Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія



Сторінка11/19
Дата конвертації09.03.2016
Розмір2.99 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   19

При цьому структура композит з детермінантом-іменником різноманітна. Застосовуючи метод членування на БС, визначимо їх структуру. Серед сільськогосподарських термінів зустрічаються:

  1. структури з лівим розгалуженням (473 од., або 39,3%): Sojabohnenöl, Weinbergslauch, Körnermaisernte;

  2. cтруктури з правим розгалуженням (6254 од., або 51,9%): Leinknöterich, Maisblattlaus;

  3. структури з двостороннім розгалуженням (106 од., або 8,8%): Sojabohnenextraktionsschrot, Freilandgemüsebau.

Загальна кількість багатокомпонентних композит у досліджуваній сукупності – 1204, тобто приблизно третина всіх композит з іменниковим детермінантом. Хоча “багаточленні іменники є окремим випадком” [10, с. 143], у нашому матеріалі вони відіграють помітну роль. Зустрічаються як тричленні (Maistrockenschuppen, Alpenleinkraut, Kornwerferlader), так і багаточленні композити. Структура багаточленного слова ускладнюється, “іде ланцюгова реакція утворення похідних слів, одне слово тягне за собою інші” [4, с. 11]: Gemüsebohnenerntemaschine, Quadratnest-Kartoffellegemaschine, Futterpflanzensaatgut та ін.; спостерігається приріст означальних і означуваних компонентів: ZwischenfruchtanbauGemüsezwischenfruchtanbau; PflanzenschutzPflanzenschutzmittelPflanzenschutzmittelindustrie.

Однак тричленні композити домінують: вони складають 1040 од., більше 83% усіх багаточленних композит. Як показують дослідження, витоки цих композит сягають давніх періодів історії німецької мови [10, с. 139]. Чотири- та більше компонентні композити становлять відповідно 150 і 14 одиниць. Результати наших досліджень знаходять підтвердження у висловлюванні В. Фляйшера, згідно з яким “зрідка відбувається об’єднання більше п’яти морфем” [13, с. 82].

За характером зв’язків між БС багатокомпонентні композити поділяємо на три основні типи [1, с. 10]:

1) композити з чистою детермінацією з характерними для них означально-підрядними зв’язками при будь-якому акті членування (PflanzennährstoffgehaltPflanzennährstoff – субординація до -gehalt; Pflanzennährstoff → Pflanzen – субординація до -nährstoff; Nährstoff → субординація до -stoff);

2) композити з копулятивною детермінацією, які при первинному членуванні на БС мають субординативний зв’язок (при цьому друга БС не є складною основою), при вторинному ж членування першої БС спостерігається копулятивний зв’язок (WickhaferbracheWickhafer субординація до -brache, але Wick- – координація до -hafer);

3) композити змішаного типу: для них характерне виділення двох складних основ при первинному членуванні, взаємодія здійснюється на базі субординації. При подальшому членуванні виділяються елементи, які взаємодіють за координативним зв’язком (Kartoffel-Stein-Trennanalyse → Kartoffel-Stein- субординація до -trennanalyse, Trennanalyse Trenn- субординація до -analyse, але Kartoffel- – координація з stein).

При цьому слід зауважити, що роль композит з чистою детермінацією значно вища (близько 96%), ніж роль композит з копулятивною детермінацією та композит змішаного типу (близько 4%).

Серед композит з детермінантом-іменником переважають двокомпонентні композити, яких нараховується 2395 од., тобто 2/3 від загальної кількості детермінативних композит.

Детермінантом у двокомпонентних композитах виступають основи різних морфологічних структур:


  1. коренева: Kohlgrube, Lattichfliege, Rübenlichten (84,2%);

  2. суфіксальна: Pflänzlingsaufzucht, Fabrikrübe, Industriegerste (11,8%);

  3. префіксальна: Gefäßpflanzen, Gespinstpflanzen (3,8%);

  4. основа, утворена у результаті імпліцитного словотворення: Ausgangspflanze, Aufschußrübe, Versuchspflanz- (0,12%);

  5. конфіксальна: Gebirgspflanze (0,04%);

  6. урізана : Rübsenweißling (RübsenRübsamen) (0,04%).

Ураховуючи те, що серед означуваних основ переважають унікальні (Salat-, Kartoffel-, Zwiebel-, Kümmel- тощо), а також зважаючи на проблему виділення / невиділення унікальних та зв’язаних продукуючих основ, можна простежити тенденцію до домінування кореневої основи як детермінанта.

Щодо морфологічної структури другого компонента композит, то тут теж представлені основи іменників усіх можливих у німецькій мові морфологічних структур:

1) коренева: Obstpflanze, Blattkohl, Haferboden, Roggenrose, Rübenkorn (54,6%);

2) суфіксальна: Kornbrennerei, Getreideeinheit, Hanfwender (34,9%);

3) основа, утворена в результаті імпліцитного словотвору: Reisbau, Kornbruch (5,3%);

4) oснова, утворена за конверсією: Tabakfädeln (2,4%);

5) префіксальна : Pflanzenüberreste, Rübengeschmack (1,9%);

6) конфіксальна: Korngefilde, Flachgewächse (0,9%).

Матеріал дослідження показує, що як у означального, так і у означуваного компонентах композит переважають кореневі основи. Кількість некореневих основ у 2,5 рази вища за кількість некореневих основ першого компонента композити (кількість суфіксальних основ означуваного компонента майже у три рази вища за кількість суфіксальних основ означального компонента). Однак у випадку з префіксальними основами спостерігається зворотне явище: перший компонент майже у два рази частіше виступає префіксальною основою, ніж означуваний, проте інші основи, утворені у результаті імпліцитного словотворення, помітно переважають перші, утворені тим самим способом (5,3% і 0,12%). Відносна “скупість” першого компонента пояснюється тим, що першою БС виступають:

а) дієслова, прикметники та інші частини мови, що не залишають можливості для утворення імпліцитним способом, конверсією тощо;

б) у переважній кількості композит гніздоутворювальні одиниці (наприклад, Kohl, Weizen, Hafer, Linse, Mais тощо) накладають певні обмеження у виборі означуваного компонента.

Щодо другого компонента композити, то тут можливості значно ширші. Таким чином, переважання названих вище словотвірних моделей пояснюється причинами лінгвістичного та екстралінгвістичного характеру.

Детальний опис структури похідних одиниць на сучасному етапі розвитку мови набуває великого значення ще й тому, що “у структуруванні словотворчої системи мови конституентами є такі підрядні мікросистеми: мікросистема похідних слів однієї частини мови (похідні іменники, похідні дієслова тощо); мікросистема похідних від слів однієї частини мови (відіменникові похідні, віддієслівні похідні тощо), а також мікросистема похідних з одним і тим самим словотворчим формантом” [4, с. 66]. У рамках цих зв’язків, зазначає далі О. Земська, а також між ними простежуються парадигматичні зв’язки, які становлять типові риси функціонування будь-якої мовної системи [4].

Отже, проведений словотвірний аналіз довів, що серед складних іменників головне місце належить детермінативним композитам (співвідношення: 3847 до 10). У ролі означуваного слова переважають іменники (93,45%). Серед досліджуваної сукупності – 2/3 двокомпонентні композити. Виявлення найчастотніших компонентів композит розширює уявлення про словотвірні особливості досліджуваної термінологічної лексики. Перспективними є подальші дослідження інших субмов у цьому ракурсі.


ЛІТЕРАТУРА


  1. Вашунин В. С. Структура определительных сложных существительных в современном немецком языке / Вашунин Владимир Степанович. – Куйбышев : Изд. КГПИ, 1982. – 90 с.

  2. Винокур Г. О. Заметки по русскому словообразованию // Общее языкознание : Хрестоматия / Григорий Осипович Винокур. – Минск : Вышэйшая школа, 1976. – С. 272–288.

  3. Винтайкина Р. В. Субстантивные композиты в современном немецком языке (на материале горной терминологии) / Р. В. Винтайкина // Структурно-семантическое исследование немецкой лексики. – Калинин : Изд-во Калининского гос. ун-та, 1983. – С. 36–44.

  4. Земская Е. А. Как делаются слова / Елена Андреевна Земская. – М. : Изд-во АН СССР, 1963. – 92 с.

  5. Кубрякова Е. С. Основы морфологического анализа (на материале германских языков) / Елена Самойловна Кубрякова. – М. : Наука, 1974. – 319 с.

  6. Кубрякова Е. С. Типы языковых значений. Семантика производного слова / Елена Самойловна Кубрякова. – М. : Наука, 1981. – 199 с.

  7. Мешков О. Д. Словосложение в современном английском языке / Олег Давидович Мельников. – М. : Высшая школа, 1985. – 186 с.

  8. Мурясов Р. З. Словообразовательная система современного немецкого языка / Рахим Закиевич Мурясов // Структура и семантика. – Уфа : Башкирский гос. ун-т, 1980. – 82 с.

  9. Степанова М. Д. О словообразовательных моделях (на материале современного немецкого языка) / М. Д. Степанова // Как подготовить интересный урок иностранного языка. – М., 1963. – С. 208–223.

  10. Степанова М. Д. Словообразование современного немецкого языка / Мария Дмитриевна Степанова. – М. : Изд-во литературы на иностр. языках, 1953. – 375 с.

  11. Степанова М. Д., Фляйшер В. Теоретические основы словообразования в немецком языке / М. Д. Степанова, В. Фляйшер. – М. : Высшая школа, 1984. 264 –с.

  12. Тимофеева А. И. Источники формирования и специфика структурно-семантической организации немецкой железнодорожной терминологии : автореф. дис. … канд. филол. наук / А. И. Тимофеева. – К., 1982. – 24 с.

  13. Fleischer J. W. Wortbildung der deutschen Gegenwartssprach / Jason W. Fleischer. – Leipzig, 1976. – 363 s.

  14. Motsch W. Analyse von Komposita mit zwei nominalen Elementen / W. Motsch // Progress in Linguistics. – The Hague, Paris, 1970. – S. 16–25.

  15. Paul H. Deutsche Grammatik. Wortbildungslehre / H. Paul. – Halle, Saale : VEB Niemeyer Verlag, 1959. – 142 s.

  16. Pavlov V. Die substantivische Zusammensetzung im Deutschen als syntaktisches Problem / Vasiliy Pavlov. – München : Max Hueber, 1972. – 146 s.

  17. Reinhardt W. Einige Probleme und Erscheinungen der Wortbildung in den deutschen Fachsprachen der Technik und ihre Bedeutung für den Sprachunterricht / W. Reinhardt // Deutsch als Fremdsprache. – Leipzig, 1970. – H. 3. – S. 210–211.



КРИТЕРІЇ РОЗМЕЖУВАННЯ ТЕРМІНА І ЗАГАЛЬНОВЖИВАНОГО СЛОВА В АНГЛІЙСЬКІЙ СУБМОВІ ПЛАСТИЧНОЇ ХІРУРГІЇ

МАКОВСЬКА О. О. 



Буковинський державний медичний університет
У статті розглянуто особливості термінологічних та загальновживаних одиниць; з’ясовано їх спільні та відмінні риси; досліджено англійську термінолексику пластичної хірургії, що не була предметом вивчення у вітчизняній науці про мову. Здійснено спробу упорядкування, трактування та детального наукового опису згаданих одиниць.

Ключові слова: термін, загальновживане слово/нетермін, спеціальна лексика, словникова дефініція.
В статье рассмотрены особенности терминологических и общеупотребительных единиц, их общие и отличительные черты; исследована английская терминолексика пластической хирургии, которая не была предметом изучения в отечественной науке о языке. Сделана попытка упорядочения, трактовки и детального научного описания исследуемых единиц.

Ключевые слова: термин, общеупотребительное слово/нетермин, специальная лексика, словарная дефиниция.
The article deals with the terminological and general lexical units peculiarities, their common and distinctive features. The research is based on the material of lexical units of English plastic surgery vocabulary, which has never been studied before in linguistics, the selected units need to be sorted, interpreted and thoroughly scientifically described.

Key words: term, word of general use/non-term, special vocabulary, dictionary definition.

Дослідження термінів і галузевих терміносистем у сучасній науці про мову перебуває у фазі активного розвитку, оскільки світові інтеграційні процеси безпосередньо впливають на взаємопроникнення лексичних одиниць (далі – ЛО) з однієї мови в іншу. Наразі основним завданням лінгвістів є упорядкування тієї чи іншої терміносистеми, зокрема систематизація термінологічного матеріалу. Особливо актуальною в цьому аспекті постає проблема протиставлення терміна загальновживаному слову (далі – ЗС). Етимологічні розвідки дають можливість проілюструвати, що запозичений термін існував спочатку в розмовному дискурсі мови-донора, згодом термінологізувався і вже як терміноодиниця (далі – ТО) потрапив до терміносистеми мови-реципієнта, де повністю втратив зв’язок із внутрішньою формою.

Важливими теоретичними джерелами дослідження стали праці українських, російських і зарубіжних авторів, серед яких розвідки Т. Волкової, Б. Головіна, А. Грицьківа, В. Лейчика, І. Квітко, З. Комарової, О. Крижко, Г. Сергєєвої, В. Удалова, Д. Щерби, а також К. Каґеури та Р. Тіммерман.

Стрімкий розвиток різних галузей медицини, виникнення нових її напрямів активізує роботу лінгвістів щодо вивчення процесів номінації нових предметів, препаратів, явищ, процесів загалом і пластичної хірургії (далі – ПХ) зокрема. Актуальність дослідження визначається необхідністю описати нові поняття, систематизувати утворені терміни.



Мета статті – з’ясувати спільні та відмінні риси терміна і ЗС на матеріалі англійських термінів ПХ.

Завдання статті:

  • проаналізувати визначення терміна і слова як лінгвістичних феноменів;

  • дослідити наукові підходи з проблеми протиставлення “термін – слово”;

  • визначити різницю у значенні слова-терміна і слова-нетерміна;

  • з’ясувати роль дефініції у розмежуванні ТО та інших ЛО.

Умовно словниковий склад мови можна поділити на терміни та ЗС (або нетерміни) [2]. На особливу увагу заслуговує проблема визначення терміна. Зазначимо, що наукова література рясніє різноманіттям таких дефініцій. Часто вони відображають лише окрему сторону поняття, існують спроби звести єдине всеохоплююче визначення терміна як лінгвістичного явища. Варто продемонструвати окремі з них: термін – повне чи скорочене слово або непредикативне словосполучення, основною функцією якого є позначення професійних понять і відображення взаємозв’язків і взаємовідношень цих понять у відповідній галузі знання; це – мовний знак, основна функція якого відтворювати у свідомості людини максимально повне уявлення про об’єкт (поняття) спеціальної галузі знання з усіма його властивостями і знаками і т. ін. [9, c. 46].

Дослідження термінологічної лексики зазвичай спирається на визначення терміна. Саме тому вважаємо за необхідне проаналізувати різні, нерідко протилежні точки зору щодо цього. Консервативне розуміння поняття терміна зводиться до вузького трактування останнього як стійкого, моносемантичного слова або словосполучення, яке співвідноситься з іншими термінами всередині заданої сфери термінології.

Важливою є багатоаспектність досліджень ТО способом значно ширшого дефінування останніх, зокрема: “Термін – це мовна одиниця (слово або словосполучення) спеціальної сфери вживання, яка є словесним позначенням наукового поняття, має закріплене дефініцією термінологічне значення, що є семантичною основою відповідного поняття і реалізується в межах певного термінологічного поля [10, c. 4]”.

На нашу думку, більш повним є визначення терміна, що пояснює його як слово або стійке словосполучення, яке є більш уточненим найменуванням поняття, специфічним для певної області науки, виробництва чи культури [13, c. 260]; це мовний знак, що співвідноситься з поняттям і предметом певної професійної сфери та на основі цього співвідношення входить до певної терміносистеми як її невід’ємний елемент [14, c. 238].

Таким, що відповідає найважливішим потребам сучасності, є пояснення терміна як слова чи словосполучення певної природної мови [4, c. 14], яке містить одне чи більше слів та репрезентує концепт усередині певної галузі [15, c. 9].

Терміном ПХ уважаємо слово або словосполучення, що належить до сучасної англійської терміносистеми ПХ і виконує особливу номінативну функцію ЛО в умовах науково-виробничого спілкування.

Лінгвістична природа терміна визначається його належністю до спеціальної мови. Інвентар мовних засобів є загальним для літературної мови та її функціонального стилю – термінології, однак, у мові науки відбір, організація і функціонування мовних засобів репрезентовано специфічно [3, c. 8].

Зрозуміло, що коли йдеться про термін, то обов’язково випливає протиставлення з чимось, зіставлення, з’ясування спільних та відмінних рис зі словом. Т. Волкова вважає основою для розмежування терміна і слова загальнолітературної мови (далі – ЗЛМ) положення О. Ахманової про те, що основним критерієм такого розділення є наявність строгої наукової дефініції, яка містить параметри системного характеру, на відміну від загальновживаних слів [1, c. 6]. Термін, на відміну від слова з його багатозначністю, – суттєво однозначне слово. Одночасно він має і множинну сторону як свою деталізацію. Нею є не просто сукупність його складових, а їх взаємозв’язок [11, c. 147].

Протиставлення “термін – слово” З. Комарова вважає найдавнішим і найстійкішим. Але, на її думку, воно є необґрунтованим з двох причин: 1) термін може бути складеним і тому вже формально неспіввіднесеним зі словом: hernioplasty, faciocranial, to erase wrinkles, adipometer, aging process, ethmopalatal, hair-bearing scalp graft; 2) простий (не складений) термін не протистоїть слову, оскільки сам є словом: hair, flap, heap, buttocks, mutilation. Протиставлення слова і терміна базується на ідеї різної приналежності терміносистем і мови (термін знаходиться за межами мовної системи і абсолютно недоступний жодним семантичним законам). Більш прийнятним є протиставленням термінів як частини спеціальної лексики загальновживаній лексиці (оскільки відображає реальні явища мови) [5, c. 7, 8].

Зв’язок між словником науки та словником побуту підтверджується явищем термінологізації, в якому перетинаються фактори екстралінгвістичної і внутрішньомовної дійсності (потреби в номінативних ресурсах забезпечуються використанням слів загального вжитку у функції термінів): alopecia від грецького “лисяча короста”, запозичене зі значенням “облисіння”; bloater від норвезького “просякнутий, зважнілий має значення “товста людина”. Між загальновживаною і термінологічною лексикою можливі три типи співвідношень у плані вираження [8, c. 68–69]: а) ЛО не виступає у ролі терміна: bow – дуга, як термін існує у словосполученні Logan bow; cuff – манжета, термінологічне словосполучення – triceps cuff; б) функціонує лише як термін: microkeratome (мікрокератом); metroplasty (метропластика, пластика матки); orthomorphia ортоморфія (хірургічна і механічна корекція деформацій); в) використовується і як термін, і як ЗС: gag (роторозширювач/кляп); fatty (товстий, жирний); contouring (хірургічне надання форми/контурування; enhancement збільшення форм/підняття). Нове поняття співставляється з уже відомим через якусь спільну для обох ознаку. Звідси в процесі вторинної номінації за даними одиницями закріплюється новий зміст [8, c. 70].

Важливим критерієм розмежування ТО та слів ЗЛМ, як зазначає Т. Волкова, є компонентний аналіз словникових дефініцій відповідної ТО та її еквівалента у ЗЛМ. Автор називає слово ЗЛМ орфо-фонетичним еквівалентом (далі – ОФЕ) терміна. Різні погляди на семантичні відношення терміна та його ОФЕ у ЗЛМ зводяться до того, що термін та його ОФЕ є: 1) омонімами; 2) різними лексико-семантичними варіантами (далі – ЛСВ) одного й того ж загальновживаного слова; 3) можуть бути омонімами і ЛСВ того ж ЗС [1, с. 7].

Аналіз словникових дефініцій є вкрай важливим компонентом нашого дослідження, оскільки будь-який термін пояснюється визначенням, яке містить синонімічні до нього поняття і нерідко вони є ЗС. Для з’ясування цієї проблеми скористаємося принципами Віденської школи термінології [16, с. 4], яка пропонує такі етапи вивчення терміна: 1) ономасіологічний ракурс (концепт існує до виникнення терміна як такого в процесі номінації); 2) визначення концептів (будь-який концепт стає частиною певної концептуальної системи); 3) кожному терміну надають дефініцію; 4) терміну “приписується” певний концепт; 5) терміни та концепти вивчаються синхронічно.

Р. Теммерман виділяє три типи термінологічних дефініцій [16, с. 8–9]:

1) змістовна дефініція (intensional definition) – деталізація ознак концепту, який дефінуюють: nasus (ніс) – спеціальний орган обличчя, де містяться початковий відділ дихальної системи і рецептори відчуття нюху; waxing (воскування) – надання бажаної форми восковій заготовці або восковому базису для примірювання протеза.

2) об’ємна / екстенсіональна дефініція (extensional definition) містить перелік усіх складових даного концепту, які мають однаковий рівень абстракції: breast implant type (тип грудного імплантату, включає види silicone-filled i saline-filled breast implant); control-cable system (кабельна система керування протезом, буває single-control-cablеs., dual-control-cables).

3) частково-цілісна дефініція (part-whole definition) описує супідрядний концепт у частковій концептуальній системі, перелічуючи всі складові, які утворюють ціле: limb prosthesis – протез кінцівки, включає три робочі частини: внутрішню (interface), власне компоненти (components) та зовнішню (cover).

Термін, перш за все, належить до загального класу ЛО. Потім до нього додається специфічна характеристика, яка протиставиться загальній; не можна знайти істотної різниці ні у формі, ні у змісті між словами загальної лексики та словом термінологічної лексики [12, с. 216].

Терміни протиставлені загальній лексиці на основі певної наукової концепції: у ньому і відбиваються результати наукових досліджень і їх теоретичне осмислення. Це може бути будь-яке слово, що має чітку дефініцію, яка визначає іменоване поняття і жорстко обмежену понятійну сферу, забезпечуючи ізоляцію від повсякденних змістів омонімічного слова загальної лексики. Терміном може стати штучно створене слово: у терміносистемі ПХ майже всі назви торговельних марок наповнювачів зморшок є штучно створеними словами [7]: NewFill, Cosmoplast, Dermalive, Juvederm, Hylaform Plus, Pervelle Silk, Myobloc, Restylane, Botox, Medtronic. Дефініція дає загальне уявлення про іменований об’єкт (який може бути як конкретним, так і абстрактним розумовим конструктом) [6, с. 63].

Б. Головін зазначає, що значення термінів значною мірою залежить від їх уживання окремими вченими, тому що понятійна співвіднесеність термінів нерідко виявляється значно сильнішою ніж предметна, та пропонує деякі особливості значення слова-терміна у порівнянні зі значенням ЗС табл. 1 (за даними [2, с. 10–11]):

Таблиця 1

Значення слова-терміна

Значення слова-нетерміна

Співвідносить термін насамперед не з окремим предметом, а з їх класом, рядом, типом

Співвідносить слово з конкретною річчю, предметом, властивістю, процесом

Співвідносить його з поняттям

Співвідносить його з уявленнями, емоціями, вольовими імпульсами, естетичними переживаннями та іншими станами свідомості

Співвідносить його з потребою дефінування

Такої співвіднесеності не має, хоча дефінування можливе і допускається

Може підніматися на вищі рівні відірваності від дійсності або навіть поривати зв’язки з нею

Залишається на нижчих щаблях відірваності від дійсності

Допускає формування індивідуальних, властивих окремим ученим понять

Перешкоджає виникненню таких понять, є колективним, а не особистісним (особистісним може бути вживання слова);

Строго логічно співвіднесене зі значеннями інших термінів у межах певної системи

Немає логічної співвіднесеності з іншими словами, тому включається в систему слів за багатьма ознаками

Співвіднесене з певною професійною діяльністю і потребує засвоєння у ній

Співвіднесене з непрофесійними потребами людського спілкування, тому засвоюється поза рамками професійного відношення до дійсності

1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   19


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка