Вступне слово



Сторінка16/52
Дата конвертації19.02.2016
Розмір8.31 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   52

НАПИСАННЯ ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ

В е л и к а л і т е р а в українській мові пишеться у таких випадках:


1. На початку речення.

2. У власних іменах, прізвищах, прізвиськах людей: Тарас Григорович Шевченко, Каменяр, Петро Іванович Борщевський тощо.

3. У псевдонімах людей: Юрій Клен (Освальд Бургардт), Леся Українка (Лариса Петрівна Косач), Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська) тощо.

4. У кличках тварин: Сірко, Бім, Пушок, Мурчик.

5. У назвах божеств та міфологічних істот: Венера, Зевс, Перун, Ахіллес, Будда, Крішна.

6. В іменах дійових осіб в казках та драматичних творах: Мавка, Червона Шапочка, Лисиця, Снігурка, Дід Мороз.

7. У назвах найвищих державних посад України та інших країн світу: Президент України, Генеральний секретар ООН, Генеральний прокурор України.

8. У назвах сортів рослин у спеціальній літературі: Антонівка, Білий налив, Лісова красуня.

У звичайному вжитку такі назви пишуться з маленької літери.

9. В астрономічних назвах: сузір’я Великої Ведмедиці, Місяць, Земля, Марс, Чумацький Шлях, Сатурн, Сонце.

10. У власних географічних назвах: Донецьк, Китай, Говерла, Чорне море, Південний полюс, Європа, Америка, Кавказький хребет, Панамський перешийок (родова назва пишеться з маленької літери).

11. У назвах вулиць, проспектів, бульварів, площ, шляхів, каналів, течій: майдан Незалежності, вулиця Миру, проспект ім. Богдана Хмельницького, Стрийський парк, Північний морський шлях, Воєнно-грузинська дорога, Гольфстрім (родові назви пишуться з маленької літери).

12. Усі слова у назвах груп або союзів держав: Антанта, Балканський Союз, Організація Об’єднаних Націй, Європейське Економічне Співтовариство, Рада Безпеки .

13. У назвах держав та автономних адміністративно-територіальних одиниць: Україна, Князівство Монако, Сполучені Штати Америки.

14. У першому слові назв державних, партійних, громадських та інших установ та організацій: Верховний суд, Збройні сили України, Кабінет міністрів, Національна гвардія, Народна палата.

15. У першому слові назв міністерств, різних установ та організацій: Міністерство освіти України, Міністерство культури України, Донецький обласний відділ охорони здоров’я.

16. У назвах заводів, шахт та інших підприємств: фабрика “Червона рута”, завод “Азовсталь” (родові назви пишуться з маленької літери).

17. У назвах художніх творів, назвах газет, журналів тощо: поема “Неофіти”, пісня “Ой при горі, горі”, газета “Правда України”.

18. У назвах вокзалів, станцій, портів тощо: Донецький вокзал, станція Одеса Вантажна.

19. У назвах релігійних свят та постів: Різдво, Водохрещення, Великдень, Великий піст, Масниця тощо.

20. У скорочених назвах установ та організацій: Донецьквугілля, Укрінформ, Укркоопоб’єднання.
Увага! Слід запам’ятати.

З великої літери: Акт проголошення незалежності України, Андріїв день, Антимонопольний комітет України, Апостол (книга), Баварський Ліс (гори), Берег Слонової кістки, Біблія, Білий дім, Бог, Будинок взуття (друге слово у таких сполученнях з маленької літери), Велика Ведмедиця, Велике князівство Литовське, Верховна Рада України, Військово-Повітряні сили України, Всесвітня Рада Миру, Генеральний секретар ООН, День Перемоги, Державний комітет ..., Новий Заповіт, Золоті ворота тощо.



З маленької літери: акціонерний банк, апостол, богиня, виконавчий комітет тощо.

НАПИСАННЯ СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ



Таблиця

Правила

Приклади

И пишеться:




1. В загальних назвах після д, т, з, с, ц, ж, ч ш, р (правило дев’ятки) перед приголосним.

дизель, динамо, директор, , сирена, цирк, режим, ширма, риф, корида, типографія, тиран.

2. У власних назвах після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед наступним приголосним.

Антарктида, Алжир, Африка, Чикаго, Вашингтон, Лейпциг, Жиронда.

І пишеться:




1. Після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед голосними.

дислокація, конституція, діаграма, тріада

2. Після інших приголосних за вимовою.

клієнт, бібліограф, мільйон, мільярд, геній.

3. На кінці невідмінюваних слів.

попурі, таксі, журі.

4. На початку слова.

ідея, інерція, інтеграл, іллокутивний, ієрогліф.

Ї пишеться:




1. Після голосних.

наївний, альтруїзм, мозаїка, Каїр.

Е пишеться:




1. Після приголосних.

театр, силует, територія, карета.

2. На початку слова за вимовою.

енергія, Енгельс, екватор.

Є пишеться:




1. На початку слова

Європа, єретик, Євпаторія. за вимовою.

2. Після апострофа, м’якого знака, голосних е, і, та приголосного й.

конвеєр, абітурієнт, кар’єра, Мольєр Робесп’єр.

3. У слові траєкторія.




Слід зазначити, що, на відміну від російської мови, в іншомовних словах, записаних українською мовою, пишемо у, а не ю в таких словах: журі, парашут, брошура, Жуль Верн, парфуми, парфумерія.
Як правило, приголосні в іншомовних словах не по­двоюються: грип, група, бароко, беладона, бравісимо, піанісимо.

Зберігаються подвоєні приголосні в іншомовних власних назвах: Марокко, Ніцца, Голландія, Руссо, Мюллер, Шиллер, Калькутта.

Подвоєння зберігається також в ряді загальних назв: аннали, бонна, брутто, нетто, ванна, мадонна, манна, мотто, нетто, панна, пенні, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.

Подвоюються приголосні і на стику морфем при збігові: інновація, імміграція, ірреальний, сюрреалізм, контрреволюція.


ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ

Орфографічні правила переносу

Частини слів з одного рядка в другий слід переносити за складами: гай-ка, зо-шит, книж-ка, ко-ло-дязь, паль-ці, са-дів-ник, Хар-ків.

При цьому:

1. Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук. Отже, переносити можна лише так: ґу-дзик, хо-джу. Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з —до кореня), то їх слід розривати: над-звичай-ний (а не на-дзвичайний), під-жив-ляти (а не пі-дживляти).

2. Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюються від попередньої літери: бур’-ян (а не бур-’ян), кіль-це (а не кіл-ьце), Лук’-ян (а не Лук-’ян), низь-ко (а не низ-ько).

3. Одна літера не залишається в попередньому рядку й не переноситься в наступний: ака-де-мія (а не а-кадемія), Ма-рія (а не Марі-я), олі-вець (а не о-лівець). Так само не можна поділяти на частини для переносу такі двоскладові слова, як або, моя, око, шия тощо.

4. При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: багато-ступінчастий (а не багатос-тупінчастий), восьми-гранний (а не восьмиг-ранний), далеко-східний (а не далекос-хідний).

5. Не можна розривати ініціальні абревіатури, а також комбіновані абревіатури, які складаються з ініціальних скорочень цифр: АЕС, ЛАЗ-105, МАГАТЕ, МАУ, НТШ, УАПЦ.

6. У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами: Дні-про й Дніп-ро, Оле-ксандра й Олек-сандра, се-стра й сест-ра. Це правило поширюється й на суфікси: бли-зький і близь-кий, видавни-цтво, видавниц-тво й видавницт-во, гали-цький і галиць-кий, росій-ський і російсь-кий, убо-зтво, убоз-тво й убозт-во, суспільс-тво й суспільст-во.


Технічні правила переносу

1. Не можна переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали або інші умовні скорочення, що до них відносяться: Т. Г. Шевченко (а не Т. Г. // Шевченко), гр. Іваненко (а не гр.// Іваненко), акад. (доц., проф.) Гончаренко (а не акад. (доц., проф.)// Гончаренко), тов. Гнатюк (а не тов. // Гнатюк).

Якщо імена, звання тощо подаються повністю, то прізвища (а також по батькові) можна переносити: Тарас Григорович Шевченко й Тарас // Григорович Шевченко, академік // Агатангел Кримський і т. ін.

2. Не можна відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать: 1917 р. (а не 1917 // р.), 150 га (а не 150 // га), 20 см3 або 20 куб. см (а не 20 // см3 або 20 // куб. см), 5 г (а не 5 // г).

Якщо назви мір подаються повністю, то їх можна переносити: 1917 // рік, 150 // гектарів і т. ін.

3. Граматичні закінчення, з’єднані з цифрами через дефіс, не можна відривати й переносити: 2-й (а не 2- // й), 4-го (а не 4- // го), 10-му (а не 10- // му) й т. ін.

4. Не можна розривати умовні (графічні) скорочення типу вид-во, і т. д., і т. ін., та ін., т-во тощо.

5. Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.

НАПИСАННЯ СКЛАДНИХ СЛІВ




Написання складних іменників


Складні іменники пишуться р а з о м у таких випадках:

1. Якщо вони утворюються за допомогою сполучного голосного.

Н а п р и к л а д: лісовоз, пароплав, вертоліт, кашовар, чорнозем, лісостеп, автодорога, радіостанція, велотренажер.

2. Якщо іменник утворений від сполучення дієслова у формі наказового способу з іменником.

Н а п р и к л а д: перекотиполе, Нечуйвітер, Неїжмак, Перебийніс, Горицвіт.

3. Якщо іменник утворений від сполучення кількісного числівника у формі родового відмінка з іменником.

Н а п р и к л а д: двадцятитонка, століття, п’ятиденка, десятирічка.

4. Якщо першою частиною складного іменника виступають пів-, напів-, полу-.

Н а п р и к л а д: напівсон, пів’яблука, півмісяць, півкуля, півока, полумісяць, полумисок.

5. Якщо першою частиною складного слова є незмінювана основа типу авто-, мото-, вело-, біо-, радіо-, гелео- тощо.

Н а п р и к л а д: автомобіль, телепередача.

6. Якщо іменник утворений з трьох і більше основ.

Н а п р и к л а д: тепло/електро/станція, авто/вело/гурток.
Складні іменники пишуться ч е р е з д е ф і с в таких випадках:

1. Якщо іменник утворений без сполучного голосного з двох іменників.

Н а п р и к л а д: диван-ліжко, лікар-терапевт, Івасик-Телесик, динамо-машина, мати-мачуха, генерал-лейтенант, учитель-математик, жар-птиця, свят-вечір, тонно-кілометр.

2. Якщо слова утворені без сполучного голосного й позначають:


Таблиця

Правило

Приклад

Одиниці виміру.

людино-день, пасажиро-кілометр, кіловат-година, тонно-кілометр.

Назви механізмів.

динамо-машина, дизель-мотор.

Військові звання, учені посади, ступені.

генерал-майор, член-кореспондент, прем’єр-міністр.


Перше слово називає ознаку предмета.

стоп-кран, Ведмідь-гора завод-велетень, дівчина-білявка, Дніпр-ріка. Але: ріка Дніпр, силач хлопець.

3. Якщо першою частиною складного слова виступають основи віце-, екс-,лейб-, максі-, міні-, обер-.

Н а п р и к л а д: міні-сукня, лейб-гвардієць, обер-майстер, екс-чемпіон.

4. Деякі назви рослин та іншомовні назви частин світу.

Н а п р и к л а д: мати-й-мачуха, розрив-трава, брат-і-сестра, норд-ост, зюйд-вест.

4. Якщо іменник записується скорочено.

Н а п р и к л а д: л-ра, фіз-ра, ф-ка тощо.

5. Якщо повторюються перші частини двох слів.

Н а п р и к л а д: радіо- і телепередачі.
Запам’ятати: люби-мене (квітка), амперметр, гальванометр, динамометр (назви вимірювальних приладів).

Написання складних прикметників


Складні прикметники пишуться р а з о м у таких випадках:

1. Якщо вони утворені від складних іменників, що пишуться разом: лісостеповий, чорноземний, автодорожний.

2. Якщо прикметник утворений від сполучення іменника з узгодженим прикметником: важкоатлетичний (від важка атлетика), чорносмородиновий (від чорна смородина), синьоокий (від сині очі).

3. Якщо прикметник утворений від сполучення дієслова з іменником: газозварювальний (зварювати газом), картоплезбиральний (збирати картоплю), зерноочисний (очищувати зерно).

4. Якщо прикметник утворений від сполучення прислівника з дієприслівником та з прикметником: глибокошановний (шанувати глибоко), вищезгаданий (згаданий вище).

5. Якщо прикметник утворений від сполучення прикметника з числівником: тридцятиповерховий, п’ятитонний.

6. Якщо складний прикметник утворений з кількох не­однорідних за ознакою, що вони називають, прикметників: старогрецька мова, складнопідрядне речення.
Складні прикметники пишуться ч е р е з д е ф і с у таких випадках:

1. Якщо прикметник утворений від складного іменника, який пишеться через дефіс: генерал-майорський, віце-президентський.

2. Якщо між двома частинами складного прикметника можна поставити сполучники і, а: експериментально-дослідний, торгово-кооперативний, німецько-англійський, українсько-білоруський.

3. Якщо частини складного прикметника називають кольори та їх відтінки: зелено-жовтий, синювато-блакитний, темно-шоколадний, рожево-золотий.

Але: жовтогарячий, червоногарячий (один колір).

4. Якщо в складному прикметнику повторюються частини: красний-красненький, добрий-предобрий, веселий-веселющий.

5. Якщо перша частина складного прикметника має суфікси -ико-(-іко), -ово-: військово-політехнічний, хіміко-біоло­гічний, теоретико-практичний.

Але: військовозобов’язаний, військовополонений.

6. Якщо складні прикметники називають власні географічні назви з першою частиною північно-, південно-, західно-, східно-: Північно-Казахстанська область, Південно-Західна магістраль.



Написання складних займенників


Таблиця

Разом

Через дефіс

Займенники з частками де-, аби-.

Займенники з частками будь-, -будь, казна-, хтозна-.

Н а п р и к л а д: дехто, дещо, деякий, дечий, абихто, абищо, абиякий, абичий.

Н а п р и к л а д: будь-хто, що-будь, казна-який, хтозна-чий.

Написання числівників


1. Складні числівники п и ш у т ь с я р а з о м.

Н а п р и к л а д: п’ятдесят, шістсот, дванадцять, три­дцять.


2. Складні числівники, останньою частиною яких єсотий, тисячний, -мільйонний, -мільярдний, пишуться разом: стодвадцятитисячний, трьохсотий, тридцятип’ятимільйонний, вісімнадцятимільярдний.
3. Складені числівники і дробові числівники пишуться окремо: двадцять три, сто тридцять шість, одна дванадцята.
Таблиця

Разом

Приклади

Окремо

Приклади

Складні числівники

тридцятий, вісімсот, вімдесят, чотирнадцятий.

складені числівники

сорок шостий

Числівники з останньою частиною -сотий, -тисячний, мільйонний, мільярдний.


Стотисячний, вісімсотий, п’ятдесятитрьохтисячний.

дробові числівники

три четвертих, двадцять п’ять сотих.


Написання прислівників


1. Разом пишуться:

а) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак, отам, отут, підтюпцем, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, потроху, утричі, якнайкраще.



Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними в значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: від сьогодні, до завтра, на завтра, на потім (не відкладайте цього до завтра, на завтра, на потім), за багато, на багато (пор.: забагато гуляєш і за багато років уперше приїхав, стало набагато легше й зал на багато місць), на добраніч, на ура.

б) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: безвісти, безперестанку, вбік, ввечері, ввіч, вволю, вголос, вгорі, вгору, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, влад, влітку, внизу, вночі, восени, впам’ятку, впень, вперед, впереміж, впереміш, вплав, вплач, впоперек, впору, враз, вранці, врешті, врівень, врівні, врозкид, врозліт, врозсип, врозтіч, вряд, всередині, вслід, всмак, вщерть, доверху, довіку, довкола, доволі, догори, додолу, додому, докупи, донизу, дотла, дощенту, заміж, замужем, заочі, запанібрата, запівніч, зараз, заразом, засвітла, збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання, зрештою, зроду, зсередини, набік, набір, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навиліт, навідліг, навідріз, навік, навіки, навіч, нагору (але на-гора), надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надміру, назад, назахват, наздогад, назустріч, наниз, нанизу, наостанок, наостанку, напам’ять, наперебій, напереваги, наперед, наперекір, напереріз, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті, напочатку, наприклад, напровесні, напролом, напропале, нараз, нарешті, нарівні, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч, підряд, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині, почасти, скраю, спереду, спочатку, убік, убрід, увечері, увіч, уголос, угорі, угору, удень, узимку, узнаки, украй, укупі, улад, улітку, униз, унизу, уночі, упень, уперед, уплав, уплач, упоперек, упору, уранці, урешті, урівень, урівні, урозкид, урозліт, урозсип, урозтіч, уряд, усередині, услід, усмак, ушир.

в) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: віддавна, востаннє, вручну, догола, допізна, завидна, замолоду, заново, звисока, згарячу, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, потихеньку, сповна, спроста, сп’яну.

г) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: вдвоє, втроє, вчетверо й под.; вперше, вдруге, втретє й под.; надвоє, натроє, начетверо й под.; удвох, утрьох, учотирьох і т. д.; водно, заодно, поодинці, спершу.

д) Складні прислівники, утворені сполученням прийменника з займенником: внічию, втім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому, але: до чого, за віщо, за що та ін. в ролі додатків.

е) Складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: вдосвіта, вподовж, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадвору, навздогін, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправжки, навстіж, навтікача, навздогін, наздогін, наосліп, напоготові, позавчора, позаторік, попідтинню, спідлоба.

є) Складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз.



ж) Складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абикуди, абияк, аніскільки, анітелень, анітрохи, анічичирк, аніяк; дедалі, деінде, деколи, декуди; чимало; щовечора, щогодини, щодалі, щоденно, щодня, щодуху, щомісяця, щомога, щонайбільше, щонайдовше, щонайдужче, щонайкраще, щонайменше, щонайширше й т. д., щоночі, щоправда, щораз, щоразу, щороку, щосили, щохвилини (але: дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що); якомога, якось і якось (з різними значеннями), якраз, якнайбільше, якнайдужче, якнайдовше й под.

Увага. Слід відрізняти прислівники, складені з прийменників або часток і різних частин мови, від прийменників або часток та іменників, прикметників тощо, коли останні зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови, отже, і пишуться окремо. Пор.:

Він повернув убік і Ударив у бік.

Спочатку це не було ясно і З початку розмови вони зрозуміли вашу думку.

Прочитай віри напам’ять і На пам’ять він подарував мені книжку.

Всередині щось дуже заболіло і Це правило шукай у середині розділу.

Хлопці домовилися йти всі вкупі до міста і У купі піску гралися діти.

Зауважую вам востаннє і Вони постукали в останнє вікно.

Ми чуємо це вперше й Зайдемо в перше село.

Втім, я не заперечую й У тім спектаклі виступав і я.

У нас чимало досягнень і Чи мало вам допомагали?

Нащо було починати справу? і На що ви натякаєте?

Ми теж виступали на зборах і Він говорив те ж, що і я.

Якось уже воно буде і Як ось і Марко на поріг.

2. Окремо пишуться:



а) Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник): без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні, за години, за дня, за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла, з болю, з-за кордону, з краю в край, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну (але навесні), на вибір, на видноті, на відчай, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, над силу, не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості, у вигляді, уві сні, у поміч, у стократ, через силу, як слід, як треба.

б) Словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — числівників) та одного або двох прийменників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу.

в) Словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й дальшого іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом і т. ін.

г) Прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основному, в цілому.

д) Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо.

3. Через дефіс пишуться:

а) Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення -ому або (-к)и: по-батьківському, по-бойовому, по-братньому, по-господарському, по-іншому, по-козацькому, по-нашому, по-своєму, по-сусідському, по-українському, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи, по-господарськи, по-людськи, по-сусідськи, по-українськи; також по-латині.

У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по-: по-соціалдемократичному.

б) Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-третє й т. д.

в) Неозначені складні прислівники з частками будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, десь-то, казна-де, казна-коли, коли-будь, коли-небудь, куди-будь, куди-небудь, так-то, хтозна-як, як-небудь.

г) Складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так та ін.

д) Складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними: будь-що-будь, віч-на-віч, всьогоа-всього, далеко-далеко, де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.


Написання прийменників


1. Р а з о м пишуться складні прийменники, що утворені від прийменника з повнозначним словом: вна­слідок, замість, навколо, наприкінці, щодо, впродовж.

Впродовж року ми не могли нічого зрозуміти і висловитись остаточно щодо корисності цього починання.

2. Р а з о м пишуться прийменники, що складаються з двох прийменників: заради, поміж, задля, проміж, посеред.

Він так і застиг посеред двору, побачивши, що сталося з його хатою..

3. Прийменники з першою частиною з-, із- пишуться ч е р е з дефіс: з-за, з-посеред, з-поміж, з-понад.

Він вирізнявся з-поміж усіх своєю статурою.

4. О к р е м о пишуться прийменникові сполучення: в разі, під кінець, під час, що ж до.

Під кінець уроку учні були надто стомлені, щоб активно працювати.

Написання сполучників


1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо; також слова: абощо, тощо.

Увага. Сполучники зате, проте, щоб, якби, якщо, які пишуться разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те такій заміні не підлягають. Пор.:

Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те оповідання його похвалили.

Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос. Пор.:



Сказав, щоб усі прийшли; але: Що б ви сказали, кали б я не приїхав?

Сполучники якби, якщо можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як із часткою би та займенника що за допомогою контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос. Пор.:



Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання!

Якщо хочеш, допоможу тобі; але: Як що трапиться, нарікай на себе.

2. Окремо пишуться:

а) Сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би.

б) Складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи (невважаючи) на те що, після того як, при цьому, та й, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як, через те що й под.

3. Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.

Написання часток


Частки поділяються на с л о в о т в о р ч і та ф о р м о т в о р ч і. Словотворчі частки утворюють нові слова, тоді як формотворчі, відповідно своїй назві, утворюють форми того самого слова

Н а п р и к л а д: писав – писав би, хай пише.

Як правило, формотворчі частки пишуться зі словом окремо.

Словотворчі частки можуть писатися зі словом разом, окремо та через дефіс.

Р а з о м словотворчі частки пишуться зі словом в таких випадках:
Таблиця

Правила

Приклади

1. Аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- з будь-якою частиною мови.

абихто, анітрохи, анічий, абиде, дечиї, дедалі, дехто, чимало, щодня, щоправда, щосили, щораз, щохвилини, якщо, якби, якнайкраще.

2. Би (б) в сполуч никах.


щоб, ніби, нібито.

3. Ж у складі часток.

авжеж, атож.

4. -Ся (-сь) в дієсловах.

сміятися, веселитись, старатися.

5. Частка не в значенні префікса.

недоля, ненавидіти, некрасивий, неначе, невдовзі, нехотя.

6. Частка не у префіксі недо-.

недобачати, недочувати, недосипати, недолік.

7. Ні в займенниках.

ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий.

8. Ні з прислівниками.

ніяк, ніде, ніколи, нітрохи, ніскільки, нізащо.

Словотворчі частки пишуться ч е р е з д е ф і с у таких випадках:


Таблиця

Правила

Приклади

1. Частки будь-, -будь, -небудь, казна, хтозна-.

хтозна-який, казна-що, будь-хто, що-будь, хтозна-де, казна-коли, будь-як


Словотворчі частки пишуться о к р е м о в таких випадках:
Таблиця


Правила

Приклади

1. Частка що в окремих сполученнях.

дарма що, тільки що, хіба що, що ж до.

2. Частка то в окремих сполученнях.

що то за, що то, чи то.

3. Частка не, що не є префіксом і виражає заперечення поняття.

не день, а два; не високий, а низький; то не ліс шумить, то вода клекоче на камінні.

4. Частка не з дієсловами.

не писати, не думати, не хотіти, не радити.

5. Частка не з прикметниками, що виступають у ролі присудка.

цей день не довгий.

6. Частка не з дієприкметниками, при яких є пояснюючі слова.

іграшка не зіпсована маленькими дітьми.

7. Частка не з числівниками.

не три, не четвертий.

8. Частка не, що стоїть при підсилювальних прислівниках та окремих словах у функції присудка.

не зовсім, не цілком, не треба, не можна.

9. Частка ні в деяких стійких сполученнях.

ні те ні се, ні риба ні м’ясо, не туди ні сюди, ні кроку далі, ні на макове зерно.

10. Частка ні, що повторюється.

ні до чаю, ні до кави вас не можна запросити.


Графічні скорочення

Від абревіатур слід відрізняти умовні графічні скорочення, які вимовляються повністю й скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочених значень метричних мір: м метр, мм міліметр, см сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення, при цьому зберігається написання великих та малих літер і дефісів, як і в повних назвах: півн.-сх. (північно-східний), півд.-зах. (південно-західний), Півн. крим. канал (Північнокримський канал).

До найпоширеніших загальноприйнятих графічних скорочень належать такі:

акад. — академік о. — острів
вид. — видання обл. – область
гр. — громадянин оз. — озеро
див. — дивись пор. — порівняй, порівняйте
доц. — доцент проф. — професор
ім. — імені р. — рік, річка
і т. д. — і так далі рр. — роки
і т. ін. — і таке інше с. — село, сторінка
і под. — і подібне ст. — станція, сторіччя
напр. – наприклад т. — товариш, том
н. е. — нашої ери тов. — товариш
до н. е. — нашої ери тт. — товариші, томи

Слова не скорочуються на голосну, якщо вона не початкова в слові, і на ь. Наприклад, слово селянський може бути скорочене: сел., селян., селянськ. При збігу двох однакових приголосних скорочення треба робити після першого приголосного: стін. календар, ден. норма. При збігу двох (і більше) різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного, залежно від структури слова: власноруч. або власноручн. (власноручний), але тільки власт. (властивий).


НАПИСАННЯ ЧАСТКИ НЕ




Частка не з іменниками


Таблиця

Разом

Окремо

1. Якщо можна замінити синонімом без не: неласка (суворість), недруг (ворог), недовіра (підозра).

1. Якщо є протиставлення: не друг, а ворог; не довіра, а сумнів.


2. Якщо без не не вживається: нежить, негода, немовля.



Частка не з прикметниками


Таблиця

Разом

Окремо

1. Якщо без не не вживається: ненависний, негайний.

1.Якщо є протиставлення: не красивий, а потворний; не чистий, а брудний.

2. Якщо можна замінити синонімом без не: некрасивий (потворний), недобрий (злий), нечистий (брудний).



Частка не з дієсловами


Таблиця

Разом

Окремо

1. Якщо без не не вживається: ненавидіти, незчутися.

Якщо звичайно пишеться окремо: не писати, не ставити, не прагнути.

2. Якщо є префікс недо-: недобачати, недочувати, недоробити.






НАПИСАННЯ РОСІЙСЬКИХ ТА ІНШОМОВНИХ ПРІЗВИЩ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Російське и передається українським і:

— після букв на позначення приголосних, крім шиплячих.

Н а п р и к л а д: Панін, Пушкін, Головін;

— на початку слова: Іванов, Івашин, Івцов.
Російське и передається українським и:

— після шиплячих: Шилов, Щипачов, Чижиков;

— після приголосних в іменах, утворених від спільних для обох мов слів: Куликов, Рибов,

але: Філіппов (а не Пилипов), Нікітін (а не Микитін), Ніколаєв (а не Миколаєв);

— у префіксі при: Пригарін, Приточний;

— у суфіксах -ик, -ич, -иц, — ищ, -ович, -євич: Ніколаєвич, Радищев, Гораєвич, Петриков, Куницин.

Російське и передається українським ї після голосних, апострофа та м’якого знака: Золоїмов, Ільїн, Мар’ін.

Російське е передається українським е:

— після букв, що позначають приголосні: Лермонтов, Телегін, Вознесенський, Черкашин.

— у суфіксі -ев, що стоїть після ж, ч, ш, щ, ц: Бестужев, Малишев, Ночев, Коршев, Гнатищев.

Російське е передається українським є:

— на початку слова: Євстигнєєв, Єрмолаєв, Єсенін, Єжов;

— після голосних, апострофа, м’якого знака: Агар’єв, Тольєв, Гараєв, Солом’єв;

— у суфіксах -єв, -єєв після приголосних, крім ж, ч, ш, щ, ц: Палєєв, Соломєєв, Дягілєв;

— у середині слова, якщо російському е відповідає українське і: Бєдний, Сєров, Лєсков.
Російське ё передається українським йо:

— на початку слова і складу: Йолкін, Йоркін, Соловйов, Муравйов.

Російське ё передається українським ьо:

— у середині і в кінці складу: Корабльов, Корьонкін.


Російське ё передається українським е:

— якщо основа слова спільна для обох мов: Артемов, Федоров.


Російське ё передається українським о: якщо на нього падає наголос і якщо голосний стоїть після ч або щ: Слухачов, Ногачов, Борщов.
Російське э завжди передається українським е: Ернестов, Ефрос.
Російське ы завжди передається українським и: Чаплигін, Солженіцин.
З теми для перевірки знань пропонуються завдання типу:
1. У якому рядку допущено орфографічну помилку?

А. Мар’яна, дев’ять, з’явитися, Стеф’юк, Лук’янівка.

Б. З’єднаний, рум’яний, дзвякнути, свято, цвях.

В. Без’ядерний, надвечір’я, п’явка, міжбрів’я, кров’ю.

Г. Зоряний, солов’їний, буря, бур’ян, буряк.

Д. Вітряк, духмяний, різдвяний, торф’яний, моркв’яний.

Правильна відповідь: Д (морквяний).


2. У якому рядку в усіх словах відбулося спрощення?

А. Форпостний, корисний, щасливий, улесливий, звісно.

Б. Доблесний, усний, баластний, хвастливий, хворостняк.

В. Рискнути, провісник, вискнути, свиснути, гуснути.

Г. Безвиїзний, власний, злісний, кістлявий, тижневий.

Д. Ненависний, якісний, цілісний, месник, очисний.

Правильна відповідь: Д.


3. У якому рядку всі слова пишуться з ь?

А. Поділ..ський, домен..щик, черешен..ці, кул..ці, гіл..ці.

Б. Парас..ці, Гал..ці, Натал..ці, т..мяний, веселит..ся.

В. Приятел..ці, нен..ці, дон..ці, різ..бяр, добровол..ці.

Г. Вел..можа, брех..ня, брен..кати, блис..тіти, бат..ківський.

Правильна відповідь: В.


4. У якому рядку всі слова написано правильно?

А. Просьба, боротьба, косьба, зцідити, ягітка.

Б. Розказати, вогкий, вокзал, спитати, книжка.

В. Ніхті, скинути, дочці, ложка, борідка.

Г. Молотьба, бесшумний, безжурний, розкопати, сфотографувати.

Д. Казка, дуб, лошка, діжка, юшка.

Правильна відповідь: Б.


5. У якому рядку на місці пропущеної літери слід написати и?

А. С..мпатія, л..мон, с..стема, ас..метрія, ц..ферблат.

Б. Єг..пет, Пар..ж, с..лует, к..но, в..кінг.

В. Р..нг, к..ргиз, ж..раф, б..лет, ц..клон.

Г. В..мпел, г..гант, в..траж, ф..рма, к..моно.

Правильна відповідь: А.


6. У якому рядку всі слова слід писати з апострофом?

А. З-юрмитися, миш-як, верхів-я, п-єдестал, п-юре.

Б. Б-єлгород, Захар-їн, Монтеск-є, Руж-є, В-язьма.

В. Мавп-ячий, тьм-яний, з-ясувати, роз-яснити.

Г. Голуб-я, подвір-я, бур-ян, довір-я, дит-ясла.

Правильна відповідь: Г.


7. У якому рядку допущено орфографічну помилку?

А. Згрупувати, згаснути, здогадатися, змазати, змарнувати.

Б. Скрутити, стерти, схвилювати, скінчити, створити.

В. Спинити, зчепити, скинути, сфотографувати, зносити.

Г. Збирати, збити, склепати, зпекти, звернути.

Правильна відповідь: Г (спекти).


8. У якому рядку в орудному відмінку всі слова пишуться з подвоєними приголосними?

А. Повідь, міць, одіж, честь, молодість.

Б. Сіль, тінь, піч, папороть, кров.

В. Лань, дань, щедрість, подорож, ніч.

Г. Річ, мідь, галузь, паморозь, вісь.

Правильна відповідь: Г.


9. У якому рядку всі слова пишуться з буквосполученням ьо?

А. Л..н, л..довик, тр..ох, л..отчик, Мурав..в.

Б. Син..го, кол..ру, сер..зно, бад..рий, с..годні.

В. Вол..вий, лиц..вий, пол..вий, га..вий, ма..ріти.

Г. Верхн..го, л..х, тін..вий, д..готь, л..дяник.

Правильна відповідь: Г.


10. У якому рядку всі слова пишуться з буквосполученням йо?

А. Ра..н, кра..вий, га..вий, павіл..н, кол..ровий.

Б. Ма..рить, медал..н, ма..р, Мурав..в, Пушкар..в.

В. Сер..зно, буль..н, міль..н, Вороб..в, зна..мий.

Г. Ді..вий, ма..нез, ма..ріння, Солов..в, л..х.

Правильна відповідь: В.



1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   52


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка