Використання інтерактивних форм навчання Рекомендації вчителям, керівникам методичних об'єднань



Скачати 203.52 Kb.
Дата конвертації17.03.2016
Розмір203.52 Kb.


Використання інтерактивних форм навчання

Рекомендації вчителям, керівникам методичних об'єднань

Зміст


Зміст 2

Вступ 3


Основні групи стратегій навчання: 4

Прин­ципи інтерактивного навчання: 5

Форми і методи інтерактивного навчання: 6

Групові форми навчання (ГФН) 6

Метод «Круглого столу» 8

Метод «Мозкової Атаки» («МА») 9

Метод ділової гри (ДГ) 11

Семінар-кросворд як оперативний метод контролю знань 14


Вступ


Багато викладачів, науковців не одне десятиріччя переймаються запитанням: «Яким має бути сучасне аудиторне заняття, як організувати і провести його так, щоб отримати максимальну віддачу?» Ще на­прикінці 50-х років академік О.Несмєянов висловив думку, яка й сьогодні залишається надзвичайно акту­альною і важливою: «Мені здасться, що загальним недоліком нашої середньої і вищої освіти - не мимо­вільним, а в якому ми всі винні — є прагнення дати учневі якомога більший обсяг знань без належної тур-5оти про якість, цих знань. Тим часом сам по собі обсяг цих знань має нульову цінність. Головне зна­чення і в житті, і в науці має вміння застосовувати свої знання. Ми ж переважно дбаємо про обсяг знань, а не про вміння їх застосувати. Будь-яку освіту - середню чи вищу - слід розглядати не як певний науконакопичувач, що дає змогу збирати знання, а як тренування мозку. Тренування мозку і в середній, і у вищій школі має бути посиленим. Якщо мозок тре­нований, то знання він закріплює легко, майже авто­матично».

З усіх завдань, що стоять перед вищими і серед­німи навчальними закладами, основним є активізація навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчаєть­ся. Тому дуже важливо викликати у них інтерес до навчального предмета, перетворити аудиторію з па­сивних спостерігачів на активних учасників заняття. Вирішити це важливе завдання можна лише в тому разі, якщо викладач у своїй роботі використовує ак­тивні форми та методи навчання, формуючи навички та інтерес до самостійної роботи у студентів (учнів).Якщо проаналізувати зміст наших традиційних за­нять, побачимо, що більшу їх частину займає діяльність викладача: чи то опитування, виклад, зак­ріплення, чи навіть контроль. При цьому в ході вик­ладання матеріалу значну частину робочого часу ви­трачаємо на записи під диктування викладача, а опи­тування полягає в переказі тексту чи уривку з нього. Ця одноманітність різко знижує пізнавальну діяльність студентів (учнів), втрачається інтерес до предмета.

Як же вийти з цього становища?

Проголошений в освітньому просторі України принцип варіативності освіти дає змогу педагогічним колективам вибирати і конструювати навчальний про­цес на основі більш досконалих стратегій навчання і технологій, із застосуванням яких вчені й практичні працівники пов'язують можливість такої побудови на­вчального процесу, яка була б ефективною в умовах сучасної вищої і середньої школи і забезпечувала б успіх діяльності викладача.

При цьому необхідно, щоб викладач, плануючи свою роботу, спирався на такі основні моменти як пробудження у студентів (учнів) творчого ставлення до предмета, використання активних форм і методів навчання, які, безперечно, мають багато переваг. Вони відкидають одноманітність, посилюють інтерес до предмета, навчання, розвивають творче, продуктив­не мислення, вчать культури спілкування, поліпшу­ють міжособистісні взаємини, краще реалізують єдність навчання, виховання і розвитку учнів (сту­дентів).

Водночас під час використання активних форм і методів навчання підвищуються вимоги до виклада­ча, який сьогодні повинен виступати в ролі організа­тора пізнавальної діяльності учнів, а не переповідача інформації. Це буде можливим за умови досягнення високого рівня професіоналізму, педагогічної майстер­ності і творчості, інтегрованих знань широкого кру­гозору. Сучасний викладач повинен уміти створюва­ти ділову, творчу обстановку, вести діалог, дискусію.

З метою надання допомоги в цій справі і підго­товлено дані рекомендації, в яких розглянуто деякі форми і методи інтерактивного навчання, коротко описано засоби їх розробки та використання.

Основні групи стратегій навчання:


I. Дедуктивне (пряме) навчання: лекції, міні-лекції, опитування, покази, демонстрації тощо.

II. Інтерактивне (взаємодіюче) навчання: дискусії з «відкритою відповіддю», групові форми навчання (ГФН), тобто робота в малих групах, які співпрацю­ють між собою, інтерв'ювання, генерація ідей за до­помогою «мозкової атаки», активні громадські дії (такі як листи, звернення, листівки, плакати, реклама, ви-ступи-звернення до учнів, студентів навчального зак­ладу і суспільства), вираження своїх думок і почуттів невербальними засобами (за допомогою «мови тіла», у малюнках), розробка власних проектів, стресознімальні вправи тощо.

III. Індуктивне навчання (грунтується на досвіді тих, хто навчається): ділові ігри (рольові, сюжетні, розвивальні тощо).

IV. Самостійне навчання: письмові роботи, на­вчальні проекти (курсові роботи, реферати тощо), домашні завдання.

Це ті стратегії навчання, які використовують вик­ладачі для ефективного проведення не тільки навчан­ня, спрямованого на надбання знань, умінь та нави­чок, а й для забезпечення активного впливу на зміну

осіб, які навчаються: їхню здатність приймати свідомі рішення і відповідати за них.

Під час вибору стратегії навчання важливо врахо­вувати те, що середній рівень засвоєння, в залежності від використовуваних методів, буває в основному та­ким:

• лекція (те, що чуємо) — 5 %;

• читання - 10%;

• аудіо-візуальний метод — 20%;

• демонстрування - 30%;

• групові дискусії — 50%;

• активне навчання — 70%;

• негайне застосування засвоєного шляхом навчан­ня інших - 90%.

Досвід роботи свідчить, що найбільш ефективним за результатами є інтерактивне навчання.

Прин­ципи інтерактивного навчання:


• безпосередньої участі кожного учасника занять, що зобов'язує викладача (організатора навчального процесу) зробити кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів вирішення тієї чи іншої про­блеми;

• взаємного інформаційного, духовного збагачен­ня. При цьому навчальний процес організовано та­ким чином, щоб учасники його мали можливість об­мінятися своїм життєвим досвідом, одержаною інфор­мацією;

• особистісно орієнтованого навчання.

Яким має бути учасник інтерактивного навчання?

Він має навчитися:

1. Ставити перед собою навчальні завдання, са­мовизначатися, контролювати свою навчальну діяльність щодо поставлених завдань, домагатися за­планованого результату і вибирати найбільш раціо­нальний шлях пошуку необхідних для цього засобів розумової або організаційної роботи, щоб стати са­мостійним суб'єктом навчальної діяльності.

2. Розвивати навчальну активність, яку необхідно розуміти як спроможність здійснювати якомога більшу кількість спроб і різноманітних засобів для досягнен­ня визначеної мети.

3. Визначати проблеми в ході навчання, які ми розуміємо як розрив між уже засвоєними розумови­ми й організаційними засобами діяльності і тими, які лише мають бути засвоєні слухачем.

4. Навчитися рефлексії своєї навчальної діяльності, тобто вміти переходити від розумової чи організацій­ної діяльності до практики втілення й аналізу засобу цієї діяльності.



Яким мас бути викладач-організатор застосування інтерактивних форм і методів навчання?

— ненав'язливим організатором і керівником на­вчальної діяльності слухачів;

— як член колективу навчальної групи повинен виконувати специфічні функції в колективній діяль­ності (постановка спільних завдань навчання, забез­печення необхідною інформацією, консультування, контроль);

— готовим до будь-яких запитань, критики, ко­рекції завдань і змін засобів спільної роботи в ході поточної навчальної діяльності з боку тих, хто на­вчається;

— здійснювати підсумкову оцінку діяльності тих, хто навчається;

— організовувати учасників навчання на безпо­середню участь в обговоренні окремих завдань на­вчальної діяльності;— для викладача важливо, щоб робота кожного слухача у першу чергу була адресована всім членам малих груп (МГ), а вже потім йому;

— організувати діяльність кожного учасника на­вчального процесу таким чином, щоб він брав безпо­середню участь у контролі та оцінюванні спільно ви­конуваної роботи.

Форми і методи інтерактивного навчання:

Групові форми навчання (ГФН)


Базові елементи групових форм навчання:

— позитивна взаємозалежність;

— підтримка і взаємодія слухачів у прямих кон­тактах;

— персональна звітність;

— навички особистісного спілкування та спілку­вання у малих групах;

— різноманітність у доборі груп, розподіл лідер­ства.



Які маємо переваги групових форм навчання ?

1. Сприяють формуванню навчальної мотивації учасників навчального процесу, навичок спілку­вання.

2. Забезпечують оперативний зворотний зв'язок, ширші можливості для надання допомоги кожному із учасників ГФН.

3. Дозволяють досягти вищої активності всіх учас­ників, надати можливість кожному з них використа­ти свої знання.

4. Створюють передумови для аналізу особистого досвіду кожного члена навчальної групи.

5. Сприяють успішному формуванню в учасників комплексу позитивних якостей:

• здатність швидко адаптуватися у нестандартних умовах;

• готовність брати на себе відповідальність за діяльність групи;

• здатність встановлювати міжособистісні контак­ти, обмінюватися інформацією, правильно розподі­ляти та організовувати працю;

• уміння долати опір, попереджати зіткнення і су­перечки, уникати повторення помилок;

• знання рівня своєї компетентності, вміння ана­лізувати і оцінювати свої дії;

• готовність розглядати проблеми з погляду опо­нентів;

• здатність чітко викладати і переконливо доводи­ти свою думку, бути небагатослівним, але зрозумі­лим.

Яку підготовчу діяльність щодо організації ГФН до­цільно провести викладачеві?

— Підготовча діяльність викладача (за межами аудиторії):

— підготовка методики проведення заняття;

— добір різних додаткових матеріалів;

— роздруковування інструктивно-методичних ма­теріалів для кожної МГ;

— підготовка пропозиції щодо формування МГ та призначення старост;

— попереднє інструктування старост МГ щодо виконання завдань, якщо є потреба.

Підготовча робота викладача з навчальною гру­пою (класом) перед початком використання ГФН:

• фронтальна робота, в процесі якої викладач виз­начає проблеми (вони можуть бути як однаковими, так і різними для різних МГ);

• формування МГ та призначення (чи обрання)

старости в кожній МГ із числа краще підготовлених учасників ГФН;

• інструктування МГ щодо виконання завдання (якщо інструкції відсутні у методиці).



Що доцільно врахувати, формуючи склад МГ?

1. Насамперед для спільної праці необхідний при­близно однаковий темп праці членів МГ.

2. Взяти до уваги рівень академічних успіхів членів МГ. Щоб не виникало негативного впливу на членів МГ з порівняно невисоким рівнем знань, потрібно змінювати склад МГ відповідно до різних предметів і розділів програми.

3. Керуватися при формуванні малих груп прин­ципом взаємного збагачення та різної поінформова­ності окремих її членів з даного предмета чи пробле­ми.

4. Під час формування груп взаємини її учасників.

5. Оптимальний кількісний склад МГ — 3—5 осіб, максимальна кількість — до 7 осіб.

6. Щоб слухачі самостійно формували малі групи за правилами, які їм пояснить викладач.

7. Лідерів МГ доцільно змінювати разом зі зміною складу групи, що дає можливість більшій кількості учасників навчального процесу одержати вміння та навички лідерства.



Які вимоги необхідно враховувати, складаючи ма­теріал і завдання для ГФН?

• Завдання мають сприяти виникненню та обго­воренню різних думок. Інакше кажучи, вони мають бути проблемними, створювати певні труднощі, на­давати можливість для активного використання на­бутих знань і утворювати імпульс до творчого мис­лення, пошуку нових знань.

• Матеріал за своєю структурою має бути таким, щоб його можна було поділити на відносно самостійні модулі, над якими можуть працювати різні групи чи окремі учасники в межах однієї МГ. Важливо, щоб кожна" МГ розуміла взаємозв'язок свого завдання із завданнями інших груп та всієї навчальної групи. Такі умови особливо легко створити при повторенні мате­ріалу. Під час вивчення нового матеріалу слід попе­редньо пояснити всім учасникам ГФН загальну струк­туру та основні проблеми розділу, що вивчається.

• Завдяки цьому вони матимуть уявлення про ви­вчення теми в цілому і зможуть визначити взаємо­зв'язки між окремими груповими завданнями.

• Керуючись принципом взаємного збагачення, завдання слід розраховувати на використання життє­вого досвіду, інформації, набутої з різних джерел, інте­лектуального напруження.

• Навчальний матеріал і використані для його вив­чення методи мають дати кожному учаснику ГФН можливість реалізувати свої здібності, вже набуті знан­ня і вміння.

• Поступове ускладнення змісту навчальних зав­дань, перехід від репродуктивних завдань до творчих, проблемно-пошукових, бо групова робота найбільш ефективна тоді, коли навчальний матеріал поєднує відоме її учасникам із невідомим, що заохочує їх до взаємодії одне з одним.

У ході впровадження ГФН у навчальний процес не всі його учасники одразу можуть адаптуватися до нової форми роботи, отже, можуть виникнути труд­нощі. З метою їх подолання, а також для організації групової форми роботи рекомендуємо обрати старо­сту МГ (призначає викладач або обирають члени МГ). Староста МГ має виконувати такі обов'язки:

— стежити, щоб робота проходила відповідно допередбаченої викладачем і розробленої ним методи­ки схеми спілкування;

— розподіляти обов'язки між членами МГ (для цього викладач виділяє час для ознайомлення з мате­ріалом та методикою роботи);

— визначати, як розподілити матеріал і хто із членів МГ виконуватиме те чи інше завдання, скільки для цього потрібно часу, як сформувати звіт МГ;

— керувати обговоренням і прийняттям рішень (з яких пунктів має складатися відповідь МГ, хто звіту­ватиме про виконання завдання, хто ілюструватиме малюнками, схемами тощо).



Якими етичними правилами співпраці в МГ слід ке­руватися ?

1. Виявляти повагу до особистості, своє ставлення необхідно висловлювати лише до думки, а не до лю­дини, яка висловила цю думку.

2. Щоб зрозуміти себе, варто зробити найбільші зусилля, щоб зрозуміти інших.

3. Тим, хто помиляється, можна пояснити, з пе­реконаними потрібно дискутувати.

4. Доброзичливість, гнучкість, терпіння допомо­жуть швидше досягнути мети.

5. Не поспішайте висловлюватися — вмійте ви­слухати думку іншої людини.

6. Коли говорить один із членів МГ — всі інші дивляться на нього і реагують адекватними до змісту виступу жестами або мімікою.

Метод «Круглого столу»


«Круглий стіл» — це зустріч зі спеціалістами з пев­ної проблеми, обговорення якої здійснюється за «круг­лим столом»: вченими, практиками, представниками громадських організацій, державних органів, діячами мистецтва тощо.

Методичні поради викладачеві-організатору і веду­чому «Круглого столу»:

• Перед кожною такою зустріччю пропонувати учасникам сформулювати питання для обговорення з визначеної проблеми.

• Відібрані та класифіковані питання ведучий зав­часно передає запрошеним гостям «круглого столу» для підготовки ними виступу і відповідей.

• Щоб заняття проходило активно, зацікавлено, потрібно підготувати учасників зустрічі до обміну дум­ками. Для цього можна запропонувати дві-три конк­ретні критичні, гострі ситуації, які б ілюстрували про­блему, що розглядається.

• Висловлювані точки зору, положення, факти слід підсилювати доречно підібраною аудіо-візуальною на­очністю.

• Для підтримання атмосфери вільного обгово­рення проблеми необхідно створити доброзичливий, коректний стиль обміну думками.

Таким чином, зустріч за «круглим столом» має до­статньо виражену практичну спрямованість.

Метод «Мозкової Атаки» («МА»)


Цей метод використовують для розв'язання про­блем у різних галузях життя: від науково-технічних до соціальних, навіть етичних ситуацій. В наш час цей метод знайшов своє місце і в навчальному про­цесі.

Він сприяє розвитку динамічності розумових про­цесів, здібності абстрагуватися від об'єктивних умов га існуючих обмежень, формує вміння зосередитися на якій-небудь вузькій актуальній проблемі.

Метод «мозкової атаки» можна використовувати в

проведенні ділових ігор як складову частину, або по­вністю проводити ділову гру методом «мозкової ата­ки».



На що звернути увагу під час попередньої підготов­ки «мозкової атаки» ?

— вибрати тему заняття, проблему, яку мають розв'язати учасники заняття;

— підготувати обгрунтування навчальних завдань;

— продумати процедуру «мозкової атаки»;

— забезпечити всіх учасників умовами та прави­лами проведення «мозкової атаки»;

— підготуватися до заключної оцінки вироблених ідей чи рішень.

Процедура «мозкової атаки» складається з таких етапів:

І етап — організаційний (працює ведучий).

1. Сформулювати мету і тему «мозкової атаки», проблеми, які необхідно вирішити в рамках заданої теми.

2. Обґрунтувати завдання для пошуку рішення, мо­тивацію.

3. Встановити регламент роботи, який має бути чітко лімітованим.

4. Поділити учасників на малі групи (МГ), зокре­ма експертну групу.

5. Визначити старосту МГ із числа її учасників.

6. Інструктування слухачів щодо виконання зав­дань та правил проведення «мозкової атаки».

7. Забезпечення всіх МГ завданнями та правила­ми проведення «мозкової атаки».

ІІ етап. Актуалізація опорних знань учасників із теми у формі розминки, коли відбувається швидкий пошук відповідей на запитання та завдання.

Завдання цього етапу:

1. Поновити знання слухачів із заданої теми.

2. Допомогти слухачам максимально звільнитися від впливу психологічних бар'єрів (незручності, зам­кнутості, скутості тощо).

Ш етап. Виконання МГ завдань з розв'язку по­ставленої проблеми.

До кожної МГ може бути прикріплений експерт із числа слухачів, який фіксує ідеї, висловлені члена­ми МГ.



IVетап. Оцінка і відбір кращих рішень (або ідей) експертною групою.

Vетап. Повідомлення про наслідки «мозкової ата­ки» та їх обговорення (експертна група); оцінка, об­грунтування та публічний захист представниками МГ кращих ідей.

VI етап. Колективний аналіз ходу, результатив­ності та змісту «МА».

Слід мати на увазі, що аналіз та оцінка результа­тивності змісту «МА» чи не найважливіша частина гри.

Ефективність проведення «мозкової атаки» великою мірою залежить від виконання певних правил.

Тому рекомендуємо учасникам «МА» мати на увазі:

1. «МА» вимагає повного розкріпачення думки і свободи для уяви; чим несподіваніша і незвичайніша ідея, тим більше можливостей розраховувати на успіх.

2. «МА» вимагає нешаблонного мислення: повне звільнення з полону стереотипів, стандартів — умова успішності творчого пошуку.

3. Чим більше висунуто пропозицій, тим більша можливість появи нової і цінної ідеї.

4. Якою б фантастичною чи незвичайною не ви-давалася ідея, висловлена будь-ким із учасників гри, її слід зустріти доброзичливо.

5. Категорично заборонені взаємні критичні за­уваження і проміжні оцінки - це заважає побудові та формулюванню нових ідей.

6. Слід утриматися від перешіптування, міміки, жестів, які можуть неправильно зрозуміти інші учас­ники гри.

7. Потрібно прагнути в першу чергу не до демон­страції своїх знань та кваліфікації, а до вирішення висунутої проблеми.

8. Необхідно старанно, але коротко формулювати свої думки, не треба хвилюватися, якщо вас не зразу зрозуміли, зробіть ще спробу викласти свою ідею.

9. Не звертатися до ведучого «МА» за підтримкою — до закінчення гри він не має права на публічну оцінку.

10. Якщо проблема не піддається розв'язку, спро­буйте її розчленити на складові частини і подумайте над кожною з них окремо.

11. Доречно спробувати для вирішення даної про­блеми використати відомі вам засоби і прийоми, ви­користання яких в інших ситуаціях дає позитивний результат.

12. Слід пам'ятати, що оптимізм і впевненість у багато разів помножують інтелектуальну та психічну енергію людини.

Метод ділової гри (ДГ)


Яке значення мають навчальні (для навчання сту­дентів (учнів) і спеціалістів в системі підвищення квал­іфікації) ділові ігри?

• Використання ділових ігор в системі навчання або підвищення кваліфікації дозволяє наблизити учас­ників до реальних життєвих ситуацій через моделю­вання їх під час ДГ та знаходження найбільш опти­мального розв'язку проблеми, закладеної в сюжет ДГ.

• Такі ігри закріплюють теоретичні знання, роз­виваюгь творчість, формують функціональні вміння, вчать ділового спілкування.

Використання цього методу значно полегшує пе­ренесення вмінь та навичок, сформованих під час на­вчання, на конкретні види діяльності.

На таких заняттях учасники його відтворюють ре­альні ситуації без почуття страху за можливі наслідки своїх помилок, що сприяє подоланню певного пси­хологічного бар'єру.

Включення учасників у процес навчання в ході ДГ сприяє їхньому переосмисленню власних знань та досвіду, формуванню нових знань та якостей.



Рекомендуємо, готуючи ДГ, мати на увазі таку схему її підготовки та проведення:

І етап. Підготовка вступної теоретичної частини у формі лекції чи повідомлення про особливості теми ДГ та загальні вимоги до організації її проведення.

ІІ етап. Моделювання ДГ. На цьому етапі по­трібно:

1. Визначити тему і зміст ДГ, обсяг теоретичної інформації і практичних умінь, які учасники повинні засвоїти і закріпити в ході гри, форму та умови про­ведення ДГ.

2. Сформулювати конкретні дидактичні мету і зав­дання ДГ.

Наприклад, навчальні завдання можуть бути сфор­мульовані таким чином:

— засвоїти методику прийняття певного рішення;

— навчити аналізувати певну одержану інформа­цію;

— виробити загальну точку зору щодо вирішення завдань взаємодії;

— перевірити рівень знань з конкретного розділу, вміння користуватися матеріалом з певного курсу лекцій.

Мета та завдання ДГ залежать не тільки від змісту навчання, а й від специфіки контингенту учасників гри.

3. Після цього проводять безпосередню розробку матеріалів ДГ:

— складають план ДГ або сценарій з описом кон­кретної навчальної ситуації, в якій учасникам гри по­трібно імітувати свою діяльність відповідно до дидак­тичних мети та завдань даної ДГ;

— розробляють загальні правила ДГ;

— розробляють детальні інструкції для кожної ка­тегорії учасників гри;

— складають завдання для учасників ДГ.



Ш етап. Проведення гри у відповідності з роз­робленою моделлю.

Час проведення ДГ залежить від її змісту і конк­ретних завдань (від 2 академічних год до кількох днів).



IVетап. Підбиття підсумків ДГ, детальний аналіз, оцінка її ролі і значення в системі навчання.

Рекомендуємо звернути увагу на те, що аналіз та оцінка підсумків ДГ — одне з найважливіших завдань розробки ДГ.



Обов'язкові питання для аналізу:

• що було вдалим і чому;

• що було невдалого і чому;

• що врахувати на майбутнє;

• чого саме навчилися під час даного заняття. Правила проведення аналізу:

— спочатку питання обговорюють в МГ (до 10 хв);

— потім представник МГ висловлює загальну дум­ку своєї групи (до 3-4 хв. кожній МГ);

— обговорюють і висловлюють думку з приводу всіх питань разом, або окремо з кожного питання;

— на висловлені іншими учасниками обговорен­ня думки потрібно лише послатися, не повторюю­чи їх.

План проведення ділової гри

Категорія: керівники районних постійно діючих се­мінарів заступників директорів шкіл з навчально-ви­ховної роботи.

Тема: Планування підвищення кваліфікації заступ­ників директорів шкіл з навчально-виховної роботи в системі районної методичної служби в сучасних умо­вах.

Мета: 1. Удосконалення якості підвищення ква­ліфікації заступників директорів шкіл з навчально-виховної роботи в системі районної методичної служби в сучасних умовах.

2. Формування вміння та навичок аналізувати, уза­гальнювати факти та педагогічні явища, прогнозува­ти розвиток системи підвищення кваліфікації.



Завдання:

• Визначити оптимальний варіант змісту та форм підвищення кваліфікації заступників директорів шкіл з навчально-виховної роботи в системі районної ме­тодичної служби в сучасних умовах.

• Скласти модель плану підвищення кваліфікації заступників директорів шкіл з навчально-виховної ро­боти в системі районної методичної служби.

Основний метод гри: мозкова атака (МА). Час проведення гри: 2 академічні години. Умови гри:

1. Поділ навчальної групи на малі групи (МГ), зок­рема експертна група, група психолого-соціологічно­го обстеження, консультпункт.

Формування МГ здійснити за варіантом випадко­вого підбору учасників.

2. Види діяльності МГ: виконання завдань; підго­товка захисту своїх варіантів; аналіз роботи навчаль­ної групи в ході гри.

3. Регламент роботи чітко лімітовано, час для вико­нання кожного виду діяльності обумовлюють у ході гри.

4. Для участі в дискусії із захисту свого варіанта моделі плану підвищення кваліфікації заступників ди­ректорів шкіл із навчально-виховної роботи в системі районної методичної служби мала група (МГ) готує двох виступаючих (захисника варіанту своєї МГ та опонента виступаючих з інших МГ). решта учасників МГ є групою підтримки виступаючим.

Завдання МГ: Організаційне завдання:

• Обрати старосту МГ та розподілити ролі і зав­дання.



Дидактичні завдання:

• Визначити оптимальний варіант змісту та форм підвищення кваліфікації заступників директорів шкіл з навчально-виховної роботи в системі районної ме­тодичної служби в сучасних умовах.

• Скласти модель плану підвищення кваліфікації заступників директорів шкіл з навчачьно-виховної ро­боти в системі районної методичної служби.

Публічні виступи:

• Захист свого варіанту моделі плану.

• Аналіз наслідків ділової гри. Етапи гри:

I етап: Вступне слово ведучого (мотивація занят­тя, тема, мета, завдання гри).

II етап: Актуалізація опорних знань учасників ДГ з визначеної теми.

Ш етап. Інструктування учасників ДГ про види та зміст роботи.

IV етап. Виконання завдань малими групами.

V етап. Підбиття підсумків ДГ, колективний аналіз ходу, змісту та результативності гри її учасниками.

Завдання експертній групі:

1. Проаналізувати варіанти моделей плану, підго­товлених МГ, та створити на їх основі зразок плану.

2. Оцінити діяльність МГ. Пам'ятка на допомогу експертам:

1. Оцінюючи варіанти моделей плану, брати до уваги: конкретність, практичну спрямованість, колек­тивність роботи, наявність системи роботи з педаго­гічними кадрами, наукову обгрунтованість, врахування сучасних підходів та економічних складностей, роз­виток творчого мислення, врахування основних на­прямків освіти, врахування рівня підготовленості слу­хачів семінару.

2. Оцінюючи публічну промову (під час дискусії), керуватися такими критеріями: аргументованість, змістовність висловлювань, логічність розвитку теми, емоційність, переконливість, культура мовлення, вміння спілкуватися, дотримання педагогічного такту.

Завдання групі психолого-сошшюгічного обстеження: 1. Для встановлення зворотного зв'язку та вияв­лення ставлення учасників до гри, провести їх тесту­вання на початку і в кінці заняття.

Тест 1. Дайте, будь ласка, оцінку Вашому став­ленню до гри, підкресливши той бал, який відповідає Вашій оцінці:

2 – мінімально задоволений;

3 – задоволений;

4 – добре;

5 – дуже добре.

Тест 2. Ваше враження від гри:

— Інформація достатня. (Так, ні.)

— Мені вдалося висловитися. (Так, ні.)

— Я задоволений співпрацею з колегами. (Так, ні.)

— Я краще пізнаю своїх колег, що допоможе мені в роботі. (Так, ні.)

— Мене зацікавила така форма роботи. (Так, ні.) Підкресліть, будь ласка, слово «так», або «ні».

2. Проаналізувати та прокоментувати результати тестування учасників гри.

Семінар-кросворд як оперативний метод контролю знань


Ця форма дозволяє найбільш оперативно і об'єктивно оцінити рівень знань з певної теми, найбільш складної і важливої.

Дидактична мета: навчити учасників семінару твор­чо мислити, самостійно знаходити і використовувати різні джерела знань.

Методика проведення семінару:

І варіант. Учасники семінару завчасно одержують тему і план семінару і відповідно готуються. Але на занятті кожен з них, не користуючись навчально-ме­тодичною літературою, повинен протягом, наприк­лад, ЗО хвилин скласти кросворд на певну кількість визначень та понять з даної теми (напр. 15 термінів).

При цьому складають 2 примірники кросворду - один (заповнений) для викладача, другий (незаповнений) - для іншого учасника семінару.

Викладач здійснює обмін кросвордів між Ними.

На розв'язок кросворду викладач виділяє ЗО хви­лин, після чого збирає і оцінює роботи.



ІІ варіант. Учасники семінару завчасно одержу­ють завдання скласти кросворд за певною темою.

Працюючи вдома над складанням кросворду, учас­ники семінару мають можливість глибше опрацюва­ти навчальний матеріал за темою, користуватися до­датковою літературою. В цьому разі у кросворді має бути не менш як 20—25 термінів.

Заняття проводять за тією ж методикою, що і в першому варіанті.

Оцінка знань учнів і в першому, і в другому варі­антах здійснюється в процесі загальної дискусії, яка грунтується на аналізі якості складених кросвордів і відповідей на них.

З метою оперативнішого та об'єктивнішого оці­нювання якості роботи, викладач може створити ек­спертну групу, з якою напередодні заняття проведе відповідне інструктування.

На етапі оцінювання робіт можна використати ро­боту в парах.



Таким чином, ця форма проведення семінарсько­го заняття дає можливість не тільки об'єктивно оці­нити знання учасників семінару, а й активізує їхню пізнавальну діяльність, загострює увагу, виключає вірогідність залишитися непоміченим, підвищує ре­зультативність навчання.




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка