Впровадження нових технологій під час викладання хімії, як засіб розвитку інноваційної особистості



Скачати 158.64 Kb.
Дата конвертації26.03.2016
Розмір158.64 Kb.

Впровадження нових технологій під час викладання хімії, як засіб розвитку інноваційної особистості.
Нові соціальні реалії життя в Україні, орієнтація на загальнолюдські цінності істотно змінюють пріоритети в галузі освіти. В умовах динамічного суспільства, що швидко змінюється, особливого значення набуває розвиток інноваційного потенціалу кожного учня як умова його особистісного росту і самореалізацїї.

Знання засвоєні, але чи допомогли вони учневі відчути себе надійніше в навколишнім житті, чи спонукали до творчого, активного їх застосування.

Тому , велику увагу необхідно приділяти питанню навчання дітей як використовувати отримані знання в подальшому житті, як з'єднати фундаментальне знання з прикладними уміннями і навичками, як підвищити рівень життєвих компетентностей учнів.

Сьогодні до випускників середніх шкіл пред'являються великі вимоги при вступі у вищі навчальні заклади. Учням, що закінчили школу, необхідно адаптуватися в складному сучасному світі і, швидше за все, їм не тільки потрібна сума отриманих знань, але й уміння їх знаходити самим, вони хочуть відчувати себе компетентними людьми в будь-якій області, творчо мислити, успішно утвердитися в житті. Інноваційний потенціал особистості учня в значній мірі залежить від рівня її життєвої компетентності. Реалізація компетентністного підходу є важливим напрямком оновлення діяльності школи.

Напевно, однією з причин утрати інтересу до навчання є непридатність деяких традиційних прийомів і методів навчання для сучасних молодих людей.

Освоєння хімії приходиться в школі на 12 -16 років, коли учні перебувають у так званому "кризовому" періоді. У цей період особливо розвинуте почуття самосвідомості і власної гідності. У цьому віці відбувається зміна процесів психічного розвитку, перебудова колишніх відносин до світу до себе, виникає потреба в самовизначенні і самовираженні. У підлітка викликає агресію і роздратування авторитарний натиск, наказ. Перехідний період часто в дітей протікає з загостреннями хронічних захворювань, що викликає застосування на уроках здоров'єзберігаючих технологій.

Одним з важливих моментів на уроці для дитини є розуміння необхідності особистої зацікавленості в придбанні знань, щоб учні могли відчувати свою компетентність не тільки в результаті, але і протягом усього процесу навчання. В цьому і є умові: розвиваючого впливу навчання на особистість учня. Тому сучасний урок повинен бути побудований у сполученні спеціально організованої діяльності і звичайного міжособистісного спілкування (готовність дитини до контакту, довіра, зацікавленість).

Досягти поставлених цілей допомагають сучасні освітні технології при викладанні хімії. Це такі як:



  • технологія навчання порівнянню й узагальненню,

  • технологія групового навчання,

  • проектна технологія,

  • технологія рівневої диференціації,

  • ігрова технологія,

  • технологія розвитку критичного мислення,

  • технологія організації адаптаційно -розвиваючих діалогів і інші.

Сучасні технології дозволяють формувати і розвивати предметні і навчальні знання й уміння в процесі активної різнорівневої пізнавальної діяльності учнів в умовах емоційно - комфортної атмосфери, розвивати позитивну мотивацію навчання, креативність учнів, відкритість новому досвіду, стресостійкість.

Аналіз наукової літератури дозволяє виділити наступні риси інноваційної особистості:

Відкритість новому досвідові. Педагогічною стратегією, що забезпечує формування такої відкритості є постійне розширення рольового простору кожного учня, включення його в різноманітні види діяльності, що створюють умови для творчої самореалізації і накопичення досвіду соціальних відносин.


  • Внутрішня воля. Для її становлення необхідно постійно
    створювати для учня ситуації вибору, як у навчальній так і в позакласній діяльності. Ситуація вибору стимулює пізнавальний інтерес, почуття
    відповідальності і власного достоїнства .

  • Емоційна стабільність і стресостійкість. Головною стратегією формування цієї важливої якості сучасної особистості є розвиток емоційного інтелекту, уміння керувати власними емоціями і протистояти стресам.

  • Адекватна самооцінка. Правильна самооцінка є важливим
    чинником становлення позитивної Я - концепції. Самооцінка є основою розгортання певного сценарію життя людини .

  • Рефлексивність. Стратегією розвитку цієї якості є включення
    учнів у процес самоаналізу власної діяльності.

Спонтанність, тобто уміння швидко та адекватно реагувати в нестандартних ситуаціях, розвивається в діяльності, що вимагає творчого підходу, гнучких не стандартних рішень . Така діяльність може бути реалізована як на уроці, так і в позакласній діяльності, особливо на тренінгових заняттях .

  • Позитивне мислення може бути сформоване в процесі становлення основних складових Я - концепції особистості учня: когнітивної, емоційно-оціночної та поведінкової. Позитивне мислення затверджує , насамперед , цінність людини, її достоїнство , умінні здобувати досвід, навіть через помилкові дії, спрямованість на позитивне сприймання реальності і її
    активне перетворення.

  • Креативність - діяльність, що породжує якісно нове, неповторне, оригінальне.

Інноваційний потенціал особистості учня в значній мірі залежить від рівня її життєвої компетентності реалізація компетентностного підходу є важливим напрямком діяльності школи, учителя. При цьому компетентність розглядається як загальна можливість, що базується не тільки на знаннях, але і на досвіді, цінностях, придбаних завдяки навчанню.

Безумовно, формування компетентності особистості є цілеспрямованим процесом, що здійснюється вчителем. При цьому функції самого вчителя істотно міняються : на перший план виходить уміння організувати самостійну пошукову роботу учнів , їхня взаємодія з метою розвитку як мотивації, так і соціальних навичок.

Такі можливості створюють сучасні продуктивні технології навчання, побудовані на основі активних методів і інтерактивних технік організації навчального процесу, за умови реалізації індивідуального підходу і психологічних особливостей учнів.

Сучасні загальноосвітні інноваційні технології спрямовані на збереження здоров'я учнів, як фізичного, так і психологічного, соціального.

Таким чином, проблема формування і розвитку інноваційного потенціалу особистості є складною і багатофакторною.

Використання новітніх освітніх технологій при викладанні хімії як засіб формування інноваційної особистості. розв'язує такі задачі:


  • розробка структури процесу навчання, що дозволяє формувати пріоритет ні компетентності учнів;

  • корегувати навчальний матеріал відповідно до психолого-педагогічних особливостей учнів;

  • формувати в учнів уміння застосовувати отримані знання в життєвих ситуаціях

  • використовувати сучасні загальноосвітні технології, що сприяють збереженню і зміцненню здоров'я учнів.

Для здійснення процесу навчання і реалізації поставлених задач необхідні наступні педагогічні засоби:

Форми навчальних занять - різні види уроків (комбіновані уроки, урок-подорож, урок-конференція, урок-ділова гра, урок-лекція, урок-семінар, урок-бенефіс, урок-аукціон, урок-театралізація, урок-' дослідження, розробка проекту).



  • Форми організації навчальної діяльності фронтальна, індивідуальна, колективна робота (у парах, групах).

  • Методи і прийоми навчання - перцептивні (словесні, наочні), гностичні (проблемно-пошукові, дослідницькі), методи письмового контролю,методи і прийоми формування інтересу до навчання .

Вдало знайдені форми проведення уроків, методи навчання і форми організації навчальної діяльності дозволяють розвивати креативну компетентність і комунікативні якості особистості. Подібне коректування змісту і форм навчання проводиться в кожній темі курсу хімії. Аналізуючи тематичне планування, можна помітити, що основу здійснюваного процесу навчання складає варіативна послідовність організаційних форм навчальних занять , якій властиве природне включення уроків нетрадиційної форми.

За основу побудови уроку необхідно брати класичну структуру комбінованого уроку: опорні знання -> інформація -> оцінка знань і збагачує його різноманітними видами навчальної діяльності, що сприяють з'єднанню фундаментальних і прикладних знань учнів.

Для досягнення поставлених цілей і відповідних задач проектування уроків плануються необхідні кінцеві результати, що повинні бути досягнуті всіма учнями при вивченні даного навчального матеріалу на різних рівнях.

Ці необхідні плановані результати являють собою вимоги до засвоєння навчального матеріалу учнями, що є конкретним вираженням цілей учителя. У залежності від цих цілей і вимог підбираються форми уроків, що включаються у визначений розділ програми. Один з варіантів класифікації використовуваних уроків, що виходить не тільки з планованих результатів навчання, але і зі стадій процесу навчального пізнання (засвоєння нового матеріалу - формування нових знань і умінь, їхнього закріплення і систематизації, контролю й оцінки отриманих результатів).

Кожному типові уроків пропонується наступні форми.



І тип уроків. Уроки формування нових знань.

Форма уроків: уроки-лекції, уроки-подорожі, уроки-конференції, уроки-дослідження, уроки-казки, уроки-інсценівки.



II тип уроків Уроки навчання умінням і навичкам.

Форма уроків: діалоги , уроки-розслідування, уроки ділової і рольової гри, практичні роботи.



III тип уроків. Уроки повторення й узагальнення знань, закріплення умінь.

Форми уроків: інтегровані уроки, уроки-консультації, уроки-конкурси, уроки-семінари, театралізовані уроки, уроки-подорожі, уроки-змагання, урок-аукціон, ігрові уроки (КВК, "Що? Де? Коли ?", "Розумники і розумниці", "Щасливий випадок", "Останній герой").



ІV тип уроків. Уроки перевірки й обліку знань і умінь.

Форма уроків: уроки-вікторини, уроки-конкурси, творчий звіт, суспільний огляд знань, розробка творчих проектів.



V тип уроків. Комбіновані уроки.

Сполучення Всіх перерахованих вище форм уроків, використання їх у системі дозволяє формувати стійкий інтерес до предмета, розвивати креативні і соціальні навички учнів, позитивне мислення і сприяє придбанню ними ведучих компетентностей навчання .

Плануючи форму проведення уроку, його структуру, визначаючи зміст і послідовність прийомів навчання, у першу чергу необхідно враховувати рівень пізнавальної активності і самостійності учнів , їхні психолого-педагогічні особливості.

Власний досвід використання різних форм навчальних занять дозволяє скоригувати вікові групи учнів і різні види діяльності: В7- 8-му класі (І ступінь в засвоєнні ведучих компетентностей ) використовуються такі форми навчальних занять:



  • урок - театралізація;

  • урок - казка;

  • урок - подорож;

  • урок - змагання;

  • урок - конкурс;

  • урок - гра "Пінг-понг "

В 9-му класі(II ступінь):

  • урок конференція;

  • урок - семінар;

  • суспільний огляд знань;

урок - дослідження.
II рівень - інтерпретаційний, продуктивна діяльність, проблемно-пошукова діяльність,.

В 10-му класі (III ступінь):

  • ділова гра;

  • рольова гра;

  • урок - розслідування;

  • регламентована дискусія

II- III рівень - творчий, перенос знань у конкретну ситуацію.

В 11-му класі (ІVступінь):

  • метод проектів;

  • урок - бенефіс;

  • імітаційні ігри, гра - симуляція;

  • педагогічна майстерня;

  • урок - суд.

III рівень - творчий, перенос знань у життєву ситуацію.

На першій ступені учні освоюють уміння і навички репродуктивної діяльності, одержують навички спілкування в парах, групах, усвідомлюють значення знань для рішення практичних задач.

Друга ступінь дозволяє досягти умінь і навичок продуктивної самостійної діяльності, а також розвити комунікативні якості: уміння "говорити і бути зрозумілим ", доказово отстоювати свою думку.

Третя ступінь знайомить учнів із правилами проходження соціальним ролям у досягненні загальних цілей при дослідженні проблеми. Виникаюче в результаті рольової гри цілісне уявлення про проблему служить підставою для загальної дискусії і розуміння її багатогранності.

На четвертій ступені відбувається збільшення не стільки фактичного знання, скільки уміння діяти в різних життєвих ситуаціях. Учні повинні "перевершити себе й обставини, діючи в межах правил" (визначення М.М. Крюкова).

Ці ступені являють собою систему послідовного усвідомлення учнями своїх особистих особливостей, реальних цінностей, формування навичок соціальної взаємодії, переносу фундаментальних знань на конкретну життєву ситуацію формують емоційну стабільність, стресостійкість, рефлективність.

Особливу увагу при конструюванні конкретного уроку необхідно приділяти цілеполаганню, оскільки "хто не знає, у яку гавань він пливе, для того немає побіжного вітру" (Сенека). При доборі вмісту навчального матеріалу керуватись - такими засобами: відповідність навчальної інформації темі, точність, науковість, сучасність, зв'язок з раніше вивченим. Навчальний матеріал потрібно збагачувати історичними даними про відкриття законів, про життя і діяльність вчених. Використовувати додаткову,цікаву, пізнавальну інформацію. Практикувати поглиблене вивчання окремих тем курсу у відповідності з можливостями учнів рівнем когнітивного розвитку.

У своїй роботі необхідно використовувати різні форми організації навчальної діяльності. Індивідуальна робота в найбільшій мірі допомагає врахувати вікові і психологічні особливості кожного учня. Наприклад, при дослідженні властивостей речовин учні звичайно одержують індивідуальні диференційовані завдання що дозволяє здійснювати процес навчання в індивідуальному темпі.

Фронтальні інтерактивні форми навчальної роботи дозволяють забезпечувати одночасне керівництво всіма учнями, активно керувати сприйняттям інформації, систематичним повторенням і закріпленням знань учнями класу.

При використанні колективної роботи клас поділяється на тимчасові групи, для спільного рішення визначеної задачі. Учням пропонується обговорити задачу , намітити шлях рішення , підійти до рішення і, нарешті, представити знайдений спільно результат. Ця форма організації навчальної діяльності дозволяє сформувати навички колективної праці, комунікативні навички, навички адекватної самооцінки і самоконтролю, а також уміння дія) и в різних життєвих ситуаціях, позитивно мислити, формує у учнів позитивну Я-концепцію особистості.

Словесні методи (лекція, розповідь, бесіда)потрібно частіше застосовувати для пояснення нового матеріалу, для введення в тему.

Зробити сприйняття навчального матеріалу більш доступним, значимим допомагають наочні методи навчання: демонстрація експерименту, відео демонстрація, кіно показ, таблиці, ілюстрації, наочні приладдя, макети виробництв.

Практичні методи (проведення експериментальних досвідів, рішення розрахункових задач , виконання вправ) дозволяють формувати в учнів самостійність, культуру праці, удосконалювати прикладні уміння і навички.

Гностичні методи займають ведуче місце на уроках, особливо в старших класах. Дослідницький , проблемно-пошуковий метод є ведучим у конструюванні уроків у 10 -11 класах, лається д тям не готове знання, а формуються навички його самостійного добування і застосування, вчить дітей створювати власний продукт, використовуючи проектну технологію навчання. Проблемне, дослідницьке вивчення матеріалу дозволяє розвити в дітей здатність мислити критично, висувати гіпотези, діяти творчо при досягненні мети , за посовувати знання в різних нестандартних ситуаціях.

Методи письмового контролю і самоконтролю допомагають зробити аналіз успішності навчання,, глибини і міцності знань.

Для стимулювання позитивної мотивації навчання необхідно застосовувати методи формування інтересу до навчання : пізнавальні ігри, цікаві вправи, задачі - казки, кросворди, вікторини, театралізації, використовую художню літературу.

З метою психологічного настроювання хлопців на співробітництво, проводити оцінку настрою за допомогою невеликого тесту " мордочки".

Учням пропонується намалювати посмішку на виданому малюнку:, якщо є бажання співпрацювати з учителем на уроці: ; якщо бажання не має, то намалювати негативну реакцію урок проводжу з урахуванням отриманих даних від учнів.

Дидактичні ігри допомагають підтримувати інтерес до предмета, розвивати мислення., сприяють включенню учня у творчу навчальну діяльність. Навіть пасивні діти додають усі зусилля, щоб не підвести товаришів у групових іграх. У грі учні здобувають нові знання й уміння, розширюють свій кругозір. Розкривається особливе значення дидактичної гри для виховання волі, адекватної самооцінки, спонтанності, позитивного мислення, креативності і соціальної адаптації. Граючи, дитина розкріпачується, зникає його скутість, невпевненість у своїх силах, можливостях.

Хімічні вікторини, кросворди, використовувані на різних уроках, стимулюють жвавий інтерес, активність. Відповідаючи на питання кросворда, вікторини, діти залучають не тільки знання, отримані на уроці, але й особистий досвід, придбаний у побуті при використанні тих або інших хімічних речовин.

Зняти утому на уроці, емоційно настроїти учнів на подальше сприяння навчального матеріалу допомагає: музичне, художнє, літературне оформлення уроку. Зв'язок хімії і літератури - дійсне джерело для реалізації творчих задумів учителя по розвитку пізнавального інтересу учнів і їх емоційної і когнітивної сфери.

Дуже важливу увагу необхідно приділяти в роботі педагога зворотному зв'язку, рефлексії: як діти беруть участь у процесі навчання, прагнути, щоб учні ставали головними діючими особами процесу навчання, оскільки заради них і побудована вся система роботи, на уроках повинен бути дух співробітництва і співтворчості.

Кореляція навчального матеріалу відповідно до психолого-педагогічних особливостей учнів сприяє стійкому ростові коефіцієнта результативності. Уміння учнів застосовувати отримані знання в життєвих ситуаціях допомагають їм адаптуватися в дорослому житті, реально оцінювати свої здібності і можливості, бути успішними.


Література:

1.Інтерактивне навчання на уроках хімії/ упоряд. Г.Мальченко, О. Коретникова – К.: Ред. загальнопед. газ., 2004.-128 с.

2.Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології. – К.: Просвіта; 2000.-368с

3.Хуторской А.В. Практикум по дидактике и современным методикам обучения. – Санкт-Петербург, 2004 – 539с

4.Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів.// Теорія і методика. – К.:Партнер, 1997.

5. Тализіна Н.Ф. Формування пізнавальної діяльності учнів. – К.: Вища школа. 1983.

6. Освітні технології / За ред.. О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001.

7. Інтерактивні технології навчання / За ред.. О. Пометун. – К.: А.С.К., 2003.

8. Різні види нетрадиційних уроків. Дидактика. Навчальний посібник / І.В.Малафіїк – К.: Кондор,2009.

9. Волобуева Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів,- Харків: вид. група «Основа», 2005.

10. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике; обучение на основе исследования, игры и дискуссии –Рига: НПЦ «Эксперимент», 1988.

11.Смирнов Н.К. Здоровье сберегающие технологии – Ростов н/Дону: Феникс, 2007.


 

 






База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка