Вступ Розділ Дитячий фольклор у структурі самовираження



Скачати 451.68 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації21.02.2016
Розмір451.68 Kb.
1   2   3

Чики, чики на музики

Заріжемо качку,

Всім дамо по шматочку,

Іванкові срачку!



Іде коза рогатая,

Іде коза бодатая,

Защіпаю, защіпаю!

Записані від Трутнєвої Г.О., 1929 року народження, яка проживає за адресою: м Сквира, вул. Кривоноса, 12.


У темному-темному підвалі зібралися на раду відьми. Вирішили вони неслухняних дітей до себе в науку забрати, щоб перетворити їх у таких як самі. Старша із відьом в чорному одязі, розпущеним довгим волоссям взяла до рук карту міста із позначками. Кожному із присутніх вона дала по адресі. Заверещали вони несамовито, моторошно .І рушили відьми, за адресами, щоб дітей із звичного середовища домашнього у своє забрати. Прилетіла відьма у дім, де жила дівчина, яка не слухала батька й матір, всім грубила. Зайшла до кімнати, де дівчина спала. Стала над її ліжком, розставивши ноги і опустила голову з розпущеним волоссям над дівчиною. Прокинулася вона і побачила над собою страшне обличчя і страшну голову, з якої звисало багато зміїнних тіл. Закричала вона А відьма протягнула до неї довгі скоцюрблені пальці з чорними довгими нігтями і як блимне своїми кровавими очицями. І тут хапнула дівчину. (Записано від Сороки Анастасії Пилипівни, 1976 року народження, м.Сквира)
Опівночі в одному будинку щовечора оживала страшна старовинна іграшка, якою ще гралася прабабуся. Була вона схожа на клоуна, але мала злий погляд. Всміхалася вона хижо. Коли в будинку ставало тихо-тихо, ніч була темно-темною, іграшка оживала. Її білі зуби світилися вночі так яскраво, що освічували все навколо. Іграшка прямувала до кімнати, де спали діти. Підходила до їх ліжечок і усміхалася злюче. Вона була зла на дітей, які з нею не гуляли. Поки діти спали, вона почала розкидати їх іграшки, ломати їх, видирала очі в красивих ляльок. І кожного ранку прокидаючись, діти отримували від батьків прочухана, що так погано поводяться із іграшками. Іграшка чинила свою страшну справу лише до того часу, поки не проспівають треті півні. Але дітей батьки майже щодня карали, що вони не бережуть іграшки. (Записано від Руслової Павліни, 1979 року народження, с. Кононівка).
На дверях у кімнаті хтось намалював руку. Що не робила мама , щоб її замалювати, або зафарбувати, вона весь час проявлялася. Коли в’хали до цієї квартири, Олесеві весь час ця рука ввижалася, що вона сходить із дверей і душить його в ночі. Він боявся розповісти про це батькам, навіть і старшому братові. Для нього наставало страхіття ночі. Він ховався під ковдру і прагнув так захиститися від руки. Заховавшись під ковдру, він крадькома подивився на двері і побачив, як рука почала до нього наближатися. Але нічого йому не допомагало. Однієї ночі він так кричав, що мама вбігла до кімнати. Хлопчик був весь мокрий від поту і почав заїкатися , вказуючи на руку на дверях. Це продовжувалося до того часу , поки батьки не купили нові двері, а старі завезли на дачу і спалили.( записано від Декальчука Ярослава , 1996 року народження, с. Дунайка)
Отже, за допомогою страшилок діти прагнули опанувати страх, побороти темні сили, самим знаходити можливість вчитися опановувати емоціями. А дитину потрібно повертати в реальний світ дорослим, бо недолік психічної саморегуляції , не сформованість механізмів самоудосконалення не дозволять їй упоратися із страшною ситуацією.

Дитячий фольклор – яскрава сторінка народної творчості, яка утіливши відвічний досвід нації, доводить, що особливості спілкування з дитиною та дітей між собою покликали до життя такі мовні явища, яким не має аналогії у мовленні дорослих.


РОЗДІЛ 4

СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
Нами було проведено соціологічне дослідження в навчальних закладах Сквирщини, основною метою якого було визначити, яку роль відіграли на формуванні світогляду дитини колискові пісні.

Всього було опитано 114 осіб. В якості основного методу дослідження було використано анкетне опитування, яке вважається одним з найефективнішим методів збору інформації у соціологічних дослідженнях.

Аналіз результатів соціологічного опитування учнів 8-11 класів засвідчив, що на їх думку , колискова пісня відіграє важливу роль у формуванні світогляду дитини. Вони відзначають, що в колискових піснях розкривається душа матері, її радість від материнського щастя. Знають наші учні й образи – символи, що виступають в колискових піснях: котик-воркотик, голуби, зозуля, коник вороненький, ластівки.

Багато уваги у дослідженні було приділено питанням особистого характеру. Одне з них торкалося таких питань: як учні будуть ставитися до виховання своїх дітей, чи будуть співати колискових пісень їм. Чи чують вони сьогодні з вуст молодих мам колискові пісні? Відповіді були невтішними. Учні вказують, що сьогоднішнім мамам не до пісень. Що не прагне більшість мам співати дитині пісень, бо самі їх свого час рідко чули неньчину пісню над колискою. Отримані відповіді вказують на те, що понад 52% опитаних вже сьогодні задумуються над проблемою виховання дітей, 31% ще не визначилися, а 17 % намагатимуться наслідувати своїх рідних у вихованні дітей.

Дуже добре те, що молоді люди усвідомлюють, що ніжна пісня матері, її повчання, які зустрічаються в колискових піснях, супроводжують дитину все життя, є її дороговказом і ціленаправленістю в її життєдіяльності, тому своїм дітям вони обов’язково будуть співати колискові пісні (36%). Дуже прикро, що 42% опитаних учнів, не знають колискових пісень і їх дуже рідко чують від своїх рідних. 22% респондентів висловили побажання, щоб створювати фольклорні гуртки для дівчаток, де вони змогли навчитися співати колискові пісні, залучати також бабусь, мам, які мають безкорисливу потребу передати свої знання молодому поколінню. Ми вважаємо, чим більше буде виспівано колискових, то щедрішими, духовно багатшими стануть сьогоднішні діти. Духовність кожної людини бере початок з колискової, там наші витоки, наша душевна цілющість.

Проведено було опитування учнів Сквирського ліцею , що їм відомо про страшилки. Аналіз відповідей на питання «Чи знаєте ви страшилки і як ви ставитеся до них?» школярі відповіли так: 55%  знають про страшилки, але ставляться до них нейтрально. 10% ставляться позитивно, а всі інші відповіли, що не придають уваги страшилкам. Основна кількість респондентів на питання »Які страшилки їм запам’яталися?» відповіли так: про козу рогату, про вовка здоровенного, про бабая, змія, про чорта, про руку з чорними кігтями. Отже, страшилки, дають можливість дитині подолати страх, навчають вмінню аналізувати і систематизувати сприйняття чогось незвичного, таємничого, страшного (Додаток Ж).


Нами було досліджено і малі жанри дитячого фольклору. Але сьогоднішні школярі дуже мало знають їх.
ВИСНОВКИ
Отже, дитячий фольклор є особливим жанром, який позначений високим світосприйняттям, багатством образів. Серед нього виділяємо колискові пісні, під спів яких виростали визначні вчені, поети, композитори, хлібороби, мудреці. Вони виховували у дітей глибоке почуття батьківщини та вірності традиції своїх батьків, дідів та прадідів. Це ознака кожного культурного народу! Колискові пісні є глибинною культурою українського народу, що творилася віками. Через колискові пісні материнська любов формувала особистість дитини, її перші враження про світобачення.

Наші предки надавали великого значення символам колискових пісень. Нами було досліджено колискові пісні Сквирщини. Відтак можна стверджувати, що вони мають дуже багато народних символів, які і розкривають духовність, святковий та повсякденний побут українців, його добробут, національний колорит. Із колискових пісень дитина черпала здобутки діяльності багатьох поколінь. Любов до своєї землі, свого народу зароджувалась в душі кожної дитини ще з молоком матері, а потім міцніла у її становленні як громадянина.

Образна система творів дитячого фольклору досить стійка і спирається на глибину образної інформації дитини. Як правило, це образи близьких дитині людей, деяких тварин, персоніфікованих образів Сну, Дрімоти тощо. Для творення образної системи важливими є повтори, нагромадження побажань, найпростіші епітети та пестливі порівняння. Дитячий фольклор формується під впливом низки чинників. Серед них — вплив різних соціальних структур і вікових груп, їх фольклору, масової культури, існуючих уявлень тощо. Усну традицію діти найліпше засвоюють до підліткового віку, доки їх ще захоплює освоєння мови. Підлітки поривають зі світом дитинства, орієнтуються на норми поведінки старших. А властивий дитячому вікові характер творчості ще деякий час відображає саме дитячі поняття і уявлення.

Дитячий фольклор допомагає дітям зрозуміти життєві ситуації, стереотипи поведінки, а також сприяє соціальній адаптації. Ґрунтом для такого «дорослішання» є готовність дітей отримувати й засвоювати інформаційну складову фольклорного тексту.

Отже, щоб не втрачати свого національного коріння, ми повинні вивчати фольклорні багатства нашої України. Усна народна творчість, а особливо колискові пісні, зв’язана з народним побутом, духовним життям народу через символіку образів, які несуть генетичний код українця.

Проведене нами соціологічне дослідження підтверджує, що сьогоднішнє покоління задумується над проблемою виховання дітей і визнають, що нині колискові пісні мало співають молоді матері своїм дітям, цим самим наносять шкоду у формуванні духовності дитини, з байдужістю цураються народного мелосу.



Ми вважаємо, чим більше буде виспівано колискових, то щедрішими, духовно багатшими стануть сьогоднішні діти. Духовність кожної людини бере початок з колискової, там наші витоки, наша душевна цілющість.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Воронько П. Твори для дітей. Т.4. – К. Дніпро, 1983, – С.3.

  2. Дитячий фольклор. Народна творчість. – К. : Дніпро, 1986. – С.303.

  3. Грищей М.С., Бойко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народно-поетична творчість. – К. : Вища школа, 1983. – 258 с.

  4. Дей О. І. Сторінки української фольклористики. – К. : Наукова думка, 1975. – С. 262.

  5. Дитячий фольклор. Колискові пісні та забавлянки.  К. : Наукова думка, 1984.-472 с.

  6. Довженюк Г.В. Українські народні колискові пісні забавлянки // Дитячий фольклор. Колискові пісні та забавлянки.  К. : Наукова думка, 1984.  С. 11-44.

  7. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості. – К. : Веселка, 1989. – С. 167,. с. 411, с. 77, с. 88, с. 267, с. 86, с. 55, с. 363, с. 369, с. 359, с. 361, с. 285, с. 71, с. 373, с. 338, с. 324, с. 419, с. 335, с. 329, с. 315, с. 210, с. 297, с. 59, с. 330, с. 214, с. 276, с. 100, с. 146, с. 110, с. 146, с. 209, с. 266, с. 95, с. 93, с. 55, с. 86, с. 303, с. 291, с. 312, с. 411, с. 69, с. 43, с. 270, с. 92, с. 57, с. 203.

  8. Золотухін Г.О., ЖабкаІ.І., Литвиненко Н.П. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. // Посібник для старшокласників. – К. : Наукова думка, 1997. – С.236, с. 240, с. 239.

  9. Іваницький А.Українська народна музична творчість.  К. : Музична Україна, 1990.  С. 211-218.

  10. Кашець О. Про українську пісню й музику. – К., 1993. – С.24.

  11. Лановик М., Лановик З. Українська народна народна словесність.  Львів : Літопис, 2000.  С. 589-614.

  12. Лозко Г. Українське народознавство. – К. : Зодіак – ЕКО, 1995. – С. 153.

  13. Маковій Г. Затоптаний світ. – К. : Український письменник, 1993. – С. 205.

  14. Малишко А. Поетичні твори. Літературно-критичні статті. – К. : Наукова думка, 1988. – С.733.

  15. Марчук О. Перший дім дитини (прагмема колиски в контексті колисанки) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2005.  №4.  С. 134-139.

  16. Наша дума, наша пісня : українські пісні і думи. – К., 1966. – 251 с.

  17. Нузька Г. А. Слово і пісня. Дослідження. – К., 1985. – 160 с.

  18. Огієнко І. Українська культура. – К., 1918. – с. 9.

  19. Пісні Н. Яремчука. – К. : Бібліотека українця, 1995. – С. 30.

  20. Погребельник Ф. Наша дума, наша пісня. – К., 1991. – С. 22.

  21. Розлилися круті бережечки. – К. : Веселка, 1972. – С. 137, с. 37, с. 43, с. 45, с. 30, с. 41, с. 35.

  22. Скуратівський В. Берегиня. – К. : Радянський письменник, 1987. – С. 276.

  23. Сивачук Н. Український дитячий фольклор : Підручник.  К. : Деміург, 2003.  288 с.

  24. Сингаївський М. Материна пісня. – К., 1992. – С. 46.

  25. Українка Л.Вибрані твори. – К. : Дніпро, 1974. – С. 301.

  26. Українське народознавство. – Львів, 1994. – С. 440.

  27. Український дитячий фольклор. – К., 1962. – С. 50, С. 52.

  28. Українські народні пісні. – К. 1963. – С. 113, с. 266.

  29. Франко І. Студії над українськими народними піснями. – Львів, 1913. – С. 11.

  30. Цимбалюк В., Плівачук К. Літературна Сквирщина : Навчальний посібник для учнів 5-11 класів. – Сквира, 1996. – С. 17-18.

31. Чебанюк О. Українські весняні танково-ігрові пісні (Деякі проблеми генези й семантики) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філологічних наук : спец 10.01.07 "Фольклористика" / Олена Юріївна Чебанюк. – К., 1996. – 24 с.

32. Діти в традиційних обрядах українців // Народна творчість та етнографія.  2003.  №3.  С. 71-77.


ДОДАТКИ
ДОДАТОК А

Кіт – символ дитячих колисанок



ДОДАТОК Б


Дитяча колисанка

ДОДАТОК В


Колисанки. Диск із піснями у виконанні співачки Росави

ДОДАТОК Г

Колискові пісня Сквирщини
Котику біленький

Котику біленький,

Котику сіренький,

Не ходи по хаті

Не буди дитяти,

Дитя буде спати

Котик вуркотати.

Ой люлі-люлі.

(Записано від Невінчаної Надії Миколаївни, 1934 р.н., м. Сквира, вул. В. Дубініна, 34)
Колискова

Ходить сонько по долині

Кличе мати до дитини:

«Ходи, сонько в колисоньку,

Приспи мою дитиноньку.

Бо ти чужих присипаєш,

А ти мою розбуджуєш».

Ходить сонько по долині

(Записано від Бабич Ганни Іванівни, 1927 р.н., м. Сквира, вул. В. Дубініна,42).
Спи, дитинко

Спи, дитинко, засипай,

І про маму пам’ятай.

Хай тобі чудові сни,

Сняться ввечері й вночі.

Баю-бай, баю-бай

Люлі, люлі, засипай.

(Записано від Мовчанок Ольги Антонівни, 1920 р.н., м. Сквира., вул. Рози Люксембург, 56).



Люлі-люлі

Люлі-люлі

Налетіли гулі,

Сіли на воротах

В червоних чоботях.

А-а, а-а – скрип-скрип,

А моя доня спить, спить.

(Записано від Нездимовської Віри Остапівни, 1949 р.н., с.Самгородок).


Колискова

Ой люлечки, та й ой люлі,

Налетіли в сад гулі.

Налетіли та й посіли,

До вечора вуркотіли.

Ой кицюнько, ти коточок,

Не йди , сірий у садочок,

Не полохай галочок,

Нехай галочки сидять

І ягодочки їдять.

(Записано від Чорнобаєвої Катерини Остапівни, 1953 р.н., с.Селезенівка).
Колискова

Ой ходила журавочка

Та по комишу,

А я свою дитиночку

Та й заколишу.

Ой ходила журавочка

Та й на той пожар,

Попекла собі ніжки

Стало мені жаль.

А-а-а!


(Записано від Дідівської Олени Миколаївни, 1952 р.н., м.Сквира, вул. Богачевського, 132)
Колискова пісня «Ой ходить сон коло вікон»

Ой ходить сон коло вікон,

А дрімота – коло плота.

Питається сон дрімоти:

– А де будем ночувати?

– Де хатонька теплесенька,

Де дитина малесенька, –

Там ми будем ночувати,

Дитиночку колихати.

Ой на кота та воркота,

На дитину та й дрімота,

Котик буде воркотати,

Дитинонька буде спати.

(Записано з уст Мірутенко Алли Василівни, 1947р.н., м. Сквира, вул. Дзержинського, 43)


А-а, кицю

Пішла киця по водицю

Та й упала у криницю,

Пішов котик витягати,

Не знав, за що кицю брати.

Узяв кицю за хвостицю

Та й ударив об стовпицю:

– Ото тобі, кицю,

Не лізь у криницю,

А будь, кицю, весела,

Поїдем до села

Хліб-сіль купувати,

Малих діток годувати.

А-а-а-а! А-а-а-а!

(Записано з уст Потіхи Катерини Миколаївни, 1926 р. н., Сквирський район, с. Шамраївка, вул. Шкільна, 34)
А-а-а-а, люлі...

А-а-а-а, люлі...

Чужим діткам дулі-дулі.

А Андрійку – калачі,

Шоб Андрійко спав удень і вночі.

А-а-а-а, люлі, баю-баю,

А я своє мале дитя й приколихаю,

Приколишу, пригойдаю,

Сама піду трошки погуляю.

Ай, люлі-люлі-люлі-люлі,

Налетіли гулі,

Посідали на воротях

У червоненьких чоботях.

А-а-а-а, люлі-люлі-люлячки,

Шовковії довірвечки,

Золотії бильця,

Приколишу чорнобривця.

Приколишу, пригойдаю,

Сама піду погуляю...

(Записано з уст Жарінської Ніни Семенівни, 1949р.н. , м. Сквира, вул. Кривоноса, 15)


Баю, баю, дитино

Баю, баю, дитино,

Пора засипати.

Завтра рано прокинешся,

Біленько умиєшся.

Люлі, люлечеку,

Звари, мамо, кулешику

В маленькому горщаті

Маленькому дитяті.

(Записано з уст Трутнєвої Г.О., 1925 р. н., м Сквира, вул. Кривоноса, 12)


А-а-а-а-а-а-а, нехай коту усе лихо

А-а-а-а-а-а-а,

Нехай коту усе лихо,

Ти, Оленко, спи тихо, а-а-а.

Не ходи, кіт, по печі,

Буду бить у плечі, а-а-а.

Не ходи, кіт, по лавці,

Буду бить по лапці, а-а-а.

Не ходи, кіт, по полиці,

Буду бить по потилиці, а-а-а.

Не ходи, кіт, по мосту,

Буду бить по хвосту, а-а-а.

Не лізь, коток, на колодку,

Розіб'єш головку, а-а-а.

Буде головка боліть,

І нікому буде жаліть, а-а-а.

Нехай коту усе лихо,

Ти, Оленко, спи тихо, а-а-а.

(Записано з уст Жарінської Ніни Семенівни, 1949р.н., м. Сквира, вул. Кривоноса, 15)
Баю-бай

Лю-лі, лю-лі, треба спати,

Йде вже ніченька до хати,

Світить зіронька в віконце,

Спи, маленьке наше сонце.

Приспів:


Баю, баю, бай, бай, бай,

Спи, дитино, засинай,

Спи, малесеньке дитятко,

Вже втомились оченятка.

Баю, баю, бай, бай, бай,

Спи, дитино, засинай,

Баю, бай - засинай.

Лю-лі, лю-лі, треба спати,

Вже поснули пташеня,

Їм матуся у садочку

Теж співала співаночку.

Приспів.


Навіть непосида котик

Смачно спить спіймавши хвостик.

Спи і ти, мій голубочку,

Мій малесенький синочку.

Приспів.

(Записано з уст Клименко Анастасії Павлівни, 1930 р. н., м. Сквира, вул. Київська, 5, кв.12)



ДОДАТОК Д
Класифікація дитячого фольклору


ДОДАТОК Е
Фольклорні твори малих форм


ДОДАТОК Ж



1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка