Випускна ( атестаційна) робота Червоної Тетяни Валентинівни



Скачати 173.98 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір173.98 Kb.
Випускна ( атестаційна) робота Червоної Тетяни Валентинівни

« Створення моделі сучасної методичної роботи в ЗНЗ (із досвіду роботи)».


Для вдосконалення навчально-виховного процесу на сучасному етапі необхідна модернізація всіх систем відносин – і в школі, і поза її межами. Потрібно узгоджувати розвиток школи з інноваціями в системі освіти. Педагогічні інновації – це все, що виникає в результаті творчого пошуку оригінальних, нестандартних розв’язків різноманітних проблем та знаходить відображення в змістові освіти, формах і методах навчально-виховної роботи, структурі й режимі діяльності закладу, управлінні, контролі. Не обходить ця проблема і сільські школи.

Спочатку ми зупинимося на визначенні поняття "інновації", що використовується в книзі "Керування розвитком школи" за редакцією М. М. Поташника та В. С. Лазарєва. У даній роботі поняття "інновація" осмислюється як "цілеспрямована зміна, що вносить у середовище впровадження нові елементи, що викликають перехід системи з одного стану в інший".

Так, школу потрібно вдосконалювати, тому що змінюється епоха, змінюється час. Новий підхід до характеру і рівня професійної діяльності сучасного вчителя пов'язаний з бажанням відійти від стереотипів у навчанні, вихованні й розвитку особистості. Він будується на індивідуально - творчій діяльності педагога, здатного творити й запровадити нові технології, що ефективно реалізують вимоги особисто орієнтованого освітнього простору.

Результатом творчого пошуку можуть бути нові навчальні технології, педагогічні інновації , які мають сприяти розвитку особистості учня – формування його світогляду, високої культури, що необхідно для досягнення успіху в соціумі.

Наголос поставлено саме на те, що освіта буде варіюватися залежно від потреб учня, що школи будуть різними, але головним залишається результат. Людина повинна бути готовою до життя. Оцінювання цього результату має бути, у першу чергу, об’єктивним, різнобічним, ефективним. Школа має допомогти учням оволодіти технологіями життєтворчості, створити умови для самореалізації. Саме тому педколектив нашої школи не один рік працює над розробкою моделі випускника Приазовської школи – патріота своєї школи та села, корисного для суспільства, творця власного життя, толерантного та впевненого в собі.

Компетентнісний підхід у навчанні вимагає від вчителів нашої школи в процесі викладання впроваджувати різні педагогічні технології, наприклад:



  • технологію розвивального навчання Д. Ельконіна – В.Давидова, диференційоване навчання молодших школярів за С. Логачевською застосовують вчителі початкових класів;

  • систему Є.Ільїна: викладання літератури як предмета, що формує людину, «Уроки історії – уроки життя», технологію вивчення матеріалу великими тематичними блоками, інтерактивну технологію проведення уроків критичного мислення на уроках гуманітарного циклу;

  • технологію інтенсифікації навчання на основі схемних та знакових моделей за В.Шаталовим на уроках математики в старших класах.

Обговорюючи питання інновацій у сільській школі, неможливо обійти стороною питання про становлення інновацій у виховних системах.

Виховна функція освітньої установи пов'язана насамперед із формуванням у школярів ціннісного відношення до світу, культури, навколишньому середовищу, з усвідомленням себе в цьому світі і знаходження свого місця серед інших людей.

Суб'єктом гуманістичної виховної системи є вже не тільки педагог, але і самі діти; у цьому і є одна з головних відмінностей від виховної системи впливу, де дитина виступає переважно як об'єкт виховання. У цій парадигмі і педагоги, і діти разом конкретизують, чого варті нові цілі й задачі, переводять їх у ранг практичних і здійснюють у процесі спільної діяльності.

Важливою умовою ефективності гуманістичної виховної системи сільської школи є об'єднання дітей і дорослих у загальний колектив (хоча і різнорідний за своїми функціями - діти, педагоги, батьки). Діяльність і спілкування дітей між собою, дітей і дорослих породжують певні відносини, що, у першу чергу, і визначають виховний потенціал системи. Такі відносини стають предметом особливої турботи педагогів.

Таким чином, поява в педагогічній свідомості й освітній практиці гуманістичної виховної системи надає зовсім нове розуміння саморозвитку.

Школа повинна стати середовищем самореалізації й самоактуалізації особистості. Її головна мета – виявлення та розвиток творчих здібностей дитини – потребує оновлення змісту й форм професійної діяльності педагогів, модернізації їхньої підготовки.

Б. Патон визначав: «Учитель – це той же вчений, але в своїй особливій лабораторії, де він, всебічно вивчаючи учнів, невпинно творить, щоденно веде пошуки найдосконалішим методом проектування доль і душ людських». З усього вищесказаного можна сформулювати основні ідеї педагогіки співробітництва, які допомагають учителям нашої школи успішно працювати в напрямку розвитку творчої особистості учнів:

- спрямованість на індивідуальний розвиток моральних рис і творчих якостей особистості з ухилом на підготовку дослідників;

- головною умовою реалізації цієї моделі – створення диференційованих програм освіти для учнів: прикладний, поглиблений, дослідницький рівні.

- мета педагогіки співтворчості – розвинути дослідницькі вміння з тих предметів, до яких в учня є здібності.

Шляхи розвитку творчої особистості у навчальній діяльності учнів Приазовської ЗОШ:


  • Діагностика – виявлення обдарованих учнів (співбесіда, тести, консультації з батьками, психологом, анкетування, класні години «Розкажи мені про себе», «Мої захоплення» тощо).

  • Складання індивідуальної програми розвитку особистості (згідно з психологічними, фізичними і моральними здібностями).

  • Інтерактивні прийоми на уроці (диференційований підхід, асистент – учитель, керівник творчої групи, модератор тощо).

  • «Вогники» - шефство над молодшими школярами з боку старших учнів.

  • Робота з батьками (лекторій, заохочення батьками творчих дітей).

У процесі виховання не буває стандартних ситуацій і стандартних підходів до застосування способів виховного впливу. Тут педагогіка насамперед є творчою справою. Тому слушною залишається думка А. Макаренка: «…ніякий засіб не можна розглядати відокремлено від системи. Ніякий засіб взагалі, хоч би який ви взяли, не можна визнати ні добрим, ні поганим, якщо ми розглядатимемо його окремо від інших засобів, від цілої системи, від цілого комплексу впливів». У підході до визначення, якими ж шляхами розвивати творчу особистість у позаурочній діяльності, педколектив школи враховує:

а) вікові особливості дітей;

б) індивідуальні особливості фізичного, психічного та соціального розвитку особистості; в) наявність і дієвість засобів виховного впливу:

- через «Веселкову республіку» (шкільне самоврядування);

- через участь у роботі різноманітних гуртків( Спортивного, «Джерельце», «Юний інформатик», «Вишиванка», «Книжкова лікарня», «Конфетті»), через участь у районних, обласних, всеукраїнських конкурсах ( «Ялтинські зорі», «Творча юнь Донбасу», «Податки очима дітей», «Я - джура» , «Перлина Донеччини», , «Дитячі фарби Донеччини», «Донбас – мій рідний край»), олімпіадах, конкурсі знавців української мови імені П.Яцика тощо.

Планомірна робота вчителів школа принесла певний результат: випускники школи кожного року успішно поступають до навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації, працюють викладачами у вузах, отримують другу вищу освіту. Вони впевнені в своїх знаннях та знаходять гідне місце в суспільстві.

Кожен учитель нашої школи певен: усі діти мають творчий потенціал, тому головне завдання вчителя – створити умови для його розвитку.

На всіх рівнях системи освіти України однією з найважливіших проблем вважається підготовка фахівців відповідно до існуючих вимог ринку праці та змісту професії.

Вирішення поставленого завдання залежить від успішного функціонування школи, і зокрема, системи методичної роботи як відносно цілісної системи.

На думку Н.Г.Комаренко, зміст методичної роботи має сприяти впровадженню “сучасних досягнень психолого-педагогічної науки, авторських ідей і технологій передового педагогічного досвіду…”

Зміст методичної роботи, як зазначає Н.П. Волкова, має бути пов’язаним із збагаченням професійного досвіду кожного педагога в колективі, обміном педагогічними знахідками, вивченням передового педагогічного досвіду більш досвідчених колег та зарубіжного педагогічного досвіду.

Досить схожі думки щодо змісту науково-методичної роботи висловлюють А.М.Єрмола та О.Л.Сидоренко і пов’язують зміст методичної роботи з наступними пріоритетними напрямами: підвищення методологічного та теоретичного рівня викладання; оволодіння окремими методиками навчання і виховання; підвищення педагогічної, психологічної та загальнокультурної кваліфікації педагогів. Крім того, зміст методичної роботи має включати вивчення основних державних нормативних документів про освіту.

Таким чином, дослідження різних підходів до визначення змісту методичної роботи дозволило нам зробити висновок, що зміст методичної роботи повинен включати наступні напрями, поєднані в цілісну систему: нормативний, психолого-педагогічний, інформаційний, інноваційний, технологічний, дослідницький, управлінський.

Доведено, що методична робота спрямована не тільки на послідовне удосконалення професійних якостей, збагачення і оновлення наявної системи знань і умінь педагогів, а й на розвиток їх особистісних якостей, самореалізацію у процесі професійної діяльності.

У сучасних умовах розвитку вітчизняної освіти, що супроводжується суттєвими змінами в педагогічній теорії та практиці, шляхами ефективного вирішення завдань навчання і виховання має бути вдосконалення системи методичної роботи в навчальних закладах;


  • зміст методичної роботи повинен носити цілісний, системний характер, охоплюючи усі її напрями;

  • основною метою функціонування методичної роботи є підвищення професійної кваліфікації та вдосконалення педагогічної майстерності педагогів.

Хочеться назвати актуальні тенденції розвитку системи методичної роботи:

  • виявлення ефективних форм підвищення методичної кваліфікації педагогічних працівників на основі вивчення ними передового досвіду, колективних та індивідуальних професійних потреб педагогів;

  • пошук форм і методів організації науково-методичної роботи, що сприяють творчому розвитку педагогів, формуванню їх наукового світогляду та управлінських навичок;

  • запровадження інноваційних технології навчання і виховання;

  • створення авторських методичних посібників, підручників тощо.

Позитивні зрушення в оновленні змісту науково-методичної роботи ґрунтуються на розвитку особистісних та професійних якостей педагогічних працівників. У процесі методичної роботи здійснюються підвищення наукового рівня педагога, його підготовка до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізації, постійне ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання, вивчення і впровадження у шкільну практику передового педагогічного досвіду, творче виконання перевірених рекомендацій, збагачення новими, прогресивними й досконалими методами і засобами навчання, вдосконалення навичок самоосвітньої роботи педагога, надання йому кваліфікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.

Методична робота в сучасній школі передбачає такі напрями:

1) поглиблення філософсько-педагогічних знань, спрямованих на відродження й розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії та методики навчання і виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета і методики його викладання з урахуванням вимог Закону «Про мови» в Україні;

2) вивчення діалектики і принципів розвитку української національної школи; збагачення педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури; вивчення теорії та досягнень науки з питань викладання предметів, володіння сучасними науковими методами; глибоке вивчення й практична реалізація оновлених програм і підручників, розуміння їх особливостей і виконання з позиції формування національної школи;

3) освоєння методики викладання додаткових предметів; випереджувальний розгляд питань методики вивчення складних розділів навчальних програм з проведенням відкритих заходів, використанням наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів;

4) освоєння і практичне застосування теоретичних положень загальної дидактики, методики та принципів активізації навчальної діяльності учнів і формування у них наукового світогляду, виходячи з вимог етнопедагогіки;

5) систематичне інформування про нові методичні рекомендації, публікації щодо змісту й методики навчально-виховної роботи, глибоке вивчення відповідних державних нормативних документів;

6) упровадження досягнень етнопедагогіки, психології та окремих методик і передового педагогічного досвіду із зверненням особливої уваги на використання в діяльності педагогічних колективів зразків національної культури і традицій

Визначено, що зміст методичної роботи обов’язково включає: вивчення педагогами основних державних нормативних документів про освіту; знання актуальних проблем фундаментальних, психолого-педагогічних наук; впровадження інноваційних технологій навчання і передового педагогічного досвіду; участь у науково-дослідній роботі, науково-практичних конференціях, семінарах, конкурсах професійної майстерності та ін.

Таким чином, розглянувши різні напрями здійснення методичної роботи можна зробити висновок, що з метою позитивних змін в її змісті, важливо створити в школі необхідні педагогічні умови організації методичної роботи, це сприятиме запровадженню ефективних форм її організації і дозволить визначити перспективи подальшого вдосконалення педагогічної майстерності, творчого розвитку педагогів.



Методична робота як система

Здійснення повноцінних результативних змін в діяльності школи не можливе без високого рівня науково-методичного забезпечення і стабільно творчо працюючих педагогічних працівників. Тому питання підвищення їх кваліфікації, вдосконалення майстерності, впровадження у масову практику сучасних досягнень психолого-педагогічної науки та передового досвіду залишається пріоритетним.


Система підвищення професіоналізму педагогічних працівників - це цільовий комплекс взаємопов'язаних і взаємообумовлених організаційно-змістовних компонентів. Вона передбачає безперервну післядипломну педагогічну освіту.

Методична робота - основний компонент цієї системи так як здійснюється практично постійно і найбільш повно враховує запити та потреби педагогічних працівників, більш динамічно реагує на потреби педагогічної практики. Її зміст, визначається як загальними цілями розбудови української національної школи так і конкретними завданнями, що витікають з реального стану

професійної діяльності педагогічних працівників.

Отже, методична робота - це є сучасна функціонуюча система організаційного та науково-методичного забезпечення професійного розвитку педагогічних працівників у міжкурсовий період і є дієвим засобом управління навчально-виховним процесом. Ефективність процесу підвищення професійної майстерності вчителів потребує підведення наукової бази до її організації. Оскільки науково-методична робота є цілісним, складним утворенням, то науковий підхід до її організаціїі здійснення буде системний. Розвиток цілісної системи методичної роботи в школі здійснюється відповідно до ряду важливих вимог, які носять принциповий характер, а звідси - основны принципи методичної роботи:

1. Зв'язок з життям, актуальність. Дана група принципів орієнтує організаторів методичної роботи на повний і точний облік соціального замовлення на освіту.


2. Науковість методичної роботи. Цей принцип націлює керівників методичної роботи на досягнення відповідності всієї системи підвищення кваліфікації вчителів сучасним науковим досягненням в різних сферах.

3. Системність методичної роботи. Цей принцип вимагає підходу до методичної роботи як цілісної системи, оптимальність якої залежить перш за все від єдності мети, завдань, змісту, форм і методів роботи з вчителями, від спрямування на високий кінцевий результат.


4. Комплексний характер методичної роботи. Цей принцип передбачає єдність і взаємозв'язок всіх сторін і напрямків підвищення кваліфікації педагогів (по питаннях методики, дидактики і теорії виховання, психології і фізіології, педагогічної етики і розвитку загальної культури).
5. Систематичність, послідовність, безперервність. Дані принципи передбачають охоплення педагогів різними формами методичної роботи протягом всього навчального року, перетворення методичної роботи в частину системи безперервної освіти.

6. Творчий характер методичної роботи - створення в кожній школі своєї власної системи роботи з педагогами.

7. Диференціація підходу до педагогів.

8. Робота по підвищенню кваліфікації педагогів. (Постійний пошук важливих пріоритетних проблем і напрямків підвищення кваліфікації і форм роботи з педагогами).


9. Єдність теорії і практики. Цей принцип виступає одночасно проти двох небажаних крайностей: проти недооцінки ролі і значення теорії (перш за все психолого-педагогічної) і проти надмірної теоретичності методичної роботи, проти розриву між теорією та практикою навчально-виховної роботи.

10. Оперативність, гнучкість, мобільність. Творча суть методичної роботи в умовах динамічного росту школи вимагає вмілого і гнучкого реагування на всі зміни, перебудовуватись у випадку необхідності.

11. Колективний характер методичної роботи. (поєднання загальношкільних, групових і індивідуальних форм методичної роботи).

12. Створення умов для творчих пошуків педагогів. (Важливо створення матеріальних, морально-психологічних, гігієнічних, наявність вільного часу для підвищення кваліфікації і роботи над собою).

Можна також відмітити функції методичної роботи, на основі яких з урахуванням конкретної ситуації повинні ставитися завдання методичної роботи в кожній школі.

Перша группа

Функції методичної роботи стосовно загальнодержавної політики в галузі освіти.


1. Функція осмислення соціальної ролі методичної служби (нормативно-правова база).

2. Функція осмислення педагогічними працівниками передбачає формування готовності до практичного сприйняття положень реформування освіти.



Друга група:

Функції методичної роботи стосовно конкретного педагогічного працівника.


1. Аналітично-оцінювальна. Її сутність полягає передусім у критичному осмисленні існуючої педагогічної практики та особистого професійного досвіду і їх оцінювання.

2. Адаптивна функція. (адаптація до педагогічної професії, до кардинальних змін в освіті, переборення психологічних бар'єрів).


3. Компенсаторська функція.(відтворення частково втрачених знань, нарощування нових, що веде до підвищення педмайстерності).

4. Розвивальна функція системи методичної роботи, що веде до розвитку особистості.


5. Прогностична - полягає у формуванні прогностичних умінь, передбачити результати.
6. Інформаційно-пропагандистська (інформаційне забезпечення діяльності педпрацівників (нормативні документи, наукова література, інтернет і т.д.).

7. Комунікативна (вона сприяє безпосередньому спілкуванню педагога з колегами, науковцями).


8. Стимулююча - заохочення і підтримка педпрацівників щодо професійного розвитку.

Суть і завдання:

Серед шляхів оптимізації методичної роботи можна визначити:


Подолання: формалізму, надмірної регламентації, категоричності, волюнтаризму ("роби тільки так", треба тільки це"...).

Оптимізуючим чинником, насамперед, є доцільний розподіл керівництва методичною роботою.



Директор школи:

1. Визначає організаційну структуру методичної роботи.

2. Визначає провідні проблеми для роботи над ними.

3. Рекомендує голів м/о.

4. Погоджує з головами м/о план роботи м/о.

5. Створює сприятливі умови для методичної роботи.

6. Забезпечує участь педпрацівників у позашкільній системі підвищення кваліфікації.

Директор школи разом з заступником:

- ведуть роботу щодо вивчення й упровадження в практику досягнень педнауки та передового педагогічного досвіду;

- здійснюють контроль за всіма підрозділами методичної роботи

- допомагають організації самоосвітньої праці педагогів



Заступник директора з навчально-виховної роботи:

1. Відповідає за планування методичної роботи.

2. Разом з головами методоб'єднання розробляє заходи, які є складовою річного плану роботи школи.

3. Розробляє та подає на узгодження з директором плани роботи методичних об‘єднань.

4. Практично допомагає головам м/о.

5. Організовує роботу всіх методичних ланок школи, координує їх діяльність.

6. Інструктує методичний актив школи.

7. Організовує роботу шкільного методичного кабінету, науково-методичної ради.

Одним із завдань методичної роботи в школі-інтернаті є активізація творчих здібностей педагогічних працівників. Сьогодення вимагає творчого педагога.
Щоб формувати педагога слід знати його побажання, нахили, сильні і слабші сторони його професійної діяльності.

А звідси організація методичної роботи на діагностичній основі (методи отримання інформації):

- діагностичні анкети (за змістом, функціями, формою);

- відвідування уроків та позакласних заходів;

- аналіз виступів педагогів на засіданнях педради, конференціях, методоб'єднаннях, педконсиліумах, участі в роботі творчих груп (педагогічне спостереження);

- бесіди (позитивне, недоліки, висновки);

- тестування (20-30 контрольних завдань), а потім опрацювання інформації.



Оцінку діяльності педагога можна скласти за окремими шкалами:

1. Психологічні результати діяльності педагога.

2. Функціональні результати діяльності педагога.

3. Структура знань.

4. Гностичні, проектувальні, конструктивні, організаторські, комінкативні уміння.

5. Спрямованість.

6. Характер.

7. Педагогічні здібності.

8. Загальні здібності.

9. Спеціальні здібності.

Процес управління розвитком творчості педагога в школі-інтернаті вміщує планування всієї діяльності колективу на діагностичній основі з урахуванням потреб різних категорій педагогічних працівників.

Практика свідчить, що там, де проводиться відповідна робота на діагностичній основі, відбувається зниження педагогічних труднощів щодо самооцінки вчителя та оцінки заступника директора.

Розвиток і постійне удосконалення змісту освіти, яке передбачає в умовах реформування освоєння нових ідей, закладених в нових навчальних програмах, курсах, знаходить відбиток і в формах методичної роботи.

Розглянемо детально окремі основні форми організації методичної роботи.


Звернемося спочатку до розгляду колективних форм методичної роботи, не забуваючи про те, що в організаційній структурі реальної методичної роботи ці групи форм - колективна і індивідуальна - повинні оптимальним чином поєднуватися.

Однією із самих важливих форм методичної роботи є робота над єдиною науково-методичною темою (проблемою) школи.

При правильному виборі єдиної методичної теми і активній роботі по даній проблемі вона організовує всі інші форми, стає системоутворюючим фактором.

Форми методичної роботи в школі. Планування внутрішкільної методичної роботи освітнього закладу включає такі організаторські форми:

- колективні постійно діючі (методичні об'єднання (кафедри, асоціації), творчі групи, тощо);

- колективні періодичні (педчитання, методичні оперативки, лекторії, групові консультації, тощо);

- індивідуальні (самоосвіта, стажування, наставництво, консультації, дистанційне навчання).

Орієнтовний перелік форм та методів організації методичної роботи з педагогічними працівниками

1. Інструктивно-методичні наради, оперативні наради.

2. методичні об’’єднання.

3. Конференції, науково-практичні конференції.

4. Семінари, проблемні семінари, семінари-практикуми, психолого-педагогічні семінари.

5. Опорна школа.

6. Школа передового досвіду.

7. Школа педагогічної майстерності.

8. Школа молодого педагога.

9. Творчі групи.

10. Педагогічні читання.

11. Педагогічні консиліуми, «круглі столи», «педагогічні посиденьки».

12. Наставництво, стажування.

13. Конкурс «Учитель року», конкурс педагогічної майстерності.

14. Методичні виставки, панорама методичних новинок, педагогічна виставка, книжкова виставка.
15. Предметні тижні, дні відкритих дверей, методичні дні, методичні тижні, відкриті уроки, взаємовідвідування уроків, уроки-панорами.

16. Робота над колективною науково-методичною темою (проблемою).


17. Індивідуальна науково-методична робота.

18. Консультації, співбесіди, аналіз, самоаналіз, бесіди.

19. Вивчення, впровадження передового педагогічного досвіду, інноваційних педагогічних технологій.
20. Творчий звіт викладача, творчий портрет викладача, захист інноваційного проекту.
21. Аукціон, методичний фестиваль, методичний турнір, фестиваль педагогічних ідей і знахідок.

22. Ділова гра, рольова гра, «мозковий штурм», педагогічні дискусії, дебати, аналіз педагогічних ситуацій, тренінги.

23. Самоосвіта. Звіт про курсову підготовку. Огляд наукової, методичної, педагогічної літератури. Творчі відрядження, екскурсії.

24. Доповідь, реферат, виступ, лекції.

25. Випуск методичних бюлетенів.

26. Складання методичних рекомендацій, списків літератури, картотек.

27. Складання й обговорення поурочних і методичних розробок; спільна підготовка і вивчення складних у методичному плані тем, розділів програм.

28. Спільне складання й обговорення планів різних видів позаурочної роботи (вікторин, олімпіад, тематичних вечорів тощо).



29. Різноманітні види спільної практичної роботи викладачів (підбір практичного матеріалу до уроків, позаурочних заходів, текстів письмових робіт, задач, виготовлення наочних посібників, обладнання кабінетів, майстерень, куточків тощо).


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка