Володимир Сергійчук Етнічні межі і державний кордон України



Сторінка4/35
Дата конвертації19.03.2016
Розмір8.19 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35
ДОКУМЕНТИ
Грамота Посольського приказу Московської держави білгородському воєводі Федору Хилкову про видачу грошового забезпечення 50 українцям, які відправлялися на Дон

25 травня 1646 року
От царя и великого князя Алексея Михайловича всеа Русии в Бєлгород стольнику и воеводе нашему князю Федору Ондреевичю Хилкову.

В нынешнем 154–м году майя в 20 день писали еси к нам, что майя в 10 день пришли в Бєлгород из литовские стороны из городка Олешни черкасы Тимошка Пушкарь с товарыщи 50 человек служить нам, великому государю. И как к тебе ся наша грамота придет, и ты б тех черкас, Тимошку Пушкаря с товарыщи 50 человек, принял и отпустил бы еси их на Дон, а нашего жалованья дал им по 2 рубли человеку из белогородцких доходов. А будет доходов нет, и ты б им дал свои деньги или, где заняв, да им дал, а те деньги тебе, или у ково займешь, отдадут на Москве. А которого числа тех черкас на Дон отпустил и из белогородцких ли доходов, или свои, или у ково заняв, им деньги дашь, и ты об том отписал к нам к Москве, а отписку велел отдать в Посольском приказе диаком нашим думному Григорью Львову да Алмазу Иванову.

Писан на Москве лета 7154–го майя в 25 день.

(Воссоединение Украины с Россией. — М., 1953. — Т. I. — С. 424, 425.)

Резолюція зборів української громади Дмитрівки про приєднання Таганрозького повіту до України

19 листопада 1917 року
Резолюція

в справі прилучення Таганрозької округи на Донщині

до Української Народної Республіки,

ухвалена на загальних зборах тов. "Українська громада" в Дмитрівці

Області Війська Донського

дня 19 листопада 1917 року.

З огляду на то, що

1). Наша місцевість місто Дмитрівськ Таганрозької округи О.В.Д. находиться на території, в котрій корінне населення є української національности;

2). Що та територія раньше належала до Катеринославщини, а тілько недавно прилучена до Области донського війська царською самоволею, щоби лекше було панувати царському урядові над робучим народом,

Ми, українці міста Дмитрівська на Донщині, зібрані на загальних зборах тов. "Українська громада" дня 19 листопада в салі больничної каси, просимо Центральну Раду в Київі порозумітися або бепосередньо з казацькою Республікою на Доні, або за посередництвом Ради Народів у Київі, щоби при установленні границь автономних республік, що увійдуть в склад Федеративної Росії, наша Таганрозька округа О.В.Д. назад була прилучена до Катеринославщини а разом з нею ввійшла в склад Української Народної Республіки; бо тільки тоді не буде насильства над нашими національними чувствами (поділу України в межах Федеративної Росії); а се утворює шлях до мирного співжиття народів і улекшить борьбу покривджених суспільних класів за соціалізм.

За Раду тов. "Українська громада" в Дмитрівці

Голова зборів Щербак

Писар підпис

Члени Ради: 5 підписів.

(Копія. Машинопис. ЦДАВОВУ: Ф. 1115. — Оп. 1. — Спр. 47. — Арк. 5.)

Протокол окружного з'їзду української громади в Таганрозі про приєднання до України

36 грудня 1917 року
Протокіл

окружного з’їзду 3 грудня с/р в Таганрозі

Засідання з’їзду починає[ть]ся о першій годині в полуднє в поме[шканні] Таганрозької Української Громади. Число делегатів від волостних (ко)мітетів, робітничих українських культурно–просвітних і політичних організацій 80.

В Презідіум засідання вибрані: Тов. Шевченко Юлія, Шмигуль, Завгородний, Леся Мартиненко і Дулеба Остап.

Презідіум пропонує порядок денний, котрий цілком приймає[ть]ся:

1) Доклад з міст.

2) Український рух, Укр. Цент, рада і Секретаріат.

3) Доклад про відлученіє Таганрогщини.

4) Українські Установчі збори.

5) Таганрозька Окружна Рада і її завдання.

6) Вибір члена Центради.

7) Відношеніє до Окр. Таганрозької Управи.

8) Вибір членів Ради.

Засідання відкриває голова Таганрозької Громади Тов. Пастернак. Тов. Пастернак вітає з’їзд, дякуючи за численну участь в засіданні і закликає до рішучої боротьби з темнотою і несвідомістю.

Тов–ка Шевченко вітає з’їзд як член Центр. Ради і в своїй промові виясняє границі поміж Українською і Російською демократією.

Тов. Завгородний вітає з’їзд іменем Укр. соц. дем. партії і указує на се, що вона стояла на сторожі прав Українського Народ а так до, як і в часі революції.

Тов. Товмачів вітає з’їзд іменем партії Українських Соц. рев. і виясняє ріжницю межи Укр. і Рос. партією соц. Рев.
1. Доклади з міст

Від Троїцко–Харцискої волости докладує тов. Павленко. В докладі представляє велику національну несвідомість своєї волости і закликає негайно дати освіту селянам.

Від села Григорієвкі Миколаївської вол. тов. Завгородний відчитує приговор сільського сходу, в котрому населення домагає(ть)ся негайного прилучення до України.

Від Амбросівської волости Тов. Удовиченко. Закликає селян взятись за діло прилучення з більшою рішучостію.

Від Самарської вол. докладчик представляє тяжке положенніе селян… (з)находять потребу прилучення, але не знають куди (звертатися).

Представник Пастухівського рудника від своєї організації висловлює [по] станову за прилученніє.

Представник Троїцкої слободи указує на брак національної свідомости, однак слобода виражає за прилученіє.
2. Про Український Рух, Центраду і Секретаріат

Докладчик представляє життя України до Хмельницького і пояснює Переяславський Трактат, демократичний устрій України в контрасті російському імперіалізму, в якому то стані находилась тоді Московщина. Представляє висшість Української культури і просвіти. Обясняє на підставі переписі 1897 року як затемнила Московщина український народ. Згадує про Шевченка і його діяльність, послі переходить до окупації Галичини і об’ясняє політику і відношення Московщини до Галичини. Відтак рисує часи революції і засновання Центради, її діяльність і політику, перший і другий універсал, доходить до повстання большевиків і їх відношення до Центради і про третій універсал.
3. Про відлучення Таганрогщини від України

В докладі поданий історичний факт 1883 року — царський указ, на основі якого відірвано від України Таганрозьку округу, і характеризовані наслідки царського деспотизму на Україні.

Відкриваються дебати з приводу першого і другого докладу.

Тов. Завгородний говорить про початкову роботу соц. дем. роб. партії і про відреченніє від нас нашої буржуазії. Далі порушує справу більшовитського руху і зазначає, що Укр. демократія працювала з російською демократією до того часу, доки тут не повстав цілковитий розлад. Далі іти з частиною демократії, якою являються більшовики, Укр. демократія іти не може, бо вони ведуть до загибелі всю російську демократію і всі здобутки революції.

Тов. Удовиченко виясняє положеніє селян, котрі бажають прилучення, однак бояться виступити отверто, мають на увазі узброєну силу козаків, виясняє положеніє селянства, котрому військовий круг дає у себе місто лиш з дорадчим голосом.

Тов. Лобуренко виясняє брак інтелігентних сил у нас тим, що частина наших робітників працює в російських партіях.

Тов. Гец пропонує з’їздові негайно винести резолюції про прилученніє до України, виясняє сучасний мент і насильства козаків.

Тов. Павленко указує на наше щасливе положеніє, що всю визвольну роботу веде у нас пролетаріат власними силами.

Тов. Левшин доповняє доклад про відлученіє Таганрозької округи і доводить, що єдність помежи нами і рос. демократією вже зірвано по тій причині, що рос. демократія йде протав нас походом скрайно шовіністичним.

Тов. Тесленко закликає до організації і праці над освідомленієм селян, щоб не було подібних непорозумінь, яке мало місце в Чистяківській волості, де для населення було зовсім байдужим чи прилучитись до України, чи зістати від владою козацтва.

Тов. Дулеба зазначав, що поміж демократією українською і російською не може бути взагалі нічого спільного, і ми приневолені держати себе від них осторонь, так як їх політика веде до загибелі.

Тов. Клименко доказує, що у нас є доволі гарних сил, треба лише взятись за роботу і закликає до організації.

Тов. Удовиченко говорить про незорганізоване земство, котре не виявляє зовсім волі селянства.

Тов. Максимов поддержує товарища Левшина і говорить про відбувшийся з’їзд 10 падолиста, де піднімали українці питання про прилучення, але голова з’їзду не дав селянам змоги висказатись.

Тов. Кацай іменем своей волости висказується за прилучення.

Тов. Пушкарев пропонує припинити дебати і винисти Відповідні резолюції. Предложения приймається.

Радою з’їзду предложено резолюцію, котру поставлено на голосування. За резолюцію голосів — 78, повздержалось — 2, протів — ніхто.

"Піднімається питання про скликання повного з’їзду, на котрий мають прибути селяни з постановами за прилучення. Справу сю поручають т. в. о.
4. Доклад Т–ки Шевченко про Українські Установчі збори

Т–ка Шевченко виясняє значіннє Укр. Уст. Зборів і закликає селян до енергічної праці.

Тов. Удовиченко закликає селян як найсильнійшу підпору (на) Укр. установчих зборах.

Тов. Завгородний взиває до праці.
5. Доклад Т–ша Шмигуля "Т(аганрозька) О(кружна) Рада і її діяльність"

Поясня про початки і заснованіє Т.О. Ради і її дальші задачі і потребу її істновання, говорить про необхідні средства для удержання і прохає проект здобуття коштів.

Вноситься пропозиція збирати гроші на волостних сходах, організаціях, а також жертвувати волостними радами і організаціями.
6. Вибір члена в Центральну Раду

Одноголосно вибраний тов. Пастернак.
7. Відношеніє до Окружної управи

По короткій дебаті винесено резолюцію: українізувати земства, Окруж. Таг. Управу.
8. Вибір окружної Таганрозької Ради

Запропоновано від волостей по одному чоловіку: вибрано 20 чоловік від волостей, 7 від організацій.

З’їзд закінчив промовою тов. Пастернак, в котрій закликає селян на сельських і волостних сходах виносити постанови за прилученіє і надсилати до Т.О.Р.

6 грудня 1917 року.

Спільними силами составляли протокол засідання окружного з’їзду Мартиненко (підпис нерозбірливий).

(Оригінал. Машинопис. НБУ//ІР: Фонд XI. — Спр. 3305. — Арк. 12 зв.)

Телеграма мешканців Обояні Курської губернії до Голови делегації Української Держави С. Шелухина про примус російських властей відмовлятися від приєднання до України

1918 рік
Телеграмма

Киев

Господину Председателю Мирной конференции Украинской Державы Шелухину

Белгорода 758 45 17 20 15

Беженцы Обояни Курской губернии живущие Белгороде имеют точныя сведения что Советская власть Обояни принудительно с угрозами составляет приговоры о нежелании присоединяться к Украине. Считаем необходимым Вас известить и просить считать эти приговоры насильственными.

Біженці гор. Обояні.

З оригіналом згідно:

За секретаря (підпис нерозбірливий)

(Копія. Машинопис. НБУ/ЯР: — Ф. XI. — Спр. 2502. — Арк. 1.)

Звернення мешканців Обояні та Обоянського повіту до гетьмана П. Скоропадського з проханням узяти їх під юрисдикцію України

19 травня 1918 року
Ясновельможному гетьману всея України

представників від міста Обоянь

і Обоянського повіту:

місцевого голови Мик. Сіньчі,

земельського голови Мик. Яньшіна,

волостн. старости Никифора Яковліва

і керовничого старшинства

Обоянського Олексія Скрипченка
ПРОХАННЄ

Державний Батько наш!

Згідно з мапами України наш Обоянський повіт, як заселений дійсними українцями і лежачій на південь від річки Сейму, що кладе на Курщині етнографічний кордон меж нами і москалями, належить бути приєднанім до Материнської Держави, під владную і щирую Руку Вашу.

Два рази вже заїмало наше місто військо 1–го і 41–го германських корпусів с допомогою Обоянського старшинства і громадян, але ж 29–го квітня, після 20 годин боротьби з нами, місто Обоянь знову захоплено большевицькими бандами.

Побито і порізано у місті багато українців, щодень дістаємо нові вістки о казнях наших братів… Ми усі чекаємо у Білгороді, коли буде можливо вернутись До рідного краю. Скоро не маємо і на хліб щодень; усе наше майно страчено у боротьбі. Прибігаємо тепер до Вас і до броні Вашої. Не отдавайте, Батько, нас і родини наші на поглуз і на погибель.

Нашою кровію заплачено нами за право жити під Рукою Вашою, то і буде мета наша перед Ясними Очима Вашими.

Громадський договор наш має пан Міністр Справ Закордонних; тепер домагаємо Державного Слова Вашого, як буде нам Бог допомагати.

Олекса Скрипченко,

Микола Сіньча,

Никанор Яковлів,

у Києві,

19–го травня 1918 року.

(Оригінал. Машинопис. ЦДАВОВУ: Ф. 2607. — Оп. 1. — Спр. 44. — Арк. 23.)

Звернення представників Корочанського повіту до Голови Делегації Української Держави С. Шелухина про приєднання до України

23 червня 1918 року
Его Превосходительству

Господину Председателю Делегации Украинской Державы

по ведению мирных переговоров

с Делегацией Российской Советской Республики

Корочанской Делегации по вопросу

о присоединении к Украинской Державе.

Город Короча и уезд включены в территорию Украинской Державы, но по настоящее время находятся в руках Российской Советской власти, творящей в городах и уездах массовые убийства и грабежи и расхищающей народное достояние.

Ввиду того, что край наш не оккупирован — с одной стороны и начаты мирные переговоры с Великороссией — с другой стороны, население крайне встревожено возможностью изменения границ Украинской Державы, и богатства города и уезда, заключающиеся в миллионах пудов хлеба, фруктов, масляних продуктов, сырья и в культурных хозяйствах, маслобойных и сахарных заводов, подвергшихся разгрому, в Советских руках будут приведены к окончательному уничтожению. А потому делегация имеет честь просить заступничества Вашего превосходительства:

1) О закреплении города Корочи и уезда за Украинской Державой и

2) о возможно скорейшей оккупации их правительством Украины.

Члены Корочанской Делегации (підписи)

23.VI–18.

(Оригінал. Машинопис. ЦДАВОВУ: Ф. 2607. — Оп. 1. — Спр. 44. — Арк. 77 зв.)

Звернення мешканців слободи Бутурлинівки Воронезької губернії до Голови Української Делегації з проханням приєднати їх до України

24 червня 1918 року
Пану Голові Української мирної делегації

Я перейшов через большевицькій фронт з метою просити прилучити сл. Бутурлинівку Воронежск. губ. Бобровського повіту до України. Громадяне названой слободи родом українці, зв’язані історієй і інтересами з Україной, не раз звертались до мене як українському старшині, висказуя своє бажання приєднатися до України, та й прохали мене, щоб я звернувся у Київі до кого слід з їх бажанням.

Про це присуди громади вони мені не могли дати, позаяк в Бутурлинівці верховоде совіт і панує червона гвардія.

Громадянин сл. Бутурлинівка і півсотенний 5 Українського полку

гет. Полуботька Ф. Головчан

24.VI–18

(Оригінал. Рукопис. ЦДАВОВУ: Ф. 2607. — Оп. 1. — Спр. 43. — Арк. 4.)


Пам’ятна записка землевласників Валуйківського та Острогозького повітів і Харківського союзу хліборобів до міністра внутрішніх справ Української Держави з проханням приєднати українські повіти Курської та Воронезької губерній

10 липня 1918 року
Господину Министру внутренних дел Семена Андреевича Блинова, Льва Сергеевича Милькевича и Александра Алексеевича Голостепова, уполномоченных от Валуйского союза сельских хазяев, от Валуйского О–ва взаимного кредита, от Валуйского торгово–промышленного Союза, от Харьковского Союза Хлеборобов и от землевладельцев Острогожского уезда
Памятная записка

Неоднократные депутации, ходатайствовавшие о присоединении к Украине юго–восточной части Курской губ. и южных уездов Воронежской губ., достаточно подробно обосновывали свои ходатайства историческими, этнографическими соображениями и, кроме того, указывали на экономическое значение области, богатой подсолнечным маслом, которого нет в других районах Украины.

В настоящее время мы уполномочены ходатайствовать о немедленном очищений от большевиков этих уездов, подлежащих присоединению к Украине.

Большевистские банды, именующие себя войсками Российской социалистической республики, с особым усердием и жестокостью грабят население уездов, исторически, этнографически и экономически тяготеющих к Украине, не надеясь удержать эти уезды в своих руках. Грабежами и насилиями, доходящими до массовых расстрелов и самых возмутительных издевательств, подвергаются местности (например, Мандрово и Никитовка Валуйского уезда, Россошь Острогожского уезда и др.), занятые было германо–украинскими войсками, а затем оставленными ими при отходе назад на условленную демаркационную линию. В таком же положений находится и нейтральная зона, так как большевики совершенно не спитаються с заключаемыми их уполномоченными перемириями и хозяйничают в нейтральной зоне как у себя дома, делая иногда набеги даже на местности, находящиеся уже в украинских руках, как это неоднократне повторялось на фронте, проходящем через Валуйский и Бирюченский уезды в конце июля.

Промедление в очищении от большевиков уездов, о которых идет речь, угрожает Украинской Державе тем, что значительная часть урожая погибнет из–за ненормальних условий уборки, собранное же будет вывезено большевиками на север и вместо богатого хлебом и маслом края, Украина получит разоренный, нуждающийся в пособиях на прокормление населения и восстановления хозяйства.

Замедление в изгнании большевиков из окраинных частей Слободской Украины, обратный отход украино–германских войск на демаркационную линию и безнаказанность постоянных нарушений со сторони большевиков условий перемирий смущает население прифронтовой полосы, которому большевики усиленно внушают мысль о слабости, имеющейся в распоряжении Украины военной силы. В результате даже и в местностях, уже находящихся в распоряжении Украины, жизнь никак не может наладиться, спешные сельскохозяйственные работы протекают в очень неблагоприятных условиях, восстановление же права и порядка очень затруднительно.

Поэтому мы ходатайствуем о скорейшем присоединении к Украине и об очищении от большевиков, находящихся еще в их власти части Валуйского уезда, уездов Бирюченского и Острогожского, а также и остальных, подлежащих присоеденинею к Украине уездов Воронежской губ. и Новооскольского уезда Курской губ.

10.VII–1918 г.

Підписи.

(Оригінал. Машинопис. ЦДАВОВУ: Ф. 2607. — Оп. 1. — Спр. 43. — Арк. 22–22 зв.)

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка