Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія



Сторінка19/19
Дата конвертації09.03.2016
Розмір2.99 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

У тих випадках, коли в словниковій статті ядро використано не у своїй початковій формі, то після тильди ставиться змінене закінчення ядра. Синонімічні варіанти перекладів термінів англійською мовою подані через кому. В українських термінах синоніми, короткі тлумачення, посилання на згадані вище терміни подані в круглих дужках. Далекі за значенням варіанти перекладів написані через крапку з комою, а різні значення – через цифри.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що потрібно:

1) приступити до укладання великих за обсягом українсько-іншомовних та іншомовно-українських словників, які охоплюватимуть спеціальну термінологію всіх спеціальностей у структурі Міністерства надзвичайних ситуацій (далі – МНС). Для цього потрібно створити електронну базу даних пожежної термінології різними мовами. Таку роботу можна виконати спільними зусиллями науковців і спеціалістів вищих навчальних закладів і Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки МНС України;

2) укласти навчальні перекладні словники нових термінів обсягом близько 2000 найчастіше вживаних лексичних одиниць для кожної зі спеціальностей, за якими здобувають вищу освіту курсанти і студенти у ЛДУ БЖД та інших ВНЗ у системі Міністерства надзвичайних ситуацій України. Для виявлення нової термінології з цих спеціальностей варто опрацювати сучасну вітчизняну й зарубіжну літературу: журнальні статті, матеріали конференцій, монографії, посібники, дисертації та інші матеріали і доповнити новими термінами вже укладені словники. Відомо, якщо спеціаліст із будь-якої галузі володіє 2000 найчастотнішими термінами зі своєї спеціальності, то він зрозуміє на 90% будь-який технічний текст з цієї спеціальності. До цієї кількості належатиме спеціальна, загальнонаукова і загальнотехнічна термінологія, а решту складатимуть спеціальні терміни, що зрідка використовуються в науково-технічній літературі з цієї тематики, але їх потрібно ввести у великі за обсягом перекладні словники. Наприклад, в “Англо-російському алфавітно-частотному списку термінів з робототехніки” представлено 2000 однослівних термінів з частотами вживання не менше 3 і 185; термінологічних сполучень з частотами не менше 10 [6, c. 5–60]. Такі словники потрібно укладати кожні 5–8 років, оскільки протягом цього часу будь-яка терміносистема поповнюється великою кількістю нових термінів. До укладання навчальних словників бажано залучати курсантів і студентів ВНЗ;

3) подавати у додатках до словників із конкретних галузей науки і техніки окремо списки з перекладом власних імен провідних науковців, назв організацій, номенклатури, абревіатур, які часто зустрічаються в науково-технічній літературі з цієї тематики. Як показує досвід перекладу вітчизняної літератури іноземними мовами та іншомовної – українською мовою, виникають проблеми не тільки у виборі правильних відповідників спеціальних термінів, але й номенклатури, власних імен, назв організацій, які використовуються в науково-технічній літературі з конкретної тематики, проте такої інформації немає ні в словниках, ні в довідниках. Результати дослідження варіантів перекладу прізвищ вітчизняних і зарубіжних авторів представлено в статті “Зауваги до перекладу на українську мову іноземних власних імен (на матеріалі англомовної літератури з дистанційного навчання)” [13, c. 152–157]. Деякі проблеми перекладу української та англійської номенклатури, назв навчальних закладів і інших організацій, що часто зустрічаються в науково-технічній літературі з дистанційного навчання, описано в статті “Комплексне дослідження української та англійської термінології з дистанційного навчання” [14, c. 43–48];

4) упроваджувати українські еквіваленти до нових іншомовних термінів, які вживаються в пожежній науково-технічній літературі. Поряд з термінами, що вже вкоренилися як кальки з інших мов і перенесені в пожежну термінологію, використовувати їхні українські синоніми, наприклад, abscess – абсцес, гноїння та ін.;

5) писати в дужках в оригіналі терміни, назви організацій, прізвища науковців, якщо автор перекладу не впевнений у правильності написання українською або іноземною мовами.

Львівський державний університет безпеки життєдіяльності вперше зробив спробу укласти українсько-англійський словник термінів зі сфері надзвичайних ситуацій. На його основі вже укладено українсько-російський, російсько-український та українсько-польський, польсько-український словники зі сфери надзвичайних ситуацій.

При укладанні словників-мінімумів ставилося завдання зібрати найуживанішу спеціальну термінологію. Відбір лексики з іншомовних словників проводився викладачами іноземних мов (з урахуванням власного досвіду роботи з технічними текстами під час занять з курсантами і студентами першого, другого і п’ятого курсів) спільно зі спеціалістами університету. Після опублікування словників-мінімумів виявилося, що вони не охоплюють необхідний обсяг лексики, потрібний для перекладу нової технічної літератури з цієї тематики. Для укладання українсько-англійського словника зі сфери надзвичайних ситуацій використано, в основному, терміни з двох згаданих вище словників, яких виявилося недостатньо для перекладу технічної літератури, бо вони не охоплюють більшості термінів, які реально функціонують у сучасній українській та англомовній науково-технічній літературі з пожежної справи.

В укладених словниках майже не відображена термінологія нових спеціальностей, що введені в ЛДУ БЖД останніми роками, наприклад, практичної психології, управління інформаційною безпекою тощо. Тому на наступному етапі укладання викладачі кафедри намагатимуться створити українсько-англійські навчальні словники обсягом 2000 найбільш частотних термінів для кожної з семи спеціальностей, за якими проводиться навчання курсантів і студентів. Поповнення “Короткого українсько-англійського словника зі сфери надзвичайних ситуацій” новими термінами розширить можливості перекладу з української на англійську мову технічних текстів з цієї тематики.

Неефективним виявилося внесення до реєстру коротких українсько-іншомовних словників вузькоспеціальних термінів, які зрідка зустрічаються в технічних текстах, що пропонуються для перекладу на заняттях курсантам і студентам, наприклад, антидот, епізоотія та ін. За рахунок цих термінів збільшено обсяг словника, але він також не охоплює той мінімум лексики, який потрібний для перекладу технічних текстів. У новий варіант словника будуть внесені терміни і термінологічні сполучення, які реально функціонують у технічних текстах зі сфери надзвичайних ситуацій, адже навчальні словники укладені на основі сучасної української і зарубіжної науково-технічної літератури: монографій, посібників, журнальних статей, патентних описів, матеріалів конференцій та ін.

Пошук еквівалентів іншомовних термінів проводився з мови оригіналу, а не з мови-посередника. Українськими науковцями доведено, що навіть у відомих зарубіжних словниках зустрічаються неправильні переклади деяких основних термінів, які потім переносяться в українські словники, посібники, тобто спотворюються їхні реальні значення [2, с. 45–47].

Уточнення значень нових термінів і вибір правильних англомовних еквівалентів здійснювалися за допомогою пошукових систем в мережі Інтернет. Наприклад, англомовним еквівалентом українського терміна безпека життєдіяльності вважається термін vital activity safety. Проте таким способом вдалося виявити ще один еквівалент – life safety, частота вживання якого в текстах така ж, як vital activity safety. Тому в нашому словнику вони позначені як синоніми. Цей досвід можна використати при укладанні нових словників іншими мовами для будь-якої нормалізованої терміносистеми.


ЛІТЕРАТУРА


  1. Англо-український пожежно-технічний словник-мінімум / укл. М. Гульчевська, Н. Вовчаста, О. Бугайська. – Львів : Вид-во ЛІПБ, 2005. – 182 с.

  2. Войтович Я. Про деякі неправильні еквіваленти в англо-українських/російських словниках / Я. Войтович // Проблеми української термінології : зб. наук. пр. учасників 9-ї Міжнародної наукової конференції “Проблеми української термінології СловоСвіт 2006”. – Львів : Національний університет “Львівська політехніка”, 2006. – С. 45–47.

  3. Козяр М. М. Про деякі проблеми термінографії у сфері пожежної безпеки / М. М. Козяр // Вісник : Проблеми української термінології. – Львів : Національний університет “Львівська політехніка”, 2002. – № 453. – С. 421–424.

  4. Козяр М. М. Цивільний захист. Частина перша : Пожежно-рятувальна справа. Ілюстрований словник-довідник / М. Козяр, А. Шадрін, І. Кочан. – Львів : Вид-во “Сполом”, 2006. – 552 с.

  5. Куприн Г. Англо-русский пожарно-технический словарь / Г. Куприн, А. Новобытов , А. Чамеев. – М. : Воен. издат., 1980. – 343 с.

  6. Методическая разработка и учебные задания для чтения текстов по робототехнике на английском языке / сост. Б. Шуневич. – Л. : ЛГПИ имени А. Герцена, 1987. – 64 с.

  7. Німецько-український пожежно-технічний словник-мінімум / укл. Р. Сольський. – Львів : Вид-во ЛІПБ, 2005. – 60 с.

  8. Росоха В. Короткий тематичний російсько-український та українсько-російський пожежно-технічний словник / В. Росоха, О. Кучеренко, С. Білан, В. Єременко, В. Коробка. – Х. : Фант, 2002. – 384 с.

  9. Ткачева Л. И. Происхождение и образование авиационных терминов в английском языке : автореф. дис. ... канд. филол наук : спец. 10.02.04 “Германские языки” / Л. И. Ткачева. – Л., 1973. – 20 с.

  10. Тюпа В. Короткий російсько-український пожежно-технічний словник / В. Тюпа, І. Марченко, М. Хорошок / за ред. Л. Присяжнюка. – К. : “Основа” – ТЗОВ “Астарта”, 1996. – 122 с.

  11. Ушаков Л. Л. Короткий словник : Терміни та визначення у пожежній справі / Леонід Леонідович Ушаков. – Харків : Управління пожежної охорони МВС. – 1993. – 24 с.

  12. Французько-український пожежно-технічний словник-мінімум / укл. І. Попко. – Львів : Вид-во ЛІПБ, 2005. – 74 с.

  13. Шуневич Б. Зауваги до перекладу на українську мову іноземних власних імен (на матеріалі англомовної літератури з дистанційного навчання / Б. Шуневич // Вісник НУЛП № 503 : “Проблеми української термінології”. – Львів : Вид-во НУЛП, 2004. – С. 152–157.

  14. Шуневич Б. Комплексне дослідження української та англійської термінології з дистанційного навчання / Б. Шуневич // Вісник НУЛП № 538 : “Проблеми української термінології”. – Львів : Вид-во НУЛП, 2005. – С. 43–48.

  15. Ярошевська В. М. Словник термінів і понять з безпеки життєдіяльності / Віра Миколаївна Ярошевська. – К. : Професіонал, 2004. – 256 с.

  16. Lexicon Brandschutz. – Berlin, 1986. – 720 p.

  17. Ratownictwo : Slownik polsko-angielsko-niemiecko-rosyjski / M. Krasnodebska, E. Hadyniak, K. Dominski, P. Dominska. – Warszawa : Fundacja Edukacja i Technika Ratownictwa, 2006. – 343 s.

РЕЦЕНЗІЇ

Радзієвська Т. В. Нариси з концептуального аналізу та лінгвістики тексту. Текст – соціум – культура – мовна особистість : [монографія] / Тетяна Вадимівна Радзієвська; Ін-т мовознавства імені О. О. Потебні НАН України. – К. : ДП “Інформ.-аналіт. агенство”, 2010. – 491 с.


Українське загальне мовознавство поповнилося новою цікавою працею, присвяченою актуальним питанням сучасної науки – дослідженню концептів та проблем вивчення дискурсів різних типів. Монографія Т. В. Радзієвської оригінальна як за своїм задумом, так і за формою викладу матеріалу: в дослідженні поєднано два вагомі за науковими результатами цикли праць, що стосуються сучасного концептуального аналізу й аналізу текстів різних функціональних типів.

Концептуальний аналіз, який стрімко та інтенсивно розвивається в наш час, має визначні здобутки і розглядається як проекція на сучасному етапі розвитку мовознавчої науки вивчення зв’язку між мовою, культурою та мисленням. В існуючому в концептології багатоголоссі підходів, визначень, тлумачень, які викликали у вчених чимало застережень, позиція Т.В.Радзієвської характеризується визначеністю і щодо терміна “концепт”, і щодо методів його дослідження. Розуміння концепту як єдності певної конфігурації смислів та мовної форми (с. 6–9) дає підстави стверджувати, що праця виконана в рамках лексикоцентричного підходу і відрізняється від підходів інших авторів, які фактично ототожнюють “концепт” і “поняття” (поняттєве поле).

Перший розділ книги містить аналіз тематичних груп концептів, які представляють сфери етики, людської діяльності, простору і часу, ментальну та екзистенційну сфери. Це концепти праця, робота, гра, здоров’я, вчинок, совість, подія, випадок та інші одиниці абстрактної лексики, що репрезентують різні типи організації непредметного значення. Оскільки вивчення словникового складу мови дає об’єктивні дані про базові цінності культури (с. 9) і розкриває особливості певної лінгвоментальності, автор ретельно досліджує значний мовний матеріал, що розкриває сутність окремого концепту. Авторському стилю аналізу властиве намагання охопити якомога ширший мовний ресурс, представлений різними текстами – художніми, публіцистичними, есеїстичними, а також розмовним мовленням, і на ньому висвітлити приховані семантичні аспекти, конфігурації смислів, семантичні зв’язки, носієм яких є концепт. Різноманітний мовний матеріал та широкий погляд на абстрактну сутність дозволили виявити такі характеристики конкретного концепту, що відрізняють його від лексичного значення, що фіксується лексикографічними працями.

Кожен нарис у книзі присвячений окремому концепту і відбиває певний можливий аспект або вектор його аналізу в пошуках смислових нашарувань у його внутрішній структурі, зв’язку з певними моделями мислення, місця в семантичній сфері, утвореній близькими за значенням одиницями, дискурсивного складника в його формуванні. Це дозволило дослідниці здобути нетривіальні результати щодо організації смислової – семантичної або семантико-концептуальної – страти мови. Так, розгляд концепту здоров’я виявляє в ньому два шари, які є наслідком двох моделей концептуалізації (за авторською кваліфікацією – “абсолютистським” та “градуальним”), які, за логікою, мають виключати одна одну, проте примхливий процес розвитку значення сприяє поєднанню в одній словесній оболонці двох смислових блоків протилежної семантики.

Концепти темпоральної сфери пора, часи, година, доба виявляють у своєму значенні зв’язок з різними способами концептуалізації часу: пора відбиває погляд на час у рамках міфологічної картини світу з домінуючим досвідом циклічності, пов’язується зі змінами у природі, їх повторюваністю (с. 176); концепт година віддзеркалює утилітарно-побутове “ставлення” до часу з позиції побутування людини в конкретній життєвій ситуації. Ментальна та інтелектуальна еволюція зумовила появу концептів, що фіксують складніший досвід людини. Так, концепт часи демонструє зв’язок з лінійною моделлю часу, розвитком історичного мислення, породженням історичної оповіді; концепт доба відбиває культурологічний погляд на час, формування якого невіддільне від створення текстів складної історико-культурологічної проблематики. Таким чином, дослідниці вдалося показати своєрідність у розподілі “значеннєвого континууму” і кореляціях його сегментів за певними мовними одиницями: в одних випадках значення мовної одиниці ускладнюється, набуваючи нових нашарувань, в інших – різні семантичні конфігурації (шари, моделі) закріплюються за різними мовними одиницями.

Вагомим результатом пошуків у цьому напрямі стало виявлення опозитивного характеру концептів праця і робота, які відображають різні моделі трудової діяльності. Праця, що характеризується комплексом ознак (ідея трудового максималізму, належність до природної сфери, неструктурованість, ітеративність та ін.), корелює з міфологічним мисленням, тим часом як робота з семантичними ознаками соціальної упорядкованості, у зв’язку з ідеєю заробітку, дискретності та структурованості пов’язується з історичним типом мисленням і лінійною моделлю часу (с. 22). Ця частина дослідження засвідчує відмінності в організації лексико-семантичного та концептуального рівнів: з одного боку, лексичні одиниці праця і робота виступають лексичними синонімами, а з іншого, як концепти вони швидше пов’язані опозитивним зв’язком. Такі спостереження в монографії, безперечно, сприятимуть подальшому розвиткові семантичної теорії мови й вивченню мовних картин світу.

Слід зазначити, що основну увагу Т. Радзієвська зосереджує на одиницях складної предикатної семантики, яка виявляє значну лінгвоспецифічність, зумовлену історичними, культурними, соціальними, психологічними і семіотичними чинниками. Ця лінгвоспецифічність поступово розкривається перед читачем, якому надається можливість “зануритися” у світ предикатного значення і побачити, що в одних випадках концепт містить історично зумовлені смислові нашарування, які стосуються організації оцінного компонента значення (гріх, ідея), у других випадках – соціально зумовлені семантичні конфігурації, що стосуються моделей дії в соціумі (вчинок), у третіх – дискурсивно зумовлені смисли, виникнення яких пояснюється функціонуванням одиниці в дискурсі певного типу (думка, сумління, совість, фр. sourire, ідея). Лінгвоспецифічність концептуальних утворень підкреслюється на основі матеріалу основних європейських мов – англійської, французької, італійської, німецької, польської та ін., які вдало доповнюють опис.

Загалом автору вдалося уникнути одноманітності та схематичності в аналізі окремого концепту і в кожному нарисі “індивідуальність” семантичного утворення, яке стоїть за відповідною мовною одиницею, показано з усією повнотою. Саме тому теза про концепт як акумулятор смислів, висунута вперше Ю. Степановим (1997 р.), набуває нового звучання, дістає нові докази й підтвердження. Розвиваючи ці ідеї, Т. Радзієвська слушно робить висновок про особливий динамічний характер семантичного устрою концепту, здатного накопичувати смисли. “Найважливіша генетична характеристика концепту полягає в тому, що його існування пов’язане з появою на певному історичному етапі тексту як продукту складної мовленнєвої діяльності та розвитку дискурсивних практик у соціумі, що створює новий механізм формування лексичного значення і, ширше, комплексного семантичного утворення за „накопичувальною моделлю”, в чому постає конкретне втілення взаємодії мови і культури та їхнього зв’язку” (с. 243). Але це накопичення, як показує матеріал книги (концепти гріх, ідея, судьба, гра та ін.), не є одновекторним напрямом у семантичному розвитку.

У процесі функціонування концепту його смислові складники (або шари) змінюють свій статус, переходячи з активного в пасивний, і навпаки, у такий спосіб впливаючи на мовну свідомість носія мови в певний історичний період. У цьому, на думку дослідниці, полягає основний механізм, що забезпечує ідентичність мови впродовж свого розвитку, збереження культурної пам’яті. Вважаємо, що розкритий у книзі механізм функціонування одиниць предикатної семантики має загальногуманітарне значення, оскільки наочно демонструє одну з найважливіших ділянок взаємодії мови і культури, характер динамічного існування культурної пам’яті.

У підсумковому розділі “Концепт у мовній діяльності: чинники формування, роль та функції” (с. 235–243) викладено основні положення концептуального аналізу, які, на наш погляд, можна було б подати докладніше. Висловлені ідеї та положення варті уваги, вони потребують перевірки на новому матеріалі, поглиблення і розвитку. Проте у представленому варіанті їх значущість для концептуального аналізу незаперечна, а глибока аргументація робить дослідження переконливим.

Друга частина монографії “Текст у культурі і соціумі” містить розвідки, які розкривають різні аспекти природи тексту, його місце та функціонування в соціальній комунікації. Значну увагу приділено проблемі текстотворення як різновиду мовної діяльності, що вивчається на матеріалі різноманітних текстових класів – мемуарів, щоденників, енциклопедій, довідників та ін. Новизною визначається постановка питання та розв’язання проблеми прагматичних суперечностей при текстотворенні та моделюванні його процесів у різних комунікативних ситуаціях, де розкрито діалектику дії різноманітних чинників і показано можливі наслідки нерозв’язання антиномій у кожному з розглянутих випадків.

Цікавим є текстовий матеріал, що стає об’єктом аналізу, – тексти-спогади, щоденникові записи, статті енциклопедично-довідкових видань, астрологічні тексти, на які практично не звертали увагу інші дослідники і які виявляють своєрідність внутрішнього устрою, специфічність у використанні мовних засобів.

Запропонований підхід характеризується вираженою експланаторністю і дозволяє відрізняти в досліджуваних текстах випадкове і закономірне, що і робить його цінним для розуміння природи тексту та кваліфікації тієї інформації, яка в ньому міститься.

Проте інноваційний компонент книги Т. Радзієвської цим не обмежується. Новим і оригінальним за своїм підходом слід визнати підрозділ “Соціолінгвістичні та семіотичні аспекти сучасного мас-медійного дискурсу”, присвячений різноманітним тенденціям та явищам мови сучасної преси. Дослідниця пропонує розглядати їх у контексті мовної ситуації, як її репрезентативний компонент, що є новим у вивченні мас-медійного дискурсу, але цілком доречним і перспективним. Актуальним є підрозділ, де розглядається функціонування англійської мови в сучасних українських виданнях, який демонструє своєрідне та виражене семіотичне навантаження контактування мов, активний характер володіння сучасною українською молоддю лексичним ресурсом англійської мови та його творчим використанням – феномен, який потребує всебічного і глибокого аналізу в майбутньому.

Мовна особистість, її роль у текстотворенні, формуванні лексико-синтаксичних та прагматичних особливостей конкретного тексту розглядається дослідницею насамперед із поняттям комунікативної компетенції, крізь призму якої “експлікує себе” мовна свідомість автора. Численні спостереження щодо конкретних виявів комунікативної компетенції у текстах різних типів, зокрема стосовно випадків міжтекстової інтерференції, фактично забезпечують надійний базис для створення теорії комунікативної компетенції як частини функціональної лінгвістики в її тріаді “мовна особистість – мовна діяльність – текст”.

Значущим для сучасної комунікативної теорії тексту є виділення двох типів дискурсів, які в монографії не отримали остаточного позначення (дослідниця послуговується робочими позначеннями – “дискурси 1-го типу” та “дискурси 2-го типу”). Їх розрізнення ґрунтується на критерії наявності або відсутності кореляції між поняттям комунікативного успіху та дотриманням певних соціокультурних норм (с. 459). Безумовно, їх виділення є вагомим внеском у розвиток дискурсивного аналізу та значним кроком до створення типології дискурсів. Проте вони мають отримати відповідні термінологічні номінації.

Слід наголосити, що рецензована монографія відзначається не лише здобутками в аналізі концептів культури та дискурсивному аналізі тексту, а й відкриває перспективи для подальшого вивчення механізмів мовної діяльності та одиниць, задіяних у них. Дослідниця наголошує на тому, що сама мова створює нові об’єкти, варті всебічного дослідження та аналізу, оскільки у процесі розвитку вона набуває нових динамічних і структурних ознак, формує нові механізми й удосконалює колишні тощо. Отже, в рецензованій праці містяться важливі положення для створення сучасної концепції функціонально-семантичної природи мови, а саме: тісний зв’язок між концептом і текстом як комунікативним твором (дискурсивними практиками), який маніфестує взаємодію мови, культури і соціуму; семантичне ускладнення у процесах когнітивної еволюції смислової організації одиниць, які залучені до комунікативної діяльності, їх акумулятивний потенціал, що відбиває процес формування лексичного значення за “накопичувальною моделлю”; зростання ролі тексту як засобу комунікації та “питомої ваги” дискурсивного компонента в мовній свідомості, створення нових моделей текстової комунікації, що виникають у зв’язку з потребами соціуму; статус мовної особистості як сукупності інформаційних структур, індивідуального дискурсивного досвіду, комунікативної компетенції, сформованих у процесах когніції та виконання соціокомунікативних ролей.

Книга Т. Радзієвської є помітним явищем у вітчизняному мовознавстві, тому буде корисною як науковцям, так і викладачам вищої школи різних спеціалізацій. На наш погляд, вона стане предметом наукового обговорення славістів та теоретиків мовознавства поза межами України, які вивчають проблеми функціонування мови в соціумі, різні аспекти взаємодії мови й мислення.


Р. В. Васько,

доктор філологічних наук, професор,

В. П. Мусієнко,

доктор філологічних наук, професор,

Київський національний лінгвістичний університет


СONTENTS
Anokhina T. O.
Vakulenko M. O.
Vashchuk T. M.
Volkova L. M.
Galynska O. M.
Gosudarska O. V.
Gumovska I. M.
Davydova T.V.
Zhukovska V. V.

Zastrovska S. O.

Karanevych M. I.

Lesechko B. V.
Makovska O. O.

Moseichuk O. M.
Pashkova N. I.

Radzievska T. V.
Selivanova O. O.
Tereshchenko L. Y.

Topachevskyj S. K.
Hodakovska N. G.

Shunevych B. I.

REVIEWS
Radzievska T. V.

Pragmatical load of the silent signs in the English and Ukrainian belles-lettres discourse


Scholar principles of using Ukrainian letters “ґ”, “г” and “х” in the borrowed words
Semantic and pragmatic peculiarities of the speeches of Angela Merkel
Function words in language and speech
Extralingual and intralingual factors of intertextual phraseology origin
Concept as a multidimensional mental formation
Semantic transformation of legal terminology in the structure of economic discourse
Theoretical model of concept GOD in the English language
The peculiarities of the systemic and fuctional characteristics interaction of the English verb in fiction: linguistic and statistic aspect
Verbalization of the paralinguistic and nonlinguistic communication means (on the basis of German language)
Compensation as a pragmatically caused transformation in English-Ukrainian literary translation
Word formation characteristics of nest terms
Differentiation criteria of term and word of general use in English sublanguage of plastic surgery
Expressivenes as a functional feature of one-word idioms
Theoretical principles of the study the language units nomination with ethno-cultural component of semantics
Diary record and its discursive forms: subculture of American Mennonites
A sensory cultural code in Ukrainian phraseological units
The lexeme liar as the basic form of verbal manifestation of the concept liar in the English language
The role of syntactic organization as a means of cohesion in advertising messages
The correlation of notions stylistic meaning and connotation in modern linguistics (on the basis of German language)
Ukrainian-English dictionary of terms in emergency situation sphere: its present state and prospects of improving

The outline of conceptual analysis and linguistics of the text. Text – society – culture – linguistic personality


1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка