Вплив токсичних і наркотичних речовин на організм людини



Скачати 356.78 Kb.
Дата конвертації21.02.2016
Розмір356.78 Kb.
Урок на тему: « Вплив токсичних і наркотичних речовин на організм людини».

Виконала вчитель

Грем’яцької зош

Буйністрович О.Ю

Тема уроку:» Вплив токсичних і наркотичних речовин на організм людини».

Мета уроку: навчальна: дізнатись учням , що таке наркотики, їх шкідливий вплив на організм людини та їхня дія на психіку.

розвиваюча: розвивати вміння , як діяти під час наркотичного отруєння.

виховна: виховувати молоде покоління, та захистити молодь від наркотиків.


Тип уроку: комбінований.
Хід уроку:

1.Організаційний момент(вчитель запитує про настрій учнів та оголошує тему і мету уроку, знайомить учнів з гостями лікарем, психологом, соціальним працівником міліції).


2. Вправа « одягни дерево»

Учні чіпляють листочки на яких пишуть що вони чекають від уроку.


3. Вивчення нового матеріалу:
1. Що таке наркотики?

2.Види наркотиків.

3.Що таке наркоманія?

4.Вплив наркотичних речовин на організм людини та психіку.

5.Чому молодь починає вживати наркотики?

6. Зроби свій вибір.

7. Що таке спів залежність?

8 Як діяти при передозуванні.

9. Тест: «Чи схильний ти до наркотиків».

10. Розповідь вчителя про відомих артистів , які вживали наркотики Р.Уїмляс. В.Топалов, Висоцький..

11. Перегляд фільму про наркотики.

12. Виконання практичної роботи на тему:

(учнів заздалегідь розподіляють на дві групи сонечко і хмаринка, хмаринки переконують глядачів , що потрібно вживати наркотики, а сонечко переконують глядачів , що не потрібно вживати наркотики та їх шкідливий вплив на організм людини.
3. Вправа»Роздягни дерево». (учні знімають листочки і зачитують мету і говорять ,чи досягли мети уроку.

4. Домашнє завдання : опрацювати ст.

Підготувати вирізки з журналів та газет на тему: «Вплив алкоголю на організм людини».
1.Що таке наркотики?(розповідь вчителя).

Наркотики - це речовини, які викликають токсичне отруєння, психологічну, фізичну залежність організму. Вживання наркотиків створює загрозу для здоров'я людини, суспільства, призводить до скоєння правопорушень.

Речовини, які вважаються наркотиками, визначені народними конвенціями від 1961, 1971, 1988 років національним переліком речовин, що визнаються наркотиками.

Наркотики — це такі речовини, які за трьома критеріями (медичним, соціальним, правовим) завдають величезного лиха як особі, так і суспільству в цілому.

Замість назви «наркотики» використовуються: «наркотичні речовини», «психоактивні речовини».

Згідно з Класифікацією ВООЗ десятого перегляду - 1989 року) до переліку наркотичних речовин включають:


  • алкоголь;

  • опіати;

  • канабіс;

  • седативи (гіпнотичні);

  • кокаїн;

  • стимулятори (у тому числі кофеїн);

  • галюциногени;

  • тютюн;

  • легкі речовини (клей, аерозолі, розчинники);


Відповідно до специфіки дії їх можна поділити на такі основні групи:

•гіпнотичні засоби (ал­коголь, опій, екстрагований опій, морфін, кодеїн, героїн, метадон, транквілізатори барбітурати, тощо);

•стимулюючі засоби (амфетаміни, кокаїн, крек, екстазі, ефедрин, кофеїн тощо);


  • галюциногенні засоби (марихуана, гашиш, інгалянти бензин, клей, аеро­золь тощо);

  • неідентифіковані засо­би (наркотичні речовини вибіркової дії: тютюн, деякі з інгалянтів тощо. Серед неідентифікованих існує група наркотичних речовин синтетичної технології. У деяких із них сучасними ла­бораторними методами не

вдається визначити вид і структуру наркотичного

компонента);

• незаборонені наркотичні речовини (це група рос­лин, грибів, мінералів, не внесених у перелік нар­котиків, хоча вони і містять наркотичні компо­ненти).



Наркотичні речовини можна диференціювати і відповідно до соціальної оцінки.

Легалізовані: тютюн, алкогольні напої, ліки, кава, чай, засоби побутової хімії, рослини та гриби наркогенного вмісту тощо.

Нелегалізовані: коноплі, героїн, кокаїн та всі, що внесені до Міжнародного й Національного переліків заборонених наркотичних речовин (наркотиків).

Нелегальні наркотики умовно поділяються на «легкі» та «важкі».


2.ВИДИ НАРКОТИКІВ.(розповідь вчителя).

Структура наркотизації в Україні представлена наркотичними речовинам різних видів і груп. Нарко­тики, які виготовляють з певних видів конопель, ма­ють особливо велике поширення. Вони відомі під та­кими назвами: анаша, гашиш, марихуана, план тощо. Особливо поширене вживання цих наркотиків (серед підлітків та молоді відома їхня узагальнена назва «дур») у колективній формі. Сигарета з наркотиком, як правило, передається по колу, нібито символізую­чи єднання. Така сигарета, що є сумішшю конопель і тютюну, згорає нерівномірно з різних боків, тому на жаргоні вона носить назву «косяк». Анаша, марихуана, гашиш бувають різних кольорів: зеленого, сірого, коричневого, чорного, червоного.

Нижче наведено основні види і групи наркотиків, що руйнують організм людини, яка їх вживає.

Марихуана — найпоширеніший наркотик серед підлітків, які починають експериментувати з нарко­тичними речовинами. Фахівці відзначають, що, незва­жаючи на те, що марихуана відома людству більш як 5 тисяч років, це найменш досліджений з усіх наявних у природі наркотиків. Вона впливає на настрій і про­цес мислення. Може призводити до виникнення нез­начних галюцинацій. Куріння марихуани підвищує ризик таких захворювань, як бронхіт, емфізема та рак легенів. Куріння марихуани в чотири рази швидше призводить до раку легенів, ніж куріння тютюну (один «косяк» марихуани прирівнюється до 25 сига­рет). Крім того, погіршується розумова діяльність, зростає неуважність, знижується імунітет організму, ушкоджуються статеві органи. Продукти розпаду ма­рихуани відкладаються у печінці, легенях, мозку, се­лезінці, лімфатичних тканинах і статевих органах. Цей наркотик містить речовину, що гальмує мозкову діяльність і залишається в мозку протягом місяця після куріння лише однієї сигарети з марихуаною.

Гашиш. При вживанні гашишу абстинентний синдром дуже слабкий або навіть повністю відсутній, що стало причиною поширення думки, що це слаб­кий, а тому нібито безпечний наркотик. Однак три­вале вживання цього наркотику призводить до фор­мування таких психічних захворювань, як шизоф­ренія, органічне ураження або параліч мозку. Крім того, куріння гашишу дуже часто стає передумовою вживання більш «важких» наркотиків, оскільки, відчувши щось незвичайне одного разу, людина ба­жає відчути це знов, а потім — підсилювати власні відчуття.

Стероїди. Поширеним є міф про те, що вживання стероїдів підвищує продуктивність фізичної діяль­ності, тому їх потрібно вживати для досягнення знач­них спортивних результатів. Насправді стероїди збільшують вагу і масу м'язів, проте водночас спри­чиняють тяжкі наслідки для організму людини. Вони можуть призвести до погіршення настрою від «ка­чання м'язів», агресивної поведінки, запалень і прищів на шкірі, ушкодження кісток, зниження по­тенції.

Кокаїн — здавна відомий наркотик. Здебільшого він має вигляд порошку яскраво-білого або темнува­то-сірого кольору. Внаслідок формування залежності від цього наркотику людина не може контролювати потребу збільшення дози. На перших етапах вживан­ня кокаїн нібито активізує діяльність людини, але дієздатність швидко знижується, й людина, хвора на кокаїнову наркоманію, не усвідомлює своєї хвороби або не вірить у неї, оскільки кокаїн одурманює ро­зум: хворому здається, що все чудово. Насправді ж ситуація дедалі погіршується після кожного наступ­ного вживання наркотику.

Під дією психостимуляторів (кокаїн, фенамін, ефедрин, фенциклідин) людина часто вчиняє безглузді акти насильства, проявляє нічим не вмотиво­вану озлобленість, бажання завдати болю іншому, познущатись.



Транквілізатори належать до групи ліків, які зас­тосовуються для розслаблення або заспокоєння центральної нервової системи. Вживання препаратів цієї групи може викликати ціаноз — нестачу кисню в крові.

Одночасне вживання транквілізаторів і алкоголю є однією з найпоширеніших причин передозування. Ці наркотики підсилюють дію один одного, тому значно зростає динаміка гальмування роботи мозку, серця, дихальної системи. Одним з найпоширеніших наслідків передозування при одночасному вживанні алкоголю та депресантів є незворотне ушкодження мозку. Хворі перебувають у коматозному стані про­тягом декількох днів, місяців, років і навіть можуть взагалі ніколи не опритомніти.

Уживання транквілізаторів і холінолітичних речо­вин з немедичною метою в дозах, які в кілька разів перевищують терапевтичну, дає ефект ейфорії, що призводить до виникнення галюцинацій. Зловживаю­чи як транквілізаторами, так і снодійними препарата­ми, людина, в першу чергу, впливає на порушення власної інтелектуальної діяльності. Це виявляється у виснаженні, розладах уваги, неможливості зосереди­тись, порушеннях пам'яті (послаблюються оператив­на та короткочасна пам'ять, а потім пам'ять на давні події). Окрім того спостерігаються розлади мо­ви, в ряді випадків виникають затяжні депресивні стани, а постійним тлом настрою людини стає сму­ток.

Барбітурати — лікарські препарати, які викорис­товуються медициною як снодійні засоби. Барбітура­ти є не менш шкідливими наркотиками, ніж опій. У багатьох країнах їхнє призначення перебуває під таким же суворим контролем, як призначення препа­ратів опійної групи. При вживанні цих речовин ко­роткочасний стан розслаблення тривалістю 1—2 хви­лини змінюється станом збудження, який характери­зується суттєвим зниженням самоконтролю, гальму­ванням рухів, різкими змінами настрою; з'являється страх переслідування. Через таку дію барбітуратів наркомани іноді називають їх «скаженими таблетка­ми». Зловживання барбітуратами супроводжується найтяжчими, порівняно з дією інших лікувальних препаратів, емоційними порушеннями — нападами злоби, агресії, тривалими депресіями із суїцидальними тенденціями. Швидкодіючі барбітурати можуть паралізувати частину мозку, яка контролює процес дихання, і тим самим спричинити смерть. Ознаками передозування є ціаноз, серцева недостатність, уск­ладнення і затримка дихання.

Інгаляційні наркотичні речовини та засоби побу­тової хімії. Йдеться про ряд органічних речовин, та­ких як розчинники, клеї, бензин, ефір, легкі речови­ни, що потрапляють в організм унаслідок їх вдихан­ня. Це призводить до виникнення відчуттів, близьких до алкогольної інтоксикації. Вживання таких речовин, може призвести до серйозного незворотного ураження нервової системи, мозку, шлунка, легенів, кісткового мозку, печінки, а часто викликає і смерть, інгалянти проникають в організм через ніс, що може спричинити нежить і кровотечу з носа. Можуть постраждати також очі та дихальна система. Інгалянти потрапляють із легень до системи кровообігу та починають циркулювати в організмі, змінюючи перебіг хімічних реакцій у мозку та характер передачі інформації нейронами. Вони можуть викликати блювання і головний біль. Вживання інгалянтів іноді настільки уповільнює діяльність дихальної системи, по .людина перестає дихати. Смерть може настати jід зупинки серця.

В Україні найбільш поширені наркотичні речовини опіатної групи, їх отримують з олійного та опійного маку. За допомогою різноманітних технологій виготовляють як при­мітивні суміші (кухнар), так і морфій, героїн тощо. речовини опіатної групи вживають внутрішньо: ін'єкційно вводять під шкіру, у м'язи чи вени, або ку­рять чи нюхають. Морфін, кофеїн та інші подібні ре­човини використовуються в медицині, і тому їх ви­робляють і розфасовують на фармацевтичних фаб­риках і продають в аптеках.

Останнім часом у молодіжному середовищі різних країн набули значного поширення синтетичні нарко­тики. Ці речовини синтезуються на основі лікарсь­ких препаратів. Підлітків приваблює їхня порівняно невисока ціна та значний ейфорійний ефект, але часто молодь не знає про наслідки від уживання цих наркотиків.

3.ЩО ТАКЕ НАРКОМАНІЯ?(розповідь вчителя).



Наркоманія — це захворювання, під час якого психічний і фізичний стан людини, її самопочуття та настрій цілком залежать від наявності наркотику в організмі. За його відсутності розвивається абстинентний синдром (абстиненція), або синдром позбавлення (відміни) — дуже тяжкий стан, який супровод­жується судомами, сильним болем у м'язах і внутрішніх органах.

Як же виявляється психічна залежність?

Стан психічної залежності виявляється в тім, що людина за допомогою наркотику бажає досягти внутрішньої рівноваги і прагне знову і знову випро­бувати дію наркотику. Наркотик, його дія поступово змінюють собою всі звичайні для людини позитивні емоції. На цьому етапі людина ще зберігає здатність контролювати вживання, вона ще може вибирати, в яких ситуаціях і в який момент прийняти наркотик. При цьому бажання вжити наркотик зберігається завжди, але розум може перемогти в боротьбі мо­тивів.

Часткова можливість контролювати прийом нар­котику створює в людини ілюзію того, що наркотик не впливає на її життя, а вона вільна у своїх

рішеннях і зможе припинити вживання в будь-який момент.

МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН

Залежність стає згубною, коли вона:


  1. обмежує можливості особистості в самореалізації;

  2. негативно впливає на стосунки між людьми;

  3. руйнує сімейний бюджет;

  4. створює конфліктні ситуації між особистістю і суспільством;

  5. веде до тенденції постійного збільшення дози наркотику;

  6. спричиняє також психологічну і фізіологічну за­лежність.

Розвиваючись, залежність послідовно проходить кілька стадій — соціальну, психологічну, фізіо­логічну.

Соціальна залежність — людина ще не почала вживати наркотичні речовини, але потрапила в сере­довище тих, хто їх уживає. Вона переймає стиль по­ведінки, ставлення до наркотичних речовин і зовнішні атрибути групи. У такій ситуації людина часто внутрішньо вже готова почати вживання нар­котичних речовин.

Неодмінною умовою цієї стадії є наявність групи, де вживають ті чи інші наркотичні речовини.



Психологічна залежність — на цій стадії змінюється поведінка людини. Вона починає вжива­ти наркотичні речовини з метою відчути певні емоції. Психологічна залежність може сформуватися навіть після одного-двох прийомів наркотичних ре­човин.

Фізіологічна залежність — настає після того, як організм включає наркотики у процес обміну речо­вин. Це — непереборна фізична потреба, яка вини­кає в результаті постійного або періодичного вжи­вання наркотиків. У цьому випадку різке припинен­ня вживання наркотичної речовини викликає фізич­ний розлад різного ступеня тяжкості, який назива­ють абстинентним синдромом, або синдромом поз­бавлення (відміни). На цій стадії людина потребує лікування.
4. У чому виявляється дія наркотичних речовин на людський організм і психіку?(розповідь психолога).
Як засвідчили дослідження вчених, в організмі лю­дини є рецептори, призначені для наркотичних речо­вин типу морфію — так звані опіатні рецептори. Во­ни знаходяться на поверхні нервових клітин. Моле­кула морфію входить у них, як ключ у замок, і змінює роботу мозку. Пізніше в організмі людини були виділені речовини, що відповідають цим рецеп­торам, — морфоподібні пептиди, які називаються енкефалінами, та подібні до них речовини — ендорфіни.

Головний мозок сам виробляє речовини, які зв'я­зуються з призначеними для них рецепторами і діють на «центри задоволення» мозку, що викликає в людини почуття радості, душевного спокою, задово­лення життям, щастя. Для чого природа створила та­кий механізм впливу на психіку? Річ у тім, що всі по-ведінкові акти, які мають біологічну та соціальну обумовленість, супроводжуються позитивними емоціями на момент досягнення цілі. Організм ніби сам себе стимулює на правильну поведінку. Фізіо­логічний механізм цього якраз і полягає в тому, що при задоволенні потреб підвищується синтез ен-дорфінів (єнкефалінів), які, зв'язуючись із відпо­відними рецепторами головного мозку, викликають позитивні емоції. При вживанні наркотиків відбу­вається таке: наркотичні речовини сприймаються ре­цепторами як ендорфіни й енкефаліни, і наркотик імітує дію створюваних самим організмом речовин, на які розраховані опіатні рецептори. Тобто ен­дорфіни й енкефаліни входять у рецептори, як люди­на у свій дім, відкриваючи двері своїм ключем; нар­котики ж відчиняють двері відмичкою і, як злодії, входять до чужої оселі.

Люди, які вживають наркотики, значно більше ніж інші ризикують отримати ВІЛ-інфекцію, тому що цей вірус передається через кров при кількаразовому ви­користанні того самого шприца різними людьми. А саме такий спосіб передачі вірусу імунодефіциту є найбільш поширеним у світі. Людина, котра вживає наркотики, не контролює свою поведінку: наркотики дуже сильно впливають на головний мозок та нерво­ву систему. Під їхньою дією нервові клітини просто «згорають». Різко знижуються захисні функції ор­ганізму.

Багаторазове проколювання вен може призвести до утворення в судинах тромбів і рубців. Тромби відриваються від стінок судин та починають руха­тись у системі кровообігу. Потрапляючи до серця і легенів, вони можуть спричинити смерть — тромб перекриває доступ крові до життєво важливих ор­ганів. Бактерії з нестерильної голки потрапляють до кровообігу й циркулюють по всьому організму. Якщо вони вражають серцеві клапани, виникає серйозне захворювання — ендокардит, його симптоми — га­рячка, слабкість, серцева недостатність, яка може призвести до смерті. Мікроби з нестерильної голки, потрапляючи до кровообігу, можуть також призвес­ти до абсцесу мозку (симптоми сильна гарячка, конвульсії; потім настає смерть).

У жінок, які вживають наркотики під час вагітності, здебільшого народжуються мертві або з певними вадами діти. Ось деякі з дефектів розвитку в дітей наркоманів: клишоногість, відсутність кінці­вок, розщеплене піднебіння («заяча губа»), нерозви­неність внутрішніх органів.

Уживання дурманних токсичних речовин може спричинити пригнічення функції дихання, порушен­ня серцевої діяльності, як наслідок — непритомність і навіть смерть.

При вживанні наркотиків різко порушується здатність логічно мислити, засвоювати нову інфор­мацію та концентрувати увагу; погіршується пам'ять. Глибоко деформується особистість людини, яка вжи­ває наркотики, розвиваються серйозні психічні за­хворювання. Процес деградації особистості йде дуже швидко. Наркомани у 30-40 років (якщо вони дожи­вають до цього віку) виглядають і почуваються як 70—80-річні.

Вплив наркотичних речовин на дітей і підлітків особливо небезпечний.

Спостереження вчених виявили, що для малень­ких дітей характерна відраза і байдужість до тютю­ну, алкоголю та наркотиків. Навіть при їх випадково­му вживанні дитина надовго зберігає відразу до цих шкідливих речовин.

Для підлітків «експериментування» з наркотични­ми речовинами особливо небезпечне, оскільки вони часто не розуміють і повністю не усвідомлюють їхньої згубної дії і шкоди від них для свого організму. У зв'язку з фізіологічними особливостями організму підлітків наркотична залежність розвивається в них набагато швидше, ніж у дорослих.

Наркотики страшні тим, що навіть одноразове їх уживання може призвести до наркотичної залеж­ності. Відомі випадки, коли перші ж експерименти підлітка з наркотиками закінчувалися смертю.

Наркотичні речовини мають значний вплив на психоемоційний стан підлітків, їхній характер і по­ведінку.

Найнебезпечнішим у плані вживання наркотичних речовин і формування шкідливих звичок є бажання підлітка якомога швидше стати дорослим, перейняти звички і поведінку старших за себе, не виглядати у їхніх очах «ще малими». (Це, за наявності алкоголь­ного оточення, завжди приводить підлітка до вжи­вання спиртних напоїв). Є ще один важливий фак­тор, який чомусь недооцінюють, — психологічний дискомфорт. Батьки, вчителі, друзі можуть помітити зміни в поведінці, характері, способі життя таких підлітків: вони починають уникати старих друзів і рідних, втрачають інтерес до навчання, спорту, мо­жуть ставати агресивними, зухвалими.

За останні роки різко зросла кількість непов­нолітніх, особливо підлітків, які вживають дурманні речовини, що викликають хворобливу пристрасть — токсикоманію. Токсикомани досягають стану сп'я­ніння, дихаючи аерозолями — отруйними речовина­ми, що випаровуються. Під час вдихання ці речови­ни через дихальну систему потрапляють у кров і про­никають у головний мозок. Ефірні та ацетонові спо­луки змінюють процеси збудження і гальмування в корі головного мозку — виникає ейфорія. Але найстрашнішим є те, що такі сполуки спричинюють складні деструктивні зміни в клітинах печінки і ни­рок, які виконують функцію очищення (захисту) ор­ганізму від токсичних речовин і продуктів обміну.

Уживання дурманних (нейротропних) токсичних речовин може також спричинити пригнічення дихан­ня, порушення серцевої діяльності, а часом — непри­томність і навіть смерть. Виявлено, що вдихання аеро­зольних речовин призводить до того, що за наймен­шого фізичного напруження, наприклад, на уроці фізкультури або під час танців на дискотеці, виникає критична серцева недостатність.

Отже, необхідно чітко усвідомити:

• наркотики набагато не безпечніші для дітей і підлітків, ніж для дорослих, — наркотична за­лежність у них може виникати вже через кіль­ка тижнів. За незначного передозування нарко­тичних речовин виникають тяжкі порушення діяльності організму, які можуть закінчитися смертю через зупинку серця або дихання;


  • між наркоманією і курінням є дуже тісний зв'я­зок: серед наркоманів 85% тих, хто курив чи курить;

  • схильність до наркотичної залежності властива людям різною мірою, однак визначити її зазда­легідь практично неможливо, тому єдиною га­рантією може бути лише категорична відмова від спроб уживання наркотичних засобів.



5. ЧОМУ МОЛОДЬ ПОЧИНАЄ ВЖИВАТИ НАРКОТИЧНІ РЕЧОВИНИ? (розповідь психолога).

Коли підліток вступає в період статевого дозріван­ня, у нього може з'явитися нездорова цікавість до ал­когольних напоїв, цигарок і речовин токсичної дії. Чому?

Якоюсь мірою це можна пояснити тим, що гормо­ни статевих залоз, різко активізуючи метаболізм обмін речовин), спричинюють вироблення і вивіль­нення значної кількості енергії. Молода людина не розуміє, що з нею відбувається, звідки ця енергія, яка буквально її «розпирає». У цей час дуже важли­во спрямувати «зайву» енергію та силу на спорт, творчість, навчання, громадську чи трудову ак­тивність.

На жаль, більшість підлітків та молодь витрачають енергію на вулиці, в «тусовках». За відсутності на­лежного виховання, необхідних вольових якостей, особливих заборонних бар'єрів, уміння керувати своїми емоціями у молодих людей часто виникає мотивований протест проти «всіх і всього на світі».



Спробувавши вперше наркотичні речовини, дехто молодих людей нібито відчуває полегшення. Нарко­тичний стан на короткий час притупляє гостроту відчуттів і життєвих негараздів, знімає психічну напруженість, дає можливість розслабитись відновити втрачену енергію. Згодом у когось із них вже з'явитися бажання пережити ці відчуття знову і знову. Поступово розвивається патологічний потяг наркотичних речовин і залежність від них, які, як відомо, переростають у небезпечні хвороби — алкоголізм, токсикоманію, наркоманію. Крім того, в деяких молодих людей у цей час мо­же спостерігатися втрата життєвих орієнтирів у в'язку з недостатністю або відсутністю уваги і допомоги з боку батьків, педагогів, психологів, а звідси — самотність, туга; виходу з цієї ситуації молода люди-шукає в компанії, в різних неформальних групах молоді, які часто суттєво впливають на її світогляд, поведінку і життя.

Основні причини початку вживання наркотиків. І. Цікавість до наркотиків, до нових відчуттів, до забороненого плоду», яка базується на хибній упевне-носгі, що вживання кількох доз ще не призводить наркоманії. Але є значна кількість людей, особли­ва підлітків, у яких дуже нестійкі (лабільні) біохімічні процеси, і молекули наркотичної речовини можуть після перших спроб уживання «включитися» в речовин і зумовити наркотичну залежність, і особливо ці «розваги» небезпечні для тих, хто вже залежність від нікотину чи алкоголю.


  1. Утрата життєвих орієнтирів, а відтак — поява синдрому «беззмістовного» життя, сильне душевне потрясіння, почуття самотності, відсутність уваги і допомоги з боку батьків, педагогів, психологів, друзів.

  2. Невдоволення життям, яке виникає на ґрунті постійних конфліктів у сім'ї, навчальному закладі, скрутного матеріального і соціального становища.

  3. Вплив оточення, друзів, компанії. Потрапляючи в компанію, де вживають наркотичні речовини, мо­лода людина часто також починає це робити, бо не хоче здаватися «білою вороною».

  4. Простота переходу від сигарет та алкоголю до найнебезпечніших наркотиків. Часом тільки їх відсутність утримує підлітка від цього кроку.

  5. Знання про шкоду наркоманії на рівні загаль­ноприйнятого штампу — «дуже шкідливо» (це стосу­ється і цигарок, і алкоголю), і незнання того, до якої міри це шкідливо, а також — коли і як ця «шкідливість» проявляється.

  6. Недостатній розвиток «заборонного» внутріш­нього фактора (в неповних сім'ях, за неправильного виховання).

  7. Кримінальна «романтика». Деяким підліткам по­добається спілкування зі старшими, які порушували закон, їм це здається «престижним»; загальновідо­мим є той факт, що найбільше наркоманів — саме серед злочинців або осіб, які відбували покарання в місцях позбавлення волі.

РАННІ ОЗНАКИ ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН

Незалежно від виду наркотичної речовини у по­ведінці, характері та фізіології підлітків, які вжива­ють наркотики, настають зміни, при цьому можуть помічатися такі прояви:

  • безпідставні зникнення з дому на досить трива­лий час;

  • пропуски занять у школі, зниження успішності в навчанні;

  • різкі несподівані зміни поведінки (необгрунто­вана агресивність, злобливість, замкнутість, брехливість, відчуженість, неохайність);

  • поява боргів, зникнення з дому цінних речей і грошей, крадіжки;

  • втрата інтересу до навчання, праці, перегляду телепередач, улюбленої музики тощо;

  • байдужість до колишніх захоплень;

  • зникнення з домашніх запасів або поява в підлітка таких хімічних речовин, як оцет, питна сода, перманганати калію, йод, ацетон, флако­ни з невідомими рідинами тощо;

  • наявність серед речей підлітка шприців, голок, гумових джгутів, таблеток, наркотичних речовин;

  • поява в лексиконі нових жаргонних слів; «баян, машина» — шприц, «колеса» — таблетки; «драп, план, дур, ширка» — назви наркотичних речо­вин та ін.;

  • наявність слідів від ін'єкцій на будь-яких части­нах тіла, особливо на передпліччі;

  • розлади сну (безсоння або надзвичайно трива­лий сон, сон удень, важке пробудження і заси­нання, тяжкий сон);

  • розлади апетиту (різке підвищення апетиту або його відсутність, вживання значної кількості солодощів, поява надзвичайно великої спраги);

  • коливання розміру зіниць (зіниці різко розши­рені або звужені до розміру булавкової головки) та зміни кольору шкіри (різко бліда, сірувата).

Що робити батькам, якщо вони дізнались, що їхня дитина вживає наркотики:

  • не кричати відразу;

  • піти з дитиною до нарколога чи психолога;

  • шукати причину. Можливо, вона в самих бать­ках, а не в дитині. Наприклад: вони мало звер­тали на неї уваги; їй немає куди подітися; вона не знаходить спільної мови з батьками або пот­рапила в «погану компанію».

  • допустити думку, що вона це робить проти них;

  • пізнати себе краще — можливо, це батьки її не так виховували;

  • не забувати, що вони в молодості теж щось по­рушували (вживали, наприклад, алкоголь);

  • не говорити дітям, що вони ще малі і нічого не бачили в житті;

  • не думати, що діти не бачать того, що робиться в сім'ї;

  • звертати більше уваги на дитину;

  • проводити з нею більше часу.

6. ЗРОБИ СВІЙ ВИБІР!(розповідь вчителя).

За останні два роки кількість тих, хто вживає нар­котичні речовини подвоїлася, до того ж вік наркозалежної молоді має тенденцію до омолодження. На 1 січня 2003 року з більш ніж 90 тис. зареєстрованих наркоманів 80% становить молодь віком до 28 років, більше 6 тис. — неповнолітні.

За останні 10 років частка хворих на наркоманію серед неповнолітніх збільшилася у 68 разів. Смертність серед осіб цієї групи зросла в 40 разів.

Чому ж молоді люди вживають наркотики? Пере­дусім, спроба «забороненого плоду» — це пошук но­вих відчуттів, який базується на хибній упевненості, що вживання кількох доз ще не призводить до нар­команії. Вживаючи наркотики, молоді люди створю­ють собі ілюзорний світ, який тимчасово позбавляє їх від повсякденних проблем.

З іншого боку, молоді люди, які приймають нарко­тики, не відзначаються міцним здоров'ям. Якщо лю­дина провела вечір у наркотичному тумані, навряд чи вона вранці побіжить у тренажерний зал. Дос­татньо подивитися на передчасно постаріле обличчя наркомана, щоб переконатись, до чого призводить такий спосіб життя.
Найбільш негативно наркотики впливають на психіку. У людей, які вживають наркотики, спос­терігаються провали в пам'яті та галюцинації. Багато з тих, хто приймає екстазі або героїн, впадають у депресію і навіть думають про самогубство, тому що їм стає все складніше отримати «заряд бадьорості» від наркотиків.

Тим, хто починає приймати наркотики, слід пам'ятати, що позбутися від цієї звички буде нелег­ко. У наркомана виникає психічна та фізіологічна за­лежність, він думає тільки про те, як роздобути нову дозу, і готовий заради неї на будь-що.

Особливу небезпеку викликає введення наркотика за допомогою шприца. По-перше, наркотик, уведе­ний таким чином, одразу потрапляє в кров і швидко засвоюється організмом. Залежність від наркотика в такому випадку формується практично відразу. По-друге, використання одного шприца кількома людь­ми без відповідної обробки призводить до заражен­ня різними вірусними інфекціями, зокрема ВІЛ. Ор­ганізм, уражений цим вірусом, не може протистояти інфекціям, і будь-яке захворювання стає смертель­ним.

Ти вільна людина. Ти можеш обрати те, що хочеш Ти маєш на це право. Але чи потрібні тобі наркоти­ки?

Невже ж ти проміняєш радість повноцінного і здо­рового життя на блукання і прикрий кінець у світі наркотичних примар?!

7. ЩО ТАКЕ СШВЗАЛЕЖНІСТЬ?(розповідь соціального працівника).

Співзалежність — спроба подолання проблеми, з якою зіштовхнулася близька людина. Ми всі неминуче залежимо від самопочуття, настрою, захоплень на­ших близьких. Ця залежність може приносити нам радість — ми намагаємося жити турботами коханої людини, переживаємо успіхи, невдачі улюбленої ди­тини, приймаємо близько до серця зміну настрою близьких, їхні слова і вчинки. Але якщо у взаємини втручається наркотик, то він порушує будь-яку гар­монію. Якщо ж у стосунках уже були проблеми, то наркотик їх збільшує.

Наркоманія — проблема всієї родини. Якщо дити­на починає вживати наркотики, то страх спочатку відчувають тільки її близькі (якщо вони знають, що відбувається). Коли в дитини виникають проблеми через наркотики (погане самопочуття, нестача гро­шей, стосунки з «новими друзями»), вона намагаєть­ся знайти опору, допомогу в родині. Як наслідок, сформований міцний зв'язок у такій маленькій і тісній спільності, як родина, неминуче послабиться.



Симптомами співзалежності є:

  • порушення нормального ритму життя родини;

  • відмова членів родини залежного від роботи, від захоплень;

  • підпорядкування життя родини стану і настрою наркозалежного;

  • почуття провини батьків за те, що відбувається;

  • постійні взаємні звинувачення;

  • неуважність до інших дітей, інших членів родини.

Існує кілька шляхів, що приводять до формуван­ня співзалежності:

  • неправильне розуміння суті допомоги залежній людині;

  • пошуки «гарного» лікаря, спроби покласти в лікарню за будь-яку ціну, надія на те, що «прой­де саме»;

  • помилкове уявлення про свою роль у цій допо­мозі; від «Я нічим не можу йому допомогти» до «Усе залежить тільки від моїх зусиль — потріб­но натиснути, і я справлюся з його залежністю»;

  • переоцінка своїх можливостей;

  • ігнорування щирих потреб дитини в одержанні допомоги;

  • хибне уявлення про реально існуючу ситуацію;

  • прийняття на себе провини за все, що сталося з дитиною.

Для батьків співзалежність теж загрожує серйоз­ними наслідками. Рухаючись неправильним шляхом і не усвідомлюючи цього, не бачачи результатів своїх зусиль, батьки звинувачують у тому, що відбуваєть­ся, себе і тільки себе, одержують стреси і нервові розлади, приносять усе більші й більші жертви, руй­нують власне життя й інших членів родини. Причому часто «доросле» оточення наркозалежного страж­дає набагато сильніше, ніж він сам. Припустимо, що підліток не хоче лікуватися, і його все влаштовує. У цьому випадку як би себе батьки не мучили, крім скандалів і розчарувань вони нічого не одержать. Що ж робити в подібній ситуації?

Для того, щоб застрахувати себе від співзалежності і мати реальну можливість допомогти дитині, якщо трапиться лихо, дорослим необхідно знати і розуміти, що являє собою лікування залежного, які етапи не­обхідно пройти, хто і які обов'язки бере на себе на цьому шляху, від чого залежить імовірність успіху.




Здорова родина

Дисфункційна родина

1. Це відкрита система.

1. Це закрита система.

2. Самооцінка в кожного

2. Самооцінка в членів та-

члена родини висока.

кої родини низька.

3. У середині родини спіл-

кування пряме і ясне;

сприяє росту «Я».


3. Спілкування неадекват-

не, непряме (вони не

вміють виражати свої по­чуття і потреби прямо),

перешкоджає росту «Я».



4. Для кожного члена ро-

дини існують правила і

традиції, однак вони гнуч-

кі і можуть бути змінені,

якщо цього вимагають

нові умови.



4. Правила приховані,

жорстокі. Люди зміню-

ють свої потреби, підлаш-

товуючи їх під установ-

лені правила. У родині

існують заборони на об-

говорення правил.


5. Родина відкрита для прямих довірчих контак­тів у середині і поза нею: є простір для розвитку кожного «Я» і загального «Ми».

5. Рольові взаємини зво­дяться до сімейних сце­наріїв, де кожен учасник грає свою роль. (Наприк­лад, у родині алкоголіків бачимо таку ситуацію: батько-алкоголік — «за-

лежний»; мати — «співза-

лежна», дитина — «ге-

рой», «козел відпущен­ня», «блазень», «загубле-

на дитина»).


6. Співчувають, співпере­живають одне одному. Вони вірять, що для за­безпечення внутрішнього

комфорту досить того,

щоб людина почувала

присутність і підтримку

родини. Вони вважають,

що людина сама відпові-

дає за свої вчинки,

довіряють і приймають

людей такими, які вони є.


6. Співзалежний відчуває відповідальність за інших. Він виправляє, захищає, рятує, контролює.

Співзалежність — це поведінка, що допомагає зменшити наслідки вживання алкоголю/наркотиків у залежного. Співзалежний відрізняється від адекват­но реагуючої людини тим, що він відчуває відповідальність за іншу людину.

Характеристики співзалежного:

  • перебільшена значимість своєї сили волі;

  • увага сфокусована на залежному;

  • не усвідомлює свої почуття, не контро­лює їхнього прояву;

  • низька самооцінка;

  • почуває втому, тривогу, страх, неврівноваже­ність;

  • соціальна й емоційна ізоляція.

Отже, співзалежна людина хоче контролювати, виправляти залежного, бо вважає, що рятує його, замість того, щоб проявити емпатію, підбадьорити його. Співзалежний нічого не хоче чути, адже вва­жає, що діє правильно. Він маніпулює іншими і ду­має, що залежний повинен жити відповідно до його очікувань, не довіряє йому і не дозволяє самому відповідати за вчинки. У результаті він стає тривож­ним, неврівноваженим, не почуває себе вільним.

8. ЯК ДІЯТИ ПРИ ПЕРЕДОЗУВАННІ?(розповідь фельдшера).



Передозування — це одна із найнебезпечніших ситуацій у житті споживачів наркотиків. Наркотики впливають на мозок. Мозок контролює роботу всіх інших органів людського тіла — серця, дихальної системи і т. д. Передозування настає, якщо велика кількість наркотику потрапляє в мозок та інші орга­ни занадто швидко. Воно небезпечне для життя і мо­же призвести до смерті, особливо якщо людині вчас­но не допомогти.

Героїн та інші опіати придушують дихальний центр, сповільнюють подих і можуть призвести до повної його зупинки. При будь-якому способі вве­дення (курінні, вдиханні, внутрішньовенно) героїн потрапляє в кровообіг. При внутрішньовенному вжи­ванні наркотик потрапляє в кров і мозок миттєво, а значить небезпека передозування значно вища, ніж при інших способах уживання. Далі події розвива­ються за такою схемою: утрата свідомості + усклад­нення дихання = повна зупинка дихання (смерть). Схема надання першої допомоги при передозуванні



Головне — не панікувати, а діяти за наступною схемою.

  1. Визначити, чи людина при свідомості, — голос­но покликати її на ім'я кілька разів.

  2. Не давати спати, щипати потерпілого, ляскати по щоках.

  3. Якщо людина отямилася, не залишати її одну: не давати їй заснути, розмовляти з нею, вивести на свіже повітря.

  4. Перевірити дихальні шляхи: покласти людину на спину, підняти підборіддя і відкрити їй рот. Якщо в роті блювотні маси, їх треба вичистити носовою хус­тинкою або ганчірочкою, намотаною на палець. Про­цедура не з приємних, але якщо цього не зробити, людина може задихнутися. Трапляється, що при втраті свідомості язик западає і перекриває дихальні шляхи. У цьому випадку беруть ложку, відкривають людині рот, ложкою притискають язик. Тоді повітря буде вільно проходити в легені.

  5. Перевірити наявність дихання і пульсу: наблизи­ти своє обличчя до обличчя потерпілого і прислуха­тися, одночасно спостерігаючи за грудною кліткою (коли людина дихає, груди піднімаються та опуска­ються). Робити це потрібно протягом 10 секунд. Пе­ревірити пульс: у людини без свідомості пульс треба перевіряти на сонній артерії на шиї.

Якщо людина перестала дихати, необхідно негай­но викликати швидку допомогу і починати робити штучну вентиляцію легень (штучне дихання).

Правила проведення штучного дихання:

  1. Голова повинна бути відхилена назад, а під­боріддя підняте, інакше повітря не буде проходити в легені потерпілого.

  2. Затиснути людині ніздрі, щільно обхопити рот губами та обережно вдмухувати повітря в легені.

  3. Якщо все робити правильно, грудна клітка по­винна підніматися.

  4. Частота вдмухувань повинна бути 12 разів на хвилину.

5. Через хвилину знову перевірити дихання і
пульс.

  1. Якщо дихання і пульс є, людину треба покласти в «позу відновлення» — на бік, голова на витягнутій руці, одна нога витягнута, друга зігнута в коліні, щоб людина не захлинулася блювотними масами і посту­пово опритомнювала.

  2. Якщо подиху немає, треба продовжувати роби­ти штучне дихання до його відновлення або приїзду швидкої допомоги.

  3. Якщо в людини зникає пульс, то ефективну до­помогу їй зможуть надати тільки лікарі-реаніматологи.

Правила проведення закритого масажу серця:

  1. Станьте на коліна збоку від постраждалого.

  2. Покладіть кисть однієї руки на нижню третину грудини.

  3. Кисть другої руки покладіть на першу під кутом 45° для посилення тиску.

  4. Починайте масаж — ритмічні натиски тільки в ділянці зап'ястя. Пальці не повинні тиснути на реб­ра. При цьому руки розігнуті в ліктьових суглобах, завдяки чому можна використовувати силу не тільки руки, але й вагу тіла.

  5. Кисті після натискування від грудної клітини не слід відривати, однак натискування повністю припи­няйте, щоб грудина повернулась у попереднє поло­ження.

  6. Число рухів при масажі повинно бути приблиз­но 80—100 за хвилину.

При передозуванні стимуляторами (стимулятора­ми на основі ефедрину, кокаїном) у потерпілого мо­же початися сильний пульсуючий головний біль, підсилюється серцебиття, потерпілий пітніє, у нього відбувається порушення зору, може початися паніка, страх наближення смерті.

Оскільки передозування стимуляторами відзна­чається тим, що в людини виникає стан паніки, її потрібно насамперед постаратися заспокоїти — знайти тихе місце, покласти в горизонтальне поло­ження. Гарний ефект дає холодний вологий рушник, зав'язаний на голові потерпілого. Можна напоїти лю­дину теплим чаєм. Якщо вона непритомніє, потрібно негайно викликати швидку допомогу і діяти за тією схемою, що і при опійному передозуванні.

При передозуванні стимуляторами існує небезпе­ка смерті від раптової зупинки серця.

9. ЛІКУВАННЯ НАРКОМАНІЇ.( розповідає лікар нарколог).

Хронічне захворювання характеризується періода­ми загострень і періодами ремісії. При правильному лікуванні ремісії можуть бути дуже і дуже тривали­ми — хоч усе життя. Незважаючи на це, все одно зберігається небезпека загострення, якщо людина перебуває в умовах, що провокують новий сплеск хвороби.

Отже, повністю вилікувати залежного з цієї точки зору неможливо — завжди залишається ризик реци­диву. Але це абсолютно не означає, що людина не в «зі позбутися залежності і хворобливої пристрасті до наркотиків, Будь-яка залежна від наркотиків лю­дина може повернутися до повноцінного життя, відновити все, що було віднято наркотиком, і до кінця своїх днів перебувати в етані ремісії. Єдине не­порушне правило для будь-якого залежного — ніко­ли не повертатися до наркотиків, Одного разу буде досить — усе почнеться спочатку,

Отже, говорячи про лікування наркозалежних,

можна сформулювати завдання так; залежну людину

потрібно вивести в стан ремісії і створити умови для

0. щоб вона була довготривалою.

В останні десятиліття людство постійно шукає нереальний, простий і дешевий спосіб лікування наркомакоманії. Пропонуються різні системи гіпнозу і ко­ріння, хірургічні методи (спеціальні операції на головного мозку, блокуючі центри, що відповідають за зомбування залежності), численні методи медика-ітозного лікування, психотерапевтичні методики реабілітаційні програми. Досвід показує, що діючи-виявляються тільки ті методи лікування, що став­лять собі за мету навчити людину жити без нарко­мів. У вирішенні цього завдання беруть участь три ком рівноправні сторони: сам залежний, його ото-ня (батьки, родичі, друзі) і фахівці. Між цими ж сторонами розподіляється відповідальність за результат лікування.
У звільненні від залежності людина проходить довгий шлях:

1. Спочатку — підготовчий етап (усвідомлення не дійсності лікування, ухвалення рішення і, нарешті,



звертання до фахівців). Роль батьків на підготовчому пі — допомогти дитині знайти найбільш придат-'. для неї спосіб лікування. Перш ніж починати лікування, важливо продумати весь його шлях, а на найближчі кроки. Відсутність перспектив можуть негативно позначитися на результаті проходження кожного з етапів. Невизначеність, як відомо, не дає впевненості.

2. Коли рішення про початок лікування прийнято,


настає стан знаття фізичної залежності (деток-
щія).
Це найменш тривалий етап лікування.

Під час детоксикації наркозалежний виступає швидше як пасивна сторона: він виконує вказівки лікарів, лікарську терапію і проходить процедури, а яких очистити організм від фізичної присут­ності наркотику і виключити його з процесу обміну речовин. За рахунок цього припиняються прояви -"стинентного синдрому, і пацієнт перестає відчувати фізичні страждання й органічну потребу в одержанні нової дози наркотику. Тривалість детоксика­ції — 5-Ю днів. За цей час, як правило, вдається цілком відновити пацієнта фізично. Детоксикація — короткий проміжок часу, за який залежному потрібно приготуватися до подальшого лікування.



  1. Після повернення з клініки необхідно як най­швидше (в ідеалі негайно) приступити до наступ­ного етапу — реабілітації. Ця частина лікування — найтриваліша і трудомістка. За час реабілітації па­цієнт має позбутися психічної залежності від нарко­тику. У цьому йому необхідна допомога близьких і підтримка фахівців (психологів, психотерапевтів). Реабілітація — процес відновлення втрачених нави­чок, соціальних зв'язків, налагодження зруйнованих людських стосунків. Тому обов'язкова умова успішної реабілітації — наявність колективу або гру­пи, в якій під керівництвом фахівця відбуваються зазначені процеси, Важливо зрозуміти, чи підходить ця реабілітаційна програма конкретній людині. Це стає зрозуміло після декількох занять. Якщо людина відчуває, що перебування в групі її обтяжує, не­обхідно негайно шукати інший спосіб проходження реабілітації,

  2. Будь-яка реабілітаційна програма — спосіб, ін­струмент, що допомагає залежній людині заново опа­новувати світ. У реабілітаційному центрі, у групі, під час консультацій із психологом процес освоєння дійсності в більшій чи меншій мірі відбувається за допомогою моделі реального життя (так, терапев­тичне співтовариство в реабілітаційному центрі — тільки «суспільство в мініатюрі», штучно створе­ний організм). Тому слідом за етапом реабілітації не­обхідний етап входження в реальне життя (соціальна реабілітація). Ця частина шляху в значній мірі здійснюється людиною самостійно. Важливо не пе­рестаратися в прагненні відгородити її від трудно­щів — інакше вийде троянда з казки «Маленький принц» — красива, але нездатна до самостійного життя. Соціальна реабілітація (працевлаштування, навчання, знаходження друзів) допомагає людині поз­бутися думок про те, що вона «не така, як усі», «хво­ра». Цього можна досягти, тільки здобуваючи соціальні зв'язки в реальному суспільстві і живучи за його правилами. Важливо вчасно відчути зміни, що відбуваються в людині, і відповідно до цих змін пере­будувати свої стосунки з нею. У цьому випадку час­то також буває необхідна консультація фахівця. Важ­ливо пам'ятати, що не існує способу віддати комусь хвору дитину, а одержати здорову. Весь шлях від наркотиків близьким і люблячим людям треба буде пройти разом, крок за кроком.

Поради для тих, хто ще має сумніви, спробувати наркотики чи ні:

  • Найголовніше — вміти сказати НІ, коли тобі пропонують спробувати наркотик, незважаючи на те, хто це — твій друг чи брат, адже вони теж мо­жуть помилятися і потрапити в халепу.

  • Не бійся виглядати «білою вороною» у компа­нії — це є твоє життя, і саме ти вирішуєш свою долю. Якщо важко відмовитись, зміни компанію і звернися за порадою до дорослих, спеціалістів — соціальних пе­дагогів та психологів. Повір, вени знають, що краще.

  • 9. Вчитель проводить тест «Чи схильний ти до наркотиків».

Тест

Чи схильний ти до наркотиків?

1. На жаль, тютюн, сигарети в нашому житті дуже
поширені серед молоді, але нікотин «атакує» не тільки
легені, а й серце, кровообіг. Як ти ставишся до ­
димку і до курців?

а) я гадаю, що курці отруюють будь-яке приміщення


і перетворюють всіх оточуючих на пасивних курців;

б) кожен має сам вирішувати, де палити.

в) палити можна не скрізь.

2. Невдовзі іспит. Усі твої товариші нервуються, хвилювання досягло найвищого напруження. Хтось приніс
заспокійливі пігулки і пропонує їх тобі. Візьмеш?

а) так, я візьму пігулку, але тільки в тому разі, якщо


я вже зовсім в «ауті»;

б) ні, мені ліньки думати про те, де брати цю пігулку


наступного разу, коли її не запропонують;

в) ні, не потребую штучного заспокоєння.



3. На вечірці по колу іде сигарета з травичкою. Всі
твої друзі один по одному затягуються, і от настала твоя
черга. Як ти вчиниш?

а) в будь-якому разі хоч разок та спробую;

б) ні, я не робитиму цього, краще піду з такої
вечірки;

в) я сам не візьму сигарети, а з цих дурнів досхочу


посміюся.

4. Зібравшись заради компанії, гості сміються, із запізненням, ти приходиш на вечірку і
тобі пропонують випити як ти будеш поводитися ?

а) вип'ю дві-три чарки, щоб наздогнати інших;

б) терпіти не можу, коли в компанії гарний настрій
залежить від випивки, я краще побуду трохи і піду;

в) мені байдуже, коли інші п'ють, у мене самого і без


того хороший настрій.

5. Дехто каже: «Наркотики зовсім не небезпечні, слід


тільки правильно з ними поводитися». А ти теж у це
віриш?

а) той, хто так каже, обдурює себе;

б) так, це відповідає дійсності, за винятком сильних наркотиків
наркотиків;

6. Існує думка, що «круту» музику і наркотики не
можна розділяти. А ти як вважаєш?

а) можна робити чудову музику, не вдаючись до нар­


котиків;

б) приймаючи наркотики, взагалі не можна сприйма­ти музику.

в) всі музиканти що-небудь приймають.

7. Твій приятель настійно просить тебе дістати йому
певну суму в борг. Ти знаєш, що він регулярно приймає
наркотики. Чи позичиш ти йому гроші?

а) так;


б) ні;

в) тільки в тому разі, якщо знатиму, навіщо вони


йому.

8. Ти страшенно закохався! З твоєю новою пасією
ти проводиш вечори разом в її компанії. Ти помічаєш,
що всі у цій компанії, включаючи твою кохану, не від
того, щоб пропустити чарку-другу, а то
й прийняти
що-небудь сильніше. Чи почуватимешся ти у своїй
тарілці?

а) якщо там весело, то чом би й ні;

б) не обов'язково часто проводити час у компанії;

в) ця компанія шкодить моєму коханню.



Результати тесту

Постав хрестик біля тієї відповіді, яка тобі найбільше підходить. За таблицею підрахуй кількість очок. Вихо­дячи з отриманої суми, автори цього тесту допоможуть тобі визначити твій тип.






а

б

в




а

б

в

1.

10

0

5

5.

10

0



2.

5

0

10

6.

10

5

0

3.

0

10

5

7.

0

10

5

4.

0

10

5

8.

0

5

10

020 очок: ти поводишся так, наче проблем з нарко­тиками не існує. Виявляється, ти не вважаєш алкогольні наркотики наркотичними речовинами. Але ж небезпечні не тільки героїн і кокаїн. Зверни увагу, що більшість наркоманів — алкоголіки. Замислись ще раз над своїм ставленням до наркотиків! Мабуть, тобі варто було б по­радитись з тим, кому довіряєш, — з улюбленим учите­лем або кимось із батьків, знайомим лікарем.

25ЗО очок: не можна стверджувати, що ти такий уже питущий. Час від часу ти не проти пропустити чар­ку, але вважаєш, що тобі нічого не загрожує, що ти контролюєш ситуацію. Але слід пильнувати: під впли­вом друзів ти можеш піддатися спокусі і вживати нарко­тики.

Той, хто набрав 2025 очок, належить до «групи ри­зику», і йому слід бути обережним.



6080 очок: наркотики ніколи не стануть для тебе серйозною проблемою. Але не впадай в іншу крайність і не виступай відносно інших у ролі проповідника моралі.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка