Вступ актуальність досліджуваної проблеми



Сторінка1/7
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7

Для заказа доставки данной работы воспользуйтесь поиском на сайте по ссылке: http://www.mydisser.com/search.html


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”


На правах рукопису

МАКОВЕЦЬКА Наталія Валеріївна

УДК: 371.134.001:373.2
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ

ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ

ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У СФЕРІ ОСВІТНЬО-ОЗДОРОВЛЮВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти
Дисертація

на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук


Науковий консультант

Конох Анатолій Петрович

доктор педагогічних наук, професор


Запоріжжя - 2012

ЗМІСТ


Для заказа доставки данной работы воспользуйтесь поиском на сайте по ссылке: http://www.mydisser.com/search.html 1

ВСТУП

Актуальність досліджуваної проблеми. У сучасних умовах розвитку неперервної освіти, реалізації ідей Болонського процесу вагомого значення набуває теоретичне й експериментальне обґрунтування організації навчального процесу в системі післядипломної педагогічної освіти. У цьому контексті необхідність урахування специфіки трансформації професійних функцій працівників дошкільних навчальних закладів в умовах сучасного суспільства детермінується потребами в інформатизації, розширенні можливостей для організації інноваційної діяльності, що вимагає створення відповідних педагогічних умов для професійного зростання фахівців, сприяння усвідомленню ними необхідності професійного розвитку і самовдосконалення впродовж усієї педагогічної діяльності.

Модернізація системи освіти на сучасному етапі розвитку суспільства висуває нові вимоги до професійної діяльності фахівців дошкільних навчальних закладів загалом й організації ними освітньо-оздоровлювальної діяльності зокрема. Їх зміст полягає у застосуванні педагогами нових технологій, формуванні нових орієнтирів щодо вирішення проблем оздоровлення дошкільників. Тому серед основних напрямів Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) (1993 р.), “Діти України” (1996 р.), законів України “Про освіту”(1996 р.), “Про дошкільну освіту” (2001 р.), Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002 р.) пріоритетними визначено модернізацію дошкільної освіти, використання етнопедагогічного та сучасного вітчизняного й зарубіжного досвіду фізичного виховання з урахуванням необхідності виконання соціального замовлення щодо формування здорового способу життя, активної, духовно багатої особистості.

Досвід і досягнення найбільш розвинених країн світу в аспекті створення ефективних умов для зміцнення і збереження здоров’я підростаючого покоління свідчить про важливість ролі педагога, а, отже, його постійного професійного зростання у зазначеній сфері. Проте, у нашій країні до останніх років цей процес відбувався стихійно, завдяки регіональним можливостям та ініціативі окремих фахівців.

Серед багатьох аспектів дошкільної педагогіки проблема зміцнення і збереження здоров’я дітей дошкільного віку завжди привертала увагу як теоретиків, так і практиків.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури виявлено, що в Україні приділяється належна увага дослідженню проблеми професійного розвитку педагогів в умовах сучасних соціально-економічних трансформацій, зокрема, таким її аспектам, як-от: методологічні засади сучасної філософії освіти (В. П. Андрущенко, Г. П. Васянович, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень, П. Ю. Саух), неперервна професійна освіта (С. У. Гончаренко, Н. Г. Ничкало та ін.).

Розробці концептуальних положень підготовки майбутніх педагогів присвячено дослідження О. Є. Антонової, Л. М. Ахмедзянової, В. І. Бобрицької, І. М. Богданової, А. Ф. Линенко, О. М. Пєхоти, Л. С. Рибалко, професійного розвитку вчителів, формування їхньої педагогічної майстерності – Є. С. Барбіної, С. І. Болтівця, В. Й. Бочелюка, О. А. Дубасенюк, Л. М. Кравченко, С. О. Сисоєвої, управління інноваційними процесами в освітніх закладах – Л. І. Даниленко, Н. Ф. Денисенко, Т. М. Сорочан, підготовки і професійного розвитку спеціалістів дошкільної та початкової освіти – Л. Я. Бондарєва, О. Г. Кучерявого, фахівців з фізичної культури – Р. Ф. Ахметова, А. П. Коноха, Л. П. Сущенко, Б. М. Шияна.

Теоретичний і методичний аспекти проблеми фізичного виховання підростаючого покоління вивчалися такими науковцями, як Є. Н. Приступа, Т. Т. Ротерс. Питанням оздоровлення дітей, визначення шляхів формування у молоді культури здоров’я присвятили свої дослідження Л. Д. Глазиріна, В. П. Горащук, А. Б. Нурлибекова, Ю. К. Чернишенко та ін.

Концептуальним для дослідження визначено положення, що здоров’я – безцінне надбання не тільки кожної людини, але і всього суспільства. Проте, згідно з результатами наукових розвідок значна кількість дітей втрачає його вже в дошкільному віці, свідченням чого є патології постави, зору, нервової системи тощо. Це пов’язане, насамперед, із відсутністю комплексного підходу до зміцнення і збереження здоров’я особистості, порушенням координації діяльності міжгалузевої системи освіти й охорони здоров’я.

У вирішенні низки зазначених проблем вагомого значення набуває формування професійної компетентності фахівців, які забезпечують процес зміцнення і збереження здоров’я підростаючого покоління, що відбувається під впливом змін у системі дошкільної освіти, зокрема, у контексті урізноманітнення форм навчання і виховання дітей дошкільного віку тощо.

Однак, зазначене ускладнюється низкою нерозв’язаних суперечностей:

між модернізацією освіти на сучасному етапі розвитку суспільства і консервативністю поглядів значної частини фахівців дошкільних навчальних закладів, які важко адаптуються до змін і нових вимог;

об’єктивними потребами у постійному зростанні професійного рівня фахівців дошкільних навчальних закладів і відсутністю ефективного механізму, що стимулює їх до професійного розвитку;

необхідністю професійного розвитку працівників дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності і відсутністю науково-обґрунтованих теоретичних і методичних засад його забезпечення;

орієнтацією сучасної педагогічної науки і практики на впровадження нових моделей професійної підготовки спеціалістів зазначеної галузі і традиційністю змісту, форм і методів навчання у педагогічних ВНЗ;

потребою врахування вітчизняного і зарубіжного досвіду професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності і недостатньою дослідженістю означеної проблеми у вітчизняній педагогічній науці, недооцінкою напрацювань розвинених країн у цій галузі.

Відтак, у сучасних умовах розвитку неперервної освіти важливо зосереджувати увагу на теоретичному й експериментальному обґрунтуванні організації професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності, створенні відповідних педагогічних умов, сприянні всебічному усвідомленню педагогами значущості забезпечення відповідного рівня професійної компетентності впродовж усієї педагогічної кар’єри, допомозі в усвідомленні важливості оволодіння новими знаннями, інноваційними підходами і технологіями організації повноцінної, змістовної освітньо-оздоровлювальної діяльності дошкільників.

Отже, соціальна значущість і актуальність проблеми організації ефективної освітньо-оздоровлювальної діяльності, необхідність вирішення зазначених суперечностей, відсутність моделі, теоретичних і методичних засад сучасного професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів у сучасній теорії та методиці професійної освіти, зумовили вибір теми дисертаційної роботи: “Теоретичні і методичні засади професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної теми Запорізького національного університету “Теоретико-методичні засади професійної підготовки і професійного розвитку фахівців фізичної культури, спорту і туризму” (державний реєстраційний номер 011U008530. Тему дисертації затверджено вченою радою Запорізького національного університету (протокол № 3 від 20.11. 2008 р.) та узгоджено в Міжвідомчий раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних АПН України (протокол №10 від 23.12. 2008 р.).

Мета дослідження: здійснити комплексний науковий аналіз проблеми професійного розвитку фахівців дошкільної галузі освіти в контексті подальшої розробки і впровадження цілісної системи професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності.

Відповідно до мети, визначено такі завдання дослідження:

Проаналізувати стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці вітчизняної й зарубіжної систем неперервної освіти, а також пріоритетні напрями сучасної системи оздоровлення дошкільників.

Визначити теоретичні та методичні засади професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності.

Вирізнити критерії, показники, обґрунтувати рівні, дослідити стан професійного розвитку інструкторів з фізкультури і вихователів дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності.

Обґрунтувати концептуальні положення професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності.

Науково обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити ефективність моделі професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності.

Розробити технологію реалізації моделі професійного розвитку фахівців та створити навчально-методичний комплекс для забезпечення професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності.

Виокремити перспективні напрями професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності в Україні.

Об’єкт дослідження: професійний розвиток фахівців дошкільної галузі освіти.



Предмет дослідження: теоретико-методичні засади професійного розвитку інструкторів з фізкультури і вихователів дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності.

Концепція дослідження. Фундаментальне оновлення системи професійного розвитку педагогів передбачає, насамперед, інтеграцію педагогічної теорії та практики, адже сучасний стан освіти вимагає від педагога постійного оновлення знань, умінь навчатися впродовж життя, бути науковцем-дослідником, розвивати професійні здібності та відповідні якості. Окрім цього, означене передбачає радикальну модернізацію змісту і децентралізацію цього процесу, зокрема, подолання певної ідеологізації, впровадження інноваційних форм і методів, наближення до соціокультурних реалій сьогодення у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності.

Зазначене вимагає синергетичного полірівневого звернення до особистості людини:

на мікрорівні як до суб’єкта саморозвитку зі своїм неповторним індивідуальним образом, високорозвиненою духовністю, творчим началом, позитивною Я - концепцією;

на мезорівніяк до суб’єкта професійного становлення, основною ознакою якого є наявність цілісного комплексу професійно значущих характеристик: якостей особистості, переконань, ідеалів, цінностей тощо;

на макрорівніяк до суб’єкта світової цивілізації, універсальними (планетарно-космічними) характеристиками якого є ноосферне мислення, планетарна свідомість, полікультурність, гуманістична культура, громадянськість, толерантність, здатність до життєтворчості у глобальному масштабі тощо.

Умовами успішного професійного розвитку фахівців у визначеному напрямі є забезпечення оптимального співвідношення між загальним, особливим та одиничним у цьому процесі, свідомого й ефективного функціонування педагога в глобалізованому світі, на загальносуспільному й індивідуальному рівнях розуміння ним особистості дитини як найвищої цінності, розширення бази знань фахівця, необхідних для здійснення модернізації освітньої системи в цілому і забезпечення рівного доступу до якісної освіти зокрема.

Одним із пріоритетних теоретичних положень концепції є те, що професійний розвиток фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності базується на багатокультурному підґрунті, а саме: передбачає формування толерантності, поваги етнічного і культурного розмаїття, органічний зв’язок зі світовою і національною культурою, традиціями українського народу, інших народностей, що населяють країну тощо. Освітньо-оздоровлювальна діяльність дошкільних навчальних закладів характеризується незалежністю від політичних, громадських і релігійних організацій. У процесі професійного розвитку забезпечується гнучкість, варіативність, неперервність і прогнозованість розвивального впливу на формування професійно-педагогічних якостей особистості. Реалізація цих положень передбачає наявність певних чинників, які забезпечують професійний розвиток фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності. Провідними серед них визначено: реалізацію суб’єкт-суб’єктних міжособистісних відносин, що передбачає відмову від авторитаризму й утвердження гуманізму, співробітництва і конструктивного діалогу; відхід від традиційної установки на готові знання, способи діяльності та мислення; орієнтацію на процес діяльності, а також проектування, прогнозування та діагностику його результатів; створення умов для особистісної зорієнтованості фахівців на самоосвіту, саморозвиток, самоактуалізацію; реалізацію здатності фахівців до теоретичного узагальнення, парадиґмального мислення; орієнтацію на культурну освіченість фахівців, їхню обізнаність в історії науки та мистецтва; забезпечення шляхів досягнення професійної компетентності у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності.

Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що професійний розвиток фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності набуває ефективності, якщо:

здійснюється в системі неперервної освіти, а її зміст, форми і методи відображають специфіку професійного розвитку фахівців у зазначеній сфері;

спрямовується на професійний розвиток фахівців;

забезпечує високу ефективність всієї освітньо-оздоровлювальної роботи в дошкільному навчальному закладі.

Загальну гіпотезу конкретизовано в часткових припущеннях:

Професійний розвиток фахівців дошкільних навчальних закладів набуває ефективності за умови забезпечення реалізації професійної функції – організації освітньо-оздоровлювальної діяльності.

Ефективність професійного розвитку фахівців підвищиться в контексті спрямованості цього процесу на забезпечення позитивного ставлення до здорового способу життя, врахування індивідуально-типологічних особливостей дошкільників.

Відповідний рівень професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів зростатиме, якщо в практичній діяльності створюються умови для застосування набутих знань, умінь і навичок щодо організації освітньо-оздоровлювальної діяльності.



Методологічну основу дослідження становлять: філософська методологія, зокрема, основні положення теорії пізнання (гносеології) про діалектичний взаємозв’язок та взаємозумовленість закономірностей і явищ соціальної й педагогічної дійсності, необхідність об’єктивного вивчення їх розвитку у взаємозв’язку з конкретно-історичними умовами на основі єдності логічного та історичного, загального та особливого; загальнофілософські ідеї гуманістичного розуміння людини як абсолютної цінності і самоцілі суспільного прогресу; загальнофілософські ідеї розуміння розвитку, діяльності; принципи єдності теорії та практики, гуманізму і демократизму освіти; загальнонаукова методологія, зокрема, положення синергетики, основні принципи системного і діяльнісного підходів як методологічного способу пізнання педагогічних фактів, явищ, процесів; конкретно наукова методологія – концептуальні соціологічні, психолого-педагогічні ідеї і висновки щодо тенденцій професійного розвитку в системі неперервної освіти, акмеологічний, андрагогічний, особистісно орієнтований підходи до професійного розвитку, положення про роль неперервної освіти у формуванні особистості.

Теоретичну основу дослідження становлять: концептуальні теоретичні та методичні засади професійного навчання і розвитку (В. М. Вакуленко, А. О. Деркач, Е. Ф. Зеєр, Л. Б. Лук’янова, Л. М. Мітіна, В. О. Радкевич, В. О. Сластьонін, В. М. Ямницький та ін.), формування професійної компетентності (І. О. Зимня, А. К. Маркова та ін.), підготовки, професійного розвитку педагогів, формування їхньої педагогічної майстерності (Г. В. Бєлєнька, Р. Мушкета, А. Мушинські, К. О. Оглоблін, В. Ф. Орлов, О. Уршуля, К. Чарнецкі та ін.); погляди філософів, педагогів-класиків на фізичне виховання підростаючого покоління (І. Боберський, Г. Г. Ващенко, П. Ф. Лесгафт, А. С. Макаренко. В. О. Сухомлинський, К. Д. Ушинський, П. І. Франко та ін.); сучасні підходи до оздоровлення дітей, формування у них культури здорового способу життя (Ю. А. Аркін, Е. С. Вільчковський, О. Д. Дубогай, М. М. Єфименко, Ю. П. Змановський, О. В. Козирєва, В. Т. Кудрявцев, М. О. Правдов, В. М. Шебеко та ін.).

Методи дослідження. Для вирішення означених завдань, досягнення мети і перевірки гіпотези використовувався комплекс загальнонаукових методів: теоретичні – аналіз філософської, психолого-педагогічної та історико-педагогічної літератури, нормативних документів з проблеми дослідження; метод концептуально-порівняльного аналізу, за допомогою якого зіставлялися наявні в психолого-педагогічній літературі теоретичні підходи до розробки й обґрунтування концепції професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності; метод структурно-системного аналізу, який було використано для розробки авторської моделі та її впровадження в практику роботи дошкільних навчальних закладів; емпіричні – моделювання, спостереження, анкетування, тестування, аналіз та узагальнення результатів для встановлення достовірності дослідження і визначення ефективності розробленої моделі; експериментальні – педагогічний експеримент – пошуковий етап, який підтвердив необхідність проведення означеного дослідження, констатувальний і формувальний етапи для перевірки ефективності моделі професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності; прогностичні (метод незалежних експертних оцінок) з метою впровадження й апробації розроблених навчально-методичних матеріалів; методи математичної статистики – для обробки результатів експериментальної роботи. Результати дослідження були піддані якісному та кількісному аналізу.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося впродовж 2004-2012 років, що передбачало чотири етапи наукового пошуку.

На першому етапі (2004-2005 рр.) вивчено стан розробленості проблеми в науковій літературі з педагогіки, психології, соціальної педагогіки, філософії освіти, історії педагогіки тощо. Визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано робочу гіпотезу, реалізовано пошуковий етап дослідження, розроблено програму констатувального та формувального етапів.

На другому етапі (2006-2007 рр.) обґрунтовано теоретико-методологічні засади подальшої експериментальної роботи, з’ясовано зміст базових понять дослідження “фахівець дошкільного навчального закладу”, “професійний розвиток”, “освітньо-оздоровлювальна діяльність”, обґрунтовано концепцію професійного розвитку фахівців дошкільних начальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності; розроблено навчально-методичний комплекс для дошкільних навчальних закладів, орієнтований на професійний розвиток фахівців у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності. Проведено констатувальний етап експерименту, узагальнено його результати.

На третьому етапі (2008-2011 рр.) здійснено формувальний етап експерименту, впроваджено у навчальний процес педагогічних ВНЗ і практику діяльності дошкільних навчальних закладів розроблений навчально-методичний комплекс, спрямований на професійний розвиток фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної; проведено експериментальну перевірку отриманих даних; здійснено апробацію результатів дослідницької роботи.

На четвертому етапі (2011-2012 рр.) проаналізовано та узагальнено результати формувального етапу експерименту, сформульовано висновки, оформлено текст дисертаційної роботи.

Експериментальною базою дослідження слугували дошкільні навчальні заклади № 444 м. Києва, № 8 м. Южноукраїнська Миколаївської обл., № 3 м. Переяслав-Хмельницького Київської обл., ДНЗ № 199, № 281, № 284, № 291 м. Запоріжжя, № 7 м. Енергодара Запорізької обл., № 7 м. Дніпрорудного Запорізької області, Центр розвиваючого навчання “Мрія” м. Запоріжжя, Центр розвитку дитини “Лазурний” м. Запоріжжя, дошкільне відділення ЗОШ № 20 м. Запоріжжя. До участі в експерименті було залучено 266 фахівців дошкільних навчальних закладів, 674 дитини та їхні батьки.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше: систематизовано концептуальні підходи до професійного становлення особистості у контексті визначеної проблеми, розроблено авторську концепцію професійного розвитку фахівця дошкільного навчального закладу; узагальнено та розкрито зміст сучасних вітчизняних та зарубіжних моделей професійного розвитку педагогів; систематизовано історичні та сучасні підходи до вирішення проблеми зміцнення і збереження здоров’я підростаючого покоління, залучення їх до здорового способу життя; сформульовано авторське визначення базового поняття “освітньо-оздоровлювальна діяльність”; реалізовано парадиґмальний підхід в організації освітньо-оздоровлювальної діяльності; визначено характерні риси і форми професійного розвитку фахівців ДНЗ; обґрунтовано та розроблено авторську модель цього процесу у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності; збагачено його зміст, форми і методи; визначено критерії та показники ефективності професійного розвитку фахівців ДНЗ у визначеному напрямі; уточнено поняттєво-термінологічний апарат досліджуваної проблеми; зокрема, базові поняття “професійний розвиток” та “фахівець дошкільного навчального закладу”,“професійна компетентність фахівця ДНЗ”;

удосконалено зміст, форми, методи професійного розвитку фахівців в умовах дошкільного навчального закладу, теоретичні і практичні підходи до організації освітньо-оздоровлювальної діяльності;

набули подальшого розвитку положення про необхідність цілеспрямованої і систематичної роботи щодо забезпечення безперервності освіти, пріоритетного значення самоосвіти у процесі фахового становлення педагогів, позитивного впливу професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності на фізичний розвиток, рухову підготовленість і стан здоров’я дошкільників.

Теоретичне значення дослідження полягає: в обґрунтуванні теоретичних концептуальних положень щодо професійного розвитку особистості, уточненні структури професійної педагогічної компетентності фахівців ДНЗ, визначенні сутності понять “освітньо-оздоровлювальна діяльність” і “професійний розвиток”, які поглиблюють розуміння необхідності забезпечення безперервної освіти педагогів, створення умов для їхньої професійної самореалізації, розвитку педагогічної майстерності у сфері зміцнення і збереження здоров’я підростаючого покоління; у підтвердженні необхідності застосування основних ідей менеджменту у професійному розвитку педагогів; в обґрунтуванні основних тенденцій професійного становлення педагогів і оздоровлення підростаючого покоління в історії педагогічної наукової думки; у висвітленні мети, завдань, принципів і засобів Педагогіки оздоровлення, а також парадигмального підходу до освітньо-оздоровлювальної діяльності дошкільного навчального закладу; здійсненні порівняльного аналізу стану досліджуваної проблеми у Великобританії, Іспанії, Канаді, Німеччині, Російській Федерації, США, Фінляндії, Франції, Чехії, Швеції, Японії; з’ясуванні особливостей організації освітньо-оздоровлювальної діяльності у дошкільних закладах зарубіжних країн; виокремленні структурних компонентів – цільового, ціннісно-мотиваційного, змістово-операційного, аналітико-рефлексивного і контрольно-регулювального, критеріїв та рівнів професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів; створенні концепції професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності; побудові авторської моделі професійного розвитку; теоретичному обґрунтуванні й удосконаленні форм, методів професійного розвитку фахівців в умовах дошкільного навчального закладу, збагаченні змісту цієї роботи з урахуванням основних ідей народної педагогіки щодо зміцнення і збереження здоров’я підростаючого покоління, а також сучасних наукових підходів до залучення дошкільників до здорового способу життя; визначенні прогностичних напрямів розробки проблеми професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності.
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка