Випускна робота Інтерактивні методи навчання на уроках історії та правознавства



Скачати 256.64 Kb.
Дата конвертації03.03.2016
Розмір256.64 Kb.
Закарпатський інститут післядипломної педагогічної освіти

Випускна робота

Інтерактивні методи навчання на уроках історії та правознавства

Виконав:


слухач курсів вчителів історії та

права


вчитель історії та права

Сімерської ЗОШ І-ІІ ступенів

Перечинського району

Пекар І.В.


Керівники:

Шимон Ю.Ю., зав. кабінетом історії та правознавства

Лазар І.В., зав. кабінетом

координаційно-методичної

діяльності

Ужгород, 2013



Зміст

Вступ ____________________________________________________ 3

Зміст, принципи та структура інтерактивного навчання __________ 5

Сучасні технології навчання_________________________________ 9

Інтерактивне навчання на уроках історії та правознавства в

Сімерській ЗОШ І-ІІ ступенів________________________________ 10

Висновки_________________________________________________ 20

Список використаної літератури_____________________________ 21



І. ВСТУП

Мистецтво навчання є мистецтвом збуджувати в юних душах допитливість, а потім задовольняти її. А здорова, жива допитливість буває лише тільки за умови гарного настрою. Коли ж примусом забивають голову знаннями, вони тільки гнітять і засмічують розум. Щоб перетравити знання. Потрібно споживати їх з апетитом.

Анатоль Франс

Дана тема вибрана мною тому, що інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Викладання історії в школі вимагає сьогодні не тільки виконання основних функцій вчителя – навчати і виховувати учня, а й, відповідно, навчатись самому. Це вимагає від педагога творчого підходу, особливо у виборі методичних прийомів, засобів, технологій. Можливо, слід звернутись до відомих педагогів, які радили для досягнення ефективності навчання: «…якомога більше запитувати, опитане засвоювати, тому хто засвоїв, запитувати інших – ці три правила дають можливість учневі перемагати вчителя». Ян Коменський радив і педагогам, і учням якомога частіше застосовувати саме третє правило, адже «навчаючи інших, ми самі навчаємося.»

Все це пояснює, чому саме інтерактивне навчання потрапило в центр уваги як учителів-практиків, так і науковців-дослідників.

Що стосується самого поняття «інтерактив», то це слово запозичене з англійської ( «інтеракт» де «Інтер» - це взаємний. «акт» - діяти ).

Інтерактивний, таким чином, означає «здатний взаємодіяти або перебувати в стані бесіди, діалогу з чимось ( наприклад комп’ютером ) або кимось (людиною)». Інтерактивне навчання – це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учнів,. або учнів між собою. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної та активної взаємодії. Учень і вчитель виступають рівноправними суб’єктами навчання; педагог виступає в ролі організатора процесу навчання.
Організація інтерактивного навчання передбачає спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Під час такої роботи учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.
Моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, творчих робіт,. дослідницьких проектів, діалогічної лекції, групових форм роботи, спільне вирішення загальних, але важливих для кожного учасника завдань – все це передбачає організація інтерактивного навчання.

Зміст принципи та завдання інтерактивного навчання

Державна національна програма «Освіта («Україна ХХІ ст..») орієнтує всю систему освіти на формування освіченої, творчої особистості. Це повинен бути учень зі стійким інтересом до історії, загальною ерудицією, широкими й міцними історичними знаннями, здобутими на уроках і під час позакласної роботи (включаючи факультативи, індивідуальні заняття, самоосвіту тощо); з достатньо високим рівнем загально – навчальних та спеціальних умінь і навичок. Останні передбачають здатність співвідносити історичні явища, користування спеціальною історичною термінологією, узагальнювати історичні факти на основі вивчення джерел, оцінювати їх з позиції загальнолюдських цінностей;розглядати історичні явища у розвитку конкретних – історичних умов.

Схильність учня до активної творчої діяльності формується на уроках різних типів, на яких учителі використовують досягнення передових педагогічних технологій. Інновації, сучасні методи та прийоми навчання.
Метод інтегрованого навчання передбачає використання декількох принципів організації уроку:
1.На початку уроку вчитель поділяє клас на групи зі змінним, залежно від характеру завданням, складом учасників,кожна група визначає лідера, який керує її роботою.

2.Проблемність завдання збуджує активність учнів, спонукає замислюватися над матеріалом, з яким вони працюють, дивитися на факти під різними, навіть несподіваними кутами зору. Для обговорення вчитель обирає важливу проблему,. значущу для учнів, для їхнього сьогоднішнього життя й таку,що викликає позитивні емоції.

3.Опора на учнівський досвід і мінімальні базові знання теми. Вона здійснюється за допомогою анкетування, вступної бесіди, обговорення вступної міні-проблеми тощо.

4.Як правило, проблема, яку розглядають, не має раз і назавжди визначеного рішення. Тому всі під час обговорення створюють власну оригінальну версію. А це, в свою чергу, підштовхує їх до самостійності. Завдання в групі вибирають так, щоб можна було врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного учня.

5.Створення на уроці атмосфери співробітництва учнів і вчителів,. яка виключає страх отримати погану оцінку.

6.Емоційне піднесення і почуття розкутості створюють сприятливий фон для засвоєння знань, формування вмінь і навичок, розкриття здібностей учнів.


Основу такого навчання становить активізація пізнавальної діяльності учнів за допомогою активізації спілкування між собою, учнів з вчителем,. між групами учнів. Таке навчання в західних методиках називають комунікативно-діалоговим або інтерактивним. Відповідно, й методи, які використовують під час такого навчання ( дискусія, рольова гра, моделювання тощо), також дістали назву інтерактивних.

Умовно структуру інтерактивного навчання можна відбити в такій схемі:


Структура інтерактивного навчання


















Корекція










Розв’язання в групі № 1

Прийняття узгодженого рішення




Постановка проблеми

Розв’язання проблеми

Проблема № 1

Розв’язання в групі № 2

Прийняття узгодженого рішення

Діалог










Розв’язання в групі № 3

Прийняття узгодженого рішення



















Корекція

Ця схема досить умовна. ЇЇ окремі компоненти є досить варіабельними. Так, постановка проблеми може бути сформульована вчителем. Розв’язувати цю проблему має весь клас за допомогою системи запитань, поставлених учителем або учнями в межах групи чи всього класу. Проблем на уроці можна розглядати декілька, і не обов’язково всі розв’язувати в групах. Але неодмінною умовою є наявність проблеми та робота з нею в групах, узгоджене рішення й діалог. За підсумками роботи діалог – це досить своєрідне співробітництво учасників навчального процесу: з одного боку,. різних груп учнів, з іншого – учнів і вчителя з метою спільного пошуку вирішення проблеми. Тому робота в групах спрямована здебільшого не на перемогу, пошук недоліків у позиції інших, неприйняття,. відшкодування, чужої думки, а на пошук спільних знаменників, розширення й можливу зміну власного погляду, відвертість у взаєминах.

До інтерактивного навчання не можна ставитися як до універсального засобу викладання й прагнути переведення всього процесу навчання на «Інтерактивні рейки». Логічно говорити про застосування інтерактивних методів викладання. Проблемою є також підготовленість як учителя, так і учнів до цього виду роботи. Тому необхідно починати з налагодження контакту з учнями. «Виклад матеріалу у вигляді лекцій не найкращій спосіб встановлення контакту з учнями – пишуть американські педагоги М.Гендель та І.Фінн, - учнів треба залучати до дискусії й спонукати ставити запитання. Якщо вони надто боязкі або не можуть сформулювати запитання, викладач мусить сам ставити запитання й сформулювати обговорення».

Отже, метод інтерактивного (комунікативно-проблемного)навчання можна поєднувати з груповою роботою на уроці й застосовувати на різних етапах вивчення тем. Його можна застосовувати одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу. На початку нового уроку замість опитування на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або як фрагмент повторювально-узагальнюючого уроку.

Існує декілька варіантів групової роботи: діалог, синтез думок,спільний проект,конференція,диспут, суд,конкурс, «атака на організатора» тощо. Наші вчителі активно використовують на заняттях з історії та правознавства, економіки та літератури, біології та географії інтерактивні методи: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Займи позицію», «Навчаючи – вчуся»,«Робота в парах», «Ток-шоу», «Розігрування правової ситуації в ролях», «Ажурна пилка», «Коло ідей», «Акваріум», «Суд від свого імені», «Прес».



Методи навчання

Методи навчання – це способи спільної діяльності вчителя та учнів, спрямована на досягнення ними навчальних цілей. Існує декілька класифікацій методів навчання.

Методи навчання

За джерелами

передачі

інформації

За джерелами одержання інформації

За домінуванням

учасників освітнього процесу

За зростанням ступеня самостійності

За рівнем активності учасників освітнього процесу

Мовні

(розповідь, бесіда, діалог, дискусія



Пряме дедуктивне (лекція, показ)

Методи вчителя (розповідь, лекція)

Пояснювально-ілюстративні (засвоєння інформації на репродуктивному рівні)

Пасивні

Наочні

(ілюстрація, демонстрація)



Непряме (читання, обговорення, перегляд фільму)

Методи учнів

( вправа, самостійна робота)



Евристичні (розв’язання проблем, висування власних гіпотез)

Активні

Практичні (вправа, лабораторна робота, практична робота, дидактичні ігри)

Індуктивне (ґрунтується на досвіді – рольова гра формулювання висновків

Методи спільної діяльності(бесіда)

Дослідницькі (самостійне дослідження)

Інтерактивні


Сучасні технології навчання

Значущість освіти та її роль у суспільстві вважається ключовою тенденцією розвитку сучасного суспільства. У багатьох країнах світу давно розуміють, що майбутнє – за тією цивілізацією, яка максимально забезпечить розвиток інтелектуального й творчого потенціалу своїх громадян. А це можливо лише за умови належного ставлення держави і суспільств до освіти.

Освіта - одна з найважливіших сфер людської діяльності і визначальний фактор розвитку людства. Це зумовлює необхідність упровадження в освітню практику новітніх технологій, які передбачають навчання, виховання, формування навичок наукової роботи і управління, заснованих на модернізованій дидактичній системі. Результативність цього процесу досягається використанням сучасних високоефективних методів, засобів і прийомів, що забезпечують творче оволодіння величезним масивом наукових знань. У такому контексті інформатизація та інформаційні технології надають освіті нетрадиційного характеру.

В сучасному світі освіта є соціальною і духовною опорою життєдіяльності людей. У сукупності з наукою, суспільно-політичними інститутами, засобами масової інформації культура освіти виступає важливим фактором створення в Україні високоефективної економіки на принципово новій технологічній основі, ключовим засобом формування і виховання високоморальної, інтелектуально та фізично розвинутої особи. Основний вектор даного розвитку пов'язаний із забезпеченням доступу освіти, підвищенням її якості та ролі освіти у вихованні молодого покоління.

Як правило, сучасна система навчання вимагає від учителя історії охоплення великого обсягу інформації, вона орієнтована на рівні «знання» й «розуміння». Це підштовхує на використанні пасивних методів навчання. В середньовіччі використання пасивних методик було виправдане. Учитель мав можливість передати весь обсяг відомої на той час інформації з будь-якого предмета своєму учневі. У сучасному світі ситуація кардинально змінилася. Неможливо одній людині знати все, навіть у якійсь вузькій царині знання. До того ж, як відомо, численні факти добре запам’ятовують комп’ютери. Учні ж повинні мати цілком інші навички:думати. Розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її та застосовувати в конкретних умовах, формулювати й відстоювати особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології. Саме тому я намагаюсь вчити дітей «по сучасному вчитись».

Впроваджуючи в життя інтерактивні технології,я спостерігаю,що вони потребують зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування, як учням, так і педагогу. Починаючи з поступового використання цих технологій ( адже учні ще незнайомі з усіма), . і мені, і учням треба звикнути до них. Старанно готуюсь сам, і підготовлюю учнів. Працюю за принципом «Краще старанно підготувати менше уроків, ніж часто проводити наспіх підготовлені ігри».

Значну увагу приділяю методу випереджального навчання. По-перше, він активізує учнів на уроці, дозволяє вчителю менше на уроці говорити, а більше викладатися дітям.

ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ в

СІМЕРСЬКІЙ ЗОШ І-ІІ ступенів

Особливістю курсів історії є застосування інтерактивних методів роботи: «Мозкового штурму», дискусій, групового навчання, робота в парах «Прес», «Мікрофон», «Навчаючи – вчуся», «Займи позицію», «Випереджальне навчання». Адже не тільки зміст формує в учнів історико-демократичні цінності, а й стиль навчання. Традиційно застосовувані методи, за яких учні лише сприймають знання, що їм передаються, здатні сформувати в учнів тільки визначений, «заданий тип» подальших дій та поведінки, що заважає адаптації особистості в реаліях сучасного світу.

Суть інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це спів навчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці), в якому вчитель, і учні є суб’єктами. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. Інтерактивні технології найбільше відповідають особистісно-зорієнтованому підходу до навчання. В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення,застосовуються рольові ігри. Тому ІТН найбільше сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню особистих цінностей, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.

Саме тому у своїй практичній діяльності я намагаюся, починаючи з 5-го класу, застосовувати ІТН.

Спостерігаючи, аналізуючи, приходжу до висновку, що завдяки новим, сучасним технологіям учні набагато краще розуміють глибину змісту, прекрасно освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосовування, аналіз, синтез, оцінку). При цьому відсоток учнів, які засвоїли знання, досить високий (понад 60). Змінюється роль учнів. Вона активна: учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання. Використовуючи в тому чи іншому класі, ту чи іншу інтерактивну технологію, переконуюсь, що змінюється і настрій учнів. Вони не є пасивними слухачами, чи спостерігачами, а учасниками навчального процесу. Такий метод дає змогу мені та учням більше і краще засвоювати програмовий матеріал.

Часто проводжу з учнями особливе організаційне заняття, створюю з ними «правила роботи в класі». Налаштовую їх на старанну підготовку. Спочатку використовую прості інтерактивні технології - робота в парах, малих групах, мозковий штурм, мікрофон, тощо. Коли в мене і в учнів з’являється досвід подібної роботи, такі заняття проходять набагато легше, а підготовка не займає багато часу.

Використання інтерактивних технологій – не самоціль. Це лише засіб для досягнення такої атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно-орієнтовне навчання. А тому, коли учням даний метод не цікавий, підготовлюю інший, який учням більше до вподоби.

З метою урізноманітнення форм і методів інтерактивних технологій, оптимізації, конкретизації навчально-виховного процесу, кращого, правильнішого, швидшого запам’ятовування матеріалу на уроках історії систематично проводжу історичні диктанти. Складаючи їх, намагаюся врахувати всі аспекти, що торкаються даної теми, а саме: (дати, історичні діячі, події, битви, терміни, держави, міста, народи, назви островів, півостровів, морів, гір і т.д.) . Самі диктанти складаю у вигляді тестів. Учням подобається така форма роботи. Вони охоче виконують завдання. Мені, як учителю, це допомагає. По-перше, учні краще засвоюють програму. По-друге, урізноманітнює урок. По-третє, дає змогу більше учнів оцінити. По-четверте, йде повторення пройденого програмового матеріалу.



Робота з картою на уроках історії України.

7 клас

Окрім основних прийомів мислення ( аналіз, синтез, порівняння ) та загальних прийомів навчальної роботи ( вміння працювати з книгою, складати план та ін.. ), які застосовуються під час вивчення кожного предмета, потрібно оволодіти спеціальними прийомами, без яких неможливо вивчати окремі предмети (наприклад, робота з історичною картою).

Г.О.Фрейман та Г.В.Белоногіна вважають, що учень, вивчаючи історію, повинен оволодіти такими картографічними вміннями (див. табл.).


6 клас

7 клас

8 клас

9 клас

1)навчитися читати карту, показувати на ній історичні місця, визначати географічне положення країни, рельєф місцевості, знати легенду карти.

2) виконувати завдання по контурній карті




1) працювати з картою, вміти читати її.

2)використовуючи карту, знаходити причини та наслідки історичних подій



під час роботи з картою вміти виділяти інформацію, яка б допомогла розібратися у міжнародних відносинах, політичних інтересах тієї чи іншої країни

вільно читати карту, користуватися нею як одним із джерел інформації, встановлюючи характеристику історичних подій, явищ процесів

К.Баханов серед картографічних умінь, локалізації історичних подій у просторі виділяє комплекс специфічних умінь:



  • Читати історичну карту ( визначити географічне положення регіону, розселення народів, торгові шляхи, зміни у кордонах країн та ін..);

  • Користуватися картою як джерелом знань;

  • Заповнювати контурну карту.

c:\users\admin\pictures\2013-10-27 3\3 001.jpg
Розвиток умінь локалізувати події у просторі здійснюється з допомогою різних вправ:

  • робота на великих оглядових настінних картах- атласах;

  • складання картосхем військових дій;

  • використання аплікацій;

  • виконання проблемних завдань і лабораторно-практичних робіт на картографічному матеріалі;

  • уявні подорожі;

  • конкурси знавців історичної карти, вікторини та ін.

Мій досвід викладання свідчить, що запорукою успіху цієї роботи є систематична робота з картою – від уроку до уроку, від теми до теми. Завдання мають бути цікавими, різноманітними, різного рівня складності, щоб будь-який учень знайшов собі вправу по силах. Нижче подано завдання, які використовую на уроках з історії України у 6-7 класах.


Урок 6. «Землероби та скотарі. Трипільська культура»

1.Яким кольором на карті (Україна. Історичний атлас. 7 клас. – К., Мапа. – С.2) позначена територія поширення трипільської культури? (Жовтим)

2. У басейнах яких річок розташувалися поселення трипільців? (Прут, Дністер, Буг, Дніпро)

3. Використовуючи масштаб карти та лінійку, визначте найбільшу протяжність території трипільців з півночі на південь (8,5 см х 80 = 680 км) та із заходу на схід (6,0 см х 80 = 480 км), оскільки 1 см на карті = 80 км.

4.*Користуючись картою атласа, покажіть на сучасній карті України територію поширення трипільської культури. (Вам допоможе завдання 2.)

РОБОТА В МАЛИХ ГРУПАХ

Робота в малих групах дозволяє учням набути навичок, що необхідні для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу командою. Ідеї, що виробляються у групі, допомагають учасникам та учасницям бути корисним одне одному. Висловлення думок допомагає їм відчути власні можливості та зміцнити їх.



c:\users\admin\pictures\2013-10-27 2\2 001.jpg

Об’єднуючи учнів у малі групи, я розподіляю завдання між групами. Вони повинні за короткий час (як правило, 3-10 хв.) виконати це завдання та представити результати своєї групи.

Більшість завдань опрацьовується саме в малих групах або парах. Це пояснюється тим, що учням краще висловитися в невеличкій групі, при цьому робота в малих групах дає можливість заощадити час на уроці, бо зникає потреба вислуховувати кожного у великій групі. Ось як я починаю роботу з малими групами:

1.Швидко об’єдную учнів у малі групи (4-6 осіб).

2. Ознайомлюю їх з ролями, які вони можуть виконувати.

Спікер (керівник групи):



  • Зачитує завдання групи;

  • Організовує порядок виконання;

  • Пропонує учасникам групи висловитися по черзі;\

  • Заохочує групу до роботи;

  • Визначає доповідача.

Секретар:

  • Веде записи результатів роботи своєї групи;

  • Записи веде коротко і розбірливо;

  • Як член групи, має бути готовий висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві.

Спостерігач (тайм-кипер):

  • Стежить за часом;

  • Заохочує групу до роботи.

Доповідач:

  • Чітко висловлює думку групи;

  • Доповідає про результати роботи групи.

3.Даю кожній групі конкретне завдання та інструкцію щодо організації

групової роботи:

1) можна починати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі;

2) слід дотримуватися одного з правил активного слухання, коли хтось

говорить. Усі слухають і не перебивають. Намагатися обговорювати ідеї,

а не особи учнів, які висловили цю ідею;

3) утримуватися від оцінок та образ учасників групи;

4) намагатися в групі дійти спільної думки.

4. Даю час на виконання групової роботи. Під час групової роботи надаю

кожній груп потрібну допомогу.

5. Пропоную групам представити результати роботи.

6. Коментую роботу груп.


Приблизно таким чином я організовую роботу в групах до того часу, коли вона стане звичною для учнів.

У процесі групової навчальної діяльності керую роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які пропоную групі та які визначають діяльність учнів. Стосунки між мною та учнями набувають характеру співпраці, тому що я безпосередньо втручаюсь в роботу груп тільки в тому випадку, якщо в учнів виникають запитання і вони самі звертаються по допомогу до мене. Це їхня спільна діяльність. Групова навчальна діяльність, на відміну від фронтальної та індивідуальної, не ізолює учнів одне від одного, а навпаки, дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці.

Відомо, що учням буває психологічно складно звертатися за поясненням до вчителя і набагато простіше – до ровесників.

Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що групова навчальна діяльність сприяє активізації й результативності навчання школярів, вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності, умінню доводити і відстоювати свою точку зору, а також прислуховуватися до думки товаришів, культурі ведення діалогу, відповідальності за результати своєї праці. Групова навчальна діяльність на занятті створює певні умови для формування позитивної мотивації учіння школярів. Як вважають В.В.Виноградова, О.К.Дусавицький, В.В.Рєпкін, це відбувається в групах, де створено умови доброзичливості, чуйності, оволодіння учнями формами взаємодопомоги. Як свідчить шкільна практика, під час групової роботи активізується діяльність всіх без винятку її виконавців. Психологи пояснюють це тим, що «одна з найважливіших характеристик людини в групі полягає в тому, що вона звертається до своєї групи як джерела орієнтації в навколишній дійсності».

Як вид навчальної діяльності школярів, групова діяльність є багатофункціональною.

У груповій навчальній діяльності учні показують високі результати засвоєння знань, формування вмінь. Пояснюється це тим, що в цій роботі слабкі учні виконують за обсягом будь-яких вправ на 20-30% більше, ніж у фронтальній роботі. Групова форма роботи сприяє також організації більш ритмічної діяльності кожного учня.




Функції групової навчальної діяльності:


  • Мотиваційна.

  • Розвивальна.

  • Навчальна.

  • Виховна.

  • Організаційна.

Важливу роль групова діяльність відіграє у досягненні виховної функції навчання. У груповій навчальній діяльності формується колективізм, моральні, гуманні якості особистості. Важливу роль у формування цих якостей відіграють особливості організації групової роботи; розподіл функцій та обов’язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємна вимогливість і допомога, взаємоконтроль і взаємооцінка.

Групова навчальна діяльність виконує й організаційну функцію. Полягає вона в тому, що учні вчаться розподіляти обов’язки, вчаться спілкувати одне з одним, розв’язують конфлікти, що виникають у спільній діяльності. В груповій роботі дитина бере на себе функції вчителя і виконує види діяльності,що розцінюються як дорослі.

Таким чином, групова форма навчальної діяльності, порівняно з іншими організаційними формами, має низку значних переваг:



  1. за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;

2) висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;

3) формується вміння співпрацювати;

4)формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;

5) розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, самоконтроль,

взаємоконтроль).
Робота в парах

Однією з форм роботи в малих групах є робота в парах. Ставлю учням питання для дискусії або гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, учням надається певний час для того, щоб продумати можливі відповіді або знайти рішення самостійно.



c:\users\admin\pictures\2013-10-27 1\1 001.jpg

Об’єднуючи учнів у пари, визначаю, хто з пари почне висловлюватись, прошу їх обговорити свої ідеї одне з одним. Краще одразу визначити час на висловлення кожного з учасників пари і спільне обговорення. Це допомагає учням спочатку звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.

Кожна пара обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію. Роботу в парах практикую в основному в 6-9 класах. Досвід показує,що така форма (технологія) роботи забезпечує ще вищі показники у роботі на уроці. Учням подобається працювати з колегою по парті. А вчитель легше, доступніше і ефективніше проводить навчально-виховний процес.

Тема «ЯК ГРОМАДЯНИ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ЖИТТІ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ДЕРЖАВИ»



ОБЛАДНАННЯ

Великі аркуші паперу, маркери, дошка, картки із завданням для кожної групи.



ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН І МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ 13

1.Вступна частина

Обговорення у загальному колі – 3-5 хв.



2. Основна частина

Обговорення у загальному колі ст. 36 – 2-3 хв.

Робота з текстом та обговорення статей у загальному колі – 5-7 хв.

Робота в групах – 12-15хв, презентація результатів групової роботи – 15-17хв.



3.Заключна частина

Обговорення в загальному колі – 4-5 хв.

Твір за три хвилини та презентація кількох робіт – 5-7 хв.

ВАРІАНТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

1.Вступна частина уроку

Розпочинаю урок з обговорення у загальному колі запитань: навіщо громадяни об’єднуються? Які форми об’єднання громадян ви знаєте? Що означає конституційне право громадян на об’єднання? Які об’єднання громадян існують?

Представляю тему та обговорюю з учнями очікувані результати, що вони мають досягти на цьому уроці:


  • розповідати про діяльність дитячих і громадських організацій в Україні;

  • моделювати демократичні процедури прийняття колективних рішень;

  • висловлювати власну позицію щодо громадянської активності особи.

2.Основна частина уроку

Пропоную учням прочитати статтю 36 Конституції України і запитую, що означає її положення “Громадяни... мають право на свободу об’єднання”, чим відрізняються громадські організації від державних органів, а чим - політичні партії від громадських організацій.

Зауважую, що учні як повноправні громадяни також мають право на об’єднання і створення власної організації - дитячої чи молодіжної. Зазначаю, як це зробити в рамках чинного законодавства, присвячується наступний етап їхньої діяльності на уроці.

Для виконання завдання (8) запрошую учнів об’єднатись у п’ять малих груп і пропоную прочитати положення законодавства, наведені у підручнику (із Закону України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” (статті 2, 4, 5, 6), із Закону України “Про об’єднання громадян” (статті 9, 10, 13, 14, 15, 18).

Обговоріть, чи зрозуміли учні:


  • Хто і навіщо може об’єднуватись у молодіжні і дитячі організації?

  • Хто може виступати засновниками і членами організації?

  • Де можуть бути створені організації (з яким статусом)?

  • Хто приймає рішення про створення організації?

  • Що записують у Статуті організації?

  • Що таке легалізація і що таке реєстрація організації?

  • Що таке символіка організації і хто її створює ?

Потім надаю кожній групі окреме завдання (краще написати їх на картках): перші чотири групи “створюватимуть” молодіжну або дитячу громадську організацію, а п’ята — представлятиме громадян поза громадськими організаціями.

Завдання для першої — четвертої груп:


  • визначте, яке саме об’єднання створюватиметься;

  • придумайте його назву;

  • складіть перелік основних положень статуту;

  • придумайте символіку (емблему, логотип, девіз організації) та намалюйте і напишіть всі ідеї на великому аркуші;

  • визначте, якою є процедура легалізації та складіть заяву чи повідомлення (на окремому аркуші паперу);

  • підготуйтесь до яскравого і привабливого представлення результатів своєї роботи класу (до 3 хв), під час якого бажано загітувати та залучити “вільних від членства громадян” до своїх організацій.

Завдання для п’ятої групи:

  • підготуйте запитання для оцінювання результатів роботи інших груп, що ставитимуться під час презентації. Не забувайте, що ваші запитання мають ґрунтуватись на положеннях законодавства.

  • коли перша — четверта групи представлятимуть свої організації, оберіть одну з організацій, до якої ви хотіли б вступити. Обґрунтуйте свій вибір.

Відводжу на роботу груп та підготовку до презентації їхньої роботи до 15 хв. Потім нехай 1-4 групи протягом 3 хв кожна представляють по черзі “свої” організації. Учасники 5-ої групи мають задавати запитання щодо статутів, порядку членства, цілей, реєстрації організацій тощо.

Наприкінці кожен із членів 5-ої групи має оголосити, до якої організації він чи вона хотіли б приєднатись та пояснити, чому.



3. Заключна частина уроку

На завершення уроку обговорюю з учнями у загальному колі такі запитання:



  • Як те, що ви сьогодні обговорювали, пов ’язане з вашою роллю громадянина України ?

  • Чи вдалося вам дізнатись більше про те, як і для чого громадяни об’єднуються ?

  • Про що ви хотіли б дізнатися більше ?

Нагадую їм казку про Хортона і запитую чому голос однієї людинки вирішив долю містечка Хтось ?

Прошу їх визначити для себе і викласти у 3-хвилинному творі свої думки про те, яке значення для людини має її активна участь у житті держави, громади. Вислуховую кілька творів учнів за їхнім бажанням. На цю роботу відвожу до 6 хв.

Коментую домашнє завдання і пропоную учням обрати одне-два з наведених.

4.Домашнє завдання:


  1. Подумайте і дайте відповідь: що таке об’єднання громадян? Що таке громадська організація? Чим громадська організація відрізняється від політичної партії? Що таке статут?

  2. Термін “політика” у перекладі з грецької мови означає “державна діяльність”, інколи його тлумачать як уміння (мистецтво) управляти. Поясніть, чому. Як ви це розумієте?

  3. Як громадяни України долучені до управління державою? А місцевими справами? Свою думку аргументуйте.

  4. Чи є, на вашу думку, надання громадянам країни права вільно створювати об’єднання та бути членами різних об’єднань тестом держави на демократію? Чому?

ВИСНОВКИ

Методична наука сучасності по праву вважає, що інтерактивне навчання на сьогодні має значні переваги над традиційними методами навчання. Інтерактивні навчально-педагогічні технології дають змогу краще розвивати, засвоювати навчально-програмовий матеріал, вони допомагають вчителю активізувати учнів, дають поштовх до поліпшення логічного мислення. Інтерактивне навчання допомагає вчителю тісніше згуртовувати учнів на співпрацю, на високий кінцевий результат.

Створюючи на уроках атмосферу діловитості, активності ( за допомогою інтерактивних технологій, учні домагаються значно кращих навчальних досягнень). Вчитель легше розвиває в учнів самостійність. За допомогою сучасних методів навчання учні впевнено набувають комплексу повноцінності. Тут вони проявляють себе як справжні учасники навчального процесу. Бо саме на таких нетрадиційних уроках, як: урок – гра, дискусія, урок з використанням тестів, алгоритмів, урок з використанням таких методів, як: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Займи позицію», «Навчаючи – вчуся», «Робота в парах», «Ток-шоу» діти активізуються стають емоційно-енергійними логічно розвиненими. В кінцевому рахунку ерудованими.

Запроваджуючи на уроках історії такі новітні технології як «мікрофон», «розігрування історичної ситуації в ролях», «Ажурна пилка», «Коло ідей», «акваріум», «Прес» і інших, учні вчаться досягти мети.



Використовуючи інтерактивне навчання, я прийшов до висновку, що вчителю і учням набагато легше і цікавіше на уроці. Та й знання стають міцнішими. Тому у подальшому буду розвивати інтерактивні інноваційні технології, яким на сьогодні, як на мене, не має альтернативи.

Список

використаної літератури


  1. Баханов К. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі. Запоріжжя 2000 р.

  2. Громова Г. робота в малих групах «Історія в школі». – 2001р., №14.

  3. Коритко А. Робота з картою на уроках історії України. 7 клас. «Історія в школі» - 2007р., №5.

  4. Живолун С. Інтерактивне навчання на уроках історії та правознавства. «Завуч2 – 2003р., №19 (169).

  5. Геніг С. Використання інтерактивних технологій в умовах групового навчання. «Історія в школі», 2008р., №33.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка