Виховний захід «Витівки Помилки». 4клас



Скачати 119.36 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір119.36 Kb.
Виховний захід

«Витівки Помилки». 4клас



Вчитель І категорії ВОЙТКО І.Б.
Ведучий. Назар підготував уроки, поганяв м’яча, повернувся до кімнати і сів читати книжку. Хлопець на хвилю замріявся і ось… якась чарівна машина разом з Назаром приземлилася на великій площі у чужому місті. Вулиці такі дивні! І раптом він когось замітив.

Крапка. Хто це блукає в нашому місті?

Назар. Мене звуть Назар. А прізвище – Хочу все знати. Мені хочеться взнати як називається місто, познайомитися з його жителями. Я хочу все знати!

Крапка. А я – Крапка. Живу на вулиці «Розділові знаки», а місто наше називається «Мова».

Назар. Так це ти та Крапка, що завжди ставиться в кінці речення?

Крапка. Якраз та. У мене є брати: Знак Оклику і Знак Питання.

Помилка краде крапки з речень

Назар. А хто ще тут живе?

Крапка. У кожному з цих будиночків живе родина. Вона називається Реченням. Он великий будинок – речення велике, а менший – там родина мала. Кожна родина складається із членів. Кожний член має свої обов’язки. Зітхає

Назар. А чому ти так тяжко зітхаєш?

Крапка. У мене обов’язки в реченні теж є, але членом речення мене не називають. Проте, жодного речення без мене не буде. Ходімо зі мною. Я іду на вулицю «Граматика». Познайомлю тебе з членами речення, де я буду жити.

Назар. А хто в цьому будинку живе?

Крапка. Давай підійдемо і прочитаємо.

Читає Назар

Назар. Дуже гарно на селі улітку В садах достигають червоні черешні За селом на полі колоситься пшениця Над квітами кружляють метелики

Я здогадався! У цьому будинку живуть кілька речень. Ціле оповідання, але де ж крапки? Ми в школі вчили, що в кінці кожного речення ставиться крапка.



Крапка. Та це ж, мабуть, витівки Помилки.

Ставить крапки

Назар. Якби не велика літера, то взагалі важко було б щось збагнути.

Крапка. Ми з великою літерою дружимо. Вона починає речення, а я його закінчую. Але нам часто заважає Помилка. Вона все нас старається посварити. А от і мій будинок.

Назар. (читає) Тихесенький вечір на землю спадає

І тут нема крапки!



Крапка. Сюди я й поспішаю. (ставить крапку, стукає)

Т. Заходьте, гостями будете.

Крапка і Назар. Добрий день.

Всі. Добрий день.

Крапка. Я вам привела гостя. Це Назар Хочу все знати, він хоче з вами познайомитися.

Т. Охоче! Це Підмет. До нього треба звертатися з питаннями Хто? Що?

Підмет. Я – Підмет. В цьому реченні означаю вечір. Я завжди розповідаю про кого або про що говориться в реченні. А це мій побратим Присудок.

Присудок. В цьому реченні я означаю спадає. Я завжди розповідаю що говориться в реченні про підмет. А відгукуюсь на питання

Що робити? Що зробити? Що робить?



Т. Підмет і Присудок дружать. Вони в родині Речення – найголовніші. Навіть удвох вони можуть становити родину. Он у сусідньому будинку живуть лише підмет і присудок, а їх називають реченням.

Підмет. Але їм сумно. А ми з присудком живемо весело. Родина у нас велика і живемо дружно.

Присудок. Ми – головні члени речення, а тихесенький і на землю – другорядні.

Ті незадоволено відвернулись

Ні! Друзі другорядні члени! Не ображайтесь! Без вас речення було б бідне, маленьке.



Прикм. Без мене ви б не довідалися, яким був вечір, не відчули б тієї краси і тиші, яка панувала навкруги. Я відповідаю на питання Який? Яка? Які? Ви нас не ображайте і від помилки захищайте.

Прислівн. Дозвольте висловити своє обурення! Адже без мене ви ніколи б не довідались, куди спадає вечір. Я відповідаю на питання Де? Куди? діє присудок. Мої обов’язки, може й другорядні, але дуже потрібні.

Т. Не ображайтеся, друзі! Ваші обов’язки заслуговують похвали. Ви ж пояснюєте підмет і присудок. Згодні?

Підмет . Згодні, але забувати про нас не слід!

Присудок. А ще послухайте вірш Дмитра Білоуса про частини мови.

1. Чи ти задумувавсь, відкіль оті

У нашій мові злитки золоті?

Як намистини, диво калинове – частини мови.

Який співець, поет, який письменник

Уперше слова вигадав – іменник?



  1. Іменник! Він узяв на плечі

Велике діло – визначати речі,-

Ім’я найменування і наймення:

Робота, біль і радість, і натхнення.

3. Ну а візьмімо назву – дієслово,

Само підказує, що діє слово!

Ще й прикладу на нього не навів,

А вже до півдесятка дієслів!

4. Прикметник дасть іменнику –предмету

Якусь його ознаку чи прикмету.

Числівник може визначить тобі

Число речей, порядок при лічбі.

5. А поспитай звичайного займенника,

За кого він у мові? За іменника!

Хоч може цей наш скромний посередник

Замінювать числівник і прикметник.
6. Прислівник звик, незмінюваний в мові,

Ознаки різні виражать при слові

Сполучник каже: скромну роль я маю,

Але слова я в мові сполучаю.



  1. І частка мовить: слово я службове,

Але людині чесно я служу.

І, будьте певні, в інтересах мови

І так, і ні де треба я скажу.

8. А вигук може пролунать, як дзвін,

У мові, мабуть, найщиріший він!

Ура – гукнеш ти друзям неодмінно –

Сьогодні з мови я дістав «відмінно»!


  1. Частини мови! Назви наче й звичні,

Полюбиш їх – красиві, поетичні!

«Відмінно» заслужив ти. Знав – чудово.

Це за любов найвища нагород.

Хто ж так назвав оці частини мови?

Назвали вчені. Й підхопив народ.

Назар. Мені було дуже цікаво слухати. А що це там за шум?

Виходять під музику букви і співають пісню

«Абеткова пісенька».

Абеткову пісеньку весело співать

Абеткову пісеньку треба добре знать.

А, же, зе – коник у траві живе

Ге, ге, де, е- мама донечку веде.

Є, же, зе-по стежині жук повзе.

И, і, ї, ій-гріється на сонці змій.

Ка, ел, ем- лисенятко під кущем

Ен, о, пе – песик носиком сопе.

Ер, ес, те –в полі житечко росте.

У, ер, ха- я сміюся- ха-ха-ха.

Це, че, ша-кіт в дорогу вируша.

Ща, ю, я-гарна пісенька моя.

М’як.зн. А я? А я не звук, а тільки знак, так?

Продовжують співати

М.зн. Отак весь час терплю образу. Мене не названо ні разу!

Помилка. Я – Помилка лукава. Погана в мене слава.

Букви плутаю, бува. Перекручую слова!



М.зн. Ображають як ледащо, мов нездатного ні нащо! Плаче.

Помилка. А, здрастуй, любий М’який знак!

Ти надто добрий, ти дивак.

Якщо гарненько розібратися,

Ти серед букв велика цяця!



М.зн. ( пишається ) Усі – м’які переді мною!

Мені б і бути головою

Але невдячні букви ці

Мене тримають десь в кінці!



Помилка. А ти з образи та зі злості. Кинь їх!

Ходім до мене в гості!



М.зн. Ой, Помилко, яка ти мила,

Мою досаду зрозуміла!

Від справедливих слів твоїх,

У мене втричі виріс гнів!



Помилка. Молодець! То як же?..

М.зн. Гаразд, алфавіт залишаю, до тебе в гості вирушаю.

Буква. Ой, що з нами, добрі люди,

Без М’якого знака буде?

Скільки це почнеться в нас

Неприємностей, образ?



Помилка потягла М.зн., букви вибігли за ними. Виходить. Буфетниця, несе папір і кілок.

Буфетн. Для буфету вчора тільки

Замовляли риби-кільки.



Розгортає папір там написано «Пришліт кілки»

Вийшла помилка у слові

Привезли кілки дубові! Такий клопіт! Вибігає

Робітник. Через помилку у слові

Сміх і горе на будові!

Замовляли гравій, гальку,

Привезли у клітці… галку!



  1. В зоопарку ми гуляли

Різних звірів розглядали.

У вольєрі, у кутку

Лань побачили струнку…

Що ж я в зошит записала?



Лан я хлібом годувала. Показує плакат

Без м’якого знака, глянь!

Вийшло поле, а не лань!

Лан родючий повсякчас

Хлібом сам годує нас. Вибігають

Помилка. Я – Помилка лукава

Поганюча в мене слава.

Украду ще букву І –

Буде весело мені.

Здрастуй букво І!

І. Здрастуй, Помилко.

Помилка. Букво І, тоненька, мила,

Ти б у мене загостила.

Хай сестричка И де треба,

Почергує замість тебе. Виходять

Поведу тебе до хати,

(вбік) Там на вікнах чорні грати!

М’який знак, та ти, та я.



(вбік) Жде обох тюрма моя!

Буква. Ой, і що в нас, добрі люди,

Без І з крапочкою буде?

Буде, буде щогодини

І досади й плутанини!



Буква. Мама гроші залишала

«На квітки»,- Славку писала

Щоб з букетам до Марини

Їм іти на іменини.

Зникла буква І з рядка,

Спантеличила Славка.

Він скучав уже давно

Та й купив квитки в кіно!

Ой, і буде ж йому!

Замітає двірник. Вбігає хлопець, дає записку.

12. Двірник читає Никодим:



Двірник. Прибийте номера на дим.

12. Незрозуміло Никодиму :



Двірник. Як це: прибити щось до диму?

Буква 1. Ой, який переполох,

Як в сім’ї немає двох!

Бо чи звук ти, а чи знак

Дорогий в родині всяк!



Буква 2. Друзі, букви, всі в колону!

А команду я беру!

Визволяти із полону

Треба братика й сестру!



Буква 3. Всі в ряди, всі в ряди!

Друзів визволить з біди!

Чуєш, Помилко лукава,

Жде тебе сама неслава!



Букви біжать і приводять Помилку

Помилка. Ой, не буду! Ой, пустіть!

Буква. Впали Помилчині грати!

Впізнаєте, друзі, брата?

Ти чого утік від нас?

Ти яких зазнав образ?

Ой, тонесенька сестричко!

Як змарніло твоє личко!



М. зн. За помилку я стидаюсь, перед вами вибачаюсь.

Що за місце ображався, дуже м’якістю пишався.



Буква 4. В нас почесні всі місця.

Чи з початку. Чи з кінця.

Бо чи звук ти, а чи знак,

Дорогий в родині всяк!

Став алфавіт дружно в ряд

На письмі і мир, і лад.

Все напишемо гаразд. Помилкам не місце в нас!

Виганяють Помилку

Співають пісню

Букви – дружні ми сестрички, хоч і маєм різні звички

Нас 33, нас 33. Гарні, рівні, не криві

Ми усі – від А до Я – алфавітова сім’я.

Ми глухі! А ми дзвінкі! Позначаєм різні звуки,

А як візьмемось за руки - починаються дива:

Зразу родяться слова

13. Мова, наша мова – мова кольорова,

В ній гроза травнева й тиша вечорова.

Мова, наша мова – літ минулих повість,

Вічно юна мудрість, сива наша совість.

14. Мова, наша мова! Мрійнику – жар-птиця.

Грішнику – спокута, спраглому – криниця,

А для мене, мово, ти мов синє море.

У якому тоне і печаль, і горе.

15. Мова, наша мова! Пісня стоголоса,

Нею мріють весни, нею плаче осінь.

Нею марять зими, нею кличе літо.

В ній криваві рими й сльози Заповіту.

16. Я без тебе, мово, - зерна полова,

Соняшник без сонця, без птахів діброва.

Як вогонь у серці, я несу в майбутнє

Невловиму мову, слово незабутнє.

17. Мово моя українська - батьківська, материнська,

Я тебе знаю не вивчену – просту, домашню, звичну,

Не з-за морів прикликану, не з словників насмикану.

18. Ти у мене із кореня – полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована, в чистій воді смакована.

19. Болем очей продивлена, смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана, в поті людськім намокнута.

20. Мужай, прекрасна наша мово,

Серед прекрасних братніх мов,

Живи, народу вільне слово,

Цвіти над нами веселково,



Як мир, як щастя, як любов!

Пісня «Про мову»

Назар. (просинається.)

Ой, невже це все мені приснилося? Як багато я взнав нового. Діти, треба добре вчитися, щоб у ваші знання не закралася Помилка. І де б ви не були куди б вас не з не закинула доля, ніколи не забувати рідну українську солов’їну мову.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка