Виховуємо громадянина-патріота



Сторінка6/7
Дата конвертації05.03.2016
Розмір0.87 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Головне у національно-патріотичному вихованні – це відродження духовності та моралі, що базується на системі загальнолюдських цінностей і вбирають у себе національні, культурні, професійні та інші інтереси щонайширших верст населення.

Національно-патріотичне виховання покликане забезпечити морально-політичну і практичну підготовку щодо виконання обов'язку - захисту незалежної Батьківщини, військової служби у Збройних Силах України. Головними завданнями є формування психологічних та морально-вольових якостей (стійкості, мужності, готовності до подвигу), особистісних поглядів на сучасні події; самовиховання і самопідготовка, спрямовані на оволодіння певними світоглядними знаннями і уявленнями, фізичний розвиток особистості.

Вірність Україні є невід’ємною ознакою національно свідомого громадянина. Національно-патріотичне виховання учнів – це комплекс заходів по формуванню в них особистих позитивних необхідних якостей.

Головна мета патріотичного виховання підростаючого покоління – підготовка та виховання самовідданих, свідомих захисників Батьківщини, готових у будь-яких умовах вступити на захист територіальної цілісності та незалежності України.

Національно-патріотичне виховання молоді діалектично поєднує в собі низку окремих напрямів виховання: військового, морального, правового, державного, соціального.

Проте головним результатом виховних зусиль має стати готовність молодої людини до військово-патріотичної діяльності як внутрішнього системного утворення, що передбачає п'ять основних компонентів — освітній, фізичний, психологічний, соціальний і духовний.

Освітня готовність — це, передусім, обсяг знань героїчного минулого українського народу, історії його Збройних Сил. Вона передбачає також певний обсяг знань з допризовної підготовки, фізичної культури, спорту, гігієни побуту. Головне при цьому — дієвість засвоєних знань, що виявляється в навчально-пізнавальній активності старшокласників.

Фізична готовність передбачає певний рівень розвитку в юнаків фізичної сили, витривалості, спритності, швидкості в рухах; сформованість необхідних для військової діяльності рухових навичок та вмінь. Передумовою цього виступають достатній рівень фізично-оздоровчої активності учня на уроках фізичної культури, участь у спортивних секціях тощо.

Психологічна готовність включає в себе позитивну мотивацію участі учнів у військово-патріотичних заходах. Разом з тим, за результатами обстеження старшокласників, вона передбачає певний рівень сформованості таких якостей, як емоційна стійкість, розсудливість, сміливість, рішучість, мужність, цілеспрямованість.

Соціальна готовність передбачає вірність бойовим та національно-історичним традиціям, військовому обов'язку, присязі та військовому статуту, високу дисциплінованість, конструктивну соціально-комунікативну, громадсько корисну та національно-громадянську активність.

Духовна готовність проявляється в наявності ідеалу, в пошуках старшокласниками життєвого смислу і цінностей; самоусвідомленні свого Я-фізичного, психічного, соціального; самоочищенні та самовдосконаленні. Остання передбачає рефлексію як акт самопізнання юнаком окремих ознак своєї індивідуальності, власних рис характеру, що відображають знання внутрішнього світу.

Основними завданнями є:

- виховання в учнів свідомого виконання свого громадянського обов’язку, вірності Військовій присязі, формування внутрішньої необхідності суворого виконання військових атрибутів, наказів командирів і начальників;

- формування духовної і психологічної готовності майбутніх воїнів зі зброєю в руках захищати Українську державу;

- виховання морально-бойових якостей, активної реакції на бойові ситуації, готовності до суворих іспитів в ім’я України та її народу;

- формування в учнів ведучих мотивів до оволодіння військовими знаннями, високого рівня фізичної підготовки та витривалості;

- розвитку в учнів загальнолюдських цінностей, національної гордості, культури міжнародних відносин, морально-психологічних якостей громадянина-патріота;

Національно-патріотичне виховання організовується та здійснюється за такими основними напрямками:

- вивчення героїчної історії українського народу, його духовної спадщини, культури, національних традицій, символів, звичаїв, вірувань та побуту українців;

- вивчення учнями основ державної незалежності та суверенітету, ролі і місця ЗС, значення військової служби та військового обов’язку;

- вивчення історії формування і будівництва Збройних Сил України, історичних та духовних джерел національної військової організації;

- пропаганда життя і діяльності видатних державних, військових та громадянських діячів;

- розвиток військово-шефської роботи, співпраця та надання допомоги ветеранам війни.

Важливим резервом для здійснення військово-патріотичного виховання є міжпредметні зв’язки в процесі навчання.
Вміле використання навчальних предметів із метою національно-патріотичного виховання є одним із основних засобів підготовки молоді до служби в Збройних Силах України.
Уже в молодших класах учні усвідомлюють такі поняття, як "Батьківщина", "подвиг", "патріот", вчаться шанувати землю батьків, вивчають свій родовід.
Важко переоцінити значення предметів гуманітарного циклу в морально-політичній та психологічній підготовці майбутніх захисників Батьківщини.
На уроках історії України озброюють учнів знаннями Законів, суспільного розвитку, допомагають засвоїти основні відомості про війну та армію.
На уроках літератури формуються ідеали молоді на прикладах позитивних героїв художніх творів.
На уроках математики, фізики, хімії, біології учні засвоюють основи знань, без яких неможливо оволодіти сучасною технікою і зброєю, засобами захисту від зброї масового ураження.
Велику роль у фізичній підготовці юнаків до військової служби відіграють уроки фізкультури.

Із різноманітних форм позакласної національно-патріотичної роботи найбільш ефективними є: лекції, уроки мужності, тематичні вечори, творчі зустрічі, місячники військово-патріотичного виховання, походи, виставки, музеї, конкурси, військово-спортивні ігри, змагання з військово-прикладних видів спорту, козацькі ігри).

Також повинна бути спільна робота навчального закладу і сім’ї
Роботу з батьками слід проводити за такими напрямками:
- роз’яснення батькам завдань військово-патріотичного виховання;
- ознайомлення батьків із основними методами роботи з дітьми, підлітками;
- залучення батьків до участі в позакласній та позашкільній роботі. Батькам можна рекомендувати форми та методи національно-патріотичного виховання дітей у сім’ї;
- ознайомлення дітей із сімейними бойовими та трудовими традиціями;
- бесіди про героїчні подвиги українського народу;
- заохочення дітей на догляд могил воїнів та за допомогу інвалідам війни;
- розвиток інтересу до військових професій та служби в Збр. Силах України;

Реалії сьогодення такі, що наші зусилля мають бути спрямовані на реалізацію проектів щодо виховання учнів у дусі патріотичного обов'язку, готовності до військової служби та захисту України, повазі до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави. У цьому навчальному році виділено 5 годин на гуртки військово-патріотичного виховання, 3 години національно-патріотичного виховання, а також збільшилася кількість годин на вивчення предмету «Захист Вітчизни» з 1 на 1,5 години.

Одним із дієвих засобів національно-патріотичного виховання є проведення дитячих та молодіжних ігор у позаурочний час таких, як всеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра „Сокіл” („Джура”), фізкультурно-оздоровчий патріотичний комплекс школярів України “Козацький гарт” тощо. Наша школа є активним учасником даних ігор, але на жаль результати є посередніми. Детальніше зупиниться Заяць П. В. (вчитель ЗВ)

У цьому навчальному році:



  • Класними керівниками та психологом школи проводилися індивідуальні бесіди з новоприбулими учнями переселенцями, так як ці учні заслуговують на особливу увагу;

У школі навчаються 1 учениця із м. Донецька, 1 учень із АР Крим та 3 учнів батьки, яких з учасниками АТО.

  • проведені класними керівниками виховні години та інструктажі щодо протимінної безпеки дітей;

  • Навчальний рік ми розпочали з святкової лінійки та Першого уроку «Україна – єдина країна».

  • Також 1 вересня відбулася зустріч учнів 9-В класу з учасниками АТО, на якій школярі підтримали єдність нашої країни і висловили подяку людям, що, ризикуючи своїм життям, захищають незалежність нашої держави.

  • В початкових класах проведено уроки мужності «Козацькому роду нема переводу» 2-В клас , класний керівник Мазур К. А., «Ти маленький громадянин великої держави» 1-В клас вчитель Крутас А. М. виховний захід «Україна під Покровом» учні 7-х класів вчитель Майдан Є. Ф., «Рідне місто над Бугом» учні 8-А класу та вчителі історії.

  • брали участь у акції «Напиши листа пораненим» - діти писали вірші твори, побажання, звернення, а також малювали малюнки;

* На початку вересня місяця взяли  участь у  всеукраїнському  флешмобі "Діти Хмельницького за мир!". на підтримку перемир'я,  оголошеного Президентом України щодо військових дій на Сході України.

* Учні та вчителі 9-10 класів взяли участь у міському феєричному шоу «Прийди і запали ліхтарик миру». Запустити свій ліхтарик прийшло більше 10 тисяч жителів і гостей міста. За підрахунками спостерігачів в небо злетіло 18 тисяч 100 ліхтариків.



  • Активно учні школи та вчителі взяли участь у акціях: «Тепло у кожну родину», «Янгол підтримки» (учні виготовляли різні вироби, зароблені гроші у розмірі 1116 грн. перераховані на АТО), провели Осінній ярмарок кошти передані на лікування пораненого солдата, акція «Зігрій солдата» , зібрані продукти та речі передані військовим.

Працює в школі музей «Стежками рідного краю», багато працює із волонтерським загоном Мазур О. А., це і зустрічі і вітання ветеранів. (про це вона розповість сама).

Кожна повноцінна держава, яка прагне мати історичну перспективу зберегти свою самобутність у цьому глобалізованому світі, цілеспрямовано й системно плекає у своїх громадян патріотичні почуття, національну гідність і гордість.

Надзвичайно велика роль у вихованні справжніх патріотів належить школі. Шкільне виховання справді спрямоване на те, щоб сформувати дитину свідомим українцем. Починаючи з молодого віку, дітям прищеплюється любов до рідної мови, культури, природи, малої і великої батьківщини.

Але, разом з тим нам слід:



  • активізувати діяльність історичних клубів, де учні матимуть можливість глибше ознайомитись зі сторінками нашої історії, відчути самобутність та неповторність культури представників всіх націй, що становлять українську політичну націю.

  • залучати учнів до масового відвідування історичних музеїв;

  • більше уваги, тепла і любові дарувати учням-переселенцям;

  • класні куточки Державної символіки слід поновити сучасними матеріалами у яких висвітлені героїчні вчинки наших славних Захисників Вітчизни, які перебувають у зоні АТО;

  • активніше організовувати екскурсії з метою ознайомлення з культурними та історичними місцями рідного краю;

  • під час проведення виховних заходів з учнями доцільно використовувати частово-пошукові методи навчання, які є важливим засобом розвитку в учнів критичного мислення та навичок аргументованого висловлювання



  • 3.3.Сценарії шкільних свят:


ДІТИ ЗА ЄДИНУ УКРАЇНУ


c:\documents and settings\admin\рабочий стол\изображение 012.jpg

17 квітня 2014 року у Хмельницькій ЗОШ №22 ім. Ольжича за ініціативою учнів школи відбувся захід єднання «ЄДИНА УКРАЇНА»

Ми пишаємося, що ми – українці, а наша Вітчизна – Україна, земля дорога та мила серцю кожного із нас. Ми віримо, що наш народ докладе усіх зусиль, щоб зберегти і зміцнити єдність країни і нації, мир і злагоду. Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною.

Учні нашої школи: маленькі першокласники та дорослі випускники зобразили живу карту України, під синьо-жовтим прапором висловлювали свої думки, співали Гімн України, читали вірші про рідну землю. Учні 6-А класу, свої вислови та побажання, які написали на папері, склали літачком і разом з кульками випустили в небо.



Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!

Говорять сьогодні дорослі й малі.

Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,

Немає такої, як ти на землі.

Ведучий. Дорогі учні, вчителі, гості!

Коли Україна переживає складний політичний момент, усі ми повинні об’єднатися, щоб не похитнути нашу державність, не допустити погіршення життя людей. Ми пишаємося, що ми – українці, а наша Вітчизна – Україна, земля дорога та мила серцю кожного із нас. Тому сьогодні, 17 квітня у нашій школі, відбувається захід «ЄДИНА – Україна»

Нехай же лине добре слово,

Звучить так щиро і вагомо

Про нашу неньку Україну,

Найкращу, дорогу, єдину!



Рівняння на прапор

Звучить Державний Гімн України

Ведучий. Ми, українці, пишаємось тим, що наша держава ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів. Наш народ зараз відстоює демократичні засади нашого буття і діє з усвідомленням особистої громадянської відповідальності кожного за долю України, за єдність наших земель від Карпат до донських степів, від Полісся до Криму. Україна має 24 області, у нашій школі навчається 24 класи. Можливо це символічно? Тут маленькі першокласники і дорослі випускники – всі такі різні, але водночас всі вони учні. Школа – це одна родина. Так і Україна від Донбасу до Карпат, від Одеси до Чернігова – одна єдина суверенна держава. Крим теж частина України. Так було, є і буде, незважаючи на захват Росією Кримського півострова.

Ми віримо, що наш народ докладе усіх зусиль, щоб зберегти і зміцнити єдність країни і нації, мир і злагоду, продемонструє високу свідомість, толерантність, високий патріотизм, прагнення до порозуміння з усіма, хто вболіває за неї, бажає добра.



Виступи учнів:

Москалішена Яна 7-А клас

Ми є нащадками тих, хто заснував нашу рідну Україну. Який глибокий зміст вкладено у ці слова: «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була.» скільки випробувань випало долю українського народу! Скільки страждань, скільки наших пращурів віддали своє життя за те, щоб називатися українцями, щоб бути гідними своєї держави! Протягом багатьох століть «загарбницькі душі» намагалися завоювати нашу землю. Справжні українці мужньо відстоювали права своєї держави, захищали її від загарбників. Такою немилосердною була доля України.

Ми – українці, діти рідної землі! Ми захищали рідну землю від негараздів. Отже, невже ми не можемо називати себе народом, як це заповіли нам наші предки. Ми повинні продовжити те, що поколіннями накопичувалося й тепер передалось і нам, дітям України. Від предків нам дісталися у спадщину і слова, і звичаї, і культура, і горе, і сльози, і любов.

Справжнім українцем має право називатися лише той, хто не цурається своєї мови, культури, хто віддано служить своїй матері-землі, хто готовий віддати своє життя на її –захист від ворогів.

Український народ завжди хотів миру і злагоди на своїй землі. Головною метою українців було не допустити насильства, війни та не бути завойованим, бути вільним.

На жаль, у наші часи не дуже дотримуються традицій предків, але захищати свою державу готова кожна людина. Багато з тих, хто виїжджає за кордон, згодом повертається на рідну землю, бо не може жити без своєї рідної України, без її краси. Адже Батьківщина, як і мати, в людини одна, і народ, який живе на цій Батьківщині , - це одна сім’я, членом якої людина відчуває себе все життя.



Ратушняк Ірина 9-А клас

Безперечно усім відома сьогоднішня ситуація в Україні. Росія розпочала інформаційну війну з нами. Але у моїй родині є росіяни – це дід, який приїхав в Україну з Пермської області 40 років тому. За цей період наша родина не зазнавала гніту, тиску і переслідувань, як це показує російське телебачення. Українці мирно уживаються з іншими націями, не знущаються з них. Ми лише проти зазіхань на нашу територію, культуру і єдність народу.



Коваль Яна 9-А клас

Я єсть народ, якого Правди сила

ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! –

а сила знову розцвіла.

Щоб жить – ні в кого права не питаюсь.

Щоб жить – я всі кайдани розірву.

Я стверджуюсь, я утверджуюсь,

бо я живу.

Московіє! Мене ти пожерала,

як вішала моїх дочок, синів

і як залізо, хліб та вугіль крала…

О, як твій дух осатанів!
Ти думала – тобою весь з’їдаюсь? –

та, подавившись, падаєш в траву…

Я стверджуюсь, я утверджуюсь,

бо я живу.


Ще буде: неба чистої блакиті,

добробут в нас підніметься, як ртуть,

заблискотять косарки в житті,

заводи загудять…


І я життям багатим розсвітаюсь,

пущу над сонцем хмарку, як брову…

Я стверджуюсь, я утверджуюсь,

бо я живу.


Я єсть народ, якого Правди сила

ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! –

а сила знову розцвіла.



Ничипоренко Дарина 4-Б клас

Земля моя рідна – це моя Україна! Щасливі ми, що народилися і живемо на чудовій, багатій землі. Тут жили наші прадіди. Тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій. Тут ми робили свої перші кроки, відкривали навколишній світ.

Тут нам уперше забриніли звуки рідної мови, завдяки якій ми усвідомили самих себе. Тут ми навилися відповідати усмішкою на усмішку, співчуттям на чужий біль.

Поплавський Сергій 11-А клас

Україно! Ніколи наш народ – народ великої душі і доброго ока не зазіхав на чужі краї. А на його землю рвалися всякі і всякі. І в боях за волю Україна - чайка стала Україною – орлицею, бо її вольнолюбиві діти, як сказав Іван Богун, скидали козацькі шапки лише перед богом!

Україно! Сьогодні на всі 5 материків, і на всі чотири сторони видно, як ми живемо, як будуємо свій казковий міст, як сіємо в землю зерно навпіл з надією для себе, дітей своїх і добрих людей. Так давайте ж примножувати багатства нашої України, нехай наливається добром кожне серце! Нехай кожний з вас відчує гордість за нашу державу, бо ми – діти твої, Україно!

З Україною в серці живу

І згораю за неї щомиті,

Бо я бачу її молоду,

Що вмирає в жорстокому світі.

Скільки лиха тобі довелось пережить,

Ненько рідна, моя Україно!

Буду тільки для тебе я жить

І горіти для тебе нетлінно.

До дитячих сердечок несу я тепло, -

Що отримую, земле, від тебе.

Вірю свято: відійде все зло

І зійде благодать божа з неба.

Ведучий. Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною.

Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!

Говорять сьогодні дорослі й малі.

Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,

Немає такої, як ти на землі.

f:\єдина україна\изображение 023.jpg

f:\єдина україна\изображение 025.jpg
f:\єдина україна\изображение 027.jpg

d:\2014\єдина україна\изображение 008.jpg
f:\єдина україна\изображение 026.jpg
d:\2014\єдина україна\изображение 009.jpg

d:\2014\єдина україна\изображение 011.jpg

Якщо маєш в серці Україну,

То живи для неї неодмінно,

І любов синівську невгасиму

До людських сердець неси невпинно.

«Виховання громадянина-патріота»

(Виховна година)

Розробка виховної години для учнів старших класів, метою якої є формування патріотизму, громадянськості, виховання любові до Батьківщини.

Вчитель. Чи потрібно виховувати з громадянина патріота? Сьогодні ми спробуємо дати на це питання відповідь, аргументуючи, доводячи всім присутнім свої думки, позиції. У мене в руках символічний мікрофон, який слугуватиме доступом до виступу Під час обговорення ми будемо передавати його всім бажаючим, хто захоче висловити свою думку Тож, розпочинаємо!

Зверніть, будь ласка, увагу на епіграф:

                                      Де хто народився, там і в пригоді станеться.

                                      Шукай добра на стороні, а дім люби по давнині.

                                      За морем тепліше, а в нас світліше.

                                      (Народні прислів’я та приказки)

Людина народжується не на безлюдному острові, а в певній сім’ї, в певному суспільстві, і за різних обставин свого життя спілкується з різними представниками оточуючого середовища, в якому вона живе, навчається, працює. Для того щоб людина могла існувати як біологічна жива істота, їй потрібно мати їжу одяг, житло. Оскільки людина живе у суспільстві, їй як члену суспільства необхідно мати змогу вчитися, працювати, бути вільною і рівноправною з усіма іншими людьми. Оскільки людина живе у державі, то вона має з нею правовий зв’язок. 3 чим можна порівняти Батьківщину?

(Символічний мікрофон передається доповідачеві, який повинен швидко відповідати на запитання або висловлювати свою думку чи позицію.)

Учень 1. Україна для кожного з нас — це Батьківщина, яка подібна до величезного дерева, на якому не порахувати листя. I усе, що ми робимо доброго, додає йому сили. Але будь-яке дерево має корені. Без коренів його повалив би навіть несильний вітер. Корені живлять дерево, зв’язують його із землею.

«Без кореня і полин не росте»,— говорить народна мудрість. Корені — це те, чим ми жили вчора, рік тому. Це наша історія.

Вчитель. Чи згодні ви з тим, що нашій державі довелося пережити неймовірні зусилля для того, щоб здобути незалежність?

Учень 2. Україна — вільна незалежна держава, яка разом із світовою спільнотою впевнено крокує шляхом демократії. Але так було не завжди. Мабуть, важко знайти у світі будь-який інший народ, який подібно до українського мав би таку нелегку і драматичну історію. Майже протягом всього свого існування йому доводилося вести боротьбу проти чужеземного поневолення. Тільки протягом 150 років, з XVIII ст., Україна змушена була перебувати під владою чужих імперій (Російської і Австро-Угорської), які нав’язували українській спільноті свій побут, мову традиції. Тому в історії України — безліч спустошливих нападів і завоювань, жорстокого пригноблення та страждань, яких вона зазнала через свої природні багатства та миролюбність свого народу. Через те на довгому історичному шляху нашої країни було чимало складних і суперечливих подій, високих зльотів і нищівних поразок. Але завжди на допомогу приходила поезія, яка надихала і давала сили йти до поставлено! мети:

         Не розгубіть скарбів душі

         I не зречіться маминої мови,

         Бо все життя — то не лише обнови,

         Є в ньому біль і терни на межі.

(Продовжується передача символічного мікрофону, який потрапляє до рук іншого учня-доповідача.)

Учень 3. Незважаючи на всі труднощі, які довелося пережити українському народу, він вистояв, зміцнів, бо дух патріотизму за Вітчизну ніколи не залишав його, під будь-якими тортурами він ніколи не забував рідної, колискової мови, яка і допомогла йому з’єднатися. Мова рідна — невід’ємна частка Батьківщини, голос народу, чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші й найніжніші струни людської душі. Тільки віра в світле майбутнє допомогла нам встати з колін, скинути рабські кайдани і на весь світ сказати, що ми є нація, яка ніколи не зникне:

         Прозрімо ж! Люди ми, чи ні?

         Чи ми раби борщу і сала?

         Ми тут. Ми є. Ми — всі. Ми — гурт.

         Єднаймося! Ми той є ґрунт

         Подій майбутніх вирішальних.

                            (М. Вінграновський)

(Мікрофон передається іншому учаснику який хоче висловити свою думку.)

Учень 4. Багато талановитих письменників, діячів культури, істориків пожертвували собою з любові до рідного краю, свого народу. Наприклад, Василь Симоненко прожив всього 28 років, залишивши нам безцінну спадщину роздумів у творах. На його думку, не може бути життя без вірності матері, мові, рідній землі, бо людина починає своє життя з колиски і материнської пісні.

         Можна вибрать друга і по духу брата,

         Та не можна рідну матір вибирати.

         Можна все на світі вибирати, сину

         Вибрати не можна тільки Батьківщину

(Мікрофон передається учневі, який висловлює свою точку зору спираючись на великого вітчизняного педагога Василя Сухомлинського.)

Учень 5. Видатний педагог Василь Сухомлинський стверджував: «Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури». Як ви вважаєте, чи легким був шлях до незалежності? На мою думку, ні, бо в Україні, яка майже до кінця 80х років вважалася «заповідником застою», насправді тривала прихована соціальна революція. I тільки 24 серпня 1991 року відкрилася нова сторінка в історії України, саме в цей день ВР УРСР проголосила Акт про державний суверенітет української держави. Споконвічна мрія наших предків здійснилася. Україна стала суверенного, незалежною, правовою державою. Що потрібно нам, щоб зберегти нашу державу, як те міцне дерево з його корінням?

Учень 6. Щоб мир, злагода ніколи не покидали нашу державу, ми повинні бути разом — українці заходу і сходу, яких за іронією долі роз’єднали в певний період чужоземні поневолювачі. Але традиції, пісні, історію, мову неможливо сховати, зламати, які вже не одне покоління передаються із вуст в уста. Бо це є найцінніший скарб, який дістався нам, який допоміг західним і східним українцям збагнути ще в роки Першої світової війни, що ворогуючі сторони використовують їх як «гарматне м’ясо», що тільки в єдності, в любові до рідної землі сила. Поки ми одна держава, в якій живе український багатонаціональний народ, який любить свою Батьківщину, відданий їй, активно працює на її благо, бережливо ставиться до історії, прагне до зміцнення честі й гідності своєї держави, то ніхто не зможе роз’єднати нас. Це наш великий дім, в якому ми народилися, росли, спілкуємось і живемо разом зі своєю родиною, сусідами, земляками.

(Висловлення думки учнем, який знайшов у журналі «Історія та правознавство» життєву ситуацію.)

Учень 7. Одна наша співвітчизниця, яка кілька років тому виїхала до Канади, написала в одному зі своїх листів: «Я живу тут у прекрасному триповерховому будинку У мене гарні, забезпечені господарі. Вдома під час свят збираються цікаві люди, до мене добре ставляться. Але я чудово усвідомлюю своє місце тут. Це не моя родина, не моя країна. Щоб бути тут щасливою, тут треба народитися...».

         За тобою завжди будуть мандрувати

         Очі материнські і білява хата.

         I якщо впадеш ти на чужому полі,

         Прийдуть з України верби і тополі

         Стануть над тобою, листям затріпочуть

         Тугою прощання душу залоскочуть.

         Можна все на світі вибирати, сину

         Вибрати не можна тільки Батьківщину

Метод «Займи позицію»

(Зачитується викладачем казка В. О. Сухомлинського і дається завдання. Відповідь фіксують учні на дошці і коротенько аргументують її.)

Вчитель. У В. О. Сухомлинського є одна дуже повчальна казка. Зараз ми, слухаючи її, поміркуємо над питанням: «Чи підтримуєте ви рішення хазяїна ниви?».

Казка.


У хазяїна-хлібороба — велика родюча нива. Щороку сіяв він на ній пшеницю. Дозріє пшениця, скосить її хлібороб, і прилітає на стерню журавель — колоски збирає. Говорить «дякую» хліборобові за смачні пшеничні колоски. Але ось настав важкий рік. Ціле літо не було дощу Ледь викинувши колосся, засохла пшениця.

Прилітає журавель до ниви, а хлібороб сидить над засохлими стеблами.

— Що ж ти тепер будеш робити, хліборобе? — запитує журавель.

— Буду орати ниву і пшеницю сіяти,— відповів хлібороб.

Журавель не вірить. А людина справді ниву оре, пшеницю сіє.

Пройшла зима, настала весна. Зазеленіла нива. I знову трапилось у хлібороба велике горе. Знову за ціле літо не упала на землю жодна крапля дощу. Ледь викинувши колосся, засохла пшениця. Прилітає журавель до ниви, а хлібороб сидить над сухими стеблами.

— Що ж ти тепер будеш робити, хліборобе? — запитує журавель, як і минулого року.

— Буду орати ниву і пшеницю сіяти,— відповідав хлібороб.

— Навіщо ти сили задарма витрачаєш і зерно губиш? — говорить журавель.— Спечіть із пшениці хліб і їжте, бо помрете з голоду. I їдьте зі мною за море; там і земля родюча, і посухи немає.

— Не підемо ми нікуди,— сказав хлібороб.

— Не підемо ми нікуди,— сказали діти.

— Не підемо ми нікуди,— сказала мати.

— Чому не підете? Адже у вас уже два роки посуха.

— Адже за морем — чужина,— сказав хлібороб.

— За морем чужина,— сказала мати.

— Не хочемо на чужину! — плачучи сказали діти.

(Учні висловлюють свої версії, а на дошці пишуть «так» чи «ні».)

Вчитель. Шлях, яким сьогодні йде наша держава разом з іншими суверенними країнами світу, втілює надію й віру на те, що майбутнє українського народу буде значно прозорішим, ніж його минуле.

Свято на честь Дня Перемоги «Тих днів не померкне слава»

(урочиста музика)


1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка