Виховної години



Скачати 63.39 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір63.39 Kb.
Тема виховної години. Батьківська криниця.

Мета уроку: з'ясувати, що символізує собою криниця, в яких місцях копалися криниці; дізнатися, як вони оформлялися, освячувалися та оберігалися; розкрити духовне і побутове значення криниці; сформувати уявлення про те, як шанобливо і бережно ставилися наші предки до криничних джерел; виховувати гуманне ставлення до природи.

Ключове питання: чому криниці об'єднують різні покоління та яке духовне і побутове значення криниці?

Тематичні питання

1. "Як визначають місце для копання криниці?

2. Як оздоблювали криниці?

3. Від чого походить назва «колодязь»?

4. Що є безцінним даром природи і знаходиться в земних глибинах?

Хід уроку

Учитель. Батьківська хата, мамина пісня, дідусева казка, бабусина вишиванка, незамулена батькова криниця, з якої пив воду філософ чи мандрівник; старі жорна, що годували в тяжкі лихоліття Штей; портрет на стіні найдорожчої людини; пожовклий від часу лист-трикутник, що зберігся у прискринку — усе це наша родовідна пам'ять, наші непересічні символи, наші обереги.

Ведучий. Готуючись до виховної години «Батькова криниця», ми організували 5 груп.

І група — «Історики»|

З'ясували:

1) історію виникнення криниць;

2) що символізує собою крини­ця;

3) хто копав криниці.

Історія виникнення криниць і колодязів надзвичайно цікава і сягає глибокої давнини, коли життя було суцільною боротьбою за існування. Там, де була вода і випаси для худоби, обов'язково зводилося житло. Криниці сприяли не тільки освоєнню нових земель, але і їх обживанню. Попервах це були річки або природні джерела, тобто криниці. Згодом, зважаючи на географічні умови, поселенці змушені були копати штучні водотоки з досить глибоким заляганням джерел, власне саме їх і називають колодязями.

Нові криниці, звичайно, копали чоловіки до літнього свята Івана Купала. Назва «колодязь» походить від слова «колода», якою слов'яни оправляли криницю. А ще, мабуть, від того, що біля криниці часто ставили водопійну колоду, тобто видовбане з колоди корито.

На нашу думку, українська криниця споконвіку символізує достаток, невичерпну людську доброту, щирість, привітність. Криничну воду здавна вважають святою, як хліб, земля, вогонь.

Проте колодязь у житті людей був не тільки символом. Згадаймо хоч би такий факт: жодна фортеця не могла обійтися без криниць. Один з таких, чигиринський колодязь — досить поетично описала Ліна Костенко:

А он же, бачиш: в камені криниця,

Мале відерце в дзьобі журавля.

Гори цієї дивна таємниця

Оця пробита в камені криниця,

Коли рятунку ждать нівідкіля!

II група — «Літератори»

Ведучий. Раніше в наших селах було чимало криниць-журавлів. А чому саме так називається «криниця-журавель», ви знаєте? Група літераторів відшукала легенду про криницю-журавель.

Криниця-журавель (легенда)

Колись, у сиву давнину, мале хлоп'я загубилось у лісі. Воно заблукало і захотіло пити. Хлопчик натрапив у лісі на глибоку криницю. Але він зовсім знесилів і не зміг дістати з криниці води. Де не візьмись, у небі з'явився журавель. Він опустився біля криниці і, нагнувши свою довгу шию, дістав води з неї. Хлопчик напився і подякував журавлеві. У дитини прибуло сили, і вона знайшла стежку додому. Після цього випадку в пам'ять про доброго птаха люди почали лаштувати біля криниць пристрої, схожі на журавля, за допомогою яких дістають воду. А назвали таку криницю — криниця-журавель.

III група — «Колодязники»

Ми працювали над таким питанням:

Як визначають місце для копання криниці?

Криниця вважалася здавна чимось святим. Наші предки вміли шукати, де добре б'є джерело, щоб і в посушливе літо криниця не міліла.

Ранньої пори, коли сонце ще тільки підкочувалося до верховіть, колодязник ішов на околицю села, відчахував одну найзеленішу гілку з куща верболозу, і ця «всевидюща» паличка допомагала визначити місце, де копати колодязь.

Його потрібно копати саме там, де листочки вербової гілочки прихилялися додолу, коли нею водили поблизу землі. Там, де листочки тягнулися до землі, обов'язково є вода, можна копати криницю.

Є один спосіб. Яйце кладуть на землю і накривають на ніч відром. Якщо вранці на шкаралупці з'явилася роса, значить, під землею є вода.

Ведучий. З давніх-давен у багатьох народів з особливою ретельністю охороняли й прикрашали джерела, вважаючи їх святими місцями. Надамо слово групі «Дизайнерів».

IV група — «Дизайнери»

Наша група дізналася, що ще здавна на Україні існувало кілька типів оздоблення колодязів. Переважно для цих потреб використовували дерево. Виводили криницю в зруб, облицьовували дошками, розмальовували їх. Будуються ще над криницею дашки, приладнуються ручки, жолобки, цямриння, усе це для того, щоб оберігати криницю від забруднення. Щоб вода не псувалася, опускають також на дно криниці срібний предмет, частіше ложку — срібло, як відомо, вбиває будь-які мікроби.

Рідко коли побачиш на Україні криницю без зелені — це традиційний кущ калини, який і прикрашає, і оберігає воду від спеки. Навесні над ним гудуть бджоли, витьохкують солов'ї; восени дарує чарівні, привабливі китиці ягід.

Розповідь: «Там, де живе моя бабуся»

На Закарпатті біля кожного обійстя, немов маленькі диво-музейчики, стоять криниці з вежами, поверх яких прикріплено голуба. На фронтончиках — різноманітні силуети тварин, птахів, квітів, краї оздоблено контурною різьбою або художніми розмальовками.



Ведучий. Традиційно криниця була місцем, де жінки ділилися новинами, вирішували окремі господарські справи. Не випадково народилася приказка: «Пішла по воду — забула про піч».

А про що не забули дізнатися наші «етнографи»?

V група — II «Етнографи»

Священна роль криниці полягає в тому, що, за народними уявленнями, джерельна вода єднає три сфери буття: земне, підземне і небесне. В казках герой, стрибнувши в колодязь, потрапляє в підземний світ. Хмари, збираючи воду через повітря, знову повертають її на землю. Кругообіг води ніби здійснює зв'язок людини з її минулим і майбутнім. У найдавніших звичаях українців збереглося повір'я, що, виконавши певні магічні дії з криничною водою, можна викликати дощ. Наприклад, на Житомирщині вважали, що для цього треба збовтати воду в криниці. Українці Східної Словаччини мали такий звичай: дівчина брала в рот криничну воду і несла її до річки. Виливання криничної води в річкову мало замикати коло: криниця — хмара — річка.

Ми розшукали повір'я про криницю: «Гріх не давати людям води зі своєї криниці».

Я довідався від прадіда, що наші предки, пригощаючи гостя-подорожнього водою, приповідали: «Пийте на здоров'я, хай Бог дає вам сили». Ця традиція збереглася і понині.

Доводилось вам, либонь, іти селом, аж раптом жінка з відрами до криниці біжить. Хоч би як вона поспішала, а таки призупиниться, вижде, доки пройдете, і навпаки, підтюпцем перейде з повними відрами, щоб щастило в дорозі.. І легше стає на душі, і дорога верствами покоротшає, і весільна пісня неодмінно прийде на спогад:

Принесем водиці з криниці,

Замісим коровай, сестриці!

Як ми, сестриці, коровай місили,

Із семи криниць воду носили.

Біля криниці збиралися на гуляння. Звідси, напившись води та напоївши коней, щоб кринична вода давала сили, вирушали в похід козаки, тут їх зустрічали дівчата.

Ой, у полі криниченька

На чотири зводи.

Козаченьки там гуляли,

Коней напували.

Там дівчина воду брала,

Руту поливала,

Вона собі козаченька

В гості зазивала.



Учень

Край стежки у полі в дзвінку косовицю

Я викопав людям глибоку криницю.

Вода в ній прозора, як небо, ясна,

Ще й квітами, травами пахне вона.

В ній райдуга стрічки свої умивала,

І навіть, повірте, гарнішою стала.

Сюди прилітали ще й диво-жар-птицї,

Пили, смакували водицю з криниці.

Несли косарі на луги її вранці,

Пили комбайнери, спітнілі у праці.

Скликає людей студениця-криниця

У сонячну днину водиці напитись.

Всі хвалять цілющу - в баклаги беруть

І далі, забувши про втому, — у путь.

В людей веселіють, світлішають лиця, їм силу бадьору вернула криниця.



Ведучий. Воду з криниць називали живою.

За селом у нас криничка,

Неглибока, невеличка,

Клен шумить над нею листом,

В ній вода холодна, чиста.

Йдуть із поля трудівниці —

Завертають до криниці.

Із відерцем ходить мати

Чисту воду з неї брати.

Знають люди: як нап'єшся,

Наче сили наберешся.

І говорять: то криниця,

У якій жива водиця.

Учитель. Кажуть люди: скіль­ки криниць на землі, стільки зірок на небі. І якщо вам доводилося бачити, як падає зірка, знайте — то десь замулилось джерело, отже, щоб не згасали зірки, оберігайте живі батьківські криниці.



Підсумок

Учитель. Отже, оберігайте живі батьківські криниці. А ще заповідаю вам берегти народні традиції, бо саме на них формується культура нашого народу.







База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка