Володимир-Волинська загальноосвітня школа I-III ступенів №1 «Надання переваги активним формам навчання. Аналіз конкретних ситуацій, тренінги». Класовод: Глинянчук І. Б



Скачати 127.57 Kb.
Дата конвертації04.03.2016
Розмір127.57 Kb.




Володимир-Волинська

загальноосвітня школа I-III ступенів №1

«Надання переваги активним формам навчання. Аналіз конкретних ситуацій, тренінги».
Класовод:Глинянчук І.Б.
2014


Успіх навчально-виховної роботи значною мірою залежить не лише від використання в ній тих чи інших методів, але й від організаційних форм цієї роботи. У свою чергу, ці форми визначаються метою і завданнями навчання, кількістю учнів, характерними особливостями окремих навчальних предметів, місцем і часом навчання учнів, забезпеченістю школи навчальними посібниками тощо.


Таким чином, вибір організаційних форм, як і методів навчання, залежить від багатьох факторів. Однак, якщо методи навчання дають відповідь на питання як навчати в певних умовах, наприклад, на уроці математики, в майстерні, на виробництві, в процесі екскурсії з ботаніки, то форми, обумовлюючи організаційний аспект навчальної роботи, визначають, яким чином повинна бути організована ця робота з урахуванням того, хто, де, коли і з якою метою навчається.
Дискусії навколо проблеми форм організації навчального процесу в школі не стихають на сторінках педагогічної літератури. І це не випадково. Чіткого означення в педагогічній науці понять "форма організації навчання" або "організаційні форми навчання", як і поняття "форми навчальної роботи" як педагогічних категорій поки що немає. Як відзначав І.Ф.Харламов, "на жаль, поняття це не має в дидактиці досить чіткого визначення", і що "багато вчених уникають цього питання і обмежуються щоденним уявленням про суть даної категорії" .
Окремі вчені-педагоги під терміном "форма організації навчання" розуміють класно-урочну та інші системи навчання: урок, екскурсію, семінар, практичні заняття, екзамени, заліки, фронтальну, групову, індивідуальну організацію навчання. Для певного упорядкування множини перерахованих об'єктів запропоновано різні підходи до їх диференціації. Так, М.М.Скаткін, І.Я.Лернер, В.К.Дяченко виділяли загальні (фронтальна, групова, індивідуальна) та конкретні (урок, семінар, екскурсія, практичне заняття тощо) організаційні форми навчання; І.Т.Огородников розрізняв форми організації навчальної роботи (урок, семінарські заняття, факультативи) та фронтальні, групові й індивідуальні заняття в системі уроку; а Г.І.Щукіна - форми організації навчання (урок, домашня робота, семінар, практикум тощо) та форми організації навчально-виховної діяльності учнів на уроці (фронтальна, групова, індивідуальна).
При цьому деякі вчені-педагоги, зокрема М.І. Махмутов, вважають, що в педагогіці існує необхідність вказувати на відмінність двох термінів: "форма навчання" і "форма організації навчання".
"Форма навчання" означає колективну, фронтальну та індивідуальну роботу учнів на уроці, а "форма організації навчання" — будь-який вид заняття – урок, предметний гурток тощо .
Колективна робота

Форма організації навчання – зовнішня сторона організації навчального процесу, яка пов’язана кількістю, часом і місцем навчання, а також порядком його здійснення. Під час уроку учитель забезпечує активну пізнавальну діяльність учнів, використовуючи різноманітні форми її організації навчальної діяльності на уроці тісно пов’язана з формуванням і розвитком колективу класу. Цій меті сприяє колективна робота, під час якої класний колектив виступає як єдине ціле, а кожний учень в ній як член колективу, виконуючи доручене завдання. Колективна організація навчальної діяльності учнів сприяє встановленню особливих відносин у спілкуванні учителя з класом, дружній діяльності учнів, під час якої досягається спільна участь у вирішенні навчальних, виховних, розливальних задач, формування сталих пізнавальних інтересів, використання різноманітних методів і прийомів активізації процесу навчання, залучення до роботи всі учнів класу і спільний прогрес у навчанні.

Разом з тим така організація не може бути універсальною, тому що вона недостатньо враховує рівень розвитку, пізнавальні інтереси і можливості, специфічні особливості кожного учня. Тому для максимальної ефективності пізнавальної діяльності колективна робота повинна поєднуватись з індивідуальною. При використанні на уроці бесіди учитель залучає до участі у роботі в колективному обговорюванні окремих учнів, розуміючи їхні індивідуальні особливості.

Організація навчального процесу:

1. Урок - основна форма організації навчання.

2. Лабораторно-практичні завдання.

3. Науково-теоретичне читання.

4. Дидактичні, рольові, сюжетні ігри.

5. Тетралізоване дійство.

6. Нетрадиційні форми навчання.

o конкурси, КВК;

o урок-гра, урок-кінофільм, урок-суд;

o лекції, семінари, співбесіди, факультативні заняття;

o урок-диспут, урок-подорож, урок-екскурсія.

7. Контрольні роботи, консультації, іспити, заліки, тематичне оцінювання.

Колективна робота на уроці:

Лекція, диспут, бесіда; вирішення проблеми, відповіді на проблемні запитання.

(Вчитель проводить тренінг застосування колективної форми роботи у вигляді розв’язування завдань гри “Поле чудес”).

“Поле чудес”

На дошці слово, закрите аркушем паперу.

Скільки букв – стільки завдань. Відкрити букву можна виконавши завдання.

(Номер запитання відповідає позиції в слові).














1. Людина, яка навчає.

2. Одна з освітніх технологій.

3. Об’єкт особистісно орієнтованої технології.

4. Форма роботи з учнями.

Індивідуальна робота

Колективний характер урочних занять, породжує змагальність учнів. Стимулює їх пізнавальну активність розвиває їхні творчі здібності сприяє формуванню дисциплінованості, товариськості та інших моральних якостей. Але, хоч урочні заняття і проводяться колективно, учбово-пізнавальна діяльність і засвоєння знань учнями несуть на собі відбиток індивідуальних особливостей їх мислення, пам’яті, кмітливості, здібностей. Постає питання про облік цих особливостей і організації індивідуальної роботи з учнями в процесі урочних занять. Які з цих занять повинні бути в полі зору вчителя ?



Перше: індивідуальний підхід до учнів здіснюється більш успішно якщо на уроках широко практикується самостійна учбова робота. Самостійне виконання завдань дозволяє вчителю бачити труднощі з якими стикаються окремі учні і своєчасно подати необхідну їм допомогу. Що ж стосується більш сильніших учнів, то їм даються більш ускладненні та додаткові завдання, які відповідають більш високому рівню їхньої підготовки і стимулють розвиток їх здібностей.

Друге: важливим елементом індивідуальної роботи на уроці є підхід до більш слабих і сильних учнів. Якщо учень проявляє лінощі і недостатню посидючість в навчанні, вчитель повинен тактично посилити контроль за його роботою і відповідним чином орієнтувати його батьків. Учень з недостатнім рівнем знань потребує індивідуальної допомоги зі сторони вчителя. Учням, які вчаться успішно, потрібно давати більше матеріалу для роздумів, рекомендувати для самостійного опрацювання додаткову літературу з метою розвитку їх творчих здібностей.

Третє: індивідуальна робота з учнями на уроці здійснюється в процесі перевірки і оцінки знань. Вона виражається, перш за все, в тому, що слабовстигаючі школярі підлягають більш частій перевірці засвоєнню вивченого матеріалу. Це робиться з метою залучення їх до регулярних занять і підвищенню наполегливості в навчальній роботі. Більш сильним учням, як правило, ставляться більш складніші питання, перевірка їх знань проводиться на більш складному матеріалі. Для слабовстигаючих школярів ставлять питання простіші. Все це враховується при оцінюванні навчальних досягнень.

Четверте: дуже важливою, хоча і складною, є проблема індивідуалізації виховної роботи з учнями в процесі урочних занять. Учнів потрібно частіше залучати в колективні форми роботи, давати їм завдання по наданню допомоги в навчанні своїм товаришам. Не менше значення має індивідуальна виховна робота щодо формування позитивних мотивів навчання в тих учнів, які не проявляють в оволодінні знаннях, або ж ігнорують підприємницькі професії. Потрібно добре зрозуміти, що тільки вміле поєднання колективної і індивідуальної роботи з учнями на уроці забезпечує належну педагогічну діяльність навчально-виховного процесу. (Вчитель проводить тренінг застосування індивідуальної форми роботи у вигляді тестування).

Групова форма роботи

Навчання дня дитини має бути приємним, активним і максимально індивідуалізованим. Сучасна початкова школа шукає гнучкі форми організації, навчання. Гуманізація взаємин “учитель-учень”, задоволення потреб дітей у спілкуванні та співпраці визначає певну систему поєднання індивідуальних, групових та фронтальних видів роботи. Бо саме через групові форми роботи у дітей формується позитивна мотивація до навчального співробітництва. Групова робота, робота в парі варіативні форми навчання учнів, різновиди сумісної діяльності, яка характеризується спільними для її суб'єктів цілями, планами, прийняттям рішень, презентацією проектів. Така діяльність передбачає напрацювання спільного багажу інформації, який формує певна конкретна група учнів. Групові та індивідуальні форми навчання слід розглядати залежно від мети та форми організації:

— завдання з орієнтовно однаковим рівнем складності;

— завдання з різними рівнями складності.

Особливості групової діяльності зумовлюються характером стосунків, що виникають у групі під час виконання певного завдання.

Ознаки групової навчальної діяльності учнів

- спільність цілей, що передбачена всіма структурними елементами діяльності суб'єктів;

- підпорядкованість конкретних дій кожного члена групи загальній меті та їх взаємодія;

- зацікавленість всіх учасників групової роботи у спільному результаті, що сприяє співробітництву та взаємодопомозі;

- ефективне спілкування між членами групи;

- залучення потенціалу кожного учасника до спільної праці.

Утворюючи групи, прагнемо щоб вони були максимально різними. У них разом працюють і хлопчики, і дівчатка, учні з різним рівнем розвитку, типом темпераменту та стилем навчання.

Прийоми поділу дітей на групи:

за інтересами;

• за допомогою лічилочки;

• за цифрами на картках;

• за розрахунком на 1-й — 5-й;

• за умовними позначками;

• за різнокольоровими картками;

• за геометричними фігурами;

• за кольором волосся;

• за першою буквою імені тощо.

Правила групової роботи:

1. Уважно читати завдання-інструкцію.

2. Працювати так, щоб не заважати іншим.

3. Вислуховувати думки кожного члена групи.

4. Користуватися додатковою літературою.

5. Дотримуватися відведеного часу.

6. Дотримуватися «Правила піднятої руки».

7. Презентувати дослідження можуть всі члени групи.

Працюючи в групі, кожна дитина враховує, що їй необхідно:

ознайомитись із завданням;

• опрацювати розділ, спрямований на оволодіння певними уміннями та навичками;

• самостійно перевірити свої вміння;

• узгодити свої дії з групою і прийти до єдиного рішення.

Підсумком групової роботи є презентація своєї ідеї чи рішення. Вчитель разом з дітьми визначає, як буде проводитись презентація.

Наприклад: 1. Презентувати спільний проект може лідер групи.

2. Презентувати свою роботу може кожен член групи по черзі.

3. Дотримуватись відведеного часу.

4. Бути ввічливими і стриманими.

Така робота сприяє тому, що: 

учні сміливо висловлюють свої думки, припущення та результати досліджень; 

вчаться користуватись енциклопедичною літературою, відшукувати необхідну інформацію, робити узагальнення, аналізувати;  робити вибір і відповідати за нього; 

спільно розв'язувати завдання; 

розподіляти ролі, набувати комунікативних навичок;

 працювати в команді; 

надавати підтримку один одному.
Тобто під час проведення такої роботи діти вчаться спілкуватися, аналізувати, переконувати, висловлювати свою думку, оцінювати свою роботу, порівнювати свої думки з думками інших, прислухатися до думки інших, виходячи із завдання (інструкції), виконувати різні ролі в групі, відповідати за свій вибір, дотримуватись правил роботи в групі, захищати і відстоювати свою думку. (Вчитель проводить тренінг використання групової форми роботи, створюючи сенкан).
Сенкан

(Складання вільного вірша з п’яти рядків, що синтезує інформацію, коротко описує тему).

Правила складання

1. Перший рядок – слово, яке називає тему (іменник).

2. Опис теми (прикметники, 2 слова).

3. Виражає дію, пов’язану з темою (3 слова).

4. Фраза, яка виражає ставлення до теми (4 слова).

5. Слово-синонім, що виражає сутність теми.

Наприклад:

Учень.


Творчий, активний.

Оволодіває сумою знань.

Надихає на творчий пошук.

Особистість.


Таким чином,роль і значущість форм навчання є визначальною в процесі навчання. Саме від вибору форм занять залежить досягнення навчальних цілей. Реалізація навчально-виховного процес потребує від сучасного педагога знань та професійного використання різноманітних дидактичних форм, вміння їх удосконалювати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Афонина Г.М. Педагогика. Курс лекций и семинарские занятия /Под ред. О.А. Абдуллиной. - Ростов н/Д, 2002. - С. 191.

Бабанский Ю.К., Поташник М.М. Оптимизация педагогического процесса (В вопросах и ответах). - К., 1984. - С. 117-119.

Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів.-К.: Академія, 2002. - С. 324-351.

Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - К., 1995.

Дидактика середньої школи під ред. М.Н.Скаткіна: 2-ге вид. - М., 1982.

Дидактика современной школы / Под ред В.А. Онищука — К., 1987.

Дьяченко В.К. Организационная структура учебного процесса и ее развитие. - М., 1989. - С. 74.

Зотов Ю.Б. Организация современного урока. - М., 1984. - С. 26.

Куписевич Ч. Основы общей дидактики. - М., 1986. - С. 245.

Лихачев Б.Т. Педагогика: Курс лекций. - М., 1996. - С. 357, 358-359

Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. Навчальний посібник. - Харків, 2002. - С. 335-343.

Оконь В. А. Введение в общую дидактику. - М., 1990. - С. 345-347.

Педагогика / Под ред. Г. Нойнера, Ю.К. Бабанского. - М., 1984. - С. 299.

Педагогика/Под ред. Ю.К. Бабанского. - М., 1983. - С. 221.

Педагогіка вищої школи. Навчальний посібник / Кузьмінський А.І. – К.: Знання, 2005. – С. 246-251.

Подласый И.П. Педагогика. - М., 1996. - С. 374-385.

Примерная программа по курсу «Педагогика». - М., 1992. - С. 29-34.

Стефановская Т.А. Педагогика: наука и искусство. - М., 1998. - С. З14-315.

Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. - Вид. 2-ге, випр., доп. - К.: Академвидав, 2007. - С. 161-216.

Форми навчання в школі: Кн. для вчит. / Ю.І. Мальований та ін. - К., 1992. - С. 9-22.

Харламов И.Ф. Педагогика. - М., 1990. - С. 238-342, 279-280.

Чередов И.М. Формы учебной работы в средней школе. - М., 1988. - С. 21.

Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічний аспект / Посібник для вчителів і студентів. – К.: СПД Богданова А.М., 2007. – 220 с.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка