Вступ Розвиток української мови. Повторення вивченого у 8 класі



Скачати 219.08 Kb.
Дата конвертації11.03.2016
Розмір219.08 Kb.
9 клас

Українська мова
Огляд уроків до теми №1


1

Вступ Розвиток української мови. Повторення вивченого у 8 класі. Просте речення. Двоскладне й односкладне просте речення

2

УРЗМ № 1. Повторення вивченого про мовлення. Види мовленнєвої діяльності Підготовка виступу типу розповіді на основі особистих вражень

3

Просте неускладнене й ускладнене речення Основні правила правопису

4

Контрольний диктант

5

УРЗМ № 2 Текст, його основні ознаки; стилі, типи мовлення. Вибірковий переказ тексту художнього стилю

6

Контрольний переказ

7

УРЗМ № 3 Аналіз контрольного переказу

Домашнє завдання до теми №1:

  1. Переглянути теоретичний матеріал підручника.

  2. Записати опорні таблиці та правила у конспект (зошит для правил)

  3. Виконати вправи, пропоновані у підручнику до параграфів теми №1.

  4. Переглянути додатки ( дивитися нижче) на допомогу учням у розборі матеріалу.


УРОК №1
Тема: Просте неускладнене речення, розділові знаки в ньому. Двоскладне й односкладне просте речення
- Речення як синтаксична одиниця складається з однієї, двох і більше граматичних основ. За характером граматичних основ речення бувають двоскладні і односкладні.

- Двоскладні речення мають підмет і присудок, а односкладні речення мають лише один головний член речення у формі підмета або присудка.

- За структурою речення поділяються на прості й складні. Прості речення мають одну граматичну основу. Складні речення мають дві або більше граматичних основ, що становлять одне смислове і граматичне ціле.

- Речення, що складається лише з головних членів, називається непоширеним. Речення, у якому є другорядні члени, називається поширеним.

- Речення бувають повними і неповними. Повні – це такі речення, у яких наявні всі члени речення. Неповні – це такі речення, у яких пропущений будь-який член речення, що можна виявити з контексту.
Опорні таблиці до теми:

АЛГОРИТМ
характеристики обставини



АЛГОРИТМ 
характеристики додатка


АЛГОРИТМ
характеристики означення



ВИДИ ПРОСТИХ РЕЧЕНЬ


Принцип виділення

Види речень

Приклади

За метою

висловлювання

розповідне
питальне
спонукальне

У мові одухотворяється весь народ.(К. Д. Ушинський)
Що скажеш кількома словами? (Михайло Коцюбинський)
Нехай живе мова наша славна.

(Павло Тичина)

За емоційним

забарвленням

окличне
неокличне

Вставай, хто живий, в кого думка повстала! (Леся Українка)
Народ творить свою мову. (Ю. Шерех)

За структурою

граматичної основи

двоскладне
односкладне


Мова з‘єднує живущі і майбутні покоління. (К. Д. Ушинський)
Рідна мова.

За наявністю

другорядних членів речення

поширене

непоширене




На Україні мова являється своєрідним засобом пізнання довколишнього світу. (Максим Рильський)

Мова розцвітає.(Максим Рильський)

За наявністю всіх необхідних

для даного типу членів

повне
неповне

Мова всюди акумулює надбання свого народу.
Українська мова звучить повсюди.



Питання щодо обговорення:

1 Яким чином ми визначаємо вид речення?

2 На що в першу чергу звертаємо увагу?

3 Що визначаємо у реченні спочатку?

4 Яка послідовність питань до другорядних членів речення?

5 Обов‘язково звертаємо увагу на групу підмета, а потім групу присудка.

6 Чим може виражається підмет?

7 Які види присудків?


Види односкладних речень


Вид речення

Предикат

Чим виражається

Приклад

Називне

Підмет

Іменник, займенник,

прикметник у формі

називного відмінка


Зима. Криниця.

Стук обмерзлого

відра.

Означено-особове

Присудок

Дієслово у формі

2 особи однини

чи множини, дійсного

способу


Пам'ятаєш

перший клас?

Неозначено-

особове


Присудок

Дієслово у формі

3 особи дійсного

способу


Висунули мене

кандидатом

у президенти.

Узагальнено-

особове


Присудок

Дієслово у формі

2 чи 3 особи наказового

способу


Хліб-сіль їж,

а правду ріж.

Безособове

Присудок

Безособове дієслово,

інфінітив, дієслівний

прислівник


Надворі

розвиднялося.

- Чи можна у процесі висловлювання обмежитися лише односкладними (або двоскладними) реченнями?


- Яку роль у мовленні відіграють односкладні й двоскладні речення?
- Яку роль у мовленні відіграють прості й складні речення?

Пояснювальний диктант

- Записати речення, позначити односкладні та двоскладні речення.


1) Недавно я поза Уралом блукав і господа благав, щоб наша слава не пропала, щоб наше слово не вмирало.
2) Вже й дикі гуси в небі пролітали, вже й лебеді кричали крізь туман.
3) Несли з чужого поля і в Україну принесли великих слів велику силу.
4) Весна прийшла.
5) Цвіте земля, задивлена в свободу.
Проведення тематичного тестування
1 За метою висловлювання речення поділяються на:

а) розповідні, питальні, окличні;

б) розповідні, окличні, спонукальні;

в) розповідні, питальні, спонукальні; +

г) питальні, спонукальні, окличні.
2 За емоційним забарвленням речення поділяються на:

а) окличні та неокличні; +

б) розповідні та окличні;

в) окличні та питальні;

г) розповідні та питальні.
3 За складом граматичної основи речення поділяються на:

а) повні і неповні;

б) прості та складні;

в) двоскладні та односкладні; +

г) поширені та непоширені.
4 Непоширене речення — це речення:

а) граматична основа якого складається з одного головного члена речення (підмета або присудка);

б) яке складається тільки з головних членів речення; +

в) в якому наявна тільки одна граматична основа;

г) в якому опущено один або кілька членів речення, які легко
встановити з попереднього речення або ситуації мовлення
5 Неповним реченням є таке:

а) Ми хоч були бідні, але гідні (Нар. творч.);

б) Бідному завжди вітер в очі (Нар. творч.); +

в) Бідність — не гріх (Нар. творч);

г)Бідняцька цнота буває краща від панського злота (Нар. творч.)

УРОК №2
Тема: УРЗМ №1: Повторення вивченого про мовлення. Види мовленнєвої діяльності. Підготовка виступу типу розповіді на основі особистих вражень.
1. Що таке мова та мовлення?

2. Яка різниця між мовою та мовленням?

3. Які існують види мовленнєвої діяльності?

4. Що ми називаємо аудіюванням?

5. Які є види аудіювання?

6. Яка роль аудіювання у процесі спілкування?
Мовленнєва діяльність в себе включає 4  види, а саме аудіювання (тобто слухання та розуміння), говоріння, читання та письмо. Людина, яка говорить чи пише – це мовець. Він вкладає певний зміст в висловлювання. А той, хто слухає чи читає – це адресат мовлення. Він вилучає зміст з утвореного кимось висловлювання.

Кожен з цих чотирьох типів мовленнєвої діяльності  включає три частини. Мовець чи адресат мовлення передовсім повинен зрозуміти, із якою саме метою він вступає в процес  спілкування (тобто, навіщо він це має слухатиме чи говоритиме). 2-га частина – це сприйняття й безпосереднє розуміння закладеного в висловлювання об’єму інформації. І, вкінці, третя частина, яка називається виконавча. Вона представляє собою сприйняття на основі отриманої людиною інформації рішення, що головним чином супроводжується наступним говорінням чи письмом.

 Таким чином, за останньою науковою інформацією час, що тратиться на 4 види мовленнєвої діяльності,  розподіляється  наступним чином: аудіювання – це 45%, говоріння складає 30%,  читання – близько  6%,  письмо – 9%.

Процес сприймання та розуміння  усного мовлення людини забезпечує вид мовленнєвої діяльності, який називається аудіювання. Воно є основою спілкування людей.

Аудіювання не потрібно змішувати із слуханням. Оскільки, слухання – це головним чином акустичне  сприймання звукового потоку, в той час як аудіювання  включає сам процес сприймання та розуміння  усного мовлення людини.

Час, що витрачається людиною на різні види мовленнєвої діяльності, розподіляється приблизно так: аудіювання – 45%, говоріння – 30%, читання – 16%, письмо – 9% (див. діаграму). 
Пам’ятка

 Як ефективно читати книгу (орієнтовна)
1)    Визначте мету читання.

2)    Читаючи, виявляйте активність, фіксуючи ключові слова та фрази, ідеї та образи.

3)    Виявіть, чим хвилює вас цей текст.

4)    Закінчивши читання, знову перегляньте і визначте місця, які вас найбільше зацікавили.



УРОК №3
Тема: Просте неускладнене й ускладнене речення. Основні правила правопису.
АЛГОРИТМ
пунктуаційного розбору простого речення


Пунктограми простого неускладненого речення:

Тире між підметом і присудком.

Тире в неповних реченнях.

 

Пунктограми простого ускладненого речення:

Кома в реченнях з однорідними членами.

Крапка з комою в реченнях з однорідними членами.

Двокрапка й тире при узагальнювальному слові в реченнях з однорідними членами.

Кома в реченнях зі звертаннями.

Знак оклику в реченнях зі звертаннями.

Коми в реченнях зі вставними словами (словосполученнями).

Виділення вставлених конструкцій тире.

Дужки в реченнях зі вставленими конструкціями.

Виділення відокремлених членів комами.

Виділення поширених прикладок тире.

Виділення порівняльних зворотів комами.

Виділення уточнювальних членів речення комами.


Ускладнені прості речення


Просте речення ускладнюють:
• однорідні члени речення;
• звертання;
• вставні слова та словосполучення;
• відокремлені члени речення.


Кома між однорідними членами

Кома між однорідними членами ставиться:
1. Між усіма однорідними членами, якщо вони з’єднані перелічувальною інтонацією без сполучників:
Суворовці завжди ідуть струнко, бадьоро, красиво. (Забіла)
Якщо однорідні члени речення дуже поширені, між ними ставиться крапка з комою.
2. Між усіма однорідними членами, якщо вони з’єднані повторюваним сполучником:
Місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю, і море. (Шевч.)
3. Між протиставними сполучниками, що з’єднують однорідні члени:
Марко озирнувся, але нічого не побачив. (Стельм.)
4. Між парами однорідних членів:
Наука і труд, знання і школа манливо кличуть до мети. (Ус.)
5. Якщо однорідні члени з’єднані парним сполучником, то кома ставиться перед другою частиною сполучника:
Не тільки робітники, а й селяни.
Кома між однорідними членами не ставиться, якщо сполучники і(й), та (в значенні і), або, чи не повторюються:
Летів і танув сніг. (М. Р.)


Кома та знак оклику при звертанні

1. Якщо звертання вимовляється з виразною окличною інтонацією, то воно відокремлюється знаком оклику:
Вітчизно! Тобі моя пісня дзвінка... (Сос.)
2. Звертання, що стоять у середині, в кінці, або на початку речення, відокремлюються комами:
Ой повій, вітре, з глибокого яру... (Нар. тв.)
Зоре моя вечірняя, зійди над горою. (Шевч.)
3. Перед звертанням, що стоїть у кінці речення, ставиться кома, а після нього той розділовий знак, який потрібний за змістом речення:
Уклін тобі, опалене каміння священних севастопольських руїн. (Нагн.)
У світ широкий навпростець ти веди мене, надія! (Мис.)
4. Вигуки о, ой, що стоять перед звертанням, комою від нього не відокремлюються, бо вони виступають у значенні частки:
О земле, велетнів роди! (Тич.)


Речення зі вставними і вставленими сполуками

Вставні сполуки означають:
• ставлення мовця до висловленої думки;
• невпевненість, припущення (мабуть, може, можливо, певно, здається, може бути, як видно);
• достовірність повідомлення, впевненість (безумовно, звичайно, без сумніву, як відомо, ніде правди діти);
• джерело повідомлення (як кажуть, на мою думку);
• логічну впорядкованість мовлення, виділення головного, підкресленість висновку (отже, до речі, значить, зокрема, увсякому разі);
• емоційну думку повідомлюваного факту (як на жаль, як на лихо, на диво, на щастя).
Вставлені сполуки означають додаткові повідомлення, зауваження до основної думки.


Вставні слова, речення і словосполучення

Вставні слова, речення і словосполучення найчастіше відокремлюються комами:
Справді, хвилин за десять у сусідній кімнаті почулись голоси. (Жур.)
Вставні слова і речення, що виражають додаткові повідомлення чи побічні зауваження, виділяються дужками або, рідше, тире, незалежно від того, стоять вони в середині речення, або в кінці:
Пишу листа із Кабарди (тобі земля ця невідома). (Нагн.)
А в щирім серці, в чесних грудях — вірю, знаю!– квіти є! (Сим.)


Кома і тире при відокремленому означенні

Відокремлюються, виділяючись інтонацією при вимові і комами на письмі:
1. Будь-які означення узгоджені й неузгоджені, поширені й непоширені у позиції перед означуваним словом і після нього, якщо вони відносяться до особового займенника:
Переляканий і розтривожений, я вискакую у затоплений місячною повінню двір. (Стельм.)
2. Узгоджені поширені означення, а також здебільшого однорідні непоширені означення, якщо вони стоять після означуваного іменника:
Хліба, змиті дощем, яскраво зеленіли. (О.Г.)
3. Узгоджені означення, що стоять перед означуваним іменником, відокремлюються лише тоді, коли вони мають додаткове обставинне значення:
Знесилений, кінь зупинився, важко дишучи. (О.Г.)
Декілька відокремлених означень, що стоять у кінці речення, можуть виділятися за допомогою тире:
З моря здіймалась хмара — чорна, важка, з суворими обрисами, схожа на гірські пасма. (Коп.)


Кома при відокремленому додатку

Можуть відокремлюватися інтонацією і виділятися на письмі комами додатки, що вживаються з прийменниками крім, окрім, опріч, за винятком, замість. Ці додатки відповідають на питання родового відмінка і мають значення додаткового повідомлення до основної думки речення:
Співають усі, за винятком Ліни Яцуби. (О.Г.)


Кома і тире при відокремленій прикладці

Відокремлюються і виділяються комами:
1. Будь-які прикладки, якщо вони відносяться до особового займенника:
Я, полководець миру, сонце несу у жмені. (Павл.)
2. Поширені прикладки, якщо вони відносяться до загального іменника (стоять перед ним або після нього):
Хоробрий воїн, капітан ніколи не розгублювався в бою.
3. Непоширені і поширені прикладки, якщо вони стоять після іменника — власної назви:
Дмитрик, восьмирічний хлопчик, вискочив із душної низенької хати. (Коцюб.) 
4. Завжди відокремлюються прикладки, виражені сполученнями слів чоловік, людина, дід, дівчина, хлопець з неузгодженим або узгодженим означенням:
Тим часом надійшов голова, привітний червонощокий чоловік. (О. Г.)
5. Прикладка із сполучником як виділяється комами тоді, коли вказує на причину висловленого в реченні:
Гордій Байда, як колишній унтер-офіцер, розумівся на військовій справі.
Іноді, щоб чітко виділити відокремлювану прикладку, замість коми ставлять тире, особливо тоді, коли поширена прикладка має в своєму складі розділові знаки:
Там, по тому боці, були хащі кущів і дерев— густі й непролазні зарослі, — і від них пахло вогкістю і рясним листям. (См.)


Кома при відокремленій обставині

Обставини, виражені дієприслівниками (непоширені обставини) і дієприслівниковими зворотами (поширені обставини), відокремлюються і виділяються комами незалежно від їх місця в реченні:
Вітру в обличчя жбурляючи піну, плив пароплав у далеку країну. (Пригара)
Завжди відокремлюються обставини з прийменниковим сполученням незважаючи на та іноді (для посилення) з прийменниковими сполученнями у зв’язку з, згідно з, завдяки, всупереч, наперекір, за відсутністю, при наявності, на випадок.
Не відокремлюються і не виділяються комами одиничні дієприслівники (непоширена обставина), що мають значення обставини способу дії, коли вони стоять після дієслова-присудка:
Рушниця в його руках стріляла не хиблячи. (Трубл.)


Відокремлені уточнюючі члени речення

1. Уточнюючі члени речення на письмі виділяються комами або тире:
Рівно, на повні груди, дихає юнак.
Надійшли жнива, достигла Василева пшениця — така гарна, колос у колос. (М. В.)
2. Відокремлені уточнюючі члени речення можуть з’єднуватись з уточнюваними за допомогою сполучників тобто, або (в значенні тобто) та ін.:
Через вузький пересип були перекопані єреки– цебто канали. (Н. Лев.)
3. При відокремлених уточнюючих членах часто вживаються слова особливо, навіть, переважно, зокрема, наприклад, у тому числі та ін.:
У вестибюлі зібралася черга, переважно з молоді. (Гур.)


Кома перед як

Кома ставиться:
1. Перед прикладкою, коли вона має відтінок причини:
Кривинський, як посередник, вийшов на перед громади... (Мирн.)
2. Перед зворотами як завжди, як звичайно, як і раніше, як правило, як виняток, як навмисно, як (наче) один:
Як правило, домашні завдання записують до щоденника.
3. Перед порівняльними зворотами:
Вона була, як полотно, бліда і перелякана.
4. Перед підрядною частиною складнопідрядного речення, яка приєднується до головної за допомогою сполучника як:
Як не мостився, як не ладнав, а оберемка не підняв. (Гл.)
5. Перед вставним реченням, яке починається з як:
Семен дуже любив свою неньку — стару Наумиху, як її призивали на селі. (Коцюб.)
6. У зворотах не хто інший, як; не що інше, як:
Не хто інший, як Микола, розповів цю історію.
Вага тіла є не що інше, як сила, з якою тіло під дією земного тяжіння тисне на підставку.
Кома не ставиться:
1. Перед прикладкою з як, якщо вона не має причинового відтінку (у ролі кого, чого):
Його було викликано до суду як свідка.
2. Якщо сполучення з як входить до складу присудка:
Та й чоловік мій як з клоччя батіг, сказати правду. (Н.-Лев.)
3. Перед зворотами, що є усталеними виразами: білий як сніг, упав як сніп, почервонів як рак, холодний як лід, полетів як стріла.
4. У складних сполучниках перед тим як, після того як, тим часом як, подібно до того як та ін., якщо перша їх частина не є складовою частиною головного речення:
Перед ти як почати екзамен, директор провів інструктивну бесіду.
5. Перед сполучниками як не... то, як... так, які з’єднують однорідні члени речення або частини складного речення:
Допоможіть як не копійкою, то хоч порадою...
6. Якщо перед сполучниками як, ніби стоять слова зовсім, майже:
Розумні очі дивились з портрета майже як живі. 

Синтаксичний розбір простого речення


1. Просте речення (тип речення).
2. Загальна характеристика: двоскладне, односкладне; ускладнене, неускладнене; повне, неповне; поширене, непоширене.
3. Характеристика граматичної основи:
• підмет (простий чи складений, морфологічний аналіз підмету);
• присудок (простий дієслівний, складений іменний, складений дієслівний, морфологічний аналіз присудка).
4. Другорядні члени речення (група підмета):
• означення (узгоджене, неузгоджене);
• додаток (прямий, непрямий);
• види обставин.
5. Другорядні члени речення (група присудка).

Просте, двоскладне, поширене, ускладнене речення. 
Ускладнюючі компоненти: порівняльний зворот — наче зачарований велетень — виконує функцію обставини способу дії; дієприкметниковий зворот — покритий і пронизаний наскрізь сонячним сяйвом — виконує функцію означення до підмета.
 
Домашнє задання:

  1. Оформлення опорних конспектів у зошиті для правил.

  2. Виконання вправи з підручника.



УРОК №5
Тема: УРЗМ № 2 Текст, його основні ознаки; стилі, типи мовлення. Вибірковий переказ тексту художнього стилю

ТЕКСТ:

  1. Текст – це група речень, зв’язаних між собою за змістом і граматично.

  2. Тема тексту – це те, про що розповідається у тексті.

  3. Головна думка – це те, найголоніше, що хотів сказати автор.

Ознаки тексту:

  1. Наявність теми й основної думки.

  2. Зв’язок речень за змістом.

  3. Певна послідовність речень.

  4. Використання мовних засобів (вживання займенників, синонімів, спільнокореневих слів).

  5. Можна дібрати заголовок.

  • Речення може утворюватися з одного слова або групи слів.

  • Так і текст може складатися з одного речення або групи речень.

  • Прикладом текстів, що складаються з одного речення можуть бути заклики або лозунги: Зробими Донецьк зразковим містом!

прислів’я: Під лежачий камінь вода не тече.

крилаті вислови, афоризми: Усі почесті цього світу не варті одного доброго друга.

а також загадки, вірші-мініатюри, коломийки.

Будова тексту:

  1. Зачин.(Називає тему висловлювання)

  2. Основна думка.(Розкриває думку)

  3. Висновок. (Завершує текст, підводить до висновку)

СТИЛІ МОВЛЕННЯ:

Художній стиль

Художній стиль є складним сплавом, у якому відображається все багатство національної мови. Тут можливе поєднання елементів усіх стилів літературної мови. Засобами художнього слова через систему образів художній стиль впливає на розум, почуття та волю читачів, формує їхні ідейні переконання, моральні якості й естетичні смаки.

Образність відрізняє художній стиль від решти стилів. Використання мовних засобів зумовлено його призначенням — образно відтворити дійсність. Мова художньої літератури характеризується виключним багатством лексики і фразеології. У художні твори вводяться історизми, архаїзми, діалектизми, елементи просторіччя, навіть жаргонізми. Приклад архаїзмів: Німим отверзуться уста.

Приклад діалектизмів: «В Яремчі, неподалік від водоспаду, сидів гуцул у кептарику, в брилку, у вишитій сорочці і палив люльку. Поряд лежали полотняні бесаги з якимось кадібком, купленим у Яремчі на ярмарку, біля бесагів витяглись ноги у білих гачах».

У художньому стилі широко використовується емоційно-експресивна лексика: синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, фразеологізми. Для передачі думки використовуються різноманітні художні засоби (епітети, метафори, порівняння, символи тощо).



Науковий стиль

Основна функція наукового стилю — повідомлення. Твори, написані в цьому стилі, містять наукову інформацію, тому до нього ставляться жорсткі вимоги в дотриманні норм.

Сфера застосування наукового стилю — наукові й науково-технічні праці, призначені для спеціалістів, підручники для вищих шкіл.

Основні ознаки наукового стилю: ясність і предметність тлумачень, логічна послідовність і доказовість викладу, узагальненість понять і явищ, об’єктивний аналіз, точність і лаконічність висловлювань, аргументація та переконливість тверджень.

Головна ознака наукового стилю — термінологічність.

Твори в науковому стилі насичені абстрактною лексикою. Загальновживані слова використовуються, як правило, лише в одному зі своїх значень.

У науковому стилі допускається повторення тих самих слів у невеликому за розмірами тексті. Це обумовлено необхідністю точно й однозначно виражати думку.

У науковій мові переважають складні речення.



Публіцистичний стиль

Основна функція публіцистичного стилю — формування громадської думки. У публіцистичному творі потрібно не тільки подати інформацію, а й пояснити її з певних позицій, переконати читача в правильності цих позицій. Поєднання логічності викладу матеріалу з емоційно-експресивним забарвленням є важливою особливістю публіцистичного стилю.

Публіцистичному стилю властиві короткі прості речення, часто питальні або окличні, звертання, вигуки. Лексика його носить переважно суспільно-політичний характер. Часто публіцистичні тексти мають форму діалогу. «Проблеми із самоврядуванням часто криються на рівнях, про які й не підозрюємо. Чи ними нехтуємо, намагаючись розв’язати проблему одномоментно. Новітні традиції, закладені в суспільну свідомість впродовж сімдесяти років історії, яка передувала нинішнім часам нашої незалежності, не минули безслідно. Нас привчили до словесної еквілібристики настільки, що... Хіба не тавтологія — «самоврядування» і «врядування», якщо обидва означають уміння давати собі лад? Було тільки бажання, аби в житті окремої людини виникло розуміння, що не треба все перекладати на плечі держави...»

Офіційно-діловий стиль

Офіційно-діловий стиль — це стиль документів. Він використовується для спілкування в державному, громадському, політичному і господарському житті; у ділових стосунках між державами, установами та окремими громадянами суспільства. Офіційно-діловий стиль відрізняється від інших наявністю стандартизованості, тобто використанням сталих зворотів, однотипових виразів та вживанням спеціальної офіційно-ділової термінології. Текст, складений в офіційно-діловому стилі, має бути змістовним, точним, стандартним та інформативним.

Побудова речень відзначається лаконізмом, речення структурно чіткі.



«Предметом застави не можуть бути об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. Крім того, не можуть бути предметом застави цілісні майнові комплекси та їх структурні підрозділи підприємств, майно та кошти благодійних організацій». (Закон України «Про заставу»)

Розмовний стиль

Розмовний стиль виконує функцію спілкування. Він характеризується невимушеністю і простотою форм. Розмовним стилем люди користуються в усіх сферах життя: у побуті, у сім’ї, на виробництві. Основне призначення цього стилю — бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з’ясування виробничих і побутових стосунків.

Лексику розмовного стилю представлено великою кількістю експресивних та емоційно-забарвлених слів, зокрема метафор, порівнянь, синонімів, фразеологізмів, фольклоризмів, діалектизмів, просторічних та скорочених слів, вигуків тощо.

У розмовному мовленні широко використовуються прості речення, переважно короткі (неповні, обірвані, односкладні). Розмовне мовлення здебільш спонтанне, непідготовлене, тому його компонентами є позамовні елементи: міміка, жести, поширена ситуація.

— «Грицю! — сказав батько.

— Га! — сказав Гриць.

— Видиш оту хату?

— Видзу.

— Пам’ятай собі, се школа.

— Ба, — сказав Гриць.

— Сюди будеш ходити вчитися.



— Ба, — сказав Гриць.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка