Вісник наукової лабораторії



Сторінка3/6
Дата конвертації08.03.2016
Розмір1.06 Mb.
1   2   3   4   5   6

Література:

  1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні / [за ред.Н.О.Андрусич]. – К., 1999. – 61 с.

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ТРВЗ В ПРАКТИЦІ СУЧАСНОЇ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

В. СКривда

викладач,

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини
На сучасному етапі все очевиднішим стає те, що «традиційна освіта», орієнтована на передання знань, умінь і навичок, не встигає за темпами їх нарощування. Як наслідок, традиційна система освіти спровокувала небажання дітей вчитися і несформованість у них цінного ставлення до власного розвитку та освіти. Саме тому, проблема інноваційних методів навчання і виховання являється найбільш актуальною у сьогоденні. «Інноваційне (від. лат. innovatio – оновлення, зміна) навчання та виховання» – зорієнтоване на динамічні зміни в навчальному світі, навчальна та освітньо-виховна діяльність, яка ґрунтується на розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих соціально-адаптаційних можливостей.

Проте, проблема впровадження зарубіжних інноваційних технологій виховання у дошкільну освіту України на сучасному етапі вивчена недостатньо. За останні роки виникла широка мережа дитячих садків, що працюють за певними інноваційними технологіями. Вагомим аспектом є питання, які з виховних технологій превіалюють, які особливості їх використання у дошкільних закладах України.

Нині в дошкільній освіті широко використовується ТРВЗ (Теорія розв'язання винахідницьких завдань), яка активізує процес розвитку мислення дітей та допомагає формувати маленьких «філософів». Відтак, ТРВЗ розвиває творчість дитини, творчість її системного і діалектичного мислення.

Метою ТРВЗ є не просто розвиток творчості дитини (що саме собою вже не мало), а навчання дітей самостійного та системного мислення; формування розуміння процесів, що відбуваються у світі, природі, самій дитині; виховання у дітей якостей самодостатньої особистості, здатної розуміти єдність довкілля та його суперечності.

Методи ТРВЗ дають змогу побачити психологічні бар'єри, подолати страх перед новим, невідомим та прищепити дитині сприйняття життєвих і навчальних задач не як перепон, а як чергових задач, які потрібно і можна розв’язувати.

Методи ТРВЗ-педагогіки спрямовані на використання практичного досвіду дитини, формування її сенсорної культури, отримання вражень через усі канали відчуттів та сприйняття.

Як свідчить практика, ТРВЗ успішно розв’язує завдання проблемного і розвивального навчання. Ця технологія дає змогу будь-якому вихователю отримати достатньо високий результат під час формування інтелектуально-творчих задатків дитини за умови дотримання таких дидактичних принципів та правил, які розробив М.Стріха. Розкриємо їх:

• Принцип свободи вибору. Потрібно надавати дитині право вибору, де це можливо. Крім того, важливо формувати свідоме ставлення до цього вибору і відповідальності за нього.

• Принцип відкритості. Варто використовувати можливість працювати із задачами відкритого типу, які передбачають самостійність у доборі способів розв’язання і необмежену кількість відповідей. Життя перед людиною ставить саме такі задачі.

• Принцип діяльності. ТРВЗ-педагогіка відрізняється тим, що в її основу покладено передачу діяльності, а не передачу знань. Педагог має ознайомлювати дітей зі способами та діями, формувати уміння самостійно знаходити потрібну інформацію через пошукову діяльність, колективне обміркування та обговорення. Знання мають бути інструментом, а не пасивним багажем. Це означає: застосовувати їх, шукати умови і межі застосування, перетворювати, розширювати, доповнювати, знаходити нові зв'язки і співвідношення, розглядати в різних моделях і контекстах.

• Принцип зворотного зв'язку. Вихователь регулярно контролює процес засвоєння дітьми мислительних операцій та відстежує такі параметри: ступінь зацікавленості запропонованою задачею: рівень розуміння і засвоєння матеріалу. Яскравими показниками в цьому випадку є емоційний стан дитини, ознаки перемикання уваги; її запитання; пояснення, якими вона супроводжує продуктивні види діяльності.

Принцип ідеальності. Ідеальність – одне з ключових понять ТРВЗ-пелагогіки. Будь-яка наша дія характеризується не лише отриманою від неї користю, а й витратами зусиль, нервової напруги, часу, коштів. Що вища ідеальність дій, то більша від неї користь і менші витрати. Використання прийомів і методів ТРВЗ-педагогіки не потребує спеціального обладнання, тому вони можуть бути частиною будь-якої форми організації навчально-виховної роботи, що дає змогу максимально використовувати можливості та інтереси дітей. Вони реалізують усі доступні ресурси для підвищення результативності і зменшення витрат під час виховання, розвитку, навчання.

ТРВЗ може бути використана в різних формах організації роботи з дітьми; під час спостережень, розваг, підготовчої роботи до продуктивної діяльності, індивідуальної роботи, роботи в малих групах тощо.

На етапі підготовки суб’єктів інноваційної діяльності до роботи в нових умовах особливого значення набуває процес навчання педагогів. З цією метою використовували такі форми роботи як семінари, тренінги, консультації тощо. Зокрема, проведено серію педагогічних читань «Теоретичні та практичні засади педагогічних технологій», «Роль ТРВЗ у формуванні творчого мислення дітей»; «Зміст і особливості використання ТРВЗ».

Зазначимо, що організаційним та інтелектуальним ядром педагогічної інноваційності в закладі є дослідно-пошукова робота, яка організовується як у груповій, так і в індивідуальній формах. Коло досліджуваних проблем досить широке: апробація нової дошкільної програми «Дитина», модернізація управлінської діяльності керівника закладу, формування толерантних взаємовідносин в дитячому колективі, розвиток креативності дошкільників за системою ТРВЗ, формування інтелектуальної культури особистості молодшого школяра на засадах використання ТРВЗ.

Також, інноваційні технології є засобом модернізації методичної роботи. Належний рівень проведення методичних заходів забезпечує використання інтерактивних та інформаційних технологій. У роботі з дорослими використовуються такі методи ТРВЗ, як інтерактивна система нотаток, керована лекція, мозаїка, діалог, мозкова атака, синтез думок, акваріум тощо. Особливо доцільними виявились вони під час вироблення спільної колективної думки, при розв’язанні спірних питань, прийнятті рішення. Як свідчить, наша практика, використання активних форм навчання сприяє не лише професійному зростанню, формуванню фахових компетенцій, а є глибинним поштовхом до самоосвіти.

Засобами підвищення інноваційної культури педагогів є підключення до Інтернет-мережі та створення власних сайтів, що розширює інформаційні можливості, стимулює до участі в різноманітних інтернет-заходах.

На нашу думку, методи, які застосовують у технології ТРВЗ, розвивають такі пізнавальні та творчі здібності дітей, як уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити висновки, інтегрувати й синтезувати інформацію, аналізувати ситуації, передбачати наслідки, вибудовувати гіпотези, застосовувати нові ідеї та методи розв'язання задач на практиці; здатність висловлювати оригінальні ідеї і винаходити нове; творча уява, дивергентність мислення (здатність припускати існування кількох правильних відповідей на одне запитання і продукувати оригінальні творчі ідеї), розуміння неоднозначності ідей, розвинена інтуїція та ін.

Відтак, технологія може використовуватись для всіх напрямів: розумового, морального розвитку дітей, а також у методичній підготовці вихователів. Найменш розробленою є проблема педагогічного супроводження морального розвитку дитини, що потребує подальшої розробки в теорії та практиці дошкільного виховання. У цьому напряму певний і значний інтерес становить використання системного, творчого підходу теорії рішення винахідницьких завдань.

Адже впровадження елементів ТРВЗ у педагогічний процес ДНЗ не тільки сприяє значному підвищенню рівня когнітивної та емоційної поінформованості дитини, але і дозволить зменшити протиріччя між вербальною і реальною поведінкою у повсякденних ситуаціях життя дитини.

Таким чином, розвиток творчого мислення дітей з використанням адаптованих методів теорії вирішення винахідницьких завдань має значення не тільки у формуванні пізнавальних процесів, але і її моральності, позитивних моральних якостей.

Перспективи подальшого дослідження проблеми – вивчення можливостей більш цілеспрямованого та систематичного використання ефективних розвивальних систем у широкій практиці морального виховання дітей дошкільного віку.

Література:


  1. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

  2. Ефремов С.В. ТРИЗ для решения проблем обучения// Развитие творческих способностей детей с использованием элементов ТРИЗ: ИИЦ «ТРИЗ - инфо», 2002.

  3. Загнибіда В. ТРВЗ для маленьких // Шкільний світ. – 1998. – № 4. – С. 5.

  4. Крутій К. Л., Маковецька Н. В. Інновацінна діяльність у сучасному дошкільному навчальному закладі: метод, аспект. – Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2004. – 128 с.

  5. Нестеренко Л. Використання методів ТРВЗ у роботі семінару // Дошкільне виховання. – 2004. – № 5. – С. 9.


ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ЩО ДО ПОЛІПШЕННЯ МОДЕЛІ ФІЗУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Н. Мегесь

науковий керівникканд. пед. наук, доц О. В. Поліщук

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини
Спробуємо дати характеристику основних принципів і методичних підходів щодо кожного розділу поліпшення моделі фізкультурно-оздоровчої роботи в ДНЗ, якими ми керувалися у ході проведення формувального експерименту:

1. Принципи раціональної організації рухової активності дітей із включенням занять із фізичної культури:перевага циклічних, перш за все бігових вправ в усіх видах рухової активності дітей для тренування і удосконалення загальної витривалості найбільш цінної оздоровчої якості; щоденні заняття фізичною культурою, переважно на відкритому повітрі, які повинен проводити фізінструктор при участі вихователя; часте змінювання вправ при багаторазовій повторюваності (від 12 до 20-24 разів) однієї вправи (із врахуванням вікових та індивідуальних психофізичних особливостей дітей); найважливіша і основна складова частина занять із фізкультури та прогулянок – рухливі ігри (спортивні ігри та вправи); моторна щільність занять із фізкультури до 60-80% і більше, прогулянок – до 60% і більше; обов’язковий музичний супровід занять із фізкультури, що проводяться у фізкультурній залі; свідоме ставлення дітей до виконання вправ; м’язове розслаблення – необхідний компонент більшості занять із фізкультури.

2. Принцип реалізації системи ефективного загартування: одяг (на відкритому повітрі і в приміщенні) повинен відповідати погоді; дитина що знаходиться на відкритому повітрі і деякий час не рухається, повинна бути одягнута так, щоб відчувати холод; температура повітря в приміщення + 18, +20°С; ходіння босоніж може бути ефективним загартовуючим засобом за умови його поступового та систематичного використання; провідними науково обґрунтованими методами ефективного загартування є контрастні температурні впливи (контрастні повітряні ванни і контрастний душ). Саме ці методи сприяють розвитку і удосконаленню системи фізичної терморегуляції, яка погано функціонує в перші роки життя дитини; циклічні вправи, особливо на відкритому повітрі, виконувані дітьми у вільному зручному одязі на заняттях і прогулянках мають хороший загартувальний і оздоровчий ефект; плавання в басейні (річці, водоймищі) також сприяє загартуванню, в разі відсутності умов для плавання можна використовувати обливання, обтирання тощо.

3. Принципи застосування психогігієнічних і психопрофілактичних засобів і методів: виявлення факторів, що сприяють виникненню і розвитку стресових і неврологічних станів у дітей; застосування психолого-педагогічних прийомів, спрямованих на попередження небажаних афективних проявів; забезпечення умов для переважання позитивних емоцій у щоденному режимі дня для кожної дитини; створення сприятливого психологічного клімату в дошкільному закладі; навчання дітей прийомів м’язового розслаблення базової умови для аутогенного тренування; організація куточка „психологічного розвантаження” (куточка відпочинку) використання психоанатомічних і особистісно-орієнтовних бесід з дітьми, яким властиві афективні і невротичні прояви; раціональне застосування «медикотерапії» для нормалізації емоційного стану дітей.

4. Принципи забезпечення повноцінного харчування дітей: в раціон харчування дітей обов’язково повинні включатися в значному об’ємі рослинні волокна і клітковина, а вживання рафінованих (штучно виготовлених) продуктів обмежити; виключення і обмеження «жорстких» (смаження, тушкування, запікання) методів обробки продуктів харчування; заміна борошняних кондитерських виробів овочево-фруктовими «млинцями» і т. ін.

5. Принципи створення умов реалізації оздоровчих режимів для дітей: організація режиму для дитини у відповідності з особливостями біоритмологічного профілю, основні компоненти якого – фізична і особливо розумова працездатність, а також емоційна реактивність в динаміці дня; стереотипно повторюванні режимні моменти: заняття, перерви (між заняттями), прийом їжі, денний і нічний сон, загальна тривалість перебування дитини на відкритому повітрі і в приміщенні, решта компонентів режиму – динамічні; повна реалізація (по можливості щоденна) наступних умов: оптимальна рухова активність з переважанням циклічних вправ; достатнє індивідуальне розумове навантаження і перевага позитивних емоційних вражень; достатній (не зменшений і не зайвий за тривалістю для дошкільників усіх вікових груп) денний і нічний сон; його тривалість визначається не віком, а індивідуальними проявами діяльності низки структур головного мозку; організація режиму дня дітей у відповідності із сезонними особливостями. Основними змінюваними компонентами є співвідношення сну і неспання та рухової активності дітей на відкритому повітрі.

Педагогічний колектив ДНЗ №5 у роботі з дітьми дотримувався таких принципів: відповідність рівня та обсягу дошкільної освіти особливостям розвитку та стану здоров’я дітей; єдність розвитку, виховання, навчання та оздоровлення малюків; рівність умов для реалізації задатків, нахилів, здібностей, обдарувань – для різнобічного розвитку вихованців; створення у закладі оптимального режиму рухової активності. Із цією метою у закладі регулярно проводилися фізкультурно-оздоровчі заняття, ранкова гімнастика та гімнастика пробудження із включенням корекційних вправ після денного сну, рухливі ігри та фізичні вправи на прогулянці, фізкультхвилинки, фізпаузи, ходьба і пробіжки по масажних доріжках, оздоровчий біг на свіжому повітрі, рухова розминка між заняттями, самостійна рухова діяльність, піші переходи, спортивні свята і розваги тощо.

Застосування в освітньо-виховному процесі дошкільного закладу вищеозначених принципів і розробленої на їх основі оптимальної моделі фізкультурно-оздоровчої роботи показали, що, не дивлячись на складні соціально-економічні умови та несприятливу екологічну ситуацію, при добросовісному ставленні персоналу і обов’язкової взаємодії з батьками і шефами можна успішно вирішувати завдання по удосконаленню фізичного виховання дітей 3-7 років, добиваючись значного зниження гострих респіраторних та інших простудних захворювань, забезпечення високого рівня фізичного розвитку і рухової активності дітей.



Література:

  1. Андрющенко Т. Туризм – нетрадиційна форма оздоровлення / Т.Андрющенко // Дошкільне виховання. – 2007. – № 7. – С.24-25.

  2. Денисенко Н. Оздоровчі технології в освітньому процесі/ Н.Ф.Денисенко // Дошкільне виховання. –2004. – №12. – С.4-6.

  3. Поліщук О.В. Організація та методика проведення фізкультурних свят в дошкільних закладах освіти України / О.В.Поліщук. - Умань. - 1997. - 50с.



ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ НА

ЗАСАДАХ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Мамай А.,

науковий керівник – канд. пед. наук, доц. Залізняк A.M.

Уманський державний педагогічний

університет імені Павла Тичини
У сучасних умовах розвитку системи освіти в Україні потребують перегляду усталені погляди на взаємовідносини дошкільного навчального закладу і сім’ї щодо виховання дітей дошкільного віку. Сім’я і дошкільний навчальний заклад - це природні союзники, дві могутні виховні сили. Взаємодія між ними вимагає доброго знання один одного. Запорукою успішної взаємодії дошкільного навчального закладу та сім’ї є вивчення соціального, економічного та духовного статусу сім’ї, її виховного потенціалу.

Історія людського суспільства відвела батькам головну роль у вихованні своїх дітей. Сім’я виступає важливою формою соціалізації молодих поколінь. На таку особливість сімейного виховання вказував ще В.Сухомлинський, зазначаючи, що «виховує, звичайно, сім’я в цілому, загальний дух, культура людських стосунків. Але хто творить цей дух, цю культуру ? Звичайно, ж батьки. Без батьківської мудрості нема виконуючої сили в сім’ї... Ця сила йде від батьків, у них-коріння і джерело» [6, с. 274].

Важливим аспектом взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї є система підвищення педагогічної культури батьків, методологічною основою якої виступає досвід родинної педагогіки, досягнення вітчизняної та зарубіжної педагогічної науки з питань родинного виховання [1;2;3;4;5;7].

Зміст роботи з батьками включав такі теми: „Традиції вашої сім’ї, „Використання народної педагогіки в родинному вихованні", „Яке дерево, такі його квіти, які батьки - такі й діти", "Мати - дзеркало життя", „Роль сім’ї у вихованні дітей на родинних традиціях українського народу", „Обмін досвідом з питань родинного виховання" та ін.

Ефективними формами організації такої роботи добре зарекомендували себе лекторії для батьків, педагогічні та методичні консультації, конференції з проблем родинного виховання та ін. При плануванні цієї роботи враховували соціальний стан, вік, освіту батьків, сімейний мікроклімат, життєві позиції, ставлення до виховання дітей, до взаємодії з дошкільним навчальним закладом тощо.

Література:


  1. Алєксєєнко Т. Ф. Формування педагогічної культури сучасної молодої сім’ї / Т. Ф. Алєксєєнко // Все для вчителя. -1998. - № 1-2. - С. 46-47.

  2. Гребенников И. В. О системе повышения педагогической культуры родителей / И. В. Гребенников // За единство принципов воспитания детей в дошкольном учреждении и семье : из опыта работы. - М. : Просвещение, 1982. -С. 19-26.

  3. Грицкова Ю. В. Основні форми просвітницькоїроботи з батьками у другій половині XX сторіччя / Ю. В. Грицкова // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. — 2006. — № 12. — С. 49-53.

  4. Залізняк А. М. Педагогізація батьків - запорука морального виховання дітей старшого дошкільного віку / А. М. Залізняк // Сучасні наукові дослідження -'2006 : матеріали II міжнар. наук.-практ. конф. - Т. 7. Педагогічні науки, 20-28 лют. 2006 року - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. - С. 98-101.

  5. Залізняк А. М. Підготовка майбутніх вихователів до здійснення просвітницької роботи з батьками дітей старшого дошкільного віку з морального виховання / А. М. Залізняк // 36. наук. пр.Уман. держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини. - Ч. 1. / Гол.ред.: Кузь В. Г. - К. : Міленіум, 2005. - С. 70-78.

  6. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка / Сухомлинський В.О. - К.: Рад.школа, 1978 - 234 с.



ВИХОВАННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

КУЛЬТУРИ ВЗАЄМОДІЇ З ПРИРОДОЮ

Плаксіїнко О.П.

наук. кер. – проф. РогальськаЯблонська І. П.

Уманський державний педагогічний

університети імені Павла Тичини
Становлення культури взаємодії з природою, що має на увазі екологічно відповідне відношення до використовуваних в повсякденному житті природних ресурсів (матеріалів), енергії і відходів, починається в дошкільному закладі - першій ланці системи безперервної освіти.

Дошкільне дитинство - початковий етап формування особистості людини, її ціннісної орієнтації в навколишньому світі. У цей період закладається позитивне відношення до природи, «рукотворного світу», до себе і навколишніх людей. Тому екологічному вихованню дітей дошкільного віку на сучасному етапі надається першорядне значення. Тому було проведено низку досліджень (В.Г.Грецова, М.К.Ібраїмова, З.П.Плохій, І.А.Комарова) головна спрямованість яких - відбір і систематизація екологічно значущого змісту знань про природу для дітей дошкільного віку. Авторами показано, що діти 5-7 років здатні засвоювати знання, що відображають закономірні явища природи: зв'язок живого організму з середовищем, його пристосованість до нього, зростання і розвиток, деякі зв'язки в співтовариствах живих організмів. Головним завданням нашого дослідження є теоретичне обґрунтування змісту екологічного виховання старших дошкільників, що забезпечує становлення у дітей культури взаємодії з природою. Вивчення культури взаємодії з природою як педагогічного феномена дозволило дійти висновку про те, що в його поясненні може бути використане багатоаспектне поняття, при якому сама культура розуміється: як «діяльність», як «процес», як результат», як «норма», як «система відносин», що складаються у дитини в його контактах з об'єктами і явищами предметно - природного світу. Разом з тим, культура взаємодії з природою є найважливішим компонентом загальної культури особистості і відображає багатство зв'язків і характер її відносин з навколишнім світом. Становлення цієї якості має соціальну значущість і виступає необхідною умовою розвитку особистості дитини в цілісному педагогічному процесі.

Культуру взаємодії з природою стосовно дитини дошкільного віку ми визначаємо як інтеграційну властивість особистості, суть якої полягає в єдності трьох його компонентів: екологічного мислення, емоційно-ціннісного і дбайливо-економного відношення до природно-предметного світу.Особливий акцент в експериментальному дослідженні зроблений на розвиток емоційно-ціннісної сфери дитини як одного з компонентів культури взаємодії з природою. Цьому сприяли психолого-педагогічні прийоми (уявна ситуація), що дозволяли дитині входити в образ предмету або природної істоти, ототожнювати себе (ідентифікація) з об'єктом природи, тонко відчувати «іншого» і свій власний стан, вчитися сприйнятливості, співпереживанню, чуйності до навколишнього природного світу, розвиваючі бажання до екологічно грамотної поведінки.

Успішність даного процесу визначається сукупністю умов:

– змістом екологічного виховання дошкільників, яке дозволяє розвивати уявлення дітей про різносторонні взаємозв'язки людини з природою, про об'єкти і явища природно-предметного світу як цінності життєзабезпечення;

– використовуванням системи методів і форм роботи з дітьми, що залучає дошкільника до доступних екологічно орієнтованих видів діяльності в найближчому оточенні;

– спеціальною підготовкою вихователя, що є носієм і провідником екологічної культури; створенням в дошкільній установі атмосфери дбайливого і економного використовування ресурсів і матеріалів, підтримуваною активністю дорослих і дітей;

– співпрацею педагога з батьками вихованців. Виховання у дошкільників культури взаємодії з природою, як один з напрямів в екологічному вихованні дітей, робить необхідним проведення спеціальної роботи у дошкільному закладі.



Література:

1. Рыжова Н. Наш дом – природа / Н. Рыжова // Дошкольное воспитание . – 1999 .-№7. – С. 24-25.


1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка