Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія



Сторінка17/19
Дата конвертації09.03.2016
Розмір2.99 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

Поділ тексту на структурно-композиційні елементи – заголовок, основний текст і коду – забезпечується в повідомленні візуальними і пунктуаційними засобами: різна величина і колір шрифту заголовку й основного тексту, виділення кожного композиційного елемента абзацом. Зв’язність заголовку і основного тексту на синтаксичному рівні забезпечується паралелізмом синтаксичних форм, які є запитаннями до адресата. Зв’язок між основним текстом і кодою повідомлення забезпечується використанням дискурсивного маркера наслідку so.

У наступному прикладі зв’язок заголовкового комплексу і основного тексту повідомлення забезпечується еліпсисом першого речення основного тексту:



заголовок

основний текст


кода

The first vibrating mascara by Lancome: Perfect Lashes at the touch of a button

OSCILLATION

Vibrating. Power. Mascara

Mimics the techniques of professional make-up artists. Lashes look fuller, longer and perfectly separated.

Lancome.co.uk


Lancome / Paris (Lancome, In Style February 2009: 172)

Невеликий обсяг тексту (4 речення у цілому) і позначення когерентності лексичними засобами (mascara, make-up, lashes) робить можливим опущення засобів зв’язності між реченнями в основному тексті, де спостерігаються відношення причини і наслідку (що можна було б виразити дискурсивним маркером so перед другим реченням основного тексту або because перед першим реченням). Однак паралелізм відношень між елементами в заголовку та між реченнями в основному тексті (відношення причини і наслідку), невеликий обсяг тексту і невелика кількість інформації, вираженої ключовими словами (продукт (засіб), результат використання, частина тіла, яка підлягає впливу) дозволяють адресату екстраполювати відношення із заголовку на відношення в тексті. Спостерігається паралелізм на рівні риторичних відношень. Пропуск підмета в першому реченні відсилає адресата до заголовка, в якому об’єкт рекламування позначений у сегментованій конструкції з препозитивним номінативом (OSCILLATION/Vibrating. Power. Mascara). Сегментована конструкція у заголовку і перше речення основного тексту (еліптичне) можуть розглядатися і як парцельована конструкція, що доводить наявність тісного зв’язку між заголовком і основним текстом.

Синтаксичні конструкції можуть сприяти зв’язку між основним текстом і кодою рекламного повідомлення, наприклад:

основний текст

кода


You’re deluged with data. Spoilt for choice when it comes to challenges. Surrounded by potential actions. How do you pull those strands together to create intelligent solutions for your organisation?

BT can help. Talk to BT about smarter ways to make the most of what you know.

bt.com/globalservices (Newsweek, February 1, 2010: 2)

Використання запитання в кінці основного тексту констатує проблему, яка потребує вирішення, а кода повідомлення пропонує логічне вирішення, що з синтаксичної точки зору розглядається як єдність “питання-відповідь”.

Поряд із комбінацією різних синтаксичних засобів для забезпечення зв’язності зустрічаються тексти, в яких переважає використання одного синтаксичного явища, наприклад: “You have seen the devastation caused by natural disasters, witnessed the atrocities of war. You have listened to world leaders and leaders who want to rule the world. You have heard from men of God and men who kill in god’s name. Gazed into eyes filled with hope and seen hearts consumed with hopelessness. With CNN you have followed the facts around the world. Come with me and see where the story takes us next (CNN, CNN).

Зв’язність рекламного повідомлення забезпечується синтаксичним паралелізмом речень основного тексту. В наступному прикладі зв’язність тексту забезпечується еліптичними реченнями з пропущеним підметом, який виражений у заголовку рекламного тексту:

ROGER FEDERER”;

“Master of the court. Grand Slam collector. Longest consecutive streak as world No. 1. Role model. Mentor. Phenomenon. Called the greatest player of all time. By the greatest players of all time. ROLEX. A CROWN FOR EVERY ACHIEVEMENT” (Rolex, Newsweek, February 15, 2010: 01).



Отже, формальна синтаксична організація рекламного тектсу, поєднуючись із іншими засобами когезії (лексичними, лексико-синтаксичними), сприяє зв’язності тексту, підвищуючи його етикетність за допомогою реалізації максими способу. Еліптичні й номінативні речення здатні забезпечувати цілісність рекламного повідомлення, об’єднуючи елементи різних семіотичних систем – вербальної і візуальної, що є проявом етикетизації англомовного рекламного дискурсу, оскільки полегшує адресатові сприйняття, пов’язуючи зображення з текстом. Перспективою дослідження вважаємо розгляд етикетних особливостей розгортання комунікативної перспективи висловлювання в англомовній рекламі.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Єфименко В. А. Особливості когезії в текстах потоку свідомості / В. А. Єфименко // Мова у соціальному і культурному контексті : зб. наук. пр. / [наук. ред. А. Д. Бєлова]. – К., 1997. – С. 198–204.

  2. Ільченко О. М. Етикетизація англо-американського наукового дискурсу : дис. … доктора філол. наук : спец. 10.02.04 “Германські мови” / Ольга Михайлівна Ільченко – К., 2002. – 411 с.

  3. Ісакова Є. П. Ергономічні характеристики категорій англійського дієслова : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.04 “Германські мови” / Є. П. Ісакова. – К., 2001. – 20 с.

  4. Крутько Т. В. Англомовна реклама у віртуальному просторі : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.04 “Германські мови” / Т. В. Крутько. – Харків, 2006. – 22 с.

  5. Культура русской речи / Под ред. проф. Л. К. Граудиной и проф. Е. Н. Ширяева. М. : Издательская группа НОРМА-ИНФРА М, 1999. 560 с.

  6. Лившиц Т. Н. Реклама в прагмалингвистическом аспекте / Татьяна Николаевна Лившиц. – Таганрог, Изд-во Таганрог. гос. пед. ин-та, 1999. – 214 с.

  7. Мартинюк А. П. Дискурсивний інструментарій аналізу англомовної реклами / А. П. Мартинюк // Лінгвістика ХХІ століття : нові дослідження і перспективи / НАН України. Центр наукових досліджень і викладання іноземних мов / [голов. ред. А. Д. Бєлова]. – К. : Логос, 2009. – С. 159–167.

  8. Мойсеєнко І. П. Прагмалінгвістична організація рекламного тексту : макро- і мікроаналіз (на матеріалі англомовної побутової реклами) : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.04 “Германські мови” / І. П. Мойсеєнко. – К., 1996. – 24 с.

  9. Москальская О. И. Грамматика текста / Ольга Ивановна Москальская. – М. : Высшая школа, 1981. – 183 с.

  10. Охріменко В. І. Види аргументації у якості посилань в рекламі як відображення системи цінностей адресата / В. І. Охріменко // Проблеми семантики слова речення та тексту : зб. наук. ст. – Вип. 5. – К. : Вид. центр КДЛУ, 2001. – С. 143–149.

  11. Сильвестров Ю. В. Семантико-стилистические и прагматические особенности русского рекламного текста (на материале газетной рекламы) : дисс. … канд. филол. наук : 10.02.02 “Языки народов Российской Федерации” / Юрий Владимирович Сильвестров. – К., 1996. – 189 с.

  12. Степанова М. И. Когезия и когерентность в британском медиадискурсе / М. И. Степанова // Материалы XV Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых “Ломоносов”. Секция “Филология”. – М. : МАКС Пресс, 2008. – С.333–335.

  13. Sanders T. Cohesion and Coherence : Linguistic Approaches [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.let.uu.nl/~Ted.Sanders/personal/uploads/pdf/Sanders%20Pander%20 Maat%20(2006).pdf

\

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ

СТИЛІСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ І КОНОТАЦІЯ

У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ

(на матеріалі німецької мови)
ХОДАКОВСЬКА Н. Г.

Київський національний лінгвістичний університет

У статті розглянуто проблему диференціації понять “стилістичне значення” і “конотація” у сучасній німецькій мові, проаналізовано компоненти стилістичного значення лексичних одиниць, зроблено спробу зіставити ці дві лінгвістичні категорії та виявити відмінності між ними.



Ключові слова: стилістичне значення, конотація, стилістична маркованість.
В статье рассмотрена проблема дифференциации понятий “стилистическое значение” и “коннотация” в современном немецком языке, проанализированы компоненты стилистического значения лексических единиц, сделана попытка сопоставить эти две лингвистические категории и выделить различия между ними.

Ключевые слова: стилистическое значение, коннотация, стилистическая маркированность.

The article deals with the problem of differentiation of “the stylistic meaning” and “connotation” of lexical units in modern German language. Components of stylistic meaning of lexical unit are analyzed. It was done an attempt to compare and to find out the differences between two linguistic categories.



Key words: stylistic meaning, connotation, stylistic marking.
У сучасних лінгвістичних дослідженнях багато уваги приділяють проблемі вивчення стилістичного значення та конотації лексичних одиниць. Учені намагаються поєднати (Е. Шендельс [23], М. Комлєв [11]) або, навпаки, протиставити ці категорії (Е. Різель [16], В. Виноградова [3]). Конотацію інтерпретують то як стилістичне співзначення (Ш. Баллі [2]), стилістичне значення (Т. Винокур [4], Ю. Скребнєв [19]), прагматичне значення (Е. Азнаурова [1]), то як емоціональні нашарування, експресивне забарвлення (Д. Шмельов [24]), конотативні приростки (В. Маслова [13]).

Значна кількість наукових праць сучасних лінгвістів присвячена вивченню конотації та стилістичного значення на лексичному рівні німецької мови. Д. Клечко вважає, що складовою частиною значення слова є конотація, яка пов’язана з категоріями експресивності, емоційності та оцінності [9, c. 7]. Дехто з дослідників (В. Говердовський, В. Шаховський) розглядають конотацію як важливий елемент семантичної структури слова [6, c. 75; 22, c. 23]. О. Кожин визначає стилістичне значення як особливий вид лексичного змісту, який виникає у процесі мовленнєвої діяльності, має відносну усталеність і здатність до реалізації емоційно-оцінного відношення, образного уявлення, експресивної забарвленості [10, с. 35–14].



Мета статті – проаналізувати факти, що стосуються стилістичного значення і конотації слів, і спробувати внести певну ясність у невирішені питання цієї проблеми.

Актуальність дослідження зумовлюється спрямованістю сучасних лінгвістичних пошуків на вивчення інтерпретації таких явищ, як стилістичне значення і конотація.

Стилістичне значення лексичної одиниці поряд з предметно-логічним і граматичним є одним із основних типів інформації, який є необхідним для спілкування. Вказівка на вторинний характер стилістичного значення має на увазі відповідний особливий спосіб взаємовідносин з предметним та граматичним змістом, але це не означає, що стилістичне значення слова повинне розглядатися як щось побічне, як те, що не має особливого значення при спілкуванні. В процесі спілкування важливо повідомити ті об’єктивні та суб’єктивні фактори, які мотивують вибір лексичних одиниць, повідомити ту інформацію про екстралінгвістичні закономірності, які уможливлюють адекватне розуміння закладеного у висловлювання смислу.

Таким чином, поряд з інформацією, що виражає поняття про предмети, явища об’єктивної дійсності (основне, предметне значення), і інформацією про організацію смислу висловлювання (граматичне значення), третім, але також основним, обов’язковим аспектом змістовної структури сторони мовної одиниці потрібно визнати також інформацію про умови, в яких проходить спілкування (стилістичне значення). Не існує слів, у яких відсутнє предметне або граматичне значення, то ж не можливе існування слів без стилістичної визначуваності. Вважаємо, що стилістична загальновживаність – це теж певна стилістична характеристика, яка виявляється універсально, а не спорадично.

Стилістичне значення належить до основних категорій лінгвістичної стилістики, що й досі викликає дискусії серед науковців. Існує декілька підходів до трактування поняття “стилістичне значення лексичної одиниці” [18].

По-перше, стилістичне значення ототожнюється з конотативним значенням лексичної одиниці [12, c. 194–195]. Уважаємо, що ці значення не можна ототожнювати. Конотація є типом лексичної інформації, яка супроводжує лексичне значення слова і належить до семантичних асоціацій. Останнім часом сфера конотації у сучасній лінгвістиці розширилась поза межі своїх іманентних експресивно-оцінно-стилістичних особливостей і охоплює соціально-політичні, морально-етнічні, етнографічні та культурологічні поняття, що відображаються в мові. Конотації втілюють прийняту в певному мовному колективі та закріплену в культурі певного суспільства оцінку предмета або факта дійсності, які позначаються словом і відображають культурні традиції [14; 15, c. 194–195].

Конотація є різновидом прагматичної інформації, пов’язаної зі словом, оскільки відображає не лише предмети і явища дійсного світу, а й ставлення до них, яке належить мовцю не як окремій особистості, а як представнику мовної спільноти. Конотація – це додаткове, супровідне значення мовної одиниці або категорії [28, c. 164], що включає елементи граматичного значення слова, семантичні, стилістичні аспекти, пов’язані з основним значенням та належить до семантичної сфери лінгвістики, а стилістичне значення – це явище власне стилістики.

Семантична природа конотацій не викликає сумніву, оскільки в семантиці слова денотативні семи існують поряд з конотативними, і семантичний обсяг конотацій знаходить своє відображення в кількості й якості конотативних компонентів [10; 15; 16; 30].

По-друге, стилістичне значення стоїть поряд з такими поняттями, як стиль і конотація, проте відрізняється від кожного з названих понять або співвідноситься з кожним із них певним чином [12, c. 194]. Якщо стиль розуміють як властивість об’єкта або спосіб діяльності людини, спосіб мовної діяльності у різних сферах комунікації (функціональний стиль) [14, c. 20], то стилістичне значення взаємодіє зі стилем як його основна риса, як репрезентант стилю. Оскільки зміст стилю реалізується через певну систему функціональних відношень та зв’язків між словами, що відображають діяльність людини при створенні словесної форми мовленнєвого твору, то стилістичне значення виступає як норма мовного оформлення завершеного тексту в межах його функціональних можливостей. Конотація позначає різного роду співзначення емоційно-експресивного характеру, що з’являються саме в мовленні [21, c. 13–14; 17]. Інколи стилістичні якості одиниці не тільки повністю входять у конотацію, але й розчиняються у ній, що ніяк не сприяє чіткому протиставленню власне стилістичних елементів (експресивно-стилістичних) і суміжних семантичних, чуттєвих нашарувань (конотаторів). Складниками конотації і стилістичного значення є експресивність, емотивність, оцінність, образність та функціонально-стилістичний компонент. Однак конотація є складовим елементом семантичної структури мовної одиниці [11, c. 38–52; 32, c. 223–226], а стилістичне значення виражає за допомогою слова співінформацію про почуття, оцінку, ставлення адресата; вона слугує для передачі емоцій і може позначати такі види співінформації, як “фамільярний”, “невимушений”, “вульгарний” та ін. [27, c. 63–77; 35, c. 679–684].

Таким чином, конотація – явище нестабільне, непостійне, воно змінюється і підлягає нейтралізації з часом. Конотативний показник є найважливішою ознакою мовлення і безпосередньо зорієнтований на прагматичний компонент комунікації. Мовець використовує конотативні лексичні одиниці згідно з власною інтенцією, тому найбільшу зацікавленість викликає аналіз зв’язку динаміки конотативних компонентів з прагматикою тексту, психологічних особливостей мовця [17, c. 19–20]. Конотація – емоційне, оцінне або стилістичне забарвлення мовної одиниці узуального (закріпленого в системі мови) або оказіонального характеру [7, c. 22–29]. Узуальна конотація може виявлятися: у лексичному значенні слова (“der Schnurke, der Halunke, der Helfershelfer”); в одному з лексичних значень слова (“das Schwein, der Esel, der Mist”); в одному з семантичних доповнень до основи (“das Missstück, der Schnapsbruder”); в обох компонентах слова (“das Dreckschwein, der Saufbruder”). У широкому розумінні – це будь-який компонент, який доповнює предметно-понятійне значення лексичної одиниці, а також її граматичний зміст і надає їй експресивної функції [5, c. 71–79; 6, c. 83–86]. У вузькому розумінні – це компонент значення, змісту мовної одиниці, що виступає у вторинній для неї функції найменування, який доповнює при вживанні в мовленні її об’єктивне значення асоціативно-образним уявленням про позначувані реалії на основі усвідомлення внутрішньої форми найменування [20, c. 236]. Співвіднесеність конотації і стилістичного значення полягає в тому, що:

1) конотація є вторинною номінацією щодо предметного значення;

2) вторинне значення вносить у номінативне значення мовної одиниці різні додаткові компоненти, зумовлені індивідуальним характером мовця і пов’язані зі стилістичним значенням, зі стилістичною маркованістю.

По-третє, стилістичне значення і конотація є близькими поняттями, які можуть бути взаємозамінними функціонально, але не тотожними. Ми підтримуємо цю позицію.

На наш погляд, суттєва різниця між цими поняттями полягає в тому, що конотація – це первинна ознака, властивість, яка притаманна мовній одиниці, а стилістичне значення – це вираження нормативно-стилістичного й експресивно-емоційного змісту, яке є вторинною величиною. Стилістичне значення має самостійну предметну віднесеність, і цей термін краще вживати для позначення всієї інформації, що складається з денотативної та конотативної складових. Окрім експресивно-оцінно-стилістичних відтінків, з яких конотація починала своє існування як категорія, вона охоплює нині соціально-політичні, етнічні, етнографічні і культурологічні поняття, які так чи інакше відображаються у мові. Слово може потенційно мати всі названі конотації. На відміну від конотації, стилістичне значення слів і виразів існує об’єктивно, поза безпосередньою залежністю від того чи іншого випадку індивідуального вживання. Слова як елементи мовної системи мають певну постійну стилістичну характеристику, бо стилістичне значення фіксує константність експресивно-емоційного та функціонально-стилістичного потенціалу в системі мови [16, c. 134–143], не зникає, а може змінюватись, часто не залежить від позамовних чинників, оскільки є мовностилістичним явищем, яке реалізується у мовленні за допомогою мовних одиниць і вносить у них притаманні тільки йому компоненти експресивного, емоційного та оцінного характеру.

Стилістичне значення супроводжує лексичне і граматичне відповідно до комунікативних потреб мовця переважно у процесі функціонування мови. Порівняно з лексичним і граматичним, воно більш динамічніше, рухливіше, тісно пов’язане з контекстом, у якому воно народжується, розвивається і за його допомогою визначається. Як інтуїтивно сприйняте співзначення мовної одиниці стилістичне значення може включати два компоненти: інваріантне (позаконтекстуальне) або стилістичне забарвлення у мові та контекстуальне, функціональне забарвлення у мовленні [8, c. 320].

У різних одиницях стилістичне значення виявляється по-різному: в експресивно забарвлених лежить на поверхні, у нейтральних може з’являтися в конкретних контекстах, які мають закономірний характер та є типовими умовами реалізації значень. У зв’язку з цим справедливим є твердження, що “стилістичне значення інтерпретується як емоційний компонент смислового об’єму слова, як емоційно-оцінне й експресивно-образне значення слова і визначається як одиниця стилістичного узусу” [10, c. 37]. Аналізуючи це поняття, можна об’єднати всі відтінки стилістичного значення в одну групу, “на тій підставі, що всі вони передають ставлення мовця до предмета. За цією ознакою такі відтінки в стилістичному значенні можна співвіднести з першою особою акту комунікації й виділити особливий аспект, функція якого полягає в модальній орієнтації мовної одиниці в процесі її стилістичної трансформації” [25, c. 45].

Стилістичне значення лексичної одиниці розуміється нами як додаткові ознаки до лексичного або граматичного значень, які мають постійний характер, відтворюються в певних умовах і входять до семантичної структури слова. Стилістичне значення складає частину семантичної структури мовної одиниці, це лінгвостилістична характеристика слова, його стилістичний зміст у системі мови й мовлення, що виявляється у таких аспектах [31, c. 323–332]:


  • за належністю до певної комунікативної сфери (функціонально-стильовий компонент);

  • за відношенням до нейтральної мовної норми (нормативно-стилістичний компонент);

  • за ступенем та способом експресивності (експресивно-стилістичний компонент).

Традиційно розрізняють два види стилістичного значення мовної одиниці:

1. Стилістичне значення у плані синтагматики або контекстуальне стилістичне значення. Це значення не ізольованого слова, а значення, якого набуває лексична одиниця в контексті, з усієї інформації тексту або зі стилістично маркованого тексту. У зв’язному мовленні воно складається з двох гетерогенних чинників: контекстуального стилістичного значення або стилістичного забарвлення, яке може змінюватись або залишатися постійним щодо абсолютного стилістичного забарвлення; стилістичних конотацій, які виникають безпосередньо або з контекстуального стилістичного забарвлення, або зі всієї інформації [35, c. 679–684]. Стилістичні конотації як чинник контекстуального стилістичного значення лексичної одиниці пов’язані з комунікативним процесом, з прагматичними параметрами і являють собою два види інформації: інформація, яка є предметом комунікації, але не пов’язана з актом комунікації; додаткова інформація, пов’язана з умовами і учасниками акту комунікації. Перша інформація – предметна, яка співвідноситься з позамовною дійсністю, а друга – реалізується в конотативному значенні лексичної одиниці, що нашаровується на предметне. Контекстуальне стилістичне значення мовної одиниці розглядається нами у контексті прагматичних параметрів та прагматичних ситуацій;

2. Стилістичне значення парадигматичного плану збігається з абсолютним стилістичним значенням або стилістичним забарвленням ізольованої мовної одиниці в системі мови [31, c. 323–332; 34, c. 36–40]. У плані парадигматики стилістичне значення охоплює три компоненти: функціональний, нормативний та експресивний. Функціональний компонент стилістичного значення свідчить про комунікативну сферу, про належність мовної одиниці до певного функціонального стилю, тобто вказує на найкращу сферу вживання; нормативний компонент відображає співвіднесеність мовної одиниці з нормативною лексикою, яка створює мовну базу для всіх функціональних стилів, показує місце слова на шкалі стилістичних рівнів; експресивний компонент свідчить про наявність або відсутність ознаки експресивності, підвищеної виразності конкретної мовної одиниці.

Виділення особливого виду значення як стилістичної категорії веде до більш чіткої характеристики інгерентних якостей мовних одиниць, до встановлення певної константності їх експресивно-емоційного потенціалу в парадигматичному плані. Визначення стилістичного значення пов’язане з розмежуванням об’єктивного та суб’єктивного, постійного та змінного, що встановлює певну нормативність у стилістичній характеристиці слів як одиниць мови.

Стилістичне значення може бути не раціональним, а емоційним компонентом семантичної структури мовної одиниці і виявляється у трьох значеннях [1, c. 394]:


  1. емоційному – засіб вираження емоційного ставлення мовного колективу до співвіднесеного зі словом денотата або референта;

  2. оцінному – засіб вираження оцінного ставлення особи чи мовного колективу до співвіднесеного зі словом денотата та сигніфіката;

  3. експресивно-образному – мовний засіб вираження поняття або предмета шляхом вказівки на інший предмет або ознаку.

У плані парадигматики стилістичне значення мовної одиниці саме у сучасній німецькій мові визначається як абсолютне стилістичне значення в системі мови, або як стилістичне забарвлення [34, c. 36–42]. Останнє має синонімічні позначення: стилістична маркованість (die Stilmarkierung) та стилістичний колорит (der Stilkolorit) ізольованої одиниці системи мови [26, c. 117]. Із названих синонімів далі у статті використовуємо термін “стилістична маркованість” [33, c. 323–331].

Відношення між стилістичним значенням і стилістичною маркованістю пояснюється загальними і відмінними рисами. Вони мають один і той же референт, виконують спільну стилістичну функцію, відображають спільний стилістичний зміст, мають одну й ту ж стилістичну характеристику; з іншого боку, вони відрізняються: постійним / непостійним характером (компоненти стилістичного значення мають постійний характер, стилістична маркованість – непостійний характер, зумовлений індивідуальністю мовця); стилістичною значущістю (стилістична маркованість має постійну тенденцію до утворення різних парадигматичних і синтагматичних відношень через свою незалежність від контексту) [29, c. 289–321; 36, c. 48–65]; стилістичним змістом: стилістичне значення – загальна стилістична характеристика слова, стилістична маркованість – індивідуальна стилістична характеристика; місцем у структурі слова: стилістичне значення – обов’язковий компонент конотації слова, стилістична маркованість – факультативний компонент, який має певну обмеженість використання і обмежену реалізацію в комунікативних умовах.

Розмежування спостерігається також у семантиці при наявності супутніх значень експресивно-емоційно-оцінних моментів, які накладаються на основне значення мовного засобу. Це відповідає основному теоретичному постулату про взаємодію та взаємозумовленість мови і мовлення, різних аспектів мови. Дослідження експресивно-емоційно-оцінних моментів стосується саме стилістичних якостей мови. Тому недоречно ототожнювати поняття стилістичне значення та стилістичну маркованість.

Під стилістичною маркованістю мовної одиниці ми розуміємо її експресивно-емоційні, оцінні та функціональні властивості, додаткові до вираження основного номінативного, предметно-логічного і граматичного значень, які обмежують можливості використання цієї одиниці певними сферами й умовами комунікації. Стилістична маркованість складається з нормативного, експресивного, емоційного й оцінного компонентів. На наш погляд, стилістична маркованість на рівні лексики є об’єктивною категорією експресивності, позитивною/негативною оцінкою, порівняно з нейтральною лексикою, факультативною за індивідуальною ознакою, нормативною/ненормативною складовою частиною лексичного значення: das Antlitz (високий стиль), das Gesicht (літературний стиль), die Visage (фамільярно-розмовний стиль), die Fresse (фамільярний стиль), der Hunger (літературний стиль), der Kohldampf (літературно-розмовний стиль), а також виділяються експліцитно: die Machenschaft “інтриги”, die Klatscherei “плітки”. Часто стилістична маркованість не виражається ні імпліцитно, ні експліцитно, але лексичні одиниці можуть набувати її в певному контексті: “Das Feuer frass die ganze Habe der Familie Müller” / “Вогонь зжер все добро сім’ї Мюллерів”. Іменник das Feuer (вогонь) у системі мови є стилістично нейтральним, але в цьому реченні він набуває експресивного відтінку завдяки вживанню стилістично маркованого дієслова fressen (жерти, пожирати).

Отже, стилістичне значення – це додаткові до предметного або граматичного значення ознаки, які мають постійний характер та відображаються в певних умовах і входять до семантичної структури мовної одиниці, тобто це сукупність і взаємодія елементів, за допомогою яких реалізується необхідна стилістична характеристика мовної одиниці в парадигматичному плані (в системі мови). А конотацію розуміють як співзначення до денотативного змісту слова, що передається цим словом, як відношення мовця до предмета або явища, яке позначається, іншими словами, як емоційно-оцінний компонент лексичного значення, оскільки неодмінною умовою комунікації є вираження свого ставлення до предмета повідомлення.

На нашу думку, накопичення теоретичних і фактичних даних про конотацію та стилістичне значення лексичної одиниці може спричинити виділення особливого розділу стилістики, присвяченого тільки їм, сприяти створенню довідників про конотацію та стилістичне значення, особливому опису словотворчих процесів, морфемних структур, синтаксичних моделей, які були б необхідними для лінгвістичної теорії, практики навчання мови, практики перекладу, для дотримання культури мовлення тощо. Все це свідчить про перспективність подальшого наукового пошуку у цій царині.




ЛІТЕРАТУРА


  1. Азнаурова Э. С. Очерки по стилистике слова / Эльвира Сергеевна Азнаурова. – Ташкент : ФАН, 1973. – 401 с.

  2. Балли Ш. Французская стилистика / Шарль Балли. – М. : Эдиторная УРСС, 2001. – 392 с.

  3. Виноградова В. Н. Стилистический аспект русского словообразования / Валентина Николаевна Виноградова. – М. : Наука, 1984. – С. 5-6.

  4. Винокур Т. Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц / Татьяна Григорьевна Винокур. – М. : Либроком, 2009. – 242 с.

  5. Говердовский В. И. История понятия “коннотация” / В. И. Говердовский // Филологические науки. – 1979. – № 2. – С. 83–86.

  6. Говердовский В. И. Диалектика коннотации и денотации / В. И. Говердовский // Вопросы языкознания. – 1985. – № 2 . – С. 71–79.

  7. Гридин В. Н. Семантика эмоционально-экспрессивных средств языка / В. Н. Гридин // Психолингвистические проблемы семантики. – М. : Наука, 1983. – С. 113–119.

  8. Долинин К. А. Стилистика французского языка / Константин Аркадьевич Долинин. – М. : Просвещение, 1987. – 303 с.

  9. Клечко Д. Г. Стилистически маркированные модели субстантивного словообразования в современном немецком языке (на материале дериватов словообразовательных конструкций префикс + глагольная основа + суффикс –е/нуль и глагольная основа + суффикс : автореф. дис. … канд. филол. наук : спец. 10.02.04 “Германские языки” / Д. Г. Клечко. – Минск, 2001. – 16 с.

  10. Кожин А. Н. О квалификации стилистического значения слова / А. Н. Кожин // Функциональная стилистика, теория стилей и их языковая реализация : сб. науч. тр. – Пермь, 1986. – С. 35–41.

  11. Комлев Н. Г. Компоненты содержательной структуры слова / Николай Георгиевич Комлев. – М. : УРСС, 2003. – 180 с.

  12. Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови / Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько. – К. : Вища школа, 2005. – 462 с.

  13. Маслова В. А. Когнитивная лингвистика / Валентина Александровна Маслова. – Минск : Тетра Системс, 2008. – 272 с.

  14. Мороховський А. Н., Воробйова О. П., Лихошерст Н. І., Тимошенко З. В. Стилистика английского языка / А. Н. Мороховський, О. П. Воробйова, Н. И. Лихошерст, З. В. Тимошенко. – К. : Вища школа, 1984. – 262 с.

  15. Прошин А. В. О выделении стилистического значения в качестве самостоятельной лингвистической категории / А. В. Прошин // Проблемы семасиологии и лингвостилистики. – М. : Наука, 1973. – Вып. 1. – С. 73–97.

  16. Ризель Э. Г. Стилистическое значение и коннотация / Э. Г. Ризель // Лингвистические проблемы текста. – М. : Изд-во МГПИИЯ имени М. Тореза, 1980. – Вып. 158. – С. 134–143.

  17. Селіванова О. О. Актуальні напрямки сучасної лінгвістики (аналітичний огляд) / Олена Олександрівна Селіванова. – К. : Вид-во Українського фітосоціологічного центру, 1999. – 148 с.

  18. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Олександрівна Селіванова. – Полтава : Довкілля, 2006. – 716 с.

  19. Скребнев Ю. М. Основы стилистики английского языка / Юрий Максимович Скребнев. – М. : Астрель, АСТ, 2000. – 224 с.

  20. Степанова М. Д. Словарь словообразовательных элементов немецкого языка / Маргарита Дмитриевна Степанова. – М. : Русский язык, 1979. – 536 с.

  21. Шаховский В. И. Категоризация эмоций в лексико-семантической системе (на материале английского языка) : Автореф. … дис. доктора филол. наук : спец. 10.02.19 “Теория языка” / Виктор Иванович Шаховский. – Воронеж, 1988. – 38 с.

  22. Шаховский В. И. Эмотивный компонент значения и методы его описания / Виктор Иванович Шаховский. – Волгоград : Изд-во ВГПИ, 1983. – 156 с.

  23. Шендельс Е. И. О стилистической грамматике / Е. Й. Шендельс // Иностранные языки в высшей школе. – 1966. – Вып. 2. – С. 104-115.

  24. Шмелев Д. Н. Проблемы семантического анализа лексики / Дмитрий Николаевич Шмелев. – М. : Наука, 1973. – 109 с.

  25. Шульдинова Т. В. К проблеме понятия “стилистическое значение” / Т. В. Шульдинова // Проблемы лингвистического анализа текста. – Иркутск : Иркутск. гос. пед. ин-т, 1980. – С. 43–51.

  26. Brandes M. P. Stilistik der deutschen Sprache / Margarita Brandes. – M. : Наука, 1983. – 271 S.

  27. Kanjo Z. Stil und Konnotation / Z. Kanjo // Zeitschrift für Literatur und Linguistik. – Berlin. – 1976. – H. 22. – S. 63–77.

  28. Kessel K., Reimann S. Basiswissen Deutsche Gegenwartssprache / Katja Kessel, Sandra Reimann. – A. : Francke Verlag Tübingen und Basel, 2008. – 280 S.

  29. Müller K. Formen der Markierung von “Spaß” und Aspekte des Organismus des Lachens in natürlichen Dialogen / K. Alex Müller // Deutsche Sprache. – Tübingen. – 1983. – № 11. – S. 289–321.

  30. Riesel E., Schendels E. Deutsche Stilistik / Elise Riesel, Eugenia Schendels. – M. : Высшая школа, 1975. – 316 S.

  31. Riesel E. Stilistische Bedeutung und stilistische Ausdruckswert des Wortes als syntagmatische und paradigmatische Kategorie / E. Riesel // Deutsch als Fremdsprache. – 1967. – № 6. – S. 323–331.

  32. Schachovskij V. I. Zur stilistischen Analyse von Konnotationen / V. I. Schachovskij // Wissenschaftliche Zeitschrift. – Zwickau. – 1982. – H. 1. – S. 221–324.

  33. Sanders J. W. Linguistische Stilistik / Jerry W. Sanders. – Vandenhoeck Göttingen : Ruprecht, 1977. – 201 s.

  34. Scharnhorst J. Stilfärbung und Bedeutung. Die Darstellung der Stilfärbung “abwertend” im Wörterbuch / J. Scharnhorst // Forschungen und Fortschritte. – 1962. – H. 7. – S. 36–40.

  35. Schippan Th. Zum Problem der Konnotationen / Th. Schippan // Zeitschrift für Phonetik, Sprachwissenschaft und Kommunikationsforschung. – Berlin : Akademie-Verlag, 1979. – H. 36. – B. 32. – S. 679–684.

Schmidt W. Zu den Kategorien “Stilfärbung und stilistische Synonymie” / W. Schmidt // Вопросы немецкой филологии. Проблемы теории языка и перевода. – Рига. – 1975. – S. 48–65.
УКРАЇНСЬКО-АНГЛІЙСЬКИЙ СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

ЗІ СФЕРИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ:

СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
ШУНЕВИЧ Б. І.

Львівський державний університет безпеки життєдіяльності
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка