Вступ Розділ Дитячий фольклор у структурі самовираження



Скачати 451.68 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації21.02.2016
Розмір451.68 Kb.
  1   2   3



ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………….6

Розділ 1. Дитячий фольклор у структурі самовираження

українського народу………………………………………………………………8

1.1. Виховання високих моральних якостей засобами фольклору….....8

1.2. Становлення та розвиток дитячого фольклору………………….…11

1.3. Жанрові особливості дитячого фольклору………………………....13

1.4. Класифікація дитячого фольклору………………………………....16

Розділ 2. Колискова пісня – невичерпна скарбниця виховних засобів

усної народної………………………………………………………….……......19

2.1. Витоки колискових пісень…………………………………………………19

2.2. Магічна сила колискових пісень Сквирщини………………………….....23

Розділ 3. Фольклорні твори малих форм……………………………………....25

Розділ 4. Соціологічне дослідження……………………………………………37

Висновки………………………………………………………………………....39

Список використаних джерел………………………………………………......41

Додатки…………………………………………………………………………..42


ТЕЗИ

Назва роботи: Формування світогляду дитини через дитячий фольклор

Автор: Мірутенко Наталія Володимирівна

Назва територіального відділення МАН: Київське обласне територіальне відділення Малої академії наук

Навчальний заклад: НВК «Сквирський ліцей  ЗОШ I-II ступенів»

Клас: 11

Населений пункт: м. Сквира Київської області

Науковий керівник: Плівачук Катерина Володимирівна, вчитель української мови та літератури, вчитель-методист, заслужений учитель України, доцент, кандидат педагогічних наук
Актуальність теми. Фольклор – колективна уснопоетична творчість, що в досконалій мистецькій формі відображає життя, працю, історію, побут, думки, прагнення й погляди народу.

Традиційним у народній творчості українського народу є дитячий фольклор. Він є багатожанровий, різноманітний. До дитячого фольклору відносяться колискові пісні, забавлянки, ігрові пісні, дражнилки, лічилки, небилиці, заклички, приповідки, скоромовки, казки, загадки, жартівливі пісні, страшилки.

У пісенній творчості українського народу найдавнішим жанром народної словесності були колискові пісні, які відносять до дитячого фольклору. Найпрекраснішим образом із загальнолюдської скарбниці духовності є мати і дитя. Тому колискова пісня є особливою інформацією для душевної рівноваги, любові, радості дитини. Діти, яким співає матуся колискових пісень краще розвиваються, відчувають себе захищеними, виростають добрими, чуйними, милосердними та успішними в житті. У колискових піснях криється глибокий етнічний генофонд, який передається від покоління до покоління і фіксується у фольклорній пам’яті.

Мета дослідження  висвітлити роль дитячого фольклору у формуванні світогляду дитини.

Об’єкт дослідження  жанри дитячого фольклору

Предметом дослідження є дитячий фольклор як джерело формування світогляду дитини.

Ступінь дослідження проблеми. При дослідженні обраної тематики нами було вивчено наукові дослідження з даної теми, зокрема: Г. Довженюк, Л. Дунаєвської, М. Гайдай, М. Грушевський, Н. Заглади, Ф. Колесси, К. Луганської, М. Максимовича, Н. Матвієнко, Г. Маковій, М. Сингаївського, Ф. Погребенника, П. Чубинського, збірники «Дитячий фольклор», «Мальована колисочка», «Колискові пісні і забавлянки», «Український фольклор».

Мета дослідження полягає в тому, щоб дослідити витоки дитячого фольклору: колискових пісень, записати колискові пісні, забавлянки, ігрові пісні, дражнили, лічилки, заклички, скоромовки, страшилки Сквирщини, визначити їх роль у формуванні світобачення дитини.

Відповідно до мети дослідження, визначенні завдання:



  • здійснити огляд літератури з даної теми;

  • класифікувати жанри дитячого фольклору;

  • охарактеризувати роль колискової пісні в житті дитини;

  • дослідити магічну силу колискових пісень та роль забавлянок, дражнилок, лічилок, закличок, скоромовок, страшилок у формуванні світобачення дітей Сквирщини;

  • з’ясувати роль дитячого фольклору в житті дитини.

У процесі розв’язання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

  • теоретичні: аналіз опрацьованої літератури про дитячу народну творчість, колискові пісні;

  • практичні: інтерв’ювання жителів міста Сквири та сіл району, запис колискових пісень, забавлянок, дражнилок, лічилок, закличок, скоромовок, страшилок, здійснення соціологічного опитування, фольклорних джерел за матеріалами Сквирського краєзнавчого музею.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому проаналізовано магічну силу колискових пісень Сквирщини та багатожанровість дитячого фольклору, який записано в регіоні. Досліджено його вплив на формування світогляду дитини.

У висновках відзначено, що дитячий фольклор є особливим жанром, який позначений високим світосприйняттям, багатством образів. Серед нього виділяємо колискові пісні, під спів яких виростали визначні вчені, поети, композитори, хлібороби, мудреці. Вони виховували у дітей глибоке почуття батьківщини та вірності традиції своїх батьків, дідів та прадідів. Через колискові пісні материнська любов формувала особистість дитини, її перші враження про світобачення. Нами було досліджено колискові пісні Сквирщини. Відтак можна стверджувати, що вони мають дуже багато народних символів, які і розкривають духовність, святковий та повсякденний побут українців, його добробут, національний колорит. Любов до своєї землі, свого народу зароджувалась в душі кожної дитини ще з молоком матері, а потім міцніла у її становленні як громадянина.

Образна система творів дитячого фольклору досить стійка і спирається на глибину образної інформації дитини. Дитячий фольклор формується під впливом низки чинників. Серед них — вплив різних соціальних структур і вікових груп, їх фольклору, масової культури, існуючих уявлень тощо. Усну традицію діти найліпше засвоюють до підліткового віку, доки їх ще захоплює освоєння мови. Підлітки поривають зі світом дитинства, орієнтуються на норми поведінки старших. А властивий дитячому вікові характер творчості ще деякий час відображає саме дитячі поняття і уявлення.

Дитячий фольклор допомагає дітям зрозуміти життєві ситуації, стереотипи поведінки, а також сприяє соціальній адаптації. Ґрунтом для такого «дорослішання» є готовність дітей отримувати й засвоювати інформаційну складову фольклорного тексту.



ВСТУП
Актуальність теми. Фольклор – колективна уснопоетична творчість, що в досконалій мистецькій формі відображає життя, працю, історію, побут, думки, прагнення й погляди народу.

Традиційним у народній творчості українського народу є дитячий фольклор. Він є багатожанровий, різноманітний. До дитячого фольклору відносяться колискові пісні, забавлянки, ігрові пісні, дражнилки, лічилки, небилиці, заклички, приповідки, скоромовки, казки, загадки, жартівливі пісні, страшилки.

У пісенній творчості українського народу найдавнішим жанром народної словесності були колискові пісні, які відносять до дитячого фольклору. Найпрекраснішим образом із загальнолюдської скарбниці духовності є мати і дитя. Тому колискова пісня є особливою інформацією для душевної рівноваги, любові, радості дитини. Діти, яким співає матуся колискових пісень краще розвиваються, відчувають себе захищеними, виростають добрими, чуйними, милосердними та успішними в житті. У колискових піснях криється глибокий етнічний генофонд, який передається від покоління до покоління і фіксується у фольклорній пам’яті.

Мета дослідження  висвітлити роль дитячого фольклору у формуванні світогляду дитини.

Об’єктом дослідження є жанри дитячого фольклору

Предметом дослідження є дитячий фольклор як джерело формування світогляду дитини .

Ступінь дослідження проблеми. При дослідженні обраної тематики нами було вивчено наукові дослідження з даної теми, зокрема: Г. Довженюк, Л. Дунаєвської, М.Гайдай, М.Грушевський, Н.Заглади, Ф.Колесси, К. Луганської, М.Максимовича, Н.Матвієнко, Г.Маковій, М.Сингаївського, Ф.Погребенника, П.Чубинського, збірники “Дитячий фольклор”, “Мальована колисочка”, ”Колискові пісні і забавлянки”, ”Український фольклор”.

Мета дослідження полягає в тому, щоб дослідити витоки дитячого фольклору: колискових пісень, записати колискові пісні, забавлянки, ігрові пісні, дражнили, лічилки, заклички, скоромовки, страшилки Сквирщини, визначити їх роль у формуванні світобачення дитини.

Відповідно до мети дослідження, визначенні завдання:



  • здійснити огляд літератури з даної теми;

  • класифікувати жанри дитячого фольклору;

  • охарактеризувати роль колискової пісні в житті дитини;

  • дослідити магічну силу колискових пісень та роль забавлянок, дражнилок, лічилок, закличок, скоромовок, страшилок у формуванні світобачення дітей Сквирщини;

  • з’ясувати роль дитячого фольклору в житті дитини.

У процесі розв’язання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

  • теоретичні: аналіз опрацьованої літератури про дитячу народну творчість, колискові пісні;

  • практичні: інтерв’ювання жителів міста Сквири та сіл району, запис колискових пісень, забавлянок, дражнилок, лічилок, закличок, скоромовок, страшилок, здійснення соціологічного опитування, фольклорних джерел за матеріалами Сквирського краєзнавчого музею.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому проаналізовано магічну силу колискових пісень Сквирщини та багатожанровість дитячого фольклору, який записано в регіоні. Досліджено його вплив на формування світогляду дитини.

Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.


РОЗДІЛ 1

ДИТЯЧИЙ ФОЛЬКЛОР У СТРУКТУРІ САМОВИРАЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
1.1 Виховання високих моральних якостей засобами фольклору
Державною національною програмою «Освіта» (Україна в ХХІ століття) передбачено, що національне виховання в Україні повинно ґрунтуватися на глибокому засвоєнні молодим поколінням духовних надбань українського народу, забезпечувати духовну єдність поколінь у формуванні духовно-моральної культури особистості.

У національній системі виховання головне місце відводиться ідеалу українця – людини ласкавої, щирої, справедливої і доброзичливої, талановитої і працелюбної, витривалої і тактовної.

У нашій державі склалася своя система виховання, котра враховуючи національні риси і самобутність українського народу, є надійним гарантом моральної загартованості підростаючого покоління. Дана система постійно черпає виховний потенціал із життя народу, фольклору, традицій, звичаїв українців.

Звичайно, для гармонійного розвитку людини як особистості і найвищої цінності суспільства виховання високих моральних якостей здійснюється засобами фольклору. Саме усна народна творчість відкриває широкі можливості формувати національну самосвідомість і духовність підростаючого покоління.

Василь Сухомлинський зазначав, що дитина не повинна виростати байдужою, нечулою, черствою, а вона повинна зростати у постійному піклуванні про навколишній світ рослин, тварин, людей, доглядати і допомагати їм. А це все вчить усна народна творчість, де зібрана скарбниця народної моралі, народної духовності.

Саме усна народна творчість лягла в основу перших письмових праць з народної педагогіки. Народна педагогіка вчить, що батьки повинні правильно оцінювати поведінку своїх дітей, схвалюючи позитивні вчинки і дії та засуджуючи негативні [17, с. 13].

Усна народна творчість увібрала в себе багато видів (історичні перекази, легенди, казки, ліричні пісні, прислів’я, приказки, загадки), які відіграли велику роль у моральному вихованні дітей.

Дослідженням усної народної творчості займаються такі відомі українські вчені, як А. Кримський, А. Лобода, М. Сумцов, Д. Яворницький та інші, а на західноукраїнських землях – М. Возняк, В. Гнатюк, Ф. Колеса та інші. Серед визначних праць цих учених можна назвати: “Український вертеп” Є. Марковського, “Звенигородщина” А. Кримського. Не можна не відзначити важливої ролі відомого науковця, академіка АН України Михайла Грушевського у вивченні українського фольклору. Створюючи свою 6–томну працю з історії української літератури, він цілий том присвячує усній народній творчості українського народу, яка до цього часу не вважалася літературою. М. Грушевський підкреслював, що “фольклор і писемна література – дві стадії й дві форми однієї системи – підкреслюючи великі виховні можливості фольклору, його морально етичну насиченість. У своїх дослідженнях фольклору він також, як О. Потебня, С. Єфремов бачить його джерело і розквіт ще у період язичества, в часи Київської Русі. Тому велику увагу приділяє таким важливим у моральному вихованні особистості фольклорним жанрам, як обрядові пісні, легенди, перекази, героїчний епос, фантастичні казки, дитячий фольклор тощо.



Виховання учнівської молоді засобами фольклору є найважливішим засобом та джерелом формування характерів громадян. Його мета – формувати гармонійно розвинені особистості, які орієнтуються на загальнолюдські, духовні та культурно-естетичні цінності, морально-етичні уявлення та ідеали.
В українській родинi завжди привчали до високої культури мови, логiчного мислення, коректностi у висловлюваннях, стриманостi i зваженостi, чiткостi i доступностi. Слово, вимовлене батьками, засiває у душах дiтей людянiсть, доброту, чуйнiсть, милосердя, щирiсть, любов до всього, що їх оточує. Адже народно-розмовна мова багата на прислів’я й приказки, стiйкi фразеологiчнi звороти, образнi порiвняння, якi мiстять у собi глибинну суть народної моралi. А якi багатi виховнi можливостi має дитячий фольклор, де через казку, колискову пісню, дитячу гру, забавлянку, давав можливість створити у родинi атмосферу доброзичливостi, лагiдностi, ввiчливостi, любові один до одного, до живої природи.

Отже, виховання морально-духовної особистості має відбуватися на основі української світоглядно-філософської ментальності, фольклорної мудрості народу, на духовно - моральних цінностях рідного слова, справжніх перлин родинної народної мудрості, що духовно збагачує людину, сприяє вихованню її патріотичних почуттів. Саме усна народна творчість, зокрема, дитячий фольклор, сприяє засвоєнню національних та загальнолюдських культурних цінностей, зміцнює духовно-моральний розвиток особистості українця.



1.2. Становлення і розвиток українського дитячого фольклору
Однією з найважливіших особливостей в українській системі виховання були фольклорні тексти, які є справжнім джерелом людської мудрості, виразником народного світогляду, скарбницею національної духовності. Безумовно, що їх частину становить дитячий фольклор. Поняття «дитячий фольклор» увійшло до науки порівняно недавно. Дитячий фольклор  це сукупність зразків усної народної творчості, яка складається із класичних та сучасних фольклорних форм і функціонує у дитячому середовищі або виконується спеціально для дітей [2].

Доведено, що дитячий фольклор, це, передусім, зразки усної народної словесності призначені для дітей. Створені старшими поколіннями для молодших, такі тексти є складовою дитячого фольклору.

Безумовно, інша частина  це твори, які функціонують у дитячому середовищі, але водночас побутують і як зразки певного фольклорного жанру.

До середини ХІХ століття дитячий фольклор не виділявся в окрему групу усної народної творчості та спеціально не записувався. Тільки від другої половини ХІХ ст. і у ХХ століття, відколи зростає зацікавленість суспільства народним життям, починається збирання та з'являються публікації зразків усної дитячої словесності В. Даля, О. Афанасьєва, Г. Виноградова, П. Чубинського, М. Вовчка, М. Лисенка, В. Анікіна та ін. [2; 3; 15].

Переконливою є позиція відомих вчених, щодо зацікавленості проблематикою дитячого фольклору. Починаючи із середині ХІХ століття він розвивається спершу на тлі таких відомих у фольклористиці напрямів як міфологічного (В. Попов) та культурно-історичного (М. Костомаров), а П. Шейн уперше створює детальну класифікацію дитячого пісенного фольклору та виділяє в ньому деякі жанри (колисанки, примовки тощо) [15].

Г. Виноградов у ХХ столітті один із перших дав визначення дитячого фольклору та детально проаналізував його жанри (зокрема лічилки), простежив зв'язки дитячого фольклору із народним побутом.

Вчений - фольклорист дає характеристику змісту, об’єму і межам поняття “дитячий фольклор” і назвав його “особливим явищем відокремленого дитячого побуту у відокремленому дитячому житті”. Він окреслив дитячим фольклором всю сукупність різних видів словесних творів, що відомі дітям і що не входять в репертуар дорослих [15].

Дитячий фольклор – багатожанрова система, що складається із прозових, речитативних, пісенних та ігрових творів. До дитячого фольклору зараховують як творчість самих дітей, так і твори, що виконуються для дітей дорослими. Такий поділ виникає з того, що ігрові і ритміко-інтонаційні можливості дітей залежать від віку. У ранньому віці (з перших днів народження і десь до трьох – трьох з половиною років) емоційний, моторний і розумовий розвиток дитини лежить цілком на обов'язку дорослих. Дорослі виконують для дітей раннього віку колискові пісні та різні забавлянки.

Другу частину дитячого фольклору становлять твори, виконувані дітьми середнього і старшого віку. До них належать твори, що співаються або ритмічно промовляються: ігрові пісні, дражнилки, лічилки, небилиці, заклички, жартівливі пісні, а також прозові приповідки, скоромовки, загадки, казки. Частина з них складена дорослими для дітей, але велика кількість – це творчість самих дітей [9].

Не можна не зважити на те, що Г.С. Виноградов, як один із кращих знавців народної педагогіки, першим почав широко вживати термін «дитячий фольклор», наголошував, що ним доцільно позначати твори, складені самими дітьми, а також поезію пестування (невеликі ліричні твори, які примовляють дорослі. пестячи дітей). Дещо пізніше до цього виду словесності долучили колискові пісні. Також було спостережено, що деякі жанри народної словесності, які побутували у середовищі дорослих, втративши своє первісне утилітарне призначення і сакральне значення, у дещо видозміненому, спрощеному вигляді перейшли у сферу дитячого фольклору. Усі дослідники одностайні, що до дитячого фольклору відносяться і твори дітей, і твори для дітей, складені дорослими. Дитячий фольклор має свою специфіку: відповідає віковим особливостям дітей у виборі тем, образів, ідей; характеризується поєднанням словесного матеріалу з елементами гри, супровідними рухами; у багатьох творах проявляється виражене виховне спрямування» [10].

Можна з упевненістю сказати, що визначальні риси дитячого фольклору є своєрідність відображення в ньому реального життя, органічне сплетення елементів реальності й фантастики, потяг до гри словами, їхнім змістом, до таємничості, загадковості.

Отже, дитячий фольклор, дає дитині перші відомості про навколишній світ, людські стосунки, засобами мови колисанок, забавлянок, потішок, формує кращі риси характеру.


1.3. Жанри дитячого фольклору
Український фольклор є виразником світобачення, естетики й етики, національною свідомістю, духовною культурою.

Усна словесна творчість увібрала в себе прекрасні перлини народу. Українці жили з піснею, влучним словом, легендами, переказами. Фольклорні скарби були джерелом мудрості народу, моральної чистоти і добра.

Недаремно фольклор вважають енциклопедією життя народу. У ньому відбилися історія, заповітні бажання, сподівання, боротьби за кращу долю. У фольклорі передаються деталі повсякденного побуту і праці.

Усна народна творчість повнокровно виявляє дух народу, думки і почуття, своєрідність поглядів на життя. Вона несе ідеали людяності, фізичного, морального і психічного здоров’я.

Доведено, що твори українського фольклору вчать бачити красу рідної землі, виховують повагу до людей, які створюють матеріальні й духовні цінності.

Велике значення для дітей мають фольклорні твори. Вони вчать дитину поважати працю, людей праці, знайомлять її з навколишнім оточенням, рослинним і тваринним світом, дають дитині перші уявлення про казку, пісню, танок, гру, організоване дозвілля [2, с. 3]. Жанри дитячого фольклору мають різні джерела і виникли в різні історичні періоди розвитку суспільства. До жанрів дитячого фольклору відносяться колискові пісні, пестушки, утішки, забавлянки, дражнили, заклички, примовки, щедрівки, прозивалки, примовки, загадки, казки лічилки, скоромовки, ігри.

Колискова пісня – благословенний світ високої поезії українського народу.

Вони були створені з метою приспати або потішити дитину. Народні колискові пісні відзначаються художньою довершеністю, влучністю епітетів і метафор , дотепністю, легким гумором.

Аналізуючи жанри дитячого фольклору, нами відмічено, що саме в колискових піснях закладено генетичний код родини, який мати своєю безпосередністю і ніжністю передає дитині. За рівнем художньої майстерності колискові пісні стоять у світі високої поезії. На нашу думку, саме із колискових пісень народжуються всі інші пісенні жанри дитячого фольклору.

Забавлянки – коротенькі пісеньки або вірші, поєднані своєрідними вправами і покликані зміцнити дитину фізично, підтримувати радісний, бадьорий настрій.

Близькими до колискових пісень є пестушки та утішки. У цих жанрах проявляється елементи найпростішої гри. До них ми відносимо такі відомі пестушки: “Ладі-ладусі”, “Сорока-ворона”, “Кую-кую чобіток”, “Печу-печу хлібчик”, “Зайчику, зайчику”.

Заклички і промовки пов’язані з вірою давньої людини в магічну силу слова. Безперечно, заклички до дощу, сонця, хмар, птахів, рослин, комах, води, лісу змінилися від тих прадавніх часів, але лишилася їхня суть-прохання.

Важливою сферою життєдіяльності дитини є гра. Вона є світом практичної діяльності дитини, яка задовольняє не тільки фізичні, але й духовні її потреби. Науковець С.А. Шмаков так розкриває роль гри “… це вивірений століттями, народним досвідом, соціально-культурними нормами суспільства фактор соціалізації особистості" [ 22, 54]. Російський письменник О.М. Горький відзначає, що гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, що спрямовані на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, в якому складається і вдосконалюється самоуправління поведінкою. Гра – шлях дітей до пізнання світу, в якому вони живуть і який вони покликані змінити [ 22, с. 52].

Отже, гра є формою вільного самовияву дитини, виконання, вона є школою довільної поведінки й діяльності, властивої поведінці дорослих.

Найдавнішими за походженням є хороводні ігри. Пісні в хороводних іграх прості, легкі для запам’ятовування. Виконувалися вони, як правило, усіма учасниками, що стають колом, а зміст пісні передає відповідними рухами той, хто перебуває в середині кола.

Є підстави вважати, що ігрова діяльність – це різновид активної діяльності дітей, у процесі якої вони оволодівають суспільними функціями, відносинами та рідною мовою як засобом спілкування між людьми. Переконливим є те, що ігрова діяльність дитини відіграє важливу роль у її житті та розвитку активності. Саме шляхом участі у різних іграх, дитина нагромаджує власний досвід, вона стає джерелом нових пізнань, відчуттів, бажань, дій і умінь.

Природний інтерес дітей до всього живого сприяв популярності серед них ігор, основними персонажами яких є птахи, звірі.

Можна з упевненістю сказати, що у житті дитини гра є важливим засобом духовного й фізичного виховання і завжди займає значне місце.

У дитячому фольклорі є своєрідна форма самовираження, що виражається у такому жанрі як прозивалки. Вони будуються в основному двома шляхами: твердженням та звертаннями. У прозивалках висміються неохайність, невмілість, неповороткість, боягузництво, безглузді, принизливі дії.

Враховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що дитячий фольклор протягом століть формував естетичні смаки дитини. Твори дитячого фольклору сприяли фізичному і моральному здоров’ю дитини, розвитку її розумових здібностей, підготовці до суспільно-корисної діяльності. Разом з тим, художнє слово дитячого фольклору збагачувало знання про навколишній світ, вчило доброти, співчуття, допомагало дитині самостверджуватися.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка