Випускна робота



Сторінка1/4
Дата конвертації09.03.2016
Розмір0.54 Mb.
  1   2   3   4
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ»ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ



ВИПУСКНА РОБОТА

Комплексний підхід до формування професійної компетентності педагогів

Слухач групи:

Балтер Галина Борисівна,

Заступник директора з НВР ЗОШ № 14

Керівник роботи: До захисту:

__________________ Завідувач кафедри:

__________________ ____________________

м. Запоріжжя

2014


Зміст

  1. Вступ. Професійна компетентність учителя як запорука успішності суспільства.

  2. Комплексний підхід до формування професійної компетентності педагогів ( теоретична частина)

  3. Комплексний підхід до формування професійної компетентності педагогів ( практична частина)

  4. Висновки

  5. Список використаної літератури

1.Вступ. Професійна компетентність учителя як запорука успішності суспільства.

Професія вчителя, призначення якої - виховувати підростаюче покоління,- вимагає від людини бути громадянсько-зрілою особистістю, якій мають бути притаманні ідейно-моральні якості, вона має усвідомлювати свої права, обов'язки, відповідальність перед державою, суспільством, самим собою, а також  володіти сформованою професійною компетентністю, щоб відповідати тенденціям розвитку українського суспільства.

У вітчизняній та зарубіжній педагогіці питанню формування професійної компетентності вчителя присвячені роботи А.Амонашвілі, М.Коломійця, В. А. Адольфа, Т. Г. Браже, С. В. Будака, М. К. Кабардова, О. М. Шиян, Д. Бритела, Р. Квасниці, В. Ландшеєр,  П. Мерсера, М. Робінсона та інших. Поняття професійної компетентності вчителя формулюється в довідковій літературі наступним чином: «володіння вчителем необхідною кількістю знань, вмінь і навичок, що визначають сформованість його педагогічної діяльності, педагогічного спілкування і особистості вчителя як носія певних цінностей, ідеалів і педагогічної свідомості».

Проте єдиного підходу до визначення поняття «професійна компетентність вчителя» нема.

На думку В.А. Адольфа «професійна компетентність - це складне утворення, що включає в себе комплекс знань, вмінь, властивостей і особистісних якостей, які забезпечують варіативність, оптимізацію та ефективність побудови навчально-виховного процесу».

А.П. Акімова трактує професійну компетентність вчителя як суму знань, вмінь, навичок, засвоєних суб'єктом в процесі навчання, - у вузькому розумінні поняття, і як рівень успішності взаємодії з навколишнім середовищем - у широкому.

Професійна компетентність вчителя - це сукупність різнобічних знань і практичних навичок, які допомагають успішно виконувати педагогічну діяльність, вроджених здібностей до співпраці з іншими людьми, в поєднанні з належними моральними  якостями.

До елементів професійної компетентності Н.В. Кузьміна відносить наступні:



  • спеціальна компетентність в галузі дисципліни, що викладається;

  • методична компетентність в галузі формування знань, умінь і навичок в учнів;

  • психолого-педагогічна компетентність в області мотивів, здібностей,спрямованості учнів;

  • аутопсихологічна компетентність - рефлексія педагогічної діяльності.

Згідно з В.Ю. Кричевським існує 4 типи професійної компетентності:

  • функціональна, яка характеризуєтсья професійними знаннями і вмінням їх реалізувати;

  • інтелектуальна, вона виражається в здатності аналітично мислити і здійснювати комплексний підхід до виконання своїх обов'язків;

  • ситуативна, що дозволяє діяти залежно від ситуації;

  • соціальна - передбачає наявність комунікативних та інтегративних здібностей.

Але, незважаючи на досить значну кількість наукових праць щодо теоретичного обґрунтування управління професійною компетентністю учителів, у практичній діяльності сучасної школи проблема зростання педагогічної компетентності залишається актуальною.

Управління розвитком професійної учителів безпосередньо залежить від якості методичної роботи в школі, оскільки навчання учителя продовжується все життя.



3.1 Комплексний підхід до формування професійної компетентності педагогів

Професійна компетентність учителя – це сукупність його особистісних якостей, загальної культури та кваліфікаційних знань, умінь, методичної майстерності, гармонійна інтеграція яких в педагогічній діяльності дає оптимальний результат.

На перший план висуваються внутрішні фактори учителя: особистісні якості, тобто структура особистісних здібностей та рис характеру, його загальна культура, управлінські та організаторські можливості, а вже потім – кваліфікаційна компетентність, яка передбачає знання, уміння, навички з отриманої спеціальності.



Професійна компетентність – це базова характеристика діяльності спеціаліста; вона включає як змістовий (знання), так і процесуальний (уміння) компоненти і має головні суттєві ознаки, а саме: мобільність знань, гнучкість методів професійної діяльності і критичність мислення.

Професійно-педагогічна компетентність учителя є складною багаторівневою стійкою структурою його психічних рис, що формується внаслідок інтеграції досвіду, теоретичних знань, практичних умінь, значущих для вчителя особистісних якостей і має окреслені суттєві ознаки (мобільність, гнучкість і критичність мислення).

Поняття “компетентність” (лат.competens – відповідний, здібний) означає коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі.

Під професійною компетентністю педагога розуміють особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно і ефективно реалізувати цілі педагогічного процесу.

Для цього потрібно знати педагогічну теорію, уміти застосовувати її в практичній діяльності.

Компетентність” визначає рівень професіоналізму особистості, а її досягнення відбуваються через здобуття нею необхідних компетенцій, що є метою професійної підготовки фахівців.

Під компетенціею ми розуміємо сукупність взаємозалежних якостей особистості (знання, уміння, навички, способи діяльності), необхідних для якісної продуктивної діяльності.

Компетентність визначаємо як володіння відповідними компетенціями.

Аналіз визначень педагогічної компетентності дає змогу стверджувати, що педагогічна компетентність є системою наукових знань, інтелектуальних і практичних умінь і навичок, особистісних якостей і утворень, яка при достатній мотивації та високому рівні професійності психічних процесів забезпечує самореалізацію, самозбереження та самовдосконалення особистості педагога в процесі професійної діяльності.

Сучасна модель професійно – компетентного вчителя:


  1. інформаційна компетентність

  2. психолого - педагогічна компетентність

  3. соціальна компетентність

  4. методична компетентність

  5. інтелектуальна компетентність

  6. управлінська компетентність

Насправді компетентностей в цій моделі може бути більше або менше.

  1. Інформаційна компетентність – сучасний педагог повинен володіти інформаційними технологіями, уміти визначати необхідні джерела інформації, працювати з ними.

  2. Психолого – педагогічна компетентність – учитель має бути здатним до використання психологічних знань в організації взаємодії в освітній діяльності.

  3. Соціальна компетентність – це комунікативні навички вчителя, культура його міжособистісних відносин, уміння працювати в команді, здатність до мотивації та переконання, уміння уникати конфліктів, а в разі потреби розв’язувати їх.

  4. Методична компетентність – педагог повинен знати методику викладаня предмета, педагогіку як основу професіоналізму, педагогічні технології, уміти визначати та конструювати сучасні педагогічні проекти, узагальнювати досвід роботи.

  5. Інтелектуальна компетентність – учитель має брати участь у науково-експериментальній, дослідницькій роботі, працювати з науковою літературою

  6. Управлінська компетентність – сучасний педагог забезпечує організацію як особистої діяльності, так і діяльності учнів; здійснює контроль та оцінку педагогічного процесу і його результатів. І не тільки організовує, а й приймає та ухвалює рішення, відповідає за них.


Зорієнтувати учителя на систематичну роботу над собою – завдання, яке ми ставимо перед собою як управлінці. У процесі роботи дійшли висновку, що однією з умов зростання професійної компетентності учителя є мотивація, оскільки прагнення людини знайти себе в діяльності й пізнати себе в результатах своєї праці беззаперечне і відзначається всіма. Тому на засідання методичної ради школи було вирішено створити модель управління підвищенням фахової майстерності учителів школи.

В її основі – функції управління:

  1. планування,

  2. прогнозування та діагностування,

  3. організаційно – методична функція,

  4. мотиваційно – стимулююча функція,

  5. оцінювально – корекційна функція.

Планування, прогнозування, діагностування


Організаційно – методична функція

Мотиваційно – стимулююча функція

Оцінювально – корекційна функція

Під час планування ми спираємося на нормативно – правову базу:

Закон України «Про освіту»

Закон України «Про загальну середню освіту»

Державні стандарти



Джерелами планування є аналіз навчально – виховного процесу, вивчення особистості кожного учителя з метою виявлення як його утруднень, так і творчого потенціалу.

Для успішного проведення цієї роботи систематично проводимо діагностування професійних та особистісних якостей учителів, оскільки діагностика передбачає розв’язання багатьох питань під час планування та здійснення методичної роботи, підвищення професійної майстерності учителів, ефективного задоволення їх професійних запитів та потреб, визначення сильних та слабких сторін у роботі учителів школи.



Саме аналіз професійних запитів і потреб учителів дає змогу здійснювати комплексний підхід до кожного вчителя, ураховуючи при цьому його професійні можливості, та створити організаційно – методичні умови для формування професійної компетентності кожного учителя.

Ця функція передбачає участь учителів у засіданнях методичної ради школи, шкільних методичних об´єднань, роботу учителів у різноманітних творчих групах ( шкільних, районних, міських, обласних), участь учителів у проведенні семінарів, конференцій, участь у різноманітних фахових конкурсах, на курсах підвищення кваліфікації учителів.

Наступна функція управління – мотиваційно – стимулювальна.

Це створення позитивного психологічного клімату в колективі, делегування учителям повноважень адміністрацією закладу, наставництво, атестація, творчі звіти, залучення учителів до науково – експериментальної роботи, проведення відкритих уроків та заходів, до вивчення та поширення ППД, до публікацій в фахових журналах, до участі в конкурсах професійної майстерності.

Заключна функція – оцінювально – корекційна.

На цьому етапі ми аналізуємо результативність роботи кожного педагога школи. Після аналізу проводимо співбесіду з колегами, пропонуємо за необхідністю методичні консультації, розробляємо корекційні заходи, надаємо управлінсько – методичну підтримку, заохочуємо до подальшої сумісної роботи

Як ми заохочуємо учителів до активної професійної діяльності?

Оголошуємо учителям школи подяки, надаємо сертифікати, нагороджуємо грамотами, посилаємось на їх думки у ході обговорення актуальних проблем освіти, збільшуємо строк відпустки (називаємо її методичною відпусткою), надаємо перевагу під час розподілу педагогічного навантаження, призначаємо до резерву адміністрації на керівні посади.

У процесі роботи ми дійшли висновку, що саме від задоволення професійних потреб учителів залежить їх професійний рівень

Усім відомо, що однією зі складових професійної компетентності учителя ї самоосвітня діяльність.

Саме їй останнім часом приділяється велика увага, тому що в ході її педагог задовольняє власні пізнавальні потреби та вдосконалює здібності, осмислює особистий досвід викладання, підвищує рівень власної професійної компетентності. Її результати – розвиток учнів, а не тільки самовдосконалення в особистому та професійному планах.

Самоосвіта педагога – свідома діяльність з удосконалення своєї особистості як фахівця: адаптування своїх індивідуального неповторних якостей до вимог педагогічної діяльності, постійне підвищення професійної компетентності та неперервне вдосконалення якостей своєї особистості.

А оскільки навчити самого себе значно складніше, ніж когось, вона передбачає методичний супровід. Він має бути багаторівневий і обов’язково поступовий.
Тут буде доречно розглянути "Принцип восьми само", запропонований Н. Бухловою:


  • самооцінка,

  • самооблік,

  • самовизначення,

  • самоорганізація,

  • самореалізація,

  • самокритичність,

  • самоконтроль,

  • саморозвиток.

На підготовчому етапі велику роль відіграє готовність до постійного зросту, до творчості.

Головним етапом підготовки педагога до самоосвітньої діяльності вважається діагностичний.

Сучасна педагогіка дає широкий спектр форм і методів діагностики рівня педагогічної майстерності (анкети, опитувальники, тести, програми тощо), які допоможуть визначити рівень методичної підготовки педагога, педагогічної майстерності.

Але результативність самоосвітня діяльність матиме тоді, коли правильно спланована, бо можна щодня гортати сторінки науково-методичної преси чи спеціальних сайтів Інтернету та залишатись на низькому професійному рівні.

Саме тому виключного значення надається програмам самоосвітньої діяльності педагогічного працівника.

Правильно розроблені програми, плани дадуть змогу педагогові відчути свої можливості.

За словами В. Сухомлинського "немає людей більш допитливих, невгамовних, більш одержимих думками про творчість, як учителі".

Оскільки творчість – це діяльність, результатом якої є щось якісно нове, неповторне, оригінальне і навіть суспільно-унікальне, то кожного керівника закладу чи методиста турбує питання: як сформувати здібність до творчої роботи та як підтримувати світоч творчості, щоб він якомога довше не загасав, і давав плоди.

Навчання педагога не може мати зупинок, перерв, не може закінчуватись.

К. Ушинський зазначав, що "учитель живе до тих пір, доки вчиться, як тільки він перестає вчитись у ньому вмирає вчитель".

Самовдосконалення як соціальний процес базується на вимогах суспільства та професії до особистості фахівця. Причому вимоги, що пред’являються спеціалісту, повинні бути вище тих можливостей, що має людина

Ще однією важливою передумовою процесу самовдосконалення є ставлення самого фахівця до вимог, що висуваються.

Звісно, якщо він байдуже ставиться до них, про розвиток особистості не йдеться.

Необхідно формувати самосвідомість людини як творчого професіонала.

Зміст такої підготовки ґрунтується, перш за все, на гуманістичному уявленні про завдання професійної діяльності, бажаних якостях людини, зокрема, її фахової свідомості та мислення, творчих активних дій у рамках відведеної компетенції.
Структура процесу самовдосконалення складається із чотирьох етапів: самоусвідомлення та прийняття рішення здійснювати процес самовдосконалення;


  • планування та вироблення програми самовдосконалення;

  • безпосередня практична діяльність з реалізації поставлених завдань, пов’язаних із роботою над самим собою;

  • самоконтроль та самокорекція цієї діяльності.

Самоосвіта педагога не повинна зводитись до відновлення знань, якими він оволодів у ВНЗ, мова йде про ознайомлення з новітніми педагогічними та психологічними дослідженнями, пошук нових напрямів у методиці й організації навчально-виховного процесу, розгляд на високому науковому рівні педагогічних проблем, що викликають утруднення у практичній роботі. Проблема самоосвіти педагога в контексті його професійної самосвідомості має поступальний рух.

На сьогодні виникла необхідність у більш глибокому вивченні діяльності педагога з метою визначення рівня його професійної підготовки, компетентності, об’єктивної оцінки його праці.

Сьогодні педагоги повинні розуміти, що бути гарним професіоналом означає бути в постійному пошуку, зростанні, розвитку.

Праця педагога відрізняється високою мобільністю, надзвичайною складністю, вимагає від нього глибоких і різнобічних наукових професійних знань, умінь, навичок, що становлять основу професійної компетентності. Підвищення професійної компетентності педагога  запорука успішного реформування системи освіти в цілому.

Методика та техніка самоосвіти безпосередньо пов’язані з рівнем сформованості в педагогів системи основних педагогічних умінь:



  • вивчити необхідну літературу та передовий педагогічний досвід;

  • виокремити з літератури, що вивчається, та передового педагогічного досвіду основні актуальні положення, факти, явища, що піднімають теоретичний і методичний рівень педагога;

  • відібрати з прочитаного та побаченого педагогом думки та методичні знахідки для апробації власній педагогічній діяльності;

  • систематизувати та розробити науково-методичні узагальнення;

  • упровадити досягнення психолого-педагогічної науки та педагогічної практики у власний досвід роботи з учнями.

Метою роботи над темами самоосвіти є систематичне підвищення педагогами свого професійного рівня.

Основні завдання самоосвіти: удосконалення теоретичних знань, професійної компетентності педагога, вихователя; оволодівання новими формами, методами, прийомами навчання і виховання учнів; вивчення та впровадження в практику передового педагогічного досвіду, новітніх досягнень педагогічної, психологічної наук, нових педагогічних технологій; розвиток у навчальному закладі інноваційних процесів.

Тема самоосвіти визначається, виходячи з методичної теми навчального закладу, утруднень самого педагога, специфіки його індивідуальних інтересів тощо.

Існують індивідуальні, групові та колективні форми самоосвітньої діяльності педагога.

Ініціатором вибору форм є сам педагог, хоча на її організацію часто впливають інші: керівники методичних об’єднань, курсів підвищення кваліфікації, які ініціюють і стимулюють діяльність педагога.

Групові та колективні форми у вигляді діяльності методичного об’єднання, семінарів, практикумів тощо організуються адміністрацією навчального закладу.



Результат самоосвіти може мати різні форми представлення.
Традиційні форми:

  • доповідь;

  • виступ на семінарі;

  • виступ на педагогічні раді;

  • виступ на засіданні методичного об’єднання;

  • дидактичний матеріал;

  • розробка пакету стандартного поурочного планування з теми чи групи тем; комплект дидактичного матеріалу з предмета;

  • збірники практичних, контрольних робіт;

  • розробка комплекту роздаткового матеріалу з предмета;

  • розробка тематичних класних годин, батьківських зборів чи позакласних заходів;

  • розробка пакету олімпіадного матеріалу для підготовки учнів;

  • база даних питань і задач з предмета тощо.

Інноваційні форми:

  • проект;

  • розробка електронних уроків, посібників тощо;

  • розробка пакету тестового матеріалу в електронних оболонках;

  • створення особистої методичної чи предметної web-сторінки;

  • створення електронної бібліотеки творів художньої літератури згідно програм тощо.

Науково-методичні форми:

  • методичний посібник;

  • навчальний посібник;

  • стаття до фахового видання;

  • науково-методична розробка;

  • методичний чи діагностичний кейс; створення термінологічного словника;

  • творчий звіт тощо.

Самоосвітня діяльність педагога успішно здійснюється при наявності таких ознак:

  • реалізується як процес пізнання, що передбачає не просте закріплення професійних знань і засвоєння уже відомої наукової інформації, а має на меті одержання нових наукових методичних знань, практичних навичок тощо;

  • повинна бути безупинною, поповнення нових знань може здійснюватися на основі попередньої підготовки педагогів;

  • повинна сприяти оволодінню педагогом застосування професійних знань у його практичній діяльності.

Самоосвіта педагога буде продуктивною за таких умов:

  • у процесі самоосвіти реалізується потреба особистості у власному розвитку;

  • педагог уміє визначити свої сильні і слабкі сторони, володіє способами самопізнання та самоаналізу, є відкритим до змін;

  • володіє розвинутою здатністю до рефлексії, тобто діяльності особистості, що спрямована на усвідомлення власних дій, почуттів, аналіз цієї діяльності та формулювання висновків;

  • програма професійного саморозвитку, самоосвіти містить у собі можливості дослідницької, пошукової, творчої діяльності;

  • педагог є готовим до творчості;

  • існує зв’язок особистісного та професійного розвитку й саморозвитку.

В кінці навчального року на засіданнях ШМО аналізується робота вчителів за рік, виділяються психолого-педагогічні проблеми, над якими доцільно попрацювати в наступному році.

Проявляється при цьому професійне обличчя педагога і його інтерес до визначеної проблеми.

Це дає необхідну інформацію для планування роботи ШМО на наступний навчальний рік, для планування індивідуальної допомоги.

У нас підхід до організації самоосвіти вчителів диференційований, ні в якому разі не допускаємо формалізму.

При цьому враховуємо і стаж роботи вчителів, і їх майстерність.

Важлива роль належить систематичному контролю за самоосвітою, який має бути диференційованим і здійснюватись, в першу чергу, заступником директора з НВР, а також керівниками ШМО.

Форми контролю можуть бути різноманітними:

індивідуальні бесіди,

ознайомлення із конспектами і рефератами,

заслуховування звіту вчителя на нараді при директорові,

засіданнях ШМО тощо.

Слід пам’ятати, що могутнім стимулом поліпшення індивідуальної роботи вчителя з підвищення професійної компетентності є, з одного боку, критика і самокритика, а з другого – постійна колективна допомога.


Висновок: Професійна компетентність – це мистецтво, яке повинно  постійно удосконалюватись. Нашій державі потрібна українська еліта, творчі особистості, здатні глобально мислити, постійно самовдосконалюватись та діяти відповідно до конкретних умов.саме на розв’язання питань формування компетентнісної особистості скеровує свою діяльність школа життєвої компетентності.

3. Комплексний підхід до формування професійної компетентності педагогів ( практична частина)

    1. Візитна картка школи

У школі навчається 228 учнів, що складає 11 класів.

Школа І ступеня – 4 класи:



  • з українською мовою навчання – 4 кл.

Школа ІІ ступеня – 5 класів:

  • з українською мовою навчання – 5 кл.

Школа ІІІ ступеня – 2 кл.

  • 10 кл – технологічний профіль навчання

  • 11 кл – технологічний профіль навчання

Педагогічний моніторинг. Кадрове забезпечення.



Кількість педагогічних робітників

2007 – 2008

2008 – 2009

2009 – 2010

2010 – 2011

2011 – 2012

2012 – 2013

До 30 років

5

4

3

2

2




31-40 років

4

4

4

5

5

7

41-50 років

18

15

15

12

10

6

51-55 років

1

3

3

3

3

4

Понад 55 років

6

3

3

3

3

3

На початок 2013 – 2014 навчального року в школі працює 20 вчителів, 3 сумісника.
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка