Вступ актуальність досліджуваної проблеми



Сторінка2/7
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Практичне значення дослідження полягає в апробації моделі професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності; у розробці навчально-методичного забезпечення, яке включає робочі та навчальні програми, навчально-методичні посібники з дисциплін “Особливості розвиту дітей дошкільного віку”, “Організація оздоровлювальної роботи в дошкільному навчальному закладі”, “Нетрадиційні методи оздоровлення дітей дошкільного віку”, “Комплексний контроль фізичного стану дітей дошкільного віку”, “Теорія та методика фізичного виховання дітей дошкільного віку”, що викладаються у вищих навчальних закладах І – ІІ рівнів акредитації за спеціалізацією “Інструктор з фізкультури дошкільних навчальних закладів”, ІІІ – ІV рівнів акредитації на факультетах фізичного виховання за спеціалізацією “Фахівець з фізичного виховання дітей дошкільного віку”; навчально-методичні посібники для інструкторів з фізкультури, вихователів дошкільних навчальних закладів щодо організації оздоровлення дошкільників, для керівників дошкільних навчальних закладів в аспекті забезпечення ними професійного розвитку фахівців.

Упровадження результатів дослідження здійснено в освітній процес ДНЗ № 36 м. Мелітополя Запорізької області (довідка № 349 – Д від 24. 04. 2012 р.), ДНЗ №129 м. Запоріжжя (довідка № 821/01 – 24 від 10. 02. 2011 р.), ДНЗ № 41 м. Бердянська Запорізької обл. (довідка № 1258 від 21. 08. 2012 р.), а також в освітньо-виховний процес Запорізького національного університету (акт про впровадження № 01 – 25/103 від 27. 05. 2011 р.), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (довідка № 840 від 11. 05. 2011 р.), Бердянського державного педагогічного університету (довідка № 63 – 08/1788 від 01. 10. 2010 р.), Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 06/825 від 18. 05. 2012 р.), Запорізького педагогічного коледжу (довідка № 240 від 05. 04. 2012 р.).

Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві посібниках такий: у методичному посібнику “Групові форми методичної роботи з педагогами в сучасному дошкільному навчальному закладі” (2004 р.), підготовленому у співавторстві з К. Л. Крутій, З. П. Дорошенко, О. М. Каплуновською, висвітлено особливості організації роботи творчих груп і шкіл перспективного педагогічного досвіду в дошкільному навчальному закладі; у методичному посібнику “Масові форми методичної роботи з педагогами в сучасному дошкільному навчальному закладі” (2004 р.), виданому у співавторстві з К. Л. Крутій, З. П. Дорошенко, О. М. Каплуновською, О. В. Нікулочкіною, визначено роль науково-практичної конференції педагогічних працівників дошкільного навчального закладу як форми підбиття підсумків роботи щодо вирішення науково-методичної проблеми; у методичному посібнику “Інноваційна діяльність у дошкільному навчальному закладі: методичний аспект” (2004 р.) у співавторстві з К. Л. Крутій – відтворено процес моделювання інноваційної діяльності дошкільного навчального закладу; у методичному посібнику “Готуємо руку дитини до письма” (2005 р.) у співавторстві з О. В. Нікулочкіною – розроблено рекомендації вихователям щодо структури оздоровлювального заняття з підготовки руки дитини до письма; у методичному посібнику “Оздоровлення дошкільнят, або Канікули влітку” (2005 р.) у співавторстві з О. Д. Дубогай, Н. В. Погрібняк – запропоновано практичні рекомендації вихователям, інструкторам з фізкультури щодо оздоровлення дітей влітку; у методичному посібнику “Плекаймо здоров’я дитини” (2007 р.) у співавторстві з О. Д. Дубогай – практичні рекомендації батькам дітей дошкільного віку щодо можливостей їх оздоровлення вдома.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідалися та обговорювалися на наукових, науково-практичних, науково-методичних конференція різного рівня, зокрема, міжнародних: “Дошкільна освіта: історія і перспективи розвитку” (Рівне, 2002), “Післядипломна освіта: проблеми, досвід і перспективи” (Санкт-Петербург, 2004), IV Міжнародному конгресі валеологів (Санкт-Петербург, 2005), “Роль фізичної культури як вагомого фактора покращення стану здоров’я населення і модифікації стилю життя” (Івано-Франківськ, 2006), “Актуальні питання вищої професійної освіти” (Донецьк, 2010), “Ціннісні пріоритети освіти: виклики ХХІ століття” (Луганськ, 2011), “Проблеми розвитку спортивно-оздоровчого туризму і краєзнавства в закладах освіти” (Переяслав-Хмельницький, 2010, 2011), “Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір“ (Мелітополь, 2011), IV Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми сучасної біомеханіки фізичного виховання та спорту” (Чернігів, 2011), “ Сучасні технології формування особистості фахівця з фізичного виховання, спорту та основ здоров’я” (Чернігів, 2012); всеукраїнських: “Підготовка педагогічних кадрів до роботи в умовах нової структури і змісту початкової освіти” (Полтава, 2001), “Особистість і здоров’язбережувальний простір” (Запоріжжя, 2010); засіданнях наукової школи: “Неперервна педагогічна освіта: сучасні парадигми та технології їх реалізації” (Хмельницький, 2009), “Освіта для інформаційного суспільства” (Київ, 2012); науково-практичній конференції Запорізького національного університету “Молода наука – 2011” (Запоріжжя, 2011); засіданні науково-методичної ради Запорізького національного університету (Запоріжжя, 2012), семінарах на факультеті фізичного виховання Запорізького національного університету “Теоретико-методичні засади професійної підготовки і професійного розвитку фахівців фізичної культури, спорту і туризму” (Запоріжжя, 2008 – 2012), засіданнях кафедри теорії та методики фізичної культури і туризму Запорізького національного університету (Запоріжжя, 2006 – 2012).

Основні результати дослідження знайшли відображення у 43 публікаціях, серед яких: 1 монографія, 10 навчально-методичних посібників, 23 статті у провідних фахових виданнях України, 5 статей – в інших журналах.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук на тему: “Методика навчання старших дошкільників суфіксального творення іменників і прикметників (на матеріалі емоційно-експресивної лексики)” за спеціальністю 13.00.02 – теорія і методика навчання (українська мова) була захищена в 2000 році. Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел на 67 сторінках (566 найменувань, з них 40 – іншомовні), 20 додатків на 53 сторінках. Дисертація містить 13 рисунків, 21 таблицю. Загальний обсяг дисертації – 535 сторінок, з яких 413 сторінок основного тексту.


ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та практичне вирішення наукової проблеми професійного розвитку фахівців ДНЗ у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності, яке реалізовано у представлених концепції, актуальних положеннях, авторській моделі професійного розвитку фахівців ДНЗ у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності.

Узагальнення існуючих підходів до вирішення проблеми професійного розвитку педагогів у вітчизняній та зарубіжній літературі, вивчення перспективного педагогічного досвіду, проведене теоретико-експериментальне дослідження дозволили зробити ряд висновків.

1. Доведено, що вивчення проблем професійної майстерності педагогів у контексті зміцнення і збереження здоров’я підростаючого покоління завжди привертало увагу багатьох мислителів і педагогів минулого і сьогодення. Визначено, що модернізація системи освіти висуває нові вимоги до професійної діяльності фахівців ДНЗ, що передбачає забезпечення професійного розвитку педагогів в аспекті впровадження сучасних технологій, формування нових орієнтирів щодо вирішення пріоритетних освітніх завдань. З’ясовано, що професійне навчання педагогів в Україні та зарубіжних країнах перебуває у стані постійного динамічного розвитку, чому сприяє підготовка фахівців на заочній та вечірній формах підвищення кваліфікації, зокрема, шляхом дистанційного навчання, проходження курсів підвищення кваліфікації, професійного навчання на робочому місці тощо.

Окреслено напрями розвитку сучасної системи оздоровлення дошкільників, пріоритетними серед яких є: забезпечення оптимальних умов для зміцнення і збереження здоров’я; залучення до здорового способу життя. Обґрунтовано, що ефективність роботи за цими напрямами забезпечується успішним вирішенням таких завдань, як: формування у педагогів уявлення про здорову дитину як ідеальний еталон і практично досяжну норму дитячого розвитку; створення умов для усвідомлення здорової дитини як цілісного тілесно-духовного організму; тлумачення процесу оздоровлення не як сукупності лікувально-профілактичних заходів, а форми розвитку, розширення психофізіологічних можливостей дітей, зокрема, через осмислений рух; реалізація індивідуально-диференційованого підходу до становлення особистості дитини. Доведено, що організація освітньо-оздоровлювальної діяльності в ДНЗ передбачає реалізацію поліпарадигмального підходу з домінуванням природо-орієнтованих парадигм, зокрема, культури здоров’я.

2. На основі аналізу стану дослідження проблеми професійного розвитку у філософській, історичній, психологічній, педагогічній літературі з’ясовано сукупність вихідних положень, що складають теоретико-методологічне підґрунтя її вирішення. Доведено, що актуальність і, водночас, складність проблеми професійного розвитку педагогів вимагає її всебічного дослідження на різних рівнях, а саме: філософському, загальнонауковому, конкретно-науковому, рівні практичної діяльності. Обґрунтовано думку, що концептуальними засадами професійного розвитку фахівців ДНЗ у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності є системний, особистісно орієнтований, діяльнісний, професіографічний, компетентнісний, акмеологічний підходи.

Окреслено базові поняття дослідження, серед яких “професійний розвиток у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності в дошкільному навчальному закладі” визначається як безперервний комплексний процес, що охоплює професійне навчання фахівців, а саме: оволодіння ними професійними знаннями, вміннями і навичками, набуття професійного досвіду з метою досягнення високого рівня педагогічної майстерності.

Диференційовано поняття “компетентність”, “компетенція”, висвітлено структуру професійної педагогічної компетентності фахівців ДНЗ. Доведено, що підвищення їх професійної компетентності є невід’ємною складовою системи неперервної педагогічної освіти. Зазначено, що забезпеченню досягнення цілей з орієнтацією на очікуваний результат сприяє впровадження провідних ідей педагогічного менеджменту, зокрема, людино-центристського підходу на першому і другому рівнях менеджменту.

Визначено такі компоненти професійного розвитку фахівців ДНЗ у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності: цільовий (прийняття фахівцями цілей і завдань професійного розвитку), ціннісно-мотиваційний (усвідомлення потреби у професійному розвитку і професійній самореалізації), змістово-операційний (оволодіння знаннями і вміннями щодо оздоровлення дошкільників); аналітико-рефлексивний (сприяння подальшому розвитку світоглядних, комунікативних якостей, здатності до самоаналізу, самоорганізації тощо); контрольно-регулювальний (вдосконалення навичок фахівців регулювати власну професійну діяльність, надавати їй об’єктивну оцінку).

3. Доведено, що ефективність освітньо-оздоровлювальної діяльності залежить від рівня професійного розвитку фахівців, який визначається на основі критеріїв і їх показників.

З’ясовано, що ціннісний критерій втілюється у розумінні фахівцями актуальності професійного розвитку у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності. Відповідно до нього визначено такі показники: прийняття фахівцями цілей, завдань і значущості професійного розвитку; що виражається, насамперед, у пошуку оптимальних шляхів оздоровлення дітей дошкільного віку, участі у конкретизації методів і прийомів освітньо-оздоровлювальної діяльності залежно від наявних умов, реалізації педагогічної взаємодії з батьками у зазначеному напрямі. Спонукальний критерій розуміється як прагнення фахівців до професійного розвитку у досліджувальній сфері. Виявлено такі його показники: спрямованість на проведення інноваційної освітньо-оздоровлювальної діяльності; формування професійної мотивації в аспекті зміцнення і збереження здоров’я дітей, залучення до здорового способу життя; потреба у постійному підвищенні рівня професійного розвитку, професійній самореалізації. Когнітивний критерій професійного розвитку характеризується усвідомленням особливостей організації освітньо-оздоровлювальної діяльності. Його показниками визначено: знання фахівців щодо проблематики і напрямів наукових досліджень у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності в дошкільному навчальному закладі; специфіки, етапів інноваційної діяльності; змісту програм оздоровлення дошкільників; вікових та індивідуально-типологічних особливостей дітей дошкільного віку, оптимальних умов для зміцнення і збереження їхнього здоров’я, залучення до здорового способу життя; вимог до організації освітньо-оздоровлювальної діяльності; реалізація особистісно орієнтованого підходу, а також когнітивні (базові, методологічні та загальні), конструктивні, організаторські, комунікативні, інформаційні та розвивальні вміння. Особистісний критерій професійного розвитку відображає якості, що сприяють організації освітньо-оздоровлювальної діяльності. Його показниками є: мотиваційно-творча активність (бажання розвиватися у професійному напрямі); інтелектуально-логічні якості, що забезпечують здатність особистості аналізувати, систематизувати, порівнювати; інтелектуально-евристичні якості (спроможність проектувати, конструювати, моделювати); світоглядні якості (наявність гуманістичної педагогічної позиції, спрямованість на загальнолюдські цінності, наявність громадянської, професійної гідності); комунікативні якості, що характеризують вербальне та невербальне спілкування, використання різноманітних засобів інформації; індивідуальні особливості (впевненість у своїх діях, цілеспрямованість, працелюбність, наполегливість); здатність до самоорганізації (дисциплінованість, працездатність). Основними показниками результативного критерію визначено: об’єктивність оцінювання фахівцями результатів своєї професійної діяльності; своєчасне коригування освітньо-оздоровлювальної діяльності у разі потреби.

Обґрунтовано п’ять рівнів професійного розвитку фахівців у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності. Адаптивний (низький) рівень характеризується відсутністю мотивації до професійного розвитку, фрагментарністю знань щодо умов ефективної освітньо-оздоровлювальної діяльності. Репродуктивний (нижче середнього) рівень пов’язаний з епізодичним проявом інтересу до організації освітньо-оздоровлювальної діяльності, наявністю нестійких мотивів до професійного розвитку; недостатнім інтересом до вивчення напрямів окремих наукових досліджень, їх застосування у педагогічних ситуаціях. Локально-конструктивний (середній) рівень притаманний фахівцям з позитивним ставленням до власного професійного розвитку, розумінням його важливості для успішної професійної діяльності, стійким інтересом до окремих наукових досліджень щодо оздоровлення дошкільників, достатньо продуманою організацією та проведенням окремих фізкультурно-оздоровлювальних заходів з дітьми. Системно-конструктивний (достатній) рівень визначається: стійкою мотивацією до професійного розвитку; сформованою потребою в ефективній організації освітньо-оздоровлювальної діяльності; інтересом до результатів наукових досліджень, перспективного педагогічного досвіду щодо зміцнення і збереження здоров’я дошкільників, залучення їх до здорового способу життя; активним застосуванням отриманих знань на практиці. Творчий (високий) рівень забезпечує глибоке усвідомлення важливості професійного розвитку для успішної педагогічної діяльності, стійкий інтерес до урізноманітнення шляхів збереження і зміцнення здоров’я дошкільників, потребу в постійному вивченні як результатів наукових досліджень, так і вітчизняного і зарубіжного досвіду у зазначеному напрямі; набуття ознак системності всієї освітньо-оздоровлювальної діяльності.

Розроблено програму та методику експериментального дослідження професійного розвитку фахівців ДНЗ у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності.

Результати пошукового етапу експерименту свідчать про важливість організації у ДНЗ професійного розвитку фахівців незалежно від їхнього віку і стажу роботи. Визначено чинники, що не сприяють ефективній організації освітньо-оздоровлювальної діяльності.

На констатувальному етапі експерименту виявлено, що у більшості фахівців спостерігається репродуктивний і локально-конструктивний рівні професійного розвитку. Доведено, що показники сформованості цільового, ціннісно-мотиваційного і контрольно-регулювального компонентів професійного розвитку є нижчими, ніж змістово-операційного й аналітико-рефлексивного.

4. Розроблено авторську концепцію професійного розвитку фахівців ДНЗ у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності.

Визначено такі її пріоритетні положення: професійний розвиток фахівців ДНЗ у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності має полікультурне підґрунтя, зокрема, передбачає формування толерантності, поваги до етнічного і культурного розмаїття, органічний зв’язок зі світовою і національною культурою, традиціями українського народу, інших народностей, що населяють Україну тощо; у процесі професійного розвитку забезпечується гнучкість, варіативність, неперервність і прогнозованість розвивального впливу на професійно-педагогічні якості фахівців. Визначено функції закладів освіти у напрямі професійного розвитку і навчання педагогічних працівників, а саме: актуалізація потреби в підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації педагогів у професійно-кваліфікаційному аспекті; створення відповідної науково-методичної бази на робочому місці; упровадження сучасних технологій; створення матеріально-технічного забезпечення процесу; здійснення аналізу впливу професійного розвитку і навчання працівників освітніх закладів на показники ефективності їхньої праці.

Обґрунтовано думку, що оновлення системи професійного розвитку передбачає радикальну модернізацію змісту цього процесу, зокрема, впровадження інноваційних форм і методів, наближення до соціокультурних реалій сьогодення, децентралізацію управління. Доведено, що зазначене вимагає синергетичного полірівневого звернення до особистості фахівця дошкільного навчального закладу на мікрорівні як до суб’єкта саморозвитку, що має свій індивідуальний образ і характеризується високорозвиненою духовністю, творчим початком, позитивною Я – концепцією; на мезорівні як до суб’єкта професійного становлення, основною ознакою якого є сформованість цілісного комплексу професійно значущих характеристик: особистісних якостей, рис характеру, цінностей, що сприяють ефективній організації освітньої діяльності; на макрорівні як до суб’єкта світової цивілізації, універсальними (планетарно-космічними) характеристиками якого є ноосферне мислення, планетарна свідомість, полікультурність, толерантність, гуманістична культура, громадянськість, здатність до життєтворчості. Визначено умови успішного професійного розвитку фахівців ДНЗ: забезпечення оптимального балансу між локальним і глобальним у цьому процесі, що передбачає розуміння педагогом особистості дитини як найвищої цінності; його свідоме й ефективне функціонування в глобалізованому світі, на загальносуспільному й індивідуальному рівнях; розширення бази знань педагога, необхідних для здійснення модернізації освітньої системи загалом і забезпечення рівного доступу до якісної освіти кожній дитині зокрема.

Доведено, що підґрунтям професійного розвитку фахівців ДНЗ є реалізація прогресивних технологій зміцнення і збереження здоров’я дітей, тенденція застосування яких визначається такими пріоритетними напрямами: реалізація ключових принципів професійного розвитку; моделювання його змісту; подальше вдосконалення системи підвищення кваліфікації та діяльності управлінських і методичних служб ДНЗ.

5. У ході дослідження теоретично обґрунтовано та розроблено авторську модель професійного розвитку, яка втілила основоположні, змістові та процесуальні аспекти концепції, зокрема, спрямованість на професійний розвиток фахівця, здатного виховати здорову дитину; врахування його специфіки у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності; окреслення компонентів професійного розвитку (цільового, ціннісно-мотиваційного, змістово-операційного, аналітико-рефлексивного, контрольно-регулювального).

Визначено етапи цього процесу – діагностичний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний і завершувальний, мету кожного з них. Сформульовано спонукальні чинники професійного розвитку, висвітлено зміст роботи і пріоритетні педагогічні умови його успішної реалізації на кожному з етапів. Відповідно до цього розроблено технологію впровадження авторської моделі, що спрямована на досягнення високого рівня професійної майстерності фахівців у зазначеному напрямі. Важливим аспектом цієї роботи визначено, зокрема, розробку тематичних модулів, реалізація кожного з яких передбачала застосування таких форм методичної роботи з кадрами, як самоосвіта фахівців, педагогічна рада, проблемний семінар, творча група, консультація методиста тощо.

Отримані експериментальні результати засвідчують ефективність впровадження авторської моделі. Так, на формувальному етапі дослідження середні показники за цільовим, ціннісно-мотиваційним, змістово-операційним, аналітико-рефлексивним і контрольно-регулювальним компонентами, що визначають рівень професійного розвитку фахівців, були значно вищими у представників експериментальних груп. Аналіз показників розподілу респондентів за рівнями засвідчив про зменшення кількості фахівців на адаптивному, репродуктивному і локально-конструктивному рівнях і їхнє збільшення на системно-конструктивному і творчому рівнях в експериментальних групах. Отримані результати в контрольних групах свідчать про їх незначне покращення.

Доведено, що комплексний показник, який характеризував рівень фізичного розвитку, рухової підготовленості і захворюваність дошкільників, також значно покращився у вихованців фахівців експериментальних груп. Зазначене вище свідчить про ефективність розробленої моделі професійного розвитку фахівців дошкільних навчальних закладів у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності.

6. Розроблено навчально-методичний комплекс для забезпечення професійного розвитку фахівців ДНЗ у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності, який складається з навчальних і робочих програм, а також навчально-методичних посібників до дисциплін “Особливості розвитку дітей дошкільного віку”, “Організація оздоровчої роботи в дошкільному навчальному закладі”, “Нетрадиційні методи оздоровлення дітей дошкільного віку”, “Комплексний контроль за фізичним станом дітей дошкільного віку”, які викладаються на факультетах фізичного виховання педагогічних ВНЗ України; навчально-методичних посібників, що містять рекомендації для інструкторів з фізкультури і вихователів ДНЗ з організації освітньо-оздоровлювальної роботи з дітьми дошкільного віку влітку, а також щодо зміцнення і збереження здоров’я дітей у повсякденному житті; навчально-методичних посібників для керівників ДНЗ в аспекті визначення ефективних форм методичної роботи з кадрами, організації інноваційної діяльності у зазначеному напрямі.

7. Визначено прогностичні напрями розробки проблеми професійного розвитку фахівців ДНЗ у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності на державному, регіональному і місцевому рівнях. Зазначено, що державними органами у цьому аспекті має здійснюватися моніторинг ринку праці з метою превентивної підготовки спеціалістів для дошкільної галузі освіти; дослідження ринку освітніх послуг, які можуть надавати дошкільні навчальні заклади, зокрема у сфері освітньо-оздоровлювальної діяльності; розвиток інформаційного забезпечення системи безперервної освіти; формування сучасного навчально-методичного забезпечення дошкільної ланки освіти; розробка сучасних засобів проектування й управління освітніми процесами у дошкільних навчальних закладах; оптимізація міжнародного співробітництва у галузі дошкільної освіти; організація дистанційного навчання. Діяльність органів місцевого управління у цьому напрямі передбачає створення єдиного інформаційно-освітнього середовища, здатного забезпечувати професійне зростання кожного педагога; обґрунтування і впровадження інноваційної моделі професійного розвитку фахівців ДНЗ, що на засадах ґрунтується на засадах запропонованого модульно-диференційованого підходу.

Перспективою ДНЗ в означеному напрямі є забезпечення підвищення конкурентоспроможності вихователів і інструкторів з фізкультури, забезпечення повної відповідності професійного розвитку фахівця системі соціальних очікувань – безпосередньо фахівців; керівників дошкільних навчальних закладів; вихованців та їхніх батьків. Доведено, що одним із способів підвищення ефективності професійного розвитку фахівців є врахування їхніх професійних інтересів та підтримка на шляху до професійної майстерності, що, у свою чергу, сприяє задоволенню потреб дошкільної галузі освіти у висoкoкваліфікoваних кадрах.

Обґрунтовано, що подальше вдосконалення системи професійного розвитку фахівців ДНЗ відбуватиметься за умов: її децентралізації і надання закладам освіти можливості самостійного визначення напряму професійного розвитку фахівця згідно з його інтересами, а також потребами закладу; створення міжнародного банку даних щодо інноваційних підходів до організації освітньо-оздоровлювальної діяльності; міжнародного обміну програмами навчання педагогів, професійна діяльність яких спрямована на зміцнення і збереження здоров’я дітей, залучення їх до здорового способу життя; більш широкого застосування інформаційних технологій.

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка