Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія



Сторінка15/19
Дата конвертації09.03.2016
Розмір2.99 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

ЛІТЕРАТУРА


  1. Атаманенко С. В. Імміграція в Канаду і США менонітів Півдня України в 70-ті роки ХІХ ст. : автореф. дис. .... канд. іст. наук. : спец. 07.00.02 “Всесвітня історія” / С. В. Атаманенко. – Дніпропетровськ, 2002. – 19 с.

  2. Михеев М. Ю. Дневник как эго-текст (Россия, ХІХ – ХХ) / Михаил Юрьевич Михеев. – М. : Водолей Publishers, 2007. – 264 с.

  3. Прохватилова О. А. Православная молитва как один из ядерних жанров религиозного стиля / О. А. Прохватилова // Стил. – Београд. – 2007. – № 6. – С. 153–166.

  4. Радзиевская Т. В. Некоторые наблюдения над функционально-семантическими и стилистическими особенностями дневников / Т. В.Радзиевская // Стил. – Београд. – 2004. – №3. – С. 221–233.

  5. Mock M. S. Writing Peace : the Unheard Voices of Great War Mennonite Objectors / Melanie Springer Mock – Telford : Pandora Press, 2002. – 346 p.


СЕНСОРНИЙ КУЛЬТУРНИЙ КОД В УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕМАХ
СЕЛІВАНОВА О. О.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Статтю присвячено вивченню проблеми взаємодії різних пізнавальних функцій свідомості, зокрема сенсорних механізмів зорових, слухових, смакових, соматичних, тактильних й інших відчуттів із ментальними структурами у процесі фразеологічної номінації. На матеріалі українських фразеологізмів здійснено аналіз метафоричної переінтерпретації знаків сенсорного коду культури, які застосовуються в інших кодах: оцінному, духовному, просторовому, часовому тощо.

Ключові слова: фразеологізм, сенсорна метафора, відчуття, синестезія, код культури.
Статья посвящена изучению проблемы взаимодействия различных познавательных функций сознания, в частности сенсорных механизмов зрительных, слуховых, соматических, вкусовых, тактильных и других ощущений с ментальными структурами в процессе фразеологической номинации. На материале украинских фразеологизмов осуществлен анализ метафорической переинтерпретации знаков сенсорного кода культуры, используемых в других кодах: оценочном, духовном, пространственном, временном и т. п.

Ключевые слова: фразеологизм, сенсорная метафора, ощущения, синестезия, код культуры.
This article focuses on the problem of interaction of various cognitive functions of consciousness in the idiomatic designation process, namely, the interaction of sensory mechanisms as visual, taste, auditory, somatic, taste, haptic and other senses with cognitive structures. The Ukrainian phraseological units serve the material for the analyses of metaphorical reinterpretation of the sensory code signs that are used in cultural codes, such as evaluative, spiritual, space, temporal and other ones.

Key words: phraseological units, sensorial metaphor, senses, synestesia, cultural code.
Становлення в сучасному мовознавстві когнітивної наукової парадигми зумовило вивчення мови не як унікального об’єкта, розглянутого в ізоляції, що було пріоритетом структуралізму, а як “засобу доступу до всіх ментальних процесів, що відбуваються в голові людини і визначають її власне буття і функціонування в суспільстві” [5, с. 9]. Однак через безпосередній зв’язок перших когнітивних розробок із комп’ютерною наукою процеси когніції порівнювалися насамперед із комп’ютеризацією − операціями з символами, обчисленням, а структури репрезентації знань уподібнювалися жорстким схемам, що призвело до ігнорування антропологічних, культурних, нейрофізіологічних характеристик людини [6, с. 47]. Це посприяло абсолютизації в дослідженні мови саме мислення як головної пізнавальної функції свідомості та применшенню ролі такого важливого для людини смислопороджувального та семіотичного чинника, як сенсорні процеси, що безпосередньо забезпечують пізнавальний контакт людини з об’єктивним світом і служать підґрунтям для подальшої ментальної обробки й мовного позначення [12, с. 42].

Спрямування уваги дослідників на чуттєве сприйняття світу було характерним для психологічного напряму в мовознавстві (В. фон Гумбольдт, Г. Штейнталь, Г. Пауль, О. Потебня та ін.), лінгвістичної психології, зокрема й гештальтпсихології (Л. Виготський, Дж. Міллер, О. Леонтьєв, М. Вертгеймер, В. Кьолер, К. Бюлер та ін.). Невипадково О. Потебня наголошував на безпосередній взаємодії людини із зовнішнім світом, що передує зверненню “всередину себе”, до мисленнєвої проекції й обробки [8, с. 189]. Вивчення пізнавальних процесів у різних психологічних формах стало прерогативою когнітивної психології, основоположник якої У. Найссер відзначав, що до 60-х років “сприйняття – найбільш фундаментальний когнітивний акт – вивчалося здебільшого невеличкою групою дослідників, послідовників “гештальтистської” традиції, а також деякими психологами, які цікавилися проблемами вимірювання й фізіології сенсорних процесів. Останніми роками ситуація докорінно змінилася” [7, с. 587]. Оскільки когнітивна психологія вплинула на розвиток когнітивної лінгвістики, виникла парадоксальна ситуація. З одного боку, її вплив мав позначитися на формуванні в мовознавчих когнітологічних студіях сенсорного дослідницького вектора, з іншого, – на перші розробки в галузі когнітивної психології вплинула передовсім комп’ютерна наука, що зумовило, за словами У. Найссера, перетворення психології, орієнтованої на уподібнення психічних процесів комп’ютерному моделюванню, “на вузьку й нецікаву галузь спеціальних досліджень” і “змінити цю тенденцію можна, лише надавши когнітивним дослідженням більш “реалістичного” характеру” [7, с. 589–590].

У психолінгвістичній теорії номінації сенсорні чинники також поступалися місцем мисленнєвим процесам через абсолютизацію синтактикоподібності дериваційних механізмів, їхню опору на логічні судження, мотивуючі синтагми, дефініції, глибинні структури семантичного синтаксису (Е. Бенвеніст, В. Порціг, Г. Брекле, Г. Марчанд, М. Докуліл, Л. Сахарний, О. Кубрякова та ін.). У 1986 році О.  Кубрякова підкреслювала: “Ономасіологічний підхід до формування похідного слова дозволив нам стверджувати, що, формуючись, воно проходить шлях від судження про предмет до його назви, яка “всотує” головну ознаку предмета в судженні чи навіть кілька таких ознак” [4, с. 40]. Однак не лише судження як мисленнєва структура може ставати підґрунтям номінації – важливу роль відіграють і сенсорні процеси, мовні позначення яких формують особливий культурний код із широким асоціативно-образним потенціалом, що реалізується в мотиваційних базах номінативних одиниць. Дослідники вважають, що коди культури – “сітки”, які культура “накидає” на навколишній світ, членує, категоризує, структурує й оцінює його”, – є універсальними, однак їхні вияви, вагомість у певній культурі, метафорична репрезентація завжди національно детерміновані [3, с. 232]. Сенсорний код у кожній культурі має свої особливості переінтерпретації як “використання знаків однієї сфери на позначення іншої” [17, с. 122; 1, с. 52], тобто знаки спектра чуттєвої сфери етносу застосовуються на позначення інших культурних кодів: оцінного, духовного, предметного, просторового, часового тощо.

Механізм такої переінтерпретації в мові є метафоричним і має природу симіляції за схожістю (перенесення сенсорного коду на інші мисленнєві сфери і культурні коди) або синестезії (перенесення одного типу відчуття на інший). Ще Аристотель відзначав синестетичну природу метафоризації на прикладах лінгвістичних термінів grave accent та acute accent як перенесення з однієї сфери, зокрема, тактильних і соматичних відчуттів, на іншу: встановлювався паралелізм між цими типами наголосу, які сприймаються слухом, та якостями, що сприймаються органами дотику й соматикою людини. Цитуючи Аристотеля, С. Ульманн уважав синестезію “найдавнішою, доволі поширеною, можливо, навіть універсальною формою метафори” [16, с. 279]. О. Потебня розглядав асоціативність синестетичного перенесення, яка полягає в тому, що різнорідні сприйняття не знищують взаємно власну самостійність, а зливаються в єдине ціле й водночас залишаються окремішними [9, с. 46]. Проблема синестезії на основі зорових образів розглядалася представниками Вюрцбурзької школи гештальтпсихології. Зокрема, В. Вундт інтерпретував метафори, зумовлені образним сприйняттям міміки обличчя та смаковими відчуттями, К. Бюлер характеризував синестетичну метафору, використовуючи технічну модель скіоптикону (подвійної решітки) [2, с. 316–328]. Він зазначав, що “у сприйнятті ми відчуваємо подвійність сфер і дещо схоже на проникнення однієї з них в іншу, що зникає лише у випадку більшої вживаності таких утворень” [2, с. 316–317]. Дослідник спирався на відоме твердження Г. Пауля про те, що “метафора – це дещо таке, що випливає з природи людини й виявляється не лише в мові поезії, а також і насамперед – у побутовому мовленні народу. Для створення метафор застосовуються живі та найяскравіші уявлення” [2, с. 317].

Раніше за К. Бюлера у 1912 р. голландський дослідник Й. ван Гіннекен також трактував синестезію як підґрунтя метафоричного перенесення. Він звернув увагу на те, що прикметники, які описують сприйняття на слух, можуть застосовуватися також у випадках зорового або тактильного сприйняття. Американський логік Дж. Сьорль розробив універсальну схему сенсорних метафор на прикладі слів warm, hard та їхніх корелятів у багатьох мовах світу [14, с. 324]. Радянський психолог О.  Лурія пояснював синестезію нейрофізіологічними процесами стимуляції певної модальності не лише у специфічних для неї проекційних зонах свідомості, а й у неспецифічних (бокових відгалуженнях аксонів – колатералях). У сучасній теорії концептуальної метафори представник когнітивної семантики А. Барселона на прикладах синестетичних метафоричних перенесень у сполуках black mood, sweet music й ін. охарактеризував вихідні метонімічні процеси, які послужили підґрунтям метафори, оскільки поєднують первинні відчуття кольору, смаку з їхньою емоційною оцінкою, вже на підставі якої здійснюється подальша метафоризація. Дослідник уважає, що перенесення звуку на колір викликане насамперед чуттєвим стимулюванням звуковими відчуттями людини зорових і т. ін., що може розглядатися як ментальний доступ одних відчуттів до інших у межах однієї концептуальної сфери, а значить, кваліфікуватися як первинна метонімія [18, с. 36−44]. Синестезія є внутрішньокодовим знаковим перенесенням, когнітивним підґрунтям фразеологізованих сполук на кшталт: солодкий спів, теплі кольори, гострий блиск, холодні тони, яскравий запах, різнобарвний аромат, жорсткий звук, сухий звук, прохолодна тиша тощо. На відміну від синестезії, симіляція − міжкодове перенесення позначень сенсорики на інші концептуальні сфери.

Мета статті – охарактеризувати специфіку сенсорного коду культури та його переінтерпретації у фразеологічному масиві української мови, що передбачає розв’язання таких завдань:

– установлення культурних кодів, до яких постачає власні знаки сенсорний код культури;

– аналіз когнітивного підґрунтя такого перенесення й визначення культурної зумовленості міжкодової метафоричної переінтерпретації.

Таке дослідження є актуальним і новим, зважаючи на потребу сучасних мовознавчих студій у з’ясуванні мовної проекції різноманітних пізнавальних процесів свідомості. Матеріалом дослідження є українські фраземи, що містять позначення результатів сприйняття людиною довкілля, вилучені шляхом суцільної вибірки з “Фразеологічного словника української мови” [19]. Окремі фрагменти аналізу сенсорного коду культури в українській мові відображено в монографії “Нариси з української фразеології (психокогнітивний та етнокультурний аспекти)” [11].

Знаки результатів сенсорних процесів за рахунок метафоричної переінтерпретації поповнюють переважно сферу оцінного коду культури, адже людські відчуття стереотипно аксіологізовані [10]. При фразотворенні в реципієнтній сфері оцінного коду відбувається подвійна сенсорно-мисленнєва операція. Першою її ланкою може бути синестезія відчуттів на підставі їхньої оцінки, другою – симіляція результату синестетичної переінтерпретації та раціональної, логічної оцінки певного явища, факту, події. Така подвійна операція ґрунтується на тому, що “емотивна оцінка завжди “додається” до раціональної й мовби посилює її, але за рахунок додаткового емоційного стимулу, а таким у мовних висловленнях може бути тільки асоціація з образним прочитанням імені” [13, с. 119]. Образне прочитання фразеологічної сполуки з сенсорним компонентом сприяє створенню значень явищ, подій із певною оцінкою. Образне нашарування на наявний сенсорний досвід мовців у процесі фразеологічної номінації поєднує універсальний людський чинник із “вирішальним культурно-національним субстратом”, що проектується в “концепти-етноунікалії” [15, с. 270].

Найбільш представленою й різноманітною в масиві українських фразем є сфера смакових відчуттів, яка опосередкує оцінну опозицію позитивного, пов’язаного з солодким, приємним смаком, і негативного як гіркого, кислого, солоного. Знаки приємного смаку утворюють фразеологічні значення щастя, втіхи, добробуту: солодити душу – “утішати себе” [19, с. 842]; медові дні – “щасливий час, найкраща пора в чомусь” [19, с. 251]; медові та молочні ріки – “повний достаток” [19, с. 739]; як медом по губах – “дуже приємне що-небудь комусь” [19, с. 482]. У сфері мовної діяльності людини фразеологізми з компонентами приємного смаку використовуються на позначення облесливості, неправдивості, нещирості (медові слова – “облесливе обіцяння” [19, с. 827]; присолодити язика – “звести наклеп на кого-небудь” [19, с. 698]; з медом та маком; як медом по губах мастити – “промовити, сказати” і т. ін. Облесливо, нещиро” [19, с. 482]; обливати солодким медом – “говорити щось дуже приємне кому-небудь; улещувати” [19, с. 569]; На язиці медок, а на думці льодок – ”правда ж зазвичай гірка”).

Негативна оцінка смаку служить підґрунтям фразеологічних позначень духовного коду, зокрема, горя, біди, страждань, скрути, ворожості, душевного розладу, болю тощо: дісталося перцю з квасом – “хто-небудь зазнав багато горя, страждань, перебував у скрутному становищі” [19, с. 248]; мов кислицю з’їв – “з сл. подивитися, глянути і т. ін. скоса, вороже” [19, с. 336]; повертати на кисле – “розладнуватися, розпадатися, не удаватися” [19, с. 652]; солоно приходиться – “хто-небудь перебуває у важких умовах, у скрутному становищі” [19, с. 701]; солити рани душі – “викликати тяжкі спомини, нагадуючи кому-небудь про те, що хвилює; завдавати душевного болю” [19, с. 806]; нагодувати цибулькою – “набити кого-небудь” [19, с. 521]; розкуштувати полин – “відчути, зрозуміти іронію, образу і т. ін. у ставленні до себе” [19, с. 752]; гірш гіркої редьки (гірчиці, перцю, полину) – “2. Нестерпний” [19, с. 172]; випити гірку – “зазнати повною мірою багато горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися” [19, с. 97]; гірко на серці (на душі) – “кому-небудь дуже прикро, досадно” [19, с. 172].

Фразеологічні позначення мовної діяльності шляхом симіляції зі смаком солоного, гіркого здатні змінювати оцінку на протилежну з огляду на етнічний стереотип позитивного ставлення до влучного, дотепного, гострого слова: додавати солі (перцю) – “робити дотепнішим, гострішим, дошкульнішим, уїдливішим (про висловлювання)” [19, с. 257]; з перцем – “дуже запальний, гарячий, гострий на язик” [19, с. 624] (однак: відважити солі –“відповісти грубо, образливо, уїдливо” [19, с. 116]). Інколи традиційно позитивний стереотип може руйнуватися шляхом поєднання знака приємного відчуття з компонентом, на оцінку якого впливає його регулярна метафоризація в мові: скуштувати меду – “зазнати чого-небудь (звичайно неприємного) на власному досвіді, відчути щось самому” [19, с. 823], – відбувається гасіння позитивної оцінки смаку, позначеного лексемою мед, на підставі негативного стереотипу сценарію частування як покарання, бідування, якихось неприємностей (пор.: скуштувати каші – “зазнати багато горя, лиха; набідуватися”; скуштувати лозини – “бути побитим чим-небудь” [19, с. 822] і т. д.).

Широкі можливості переінтерпретації при фразотворенні демонструють зорові відчуття. Опозиція “темний, чорний, тьмяний – світлий, блискучий” сприймається насамперед як опозиція оцінного коду. Темні кольори асоціюються з негативним (горем, нуждою, втомою, стражданнями тощо): чорне (темне) діло – “підступні, брудні дії, які викликають огиду, осуд” [19, с. 247]; діло вакса – “зовсім погано комусь, у когось дуже погані, зовсім безнадійні справи” [19, с. 245]; обернутися темним боком – “різко змінитися на гірше” [19, с. 565]; чорні дні – “дуже тяжкий час, сповнений страждань, постійної небезпеки, нужди і т. ін.” [19, с. 251]; світ померк (тьмариться) – “хто-небудь дуже страждає, тужить; комусь надзвичайно важко” [19, с. 784]; чорні хмари збираються – “кому-, чому-небудь загрожує неприємність, горе, біда” [19, с. 928]; чорно перед очима – “хто-небудь дуже знесилений, утомлений (від переживання, хвороби, важкої праці)” [19, с. 950]; дивитися крізь темне скельце – “надмірно перебільшувати вади кого-, чого-небудь, бачити тільки негативне” [19, с. 237]; темними фарбами – “з сл. малювати, зображувати; поставати і т. ін. Негативно, непривабливо, гіршим, ніж є насправді” [19, с. 918].

Світле, блискуче пов’язується з позитивною оцінкою, яка у процесі фразеологічної номінації зумовлює аналогії з розумом, доброю згадкою, успіхом: світла голова – “дуже розумна людина” [19, с. 184]; світла пам’ять – “уживається для вираження позитивного ставлення при згадці про померлого” [19, с. 606]; дивитися на світ ясними очима – “позитивно сприймати навколишню дійсність” [19, с. 237]; з блиском – “дуже добре, майстерно, на високому рівні” [19, с. 35]; блискуча сторінка – “найбільш знаменна, видатна подія” [19, с. 863].

Зорові гештальти в українських фраземах служать позначеннями фізичного, психічного станів людини. Поява при зоровому сприйнятті певних перешкод, фігур, кольорів сприймається здебільшого як запаморочення, погане самопочуття, є наслідком утоми, хвилювання, страждання: в очах жовтіє (жовкне, темніє, зеленіє) – “хто-небудь втрачає здатність нормально бачити, комусь стає погано від фізичного болю, втоми, хвилювання і т. ін.” [19, с. 296]; в очах рябіє (мерехтить, миготить): 1. Хто-небудь втрачає здатність нормально бачити щось через надмірність яскравих фарб, світла, строкатість; 2. У кого-небудь наступає стан перенапруження, перевтоми” [19, с. 776]; світ в очах мутиться: 1. Хто-небудь перебуває в стані запаморочення, втрачає чіткість сприйняття дійсності (від удару, болю і т. ін.); 2. Хто-небудь дуже страждає, тужить; комусь надзвичайно важко” [19, с. 784]; в очах метелики замигтіли – “хто-небудь тимчасово втратив здатність звичайного зорового сприйняття через слабість, сп’яніння, втому” [19, с. 484]; свічки в очах засвічуються – “у кого-небудь від сильного удару або болю з’являється зорове відчуття мерехтіння, ряботиння” [19, с. 788]; аж червоні вогні в очах блискотять; круги літають в очах – “кому-небудь стає млосно від болю, утоми, слабості, хвилювання і т. ін.” [19, с. 402]).

Створення зовнішніх перешкод зору в українських фразеологізмах пов’язане з обманом, неправдивою інформацією, роздратуванням: наводити полуду (більмо) на очі; перти тумана в очі; пускати туману (дим, пилюку) в очі – “навмисно неправильно інформувати, обдурювати кого-небудь; затуманювати чиюсь свідомість” [19, с. 520]; замилювати; замулювати; замазувати; лудити (очі) – “дурити, обманювати кого-небудь, приховувати правду від когось” [19, с. 449]; стояти більмом в оці; стирчати спичкою в оці – “дратувати кого-небудь своєю присутністю, наявністю” [19, с. 861]. Зорові відчуття служать на позначення просторового і часового культурних кодів: куди око сягає; скільки осягне око; скільки кинеш оком; охопити оком; куди не кинь оком; куди не гляне око; куди не поглянь – “скрізь, всюди, на всьому просторі”; на очах –1. Дуже швидко, помітно; 2. За життя кого-небудь, за час діяльності” [19, с. 592].

Значно меншу вагу у фразеологічній номінації мають знаки одоративних і слухових відчуттів, які переважно репрезентують оцінний зміст. Неприємний запах пов’язується з негативною оцінкою, яка використовується на позначення поганих справ, небезпеки, бійки: пахне смаленим (смаженим, гірчицею, тютюном) – “загрожує або передбачається небезпека чи якась неприємність, загибель, сварка чи бійка” [19, с. 610]; діло тютюном пахне (табак) – “зовсім погано комусь; у когось дуже погані, зовсім безнадійні справи” [19, с. 245]; підносити перцю (тертого хріну (хрону)) – “робити або говорити кому-небудь щось неприємне, прикре, образливе” [19, с. 638]; дати хріну – “побити, завдати кому-небудь прикростей, добре вилаявши чи присоромивши його” [19, с. 223]; як чемериці (тертого хріну) понюхати – “бути неприємно враженим, приголомшеним, очманілим” [19, с. 673]. Відсутність запаху є метонімічним позначенням відсутності об’єкта: і не пахне – “зовсім нема ніяких ознак появи, настання і т. ін. кого-, чого-небудь” [19, с. 609]. Цікаво, що одоративна та слухова здатності людини переінтерпретуються в українській фразеосистемі як спроможність передбачати: носом чути (почути) – “підсвідомо, інтуїтивно передбачати що-небудь, здогадуватися про щось” [19, с. 959]. Зокрема, з запахом співвідносне передчуття смерті: пахнути землею; смердіти землею, вінками пахне; васильками тхне (покійникові в труну кладуть сухі васильки) тощо [15, с. 80].

Слухові відчуття пов’язуються зі стереотипним позитивним ставленням етносу до тиші, яка асоціюється з батьківщиною, рідною Україною: на ясні зорі, на тихі води – “в Україну, додому”, а також зі скромністю, покорою (тихіший (тихший) [від] води (за воду)). Гучні звуки дратують, їхні фразеологічні позначення утворюються шляхом синестезії з негативними тактильними та соматичними відчуттями (різати вухо – “неприємно, різко, грубо звучати” [19, с. 737]; до крику – “дуже сильно, боляче” [19, с. 397]).

Спектр соматичної сенсорики (відчуття холоду, тепла, жару, болю) також аксіологізований у фразеологічних сполуках української мови. Позитивне, приємне пов’язане з теплом: тепле місце – “порівняно легка або вигідна робота” [19, с. 496]; потеплішало на серці – “з’явилися приємні, відрадні почуття, стало відрадно” [19, с. 682]; тепленьке гніздечко – “затишне, упорядковане, приємне для перебування в ньому житло” [19, с. 175]; тепле слово – “приємна розмова”. Відчуття холоду є підґрунтям для синестезії з зоровими відчуттями синього, зеленого кольору (зеленку продавати; синькою торгувати). Знаки цього відчуття набувають вторинних значень почуттів страху, переляку, хвилювання: наганяти холоду – “викликати страх, переляк, занепокоєння, тривогу і т. ін.; завдавати неприємностей кому-небудь” [19, с. 521]; обдавати холодом (морозом) – “викликати у кого-небудь стан сильного хвилювання, збентеження, переляку” [19, с. 564]; холод пробирає [до кісток, від голови аж до ніг, все тіло] – “кому-небудь дуже холодно або когось охоплює сильний озноб від переляку, несподіванки” [19, с. 933]; аж холоне в серці; кров холоне; мороз хапає за плечі; мороз дере по спині (за плечі; поза спиною) – “комусь стає моторошно, страшно” [19, с. 508].

В українських фраземах відчуття холоду пов’язується також із раціональною негативною оцінкою душевного болю (дійняти холодом душу – “боляче вражати кого-небудь, спричинювати душевні болі” [19, с. 243]); збайдужінням (серце прохололо), суворим ставленням (холодом дихати “бути занадто суворим у поводженні з ким-небудь” [19, с. 240]), приголомшенням (мов холодний душ на голову); погіршенням життя (холодним вітром повіяло – “змінилися обставини, настрої і т. ін. на гірше” [19, с. 655]).

Відчуття жару, вогню в українських фраземах використовується з метою позначення неприємних психоемоційних станів із високим ступенем інтенсивності: пекти руку; як живцем пектися на рожні – “викликати докори сумління, почуття сорому, переживання” [19, с. 611]; аж вогню дає – “хто-небудь дуже гнівається з якогось приводу” [19, с. 219]; аж сипати вогнем – “дуже сердито, гнівно розмовляти” [19, с. 806]; із вогню в полум’я – “з однієї неприємності в іншу, ще гіршу” [19, с. 140]; обсипає жаром ([гарячим] приском) – “хтось раптово відчуває сильне хвилювання, збентеження” [19, с. 575]; як кип’ячем обпарено – “хтось раптом став смутний, мовчазний” [19, с. 573]; як на жару (на жаринах) – “з сл. сидіти, стояти і т. ін. Неспокійно, тривожно, нетерпляче” [19, с. 289]; як вогнем пече – “хто-небудь дуже страждає морально; хтось занепокоєний чимсь” [19, с. 625] тощо. Гіперболізація змісту сполук створює метафоричні експресивні значення каузативної дії (мовної чи психологічної): пекти аж до живого серця – “дуже дорікати кому-небудь, лаяти когось”; пекти в самі печінки – “висміюючи кого-небудь, дошкуляти комусь”; пекти душу (серце) – “завдавати кому-небудь великих моральних страждань; мучити, непокоїти” [19, с. 610].

Будь-які тактильні подразнення в українських фраземах транспонуються звичайно також на психоемоційну сферу й негативну оцінку: різати ножем – “1. Завдавати душевних мук, переживань; 2. Неприємно вражати, ображати кого-небудь” [19, с. 738]; краяти серце – “завдавати кому-небудь муки, душевного болю” [19, с. 395]; кидати ґедзя – “говорити, робити кому-небудь щось дратівливе, обурливе” [19, с. 369]; як порох в оці; як порошина в оці – “хто-небудь дуже набридливий, надокучливий” [19, с. 678]; як сіль в оці – “бути неприємним, завдавати прикрощів кому-небудь; заважати комусь або дратувати когось” [19, с. 809]; у ніс коле – “що-небудь не подобається, не задовольняє” [19, с. 385]; муха сіла на ніс – “хтось у поганому настрої, дратується, нервує; сердитий” [19, с. 514]. Відчуття фізичного болю інтерпретовані в українських фраземах як негативні психоемоційні стани людини (серце зболіло; душа наболіла – “хто-небудь зазнав тяжких і тривалих страждань, переживань” [19, с. 795]; болюче місце – “те, що найбільше турбує когось, що є причиною чиїхось переживань, неприємностей” [19, с. 495]), нестерпне бажання (аж шкура болить, аж кишка болить) або як найвища міра, інтенсивність (до болю).



Підводячи підсумки, треба зазначити, що знаки сенсорного коду у процесах фразеологічної номінації виявляють широкі можливості метафоричної переінтерпретації як внутрішньокодової на підставі синестезії, що забезпечує перенесення змісту одних відчуттів на інші, так і міжкодової, яка опосередкує поповнення знакової сфери інших культурних кодів: оцінного, просторового, часового, духовного, мовленнєвої діяльності тощо. Дослідження закономірностей такого перекодування демонструє стереотипи української етносвідомості й має значні перспективи застосування цієї методики щодо вивчення різних культурних кодів української мови й інших мов.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка