Вступ. Книжка в житті людини. Книги в Київській Русі. Сучасний читач і його роль у новому «житті» твору



Скачати 166.13 Kb.
Дата конвертації23.02.2016
Розмір166.13 Kb.
Українська література, 6 клас
Урок № 1
Тема: Вступ. Книжка в житті людини. Книги в Київській Русі. Сучасний читач і його роль у новому «житті» твору.
Завдання
За допомогою зазначених у кросворді літер відгадайте назви вивчених у 5 класі творів (оповідань і казок).


1 Х




















1 М




Х







Л






С

































































М












Р

2

О







В











































3 З













О


































4

И







К











































У стародавні часи на землі не було книжок. Але потреба передавати відомості виникла у людей дуже давно. «Сторінками» найдавніших книжок ставали камені, печери, щити. Писали на всьому. Згодом почали писати на глиняних табличках, які потім сушили на вогні. Якщо вчений збирався в дорогу і брав дві-три «книжки», йому потрібен був віз. Із часом люди навчилися робити книжки з тонкої шкіри. Першу таку книжку зробили в Малій Азії, у стародавньому місті Пергамі Через те «папір» цей називали пергаментом. Але книжки були дуже дорогі. Потім в Африці з’явилися книги з папірусу. Писати на них було зручно, але через кілька років вони розсипалися. І от у ХІІІ столітті в Європі навчилися виготовляти папір, схожий на той, яким користуємося сьогодні.

Похвала книгам

(Фрагмент із «Повісті минулих літ»)

Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень, і вночі. І зібрав скорописців багато, і перекладали вони з грецького на слов’янське письмо. Написали книг вони велику силу, ними повчаються віруючі люди і тішаться плодами глибокої мудрості. Начебто один хтось зорав, а другий посіяв, а інші жнуть і споживають багату поживу, – так і тут: батько цього всього Володимир, він землю зорав і розпушив її, тобто просвітив християнством. А син же його Ярослав засіяв книжними словами, а ми тепер пожинаємо, приємлемо серцем книжну науку.

Велика-бо користь від навчання книжного. Книги – мов ріки, які напоюють собою весь світ; це джерело мудрості, у книгах – бездоганна глибина; ми ними втішаємося в печалі, вони – узда для тіла й душі, у книгах – світило мудрості…



Прочитати вступну статтю підручника, поміркувати над питаннями до неї. Підібрати висловлювання відомих людей про значення книги в житті людини.

Урок № 2
Тема: Календарно-обрядові пісні. Роль і місце пісні в житті українців. Головні календарні обряди. Народна обрядова пісня, її різновиди.

ТЛ: народна пісня


1. Пояснення вчителя.

Більше третини днів року в наших предків займали свята. Під час кожного свята здійснювалися певні обряди, які обов’язково супроводжувалися піснями, танцями, хороводами. Доторкнутися до цих традицій, підхопити пісню, те святе, чим жили наші пращури, – це значить продовжити рід, продовжити своє власне життя.

Кажуть, пісня – то душа народу. Пісня супроводжує людину в горі та в радості, у праці та під час відпочинку. І коли наші далекі пращури, змагаючись із грізними силами природи, намагалися «задобрити» і віддячити добром, то поряд із різними магічними діями (жертвоприношеннями, танцями) звучала й пісня, як словесне вираження бажань і прагнень людей.
2. Робота зі словником літературознавчих термінів

Учні записують визначення у літературознавчий словничок.



Народна пісня – невеликий усний віршований твір, що співається. Її автор невідомий, це колективна творчість народу.

Обрядові пісні – це пісні, що виконуються під час обрядів.
3. Робота з таблицями.

«Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень. Наша Україна дзвенить піснями».

(М. Гоголь)
«Де співають, там охоче лишайся жити, – лихі люди не мають пісень».

(Ф. Шиллер)




історичні

коломийки

народні пісні

соціально-побутові

трудові; козацькі;

чумацькі; кріпацькі;

бурлацькі; рекрут- ські; стрілецькі

родинно-побутові

веснянки,

колядки, щедрівки,

зажнивні, обжинкові,

купальські, русальні,

петрівочні

про родинне життя;

про кохання; колискові;

весільні; жартівливі
Види народних пісень обрядові
Різновиди календарно-обрядових пісень
Весняного циклу

Літнього циклу

Зимового циклу

русальні

купальські

жниварські

колядки

щедрівки

веснянки

пісні-ігри (танці)

Русальні пісні

Русальні пісні виконувалися під час обрядів, пов’язаних із «Зеленими святами» чи «клечальною неділею» (кінець травня – початок червня). За релігійним обрядом – це Трійця. Особливість цього свята – вшановувати зелений світ рослинності, яку наші предки одухотворювали. Так само, за стародавніми уявленнями, й люди могли посмертно перетворитися на рослин чи духів, які знаходили собі притулок у лісах, полях, водах. Свято називалося ще «русальним» або «мавський тиждень», під час якого ці фантастичні істоти з’являлися в селі.

Русалок (мавок, нявок) народна фантазія наділила надзвичайною красою і підступним характером. Це стрункі зеленоокі й русокосі дівчатау легкому прозорому вбранні, уквітчані водяними лілеями чи польовими квітами. Вони можуть сприяти чи шкодити людині в її господарських справах; їхнє улюблене заняття – водити танки, а якщо вони побачать необережних юнаків чи дівчину, то втягують їх у свої ігрища і залоскочують до смерті. Проти них існували обереги – часник, полин, яких русалки нібито не переносили й утікали геть.

Прикрашаючи зеленню хати й подвір’я, водячи з піснями по селу прикрашену гілочками й листям дівчину – «тополю», наші предки вшановували рослинний світ і своїх прародичів у ньому.

Пісні русального циклу – ліричні, повні радості життя, світла, простору, духовного здоров’я.

Купальські пісні

Купальські пісні виконувалися на свято Івана Купала, яке знали в усій Європі. Це свято припадає на період літнього сонцестояння (кінець червня – початок липня), славить життєдайні сили природи, найсильніші її стихії – сонце (вогонь) і воду. На високій палиці встановлювали запалене когесо або пускали його на воду. На галявині вкопували обрядове дерево, увішане дівочими віночками, потім їх пускали на воду і дивилися: в який бік вінок попливе, – там і чекатиме суджений. Біля дерева розкладали кострище і перестрибували через вогонь, щоб очиститись. Купальського вогню не гасили, а залишали дотлівати. Вважалося, що саме в купальську ніч зілля має найбільш цілющу силу і навіть на мить розквітає папороть. Хто цей цвіт побачить – буде щасливий, йому відкриються всі скарби світу.



Жниварські пісні

Жнива – підсумок усієї праці хлібороба, справдження його мрій та сподівань. До початку жнив готувалися як до урочистого свята і водночас до тяжкої відповідальної роботи, коли доводилось працювати від зорі до зорі, незважаючи на спеку й спрагу. У перший день жнив селяни, вбрані в чистий одяг, урочисто вирушали до схід сонця на поле. Починала жати найкраща робітниця, сніп з першого ужинку – «воєвода» - встановлювався на покуті. Пісні, виконувані під час жнив, відбивали основні періоди праці й обрядів, з нею пов’язаних. Їх можна поділити на три групи. Перша – зажинкові пісні – ті, що величають вправних жниць, перший сніп, пророкують добрий урожай. У власне жниварських піснях величальні мотиви дещо відступають і звучать скарги на важку працю, на жадібність господарів, які до ночі тримають голодних наймитів-женців на полі. Такі пісні мають пізніше походження.

Третя група – пісні обжинкові, у яких переважають нотки бадьорості, оптимізму, задоволення з того приводу, що вдалося завершити найтяжчий етап хліборобського року. Останній сніп прикрашають червоною стрічкою і з піснями несуть його додому.

На вижатому полі женці залишали кілька стеблин – «бороду», зерно з них витрушували у розпушену серпами землю – на майбутній урожай. З останнього вижатого збіжжя, прикрашеного калиною і волошками, робили ще й вінок, його несла в село найкраща жниця як символ завершення праці. У піснях величалися роботящі руки, звучали урочисті, сповнені високої поезії порівняння: віночок, як сонце, як золото, звитий з перлів він світить, як зірка; женці нагадують господарям про частування – вони заробили його своєю сумлінною працею.



Колядки та щедрівки
Колядки та щедрівки – це важлива складова частина обряду зустрічі Нового року та зустрічі Різдвяних свят, їх співають із 24 грудня по 18 січня. Протягом віків обряд змінювався, але основний його зміст залишався тим самим: силою слова і обрядових дій сприяти добробутові селянської родини, виконанню побажань удачі у веденні господарства, викликати щедрість природи величальними піснями.

Колядували хлопці, ходячи по дворах із саморобною зіркою, іноді у супроводі перевдягнених Маланки, кози, ведмедя, солдата. Якщо їх запрошували до хати, вони розігрували сценки з народної вистави, які теж за своїм змістом пророкували добробут у господарстві. Увечері напередодні Нового року (за старим стилем) ходили гурти щедрувальників. Уранці головна роль відводилась посівальникам – хлопчикам, юнакам, молодим чоловікам. Вони посипали у господі зерном і виголошували коротенькі віршики-побажання, часто з гумористичним забарвленням.


У колядках та щедрівках на повну силу буяє народна фантазія, бажане видається за дійсне. Навіть звичайні побутові речі світяться золотом і сріблом, панує розважливість, розум, добро і злагода, усі заможні й веселі: господар тихий, ясний і красний, його жона – як сонце, діти – як зірки.

Колядки та щедрівки часто мали «індивідуальну спрямованість» - виконувались окремо для господаря, для господині, для хлопців, для дівчат, для вдів, для бабусь. Окрему розважальну групу становили пісні зимового циклу жартівливого та пародійного характеру.



Веснянки

Весна – особлива пора для хліборобів, із нею пов’язувалися всі найкращі надії – на пробудження матері-природи, воскресіння всього померлого і забутого, добрий урожай, на майбутній достаток, щасливе одруження. Весну в Україні зустрічали радісно, урочисто – з обрядовими танцями, іграми і піснями, які називаються веснянками, гаївками, гагілками. Спочатку виконувався обряд проводів зими – щоб пришвидшити прихід весни (спалювали солом’яне опудало – символ зими), а потім обряд закликання весни (випікали печиво у вигляді жайворонків, і діти ходили з ним по селу, виконуючи пісні). На просторих вигонах збиралася молодь, танцювала, розважалася і співала пісні. У цих піснях весна завжди одухотворена, олюднена, як жива. Часто веснянки мають форму діалогу з весною. У них згадуються різні квіти, птахи. Вони супроводжувалися обрядовими танцями («Подоляночка», «Перепілочка», «Мак», «Кривий танець»). Танцювальні рухи в них нагадували різні елементи хліборбської праці.


Завдання
Прочитати відповідні сторінки в підручнику, вміти розповідати про головні календарні обряди українців, розрізняти й називати види обрядових пісень. Започаткувати власний пісенник (записати народні пісні, почуті від старших).
Урок № 3-4
Тема: Пісні літнього циклу: «У ржі на межі», «Ой біжить, біжить мала дівчина», «Проведу я русалочки добору» (русальні), «Заплету віночок», «Ой вінку мій, вінку», «Купайло, купайло» (купальські), «Маяло житечко, маяло», «Там у полі криниченька» (жниварські)
Завдання
1)Вивчити одну з пісень літнього циклу (за вибором) напам’ять, обґрунтувати свій вибір.

2)Зробити ілюстрації до теми.

3)Скласти усний твір-роздум про те, які з народних обрядів варто було б відродити найперше і чому (за бажанням).
Урок № 5
Тема: Піст зимового циклу: «Ой хто, хто Миколая любить», «Засівна», «Нова радість стала», «Добрий вечір тобі, пане господарю!», «Щедрик, щедрик, щедрівочка» (на вибір).
Завдання
1)Вивчити напам’ять три колядки і щедрівки за вибором; зробити ілюстрації до них. Описати, як у родині дотримуються українських звичаїв та обрядів, як зустрічають Різдво.
Урок № 6
Тема: Веснянки: «Ой весна, весна — днем красна», «Ой кувала зозуленька», «А в кривого танця» (на вибір).

ТЛ: повтори (рефрен), анафора.


Завдання
Виразно читати веснянки, аналізувати їх.

Питання

  • У якій формі побудована веснянка «Ой весна, весна – днем красна»? Чому саме?

  • Знайдіть у тексті пісні «Ой весна, весна – днем красна» відомості про дарунки, які принесла весна. Назвіть їх.

  • Подумайте, чому у пісні «Ой кувала зозуленька» з усіх пташок згадується саме зозуля?

  • Про які квіти говориться у пісні «Ой кувала зозуленька»?

  • Знайдіть і назвіть анафори та рефрени в пісні «Ой кувала зозуленька»? Яка їхня роль?

  • З’ясуйте, у чому виражається основна ознака веснянок – закличність.

  • Чим супроводжувалися веснянки та гаївки, що це символізувало?


Літературна гра

  • Завдання: знайти «пару» до поданих слів.

  • Квіточка маленьке

  • Пшениця холодная

  • Весна зеленая

  • Зіллячко красна

  • Травиця рожевая

  • Водиця озимая

  • Телятко запашненьке


Урок № 7
Тема: Народні колискові пісні. «Ой ти, коте, коточок», «Ой ну, люлі, дитя, спать». Колискова пісня в житті дитини. Провідні мотиви колискових, їх лексичні особливості.

ТЛ: народна пісня, колискова, повтори (рефрен), анафора.


Завдання
Народні колискові пісні є різновидом родинно-побутових пісень. Це частина дитячого фольклору, до якого ще належать забавлянки, лічилки, дражнили, скоромовки, небилиці, приповідки, казки й загадки, пісні-потішки.

Колискова пісня – ліричний пісенний твір, який виконується матір’ю (рідше батьком чи іншим членом родини) над колискою дитини для того, щоб її приспати. Вона вирізняється особливо уповільненим ритмом виконання, пестливою лексикою.
Робота з підручником.

Колискова пісня в житті людини
а) «Провідні мотиви колискових пісень»
- Колискові пісні – один із найдавніших жанрів народної словесності, що сягає своїм корінням міфологічного періоду творчості.

- Набір мотивів пісень дуже обмежений:

а) закликання чи запрошення сну до дитини (сон як істота, яка може заспокоїти і приспати дитину);

б) відігнати від колисочки дитини злу, негативну силу (образ Бабая);

в) через образи птахів (голуба, зозулі) приспати дитину надворі, бо, за народними уявленнями, сон на свіжому повітрі – духовне очищення;

г) використання у піснях магічної сили трав ( рути, м’яти, хрещатого барвінку), у яких дитину купали перед сном, щоб він [сон] був міцнішим і здоровішим.

- Колискові пісні – це твори, у центрі яких не стільки сама дитина і магічна дія слова на її ріст, здоров’я, щастя, а скоріше світ, у якому вона живе – її дім, родина.

- Більшість колискових передбачає їх виконання мамою дитини, але зустрічаються також тексти пісень, які немовляті співає батько (звернення до свого малого сина з побажаннями йому швидко вирости і стати у всьому подібним до батька).


б) «Поетика жанру колискових пісень, їхні лексичні особливості»
- Колискові пісні – жанр, який має чітко визначену конкретну функцію: заспокоїти і приспати дитину. З цим основним їх призначенням і пов’язані особливості поетики жанру.

- Ефект заколисування підсилюється гойданням дитини в колисці.

- Одноманітний ритм виконання пісні.

- Найпоширеніший прийом – різноманітні повтори, від анафори до повторів цілих рядків у вигляді наскрізних рефренів (деякі колисанки побудовані так, що кожен рядок повторюється по два чи більше разів).

- Фонетичні ефекти, що надають мові мелодійності й ритмізації.

- Заколисувальні вигуки-кліше «баю-баю», «Ой люлі-люлечки» і т. ін.

- Здрібніло-пестливі форми (дитинонька, колисонька, матіночка).

- Емоційність та багатопочуттєвість матерів при виконанні колискових пісень.

- Форма діалогу матері, зверненого до дитини.

- Використання найпростішої загальновживаної лексики, відсутність поетичних прийомів і тропів:

а) з художньо-поетичних засобів найчастіше зустрічаються епітети

(«золотенькі бильця», «шовкові вервечки», «пухові подушечки», «хата

тепленька»);

б) рідко зустрічаються порівняння («білий, як лілея», «очка, як тернина»).

- Одноманітність і монотонність виконання пісні.
в) «Колискові нашого дитинства»
- Найдорожчою людиною для кожної дитини є її мама.

- Перша мамина колискова.

- Кожній матусі хочеться, щоб її дитина виросла здоровою, щасливою,

доброю та порядною людиною.

- Мрії та сподівання наших мам у колискових піснях.

- Ласкавий котик, воркітливі голуби, щебетливі ластівочки та фантастичні

Сонко й Дрімко – найулюбленіші наші перші казкові герої.

- Прикликання доброї долі та щастя в колискових наших найрідніших.

- Тексти колискових пісень, які співались у дитинстві учням класу (зі слів матусь, бабусь).
ІV.3. Аналіз програмових колискових пісень.
«Ой ти, коте, коточок!»


  • Виразне читання твору.

  • Визначення теми пісні (побажання малечі бути розумним, щасливим, мати міцне здоров’я).

  • Визначення основної думки (для матері її дитина – найцінніше в житті, їй вона бажає всіляких благ).

  • Обговорення змісту твору.

  • З’ясувати художні особливості колискової (звертання, повтори, епітети, використання здрібніло-пестливих слів).


«Ой ну, люлі, дитя, спать»

  • Виразне читання колискової пісні.

  • Визначити спрямованість тексту.

Літературний диктант

  1. Вона вирізняється особливо уповільненим ритмом виконання, пестливою лексикою. Про який різновид родинно-побутових пісень ідеться?

  2. Хто найпопулярніший персонаж колискових?

  3. До яких художніх засобів відносять слова у такій формі: коточок, садочок, дівочок, віночок, барвіночок, колисонька, головонька?

  4. Який художній засіб ужито в рядках колискової: «Ой щоб спало, щастя знало, ой щоб росло, не боліло»?

  5. Що ріднить колискову «Ой ну, люлі, дитя, спать» та інші з казками?

  6. Які символічні квіти й трави згадуються у колисковій «Ой ти, коте, коточок!»?

  7. Які побажання дитині висловлюються в колискових?

  8. Який художній засіб ужитий у поетичних рядках колискової: «Ой щоб воно спало і спати хотіло, як квіт, червоніло»?

  9. За допомогою яких художніх засобів характеризуються три квіточки в колисковій «Ой ти, коте, коточок!»: «Да принесе три квіточки: ой да первую зросливую, а другую сонливую, а третюю щасливую»?

  10. Яку функцію виконують колискові, крім присипляння, заспокоєння дитини?

  11. Чим колискові пісні відрізняються від календарно-обрядових?

  12. Який літературний твір, вивчений у 5 класі, написаний за мотивами колискової? Хто її автор?


Завдання (за рівнями)
І рівень. Творча робота. Написати твір-мініатюру «Пісня над колискою» або «Тепло рідного дому».
ІІ рівень. Відновити текст «Колискові пісні» (учням роздаються роздруківки, а вдома текст потрібно переписати, доповнюючи його власними міркуваннями).
Колискові належать до … пісень. Це пісні, які виконують матері … . Колисковою мати виражає …, висловлює бажання бачити свою дитину …. Глибокі почуття любові й ніжності мати передає за допомогою … . У колискових піснях часто зустрічаються образи милих дитині тварин … , назви квітів … , уособлені образи сну і … . Колисковим пісням властива … мелодія. Крім народних, є також … колискові.
Виконання тестових завдань

1. Народна пісня «Ой біжить, біжить мала дівчина» належить до календарно-обрядових пісень

А) зимового циклу;

Б) весняного циклу;

В) літнього циклу;

Г) осіннього циклу.

2. Повторення звуків, слів та словосполучень на початку віршових рядків називається

А) анафорою;

Б) рефреном;

В) метафорою;

Г) персоніфікацією.
3. Народна пісня «Ой вінку, мій вінку» належить до

А) русальних пісень;

Б) купальських пісень;

В) зажинкових пісень;

Г) обжинкових пісень.

4. У якому рядку вжито постійний епітет?

А) красиві квіти;

Б) веселі дівчата;

В) нова пісня;

Г) хрещатий барвінок.


5. Віршовані побажання своїм рідним, близьким, гостям звучали в

А) щедрівках;

Б) колядках;

В) веснянках;

Г) вертепах.
6. Повторення групи слів, рядка або кількох віршових рядків у поетичному творі в кінці строфи називається

А) єдинопочатком;

Б) епітетом;

В) інверсією;

Г) рефреном.
7. Обрядові танці «Подоляночка», «Перепілочка», «Мак», «Кривий танець» супроводжували пісні якого циклу?

А) зимового;

Б) весняного;

В) літнього;

Г) осіннього.
8. Колискова пісня – це різновид народних

А) соціально-побутових пісень;

Б) родинно-побутових пісень;

В) календарно-обрядових пісень;

Г) історичних пісень.
9. За народними уявленнями, хто принесе солодкий сон, спокійну вдачу?

А) кіт;


Б) матуся;

В) птахи;

Г) бабуся.
10. Хто отримав у дар пісню (за легендою)?

А) французи;

Б) італійці;

В) українці;

Г) угорці.

11. У давні часи за звичаєм першими колядували з дозволу господарів

А) юнаки;

Б) дівчата;

В) дорослі;

Г) діти.
12. Продовжіть прислів’я: «Де праця, …»

А) там і танець;

Б) там і пісня;



В) там і щастя;

Г) там і труд.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка