашої природи!

- От же перегортаємо четверту сторінку нашого журналу « Охороняти природу -охороняти Батьківщину».

Учень. Краю рідний, серце рветься,

Спогадавши твої жалі,

Що показують правдиві

Часу давнього скрижаль.

«Часу давнього», а нині.

Чи минули дні тяжкії?

Серце рветься і тріпоче

Від одчаю і надії…



Ведуча. Це застереження від того, що хвилює і болить сьогодні. Природа в нас одна.

Вона така беззахисна перед навалою часто безумного людського господарювання. У нас вже немає чистої, як сльоза води, гомінкого птаства, незайманого куточка лісу, поля, луків.



Вихователь. Діти, давайте подумаємо разом: чи буде природі гірше, якщо збираючи горіхи, ми зламаємо декілька гілочок? Або просто так зірвемо 2-3 красиві квіточки, і до того ж з корінцем? Так, дійсно, діти, природі буде гірше!

Кожна зламана марно гілка, кожна зірвана квітка-це маленька рана, нанесена природі. А якщо одну рану нанесеш ти, іншу-твій товариш, третю, четверту, п’яту-хтось ще, що ж станеться з природою?!

Природі важко вилікувати навіть маленькі рани.

В усі моря скинуто приблизно 20 млн. тонн сміття, бруду, що призводить до отруєння водних організмів, до загибелі ікри, мальків.

У нас знищується велика кількість лісів, розорюються луки поблизу водойм, справжні степи розорюються, що призводить до винищення звірів, птахів, рідкісних рослин.

Наша земля плаче від відчаю і безнадії.



Настя. Рятуймо чисте повітря,

Рятуймо воду в морях, океанах в малих і великих річках.

Рятуймо рідкісних птахів-не всі ще породи.

А ті, що зникають в полях, у лісах і лугах.

Рятуймо злаки. А потім рятуймо квіти.

Рятуймо світанки-від кіптяви, гару й димів.

Рятуймо тишу, щоб у тиші мовчати й радіти.

Рятуймо вулицю від голосних двигунів.

Рятуймо землю! А також рятуймо небо.

Рятуймо мрії. Кохання солодкий мотив.

Рятуймо ніжність. Від кого рятуєм?

Від себе, поки ще не пізно.

І можна хоч щось зберегти.

Багато рослин і тварин, які зустрічались раніше часто, тепер стали рідкісними.

А що люди зробили для того, щоб вони не зникли?

Учень. В Червону книгу вчені занесли

Світ не повторний та чудесний,

Що поступово вимирає,

Давно рятунку в нас благає.

Назва книги - « Червона», бо вона подібна до червоного сигналу світлофора, має будити в людей тривогу за долю природи:

« Зупинись, людино! Подумай! Будь обережною!»



Учениця.Понад 20 років міжнародна спілка охорони природи працювала над створенням « Червоної книги» Вона побудована так, що про долю кожного виду можна довідатися за кольором сторінки.

Червона сторінка сповіщає, що видові загрожує загибель.

Біла сторінка - що вид хоч ще не зникає, але його все меншає і меншає.

А зелена сторінка - то сторінка надії. Сюди із червоних та білих сторінок « переводять» ті види, яким завдяки піклуванню людини, більше не загрожує зникнення.

У 1880 році була вперше надрукована « Червона книга» України, яка містила відомості про 86 видів рідкісних і зникаючих тварин. Зараз в цю книгу занесено 923 види рідкісних і зникаючих тварин і рослин.

До вас, мої рідні, звертаюся я -

Найменший у вашій сім’ї.

Стоїть на узліссі ялинка моя -

Не зрубуйте її

На озері плаває пташка моя –

Не згасіть її.

Світ-казку будує мрія моя –

Не спиняйте її:

Вихователь. Так як і цей хлопчик, любили свою природу, милувалися нею. Слухали спів птахів і мріяли. Але їхні мрії обірвалися…

Красивою та багатою була Чорнобильська земля з її врожайними полями, садами, річками, озерами, але тільки до квітневої ночі 1986 року. Відтоді ця земля стала називатися « зоною».



Ганна. В зеленім лісі я була царівна,

В зеленім лісі я була жива.

Рудим став ліс, рудими стали тіні,

Рудою стала крона і трава.

Іржавий ліс, пустеля, мертва зона,

Апокаліпсис, Марсіанський краєвид?

Табличка: « Дихати і ходити заборонено!»

І незбагненне: « Не торкатися трави».



Вихователь. Чорнобиль… Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.

Після цього дорослі стали більше хворіти, хворобами щитовидної залози, а серед дітей відмічений ріст випадків відхилень в розвитку і деяких вроджених захворювань.

Ведуча. До матінки природи треба ставитись дбайливо, піклуватися про її відтворення, щоб кількість природних багатств не зменшувалась, а навпаки, примножувалась.

Особливо шанобливо люди ставились до землі, яку називають годувальницею. І від того, як ми будемо ставитись до землі, води, повітря, лісу, буде залежати наше майбутнє.

Тож давайте заквітчаємо планету, витремо сльози смутку, щоб вона завжди посміхалася.

Нехай живе надією на те, що добро переможе на землі. Люди збережуть її для нащадків.



Настя. Вмійте природу любити,

Вам у походи ходити

І мандрувать, любі діти,

Вмійте ж природу любити,

Кожній стеблинці радіти

В полі, у лісі, над яром -

Квітам, деревам і травам.

Цвіту не вирви задаром,

Гілки не втни для забави.

Оберігайте ж повсюди

Шлях і стежиночку в гаї,

Все це окрасою буде



Всієї планети і рідного краю.

Ведуча. Ось і закінчилася остання сторінка журналу. Ми всі вдячні за участь та увагу.

До нових зустрічей.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка