«Виправлення порушень мовлення у дітей дошкільного віку в інклюзивних групах днз»



Скачати 243.65 Kb.
Дата конвертації03.03.2016
Розмір243.65 Kb.
Опис досвіду роботи вчителя-логопеда

вищої категорії

вчителя-методиста

Чіхман Любові Михайлівни на тему «Виправлення порушень мовлення у дітей дошкільного віку в інклюзивних групах ДНЗ»

c:\users\yura\desktop\новая папка (3)\новая папка (3)\0_c35f8_ff0213a_orig.png


d:\маша\логопед\2014-2015\cajscrfrmarjard4.jpg

Час і зусилля,

віддані дитині,

ніколи не будуть марними.
Нове життя нового

прагне слова.

М.Рильський

Описуючи свій досвід роботи, хочу почати згадавши великого вчителя В. Сухомлинського:



Надзвичайна мова наша є таємницею.

В ній всі тони і всі переходи звуків –

від твердих до найніжніших…

Дивуєшся дорогоцінністю мови нашої:

в ній, що не звук, то подарунок,

все крупно, зернисто, як самі перли.



В.Сухомлинський

Розвиток людини - складний процесс поступового перетворення біологічного індивіда в соціальну істоту - особистість. Добре відомо, що без мовлення не буває людини. Психічні функції та здібності, людські форми поведінки, комунікація через мовлення не надані дитині від народження. Вони формуються в перші роки життя під впливом цілеспрямованого виховання, навчання та пристосування до умов життя в суспільстві.

Процес розвитку дитини проходить у трьох напрямках: фізичному, когнітивному та психосоціальному. В нормі розвиток у цих трьох напрямках відбувається одночасно та взаємопов’язано. Для нормального розвитку дитини з перших місяців найважливішим є спілкування, у процесі якого малюк може опанувати людське мовлення, що відіграє головну роль як в діяльності дитини, так і в пізнанні навколишнього світу. Розвиток мовлення у процесі онтогенезу відбувається паралельно з фізичним і розумовим розвитком. Усі психічні процеси у дитини - сприймання, пам'ять, увага, мислення, цілеспрямована поведінка - розвиваються за безпосередньої участі мовлення. У дитини з мовленнєвими порушеннями без своєчасних корекційних заходів може затримуватися темп інтелектуального розвитку. Формування мовлення, патологія або відхилення в розвитку, засоби відновлення мовлення є об’єктом вивчення логопедії, корекційної педагогіки, неврології, а в останній час і медичної реабілітації.

Відсутність мовленнєвого спілкування значно затримує безперервний і багатогранний процесс соціалізації, що триває все життялюдини.

Мовленнєві порушення не забезпечують можливість вільного спілкування дитини з іншими людьми. Усвідомлення власної мовленнєвої недостатності зазвичай викликає негативні емоціональні стани: почуття соціальної неповноцінності, страх мовлення, переживання. Усе це ставить під загрозу соціальну значимість особистості і сприяє формуванню своєрідних психологічних і патопсихологічних особливостей, що вимагає проведення спеціальної роботи, спрямованої на соціальну адаптацію і реадаптацію дитини.

Своєчасне оволодіння мовленням - основа розумового розвитку дитини. К.Ушинський говорив, що "рідне слово є основою всякого розумового розвитку і скарбницею всіх знань. Тому так важливо піклуватися про своєчасний розвиток мовлення дітей, приділяти увагу її чистоті й правильності". Чим багатше і правильніше мовлення дитини, тим легше їй висловлювати свої думки, тим ширші її можливості у здійсненні пізнавальної дійсності, змістовніші й повноцініші взаємини з дітьми і дорослими, тим активніше відбувається її психічний розвиток. Будь-яке порушення мовлення може відбитися на діяльності і поведінці. Діти, що погано розмовляють, починають усвідомлювати свій недолік, стають мовчазними, сором’язливими, нерішучими. Особливо важливе значення має розвиток зв’язного мовлення дитини дошкільного віку. Адже зв’язне мовлення - цевища форма мовномисленнєвої діяльності, яка визначає рівень мовного і розумового розвитку дитини. Оволодіння зв’ язним мовленням складає найважливішу умову успішної підготовки дитини до навчання у школі. Формування мовленнєвої компетентності у дітей із мовною патологією є актуальною проблемою в логопедичній науці. Некомпетентність дитини у сфері мови та мовлення відбивається на її подальшому розвитку, затримує та викривлює його. Порушення мовлення позначаються на інтелектуальному розвитку, руйнують особистість, спричиняють соціальну незрілість.

Однією з невід’ємних складових навчально-виховного процесу в дошкільному закладі є навчання дітей мовлення. Мовленнєва компетентність формується через систему корекційно - навчальних і виховних впливів: прямих та ігрових.

Хоча своєрідність дитячої фонетики є природнім станом у розвитку мови дитини, проте дорослі не повинні пасивно ставитись до цього. Своєчасна і вміла допомога логопеда сприяє ліквідації недоліків у мові дітей. Правильне оволодіння дитиною – логопатом фонетичною і лексичною сторонами мови, її граматичною будовою є важливою передумовою дальшого успішного навчання у школі.

Логопедичний пункт у ДНЗ «Сонечко» діє з метою виправлення порушень звуковимови у дітей та розвиток їх зв’язного мовлення. Логопедична робота передбачає комплекс корекційно - розвиваючих заходів, що містять різні форми й методи роботи з дітьми, що мають вади звуковимови. Робота логопеда включає в себе також орієнтовні практичні завдання, спрямовані на корекцію порушень звукосприймання , що сприяють удосконаленню мовних і розумових здібностей дітей (уваги, сприймання, пам’яті, різних операцій мислення: аналізу, узагальнення, порівняння, абстрагування).

У логопедичну групу зараховують тих дітей старшого дошкільного віку, у яких наявні різноманітні відхилення усного та писемного мовлення, а саме:


  1. Дислалія

  2. Ринолалія

  3. Загальний недорозвиток мовлення ( моторна та сенсорна алалія)

  4. Заїкання

  5. Дислексія

  6. Дисграфія

Протягом навчального року робота з дітьми логопедичної групи ведеться за спеціальним планом, у якому передбачаються такі розділи:

І. Розвиток загальної і мовної моторики

ІІ. Розвиток рухів артикуляційного апарату

ІІІ. Виправлення порушень звуковимови

ІV. Розвиток фонетичної, лексичної і граматичної сторони мовлення.

Робота над усуненням таких недоліків повинна проводитись не стихійно, а планово, поступово і послідовно. Щоб правильно спланувати роботу, я обстежую загальний розвиток мовлення, звуковимову та стан слуху, зокрема, фонематичного та загального.

Для обстеження мовлення підбираю іграшки та малюнки, у назвах яких є важкі (проблемні) для вимови звуки, що стоять на початку, в середині та в кінці слова. Наприклад: на звук Ш – шапка, кішка, душ

на звук С – собака, велосипед, автобус;

на звук Ч – черепаха, дівчинка, піч;

на звук Р – риба, корова, помідор;

на звук Л – лампа, ялинка, дятел;

на звук Щ – щука, плащик, дощ;

на звук Ж – журнал, книжка, ніж.

З метою посилення інтересу пропоную дітям їм самим виймати малюнки або іграшки на певний звук з коробки чи чарівного мішечка.

Уточнюючи, який звук дитина вимовляє неправильно, ставлю їй додаткове запитання з таким розрахунком, щоб у відповіді було слово з потрібним звуком. Наприклад:


  • У що одягаються діти взимку?

  • Діти взимку одягнені у шубки, шапки, шарфи.

Щоб знати, як розвивалась дитина з дня народження, я знайомлюсь з історіями мовного розвитку дітей, тобто проводжу відповідні бесіди з батьками. Я з’ясовую, що хвилює батьків у мовному розвитку дитини, що знають вони про наявні відхилення в її мовленні, яких вживали заходів, щоб допомогти дитині їх позбутися. Уточнюючи основні етапи домовного й мовного розвитку, запитую у батьків, коли дитина почала прислухатися до мови матері та відповідати їй звуками, повторювати кілька складів підряд.

Також обов’язково перевіряю стан слуху в усіх дітей. Обстежую слух за допомогою мови (шепітної, розмовної) у повній тиші. Дитині чітко поясню завдання: уважно слухати і повторювати вголос все, що почує. Дитина сидить на стільці у профіль так, щоб вухо, яке обстежується, було перед обличчям логопеда. Протилежне вухо закривається ваткою. Починаю обстежувати слух з невеликої відстані, і поступово відходжу, щоб визначити ту найбільшу відстань, з якої дитина сприймає шепітну мову.



Щоб перевірити вміння змінювати положення органів артикуляції, утримувати їх у певному положенні протягом деякого часу, пропоную дітям такі вправи:

  • висунутим язик і тримати його в такому положенні (не торкаючись зубів і губ);

  • виконувати серію рухів типу:

  • покласти кінчик язика на верхню губу, нижню, перевести кінчик язика в правий, а потім лівий куток рота;

  • покласти язик за верхні зуби, нижні, на нижню губу, верхню (3-4 послідовних рухи).

Вивчаючи стан мовлення, обстежую і стан фонематичного слуху, встановлюю, наприклад, чи помічає дитина правильну і неправильну вимову оточуючих, чи усвідомлює, що сама допускає ті чи інші помилки.

Проведення занять у інклюзивній групі істотно відрізняється від проведення аналогічних занять у масовій групі.

По-перше, на заняттях з розвитку мовлення протягом одного місяця проводяться всі види робіт у рамках двох лексичних тем. Наприклад, у вересні 1-го року навчання це можуть бути наступні теми: "Осінь", "Фрукти. Овочі", "Свійські тварини". Види робіт з кожної теми плануються з урахуванням загально дидактичного принципу: від простого до складного. Приклад лексичної теми "Свійські тварини".

На початку місяця доцільно розглянути живий об'єкт (кішку або цуценя), потім кілька картинок із зображеними на них свійськими тваринами (корова з телям, кінь із лошам і т.п. ). Потім можна порівняти за картинками, наприклад, свиню й собаку або корову й вівцю. Ще пізніше - розібрати й переказати короткі розповіді про декілька свійських тварин. А наприкінці місяця - приступити до відтворення дітьми коротких описових розповідей, де вихованці відтворять весь засвоєний матеріал. Така концентрація на певній темі, своєрідна "лексична замкнутість", дозволяє непохитно формувати узагальнюючі поняття, детально проробляти кожну лексичну тему, значно поповнювати недостатній словниковий запас дітей, поетапно формувати в них зв'язне мовлення.

По-друге, протягом тривалого часу, доки зв'язне мовлення в дітей не розвинеться в достатній мірі, на фронтальних заняттях використовуються тільки "прості" види робіт, як читання, розбір розповідей і казок, розглядання об'єктів, сюжетних картинок, переказ коротких текстів і т.п. Недоцільно на початку навчання очікувати від дітей переказу великих текстів, складання оповідань-описів, придумування казок, розповідей та ін. Колективне розучування віршів проводиться тільки тоді, коли більшість дітей уже опанували правильну вимову звуків.

По-третє, на відміну від масової групи, тут на заняттях по розвитку мовлення потрібне уточнення значної кількості понять. Наприклад, при розгляді теми "Свійські тварини" це будуть не тільки такі поняття як – частини тіла, зовнішні ознаки (вим'я, грива, копита, п'ятачок, роги й т.п.). Крім того, необхідно буде заучувати назви більшості дитинчат тварин, професій людей, що доглядають за тваринами.

І, нарешті, в-четвертих, на заняттях з розвитку мовлення всі види робіт повинні бути забезпечені наочним матеріалом. Не слід включати в програму ігри й вправи, позбавлені зорової опори, особливо на початковому етапі навчання. До цього зобов'язують мовленнєві труднощі дітей, особливості їхньої уваги, сприймання й мислення.

Проведення занять з розвитку мовлення з урахуванням лексичних тем вимагає великої кількості наочного матеріалу. Це – набори предметних і сюжетних картинок, різноманітні посібники для дидактичних ігор, пейзажні картини, набори іграшок і предметів.

Літературу для занять доцільно систематизувати з урахуванням лексичних тим: "Тварини й птахи", "Пори року", "Місто", "Праця людей", "Родина" і т.п.

При такому підході полегшується планування занять, підбір текстового й наочного матеріалу, вибір літератури для читання у вільний час і насамкінець зростає ефективність роботи. Це дозволяє розраховувати на поповнення, уточнення й активізація словникового запасу дітей у процесі всіх режимних моментів.

Широкою наочною базою для формування словникового запасу в дітей із системним недорозвиненням мови може бути і повсякденних обставинах у роздягальні, гігієнічній кімнаті, спальні, куточку природи, ігровому куточку й інших місцях, де перебувають діти.

Ще один момент: працюючи з дітьми протягом усього дня (на відміну від логопеда), вихователь має можливість багаторазово активізувати й закріплювати нові слова, без чого не може відбуватися введення їх у самостійне мовлення.

У корекційній роботі важливо враховувати, що в дітей із системним недорозвиненням мовлення знижений пізнавальний інтерес, тому просте, без підготовки, називання предметів, їхніх ознак і дій може виявитися даремною працею. Підготовка до цієї роботи включає спонукання дітей слухати й чути вихователя, додавати словесним вправам змагальний дух, викликати інтерес до них, наприклад, задаючи питання: "Хто більше придумає слів?", "Хто точніше скаже слово?", "Хто швидше відповістить на запитання?", "Хто більше помітить частин предмета?" і т.п.

В гігієнічній кімнаті ми пропонуємо дітям таке змагання: хто більше скаже слів про те, яке мило, що з ним можна робити. У живому куточку попросимо дітей відповісти, яка пташка, що може робити папуга, який акваріум, що роблять у ньому рибки й т.п. На вулиці, під час прогулянки, можна запитати дітей: "Яке небо?", "Який сніг на ділянці?", "Яке листя лежать на землі?", "Що роблять вітер, дощ, сніг?" і т.п.

Не слід для таких словесних вправ щораз збирати всю групу. Досить об'єднати для цієї мети чотирьох-п'ятьох дітей. Головне, щоб вони займалися добровільно, з бажанням і завжди з позитивними емоціями.

Крім роботи, що виконується з батьками в звичайних групах - консультацій з питань навчання й виховання; виготовлення ширм, папок-пересувок й іншого наочного матеріалу; оформлення інформаційного стенда для батьків; ми здійснює й специфічні форми роботи з батьками.

Першою такою формою роботи є пояснення завдання логопеда і дефектолога, записаного в індивідуальному сімейному плані дитини. Батькам не завжди бувають зрозумілі терміни, уживані спеціалістом (наприклад, складова структура), принцип виконання завдання. Все це якомога зрозуміліше слід пояснити кожному з батьків або декільком одночасно, якщо завдання збігаються. Особливо ретельно така робота проводиться на самому початку навчання, коли для батьків все нове: і зошити, і необхідність вдома "робити уроки", і масса спеціальних термінів і понять. Дуже важливо стежити за тим, щоб батьки забирали зошити додому, приносили їх назад, за завданням дефектолога і логопеда займалися з дітьми вдома. Важливо переконувати батьків у необхідності закріплення того матеріалу, що записаний у зошиті, тому що без оволодіння цими знаннями й навичкаминеможливонамітитиподальшікорекційніцілі.

Друга специфічна форма роботи з батьками - збори з відкритими заняттями. Як показав досвід, корисно поєднувати заняття зі зборами, тоді батьки з більшою зацікавленістю ставляться до їхнього відвідування.

Види занять, які протягом навчання демонструються батькам, доцільно чергувати, щоб за зазначений час провести їх усі.

До порядку денного таких зборів, крім одного із занять, корисно включити ту або іншу консультацію. Найбільш актуальними темами для консультацій є: "Єдність вимог педагогів й родини", "Заохочення й покарання – основні методи виховання", "Чого не можна допускати в родині", "Про виховання у дітей самостійності" і т. п. .

Спілкуючись з дитиною інклюзивної групи, ми не лише розширюємо, уточнюємо й активізуємо словник дитини у багатьох режимних моментах, а й систематично контролюємо граматичну й фонетичну правильність мовлення кожної дитини під час спілкування з нею. Отже, вихователь логопедичної групи так само, як і учитель-логопед, несе відповідальність за результати корекційно-відновлювальної роботи.

У старшу групу прийшли діти середньої групи нашого садка, частина дошкільнят прийшла з дому. Виходячи з того, що мова є засобом спілкування, що вона розвивається в тісному взаємозв'язку з мисленням , я перш за все обслідувала мову своїх вихованців основну увагу звертаючи на звукову сторону. Адже, як показали дослідження М.А.Александровської та О.У.Радіної, В.І.Городилової , вади звуковимови спостерігаються у 20,3 % дітей шести річного віку. Це досить великий процент, тому над правильною звуковимовою потрібно працювати з раннього віку. Враховуючи те що у молодшому дошкільному віці недоліки звуковимови виправляються ефективніше, й їж у дітей старшого дошкільного віку, велику увагу звернула саме на звукову сторону мовлення, адже недоліки у вимові звуків роблять мову невиразною, утруднюють слідкування.

Обстеження мови дошкільників здійснювала в два етапи. На першому етапі проводила з дітьми бесіди на такі теми "Де та вчора був?", "Які в тебе книжки?", "Як ти допомагаєш мамі?" і інші. Діти розповідали вірші, добре відомі казки (" Про котика І півника", "Колобок", "Рукавичка".

Стежачи за відповідями дітей встановила, що у Віті мова добре розвинена, говорить повними реченнями, правильно будує їх, але не вимовляє шиплячих звуків, У Андрійка бідніший запас слів у порівнянні з Вітею, але звуки рідної мови він вимовляє всі і т.п.»

Бесіди розповіді, вірші, казки, які розповідали діти, дали лиш поверхове уявлення про мову дітей, тому обслідування звуковимови проводила глибше, займаючись окремо з кожною дитиною. Це другий етап обстеження звукової культури мови дітей. Для цього підібрала ряд іграшок, картинок, у назвах яких е важні звуки. (Іграшки: собачка, кішка, мишка). Картинки: шуба, чоботи, шафа, крісло і ін. Коли сумнівалась у вимові якогось звуку ставила дітям додаткові запитання, розраховуючи на те, щоб у вимові

був потрібний звук. Наприклад;

- Як одягнені діти взимку?

- Діти взимку одягаються в шуби, шапки, шарфи, взуваються в чоботи, При обслідуванні широко використовувала як самостійну так і відображену мову.

Другий етап обслідування дав ясну картину стану вимови звуків, рідної мови дітей, допоміг намітити шляхи виправлення недоліків мови. Дані, одержані при обслідуванні занесені в картку обслідування. Підступаючи до робота над вихованням звукової культури мови, подбала про те, щоб мати дані про стан зору і слуху дітей, ці дані одержала при обстеженні дітей отолярінгологом, окулістом, а також шляхом власних спостережень. Зір і слух у всіх дітей нормальні.

Щоб знати як розвивалась дитина з дня народження, познайомилась з історіям розвитку. Цікавилась в якому віці дитина навчилась говорити перші слова, речення, чим хворіла.

Розвиток всіх дітей другої молодшої групи проходив без істотних відхилень. Виняток становить Маруся, яка багато хворіла. Дівчинка відстає у своєму розвитку від одноліток.

Буди зібрані дані про мову дорослих. Мова дорослих в оточенні яких знаходяться діти, нормальна, за винятком мами Діми якої спостерігається міжзубний сегматизм, хлопчик наслідує її. Одержані дані допомогли з'ясувати прчини вад звуковимови, намітити ефективні шляхи їх усунення.

Так, як у сприйманні мови першочергову роль відіграє слух, я вирішила розпочати роботу вад вихованням слухової уваги. Для цього використовувала різні ігри: "Впізнай по голосу" "Де дзвенить?", " Що робить лялька Зоя", і інші.

Ігри сприяли розвитку слухового сприймання, але одних ігор для виховання слухової уваги не досить, тому роботу проводила під час прогулянок та занять. Пропонувала дітям стежити за автомашиною, що наближалась, прислухаючись одночасне до звуку, що поступово посилювався в міру приближення автомашини. І слабшав коли вона віддалялася. Відчуття звуку зв'язане з конкретним зоровим сприйманням предмета або явища, уточнює це спрймання і загострює роботу органу слуху. Пізніше діти по гулу визначали близько чи далеко знаходиться автомашина.

На прогулянках пропонувала послухати хто що чув. Діти слухали щебіт пташок, цвірчання цвіркуна, шелест листочків, дзюрчання струмка. Діти називали, що вони чують;


  • Я чую що гуде літак'

  • Я чую як співають пташки.

Щоб виправляти дітей у прислуханні, розвивати слухову спостережливість на прогулянках час від часу зупиняла дітей, запитувала: -Що ви чуєте?, - співають півні, - Де вони співають: далеко чи близько? Прислухаючись діти давали правильні відповіді.

Розвиваючи слух дітей, ми працювали спільно з музичним працівником і залучали в цю роботу весь обслуговуючий персонал. Коли дитина вимовить правильно звук вперше, це помічали всі і вихователь, і няня, і завідуюча, і медсестра. Успіху дитини раділи всі.

Добрими помічниками у вихованні в дітей слуху послужили технічні засоби, на магнітофонну плівку було записано шум вітру, шум дощу, гул автомобілів, щебет пташок, звуки свійських тварин. Діти слухали записи, називали звуки.

Щоб діти могли правильно вимовляти звуки, слова, вони повинні були оволодіти координацією мовних органів, а також навчитись регулювати дихання. Для цього використовувала ігри на звуконаслідування Хто тут живе?", "Прогулянка до лісу", " На пташиному дворі", ігри на розвиток сильного видиху (пускання мильних бульбашок, здування пір'я, кульбаб, дули паперовий маятник і інші).

Крім різних ігор значне місце у систематичному вправлянні у вимові звуків займають вірші. Вірші підбираю такі, де часто зустрічається певний звук. Наприклад!

Шило шубу Шурі шило Білим шовком шви обшило, Вийшла шубка прехороша Нашій Шурі на порошу. Щоб виховувати дихання, пропоную розповідати вірш по рядку, взявши перед цим дихання. Спочатку пропоную дитині повторити речення за мною, потім дитина говорить його сама (відтворення і самостійна мова).

В пригоді часто стають віршики із "Веселої абетки" Н.Забіли. Широко використовую у роботі над вихованням правильної звуковимови зразки народної творчості: загадки, прислів'я, скоромовки. Сіренька, маленька для всіх чуженька, шкодить, коли тиша капослива -

(Миша).


м Цока, цока на стіні, - "Не спізнись"- гука мені.

(Будильник).



Скоромовки:

Пиляв Пилип поліна з лип, Притупив пилу Пилип.

Ліз карасик через перелазик та у воду плюсь.

Жартівливі скоромовки:

Ла-ла - ла - молоко пила лу-лу - лу - купили пилу ли-ли - ли - квіти полили.

Тук- тук - тук,

так - так-так,

бий молоток.

Прислів'я

Вмієш кататись, уній і саночки возити.

Вік живи, вік учись, На кожен звук підбираю ряд картинок, речень. Наприклад на звук "Р"; - риба, гриб, груша, рука, річка,

морква, ворона, барабан, фабрика, піонер.

Риба живе в озері.

Річка називається "Стрипа",

Ворона каже : " Кар-кар",

Враховуючи те, що і в роботі над правильною вимовою велике значення має мова навколишніх , стежила за чіткістю своєї мови, за її загальною культурою. Давала батькам консультації на теми: "Мова дитини, як її виховувати", "Звукова культура мови. Як її виховувати в сім'ї. Оформила спеціальну папку-пересувку для батьків, де подані порада по вихованню звукової культури мови. Батьки стали нашими помічниками у цій нелегкій праці»

В роботі над правильною артикуляцією того чи іншого звука використовувалися різні прийоми. Показуючи як вимовляються звуки намагалась прилучити якнайбільше аналізаторів. Дитина, слухає звук, дивиться як його вимовляти, яке положення займають зуби, язик, губи. Якщо важко покласти язик в певне положення (наприклад, внизу за зуби при вимові звука "С" ) шпателем допомагаю дитині.

Навчаючи правильно вимовляти звуки, дотримуюсь таких принципів:



  1. Дихальні вправи, вправи для губ, язика м'якого піднебіння.

  2. Постановка звука - укладка язика в потрібне положення, губ, правильна вимова окремого звуку.

  3. Автоматизація звуку, в складах закритих, відкритих в сер дині складу.

  4. Диференціація звуку з його парним звуком або з тим, яким в] раніше замінювався.

  5. Автоматизація звуку в словах.

  6. Автоматизація звуку в реченнях.

  7. Автоматизація звуку в розмовній мові.

Логопедичні заняття тривалістю від 15 до 20 хв. Дітей з однорідними видами неправильної звуковимови об'єднувала в групи по кілька дітей. Роботу по удосконаленню мови дітей проводила і двох напрямках:

а) виховання мови дітей всієї групи;

б) індивідуальна робота.

Індивідуальну роботу проводжу окремо з дітьми, враховуючи індивідуальні особливості кожної дитини.

Руслан - хлопчик розвинений , знає багато казок, оповідань, вільно відповідає на запитання дорослих, він багато розповідає дітям. Але хлопчик не вимовляє шиплячих, тому мова його не виразна, хлопчик не завжди почуває себе впевнено. Він охоче працював над виправленням артикуляції шиплячих. Перш за все провела з хлопчиком вправи, які були підготовчим моментом до постановки звуків.


  1. Загинання широкого язичка на верхню губу, на зуби, на піднебіння.

  2. Облизування широким язиком твердого піднебіння.

  3. Дути на язик, піднятий вгору до піднебіння.

  4. Витягування губ вперед широким рупором.

Використовувала також і механічні прийоми. Коли хлопчику важко було покласти язик в певне положення допомагала йому використовуючи при цьому шпатель. Після проведення підготовчих вправ, приступила до виховання правильної артикуляції шиплячих. Почала із звука "Ш ". Пояснила дитині артикуляцію: передній край язика піднятий до передньої частини піднебіння, утворюю й посередині щілину, по якій проходить повітря. Губи витягнуті вперед рупором, зуби зближені, бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів. Язик набуває форми чашечки. М'яке піднебіння підняте, ,закриває прохід у носову порожнину, голосові зв'язки зімкнуті, не вібрують. Дану артикуляцію в доступній форі і пояснюю хлопчику, показую, як вимовляти звук.

В постановці звука широко використовувала Ігри - вправи які сприяють гнучкості язика, цмокання, плямкання, дудіння. Щоб швидше домогтись позитивних наслідків, надала ряд консультацій батькам, як виховувати звукову культуру мови, ігри, які вивчив хлопчик в дитячому садку, продовжував і вдома.



Пропонувала Руслану показати, як шелестить вітер листочками / ш-ш-щ/, як спускає машина повітря / ш-ш-ш /.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка