Вступ Розділ Дитячий фольклор у структурі самовираження



Скачати 451.68 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації21.02.2016
Розмір451.68 Kb.
1   2   3

1.4. Класифікація дитячого фольклору
Фольклор – цілісна й відкрита жанрова система. Пізнати його особливий світ можна, осягнувши єдність, взаємозв'язок образів, мотивів, сюжетів, тобто всіх частин цієї цілісної системи. Така система дає можливість людині зрозуміти довколишній світ, орієнтуватися в ньому, про що свідчать збережені традиції родинної і календарної обрядовості та записи фольклорних творів (Додаток Д).

Дослідники зазначають, що фольклорний жанр – це сукупність творів, об'єднаних спільністю поетичної системи, побутового призначення, форм виконання і музичної форми. Існує і таке визначення: це тип словесної (часто також музичної) форми, усталеної в народному побуті та пов'язаної з повторенням певних змістових елементів. Проблема жанру пов'язана з проблемою „виконавець – слухацька аудиторія". Фольклорні жанри живуть не ізольовано, а розвиваються в тісних взаємозв'язках.

Відповідно до сучасної педагогічної класифікації дитячого віку розрізняють фольклорні твори для малят, для дітей дошкільного віку, молодшого шкільного та середнього шкільного віку.

Дослідники усної народної творчості поділяють дитячий фольклор на три групи:



  • різні види фольклору, створені дорослими спеціально для дітей (колискові, забавлянки, небилиці, скоромовки);

  • твори, що поступово перейшли до дітей із фольклору дорослих (казки про тварин, обрядові пісні, загадки, прислів'я, приказки);

  • власне дитячий фольклор, створений самими дітьми (ігрові пісні, лічилки, жарти) [10].

Дослідник фольклору В. Анікін визначає такі групи дитячого фольклору:

  • твори дорослих для дітей;

  • твори, що втратили значення в житті дорослих і перейшли до дітей;

  • твори, складені самими дітьми [1].

  • Автор підручника з усної народної творчості В. Василенко розрізняє:

  • твори з ігровими діями;

  • твори, що виконуються незалежно від ігрових дій і приваблюють дітей передусім своїм змістом [14].

Щодо жанрової специфіки, то частина текстів дитячого фольклору створюється на ґрунті «дорослого» фольклору (примовки, жарти тощо), а частина – на ґрунті власне дитячих жанрів (лічилки, дражнили тощо).

Залежно від умов функціонування, дитячий фольклор поділяється на ігровий та неігровий.

Внаслідок вікової специфіки та характеру дозвілля найбільше в традиції усної дитячої творчості зразків ігрового фольклору. Вони є цілком досконалими і функціональними, адже виражають душевний стан дитини у процесі гри.

Добре відомі лічилки, ігрові пісеньки та інший віршований «галас», який у житті й побуті часом вважається порожньою забавою.

Насправді без цих веселих і смішних віршів, без словесної гри, яка в них міститься, дитина ніколи не оволодіє своєю рідною мовою досконало, ніколи не стане її гідним володарем, здатним виразити будь-які думки, відчуття, переживання тощо.

Є підстави вважати, що в окремих випадках чітка межа між жанрами стирається, тобто є жанри, які не можна однозначно зарахувати в ту чи іншу групу. Кожна з груп, виділена на основі походження жанрів, має свої особливості, поділяється на менші підгрупи і цикли відповідно до інших рис. Спільна риса їх усіх – дитяча тематика, вони виконуються тільки для дитини, переважно немовляти, чи віком до 4-5 років [10].



РОЗДІЛ 2

КОЛИСКОВА ПІСНЯ – НЕВИЧЕРПНА СКАРБНИЦЯ ВИХОВНИХ ЗАСОБІВ УСНОЇ НАРОДНОЇ
2.1. Витоки колискових пісень
Колискові пісні – жанр дитячого фольклору, який належить до найдавніших у народно поетичній творчості [22 ,c. 50].

Колискові пісні призначені тільки для одного слухача - дитини і мають тільки одного виконавця – матір або близьку людину. У колискових піснях виражається любов матері до дитини, думи про її майбутнє, висловлюються побажання, щоб вона стала сильною, хороброю, доброю, ніжною, красивою.

Письменник М.Сингаївський так описує колискову пісню “Пісня, зокрема і колискова, має співатись, даруючи людям чарівну красу мелодій, неоціненне слово народного животвору. Як на мене, то колискова пісня твориться під знаками води, землі, сонця. Тому вони і присутні у мелодіях, у слові як неодмінні частки природної стихії. Тому в наших колискових котик іде по воду чи їде по сіно, чи йде молотити. А там, де котик іде по зеленій землі, там трава, і вода, і дівчина молода . І кожному знаходиться робота, навіть сонце женцям руки цілує та колиску гойдає. Отже, все діється, твориться під знаком добра і самої природи, що одвіку наснажує батьків і дітей“ [4, c. 11].

Витоки колискових пісень губляться у глибині віків. Науковці стверджують, що спостерігаючи за змістом, формою колискових пісень, вони помітили спільність їх із замовлянням, Що є породженням особливості світосприйняття наших далеких предків [2, c. 28].

Г. Довженюк у монографії "Український дитячий фольклор: (Віршовані жанри)" класифікує колискові пісні за змістовим принципом [5]:


  • пісні про саму дитину, її сон, харчування тощо, а також про тварин та птахів, які виявляють про неї турботу;

  • твори, що відбивають звернуті до дитини почуття й думки матері, водночас у цих піснях мати звертається думкою і до своєї власної долі;

  • пісні з персонажами тваринного світу, які вже не пов'язані сюжетно з образом самої дитини. Сюди ж зараховуються колискові з людськими персонажами.

Деякі зразки дитячого фольклору є цікавою підгрупою ліричних народнопоетичних творів. Для дітей наймолодшого віку дорослі виконують колискові пісні, а згодом  утішки.

Можна стверджувати, що колискові пісні українського народу мають тематичну й сюжетну різноманітність, барвистість образів і думок. Типовими героями колискових пісень виступають тварини, які дитина може побачити на вулиці або в своєму домі: кіт, собака, кури, голуби, корова, птахи, коні. У народних уявленнях, віруваннях кіт завжди постає другом людини, здатним оберігати її від злих сил. Напевно, близькість цієї тварини в щоденному побуті людей, присутність його найбільше спостерігаємо у сюжетах колисанок. Цей образ виступає не лише помічником матері, коли заколисує дитину, готує їй постіль, ловить мишку для розваги, але й своєрідним оберегом (Додаток А).

У колискових піснях розкривається уся материнська любов до дитини, світ добра, краси й справедливості, який кожна мати прагне виплекати в душі дитини. Тому і зустрічаємо у колисанках побажання немовляті здоров’я, доброго зросту, розуму, щастя, краси. Передаються ці слова, сповнені ніжності, безмежної материнської любові, які створюють особливу емоційну атмосферу для дитини. Кожна мати прагне побачити свою дитину у достатку, радості, щасті. Співаючи колискову пісню, мати ніби програмує дитину на подальше життя, передає своїй дитині елементарні правила поведінки, моральні норми поведінки, загальнолюдські цінності.

Особливу роль у колискових піснях відводиться колисці.

Колиска – це символ безсмертя роду і родоводу, Батьківщини, зародження виникнення життя. Її плели із священних дерев – калини, верби, дуба, верболозу, явора. Формою колиска була подібна до кола, що було наділене великою магічною силою, яка оберігала немовля від злих сил (Додаток Б).

Колиску кріпили до сволока на гаку чотирма мотузочками, що символізували чотири сторони світу, який чекає на дитину. Найдорожчим скарбом у кожній родині була дитина. Тому і колиску називали пестливими словами: колисочка, колисонька, колисаночка.

Звичайно, вона була наділена магічною силою, бо оберігала надію, цвіт роду українського, гойдала і виколихувала дитятко. Цікаво було те, що матрацик у колиску робили із соломи: для дівчинки із пшеничної, що символізувало запліднююче начало, а для хлопчика з житньої, що було символом життя. Дитину в колисці клали головою на схід сонця, що теж мало символічне значення. У народних повір'ях зустрічаємо «щоб дитина чуйною була до людей і до природи, торкатися колиски треба з північного боку, а колисати з півночі на південь, бо звідти тепла чекають.» На подушечках та простирадлах вишивали квіти – обереги. Отже, колиска символізує безсмертя роду і родоводу, батьківщини.

Співаючи колисанки, мати переливала в душу дитини свої найщиріші почуття, мрії. Ці пісні давали дитині перші уроки чесності, шанобливого ставлення до праці, до ідеалу людського життя.

Ой був собі коточок

Ой був собі коточок,

Украв собі клубочок

Та сховався в куточок,

Щоб люди не знали –

Котика не впіймали.

Стали кота бити

Та ще й говорити:

 Не вчись, котику, красти,

А вчись робити –

Черевички шити

Та й не дорогії –

По три золотії.

Будуть люди купувати,

Будуть тебе шанувати. [5, c.273]

Кожна мати прагне бачити свою дитину в достатку, тому в колискових піснях, вона передає це окремими зовнішніми деталями.

Люлі-люлі

Люлі – люлі

Питала зозулі,

Скільки тобі жити?

Зозуля кувала,

Правдоньку сказала:

«Будеш сто літ жити,

В золоті ходити,

Матір шанувати,

Вік догодовувати».

На нашу думку, художнє слово було головним у спілкуванні дорослих і малят. Саме ця українська пісенна культура творилася віками. Материнський голос освячував дитину надією на те, що дитина коли виросте, матиме кращу долю, ніж батьки. У колискову пісню мати вкладає всі тривоги, переживання, найболючіші свої думи-роздуми. Ніжна мелодія, магія материнського слова робили добру справу, виховували дитину в любові, щасті, радості.

Як підсумок зазначимо, що колискові пісні є глибинною культурою українського народу, що творилася віками. Через колискові пісні материнська любов формувала особистість дитини, її перші враження про світобачення.


2.2. Магічна сила колискових пісень Сквирщини
Багатою і щедрою є Сквирська земля на усну народну творчість. На Сквирщині записували фольклорні й етнографічні матеріали Тарас Шевченко, Пантелемон Куліш, Ганна Барвінок, Тадей Рильський, Максим Рильський. Особливо їх вражала народна пісня, яка була першим вчителем людини історії України, боротьби гордого , працьовитого , волелюбного народу.

Людина ніколи не розлучається із піснею. А все починалося із материнської колискової пісні. Саме із колискової пісні черпалися скарби душі людської, її устремління. Колискова пісня є милозвучною краплиною музично-поетичного мистецтва, самобутня перлина народного витвору, що повертається сьогодні до нас мудрістю народного слова, світиться, як діюче джерело, чистотою [25, с.17].

Нами було опитано і записано велику кількість жителів Сквирського району та міста Сквири. Звичайно, колискова пісня – то лише краплина у пісенному океані народної творчості. Дуже прикро те, що багато їх побутують лише в пам'яті наших бабусь та прабабусь.

У піснях, які ми записали на Сквирщині виступають образи котика, що носить сон у рукаві, киця, що пішла по водицю, гулі, які своїм воркотанням заколисують дитину, журавочка, яка несе добро, злагоду, щастя. Образи –символи в колискових піснях є і фантастичними. Сонько і Дрімота в колискових піснях діють як люди, що цілком відповідають дитячому світосприйнятті (Додаток Г).

Колискові пісні Сквирщини позначені високим поетичним світосприйняттям, багатством образів. Вони засівали в душу дітей любов до людей, до природи, до усього живого, що одвіку наснажує людину. Заколисування – одна з не багатьох тем материнських мелодій. А котик-коточок у народних віруваннях – то завжди добрий друг людини, тварина хатня і довірлива, що здатна оберігати дітей від усієї напасті, зла і страху. Тому колискові пісні, де виступають ці образи, є символом затишку, злагоди, ніжності, домашності.

Материнська пісня робить життя дитини яскравим, прекрасним.

Видатний вчений, визначний знавець дитячої психології Василь Сухомлинський відзначав: «Серед багатьох факторів, які особливо вливають на виховання дитини є мамина пісня, виспівана над колискою свого немовляти» [12, с.19].

Колискова пісня – то безкінечна пісня. Допоки людство, допоки життя на землі – і вона житиме, щоб передавати дитині незрадливу пам’ять про свій рід, своїх батьків, рідний край, неперехідні цінності свого народу.

Аналізуючи сказане, відзначимо, що колискові пісні Сквирщини мають дуже багато народних символів, які і розкривають духовність, святковий та повсякденний побут українців, його добробут, національний колорит.

РОЗДІЛ 3

ФОЛЬКЛОРНІ ТВОРИ МАЛИХ ФОРМ
Формуючими початками духовності дитини є морально-етичне та естетичне виховання. Іван Франко писав, що хто хоч раз причастився до чистого джерела народної творчості, той на все життя лишиться його вдячним рабом. Ще з раннього дитинства батьки, члени родини прагнули долучити дитину до витоків народної творчості. Розглянемо деякі форми фольклорних творів (Додаток Е).

До фольклорних творів малих форм належать утішки або забавлянки.

Забавлянки, або утішки, потішки, чукикалки – жанр дитячого фольклору, коротесенькі пісеньки чи віршики гумористичного, жартівливого змісту ігрової спрямованості. Вони активізують (стимулюють) єдність слова та моторики дитини, не тільки супроводяться відповідними рухами, а й розвивають мовлення дитини. Незважаючи на свою простоту, забавлянки позначені евфонічною культурою, сприяють жвавому спілкуванню з довкіллям, привчають до чуття прекрасного» [13].

Ототушки-тутушки!

На котика потягушки,

А на Богдана простушки

Ой тошки, тошки!

Щоб підросли трошки!

(записано від Павловської П.М.,1951 р.н., м.Сквира, вул. Дубініна, 26)
Миш книш проточила,

Муха борщ пролила,

Півень коня задавив -

Нічим їхать до млина.

(записано від Павловської П.М.,1951 р.н., м.Сквира, вул. Дубініна, 26)
Потішки або утішки – невеликі віршики, які промовляють дитині перед тим, як кладуть спати. Їхнє призначення – заспокоїти дитину, вплинути на її психічний стан, щоб вона швидше заснула. Найбільшу групу забавлянок становлять пестушки – коротенькі віршики, які виконуються у поєднанні із своєрідними рухами чи вправами, якими дорослий пестить дитину, підбадьорює, спонукає до певного виду діяльності і т. ін.» [10].

Потягусі, потягусі,

На Галю ростусі.

Щоб Галочка росла,

Росла-виростала,

Щоб Галочка своїй мамці

Скоріш в поміч стала.

У поміч стала,

Діток колихала

Й хату доглядала.

(Записано від Курсон М.А.,1944 р.н., с. Верхівня)

Батьки самі відчувають життєву потребу у пестушках та потішках. Фольклор пестування неначе допомагає батькам виразити власні емоції, а також є необхідним для впорядкування контакту з дитиною.

Чим більше дорослі спілкуються із дитиною через пестушки та потішки, тим інтенсивніше і гармонійніше відбувається її розвиток, у тому числі й мовленнєвий.

З перших місяців життя дитину починають супроводжувати найрізноманітніші пестушки, широка тематика яких охоплює майже усі боки повсякденного буття малюка: харчування, купання, одягання, перші самостійні кроки, найпростіші розваги та фізичні вправи. Таким чином, і словник цих творів значно збагачується новими поняттями у порівнянні із колисанками. Пестушки, потішки та забавлянки відзначаються більшим лексичним діапазоном, що стає можливим внаслідок розширення кругозору дитини, яка подорослішала.



Назви органів і частин тіла людей і тварин:

Летіла пчола коло чола - бумц!

Летіла оса коло носа - бумц!

Летіла мушка коло ушка - бумц!

Летів жук - в оцьо - бух!
Назви рослин, тварин, риб, птахів, комах:

Тосі, тосі,

А свині в горосі...

Телята в капусті...

Аби були тлусті.


Назви предметів оточуючого побуту, переважно пов'язаних із господарською діяльністю людини:

Куй, куй, чобіток,

Подай, бабо, молоток.

Своєрідним містком від колисанок до пестушок, якими починають забавляти дитину від часу, коли вона може вже сидіти, є твори, що супроводжують гойдання малюка в колисці або на колінах дорослого. Як правило, вони починаються звуконаслідувальними словами хиті-хиті, гойда, чуки-чуки і под.:



Диби, диби,

Пішла баба по гриби.



Ладки, ладки,

Побилися бабки.

Граб тріщить, баба верещить.

А за ним індик,

Ніжечками дриг-дриг.
Заклички – короткі поетичні твори, пов'язані з вірою давніх людей в магічну дію слова, в яких звучать звертання до природних явищ, стихій, об'єктів, з метою вплинути на погоду, довкілля чи саму людину [10].

Ходи, ходи, дощику,

Зварим тобі борщику,

Зварим тобі галушок

Та виллємо на пісок.
Хлюп, хлюп....

Хлюп, хлюп, водиченько,

Хлюп, хлюп на личенько,

І на ручки, і на ніжки

Хлюп, хлюп, хлюп.
Вийди, вийди, сонечко,

На наше полечко.

Там тебе всі дожидаються

Та в ігри граються.


(Записано від Поліщук Н.І., 1950 року народження, яка проживає в м.Сквира, вул. Шевченка, 96)

Скоромовка – поетичний жанр, живлений джерелами дитячого фольклору, зумовлений потребами етнопедагогіки. В основі скоромовки – дотепна гра спеціально скомпонованих важковимовних слів, призначена для тренування артикуляційного апарату дитини.

Варка варила вареника,

Василь взяв вареника.

Варка Василя варехою.

Василь Варку вареником.

Мусію, Мусію.

Муку сію,

Печу паляниці,

кладу на полиці.

Мусій, муку сій,

печи паляниці,

клади на полиці.

Щоб виправити дефект мови в дитини, використовували скоромовки – невеликі за розміром твори гумористичного спрямування, головне призначення яких – домогтися правильної вимови важких для дитини звуків, позбутися дефектів мови.

Ой, збирала Маргаритка маргаритки на горі.

Розгубила маргаритки Маргаритка у дворі.


Пилип прилип, Пилип прилип.
Сидить Прокоп, кипить окроп,

Пішов Прокоп, кипить окроп.


Лічилка – жанр дитячого фольклору. Лічилка має прикладне значення. Вона виконує функцію упорядкування, вибору та визначення дій учасника гри. При цьому перераховуються всі, хто бере участь у грі.

Качка з річки йшла,

гурт качок вела:

це - качатко сиве,

це - як жовта слива,

це - брудненький квачик,

це - м'якенький м'ячик,

це - як вовни жменька,

це - кривеньке,

це - сніжок побіг...

Скільки ж їх усіх?

Ішов кіт


Через сто воріт

Поки до кінця дійшов

Вареника знайшов.

Раз, два , три,

До кота біжи.

(Записано з вуст Соляник Н.В., с. Селезенівка)


Жанр дитячої творчості прозивалки – невеликі римовані твори, що є дитячою реакцією в момент сварки чи суперечки на якусь образу чи дію. Вони можуть супроводжуватись різними жестами, гримасами або й діями і є проявом безпосередності дитячого самовираження, її ставлення до іншої людини: гніву, незадоволення, ворожості, розпачу і т. ін. [10].

Гандзя-Гандзя кучерява

Під решетом ночувала.

Як там сім день побула,

Шкоди більш не робила.
Мирилки – це короткі віршовані твори, які говорять діти на знак примирення, за призначенням вони протилежні до прозивалок і використовуються з метою відновлення товариських стосунків.

Ти не плач, не плач, не плач

І скоріш мені пробач,

І на мене ти не сердься,

Бо у тебе добре серце.

Будемо завжди дружити

І ніколи не сваритись!

Ой не плач, не плач

Дам тобі калач.

Медом помажу,

Дружбою докажу.
На нашу думку, в основі мирилок може бути християнська традиція просити прощення перед сповіддю у рідних та близьких, чи тих, кого раніше образив, обдурив чи просто скривив душею» [13].
Особливе місце в дитячому фольклорі належить загадці. Все, що раніше було для дитини предметом знайомства і відстороненого спостереження, що становило фон і простір її життя, стає предметом загадування. Для загадки немає дрібниць, немає нічого нецікавого. Найбільше загадок про небесні світила і явища природи, предмети домашнього ужитку, різні форми і знаряддя праці.

Загадка  гра в пізнавання, відгадування, викриття того, що заховано і приховано, що представлене в іншому образі, іншій якості.



Плаття загубилось, а ґудзики залишились (Ягоди горобини взимку.)

Сам червоний, цукровий - жупан зелений, бархатний ( Кавун).

Багато загадок сучасні діти і навіть дорослі відгадати не можуть, оскільки вийшли з ужитку речі, форми і знаряддя праці, що були предметом загадування.



На полі народився, на заводі варився, на столі розчинився (Цукор).

Образність, несподіваність зіставлення, нестандартність мислення — цьому вчать дитину загадки.

Майже разом із лічилками до репертуару дітей входить такий жанр дитячого фольклору, як прозивалки і дражнилки. Активно побутуючи у дитячій групі з давніх-давен, дражнилки складають одну із найбільш поширених ділянок саме дитячої творчості:
Сашка - голова як пляшка

Михайло - брехайло (брехати);

Тимошка - балабошка (балаболити);

Петька - лепетька (лепетати);

Соня - хроня (хропти);

Антон - лепитон (лепетати);

Павло - хамло (хаміти)
Отже, серед розмаїття дитячого фольклору відомими є скоромовки, заклички, примовки, мирилки, дражнилки, лічилки, забавлянки, колисанки, які за своїм характером сприяють розвитку творчої фантазії, винахідливості дитини, формуванню її як творчої особистості.
Страшилки  належать до дитячого епосу. Вони є засобом пізнання навколишнього світу з його складними і опосередкованими зв’язками, з єдністю й жорстокою боротьбою протилежностей; форма засвоєння громадського досвіду. Страшилки – короткі розповіді про страшні неймовірні події з рисами містики та фантазії, які розповідають діти ровесникам, щоб викликати у них страх. У страшилках збережено основні риси епічних жанрів. Оповідь у страшилках ведеться від третьої особи, розгортається простий сюжет з усіма його компонентами.

Основне в характері дитячих страшилок  таємничість, яка створюється передусім елементами пейзажу і описом надприродних явищ. Ефект переляку досягається не лише за допомогою незвичайного, містичного характеру, але й формальними чинниками: повторами. Атмосфера нагнітається шляхом використання відповідних епітетів.

Страшилки синтезують багато елементів дитячої вигадки, уяви, фантазії. За своїм змістом страшилки і впливом на слухача, страшилки найбільше подібні до бувальщин, в яких розповідаються події, пов’язані з нечистою силою, незвичайними обставинами життя.

Іде коза бодатая,

Іде коза рогатая,

Ніжками скік-скік,

Очками кліп-кліп,

Хто кашки не їсть,

Молочка не п’є, того

Заколю, заколю, заколю!!!

Записано з вуст Жарінської Ніни Семенівни, 1949 року народження, яка проживає за адресою: м. Сквира, вул.. Кривоноса,15.


Баю, батюшки, баю,

Не лягай ти на краю,

Прийде сіренький вовчок,

Та укусить за бочок.

Записано від Клименко Анастасії Павлівни, 1931 року народження, яка проживає за адресою: м. Сквира, вул. Київська, 5, кв.12.
Гикавка, гикавка,

Йди до води!

Кого зустрінеш,

На того й напади!

Чи коня, чи корову,

Чи циганку чорноброву!

Б-риззь!!!!!!
Записано від Мірутенко Василя Петровича, 1941 року народження, який проживає за адресою: м Сквира, вул. Дзерджинського, 43.

Іде коза рогатая,

Іде коза бадатая,

За маленькими хлоп’ятами,

Маленькими дівчатами.

Хто кашки не їсть,

Молочка не п’є,

Забадаю, защіпаю,

Хто добре поїсть,

З тим пограюсь, пограюсь.

Записано від Потіхи Катерини Миколаївни, 1926 року народження, яка проживає за адресою: Сквирський район, с. Шамраївка, вул. Шкільна, 34.



1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка