Вісник київського національного лінгвістичного університету серія Філологія



Сторінка4/19
Дата конвертації09.03.2016
Розмір2.99 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ


  1. Bundeskanzlerin Merkel : Deutschland ist auf dem richtigen Weg, in Berliner BZ, 11.08.2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://bundeskanzlerin.de/Content/DE/Namensbeitrag/ 2006/08/2006-08-11-mer… .

  2. Grußwort zum Tag der deutschen Einheit 2006, in “Kieler Nachrichten“, 01.10.2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://bundeskanzlerin.de/Content/DE/Namensbeitrag/ 2006/10/2006-10-03-gr … .

  3. Reden von Bundeskanzlerin Angela Merkel [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bundeskanzlerin.de/.


СЛУЖБОВІ СЛОВА В МОВІ ТА МОВЛЕННІ
ВОЛКОВА Л. М.

Київський національний лінгвістичний університет
У статті розглянуто класифікацію службових слів англійської мови, засновану на функціях, які ці мовні одиниці виконують у мовленні. Основним критерієм для виокремлення класів службових слів є наявність/відсутність кореляції, на основі якої ці слова розподілено на три класи: частки, текстові конектори та модальні слова. Службові мовні одиниці зазначених класів функціонують у мовленні як маркери інформативності (частки), маркери способу сприйняття інформації (текстові конектори) та маркери релевантності сприйняття інформації (модальні слова).

Ключові слова: службові слова, кореляція, частки, текстові конектори, модальні слова.
В статье рассмотрена классификация служебных слов английского языка, основанная на функциях, которые данные языковые единицы выполняют в речи. Основным критерием для выделения классов служебных слов является наличие/отсутствие корреляции, на основе которой эти слова распределены в три класса: частицы, текстовые коннекторы и модальные слова. Служебные языковые единицы данных классов функционируют в речи в качестве маркеров информативности (частицы), маркеров способа восприятия информации (текстовые коннекторы) и маркеров релевантности восприятия информации (модальные слова).

Ключевые слова: служебные слова, корреляция, частицы, текстовые коннекторы, модальные слова.
The article deals with the classification of function words based on their speech functions. The main criterion for distinguishing classes of function words is that of correlation, which made it possible to introduce three classes – particles, text connectors and modal words. Language function units of the distinguished classes are used in speech as the markers of providing information (particles), markers of the manner of interpreting information (text connectors) and markers of the relevance of interpreting information (modal words).

Key words: function words, correlation, particles, text connectors, modal words.
Дослідження мови є неможливим без системного підходу до аналізу мовних одиниць. Проте, як зазначає Ф. Бацевич, у сучасній лінгвістиці системно-структурний опис мов поступається своїм місцем антропозорієнтованому, функціонально-комунікативному та когнітивному дослідженню мов різних сімей [1, с. 5]. Це дійсно має сенс, якщо мова аналізується як основний засіб мовленнєвої інтеракції. Натомість згадана теза не спрацьовує, якщо мова вивчається як іноземна, оскільки для майбутніх фахівців важливо не тільки опанувати мовлення, але й знати, розуміти основні принципи побудови мови, що вивчається, її системну організацію. Особливо це стосується службових слів, які позбавлені референційної віднесеності і досить часто не мають прямих еквівалентів при перекладі. Але їхня роль у спілкуванні є вкрай важливою.

Актуальність дослідження визначається необхідністю вивчення умов функціонування тих дискурсивних одиниць, що пов’язані, насамперед, з дешифровкою мовного коду процесу комунікації, а також потребою розробки такої класифікації неномінативних мовних одиниць, яку можна було б використовувати при вивченні англійської мови як іноземної. Матеріалом статті є фрагменти художнього дискурсу, відібрані з прозових творів сучасних англомовних письменників. Об’єкт аналізу становлять три класи службових слів сучасної англійської мови, виокремлених на підставі функцій, які вони реалізують у дискурсі; предмет дослідження – семантичні, функціональні та прагматичні особливості службових слів.



Метою статті є розробка системної класифікації службових слів англійської мови.

На основі сучасних лінгвістичних досліджень у галузі дискурс-аналізу та прагмасемантики доведено, що залежно від функціонального класу, до якого належить службове слово, воно вживається в мовленні задля виконання різних дискурсивних функцій.

У лінгвістичних дослідженнях останніх років службові слова характеризуються як мовленнєві дискурсивні маркери, основна роль яких – виконувати у висловленні домінуючу смислову функцію донесення до адресата прагматично облігаторних смислів. Д. Шифрін пропонує розглядати мовні одиниці because, and, but, or, oh, now, then, yknow, I mean як дискурсивні маркери, що зв’язують різнопланові висловлення на дискурсивному рівні [6, с. 312; 7, с. 54–75]. Американські дослідники Б. Фрейзер та Д. Блейкмор значно розширили цей перелік, додавши до нього багато інших мовних одиниць, серед яких знаходимо слова anyway та after all, але вони також аналізуються лише як засоби когерентності в дискурсі [5, с. 113; 4, с. 1–16]. Аналогічного підходу дотримується український дослідник С. Засєкін [2], який розглядає дискурсивні маркери сучасної англійської мови як один із засобів реалізації категорії когерентності в діалогічному тексті. В усіх зазначених дослідженнях до класу дискурсивних маркерів відносять одиниці, що належать до різних частин мови (прислівники, сполучники, прийменники, займенники, вигуки, вставні слова, частки), але всі вони вони об’єднані спільною функцією формування структури дискурсу [1, с. 102]. Ф. Бацевич у останній монографії зазначає, що “попри деякі зрушення у вивченні семантико-прагматичних особливостей дискурсивних слів необхідно визнати, що закономірності їхньої системної організації, фактично, до цього часу не виявлені” [1, с. 107]. Це стосується й англійської мови, де ситуація є ще більш невизначеною, оскільки сучасна англійська класифікація частин мови базується ще на греко-римської традиції, на основі якої майже всі дискурсивні маркери зараховують до прислівників – класу повнозначних слів, до якого мовні одиниці, що позбавлені референційного значення, на наш погляд, належати не можуть. Уважаємо, що детальну класифікацію дискурсивних маркерів можна розробити саме на основі здатності дискурсивних маркерів формувати структуру дискурсу, оскільки ці мовні одиниці, як правило, співвідносять фрагменти дискурсу.

Отже, ключовими поняттями для функціональної класифікації дискурсивних маркерів є “співвіднесення” та “кореляція”. Розглянемо три висловлення, які ідентичні за своїм пропозиційним змістом, але містять різні службові слова:



  1. John lost his laptop after all.

  2. Finally John lost his laptop.

  3. Unfortunately, John lost his laptop.

У першому висловленні, крім експліцитної, наявна також імпліцитна інформація: “John was not expected (supposed) to lose his laptop”, яка розуміється завдяки after all. Таким чином, службова мовна одиниця after all збагачує текст імпліцитною інформацією шляхом кореляції експліцитної та імпліцитної пропозицій.

У другому висловленні завдяки finally інформація, що знаходить своє експліцитне вираження, співвідноситься з іншою експліцитно інформацією, яка подавалась у тексті раніше. Як свідчить ілюстративний матеріал, службова мовна одиниця finally вживається в тексті лише за умови, якщо реченню з finally передував перелік подій, які мали місце раніше. Отже, аналізована службова мовна одиниця співвідносить дві (або більше) експліцитні пропозиції в тексті.

Третє висловлення не співвідноситься з жодною іншою текстовою інформацією, службове слово unfortunately вживається з метою передачі ставлення автора до висловленого. Тому аналізована службова одиниця позбавлена кореляційних функцій.

Наявність/відсутність функції кореляції дає змогу скласифікувати службові мовні одиниці у три класи: частки, текстові конектори та модальні слова. Основна текстова роль часток – співвідносити в тексті експліцитну й імпліцитну пропозицію. Усі службові мовні одиниці, що виконують цю функцію, належать до класу часток. Текстові конектори співвідносять дві (або більше) експліцитні пропозиції у межах одного тексту. Цей клас включає всі службові мовні одиниці, що виконують саме цю функцію в тексті. Модальні слова виражають суб’єктивні авторські коментарі і не виконують кореляційну функцію, що й відрізняє цей клас від часток та текстових конекторів. Проілюструємо викладену інформацію фрагментом тексту з художньої літератури, де були зафіксовані слова after all, finally, unfortunately: “Maybe he wouldnt fire her after all. He was so starved for companionship, especially from the opposite sex, that he could tolerate her aloofness and sadness and mood swings. He would study even harder to gain her approval [8, p. 153].

У наведеному прикладі за допомогою дискурсивного маркера after all імплікується така інформація: “Contrary to his previous decision to get rid of his teacher of Italian he decided to change his mind”. Американець Марко змушений переховуватися в чужій країні (Італії) і вивчати італійську мову, але його дратує вчителька італійської, оскільки вона не дуже товариська. Марко хоче позбутися її, але потім вирішує не робити цього через причини, які наводяться у тексті. Основна функція after all полягає в наданні додаткової важливої інформації, яка розкривається шляхом співвіднесення експліцитної та імпліцитної пропозицій.

Розглянемо фрагмент дискурсу з текстовим конектором finally: “The clerk weighed the package and asked about insurance. Neal declined, and prevented more paperwork. The clerk added the international stamps, and finally said, Total is eighteen dollars and twenty cents [8, p. 165]. Текстовий конектор finally співвідносить події, що передували останній і що підтверджується контекстом з дієсловами weighed, asked, declined, prevented, added. Вживання службової одиниці finally синтаксично пов’язане з перебігом подій, що мали місце в передтексті. Таким чином, finally співвідносить експліцитні текстуальні пропозиції, а в дискурсі виконує функцію маркера послідовності або способу сприйняття інформації.

Модальні слова unfortunately та probably передають ставлення автора лише до того повідомлення, з яким вони синтаксично пов’язані: “The guy on the bus was back; the face from Café Antene; probably the sticky-fingered thug, who’d grabbed his blue Silvio bag; the same bloodhound who’d been a step too slow off the bus in Modena about eleven hours ago. He was walking but not going anywhere. His eyes were squinted, his forehead wrinkled in a deep frown. For a professional, he was much too obvious, thought Giovanni Ferro, who unfortunately, now knew more than he wanted to know about ducking and hiding and covering tracks” [8, p. 255].

Аналізований фрагмент складається зі значної кількості предикативних ситуацій, що реалізуються в мовленні. Модальні слова підкреслюють лише ті пропозиції, які вони виокремлюють, а саме: “(probably) the sticky-fingered thug, who’d grabbed his blue Silvio bag”; “Giovanni Ferro (unfortunately) now knew much more than he wanted to know about ducking and hiding and covering tracks”. Таким чином, модальні слова не є маркерами доступу до релевантності сприйняття інформації, яку продукує мовець (адресант).

Отже, службові слова англійської мови можна поділити на три класи мовних одиниць (частки, текстові конектори та модальні слова), кожен з яких характеризується своїми кореляційними особливостями та функціональними характеристиками. Частки, що співвідносять експліцитну й імпліцитну пропозиції, виконують роль інформаційних маркерів; текстові конектори – маркерів способу сприйняття інформації; модальні слова – маркерів релевантності сприйняття інформації.

Наступним кроком у розробці класифікації буде виокремлення підкласів аналізованих мовних одиниць та виявлення їхніх семантичних і функціональних особливостей.

Корпус дискурсивних маркерів, що належать до класу часток, складається з таких мовних одиниць: already, still, yet, as yet, so far, any more, any longer, at last, anyway, actually, anyhow, at any rate, in any event, at any point, in fact, after all, really. Усі зазначені мовні одиниці було виокремлено на підставі їхньої здатності співвідносити висловлення, у якому є один із дискурсивних маркерів даної групи, з пропозицією, яка не знаходить еспліцитного вираження й наявна в дискурсі імпліцитно. Подальший розподіл часток на підкласи базується на семантичних значеннях, що виявляються шляхом співвіднесення експліцитної й імпліцитної пропозицій. Наприклад: “Marco’s next hiding place was a dingy hotel a few blocks from the outer edge of the old city”; “Budget cuts already he mumbled as he followed Luigi through the cramped lobby to the stairs” [8, p. 97]; “Marco caught the man five feet away glancing over one time too often but thought nothing of it. They were chatting in English, and perhaps few people did so, at Lestre’s anyway. Nearer the university, one could hear several languages in every coffee shop [8, p. 15].

Висловлення Budget cuts already імплікує пропозицію “The situation was different before – there were no budget cuts”. Дискурсивний маркер already вводить у текст імпліцитну інформацію, що пов’язана з темпоральною зміною, порівняно з минулим. Аналогічно розкривається семантичне значення темпоральності мовних одиниць already, still, yet, as yet, so far, any more, any longer, at last. Таким чином, вони мають у своїй семантичній структурі компонент “зміна в часі”. Це можна довести співвіднесенням висловлення, у якому знаходиться одна з цих одиниць, з імпліцитною пропозицією, яка буде різною, залежно від обраної мовної одиниці даного підкласу, але процедурне значення темпоральності залишиться.

Речення “They were chatting in English, and perhaps few people did so, at Lestre’s anyway імплікує пропозицію though at other cafés many people spoke English”. Дискурсивний маркер anyway вводить у текст імпліцитну інформацію, що пов’язана з припущенням, яке частково заперечує інформацію, що була попередньо надана. Аналогічно розкривається семантичне значення допустових мовних одиниць anyway, actually, anyhow, at any rate, in any event, at any point, in fact, after all, really. Усі допустові дискурсивні маркери мають у своїй семантичній структурі компонент “поступ”, що доводиться шляхом зіставлення висловлення, у якому знаходиться одна з мовних одиниць даної групи, з імпліцитною пропозицією, зміст якої буде залежати від конкретної одиниці, але процедурне значення “допустовості” залишиться, оскільки воно є інваріантним для всіх одиниць зазначеного підкласу.

Отже, клас службових слів-часток складається з двох підкласів: темпоральних часток, які мають у семантичній структурі інваріантний компонент “зміна в часі”, та допустових часток, які мають інваріантний компонент “поступ”.

Наступний функціональний клас – текстові конектори, основна функція яких полягає у співвідношенні двох або більше пропозицій, що завжди знаходять у тексті своє експліцитне виявлення. Логічна операція співвідношення в тексті може здійснюватися за рахунок додавання інформації, протиставлення попередньої інформації наступній, порядку надання інформації, підведення підсумків, виявлення подібності. Саме тип логічної операції слугуватиме підґрунтям для класифікації текстових конекторів. Для поділу конекторів на функціональні підкласи розглянемо п’ять прикладів, у кожному з яких продемонстровано окремий тип синтаксичного зв’язку. Наприклад: “The siesta didnt work. The wine at lunch and the two afternoon beers didnt help. There was simply too much to think about. Besides, he was too rested; there was too much sleep in his system [8, p. 66]. Текстовий конектор besides є інтродуктором експліцитної пропозиції, коли нова інформація додається до вже наявної у тексті (обидві пропозиції підкреслені в тексті). Аналогічну функцію виконують такі текстові конектори як, наприклад, and, in addition, furthermore.

Розглянемо інший випадок: “The antipasti here are superb,” Franco said modestly, as if he hated to brag about his food. “My favorite of the day, however, would be the sliced mushroom salad” [8, p. 60]. Завдяки текстовому конектору however попередня інформація протиставляється новій інформації. Аналогічну функцію контрасту виконують такі текстові конектори як, наприклад, nevertheless, instead, nonetheless, in contrast.

У фрагменті “Even after all of his experience with the law, this perspective hit him with almost a concussive force. The law could happen to anybody. Again, Freeman’s analogy with the weather. Likewise, a hurricane had just swept Frannie up, and now she was in it [10, p. 66] текстовий конектор likewise вказує на логічну подібність подій, що мали місце. Аналогічну функцію в тексті виконують такі слова, як, наприклад, correspondingly, equally, similarly.

У наступному фрагменті текстовий конектор so співвідносить пропозиції. Кореляція здійснюється на основі підведення підсумків: саме вживання цього дискурсивного маркера свідчить про логічний умовивід продуцента висловлення. Серед текстових конекторів, що також використовуються як маркери підведення підсумків, знаходимо in summary, on balance, summing up, therefore, consequently та ін.:

Where did you learn English?Joel asked”.

At the university,” Ermanno said. “In Bologna.”

So you haven’t studied in the United States?” [8, p. 56].

The knowledge that Joel Backman was probably staying at the Marriott on 22nd Street was extremely important, but it also posed enormous problems. First, the killing of an American on American soil was an operation so delicate that the prime minister would have to be consulted. Second, the actual assassination itself was a logistical nightmare [8, p. 289].

Текстові конектори first та second виступають параметрами порядку, оскільки вказують на послідовність надання інформації. Мовні одиниці на зразок lastly, finally, next, to begin with, to continue також функціонують як дискурсивні маркери порядку надання інформації.

Таким чином, залежно від типу текстових кореляцій, що реалізуються дискурсивними маркерами аналізованого класу, можна виокремити п’ять функціональних груп текстових конекторів, корпус яких в англійській мові нараховує близько 100 мовних одиниць. Нижче наводиться перелік функціональних груп текстових конекторів, класифікація яких заснована на різних типах логіко-семантичних кореляцій:



  1. Додавальні (and, besides, furthermore, in addition to, moreover, what is more…).

  2. Контрастивні (however, nevertheless, still, yet, nonetheless, regardless, in contrast…).

  3. Паралельні (correspondingly, equally, similarly, likewise, accordingly, analogously…).

  4. Підсумкові (in summary, on balance, summing up, therefore, consequently, thus, so…).

  5. Порядкові (first, lastly, finally, next, second, to begin with, to start with, to continue…).

Останній клас службових мовних одиниць – модальні слова, які традиційно визначають як лексико-граматичний клас незмінних слів, головними ознаками якого є кореляційний синтаксичний зв’язок із реченням, або окремим його членом [3, с. 382]. Однак, як уже зазначалося вище, на текстовому рівні модальні слова позбавлені кореляційних характеристик, що суттєво відрізняє їх від часток та текстових конекторів. Основною функціональною рисою мовних одиниць цього класу є відсутність кореляційних функцій на дискурсивному рівні. Модальні слова вносять у повідомлення додаткову інформацію, яка за своїм прагматичним змістом є досить різноманітною. Для розробки класифікації модальних слів розглянемо такі приклади: “Behind a locked door and alone, Pratt sipped a Bloody Mary and watched the nonstop news on cable. Thankfully, a busload of Danish tourists had been kidnapped in the Philippines, otherwise Joel Backman would have been the top story [8, p. 26].

Модальне слово thankfully виражає позитивне авторське ставлення до події, що сталася (трагедія з туристами з Данії, яких було викрадено на Філіппінах) і яка в іншому контексті та за інших обставин у жодному разі не могла б розглядатися як позитивна.

У висловленні: “Hurrah! Everything is lovely. He just rang! Apparently he did call me last night but didn’t leave a message as he was going to ring back later, but then fell asleep [9, p. 47–48] модальне слово apparently вживається як припущення щодо ймовірності події, яка могла б статися. Оскільки продуцент не зовсім упевнена, що її хлопець телефонував, вона вживає модальне слово, аби натякнути, що місце для сумніву все-таки залишається.

У випадку “She can’t have it both ways. She can’t be in a Smug Married Family then moan, because she isn’t in a Singleton Urban Family,” said Jude.Honestly, if that girl were thrown out into the cut and thrust of the modern dating world shed be eaten alive,” muttered Shaz [9, p. 43] модальне слово honestly вживається як коментар, що дає змогу комуніканту привернути увагу до своєї позиції.

Прагмасемантичні значення аналізованих груп дають можливість виокремити три групи. Однак, слід зазначити, що клас модальних слів досить великий, важко підрахувати їхню загальну кількість, оскільки вона постійно зростає за рахунок міграції слів із класу прислівників. Пропонуємо класифікацію модальних слів із переліком найчастотніших мовних одиниць:


  1. Оцінні (fortunately, unfortunately, luckily, foolishly, happily, regrettably, thankfully).

  2. Припустові (admittedly, apparently, possibly, certainly, maybe, obviously, surely, evidently).

  3. Коментуючі (surprisingly, frankly, hopefully, importantly, honestly, naturally, curiously).

Варто зазначити, що модальні слова – невід’ємний компонент успішної комунікації, оскільки повідомлення втрачає свою природність без авторського ставлення до предмета. Розглянемо фрагмент дискурсу, де тричі вживаються модальні слова:

Im tired of Italian no, okay? You’re not a student”.

Deceit was difficult for Ermanno, and he paused a bit too long. “I am,” he said, without much conviction”.

No, I don’t think so. You’re obviously not taking classes, otherwise you wouldn’t be able to spend all day teaching me”.

Maybe I have classes at night. Why does it matter?

You’re not taking classes anywhere. There are no books here, no student newspaper, none of the usual crap that students leave lying around everywhere”.

Perhaps it’s in the other room” [8, p. 75].

У наведеному фрагменті вчитель італійської Ермано змушений брехати, а це йому не зовсім подобається, тому він вживає модальні слова maybe та perhaps з метою пом’якшення негативного перлокутивного ефекту від власної брехні. Його учень Марко, навпаки, впевнений, що все зрозумів, тому вживає модальне слово obviously, аби переконати Ермано, що брехати в цьому випадку недоречно.

Таким чином, на основі проведеного дослідження було виокремлено три класи службових слів, що функціонують у мовленні як дискурсивні маркери. Мовні одиниці першого класу (частки) співвідносять експліцитну й імпліцитну пропозиції, виконуючи у дискурсі роль маркерів інформативності. Мовні одиниці другого класу (текстові конектори) співвідносять експліцитні пропозиції, виконуючи функцію маркерів способу сприйняття інформації. Мовні одиниці третього класу (модальні слова) стосуються висловлення, у якому вживаються, виконуючи функцію маркерів релевантності сприйняття інформації.

Перспективами подальшого дослідження є з’ясування ролі службових слів у формуванні структури діалогічного дискурсу.


ЛІТЕРАТУРА
1. Бацевич Ф. С. Нариси з лінгвістичної прагматики : [монографія] / Флорій Сергійович Бацевич. – Львів : ПАІС, 2010. – 336 с.

2. Засєкін С. В. Дискурсивні маркери когерентності англомовного діалогічного тексту: когнітивний та прагматичний аспекти: автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.04 “Германські мови” / С. В. Засєкін. – К., 2001. – 20 с.

3. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Олександрівна Селіванова. – Полтава : Довкілля-К, 2006. – 716 с.

4. Blakemore D. Discourse and Relevance Theory / D. Blakemore // The Handbook of Discourse Analysis / [eds. Deborah Schiffrin, Deborah Tannen and Heidi E. Hamilton]. – Malden : Blackwell Publishing, 2003. – P. 100–118.

5. Frazer B. Discourse Markers across Language / B. Frazer // Pragmatics and Language Learning : Monograph Series – University of Illinois. – 1993. – Vol. 4, P. 1–16.

6. Schiffrin D. Discourse Markers / Deborah Schiffrin. – N. Y. : Cambridge University Press, 1996. – 364 p.

7. Schiffrin D. Discourse Markers: Language, Meaning and Context / D. Schiffrin // The Handbook of Discourse Analysis / [eds. Deborah Schiffrin, Deborah Tannen and Heidi E. Hamilton]. – Malden : Blackwell Publishing, 2003. – P. 54 –75.
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
8. Grisham J. The Broker / John Grisham. – N. Y. : Doubleday, 2005. – 307 p.

9. Fielding H. The Edge of Reason / Helen Fielding. – L. : Picador, 2000. – 422 p.

10. Lescroart J. Nothing but the Truth / John Lescroart. – N. Y. : A Signet Book, 2001. – 452 p.
ЕКСТРАЛІНГВАЛЬНІ ТА ІНТРАЛІНГВАЛЬНІ ФАКТОРИ

ВИНИКНЕННЯ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ
ГАЛИНСЬКА О. М.

Київський національний лінгвістичний університет
У статті розглянуто ключові положення теорії інтертексту; визначено основні джерела мотивації лінгвокультурної інформації в інтертекстуальній фразеології; проаналізовано позамовні та внутрішньомовні фактори, що впливають на характер і специфіку інтертекстуальної фразеології.

Ключові слова: інтертекстуальність, інтертекст, інтертекстуальний фразеологізм.
В статье рассматриваются ключевые понятия теории интертекста; определены основные источники мотивации лингвокультурной информации в интертекстуальной фразеологии; проанализированы внеязыковые и собственно языковые факторы, влияющие на характер и специфику интертекстуальной фразеологии.

Ключевые слова: интертекстуальность, интертекст, интертекстуальный фразеологизм.
The article deals with the basic theses of intertext theory, the main motivation sources of linguistic and cultural information in intertextual phraseology. Extralingual and intralingual factors which influence the peculiarities of intertextual phraseology have been analyzed.

Key words: intertextuality, intertext, intertextual phraseological unit.

Інтертекстуальність як міждисциплінарне явище все частіше стає об’єктом пильної уваги мовознавців (І. Арнольд, Г. Денисова, Н. Кузьміна, Ю. Степанов [26]), літературознавців (В. Григор’єв, В. Руднєв) та інших учених гуманітарної сфери знання.

Теорію інтертекстуальності було започатковано у працях М. Бахтіна, який свого часу відзначав важливу роль “чужого слова” і підкреслював діалогізм текстів і культур [3, с. 407–408]. Ю. Лотман наголошував на зв’язках будь-якого тексту з іншими, вважаючи, що “текст не існує сам по собі, а обов’язково вміщений в історичний, реальний або умовний контексти; таким чином, сприйняття тексту поза цим “фоном” не є можливим” [19, с. 213].

Перспективні ідеї М. Бахтіна розвинула французька дослідниця Ю. Крістєва і запропонувала термін “інтертекстуальність”, розуміючи під цим поняттям “взаємодію різних кодів, дискурсів, що переплітаються у тексті” [16, с. 99]. При цьому Ю. Крістєва зазначала, що “будь-який текст побудований як мозаїка цитацій і є продуктом поглинання та трансформації іншого тексту” [16].

З огляду на зацікавленість сучасних дослідників питаннями інтертекстуальності та інтертексту у прозових творах художньої літератури (Т. Белімова [4], Л. Грек [7], А. Ілуніна [13], О. Кобзар [14]), поетичних творах (Т. Пашняк [20], І. Шаповалова [29]), друкованих ЗМІ (О. Рябініна [25]), то постало питання вивчення особливостей функціонування у цих жанрах різних фразеологічних одиниць (М. Братусь [5], Н. Романюк [23]), які мають інтертекстуальний характер.

Мета статті – виявити поза- та внутрішньомовні фактори, що зумовлюють виникнення інтертекстуальної фразеології.

Завдання статті:


  • уточнити поняття інтертекстуальності та інтертексту;

  • проаналізувати основні положення теорії інтертексту;

  • з’ясувати джерела виникнення інтертекстів загалом і фразеологічних інтертекстів зокрема;

  • визначити фактори, що впливають на характер інтертекстуальної фразеології.

Термін “інтертекстуальність” з літературознавчих позицій переважно тлумачиться у широкому й вузькому значенні (А. Ілуніна, О. Кобзар). У широкому значенні інтертекстуальність розуміється як безкінечний і необмежений у часі діалог текстів, як характерна особливість літератури (і культури), як невід’ємна ознака художньої свідомості, в якій виявляється широкий спектр міжтекстових відношень. Вузький смисл інтертекстуальності передбачає розгляд її як смислотворчої та формотворчої складової художнього твору, як один із засобів вираження авторської свідомості (бо автор вступає в діалог із “чужими текстами”) і читацького сприйняття [14, с. 5–6].

Деякі дослідники – представники західної філологічної думки (Ж. Женетт [10], М. Ріффатер [22]) – робили спроби ще більше звузити поняття інтертекстуальності, пов’язуючи її лише з авторським задумом, свідомим намаганням письменника встановити зв’язки між створеним текстом та творами попередників. Причиною цього, очевидно, є те, що широке розуміння інтертекстуальності викликатиме труднощі у практичному застосуванні цього поняття при аналізі текстів, виявленні випадків взаємодії конкретних текстів. На думку А. Ілуніної, “вузьке” трактування інтертекстуальності виступає пріоритетним для більшості російських літературознавців і лінгвістів. Дослідниця погоджується з поглядом О. Баженової, що “розгляд будь-якого тексту як інтертексту “розчиняє” поняття інтертексту та інтертекстуальності, ставить під сумнів їхню самоцінність і цілісність, не дозволяє виявити різні типологічні форми” [13, с. 24].

Одностайні в розумінні інтертекстуальності як свідомої установки автора на створення зв’язків між своїм твором та іншими текстами (тобто визнають пріоритетним вузьке розуміння інтертекстуальності) Н. Кузьміна, В. Руднєв, Н. Фатєєва та ін. Обстоюючи таку думку, ці дослідники роблять спроби виявити конкретні принципи функціонування інтертекстуальних зв’язків та систематизувати їх.

Під інтертекстуальністю розуміють ще й певні прийоми “включення в текст інших текстів із іншим суб’єктом мовлення або їхніх фрагментів у вигляді цитат, ремінісценцій і алюзій” [1, с. 71–72]. Проте такий підхід, на нашу думку, видається занадто звуженим, оскільки перераховані літературні явища вже тривалий час використовуються як самодостатні.

Окрему проблему інтертекстуальності становить питання про засоби її вираження. Найчастіше засобом вираження інтертекстуальності виступає інтертекст (О. Рябініна), який по-різному визначається в лінгвістичних працях. Більшість науковців інтертекстом називають текст у тексті (Г. Денисова [9], Т. Литвиненко [18], Н. Фатєєва [28]). Сьогодні прийнято вже говорити про теорію інтертексту, джерела якої сягають теорії анаграм Ф. де Сосюра, історичної поетики А. Веселовського, вчення про пародію Ю. Тинянова і поліфонічне літературознавство М. Бахтіна [12, с. 198]. При цьому, як зауважує О. Кобзар, слід розрізняти поняття “інтертекст” та “інтертекстуальність” як “результат” і як “процес”, адже на її думку, інтертекст – це присутність одного тексту в іншому, а інтертекстуальність – це процес, який охоплює різні естетичні явища, відношення, які виникають на основі інтертексту [14]. Таким чином, інтертекст – це засіб інтертекстуальності, що формально виявляє зв’язки з текстом-донором і містить його смисловий потенціал [25, с. 42].

Теоретико-методологічний апарат теорії інтертексту ґрунтується на працях Р. Барта, Ю. Крістєвої, Ж. Женетта та ін. Вагомий внесок у розробку теорії інтертексту зробили Н. Кузьміна, Г. Денисова, Б. Гаспаров, Н. Фатєєва. Наприклад, Н. Кузьміна, описуючи основні властивості інтертексту, наводить узагальнене його визначення, яке об’єднує позиції однодумців. Так, інтертекстом називають:



  • будь-який текст, що становить “нову тканину, зіткану зі старих цитат” (Р. Барт, В. Лейч, Ш. Грівель та ін.);

  • декілька творів (або фрагментів), що утворюють єдиний текстовий простір і виявляють невипадкову спільність елементів (О. Жолковський, І. Смирнов, Н. Фатєєва);

  • текст, що містить цитати (у широкому смислі) (Б. Гаспаров [6], В. Руднєв [24]);

  • текст-джерело (“старший”, але не в діахронічному, а в еволюційному плані) по відношенню до “молодшого” тексту;

  • підтекст як компонент семантичної структури твору (С. Золян). Центр ваги у такий спосіб переноситься на інтерпретацію, розуміння [17, с.20].

Н. Кузьміна зазначає, що “термін “інтертекстуальність”, зазвичай, поглинає термін “інтертекст”; час від часу обидва поняття вживаються кореферентно, вільно замінюючи один одного”, і пропонує власний варіант визначення взаємопов’язаних понять: “Інтертекст – це об’єктивно існуюча інформаційна реальність, яка є продуктом діяльності Людини і яка здатна безкінечно самогенерувати на вимогу часу. Згідно з цим твердженням вислови на зразок “Інтертекст навколо нас” або “У нас один інтертекст” видаються некоректними, оскільки ми в інтертексті (виділено Н. Кузьміною), ми не поза ним, а одна з його субстанцій” [17, с. 20]. Проте таке визначення, на її думку, жодним чином не суперечить загальнофілософському розумінню тексту, коли ввесь сприйнятий нами еволюційний світ розглядається як множинність текстів.

Розглядаючи інтертексти як ключові центри культури, Г. Денисова успішно довела, що будь-яка мовна особистість, яка формується в рамках певного лінгвокультурного простору, неминуче опиняється під впливом інтертекстів. Інтертексти, за спостереженнями дослідниці, можна вивчати в кількох аспектах [9, с. 119]:



  1. у творчості окремого письменника (що становить традиційний об’єкт літературознавчих досліджень;

  2. у мисленнєво-мовленнєвій діяльності носіїв якої-небудь мови/культури в певний історичний момент (синхронічний зріз за термінологією Р. Якобсона);

  3. у діахронії як динаміку переміщення інтертекстів із центру культурної пам’яті на периферію, і навпаки, на тривалому часовому зрізі.

Під поняттям інтертекст Г. Денисова пропонує розглядати будь-який знак цитованої культури і будь-яке відтворення фраз із наявних у мові дискурсів, або, іншими словами, інтертекст – це апеляція до окремих подій або культурних фактів, а також цитати будь-яких повідомлень природною мовою [9, c. 77].

Схожі трактування інтертекстів як реалізованих цитат різних типів знаходимо у працях Б. Гаспарова, Н. Фатєєвої. Деякі дослідники (М. Ріффатер, А. Проскуріна) розглядають інтертекст як сукупність текстів. М. Ріффатер називав інтертекстом корпус текстів, який адресат пов’язував із актуально сприйнятим ним текстом, співвідносячись із ним як із варіантом певної заданої структурно-смислової моделі. Фактично, дослідник розглядав інтертекст як сукупність ситуативно зумовлених претекстів [22]. За висновками А. Проскуріної, інтертекстуальність виявляється у наявності особливого контексту, що має назву інтертекст, тобто виду контекстуальної інформації, що містить зовнішні тексти, з якими пов’язаний текст-реципієнт. Інтертекст створюється за допомогою посилань до концептів раніше створених текстів, і ці посилання існують у вигляді цитат, алюзій, ремінісценцій тощо [21]. Схожої думки дотримувався свого часу Б. Гаспаров, який зазначав: “Наша мовна діяльність здійснюється як безперервний потік цитації, що черпається з конгломерату нашої мовної пам’яті” [6, с. 14]. Цей цитатний фонд заповнений одиницями різного ступеня завершеності – комунікативними фрагментами, які зберігаються в пам’яті суб’єкта як стаціонарні частинки його мовної пам’яті і якими він оперує при створенні та інтерпретації висловлювань.

Узагальнюючи проаналізовані ключові положення з проблеми інтертексту, варто сказати, що найбільш коректне визначення інтертексту запропонував Р. Барт: “Кожен текст є інтертекстом, а інші тексти присутні в ньому на різних рівнях у більш чи менш пізнаваних формах: текст попередньої культури і теперішньої культури. Кожен текст уявляється новою тканиною, зітканою з колишніх цитат, фрагментами культурних кодів, формул, соціальних ідіом тощо, – й усе це поглинається текстом і змішується, оскільки завжди до тексту і навколо нього існує мова” [2, с. 418]. Отже, такий підхід свідчить про специфіку інтертексту як результату взаємодії різних лінгвокультурних кодів.

Коди здійснюють свої функції у культурі. Остання розуміється як простір культурних або ціннісних смислів, що створюються людиною у процесі світосприйняття, і кодів – вторинних знакових систем, у яких використовується різні матеріальні й формальні засоби для позначення культурних смислів [15, с. 241]. Різними способами кодований ціннісний смисл утворює систему кодів культури і в цілому картину світу, яка розкриває світогляд того чи іншого соціуму.

Одним із універсальних базових кодів виступає мова, і тому в природній мові культура “знаходить” знаки (знакові тіла) для втілення своїх ціннісних смислів. Мова, на думку М. Ковшової, – це “найоптимальніший засіб вираження культурних смислів, що сприяє їхньому збереженню і трансляції; “запозичуючи” в мові знакові тіла для презентації своїх смислів, культура перетворює багато знаків вербального коду на знаки вербального коду культури” [15, с. 100].

З-поміж вербальних знаків культури особливе місце займають фразеологічні одиниці (далі – ФО), які у своєму образному значенні містять культурну інформацію, джерелом якої є соціум, історія, література, міфологія, релігія і яка пов’язана з позамовними факторами [11, с. 6]. Це означає, що фразеологізми є одним із різновидів інтертекстів з властивою їм лінгвокультурною інформацією.

У більшості досліджень проблеми інтертексту переважає художній матеріал. Проте на категоріальній матриці концептів (ідеологем, образів тощо) у теорії фразеології, як розмірковує В. Григор’єв, “поки дещо невпевнено почуває себе саме той фрагмент мовних одиниць, в якому мали б “актуалізуватися смисли” великої й відокремленої групи номінацій, що включає підгрупи з афоризмів, крилатих слів, загальномовних і белетристичних образних формул, поетичної (або “транс”-) фразеології, а також нової групи “кандидатів в інтертексти” [8]. До останніх дослідник відносить поширені цитати з художніх текстів; основну ж частину складає дійсно “розмита маса” і “мовленнєвий потенційний резерв”. В. Григор’єв також зазначає, що час для поняття “позамовна фразеологія” можливо ще не настав, проте на часі обговорення ідеї позамовних інтертекстів.

Відомо, що фразеологізми виникають там, де з’являється потреба в образному, емоційному та експресивному зображенні реалій, а формуються вони на основі відшарувань численних прототипів різних життєвих сфер [27, с. 227]. Матеріальне й духовне життя народу становлять невичерпне джерело фразеотворення і водночас є екстралінгвістичним тлом, на якому об’ємніше проступають і мовні цінності [27, с. 339]. До основних сфер, представлених у фразеології, які відображають різні аспекти буття народу, В. Ужченко та Д. Ужченко відносять [27, с. 339–341]:



  1. тіло людини, його частини (соматизми);

  2. сферу первісного функціонування;

  3. історичні події, факти життя;

  4. рослинний світ;

  5. соціальні відношення;

  6. жести і міміку людини на позначення емоцій, її стану;

  7. небесні світила, явища природи;

  8. одиниці часу, виміру;

  9. духовну культуру;

  10. звичаї, обряди, вірування, замовляння, ворожіння;

  11. традиційні вітання чи побажання.

Отже, до основних екстралінгвальних факторів виникнення інтертекстуальної фразеології ми зараховуємо такі сфери: а) побут, рід занять і звичаї; б) історичні події, факти життя; в) Біблію; г) міфологію та античну літературу; д) літературні жанри (народні казки, оповідання тощо).

Проаналізуємо, як названі сфери стали джерелом появи багатьох інтертекстуальних фразеологізмів. Численний шар фразеологізмів відображає побут, звичаї, знаряддя праці, ремесла. Своєрідними “віхами” висловів цієї сфери слугують побутові слова-компоненти ФО, які відображали (і відображають дотепер) повсякденні реалії наших предків [27, с. 341]: “От же любить збиткуватися та на дурничку паном бути! Отаке пшепрошам – на соломі спить, зубами ськається, а паном величається [32, c. 23]; Та, власне, що страшного чи надзвичайного могло чекати в майбутньому цих тлустих вареників, які ніколи не випадають із державної макітри?!” [31, c. 194]. Лексеми пан, вареник, макітра – типові слова, які відображають повсякденні реалії.

Деякі історичні події і факти суспільного життя зумовили виникнення інших інтертекстуальних фразеологізмів: “Авжеж, сала шмат і сулія перваку, яким баба підторговували, як непман” [32, c. 54]; Як я розумію, він ‹…› щось таке прийняв на душу населення [30, c. 73]; “Можливо, ту записку він підкинув мені навмисне. Як сигнал, що він завжди готовий [19, с. 118].

Широко представлені в інтертекстуальній фразеології біблійні мотиви, міфологічні персонажі та герої античної літератури: “А тепер жене поперед себе [Марсалію] до машини, як заблудлу вівцю до обори” [31, c. 191]; “Ожив, як біблійний Лазар, зцілений Ісусом!” [31, c. 130]; “А ця грішниця, ця блудниця вавилонська – втекла, навіть не поцікавившись, чи жива її дитина!” [31, c. 160]; “ як сам себе величає цей дволикий Янус” [31, c. 171].

Зустрічаються інтертекстуальні фразеологізми й у текстах, що походять з казок інших народів: “ обіцяючи золоті гори і молочні ріки в кисільних берегах” [31, c. 201]; “Її бережуть, як курку, що несе золоті яйця” [31, c. 165]; “Мені здавалося, що це моя золота рибка. – Але золота рибка виявилася піраньєю?” [30, c. 160].

Внутрішньомовним фактором виникнення інтертекстуальної фразеології виступає динамічність фразеологічної системи. Хронологічний зріз семантики й структури фразеологізмів наочно засвідчує живу динаміку безперервно оновлюваних вторинних мовних знаків, із яких лише деякі зафіксовані у лексико- чи фразеографічних працях [27, с. 227]. Відповідно, внаслідок динамічності фразеологічної системи з’являється тенденція до фразеологічних трансформацій.

Трансформація ФО, тобто зміна лексичного і лексико-синтаксичного складу одиниць зі зміною їх характеристик і конотацій, зумовлює зміни компонентного складу традиційно вживаних фразеологізмів, а подекуди й до утворення нових одиниць.

Серед фразеологічних трансформацій найбільш поширеними є такі:



  • розширення фразеологізму за рахунок введення одного або кількох додаткових компонентів. Наприклад, обдерти як липку трансформується у “… вискакуєш з хати, доки ті збитошники тебе не обдерли, як кози липку” [32, c. 17] або “Обдерли б, як цап липку!” [32, c. 24]; ФО танцювати під дудку (чию, кого) трансформована у художньому тексті як: “Нікому в голову не прийде, що Велика Марсалія, таємнича і всеможна, танцює ‹…› під їхню кримінальну дудочку” [31, c. 148];

  • скорочення компонентів фразеологізму (частіше одного компонента). Наприклад, ФО в самому соку скорочено на один компонент: “Він, певно, вже постарівся. Хоч, люди переказували, ще в соку” [31, c. 159]; у ФО вискочити як Пилип з конопель також опущений один компонент: Відчепись… – буркнула. Завжди він… як Пилип з конопель!” [31, c. 155];

  • контекстне обігравання фразеологізму або його компонентів. Наприклад, прислів’я “Краще синиця в руках, ніж журавель у небі” обіграється у тексті так: “Тож упевнившись, що Учитель – журавель у небі, ще міцніше стиснула у жмені синичку на прізвисько Родіон, поклявшись собі, що одного сонячного дня вилетить із рідної глухомані, вхопившись за її, чи то пак його, тоненькі ніжки” [31, c. 158].

Аналіз поглядів різних науковців щодо питання інтертекстуальності та інтертексту свідчить про їхні різні позиції до згаданих понять. Дослідження інтертекстуальності на сучасному етапі проводиться в рамках міждисциплінарного підходу з урахуванням досягнень лінгвокультурології, етнолінгвістики, психолінгвістики тощо. Вивчення фразеології також неможливе без використання, в першу чергу, знань про мотивацію походження фразеологізмів, без урахування контекстуальних особливостей їх функціонування. Фразеологічні одиниці як вербальні знаки культури – об’єкт лінгвокультурології. Фразеологічні інтертексти, якими насичені сучасні твори художньої літератури, є носіями лінгвокультурної інформації, джерелом якої виступають соціум, історія, література, релігія та ін. Внутрішньомовними факторами виникнення інтертекстуальних фразеологізмів є динамічні процеси фразеологічної системи, зокрема різні типи трансформації усталених фразеологічних одиниць.

Таким чином, дослідження питання взаємодії фразеологічної системи мови та категорії інтертексту, на нашу думку, сприятиме поглибленню основних положень теорії фразеології та розкриттю нових аспектів теорії інтертексту.


ЛІТЕРАТУРА


  1. Арнольд И. В. Стилистика. Современный английский язык / Ирина Владимировна Арнольд. – М. : Флинта: Наука, 2005. – 384 с.

  2. Барт Р. Избранные работы : Семиотика. Поэтика / Роланд Барт [пер. с фр.] / Сост., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова. – М. : Прогресс, 1994. – 616 с.

  1. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / Михаил Михайлович Бахтин. – М. : Искусство, 1986. – 445 с.

  2. Белімова Т. В. Інтертекстуальна основа художньої прози В. Домонтовича (на матеріалі романів “Дівчинка з ведмедиком”, “Доктор Серафікус”, “Без грунту”) : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.01.01 “Українська література” / Т. В. Белімова. – К., 2005. – 197 с.

  3. Братусь М. Ф. Ознаки сьогодення в семантиці й стилістиці фразеологізмів (на матеріалі сучасної художньої прози) / М. Ф. Братусь // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. – 2009. – Том 22 (61). – № 4. – С. 119–123.

  4. Гаспаров Б. М. Язык. Память. Образ / Борис Михайлович Гаспаров. – М. : Новое литературное обозрение, 1996. – 352 с.

  5. Грек Л. В. Інтертекстуальність як проблема перекладу (на матеріалі англомовних перекладів української постмодерністської прози : дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.16 “Перекладознавство” / Лариса Володимирівна Грек. – К., 2006. – 208 с.

  6. Григорьев В. П. Принцип как заязыковой интертекст (Воспроизведено по : Григорьев В. П. Будетлянин. – М. : Языки русской культуры, 2000. – С. 578–581) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ka2.ru/nauka/vpg_5.html#n1

  7. Денисова Г. В. В мире интертекста : язык, память, перевод / Г. В. Денисова. – М. : Азбуковник, 2003. – 298 с.

  8. Женетт Ж. Фигуры : Работы по поэтике : в 2-х т. / Жерар Женетт. – М. : Изд-во имени Сабашниковых, 1998. – Т. 2. – 469 с.

  9. Заваринська І. Ф. Лінгвокультурна інформація фразеологізмів з онімним компонентом в англійській, польській та українській мовах : дис. … канд. філол. наук : 10.02.17 “Порівняльно-історичне і типологічне мовознавство” / Заваринська Ірина Федорівна. – Рівне, 2009. – 215 с.

  10. Застёла К. С. Интертекстуальность как составляющая художественного текста [Електронний ресурс]. – Режим доступу : ftp://lib.herzen.spb.ru/text/zastyola_110_197_201.pdf

  11. Илунина А. А. Интертекстуальность и её идейно-художественные функции в романах Роберта Ная “Фальстаф”, “Странствие судьбы”, “Госпожа Шекспир – полное собрание сочинений” и “Покойный господин Шекспир” : дисс. … канд. филол. наук : спец. 10.01.03 “Литература народов стран зарубежья” / Илунина Анна Александровна. – Воронеж, 2007. – 200 с.

  12. Кобзар О. І. Інтертекстуальність у драматургії Михайла Булгакова : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.02 “Російська література” / О. І. Кобзар. – Сімферополь, 2005. – 20 с.

  13. Ковшова М. Л. Семантика и прагматика фразеологизмов (лингвокультурологический аспект) : дисс. … доктора филол. наук : спец. 10.02.19 “Теория языка” / Ковшова Мария Львовна. – М., 2009. – 654 с.

  14. Кристева Ю. Слово, диалог и роман / Ю. Кристева // Вестник Московского ун-та. – Серия : Филология, 1995. – №1. – С. 97–124.

  15. Кузьмина Н. А. Интертекст и его роль в процессе эволюции поэтического языка / Наталья Арнольдовна Кузьмина. – [5-е изд.]. – М. : “ЛИБРОКОМ”, 2009. – 272 с.

  16. Литвиненко Т. Е. Интертекст и его лингвистические основы (на материале латиноамериканских художественных текстов) : дисс. … доктора филол. наук : спец. 10.02.05 “Романские языки”; 10.02.19 “Теория языка” / Литвиненко Татьяна Евгеньевна. – Иркутск, 2008. – 380 с.

  17. Лотман Ю. Семиосфера : Культура и взрыв / Юрий Лотман. – СПб. : Искусство, 2000. – 704 с.

  18. Пашняк Т. Г. Форми інтертекстуальності у східних поемах Дж. Г. Байрона : дис. … канд. філол. наук : спец. 10.01.06 “Теорія літератури” / Пашняк Тетяна Григорівна. – К., 2007. – 201 с.

  19. Проскурина А. А. Прецедентные тексты в англоязычном юмористическом дискурсе : автореф. дисс. … канд. филол. наук : спец. 10.02.04 “Германские языки” / А. А. Проскурина. – Самара, 2004. – 18 с.

  20. Риффатер М. Критерии стилистического анализа / М. Риффатер // Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. 9. – Лингвостилистика. – М. : Прогресс, 1980. – С. 35–97.

  21. Романюк Н. В. Функціонування фразеологічних одиниць у художніх творах Р. Федоріва // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. – 2009. – Том 22 (61). – № 4. – С. 193–196.

  22. Руднев В. Интертекст // Словарь культуры ХХ века. – М. : Аграф, 1997. – C. 113–119. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lib.ru/CULTURE/RUDNEW/Slovar.txt.

  23. Рябініна О. К. Інтертекстуальність у дискурсі сучасної української преси: лінгвістичний аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 “Українська мова” / О. К. Рябініна. – Х., 2007. – 19 с.

  24. Степанов Ю.С. “Интертекст”, “интернет”, “интерсубъект” (к основаниям сравнительной концептологии) / Ю.С.Степанов // Известия РАН. Серия лит-ры и яз. – 2001. – Т.61. – № 1. – С. 3–11.

  25. Ужченко В. Д., Ужченко Д. В. Фразеологія сучасної української мови / В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко. – К. : Знання, 2007. – 494 с.

  26. Фатеева Н. А. Контрапункт интертекстуальности, или Интертекст в мире текстов. – М. : Агар, 2000. – 280 с.

  27. Шаповалова І. В. Інтертекстуальність ліричного циклу М. Волошина : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.02 “Російська мова” / І. В. Шаповалова. – Х., 2007. – 20 с.



ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ


  1. Андрухович Ю. І. Таємниця. Замість роману. – Х. : Фоліо, 2007. – 478 с.

  2. Тарасюк Г. Т. Блудниця вавилонська. Роман ab absurdo // Янгол з України. Маленькі романи, новели. – К. : Либідь, 2006. – 432 с.

  3. Тарасюк Г. Т. Грішні, чесніші за херувимів. Роман-сповідь // Янгол з України. Маленькі романи, новели. – К. : Либідь, 2006. – 432 с.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка