Вступ. Актуальність дослідження



Скачати 349.85 Kb.
Дата конвертації28.03.2016
Розмір349.85 Kb.


Вступ. Актуальність дослідження

Учитель готується до хорошого уроку все життя.

Така духовна і філософська основа професії і технології

нашого труда: щоб дати учням іскорку знань,

учителю потрібно увібрати ціле море світла.

В. Сухомлинський


Нові реалії життя в Україні, її поступове перетворення на демократичну, соціально орієнтовану країну обумовили глобальні зміни у філософії освіти, визначенні її мети, завдань, методів діяльності. Сьогодні створюється нова школа, де учень повноцінно живе, проектує своє майбутнє, свій шлях, враховуючи власні можливості, ставлячи перед собою завдання самовдосконалення, самовиховання, самоосвіти. При цьому особливого значення набуває креативність особистості, її здатність до творчого нестандартного мислення, вміння ефективно вирішувати складні проблеми власної життєдіяльності.

Концепція сучасної креативної освіти відповідає основним документам, що забезпечують діяльність освітньої галузі: Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини, Національна доктрина розвитку освіти України, закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», державні документи щодо реформування сучасної освіти.

Відомі вчені Г.Айзенк, А.Алейніков, М.Бердяєв, Д.Богоявленська, Л.Виготський, В.Лернер, А.Маслоу, О.Моляко, А.Полякова та інші креативність розглядають як основу, психологічний механізм, що зумовлює творчу активність людини для самоактуалізації та творчої самореалізації в різних видах життєдіяльності. Отже, креативність є характерною ознакою творчої особистості, спроможної реалізовувати свій творчий потенціал за власною ініціативою і з вибором відповідних засобів. Креативність розглядається дослідниками і як передумова для будь-якої творчої діяльності, вмотивованої прагненням індивідуума до самоствердження.[11с. 9]

В системі освіти творчі можливості, закладені у кожній дитині природою, мають бути розвинені та педагогічно скориговані. Школа, а саме вчитель, повинні закласти підгрунтя розвитку творчого потенціалу особистості та визначити сталий напрямок цього процесу. За результатами досліджень психологів можна засвідчити, що більшість школярів не вміє максимально розкрити свій творчий потенціал, проявити ініціативу,аргументовано відстояти свою точку зору, спираючись на власний життєвий досвід, відхилитися від шаблона та проявити фантазію, оригінальність, завзятість. Це може стати причиною зниження самооцінки у дітей, зниження їх самоорганізації, працездатності, творчої активності, індивідуальності, імпровізаційності. Але ж, саме ці риси сприяють самоактуалізації формування творчої зрілості та більш ефективній соціалізації особистості.

Таким чином, креативна освіта повинна відповідати такій організації навчання, виховання і розвитку творчої активності, у якій як педагог, так і учень мають сприятливі умови для самореалізації, прагнуть отримати творчий продукт інтелектуальної діяльності і самостійно створювати новий.

Мета досвіду:


  • Створення оптимальних умов для розвитку творчих здібностей дитини

на уроках української літератури;

  • Створення атмосфери співробітництва, взаємодії вчителя та учня;

  • Розвиток соціальної та громадянської компетентності дитини.

Провідна наукова ідея: впровадження інноваційних технологій на уроках української літератури , з метою створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність, значущість;

вироблення певної сукупності технологій навчання, що сприяють розвитку творчих здібностей, інтересів, умінь і навичок та інших інтелектуальних чинників у сучасних школярів.



Результативність досвіду.

  • Підвищився інтерес до вивчення предмета, збільшилася кількість учнів, що бажають взяти участь у різних конкурсах та змаганнях, поступово намічається тенденція зростання успішності, підвищення проценту якості знань.

Розділ 1. Креативна інноваційна особистість-мета освіти

XXI століття



    1. Технологія сучасного уроку

Основною формою організації навчального процесу в усіх типах шкіл був і залишається урок. Учені-методисти і вчителі-практики шукають відповідь на питання: яким має бути сучасний урок літератури? Які його критерії? Досвід свідчить, що сучасний урок — надзвичайно багатогранний процес педагогічної діяльності. Найголовніше в уроці — єдність форми і змісту, реалізація цілей і завдань . Якість уроку залежить від особистісного підходу до навчального процесу, взаємодії і співпраці вчителя й учнів та інших чинників, що стимулюють навчальну діяльність.

Інноваційні процеси, що охопили сучасну школу, стосуються насамперед уроку, особливо його структури. Цікавою проблемою з цього боку є технологія уроку, що передбачає системний підхід до навчального процесу. Системний підхід охоплює всі основні етапи розробки системи уроків — від постановки цілей і конструювання навчального процесу до перевірки його ефективності. За умов системного підходу до навчальної діяльності технологію уроку слід розглядати як "систематичне і послідовне втілення на практиці попередньо спроектованого навчально-виховного процесу". З огляду на те, що кожен урок є елементом педагогічної системи, його технологія є складовою частиною загальної педагогічної технології, під якою розуміють систему дій, що підвищують ефективність навчання.[ 2, с.3]

Технологічний підхід до уроку дає можливість конструювати такий навчальний процес, який би відповідав змісту, меті і навчальним цілям, що ставить перед собою й учнями учитель. Термін "технологія" з давньогрецької означає "наука про майстерність". Розробка технології уроку розкриває творчі можливості вчителя української літератури і передбачає: 1) постановку мети; 2) визначення змісту; 3) оптимальний вибір організаційних форм, методів і засобів навчання; 4) розробку структури і змісту уроку, спрямованих на ефективне розв'язання дидактичних завдань. Складові технології уроку можна показати такою схемою:



Центральною фігурою, звичайно, є учитель. Саме від його професійної підготовки, кваліфікаційного рівня залежить організація навчального процесу, ефективність кожного уроку. Технологічний підхід до уроку забезпечує системний спосіб його організації, спрямований на оптимальну побудову і реалізацію навчально-виховних цілей на діяльнісному підході, що сприяє інтенсифікації навчання, генералізації знань, умінь і навичок з метою їх використання у подальшій навчальній і практичній діяльності.

Технологія сучасного уроку є необхідною ланкою схеми учень — технологія — учитель, за якої вчитель стає педагогом-технологом (майстром педагогічної справи), а учень стає активним учасником процесу навчання. На думку вчених, педагогічна майстерність учителя розвивається через фундаментальні знання з фаху, високу загальну культуру й ґрунтовну дидактичну (лінгводидактичну) компетентність. [6, с.203]

Ефективною формою технологічного підходу до уроку української літератури є моделювання навчального процесу. На відміну від традиційних поурочних розробок, зорієнтованих тільки на учителя, технологічне моделювання уроку проектує навчально-пізнавальну діяльність самого учня і забезпечує високу стабільність мовних знань та мовленнєвих умінь і навичок.

Нові підходи до технології уроку створюють сприятливі умови для розвитку творчості учнів, формування мовної особистості.





    1. Основні ознаки сучасного уроку

Ознака перша. Розвиток критичного мислення учнів

Чомусь ми вважаємо, що поінформувати учнів — найголовніше завдання вчителя. Тому й у меті уроку перша позиція знаннєва: навчити учнів, дати знання, формувати знання, інформувати школярів.

А тепер пригадайте, яку мету ставить перед собою героїня фільму "Іронія долі" — вчителька російської мови та літератури Надя: "Я хочу навчити своїх учнів мислити. Щоб про все у них була власна думка". То що ж головніше — "дати знання" чи "навчити мислити"? Гадаю, ви погодитесь зі мною, що Надіна вчительська позиція сьогодні сприймається надзвичайно сучасно. Перед школою стоїть завдання виховати мислячу людину, здатну критично оцінювати події, явища, приймати самостійні виважені рішення.

Ознака друга. Особистісно зорієнтоване навчання

Важливою ознакою сучасного уроку є врахування особистісних інтересів, досвіду, побажань, думок, переконань, внутрішнього стану учнів.

Ще один важливий аспект особистісно зорієнтованого навчання — це проведення занять з урахуванням індивідуально-психічних особливостей учнів. На сучасному уроці вчитель обов'язково враховує те, що кожен учень має свій, індивідуальний стиль навчання (візуальний, слуховий, кінестетичний). Тому, якщо вчитель на уроці пропонує учням бесіду, лекцію або розповідь, виграють лише ті учні, які мають слуховий стиль навчання. Для візуалів обов'язково потрібна наочність (графіки, схеми, презентації тощо). [1, с. 17]

Ознака третя. Проблемне навчання

"Жити — значить мати проблеми, вирішувати їх — означає рости інтелектуально", — справедливо вважав Конфуцій.

Розв'язанняпроблем на уроках створює умови для творчого оволодіння учнями знань, сприяє розвитку їхніх розумових здібностей, має надзвичайно велике виховне значення, вчить розв'язувати життєві проблеми. Проблемність — це одна із найважливіших ознак сучасного уроку . Тому у педагогічній скарбничці вчителя має обов'язково бути технологія проблемного навчання. [ 6,с. 273]

Ознака четверта. Ігрові технології

Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, що виступають як засіб спонукання, стимулювання до навчальної діяльності.

Ознакою сучасного уроку є активне використання вчителем ігрових моделей навчання на нетрадиційних уроках, оскільки гра — надзвичайно ефективний засіб активізації пізнавальної діяльності учнів.

Ознака пʹята. Інтерактивне навчання

Уроки, на яких учитель є єдиним джерелом знань, сьогодні характеризуються як традиційні. Ознакою сучасності уроку є активнее використання методів інтерактивного навчання, суть якого полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці, коли вчитель і учні — рівноправні суб'єкти навчання.[6, с.262]

Найчастіше вчитель-словесник використовує технології групового (кооперативного) навчання: робота в малих групах, робота в парах, ротаційні трійки, "Два —чотири — всі разом", "Карусель", "Акваріум".

Поширеним явищем на сучасному уроці є використання фронтальних технологій інтерактивного навчання, які передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Це — обговорення проблеми у загальному колі, "Мікрофон", "Незакінчене речення", "Мозковий штурм", "Навчаючи — вчуся", "Дерево рішень" та ін.

Отже, учитель, який має досвід використання інтерактивних технологій, як правило, проводить сучасні цікаві уроки , які завжди знаходять відгук у школярів.
Ознака шоста. Інформаційні технології та мультимедійні засоби навчання

Сьогодні використання на уроці комп'ютера, телевізора, відео стало звичною справою. Багато програмних педагогічних засобів дозволяють "осучаснити" урок. Проте відеофрагменти художніх та навчальних фільмів, передач, які використовує вчитель на уроці, не повинні носити лише ілюстративний характер. Найкраще поєднувати сучасні мультимедійні засоби із новітніми педагогічними технологіями. [16. с. 3]





    1. Інтерактивні технології навчання та їх класифікація


Інтерактивна форма навчанняinter (взаємний), act (діяти). Процес навчання здійснюється в умовах постійної активної взаємодії всіх учнів. Учитель та учень являються рівноправними суб'єктами навчання. Виключається домінування будь-якого учасника навчального процесу, конкретної ідеї. Вчить гуманному, демократичному підходу. [ 2, с.73]

За даними американських вчених:

  • під час лекції учень засвоює всього лиш 5% матеріалу,

  • під час читання – 10%,

  • роботи з відео/аудіоматеріалами – 20%,

  • під час демонстрації – 30%,

  • під час дискусії – 50%,

  • під час практики – 75%,

  • коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання – 90%.

Висновок: відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають на рівень (в 5-10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні
Інформаційні ІМН

Це способи діалогічної взаємодії учасників навчання з метою обміну матеріальними або духовними цінностями:

«Моє ім'я». Учасники називають своє ім'я, пригадуючи цікаву, кумедну, яскраву історію, пов'язану з ним. Така інформація дає змогу запам'ятати ім'я кожного учасника. Якщо в групі більше 30 осіб, спочатку знайомляться в підгрупах, а потім — з учасниками інших підгруп.

«Перше знайомство». Учасники працюють у парах. Перш ніж назвати своє ім'я, слухачам пропонується подивитися один на одного і всміхнутися.

«Хвилина мого життя». Учасники записують щось цікаве, дивовижне, що відбулося в їхньому житті. Викладач збирає описи, формує сторінку «Хвилина мого життя». Наступне заняття починає із цієї сторінки. Отримана інформація прискорює знайомство в групі, дає змогу запам'ятати ім'я кожного.

«Паперові літаки». Слухачі записують своє ім'я та номер телефону. Запускають «паперові літаки». Учасники вибирають один «літак» і знаходять його господаря. Цей учасник може бути партнером для роботи в парі.

«Іменні жетони». Учасники готують особисті жетони за допомогою підготовленого викладачем матеріалу (папір, клей, ножиці, стрічки тощо). На жетонах пропонується подати характерологічну інформацію (професійне спрямування чи особистісні уподобання).

«Мандруємо разом». Слухачам дається нитка. Кожен учасник по черзі «подорожує» пальцями вгору і вниз, називаючи своє ім'я і розповідаючи щось цікаве про себе. «Мандри» припиняються тоді, коли всі учасники назвуть себе і розкажуть цікаву історію з власного життя.

«Велике коло». Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

«Мікрофон». Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний “мікрофон”. Тому інші учні не можуть говорити, кричати з місця, оскільки право говорити має тільки той, у кого "символічний" мікрофон.
Пізнавальні ІМН

Це способи пізнавальної взаємодії (діалогу) учасників з метою отримання нових знань, їх систематизації, творчого вдосконалення професійних умінь і навичок:



Ділова гра — це форма відтворення предметного і соціального змісту, професійної діяльності спеціаліста, моделювання відносин, характерних для цієї діяльності як цілого. У грі за допомогою знакових засобів (мова, мовлення, графіки, таблиці, документи) відтворюється професійна обстановка, подібна за сутнісними характеристиками до реальної.

Робота в парах

Один із варіантів проведення:



  • поставте учням питання для дискусії або гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, дайте учням небагато часу для того, щоб продумати можливі відповіді або рішення самостійно;

  • об'єднайте учнів у пари, визначте, хто з пари починатиме висловлюватись, І попросіть їх обговорити свої ідеї одне з одним. Краще зразу визначити час на висловлювання кожного з учасників пари і спільне обговорення. Це допоможе учням від початку звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди щодо відповіді або рішення.

Кожна пара обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом. «Мозковий штурм» — це ефективний та добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення, що широко використовується. Він спонукає виявляти свою уяву та творчість шляхом вираження думок усіх учасників, допомагає знаходити декілька рішень щодо конкретної проблеми.
Правила проведення "мозкового штурму»,

які можна запропонувати учням:

  1. Під час «висування ідей» не пропускайте жодної. Якщо ви будете судити про ідеї та оцінювати їх під час висловлювань, учасники зосередять більше уваги на захисті своїх Ідей, ніж на спробах запропонувати нові та більш досконалі.

  2. Необхідно заохочувати всіх до висловлення якомога більшої кількості Ідей. Кількість ідей слід заохочувати. Врешті-решт, кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники мають змогу дати політ уяві.

  3. Спонукайте всіх учасників розвивати або змінювати ідеї інших. Об'єднання або зміна раніше висунутих ідей часто спричинює висунення нових, що перевершують попередні.

  4. У класі можна повісити такий плакат:

  • Кажіть усе, що спаде вам на думку.

  • Не обговорюйте і не критикуйте висловлювань інших.

  • Можна повторювати ідеї, запропоновані кимсь іншим.

  • Розширення запропонованої ідеї заохочується.


Метод ПРЕС слід використовувати тоді, коли виникають суперечливі питання та під час проведення вправ, у яких треба зайняти визначену позицію з обговорюваної проблеми.

Метацей метод дає учням змогу під час уроків вибирати аргументи або висловлювати свою думку з дискусійного питання. Метод допомагає учням пояснити свої думки та сформулювати їх у виразній і стислій формі.

Розігрування ситуації за ролями (програвання сценки). Рольова гра імітує реальність призначення ролей, які вам дісталися, та дає змогу діяти "як насправді". Ви можете розігрувати свої ситуації, в яких ви вже побували. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття. В ході рольової гри учасники «розігрують у ролях» певну проблему або ситуацію.

«Мікрофон». Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний “мікрофон”. Тому інші учні не можуть говорити, кричати з місця, оскільки право говорити має тільки той, у кого "символічний" мікрофон.

Робота в парах вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, вивести підсумок уроку, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.

Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: “спікер” – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), “секретар” (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), “посередник” (стежить за часом, заохочує групу до роботи), “доповідач” (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).

Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.



Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення типу “можна зробити такий висновок…”, “я зрозумів, що…”

Регулятивні ІМН

Регулятивні ІМН — це способи, завдяки яким встановлюються та приймаються певні правила діалогічної взаємодії учасників навчання. Наведемо деякі ідеї, зокрема:

«Виробимо правила». Перед заняттям слухачі формулюють і записують правила, якими керуються упродовж навчання. Ці правила можуть доповнюватися, змінюватися. Формулюючи їх, бажано уникати негативних тверджень:

  • правило піднятої руки;

  • говорити першим;

  • право на помилку тощо.

«Рахуймо разом». Слухачам пропонується розрахуватися на кількість учасників, але так, щоб жодного разу не повторювалося одне й те саме число. Розрахунок здійснюється доти, доки учасники не вироблять власні правила розрахунку.

Мотиваційні ІМН

Це способи діалогічної взаємодії учасників навчального процесу, за допомогою яких кожен визначає власну позицію у ставленні до способів діяльності групи, окремих учасників, викладача, самого себе:

«Мої очікування». Слухачі на мотиваційному етапі заняття (або на діагностичному етапі курсового навчання) визначаються за такими напрямами:

Я очікую від себе...

.. .від колег...

...від викладача...

Пропонується висловити очікування на початку і в кінці заняття.

«Лист до самого себе». Слухачі пишуть лист самі до себе, у якому перелічують усе, що вони мають намір зробити за результатами заняття. Лист кладуть у конверт, адресований собі. Через чотири-шість тижнів після заняття лист надсилають. Це буде ввічливе нагадування самому собі від себе учасника.



«Самооцінка». Учасники класифікують позитивне-негативне в організації та проведенні заняття. Наступне заняття бажано розпочати з коментаря щодо покращення роботи (відповідно до названих слухачами недоліків).

Розділ ІІ. Шляхи формування креативної особистості на уроках української літератури



    1. Структура і методика проведення інтерактивного уроку

Реалізація інноваційного підходу до навчання учнів дозволяє підняти на якісно новий рівень педагогічний процес, підвищити рівень навчальних досягнень, забезпечує психолого - емоційну комфортність і подальшу соціальну адаптованість школярів, готовність реалізувати особисті якості в індивідуальній чи колективній діяльності (в системі «учитель - учень», «учень - учень»). [ 3, с.2]

Технологія досвіду містить у собі арсенал різнонаправлених форм, методів традиційної та інноваційної діяльності вчителя та учнів на уроці і в позаурочний час. Особливо цінним є творчий підхід до створення системи роботи на різних етапах уроку в залежності від його типу та навчального матеріалу.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мислення та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів у великій мірі залежить від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається з таких елементів:

- організаційний момент;

- актуалізація попередньо засвоєних знань;

- мотивація навчальної діяльності;

- оголошення представлення теми та очікування навчальних результатів;

- засвоєння нового матеріалу; інтерактивна вправа – центральна частина заняття;

- підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку. [ 14, с. 8]

Розглянемо кожен з цих елементів ґрунтовніше, аналізуючи його методику відтворення в рамках української літератури.



Організаційний момент

У педагогічній практиці часто можна спостерігати, що вчитель довго не може заспокоїти учнів, коли почався урок. Причин подібної ситуації декілька, серед них: об’єктивні – психологічні особливості дітей і суб’єктивні – у дітей досконало не сформовані такі якості особистості, як організованість і дисциплінованість.

Щоб уникнути таких ситуацій, науковці радять:

а) систематично удосконалювати організаційні вміння;

б) перед кожним уроком психологічно налаштовувати школярів на роботу, відволікати від попередніх вражень;

в) постійно виховувати зібраність, прагненням до порядку та дисципліни у навчанні, до самоорганізованості.

Вчитель різними методами і прийомами може впливати на організацію класу до уроку:

- розв’язування кросворду на перерві, пов’язаного з темою уроку;

- зачитування уривку оповідання і зупинка на найцікавішому місці, а продовження зробити на уроці і т. ін.

Організаційний етап кожного уроку покликаний створювати атмосферу довіри та доброзичливості, забезпечити нормальну зовнішню обстановку

для роботи та психологічний настрій учнів на нормальну роботу.

То як же можна почати урок? Пропоную декілька варіантів початку уроку, які використовую у своїй практиці:



  1. Традиційне вітання. Не забудьте про оптимізуючу модель.

  2. Поетичне вітання. Почніть урок віршованими рядками. Наприклад:

А) А тепер за парту

Всі сідайте рівно.

І до роботи візьмемось сумлінно.
Б) Уже дзвінок нам дав сигнал:

Працювати час настав.

Тож і ми часу не гаймо .

Роботу швидше починаймо.
В) Нумо, діти, підведіться!

Всі приємно посміхніться.

Продзвенів уже дзвінок,

Починаємо урок!

Доберіть поезію, яка створить позитивний настрій, розкриє учням красу слова.



Із слова починається людина,

Із мови починається мій рід.

Моя ласкава, мамина, єдина –

Щебече соловейком на весь світ.

Н.Рій

Ще більший ефект матиме епіграф до уроку,записаний на дошці та прочитаний вчителем або учнями.



  1. Музичне вітання. Ніяких слів, тільки музика, яка налаштує на урок, буде перекликатися з темою. Вчитель може використати мелодії українських народних пісень, класичну музику, навіть сучасну популярну музику. Так, наприклад, на початку теми "Просторічні слова, жаргонізми, професійні слова" не завадить послухати і Вєрку Сердючку. А ось спів солов'я налаштує на вивчення оповідання "Соловей"К.Малицької у 5 класі.

  2. "Малюнкове вітання". Використовую для цього смайлики. Є декілька варіантів такого вітання:

  • Прикріпляю на дошці смайл "Радість" і бажаю всім учням гарного настрою, легкого засвоєння теми.


Актуалізація попередньо засвоєних знань
Це етап уроку, на якому відтворюються знання, вміння або життєвий досвід учнів, необхідні для опанування нового матеріалу. Це дає вчителю можливість оцінити, на якому рівні перебувають учні, наскільки вони готові до сприйняття нової інформації. Тобто цей етап можна назвати підготовчим.
За часом він має бути нетривалим. Актуалізувати опорні знання може й сам учитель, або можна звернутися до тексту підручника, довідника, схеми тощо; використати бесіду, методи «Мозковий штурм», «Асоціювання», диктанти, короткі самостійні роботи тощо

Урок української літератури в 11 класі

Тема уроку. «Остап Вишня. «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Сом». Оптимізм, любов до природи, м'який гумор як ознаки індивідуального почерку письменника»

ІІ. Актуалізація опорних знань

Акродиктант

Підкресливши у відповідях останні літери, прочитай улюблене заняття Остапа Вишні.


        1. Виберіть з – поміж зазначених творів Остапа Вишні «мисливську» усмішку: «Чукрен», «Вальдшнеп», «Дідів прогноз»).

        2. Справжнє прізвище Остапа Вишні.

        3. Річка, де водяться гігантські соми.

        4. Назва щоденника, який Остап Вишня вів під час заслання.

        5. Знаменитий мисливець і рибалка, про якого згадує дід Панас («Сом»).

        6. Перший твір Остапа Вишні, написаний після заслання.

        7. Публіцистичний жанр, яким дебютував Остап Вишня.

        8. Порода мисливського собаки. Якого проковтнув сом.

        9. Приховувана насмішка, засіб творення комічного.

Відповідь: полювання.
Мотивація. Мета цього стану – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає можливість учням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший вчитель і зовсім інші завдання розвитку в особистості. Отже, суб’єкт навчання може бути максимально налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість. Усвідомлювати, що і навіщо він зараз робитиме. [6, с.187]

Урок української літератури у 8 класі

Тема «Поезія Л.Українки «Давня весна»: нескореність людської душі й любов до життя»

Мотиваційний етап.


      1. З'ясування емоційної готовності учнів до уроку

Учитель. Добрий день. Перед тим, як ми будемо пізнавати чарівний світ поетичного слова, виконаємо одне завдання. Візьміть, будь ласка. Аркуші паперу і напишіть своєму однокласникові про його, на вашу думку, найліпші якості.

(Учні записують свої думки, по черзі зачитують написане і передають товаришу).



      1. Мотивація навчальної діяльності (постановка проблемного питання уроку

Учитель. Щиро дякую, діти. Кожний з вас володіє одною з найвагоміших якостей – вмінням вбачати і цінувати один в одному найкраще.

  • А які ще якості, на вашу думку, потрібні, щоб навчитися жити?

  • Чи потрібно, щоб бути сильним, вміти любити життя?

На це запитання допоможе нам дати відповідь робота над темою сьогоднішнього уроку.

Оголошення, представлення теми, мети уроку. цілевизначення

Мета – забезпечити розуміння змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель. Часто буває доцільно долучити до визначення опублікування результатів усіх учнів. Отже, вони теж повинні розуміти, для чого вони прийшли на урок, до чого їм треба прагнути і як будуть перевірятись їхні досягнення. Еталоном є ситуація, коли після уроку учень не тільки знає, розуміє, чого він досяг, а й чого він хотів би, мав би досягти на наступному уроці, чого він взагалі хоче від вивчення літератури для свого життя.


Урок української літератури в 10 класі

Тема уроку «Повість О.Кобилянської «Земля». Проблематика, психологізм і символізм твору

Оголошення, представлення теми, мети уроку. Цілевизначення

Слово вчителя

Тема землі й людини висвітлена як в українській. Тк і в зарубіжній літературі у творах І.С.Нечуя – Левицького «Кайдашева сім'я», Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», І.Карпенка – Карого «Хазяїн»; А.чехова «Мужики», О.Бальзака «Селяни» тощо.

Інсценізація уривка

Заходить парубок.


  • І що я без землі? Людський попихач… Наймит…Без землі нема волі… Земля тебе годує…земля хазяїном робить… А без землі усе пропало…і моя надія пропала…

Заходить мати боса, зажурена.

  • Що, сину?

  • Пропала земля!

  • Як пропала?

  • Кажуть: суд одсудив.

  • Краще б мені, сину, в домовині лежати, ніжд таку звістку чути!

Учитель. З якого твору цей уривок?

(Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)

Отже, ми ще раз переконалися в тому, що земля відігравала важливу роль у житті людей. Крім вище згаданих творів, до цієї теми звернулася й письменниця Буковини Ольга Кобилянська.

Засвоєння нового матеріалу

Мета цього елементу, етапу уроку – дати учням достатньо інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або наочності. Для економії часу на уроці і для досягнення максимального ефекту уроку можна подавати інформацію для попереднього домашнього вивчення. Ця частина уроку займає близько 10-15% часу.



Інтерактивна вправа – центральна частина заняття.

Їх метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина уроку має займати близько 50-60% часу на уроці. Нацьому етапі можна використовувати такі методи, як: евристична бесіда, гранування, рольова гра, інтерв'ю з письменником, аналіз, повільне читання, робота в групах, коло думок тощо. (Див. додаток № )


Підбиття підсумків уроку

Вчителю варто задуматись над тим, що підбиття підсумків уроку – це дуже важливий етап інтерактивного заняття. Саме тоді пояснюється зміст проробленого; підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєні, і встановлюють зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, знадобиться їм у майбутньому.

Функції підсумкового етапу уроку:

- прояснити зміст опрацьованого;

- порівняти реальні результати з очікуваними;

- проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;

- зробити висновки;

- закріпити чи відкорегувати засвоєння;

- намітити нові теми для обміркування;

- установити зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;

- скласти план подальших днів.

Під підсумками уроку мається на увазі процес, зворотний інструктажу. Іншим терміном для цього стану є “рефлексія” – здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із діями та вчинками інших людей. Мета рефлексії: згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності – її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримати результати.[ 2, с. 40-41]. Рефлексія не повинна бути лише вербальною – це можуть бути малюнки, схеми, графіки.



Рефлексія

Учащимся предлагается высказаться одним предложением, выбрав начало фразы из рефлексивного экрана:



  • Сьогодні я дізнався…

  • Було цікаво…

  • Було важко…

  • Я зрозумів, що…

  • Тепер я можу…

  • Я навчився…

  • Мене здивувало…



    1. . Проведення нестандартних уроків-шлях до розвитку креативності учнів.

Держава стоїть на порозі переходу від індустріального до постіндустріального суспільства, а тому вимоги, потреби людини у ньому змінилися. Тож бачимо, що, суспільство Епохи інформації вимагає від людини :



  1. певних умінь, які можна застосувати за будь – яких обставин;

  2. уміння мислити, а не накопичувати певну суму знань і поглядів;

  3. не вузьких знань, а загального підходу до вирішення питань;

  4. комунікабельності – уміння працювати у злагоді з іншими і спільно доходити мети.

Саме тому ми усвідомили необхідність застосування під час викладання таких форм і методів, які б збуджували творчість учнів, створювали атмосферу розкутості, емоційного піднесення.[ 6,с.169]

У практиці навчання почали з’являтися театралізовані вистави, рольові ігри, турніри змагання тощо. Такі уроки через свою незвичність наприкінці 80-х рр.

XX ст. отримали назву нестандартних, або нетрадиційних.

Сьогодні нестандартні (нетрадиційні уроки) є звичною ознакою будь – якої школи. С. В. Кульневич та Т. П. Лакоценіна виділяють такі групи нестандартних уроків :



  1. Уроки зі зміненим способом організації (лекції, захист ідей, урок взаємоконтролю).

  2. Уроки, пов’язані з фантазією (урок – казка, театралізований урок).

  3. Уроки, що імітують які не – будь види діяльності (урок – екскурсія, урок – експедиція).

  4. Уроки з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК).

  5. Уроки з трансформацією стандартних способів організації (семінар, залік, урок моделювання).

  6. Уроки з оригінальною організацією (урок взаємонавчання, урок – монолог).

  7. Уроки – аналогії певних дій (урок – суд, урок – аукціон).

  8. Уроки – аналогії з відомими формами й методами діяльності (урок – диспут, урок – дослідження).

Для більшості нестандартних уроків, як правило характерні : колективні способи роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація пізнавальної діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; зміна ролі вчителя; нестандартні підходи до оцінювання та ін.

Все це є актуальним, оскільки в підлітковому віці спостерігаються потреба у створенні власного світогляду, прагнення до дорослості, бурхливий розвиток фантазії та уяви, спрямованість на самоствердження в суспільстві. З огляду на це найбільш продуктивними у цьому віці є нестандартні уроки, які залучають підлітка до діяльного розв’язання завдань і проблем, ставлять його в позицію причетності до подій. Адже відомий педагог А. Макаренко стверджував : «Яка дитина в грі, така вона здебільшого буде в праці». Тому майбутній діяч виховується насамперед у грі, зокрема на нестандартних уроках під час повторення, вивчення та закріплення нового навчального матеріалу.

До нестандартних уроків готуємося заздалегідь. Передусім вибираємо найбільш активних, ініціативних, добре підготовлених з теми учнів (якщо це нова тема, то даємо їм опрацювати матеріал самостійно, при цьому надаємо консультації); розтлумачуємо їхні обов’язки, можливо, спочатку на власному прикладі демонструємо ймовірний підхід до важкої ролі та забезпечуємо діалог виконавця з класом.

Нестандартний урок є одним з останніх етапів навчального циклу, так би мовити, верхівкою айсберга, оскільки основна навчальна діяльність відбувається на стадії підготовки до нього.

Наведу конкретні приклади.

1.Уроки-змагання

Мета уроку - закріплення умінь розв'язувати задачі різних типів. Заздалегідь формуються команди і журі. Журі підбирає завдання, готує обладнання для постановки експериментальних завдань і матеріал для коротких повідомлень по темі. Починається урок з одного такого повідомлення (робить член журі); потім - розминка (рішення командами якісних завдань; демонструється досвід - потрібно його пояснити), далі - конкурс капітанів (рішення експериментальних завдань); в цей час прослуховується ще одне оповідання. Потім - конкурс команд: самостійне, «на час» рішення задач. Завершується урок підбиттям підсумків та оголошенням команди переможниці.



2. Уроки на зразок ділової чи рольової гри передбачають розподіл учнів на невеликі групи, кожна з яких виконує окреме завдання. Така співпраця сприяє формуванню позитивної мотивації навчання, розвитку відповідальності, взаємопідтримки. Групова діяльність задовольняє природну потребу дитини в спілкуванні. Відбувається взаємозбагачення учнів шляхом обміну інформацією і цінностями, формуються комунікативні навички.[ 15, с.8]

3. Інтегровані або бінарні уроки мають ту особливість, що на них максимальною мірою можна реалізувати міжпредметні зв'язки. Найбільша складність у їх проведенні — це компонування змісту, розробка структури уроку, визначення важливості того чи іншого аспекту у змісті уроку. Урок може бути проведений у формі конференції, семінару, "симпозіуму", лекції, бесіди чи звичайного комбінованого уроку. Завдання інтегрування — створити повне уявлення про об'єкт вивчення, сформувати систему знань в учнів. Проводяться такі уроки 2-3 рази на півріччя, їх проведенню передує серйозна підготовка.

4. Урок – семінар. Цей різновид повторювально - узагальнюючого уроку втілює в собі ідею співпраці вчителя й учнів, стимулює самоосвіту школярів, сприяє глибокому узагальненю матуріалу, формує комунікативні вміння, виробляє навички спілкування з аудиторією за допомогою невербальних засобів (міміка, жести). Найдоцільніше семінарські заняття проводити в старшій ланці середньох школи (9 – 11 кл.).

Найбільш ефективна на наш погляд технологія такого уроку – робота в малих групах. Орієнтовно за тиждень оголошуємо тему заняття, тематику доповідей, ознайомлюємо з літературою. Загальну тему членуємо на кілька часткових підтем, відповідно клас ділемо на підгрупи і призначаємо основних доповідачей, які писатимуть реферати.

Перед оголошенням теми і мети уроку доречно з`ясувати етимологію, лексичне значення слова семінар (походить з латинської мови, означає практичні заняття у групах). Перший доповідач (5 – 7 хв) у формі вільних висловлювань (текст реферату не читається, використовується план, окремі тези) ознайомлює учнівську аудиторію з першим питанням загальної теми, пропонує класу окремі завдання для колективного виконання, ілюструє доповідь яскравими зразками за допомогою різноманітних засобів навчання. Завершивши усне повідомлення, доповідач відповідає на поставлені запитання з теми виступу.

Семінар завершуємо обговоренням доповідей і підсумком учителя. Оцінки виставляємо за зміст доповіді та вміння її виголосити, за грамотність письмового оформлення, зміст самостійно – розроблених карток та правильність їх мовного оформлення, участь у роботі семінару. На заняття відводится 2 навчальні години.



  1. Урок у формі дидактичної гри. Відомий психолог Д. Ельконін чітко висловився на предмет того, що гра – це форма творчості, природна потреба організму. Неемоційне і «серйозне» навчання здатне пригнічувати природу дитини. Нові підходи до навчання мови слід пошукати тут у резерві навчальної гри, яка здатна активізувати діяльність, підвищити інтерес до предмета і, що важливо, стимулювати різні види спілкування, розвивати мовлення. Гра як окремий навчальний прийом трансформувалась в оригінальні уроки у формі дидактичної гри (подорожі, казки, екскурсії, турнірів та ін.). пропонуємо своє бачення технології таких уроків. (див. додаток № ).

Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням, викликають у них творчий інтерес. Думки педагогів щодо таких уроків різні. Одні вбачають в них прогрес педагогічної думки, важливий шлях демократизації освіти; інші - небезпечне порушення педагогічних принципів, відступом педагогів під натиском лінивих учнів, які не хочуть і не вміють серйозно трудитися.

Отже, нестандартний урок як педагогічна інновація — це результат модифікації й удосконалення традиційного уроку шляхом внесення змін у його структурну побудову, методичне орієнтування, форму взаємодії учителя й учнів, що сприяє підвищенню пізнавальної активності і самостійності учнів, посиленню їхньої суб'єктної позиції в навчальному процесі.



Висновки

Духовне оновлення нашої держави, процес демократизації суспільства передбачають створення сприятливих умов для утвердження атмосфери творчості, багатогранного розвитку особистості, її обдарованості. Завдання щодо виховання людей із високим творчим потенціалом постає не лише як актуальна проблема сучасної педагогічної науки та практики, але і як соціальна необхідність.[ 10. с. 2]

Життя доводить, що в складних умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та рішень). Це людина, „яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, вмінням бачити за межі того, що бачать сучасники і бачили попередники”.

У наш час спостерігається зростання інтересу до процесу творчості. Якщо в деяких психічних процесах людині допомагають складні механізми (комп’ютери, сканери, обчислювані машини), то творчість не може бути формалізована і обмежена певною програмою дій, не може бути механічною.

Пріоритетним завданням навчально-виховного процесу в сучасній школі є всебічний розвиток школярів, зокрема творчих здібностей особистості.

У сучасних умовах гуманізації й демократизації навчального процесу як ніколи актуальні дидактичні заповіді В.Сухомлинського. У книзі „ Сто порад учителю” він писав: „Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...” Вважаю, що завдання вчителя – допомогти учневі знайти себе в житті; пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, бо закладене там природою.

Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.

Список використаної літератури

1. Аналіз уроку в системі особистісно зорієнтованого навчання. Підготовлено за виданням: Методична служба-школі/Укладачі: Ю.В. Буган, О.В. Козловська, Г.Г. Свінних, В.І. Уруський.- Тернопіль: Астон, 2003//Завуч.-2005.-№6(228).-с.17-19.

2. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій/Автор-укладач Н.П. Наволокова.- Х.: Вид. група «Основа», 2011.-176с.- (Серія «Золота педагогічна скарбниця»).

3. Грибан Г.В. Інноваційні підходи щодо вивчення української мови в загальноосвітній школі . http://www.zippo.net.ua/index.

4. Методичний порадник: форми і методи навчання/Автор-укладач Б.О.Житник.-Х.: Вид. група «Основа», 2005.- 128 с.

5. Могила М. Система інноваційних методів як засіб реалізації диференційованого навчання/М.Могила//Дивослово.-2003.-№8.-с.13-16.

6. Настільна книга педагога. Посібник для тих, хто хоче бути вчителем-майстром?/Упорядники: Андрєєва В.М., Григораш В.В. .- Х.: Вид. група «Основа», 2009.-352с.

7. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Наук.-метод. посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. – К.: АСК., 2006.

8. Творчо-дослідницькі та інтерактивні технології навчання на уроках української словесності. Метод. посібник / Д. Семчук. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2007.

9. Освітні технології. / За ред. О.М.Пєхоти. – К. – 2002.

10. Соснова К. Розвиток комунікативних здібностей учнів на уроках мови/К. Соснова//Дивослово-2012.-№7.-с.2-6.

11. Терьохіна Н.С. Креативна особистість учня і художній текст: шлях взаємодії /Н.С. Терьохіна//Вивчаємо українську мову та літературу.-2008.-№4(80).- с. 9-6

12. Фасоля А.М. Особистісно-зорієнтоване навчання: дидактичний аспект // Українська мова і література. – 2003. - №48.

13. Фасоля А. Особистісно-зорієнтоване навчання: цілепокладання, рефлексія, оцінка // Українська мова і література в школі. – 2004. - № 7.

14. Фасоля А.М. Урок в умовах особистісно-зорієнтованого навчання // Українська мова і література. – 2003. - №46.

15. Хомуха О.А . Ігрові форми навчання як засіб розвитку творчої особистості/О.Хомуха//Вивчаємо українську мову та літературу.-2008.-№31(179).-с.8-15



16. ХроменкоІ.А. Вісім ознак сучасного уроку світової літератури. http://lit1.blogspot.com/2012/03/blog-post

Додатки


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка