Виховний захід, присвячений 70-річчю визволення Онуфріївки від німецько-фашистських загарбників



Скачати 143.86 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір143.86 Kb.


Онуфріївська загальносвітня школа І – ІІІ ступенів

Виховний захід,

присвячений

70-річчю визволення Онуфріївки

від німецько-фашистських загарбників

«Вже мирних літ немало відшуміло»

для учнів 9 – х класів

Розроблений:

класним керівником 9 – А класу Л. Плічко

класним керівником 9 – Б класу Т. Ірклій

2013 -2014 н. р.

ВЖЕ МИРНИХ ЛІТ НЕМАЛО ВІДШУМІЛО…”



Ота сльоза ніколи не зітреться,



Що в правді нашій і чужій вині...

лишила Батьківщина біля серця

Своїх синів, загиблих на війні.

Мета: Згадати та вшанувати світлу пам’ять героїв-визволителів

нашого рідного краю. Виховувати почуття патріотизму, національної

свідомості та гідності.c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16371.jpg

Обладнання:

1. Інформаційний стенд, мультимедійні презентації, хроніки ВВв.

2. На столі старі фото з військовою тематикою.

3. Книжкова виставка «Минуле стукає в наші серця».

4. Музичні записи.

Вступне слово вчителя

28 жовтня визначна дата в історії Української держави та нашого краю. 69 років тому наші землі були очищені від фашизму. Це свято прийшло до нас золотої осені 1944 року і започаткувало щастя мирного життя. А роком раніше, 23 листопада 1943 року, радянські війська визволили нашу Онуфріївку. Все далі віддаляють нас роки від найвеличнішої події – перемоги над фашистською Німеччиною. Час зрівняв траншеї на полях колишніх битв. Ті суворі дні залишилися за перевалами десятиріч, за новими подіями, але пам’ять про подвиг народів ніколи не померкне у серцях нинішнього і майбутнього поколінь людства. Давайте разом з вами погортаємо скорботні і радісні сторінки історії того періоду.

Древній, обікрадений народе!

Над тобою прошумів розбій,

Та кати не вкрали твою вроду,

Не висушили дужий мозок твій

(На середину зали виходять ведучі.)

Вед 1. Так. Дійсно. Все далі в історію відходять жорстокі битви Великої Вітчизняної Війни, в якій наш народ проявив насправді героїчну мужність, відстояв честь і незалежність Батьківщини. c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16370.jpg

Вед 2. Вже давно на місці руїн і попелищ вирослі світлі квартали міст, нові заводи і фабрики. Здається ніщо не нагадує про війну.

Вед 1. Але ніколи не будуть забуті імена тих, хто в тяжкий для нашої країни час здійснив неповторні подвиги, хто не шкодував свого життя заради щастя наших поколінь.

Учениця 1. Це на світанку сталося колись c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16374.jpg

Стривожений із муками і жалем

Світ стрепенувся кров’ю в мить заливсь

Неначе розпанаханий кинжалом.

Війна на зустріч молодому дню,

І з гуркотом і з брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

Учениця 2. І хоч сходи країно з краю в край

Усі роздоли, всі її простори. –

Навряд чи знайдеться десь двір,

Куди б не внадилося б ненависне горе.

Вед. 2 : Так, двадцять друге червня 1941 року – це перший день Великої Вітчизняної Війни. З нього Друга світова війна, для нашого народу, бере свій відлік довжиною у одну тисячу чоти вісімнадцять кривавих днів і ночей – до великої Перемоги…

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16377.jpg

(Звучить голос Левітана , що сповіщає про початок війни)



На середину зали виходить дівчина в військовій формі і тихо співає

Вставай страна огромная,

Вставай на смертный бой.

С фашистскою силой тёмною,

С проклятою ордой.

♫ (Вмикається голосно фонограмма пісні «Вставай страна огромная» зі слів «…Пусть ярость закалённая…» Учні передивляються «Хроніки ВВв». За час поки звучить фонограмма до дівчини підходять три бійці.) c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16379.jpg



1-й боєць Привал!...

Між тишею й війною якихось 5 хвилин!

Як тихо, як незвично тихо,

А недалеко десь чатує лихо.

О, скільки ж то до Перемоги йшли!

2-й боєць Вдалося нам відвоювати Батьківщину,

Та попереду ще шляхи, шляхи…

Назад на Україну.

Травнева тиха ніч пливе.

Поля притихли, мов пусті вокзали…

Погляньте, друзі, в небі журавлі!

3-й боєць Хоч би щасливо всі подолітали,

Щоб у дорозі десь не заблукалиc:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16383.jpg

Чи не потрапили в якусь біду…

Медсестра : Які сумні, тужливі їхні крики –

На стогін чимось схожі…

А чи чули ви, що люди кажуть

Ніби журавлі, то воїни,

Що нагло були вбиті.

То наші друзі, сумом оповиті,

Летять в вечірній сивій вишині.

(звучить пісня „Журавлі”)



4-й боєць У битві друзі наші полягли.

Не мали іншого ні вибору, ні змоги.

Вони загинули, але перемогли,

Бо віддали життя для Перемоги.

Медсестра Та серце затискається в солдата.

Зруйнована, розтоптана, розп’ята

Земля Вкраїнська під ногою ката.

А десь стоїть біленька гарна хата,

І біля неї мати вигляда,

Чекає із війни свого солдата.

1-й боєць Когось чекають діти і дружина,

А мене – моя ненька мила і єдина.

(Солдати розташовуються на імпровізованій галявині. Хтось робить самокрутку, хтось чисте зброю, хтось пише листи)

(звучить уривок з пісні „В землянке”)

( 1 боєць пише лист, промовляючи вголос слова)

«Та не можу прийти я, не клич.

Від жалю своїх губ не криви.

Я страшною дорогою йду,images11.jpeg

Стигне кров по моєму сліду.

Я від куль не зведу голови,

Я не можу прийти, не зови.

Упаду – ти за мною не плач

І за все мені, мамо, пробач:

Що невчасно писав я листи,

Що любов я не зміг донести…

Від жалю своїх губ не криви,

Я не можу прийти, не зови.

2 боєць.

Пишу я тобі з тих місць, які нещодавно були звільнені нашими частинами від фріців і їхніх спільників. Тут ще довкола видно сліди запеклих боїв, підбиті танки, спалені машини, вбиті коні і ще багато чого іншого. А ось при дорозі лежить труп фріца, нагородженого Гітлером двома залізними хрестами. Ось він, нарешті, й отримав те за що воював, тобто півтори метра землі, на якій його шматуватиме гайвороння. Так йому й треба! Їм буде на нашій землі всім така доля...

Матусю, я живий і здоровий, перебуваю все там же. Матусю, у відповідь пишіть детальніше про ваше життя. Пишіть все, все! Ось поки що все.

До побачення. Твій Леонід. 12. 02. 43 р

3 боєць

Здрастуй , кохана!

Ми зараз наступаємо так, як не наступали ніколи. Болото до коліна, але ми йдемо безперервно вперед. Ніщо нас не може зупинити. Величезні трофеї: тисячі автомашин, сотні гармат, десятки танків і інше, і інше. Коротше кажучи, воюємо. Пиши мені швидше.

Твій, Іван. Дати і конверта немає.



Вед .1: Не легкою була доля жінки-матері у часи війни. Відомо, що мама закладає в душу своєї дитини найважливіші для людини і громадянина якості. Матері радянських воїнів так виховували своїх дітей, що їх не зломили ні жахи, ні лиха війни.

Вед. 2: З ім’ям матері на вустах йшли в бій солдати: матері-Батьківщини, своєї мами. В ім’я матері, в ім’я життя кували перемогу.

Вед. 1: Найважче було бачити смерть дітей своїми очима. Бачити і не мати можливості допомогти їм…

Учениця 1 Гнулось у саду гілля:

Падали яблука в серпень,

Глухо стогнала земля.

Рвали снаряди їй груди,

Всюди гриміла війна,

Падали скошені люди,

Їх не щадила вона.

Бій розгортався лютий,

Кулі, неначе град,

Тихо, вітри і люди,c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16388.jpg

Впав у траву солдат.

Учениця 2 Вдарило хлопця в груди,

Вибухнув поруч снаряд,

Тихо, вітри і люди,

Вмер молодий солдат.

Мати довіку буде

Сонце палило нестерпно,

Тихо, вітри і люди,

Син її – той солдат.

Вед.2: Сотні тисяч матерів проводжали своїх синів на фронт: відмінників і двієчників, «зразкових» і не дуже. Ішли поети, талановиті юнаки, вчорашні школярі і школярки, але не всім судилося повернутися до рідної оселі.

(виходить дівчина, яка виконує роль матері, на голові чорна хустина)



Мати : Помилуй його, куле, обмини…

Невже тобі так хочеться убити?

Він молодий, не має ще жони,

Лиш Батьківщину вміє він любити

Та батька, матір… Батько на війні –

Обом повоювати довелося…c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16390.jpg

Ти пролети, свинцева, по стерні,

Зітни при стежці сонях чи колосся.

Ну зачекай…Помилуй…він іще

Зустріне у житті свою кохану.

Не обминеш, то розсічи плече,

Він у шпиталі вигоїть ту рану…

А куля пролетіла навпрошки,

Не слухала вмовлянь моїх, проклята,

І в саме серце влучила-таки

Ще юного, безвусого солдата…

Вед.1: Сивіють від горя матері. Ніякою мірою не виміряти втрат, нічим не вилікувати незагойних ран материнської душі.

Вед.2: Низький уклін і наша скорбота матерям, чиї діти загинули в жорстокому вирі життєвих незгод. Ніхто не вміє так чекати, як матір. І чи треба говорити, яке несказанне щастя для матері, коли діти повертаються живі з війни

Учениця.

Ой, літали в небі в парі журавлі,

Та звили гніздечко рано навесні.

Троє журавляток вивели вони,

Захищав їх батько дужими крильми.

Разом всі літали в небі, в висоті,

Доглядали діток ніч і день при дні!

Та одного разу журавель пропав,

Зосталась журавка й троє журавлят.

Плаче журавлиха, все літа, літа,

Журавля шукає в полі, де жита. c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16393.jpg

Виглядає милого, щастя-долі меде,

Вірить, що вернеться, вірить — що

прийде...

Вед. 2 : Чим виміряти невимовний біль вдовиного серця, невичерпний смуток її очей, коли й донині пам'ятає, як у домівку прилетіла страшна звістка: «Ваш чоловік загинув смертю хоробрих». Відразу обірвались усі надії. На тендітні плечі лягла тяжка чоловіча робота і безкінечні думи й турботи про дітей, котрих самій доводилось ставити на ноги. Вони, жінки, відбудовували господарство, орали й, часом навпіл зі своїми сльозами, засівали землю, налагоджували повоєнне життя. Чимало незгод випало на їх долю. Тому на їх обличчях передчасно з'явилися глибокі зморшки, голови покрились інеєм сивини.

Вед. 1 : Кажуть, що у війни — не жіноче обличчя. Я не знала війни, але не можу позбутися думки, що у війни — обличчя вдови. В моїй дитячій пам'яті війна залишилася плачем згорьованої жінки, що одержала похоронку. Той плач не забувається. Від нього стискається серце. Жінок із долею воєнних вдів залишилось небагато. Зараз вони часто хворіють, бо дуже тяжкі випробування лягли у житті на плечі. Скільки горя, скільки безнадії вони пережили... Сивою журавкою кружляє вдовина пам'ять, а чоловіки живі у їхніх серцях, і сліз немає, — усі виплакані безсонними ночами, сил лишилося мало.

(звучить пісня „Мама моя” Л.Лещенка)



Вед. 2 6 серпня 1941 року фашисти захопили наше село. На околиці Онуфріївки вони розстріляли понад 120 жителів Онуфріївського району

Вед 1. Населення чинило опір оккупантам. Приховувало зерно, худобу, псувало телеграфний зв’язок, трактори і реманент, не виходило на роботу.

Вед. 2 З перших днів окупації в Онуфріївці діяла підпільна група, яка займалась розповсюдженням листівок, агітаційною роботою на супротив фашистам.

Вед 1. Ю.Омаров, завідуючий хірургічним відділенням районної лікарні, врятував не одне життя молодих людей, наддавши їм фальшиві довідки, щоб не були відправленими на примусові роботи до Німеччини.

Вед 2. Страшні сліди залишила війна, 114 міст і 28 000 сіл в Україні перетворила вона на руїни та згарища. 1418 днів і ночей вогняними дорогами крокували визволителі,. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Не дивлячись на тяжкі перепони вони усе витримали і перемогли. Перемогли тому, що вели війну справедливу, Вітчизняну. Перемогли тому, що відстоювали право на життя. Дорогою ціною діставалася нам перемога.

Вірш про війну, "Вогонь, залізо і свинець"

Чого ви прагнете, грабіжники з пустелі?

Чого ви лізете в радянський наш город?

Чи не надієтесь, що славний наш народ

Подасть вам хліб і сіль на золотій тарелі?

О, по-належному ми зустрічаєм орди

Гостей, не кликаних у край наш на ралець!

Ми вержемо вогонь, залізо і свинець

На лапи їх брудні, в оскаженілі морди.

Рахунки давні в нас. Нам не забуть довіку,

Як чобіт їх топтав України лани,—

Та пам'ятають же, напевне, і вони,

Як гнав їх наш народ, розбійну силу дику.

За кожну п'ядь землі, за кожен зойк дитяти,

За сльози матерів, за рідну братню кров

З нас кожен — чуєте? — себе віддать готов,

Та й камінь неживий волає до відплати.

Єдина думка в нас, і серце в нас єдине,

Радянський прапор ми, як сонце, піднесли,

І ви, що здобичі сюди шукати йшли,

Найдете, прокляті, безславні домовини...

Все: труд робітника і сміливість героя,

І кожен дар землі, і кожен сплеск води,

І села вквітчані, і горді городи,—

Все звернене на вас, як безпощадна зброя.

Шалійте! Землю рвіть отруйними зубами!

Сичіть гадюками і вийте, як вовки,—

Вам не уникнути покарної руки!

Над вами — тьма і кров, а сонця світ — над нами!

Максим Рильський, 1941 рік

Вед 1: Перемагаючи опір ворога, з’єднання 53-ї армії 2-го Українського фронту 23 листопада 1943 року вигнали з Онуфріївки німецько-фашистських загарбників. 51 радянський воїн віддав своє життя за визволення села.

Вед. 2: Понад 920 жителів Онуфріївки воювали на фронтах ВВв . Більше 400 з них нагороджено медалями і орденами. У 1966 році в центрі селища звівся обеліск Слави. На мармурових плитах якого викарбовано прізвища 310 Онуфріївців, які загинули на фронтах ВВв

Вед. 1 : Травень сорок п'ятого був щедрим на тепло. Буйно квітував бузок, і величезні пахучі оберемки його кидали солдатам, які поверталися в рідні краї з важких воєнних доріг. Як на них чекали! Чекали чоловіка, батька, коханого...

♫(Під пісню «Синий платочек» учні виконують вальс)c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16402.jpgc:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16404.jpg



Учениця. Ох, скільки битв відгриміло довкола.

У навіжений, божевільний час!

Та чорна кривда – правди не зборола

І не піддався світ пітьми, не згас.

Учениця. Нехай добром вам стеляться дороги.

Нехай життя вам більше втіхи дасть.

То знаймо, що за радість

Перемоги заплачено мільйонами нещасть.

♫ Перегдяд відео «День Перемоги»



c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16410.jpgc:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16411.jpg

Вед. 1:Пройдуть роки. Настане 3000 рік. Пройдуть роки, століття, але вічний вогонь пам'яті не задують вітри перемін, не зітруть століття.

Вед. 2: В Україні не було сім'ї, яку б не торкнулося горе, що несла війна. Згадайте села, що згоріли, стерлися з лиця землі, міста розорені, але не підкорені, згадаймо про кожну вулицю, про розбиті мрії і нездійснені надії. Солдати Великої Вітчизняної війни на смерть стояли за кожен метр своєї землі, горіли в танках, йшли під лід, везучи хліб блокадному Ленінграду, вмирали в концтаборах, але не вторгалися в чужі території, а несли визволення країнам Європи.

(Учні зачитують по рядку)



Тим, у кого в 20 на скронях з'явилась сивина,

Тим, хто своїми руками борони тягав,

Тим, хто колгоспи з руїн піднімав,

Тим, хто сам дітей рятував,

Тим, хто переніс лихоліття війни, c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16413.jpg

Це свято присвятили ми.

Всім, кого закатували в концтаборах

Вчитель. Сьогодні над нами мирне небо. І у цей славний день ми згадали тих, хто у жорстокій битві виборов нашу свободу. І хоч би скільки ще минуло часу, доки існуватиме на своїй землі українська нація доти буде існувати пам’ять про наших героїв-визволителів.

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16418.jpg

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16417.jpg

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16421.jpg


c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16418.jpg

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16373.jpg

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16397.jpg

c:\documents and settings\admin\рабочий стол\9 класи\sdc16418.jpg



j0099171.wmf

Класний керівник 9-А класу Л.Плічко

Класний керівник 9-Б класу Т. Ірклій



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка