Войтас Василь Михайлович Войтас Наталія Василівна Передмова Даний посібник мiстить бесіди, оповiдання i казки на морально-етичнi теми для дiтей молодшого шкiльного вiку, а також зразки розробок урок



Сторінка1/22
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.71 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22


Відділ освіти Деражнянської райдержадміністрації

Деражнянський районний методичний кабінет

Божиковецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів


ВІД ВЕРЕСНЯ
ДО
ТРАВНЯ
(матеріали на допомогу вчителям 1-4 класів /за програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»/)

Посібник впорядкували

вчителі початкових класів

Деражнянського району

Божиковецької

загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів

Войтас Василь Михайлович

Войтас Наталія Василівна

Передмова

Даний посібник мiстить бесіди, оповiдання i казки на морально-етичнi теми для дiтей молодшого шкiльного вiку, а також зразки розробок уроків милування природою, свят, диспутів, усних журналів i додатки з вiршами, прислiв’ями, афоризмами, перелiком пiсень i правилами поведінки.Частина оповiдань написана за мотивами народних казок, притч, прислiв’їв та приказок. Вдумливе, неспiшне прочитання творiв допоможе дiтям розпiзнати Добро i Зло, навчить пiклуватися про тих, хто поряд, пiдкаже, як треба достойно чинити в життi, аби залишатися чесним i щирим перед людьми i перед собою. Мета даного посібника : допомогти вчителям 1-4 класів у підборі матеріалів для оптимального впровадження програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» у змісті виховної діяльності:



  1. Ціннісне ставлення до себе.

  2. Ціннісне ставлення до сім’ї, родини, людей.

  3. Ціннісне ставлення до праці.

  4. Ціннісне ставлення до природи.

  5. Ціннісне ставлення до культури і мистецтва.

  6. Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави.

Заняття умисне не розподiленi по класах. Кожен учитель, знаючи свiй клас, може вибирати те заняття, яке на даному етапi буде цiкавим i доступним для учнiв. Знаючи рiвень розвитку своїх дiтей, характер взаємовiдносин у дитячому колективi, вчитель може сам вибрати послiдовнiсть проведення занять.
Обов’язковими мають бути пiсля прочитаного оповiдання чи казки, заслуханої розповіді, бесіди хвилинки осмислення прочитаного. Це привчає дiтей мислити, вдумливо ставитись до прочитаного, пробувати робити самостiйнi висновки, узагальнення, малювати в уявi почуте чи прочитане. Нехай одну чи двi хвилинки дiти посидять мовчки, подумають, спробують відтворити в пам’ятi почуте. Добре, якщо для цих занять у дiтей будуть спецiальнi зошити (їх можна зберiгати в класi й при потребi видавати учням), у яких школярi будуть записувати прислiв’я, власнi думки i почуття, висновки щодо прочитаних творiв, малювати iлюстрації до казок та малюнки мрій. Наприкiнцi навчального року можна зробити виставку цих зошитiв, а на святi «Прощання з початковою школою» подарувати їх учням.
Завдання посібника: • розширювати, поглиблювати, систематизувати знання дiтей про моральнi норми i правила культурної поведiнки; здоров’я, його чинники; безпечну поведінку у школі, вдома, на відпочинку; товаришування; • поглиблювати знання учнiв про людину та моральнi взаємини в суспiльствi, основнi моральнi норми, цiнностi українського суспiльства та людства, правила етикету i культури поведiнки; • формувати практичнi вмiння і навички культурної поведiнки, дбайливого ставлення до оточуючих та природи; • розвивати вмiння справедливо оцiнювати свої та чужi вчинки; • узагальнювати i накопичувати досвiд моральної поведiнки; • формувати позитивне ставлення й мотивацiю до застосування моделей поведiнки, орiєнтованих на моральнi цiнностi українського суспiльства та людства в цiлому; • стимулювати пiзнавальний iнтерес учнiв до етичного знання, до основ моральної культури; • встановлення тісного спiвробiтництва мiж школою та родиною; • вiдродження морально-етичних норм i традицiй родини; • розвиток творчого сприйняття родинних цiнностей у дитини; • створення у дiтей орiєнтацiї на моральнi цiнностi родини; • виховання у дитячiй душi гармонiйного свiтосприйняття.

Посібник буде корисним для вчителів початкових класів, вихователів груп продовженого дня.



1. ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕ

Тема: «Азбука ввічливості»
Серед багатьох наук, без яких не обiйтися людям, є дуже особлива i необхідна для всiх наука спiлкування з людьми, наука поваги один до одного, вмiння вести себе так, щоб оточуючим було з нами приємно, зручно. Без цiєї науки не можна було б людям жити, працювати i вiдпочивати разом. І ось на допомогу цьому прийшли загальноприйнятi правила, якi обов’язково повинен знати кожен з нас.
Ми постiйно користуємося таким правилом, як вiтання. Неправильно привiтавшись, можна зiпсувати людинi настрiй, образити. І нiщо - нi гарний чи сумний настрiй, нi добра чи погана погода - не можуть виправдати нехтування цієї основної форми гречностi. Вiтаютъся здебiльшого словами: «Здрастуйте», «Добрий день» (ранок, вечiр). Своїм привiтанням пiд час зустрiчi люди бажають одне одному не лише доброго дня (ранку чи вечора), а й здоров’я, добра та всiх гараздiв.
За сучасним етикетом, першим вiтається молодший зi старшим, чоловiк iз жiнкою, пiдлеглий з керiвником, учень з учителем, дитина з дорослим. Першим має вiтати присутнiх той, хто заходить у примiщення (незалежно вiд посади). Йому вiдповiдають лише тi, хто поблизу i кому це зручно.
Вiтаючись, при зустрiчi з людьми ми протятуємо руку, як робили це нашi далекі предки ще в сиву давнину, демонструючи при цьому свою миролюбну вiдкриту долоню, показуючи цим, що в них у руках немає зброї чи якогось каменя. Вони, промовивши слово «Здрастуйте», бажали цим самим здоров’я i твердо вiрили, що побажання обов’язково збудуться.
Коли заходять люди в примiщення, обов’язково знiмають головнi убори. Цей закон ввiчливостi з’явився з часiв лицарства. Так, лицарi, якi носили шоломи, що захищали їх вiд ворогiв, заходячи, знiмали їх, показуючи цим довiру людям, до яких прийшли, твердо вiрячи, що тут їх не стануть вбивати. Рiзними є й форми прощання, що завершують зустрiч. Мовний етикет надає перевагу таким фразам, як «До побачення», «До зустрiчі», «Усього найкращого», «На все добре». Погляньмо при цьому у вiчi знайомому та щиро посмiхнiмося. Добрий настрiй i йому, i нам забезпечений.
Є в нашiй мовi коротке, але напрочуд тепле слово «Дякую». Чи часто користуємося ми ним, особливо в магазинi? Весь день стоїть у магазинi продавець, повз нього проходять тисячi людей, ми хочемо, щоб він задовольняв усi нашi примхи, а, беручи товар, боїмося сказати одне-єдине слово: «Дякую». Те ж саме по вiдношенню до вчителів. Вже забулися слова: «Дозвольте звернутися», «Вибачте, що турбую», «Спасибi за допомогу», «Пробачте за мою помилку» i т. д. Чемнiсть i повага повинна виявлятись i стосовно менших себе.
Ввiчливим потрiбно бути не тiльки до знайомих, а й до незнайомих людей, до старших i молодших, вдома i в школi, на вулицi i в громадських мiсцях. Та тiснява в громадському транспортi, особливо в годину «пік», украй роздратовує, а ще як хтось штовхне чи боляче наступить на ногу, гарний настрiй вiдразу зникає. А там недалеко й до сварки... Єдиним виходом тут є вмiння керувати своєю поведінкою, своїм настроєм за будь-яких обставин. Вчасно сказане дотепне слово, жарт, вибачення, усмiшка послаблять напруженiсть у взаєминах з навколишнiми. Завдяки приязності, ввiчливостi ми не тільки збережемо власний добрий настрiй, а й стимулюватимемо його в iнших.
Всi ми любимо ходити в кiно, в театр. То ж яких правил потрiбно дотримуватись тут?
Не запiзнюватись. Не розмовляти. Не їсти пiд час сеансу. (Не розгортати цукерок). Не лузати насiння. Спокiйно реагувати на події, що на екранi. Тупотiння, крик, свист недопустимi. А тепер уявiть, що ваше мiсце посерединi, вам потрiбно пройти повз товаришів, якi сидять на своїх мiсцях. Як ви будете проходити? Потрiбно ввiчливо вибачитись, проходити обличчям до людей. Коли ми сидимо i хтось проходить повз нас, потрiбно встати. Не слiд займати чужi мiсця, які пустують, бо в будь-яку митъ можуть з’явитися їх власники i пересадка буле заважати iншим глядачам.
Більшу частину дня ви перебуваєте в школi. Якщо забути про правила поведiнки в школi, то школа стає схожою на зоопарк.
У школi ви повиннi бути органiзованi, дисциплiнованi, чеснi, вiдповiдати за свої слова. Дуже важливо - бути в колективi скромним. Старанно вчитись, акуратно вiдвiдувати уроки, не запізнюватися. Бездоганно виконувати розпорядження учителiв, уповноважених класного та шкiльного колективу. Бути ввiчливим з учителями i товаришами: просити вибачення, коли навмисне вчинив якусь прикрiсть, постiйно користуватися словами ввiчливостi. Тримати у чистотi й порядку своє робоче мiсце в класi, кабiнетi, майстернi.
Кожний день у школi ви буваєте в шкiльнiй їдальнi. I не лише в шкільнiй. Ви буваєте в гостях. Правила поведiнки за столом не вигаданi кимось, а склалися iсторично. За столом теж слiд виявляти ввiчливiстъ, люб’язнiсть до iнших.
За столом треба сидiти прямо, не боком, не класти лiктi на стiл, ногу на ногу, не пiдпирати щоку рукою. Їсти треба без поспiху, не вiдкушувати великих шматків. Не розмовляти з повним ротом. Якщо тебе про щось запитали, спочатку проковтни їжу, а потiм вiдповiдай. Їж акуратно, чиста скатертина на столi - ознака твоєї культурностi. Пiд час їди не займайся стороннiми справами - не читай i не захоплюйся розмовами. Поївши, подякуй батькам або господинi, якщо ти знаходишся в гостях.
Людина створила культуру, а культура - людину. Правила культури поведiнки прийшли до нас з давнiх часiв i, за традицiєю, вони продовжують iснувати i служити людям. I хоч наше столiття невпинно прямує в бiк спрощення манер, проте й досi неабияке значення має оволодiння кодексом ввiчливостi - адже через свою чемнiстъ ми нiчого не втрачаємо, а «завоювати» можемо Повагу.

Тема: Книга – мій друг вято кижки у 2 касi)
Ошатно прибрана зала. На стінах вислови письменникiв про книжку.
Ансамбль учнiв спiває (на мотив “Маленька країна”):
І. У кожнiй хатi, в кожнiм домi друзi твої живуть.
Їх кожен з вас, напевно, знає, Бо їх книжками звуть.
Є в них i мудрiсть i наука, Є туга в них i смiх.
І той щасливий, хто за друга Власне тримає їх.
Приспi
в:Дивний книжковий свiт Мрiй i думок полiт
Нинi казковi всi герої Шлють вам палкий привiт.
Радо вiтаєм вас В цей неповторний час.
Хоч Новий рiк ми вже зустрiли, Та казка спiшить до вас.
В е д у ч а . Добрий день, любi малята! Для нас змiна ви завзята.
Ви зiбралися на свято? Тож i розпочати варто.
Бiблiотекар. Сьогоднi у нас свято “Посвята в читачi”. Є вислiв: “Скажи менi, з ким дружиш, i я скажу хто ти”. З таким же правом можна сказати: “Скажи менi, що ти читаєшi, i я скажу, хто ти”. Людина, яка любить i вмiє читати, має розумних, добрих та вiрних друзiв. Друзi цi — книги! З книжкою ви зустрiчаєтесь ще у дитинствi i не розлучаєтеся з нею до самої старостi. Де б ви не вчилися, де б не працювали, весь час будете звертатися по допомогу до книги, пiдручника! Тож читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однiєї сторiнки з нової книги.
А зараз у нас в гостях школярi, якi розкажуть, як треба любити i поводитись з книгою.
У ч е н ь.
Хорошi, справжнi друзi Як жить на свiтi, друзi
У мене поруч є. Розмову поведуть.
І я не уявляю Розкажуть про будови,
Без них життя своє. Про мандри, про бої.
Лиш пороблю уроки - Живуть в книжковiй шафi
до них у гостi йду. Товаришi мої.
В е д у ч а. Ну що, вiдгадали, про яких друзiв йдеться в цьому вiршi? Так, правильно, про книжки. Друзi, хто з вас не любить книжок? Книжок, у яких так багато барвистих малюнкiв.
Розкриваєш першу-лiпшу — опинишся у далекiй казковiй країнi. А в тiй кранi живуть добрi i кумеднi велетнi, веселi маленькi казковi люди або просто твої ровесники. Ростуть там велетенськi рiпки, такi, що цiлий гурт iз землi не витягне. Вiдважнi герої б’ються там за правду з лютим ворогом.
Книги порiвнюються з рiками, якi напувають планету мудрiстю. Книги — вiкно у свiт. Вони, немов мудрi i вiрнi друзi, знайомлять нас з навколишнiм свiтом, розповiдають про минуле нашої країни, ведуть нас у майбутнє.
Учень.
Як краплин у Днiпрi, Як зiрок угорi, Як листви на гiллi, — Стiльки книг на землi! Є великi й малi, Є легкi i важкi, На полицях, у столi — Нашi друзi – книжки! Учнi спiвають пiсню «Із чого складається світ» На сцену виходять Барвiнок i Ромашка.
Б а р в i н о к. Ми дiзнались, що в цей час Свято йде по класах,
І з Ромашкою до вас Завiтали разом.
Р о м а ш к а. Ми з Барвiнком привiтати Хочемо вас, дiти,
І на святi разом з вами дружньо порадiти.
Б а р в i н о к. Цю посвяту в читачi Треба пам’ятати.
Бо зразковим читачем Можна згодом стати.
Р о м а ш к а. Багато мусим знати Про все, що є навкруг.
Тож слід книжки читати Бо книжка — вірний друг.
Б а р в i н о к. Щоб вам сьогоднi було цiкаво з нами, ми вирiшили запросити до нас у гостi героїв ваших улюблених казок та книг. Але от бiда: приїхати вони не змогли, але прислали свої вiтальнi телеграми. Цiкаво, а чи здогадаєтесь, хто їх надiслав (зачитує телеграми): 1. Прийшла я iз довгим вiником, На бесiду з нашим пiвником.
Схопила пiвня на обід Та замела мiтлою слiд. (Л и с и ч к а). 2. Я звiрят усiх лiкую, вiд хвороби їх рятую. Вилiкую всiх за мить, все, що в звiрiв цих болить.
Я—добрий лiкар...(Айболить). 3. Я від дiда втiк, від бабусi втiк, але попереду ще головна перешкода. Як подолаю — обов’язково прибiжу привiтати. (К о л о б о к). 4. Ти мене, напевно, знаєш, якщо казочки читаєш. Працювала я у хатцi, танцювала у палацi.
Є така у мене звичка — десь губити черевички. (П о п е л ю ш к а). Р о м а ш к а. Ми знаємо, що ви вчитесь у 2 класi, тож читати вже навчилися. І, мабуть, прочитали багато казок, бо правильно вiдповiли. А чи вмiєте ви розгадувати загадки?
Б а р в i н о к . Дуже я потрiбна всiм — І дорослим, i малим.
Всiх я розуму учу, А сама завжди мовчу.
Р о м а ш к а. Бачить — не бачить, чути — не чує, Мовчки говорить, добре мудрує. Кривду соромить, правди навчає, Часом жартує, смiшки справляє.
Б а р в i н о к. Снiговi поля, чорнi орачi, Хочеш розумним бути — бери та вчи.
Р о м а ш к а . Бiла рiлля, чорне насiння, Хто його вмiє, той i розумiє, Хто його знає, той i позбирає.
Б а р в i н о к. Сама мала, а розуму додала.
Р о м а ш к а. Говорить вона беззвучно, Але зрозумiло i не скучно.
Розмовляй з нею частiше, Будеш вчетверо розумнiший.
В еду ч а. Ох i молодцi! Всi загадки вiдгадали. Ой, а що це за галас?
За сценою чути якiсь звуки. Входить, накульгуючи, книга.
Р о м а ш к а. Що трапилося, книжечко? Хто тебе скривдив?
К н и ж к а. Ой, я втекла вiд хлопчика, який мене бив i не берiг.
Вбiгає хлоп чик.
Х л о п ч и к . А, ось де ти, моя книжечка дорогоцiнна. Я тебе шукаю скрiзь, а ти тут. Я ж тобi нiчого поганого не зробив, тiльки вдарив тобою кiлька разiв сусiда по партi та вчора забув тебе у дворi. А вночi пiшов дощ. Ранком я пiшов тебе шукати, а ти ось де.
К н и ж к а . Я подерта, я потерта, Кiнчики загнутi, Сторiнки пом’ятi. Вiн мене марнує
І зовсiм не лiкує. Я терпiти не маю сил. Та й подалась в свiт блукати долi кращої шукати.
Б а р в i н о к (до хлопчика). О, та ти, як та дiвчинка у вiршику.
Х л о п ч и к . Яка дiвчинка? Я з нею незнайомий. Барвiнок. А ось послухай.
У ч е н ь. Книжка скаржилась Мар’янi: — Я у тебе не в пошанi.
Звiдкiля це на менi Плями синi та маснi?
Подивися, от сторiнка: Намальована хатинка,
Під хатинкою — маля І написано: “Це я”.
А за двi сторiнки далi — Рiзнi звiрi небувалi:
Синi, жовтi та рябi, Що й не снилося тобi.
Люди кажуть: — Ой, чия ти?! Як тепер тебе читати?
Скiльки ми читали книг, А не бачили таких!
Уч е н ь. А я знаю ще й iнший вiршик, теж повчальний.
Мама Ірочцi в книгарнi Книжечки купила гарнi.
В них чого тiльки немає, Іра з втiхи аж спiває.
День минув — i книги плачуть. Бо постарiли неначе.
Іра їх як проглядала, Часто в ротик пальчик клала,
Став папiр такий брудний, Хоч бери його i мий.
К н и ж к а. Дiтки, я не хочу повертатися до цього хлопчика. Заберiть мене до своєї шкiльної бiблiотеки.
Х л о п ч и к. А як же я буду без книжки! Я її дуже-дуже люблю!
Р о м а ш ка. Ну, якщо любиш й дуже-дуже, то перш за все полiкуєш. А крiм того, ось прочитай i запам’ятай правила поводження з книгою.
Вручає правила. Хлопчик читає і коментує.
Х л о п ч и к.
1. Берiть книгу чистими руками. (О! А я їх нiколи не мию!).
2. Не перегинай книжки. Від цього випадають сторiнки. (А ви теж перегинаєте сторiнки, як i я?).
3. Не кладiть у книжку олiвцiв та iнших предметiв, вiд цього вона рветься.
4. Книги треба читати, акуратно гортаючи сторiнки, не слинити пальцiв. (А як же гортати сторiнки сухим пальцем? Треба спробувати).
5. Не загинайте аркушiв — користуйтеся закладинками. (А в мене їх нема i не було нiколи).
6. Не читайте книжки пiд час їди. (А коли ж?).
7. Щоб книга чи пiдручник довго служили вам, обгорнiть їх. (У мене жодна книга не обгорнута).
К н и ж к а. Коли би дiти, ви раденько до серця взяли цi слова — То я б уже була чистенька і вся бiленька, як нова!
Б а р в i н о к. Чи запам’ятали цi правила, дiти? А ти, хлопчику?
Х л о п ч и к . Я все зрозумiв, обов’язково виправлюсь. Можна, я побiжу полiкую свою книжечку? До побачення, дiти!
Б а р в i н о к. Любi дiти! Бережiть книгу любiть i бережливо ставтесь до пiдручникiв.
Ром а ш к а . Про все на свiтi будеш знати, Коли книжки почнеш читати.
В е д у ч а . А зараз, мої маленькi друзi, давайте з вами дамо обiцянку i будемо її дотримуватися. Я буду говорити, а ви повторюйте за мною.
Сьогоднi, в день посвяти в читачi, дамо урочисту обiцянку:
— цiнувати книгу — джерело знань;
— берегти книги, охайно з ними поводитися;
— не робити на книгах помiток, не малювати, сторiнки не загортати;
— своєчасно повертати книги до бiблiотеки.

Тема: «ПШ – пішохід» Мета. Поглибити розумiння учнiв того, що на вулицях може чекати небезпека. Пояснити, як уникнути прикрих випадкiв на дорогах. Виховувати дисциплiнованiсть пiшохода.
Iлюстрацiї, сюжетнi малюнки. Організацiйний момент. — На що звертаєте увагу, коли йдете вздовж проїжджої частини вулицi?
— Вiд чого залежить наша особиста безпека?
Оголошення теми i мети
— Сьогоднi ми познайомимось iз основними причинами небезпечних ситуацiй на вулицi. Обмiркуємо нашi дiї як учасникiв дорожнього руху, щоб не стати причиною аварiй на вулицях i дорогах. Вивчення нового матерiалу. 1. Загадки. •Не лiтає — гуркотить. Жук по вулиці бiжить.
Очi-вогники горять. Як жука такого звать? (Автомобiль)
• Зачепивсь вагон на дрiт: Їду в далеч-свiт. їду, їду, не трясу, Гей, сiдайте, пiдвезу”. (Тролейбус) • Чудо-двiрник перед нами. Величезними руками
За одну хвилину згрiб На дорозi бiлий снiг. (Снiгозбвральна машина,)
• Дiм по вулицi вовзе, На роботу всiх везе.
Не на курячих ногах У гумових чобiтках (Автобус) 2. Розповідь про транспорт.
— Як одним словом назвати всi цi предмети? (Транспорт.)
— Слово “транспорт” увiйшло в нашу мову в 1720 роцi, коли росiйський цар Петро І уклав перший Морський устав (правила для морякiв). Тодi “транспортами” назвали кораблi для перевезення вантажу. Цар запозичив слово з нiмецької мови. А нiмцi взяли його давно-давно з латинської, якою розмовляли стародавнi римляни. Воно означало — “переносити”. З часом значення слова змiнилося. Транспортом ми тепер називаємо не лише вантажнi кораблi, а й iншу технiку для перевезення вантажiв і пасажирiв.
Транспорт буває водний, повiтряний, залiзничний i автомобiльний.
Легковi автомобiлi, вантажiвки, автобуси ми щодня бачимо на вулицях. Ми на них їздимо, переходимо через дороги, по яких вони пересуваються. Взагалi, автомобiль — це сусiд будь-якого мiського жителя.
— Як ви гадаєте, цей сусiд — безпечний? (Вiдповiдi.)
Будь-яка рiч, предмет не бувають нi добрими, нi злими, нi безпечними, анi небезпечними. Такими їх робить людина.
Найголовнiше — розумiти, коли i за яких обставин автомобiль стає небезпечним.
3. Бесiда про створення небезпечних ситуацiй через недисциплiлованiсть пiшоходiв.
Недотримання правил дорожнього руху на вулицях i дорогах призводить до аварiй i загибелi людей.
Це трапилось у старiй Англії. Був звичайний день 17 серпня 1896 року. Мiс Дретсон проходила тихою лондонською вулицею. Раптом попереду з’явився автомобiль. І, незважаючи на те, що вона у розпачi махала парасолькою i щось показувала руками, трапилось нещастя. Мiс Дретсон стала першою жертвою автомобiльних катастроф. Нинi на дорогах свiту гине не менше 250000 осiб протягом року (З журналу.)
Дуже багато дiтей потрапляє в аварiї, стає калiками i, найстрашнiше, гине пiд колесами машин.
— Чому це трапляється? Дiти погано знають правила дорожнього руху, а якщо знають, не завжди їх виконують. Часто перебiгають вулицi в недозволених мiсцях, забувають про дорожнi знаки, свiтлофори, переходи, на вулицях читають книги, розглядають малюнки, iграшки, граються побiля дорiг, на тротуарах та й на дорогах. А це все призводить до того, що дитина потрапляє пiд колеса машини.
4. Слухання i аналiз оповiдання.
Коридором школи йшла жiнка в чорному одязi. Дiти, як тiльки побачили її, перестали бiгати, принишкли. Це йшла мама Владика. Минулого тижня у школi сталася трагедiя: загинув веселий пустун — другокласник Влад. Загинув, перебiгаючи вулицю. Одразу пiсля смерті хлопчика в класах провели бесiди про правила дорожнього руху. Три днi дорослi переводили через вулицю навiть третьокласникiв. Але пройшло шiсть днiв — i гiрка подiя почала забуватися.
І ось одинока жiнка в чорному нагадала про трагедiю. Того дня дiти були дуже уважними. І хоча не було машин, нiхто не перейшов вулицю на червоне свiтло.
Пройшло ще декiлька днiв. Дiти забули свою обiцянку дотримуватися правил дорожнього руху. Пiдiйшли до переходу, свiтлофор свiтив червоним свiтлом, але потiк машин був ще дуже далеко.
— Встигнемо, перебiжимо! — крикнув хтось.
— Почекаємо! — заперечив iнший.
— ...Та бiжимо!
І школярi побiгли. Раптом зовсiм недалеко від протилежного тротуару в Оленки вiд портфеля вiдiрвалась ручка, i вiн упав. Дiвчинка обернулась i хотiла пiдняти портфель, але дiти закричали: — Бiжи!
Завищали гальма важного самоскида. Але було вже пiзно. Колесо машини наїхало на портфель, трiсла шкiра, затрiщали розчавленi пенал i фарби...
— Ой, — закричала Оленка, — а могло й мене так само...
І всiм стало дуже-дуже страшно.
5. Розповідь учителя про гальмiвний шлях.
Дуже часто аварiї трапляються через ... секунду.
Так-так, не дивуйтеся. Справа в тому, що одна секунда для пiшохода i для водiя — час, за який можна подолати доволi рiзнi вiдстанi.
— Який шлях ви пройдете за 1 секунду? (1-2 кроки).
— А водiй в автомобiлi?
Автомобiль iз швидкiстю 60 км/год за цю секунду проїде майже 17 метрiв. А якщо шввдкiсть 80 км/год, то 22 метри. Зупинитись така машина одразу не може. Навiть якщо водiй натиснув на гальма. Перед тим, як зупинитись, автомобiль обов’язково проїде ще кiлька метрiв. Такi фiзичнi закони нашого буття. Скiльки це — кiлька? Це залежить вiд швидкостi машини, й маси, якостi шин, стану дороги. Наприклад, якщо машина рухалась iз швидкiстю 80 км/год, то на дорозi з ожеледицею вона зупиниться аж через 400 метрiв. Майже пiвкiлометра. Ось чому дорогу треба переходити обережно, не бiгти машинi наперерiз, несподiвано не вибiгати перед машиною. На дорозi ваше життя i здоров’я залежить повною мiрою лише вiд вас. Пам’ятайте про це.
Як бачимо, на дорогах багато залежить i від погоди. І справа не тiльки в тому, що снiг i дощ збiльшують гальмiвний шлях автомобiля. На слизькiй дорозi складнiше керувати машиною, а якщо водiй недосвiдчений, автомобiль взагалi може вийти з-пiд контролю. Крiм того, за умови поганої видимостi (через дощ, туман, темряву, снiгопад) водiй може вчасно не помiтити несподiвану перешкоду. Пiшохiд повинен це пам’ятати.
І ще. У складну погоду наш одяг також може стати причиною нещасного випадку. Великий капюшон, що закриває обличчя, парасолька, високий комiр, глибоко насунута на очi шапка чи окуляри, що запотiли, все це зменшує огляд дороги. Через них можна вчасно не помiтити машину, яка наближається. Не лiнуйтесь добре повертiти головою перед тим, як вийти на проїжджу частину в дощ чи снiгопад. Така зарядка буде корисною не лише для м’язiв шиї.
— Влаштуємо змагання між групами i пересвідчимося, що навiть ви, чия швидкiсть набагато менша, нiж швидкiсть автомобiля, не можете пiд час швидкого бiгу раптово зупинитись. іти групами ло 5-6 чоловiк встають на лiнiю старту, вказану вчителем, і починають бігти. Пiсля команди “Стоп” глядачi спостерiгають, скiльки зайвих крокiв зробили бiгуни).
— Уявiть, шо ви на ковзанах. Як гадаєте, пiсля команди “Стiй” яку ще проїдете вiдстань? Зробiть висновки.
а) Читання й розгляд малюнкiв.
Аналiз побаченого.
б) Ознайомлення й вивчення основних причин дорожньо-транспортних пригод.
в) Вiдповідь на запитання.
Закрiплення вивченого матерiалу.
“Загадка Стобiда”. Iнсценiзація. Яка машина найнебезпечніша?
Послухайте розмову Стобiда з дiтьми.
— Найбiльша! Вантажiвка! — одразу крикнула дiвчинка в шубі.
— Сiрого кольору! Її ввечерi погано видно, — додала її подруга.
— Ех, ви! Не здогадались! — перебив хлопчик. Найнебезпечнiша та машина, яка найшвидше їде!
— А тепер слухайте мою вiдповiдь, — оголосив Стобiд. — Найнебезпечнiша та машина, котра стоїть!
— Це ж чому? — здивувалися дiвчатка.
— А тому! Он стоїть фургон бiля тротуару. І пiввулиці закриває. А друга половина порожня. Якщо порожня, ти побiжиш?
— Побiжу, звичайно! — погодився хлопчик.
— Ну, ось! А що за фургоном, ти не подивився. А з-за нього якраз “Аудi” вискочить! Ось так сталось з одним хлопчиком, я з ним у лiкарнi лежав... — Треба було йому подивитися, що там, за фургоном, — зiтхнула одна з дiвчат. — І взагалi переходити вулицю можна лише на зелений сигнал свiтлофора.
— Те, що вулицю переходять тiльки на зелене свiтло, навiть малюки знають, — махнув рукою Стобiд. — Але в тому-то й вся справа, що там свiтлофора й близько не було.
Висновк. Автобус, тролейбус, автомашину, що стоять, нi спереду, нi ззаду обходити не можна. За ними може ховатись небезпека. Зачекайте, коли транспорт вiдiйде, i уважно переходьте вулицю.
Вiрш.
Любiть себе та iнших поважайте, Своє життя й здоров’я бережiть
І правильну дорогу вибирайте, Якщо бажаєте до старостi дожить.
Щоб не спiзнитись, ви не поспiшайте, Ранiше вийдiть, щоб спокiйно йти.
А по дорозi рот не розкривайте, Щоб i життя й здоров’я зберегти.
Бо їде транспорт, всюди перехожi, Хто на роботу, хто з роботи йде,
Чи сiє дощ, чи днi стоять погожi, А рух не припиняється нiде. Летять машини, Швидкiсть в них висока.
Миттєво транспорт цей не зупинить. І хоч дорога, може, й не широка,
Та через неї, дiти, не бiжiть. Спiткнутись можна чи перечепитись...
Летять машини, вам несила встать... Автомобiль не може зупинитись,
Страшне нещастя може вас спiткать. Дорогу виберiть до рiдної вам школи,
Щоб свiтлою й безпечною була. І навпростець теж не ходiть нiколи,
Собi та іншим не бажайте зла (Н. Красоткiна)
— Якi правила дорожнього руху ви запам’ятали з цього вiрша? Пiдсумок
1. Вiдповiдi на запитання.
— Вiд чого залежить безпека на дорогах i вулицях?
— Які правила запам’ятали сьогоднi ?
— Про що розкажете вдома?
— Де i як можна переходити дорогу?

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка